Geum.ru

Иття Лебединщини, Почесного журналіста України, Почесного члена Всеукраїнської Спілки краєзнавців Володимира Григоровича Дудченка, а також матеріалів про нього

Вид материалаДокументы

Содержание


Основні дати життя і творчості В. Г. Дудченка
Кожен – на своєму місці
Вірші. Пісні. Окремі видання
В збірниках
В періодиці
Окремі видання
В збірниках
В періодиці
В періодиці
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ


ОБЛАСНА УНІВЕРСАЛЬНА НАУКОВА БІБЛІОТЕКА


ВІДДІЛ КРАЄЗНАВЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І БІБЛІОГРАФІЇ











Суми 2009





Передмова


Біобібліографічний покажчик «Володимир Дудченко» має на меті вперше зібрати інформацію про творчий доробок відомого краєзнавця Сумщини, журналіста, поета, керівника літературно-краєзнавчого об’єднання «Обрій» при редакції міської районної газети «Життя Лебединщини», Почесного журналіста України, Почесного члена Всеукраїнської Спілки краєзнавців Володимира Григоровича Дудченка, а також матеріалів про нього.

Бібліографію складено на основі Зведеного краєзнавчого каталогу і краєзнавчого фонду Сумської ОУНБ. З цією метою також переглянуто місцеві газети: «Соціалістичне життя» (орган Лебединського райкому Комуністичної партії України і районної Ради депутатів трудящих Сумської області) за 1960-1961 роки; «Будівник комунізму» (орган Лебединського районного комітету Комуністичної партії України і районної ради народних депутатів Сумської області) за період: 1962 - серпень 1990 року; «Життя Лебединщини» (Лебединську міськрайонну газету) за період: вересень 1990 - лютий 2009 року.

Покажчик містить «Основні дати життя і творчості» і «Біографію В. Г. Дудченка», написану за нашим проханням спеціально для цього видання журналістом Григорієм Володимировичем Дудченком, сином краєзнавця.

Зміст покажчика складають три основні розділи: «I. Літературна творчість», «II. Краєзнавчі публікації», «III. Матеріали про В. Г. Дудченка», в яких інформація систематизована за типами видань, а в середині – в хронологічному порядку. Публікації включено за період 1960 - лютий 2009 рр..

Посібник має допоміжні іменний і географічний покажчики.

Покажчик не є вичерпним.

Розрахований на краєзнавців, педагогів, бібліотекарів, учнівську та студентську молодь та всіх, кого цікавить історія нашого краю і, зокрема, Лебединщини.


Основні дати життя і творчості В. Г. Дудченка


26 вересня 1932 – народився в м. Лебедин Сумської області.

1940 – 1952 – навчання у Лебединській сш № 1, за винятком 1942 – 1943 воєнних років

2 січня 1945 – 1948 – приміський колгосп «Авангард» – по наряду

1949 – різноробочий дільниці військових ремонтних робіт № 603

1950 – Харківський воєнпроект в геодезичній групі проектантів військового аеродрому

1951 – 1953 – завод будівельних матеріалів, робітник гарячого цеху

квітень 1953 – червень 1955 – Лебединське рембудуправління, завтранспортом і завкадрами

21 червня 1955 – коректор райгазети «Соціалістичне життя» і диктор районного радіомовлення

жовтень 1956 – член літературно-краєзнавчого об’єднання «Обрій»

1959 – серпень 1991 – член КПРС

1961 – 1964 – навчання на факультеті журналістики Київського державного університету

17 квітня 1963 – редактор районного радіомовлення

1964 – 1967 – навчання на філологічному факультеті СДПІ ім. А. С. Макаренка

1970 – член Всеукраїнського товариства книголюбів

1981 – керівник літературно-краєзнавчого об’єднання «Обрій»

21 серпня 1997 – зав. інформаційним відділом міськрайгазети «Життя Лебединщини»

травень 2000 – вихід на пенсію і продовження співробітництва по випуску тематичних сторінок та інформаційних добірок для газет «Життя Лебединщини» та «Будьмо разом»

6 червня 2004 – присвоєно звання «Почесний журналіст України» з врученням нагрудного знака

24 серпня 2007 – присвоєно звання «Почесний член Всеукраїнської Спілки краєзнавців»

2008 – переможець у номінації “Журналіст року” за підсумками Всеукраїнського професійного творчого конкурсу

17 травня 2009 – нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни» з врученням нагрудного знака


Біографія


Народився 26 вересня 1932 року у Лебедині тоді Харківської області у сім’ї потомственого залізничника. Батько Григорій Микитович працював на станції Лебединська черговим по станції. Дід його Микита Федорович, виходець Білопільщини, разом з іншими прокладав залізничну колію від Боромлі до Лебедина. А ще славився в окрузі як столяр і пасічник. Батько ще до війни закінчив Московську залізничну академію і працював начальником вузлових станцій Лозова і Мерефа.

У 1952 р. Володимир закінчив десятирічку Лебединської сш № 1. Відразу ж після школи влаштувався будівельником на відбудові військового містечка у Лебедині, працював у пошуковій бригаді, яка проектувала новий військовий аеродром стратегічної авіації, потім – у гарячому цеху цегельного заводу. Далі – у ремонтно-будівельному управлінні при міськвиконкомі. Одночасно був дописувачем і робсількором нині міськрайонної газети «Життя Лебединщини», де співробітничає й зараз.

Улітку 1955 року Володимира прийняли на посаду коректора районної газети. Писав інформації, репортажі, кореспонденції, нариси, фейлетони, гуморески. Взявся і за краєзнавчу тему. У 1956 році став одним з фундаторів літературного, а згодом літературно-краєзнавчого об’єднання «Обрій», яке очолює протягом 28 років до сьогоднішнього дня. Тривалий час по сумісництву працював фотокореспондентом, закінчив загально - науковий факультет журналістики КДУ і філологічний факультет Сумського педінституту імені А. С. Макаренка.

Навесні 1963 року Володимира призначили редактором районного радіомовлення, якому віддав близько 40 років. Разом з тим не поривав творчих зв’язків з районною та іншими газетами Сумщини і України.

В. Дудченко виховав молоду плеяду літераторів, краєзнавців та журналістів місцевої преси. За кожні п’ять років журналіст підвищував свій фах на столичних, республіканських і обласних вищих курсах кваліфікації. А за участь у фахових конкурсах був нагороджений десятками почесних грамот у конкурсах «Пам’ять народна»,”Природа – твій друг» та ін.. Видав три віршовані збірки краєзнавчої лірики і авторського гумору.

Від природи був книголюбом. Увагу краєзнавця привертали старі книги і особливо ті, на які цензура накладала «табу», з яких навчався читати поміж рядків.

Творчі зустрічі у Спілці письменників України, театри, музеї, пам’ятні місця, зустрічі з письменниками - земляками, подорожі по Шевченківських місцях залишили незабутні враження. У блокнотах з’являлися записи про необхідність підготувати цікаву тему для публікації в газеті. А відвідавши столичні букіністичні магазини, де продавалися окремі томи старовинних енциклопедій, перші видання старих післяреволюційних енциклопедій, познайомився з видатними книголюбами Києва, які охоче ділилися своїми пізнаннями про давні видання і своїми надбаннями.

Початок краєзнавчого інтересу припадає на другу половину 50-х років минулого століття. Тоді ж у газеті «Будівник комунізму» започаткував рубрику «Портрет нашого сучасника».

В. Дудченко вніс значний вклад у вивчення Шевченкіани, яку досліджує з 1965 року. Записав перекази та спогади про Т. Шевченка від місцевих старожилів, в т. ч. від правнучки братів Залеських, в Лебединську садибу яких поет приїздив у 1859 р.. Значну увагу краєзнавець приділив і князю М. Г. Репніну, копію портрета якого перемалював Т. Г. Шевченко, а княжна Варвара писала листи Тарасу на заслання, клопотала перед начальством про пом’якшення суворого покарання поета. В районних та обласних газетах опублікував близько 30 матеріалів про Т. Г. Шевченка.

Найбільше місце у творчому доробку В. Г. Дудченка після шевченківської теми займають публікації, присвячені перебуванню композитора С. Рахманінова на Лебединщині, народному артисту СРСР, співаку Б. Р. Гмирі, двічі Герою Радянського Союзу, маршалу бронетанкових військ П. С. Рибалку, художнику В. Кричевському, письменнику К. О. Гордієнку, поетам М. Петренку і В. Довжику, двічі Герою Соціалістичної Праці М. Х.Савченко та іншим землякам.

Чимало матеріалів довелося опублікувати про нашу землячку пушкінської пори В. І. Анненкову, родичку М. Ю. Лермонтова, чоловік якої будував Закаспійську залізницю довжиною у 1000 кілометрів, темпам будівництва якої свого часу дивувалася Європа.

У Лебедині і с. Василівка свого часу перебували маєтності наказного гетьмана України П. Полуботка. Не обминув краєзнавець і тему вивезених до Європи скарбів замордованого у підвалах Петропавлівської фортеці Павла Полуботка. В. Дудченко у міськрайгазеті підняв тему збереження старовинних курганів на території Лебединщини і Козацької могили 300-літньої давності, де покояться жертви козацької старшини, які підтримали курс гетьмана Івана Мазепи на здобуття незалежності України. Відновлена символічна могила з дерев’яним козацьким хрестом височить у кінці вулиці Погранична у Лебедині. А патріоти подарували і привезли на увічнення пам’яті гетьманців полірований гранітний хрест висотою у два з половиною метри. Стоїть питання про зведення меморіалу козацької Слави у Лебедині, де 300 років тому царські сатрапи стратили понад 900 козацьких старшин.

В. Г. Дудченку належить розвідка про той факт, що перший сільський телефон на Україні і в тодішній Російській імперії з’явився саме у Лебединському повіті у 1899 році. Також дослідив тему “Розвиток проводового радіомовлення на Лебединщині”.

Завдяки його зусиллям було створено у 1993 р. книжково-видавничий відділ при редакції міськрайгазети, де протягом останніх 15 років було видано п’ять історико-краєзнавчих збірок з серії «З історії Лебединщини», авторських і у співавторстві з іншими місцевими краєзнавцями: «З історії Лебединщини» (вип. 1), «Ішла війна народна» (вип. 2), «Неповторні миттєвості» (вип. 3, Суми) (про розвиток місцевої преси на Лебединщині), «Шевченко і наш край» (вип. 4), «Ішла війна народна» (2 - ге вид., вип. 5), «Бальзам лебединських лісів» (вип. 6).

В. Дудченко взяв активну участь у підготовці енциклопедичного довідника «Сумщина в іменах» (Суми, 2003). Публікації краєзнавця були використані авторським колективом енциклопедії при написанні біографічних довідок дипломата Б. Г. Алексенка, поета і письменника Євгена Васильченка, доктора медичних наук Д. М. Калюжного, громадського діяча і мецената Я. В. Кучерова, Героя Соціалістичної Праці І. М. Остапенка, поета Михайла Петренка, оперного співака І. Н. Стешенка, Т. Г. Шевченка та ін.

Важко сказати, коли був найвищий творчий злет краєзнавця – коли він підготував до друку краєзнавчий довідник «Лебединщина в особах», над яким працював все життя, чи зараз, коли на сторінках районної преси публікуються його численні розвідки з серії «Вулиці рідного міста» і «Господні храми Лебединщини», а також систематичні інформаційні добірки. Чимало теплих публікацій і розвідок у краєзнавчих рубриках - «Край Лебединий» і «Обрій», в інформаційних добірках «Панорама подій» та «Події і люди тижня», які виходять щодекади і щотижня у двох різних газетах («Життя Лебединщини» і «Будьмо разом»). З інтересом їх читає учнівська і студентська молодь, вчителі, учні міського ВПУ лісового господарства, медичного і педагогічного училищ, Маловисторопського державного аграрного коледжу СНАУ, трьох десятків сільських шкіл.


Не випадково Національна спілка журналістів України у 2004 році присвоїла пошуковцю високе звання «Почесний журналіст України», а у 2008 р. – звання «Журналіст року». По всій Україні цього звання було удостоєно лише троє журналістів з врученням бронзових статуеток. У 2007 році Всеукраїнське товариство краєзнавців присвоїло журналісту звання «Почесний краєзнавець України».

Григорій Володимирович Дудченко


Травень 2009 р. Кужель Р., журналіст


Кожен – на своєму місці


Особливе невдоволення викликали раніше та викликають і зараз гострі критичні публікації. Досить часто їх готує журналіст Володимир Григорович Дудченко. Цей неординарний, обдарований гострим розумом чоловік з іронічним складом характеру і доброю пам’яттю прийшов у редакцію ще в п’ятидесятих роках з будівельної організації. Пройшов випробування на коректурі, став хорошим газетярем. Вже більше тридцяти років очолює місцеве радіомовлення, тривалий час керує літературно-мистецьким об’єднанням, займається краєзнавчою роботою. Він, можна сказати, неперевершений майстер інформації, здається, знає все, що відбувається в районі.

До того, це й безвідмовна, добра людина. Завжди готова виручити газету і своїх колег, прийти на допомогу знайомим і незнайомим.


(Неповторні миттєвості. З історії Лебединщини.

Вип. 3.- Суми, 1994. – С. 28)





I. Літературна творчість