Geum.ru

Шлях до уніфікації формату номерів заявок: рекомендації стандартів воів та досвід України

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Шлях до уніфікації формату номерів заявок: рекомендації стандартів ВОІВ та досвід України


Світлана Куса

начальник відділу патентної документації та стандартизації

ДП “Український інститут промислової власності”

м. Київ

Розглядаючи питання щодо формату номерів заявок, доцільно звернутись до статистичних даних Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Так, дані, наведені в Cтатистичному огляді ВОІВ (World Patent Report. A Statistical Review) за 2008 рік, вказують на зростаючу тенденцію одночасного подання заявниками заявок на патенти у багатьох країнах. Ця тенденція зростаючої інтернаціоналізації патентної діяльності виявляється у постійному збільшенні кількості міжнародних заявок на патенти, поданих у всьому світі за процедурою Договору про патентну кооперацію (Договір РСТ), а також кількості заявок на видачу патентів, які подані заявниками, що не проживають у даній країні.

При поданні заявки спочатку в національне патентне відомство, а потім в інше патентне відомство на той же винахід, заявник може скористатися правом пріоритету попередньої заявки (конвенційним пріоритетом) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до патентного відомства держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності (Паризька конвенція). При цьому бібліографічні дані попередньої заявки, у тому числі її номер, наводяться при публікації відомостей про “наступну” заявку, або про патентний документ, виданий на її основі.

Для засвідчення пріоритету попередньо поданої заявки національне патентне відомство надає відповідний документ, в якому зазначає номер пріоритетної заявки. В Україні, на сьогодні, заявнику для засвідчення копії його попередньої заявки (засвідчення пріоритету) надається документ, в якому також наводиться номер цієї заявки.

Номери пріоритетних заявок вказуються заявником при кожному наступному поданні заявки на той самий (або пов’язаний з ним) винахід в інше патентне відомство. Це дозволяє у подальшому при проведенні патентного пошуку та експертизи заявок виявити патенти – аналоги (так зване “патентне сімейство”) – сукупність патентів різних країн або міжнародних організацій, виданих на один і той же винахід і, таким чином, забезпечити значне спрощення різних видів пошуку патентної інформації та патентних досліджень. Крім того, формування патентних сімейств дозволяє патентним відомствам мінімізувати фінансові витрати на класифікацію та рекласифікацію патентних документів (використовуючи класифікаційний індекс одного члена патентного сімейства для класифікування інших його членів).

У сучасних умовах, коли патентні пошуки здійснюються в основному за допомогою різноманітних баз даних (БД) в онлайновому режимі, особливого значення для користувачів патентної інформації набуває точний та уніфікований запис номера заявки, особливо пріоритетної.

Саме тому Міжнародне бюро (МБ) ВОІВ, у рамках діяльності Робочої групи зі стандартів та документації (РГСД) Постійного комітету ВОІВ з інформаційних технологій (ПКІТ), приділяє постійну увагу стандартам, які відносяться до патентних документів та, зокрема, питанню удосконалення практики публікації патентних документів. Одним із пріоритетних напрямків діяльності РГСД ПКІТ є гармонізація та уніфікація формату номерів патентних заявок, оскільки номер заявки дозволяє ідентифікувати кожну отриману відомством заявку, що є вкрай важливим для всіх користувачів патентної інформації і, насамперед, для врахування пріоритету при поданні наступної заявки, а також при формуванні патентних сімейств.

Вже напередодні 2000 року МБ ВОІВ внесло зміни до таких стандартів ВОІВ:

- ST.6 “Рекомендації щодо нумерації патентних документів, які публікуються” - рекомендовано включати рік публікації патентного документа, представлений чотирма цифрами, як частину номера публікації (перший рівень публікації патентного документа відповідно до стандарту ВОІВ ST.16), що передують порядковому номеру;

- ST.13 “Рекомендації щодо нумерації заявок на патенти, свідоцтва додаткової охорони, промислові зразки та топографії інтегральних мікросхем” - рекомендовано до мінімально значущої частини номера заявки включати зазначення року подання заявки чотирма цифрами та порядковий номер заявки. При цьому порядковий номер заявки повинен мати фіксовану довжину з нулями перед значущими цифрами, якщо кількість цифр менша фіксованої довжини;

- ST.2 “Стандартний спосіб представлення календарних дат із використанням Григоріанського календаря” - рекомендовано повне представлення календарної дати відповідно до Григоріанського календаря надавати у вигляді восьмизначної цифрової послідовності.

Роботи з удосконалення нумерації патентних документів продовжувались і надалі. У 2002 році на 2-ій сесії РГСД ПКІТ було прийнято нову редакцію стандарту ST.6, як одного з найбільш значущих стандартів ВОІВ, що сприяють вирішенню проблем ідентифікації патентних документів. Основною метою перегляду цього стандарту було створення вдосконаленої нумерації патентних документів, які публікуються, для її ефективного використання при міжнародному обміні патентною документацією. Очікувалось, що уніфікована нумерація патентних документів забезпечить спрощення обробки бібліографічних даних документа та полегшення користування патентною інформацією (у рамках формату нумерації патентного документа) широким загалом користувачів. Зміни, внесені до нової версії стандарту ST.6 стосувались, насамперед, порядкового номера публікації. При цьому було визначено, що номер має складатись тільки з цифр, максимальна кількість яких дорівнюватиме 13-ти, а для всіх патентних документів, які походять з однієї заявки, при публікації повинен використовуватись один і той же номер. Враховуючи вплив ST.6 на ряд інших стандартів, пов’язаних з ідентифікацією патентних документів, у подальшому РГСД ПКІТ розпочала роботи з перегляду таких стандартів.

Зокрема, у липні 2002 року було створено оперативну групу та започатковано роботи з перегляду відповідного розділу стандарту ВОІВ ST.10/С “Представлення елементів бібліографічних даних”, який мав на меті встановлення оптимального уніфікованого формату для нумерації пріоритетних заявок для подальшого узгодження його з рекомендаціями, викладеними у стандарті ВОІВ ST.13.

Враховуючи складність вирішення проблеми уніфікації формату номерів пріоритетних заявок, у грудні 2002 року на 2-ій сесії РГСД було прийнято рішення про розподіл процесу перегляду цього стандарту на два етапи. На першому етапі - розробити рекомендації для часткового вирішення проблеми з мінімальними витратами. На другому етапі – підготувати рекомендації щодо ідеального формату запису номерів заявок.

Для цього оперативною групою було підготовлено спеціальну анкету щодо фактично використовуваних патентними відомствами країн-членів Паризької конвенції систем нумерації (формату номера) заявок на об’єкти промислової власності (ОПВ), яку МБ ВОІВ у квітні 2004 року надіслало до патентних відомств.

Оновлені дані дозволили актуалізувати відомості щодо використовуваних систем нумерації заявок на ОПВ, представлені у додатках до стандарту ST.10/С та були враховані при перегляді цього стандарту.

У результаті завершення першого етапу перегляду стандарт ST.10/С у 2004 році було доповнено параграфами 11 та 12, де зазначено, в яких випадках, найбільш важливих для пошуку та експертизи, доцільно використання патентних сімейств та надано рекомендації стосовно ідеального формату запису номерів заявок. Зокрема, у параграфі 12 вказано, що для підвищення якості пошуку даних патентних сімейств та уникнення непорозумінь при поданні номерів пріоритетних заявок, у повідомленні про перше подання заявки та/або у свідоцтві про пріоритет заявки рекомендоване представлення у скороченій формі номера пріоритетної заявки має супроводжуватись кодом країни (організації) відповідно до стандарту ВОІВ ST.3.

Слід відзначити, що попри рекомендації стандартів ВОІВ щодо стандартизованих номерів заявок, різні патентні відомства для нумерації заявок використовують свої системи нумерації, які, в основному, є відмінними від рекомендованих форматів. До формату номера заявки може бути включено рік її подання, ідентифікація типу ОПВ (буквена або цифрова), код регіонального відділу, до якого подається заявка, контрольні числа тощо. Нумерація заявок може бути у рамках щорічних серій, або продовжуватись кожного наступного року. Тому дуже великого значення набуває стандартизоване представлення у скороченій формі номера пріоритетної заявки, яке зможе забезпечити винайдення патентного документа під час пошуку патентів – аналогів, тобто підвищити якість пошуку.

Гармонізація формату номера заявки є важливою як для патентних відомств, так і для окремих користувачів (заявники, комерційні провайдери БД тощо) і вкрай необхідною для удосконалення якості даних про патентні сімейства, а також для уникнення непорозумінь при представленні пріоритетних даних заявок.

Однак, щоб здійснити гармонізацію формату, більшості відомств необхідно змінити системи нумерації заявок, які, в свою чергу, можуть спричинити зміни у внутрішніх процедурах. У відомствах, які впровадили електронне подання заявок чи електронну систему управління, такі зміни можуть стати причиною додаткових витрат коштів та часу. Враховуючи ці два суперечливих аспекти, при перегляді стандарту ВОІВ ST.10/C було представлено основну ідею щодо ідеального формату номерів заявок, який може бути типовим, підготовлену на основі попереднього аналізу існуючих стандартів ВОІВ та поточної практики патентних відомств. При цьому, в ході перегляду було проаналізовано відповіді на запитання спеціально підготовленої анкети щодо застосовуваного патентними відомствами формату нумерації заявок та їх відповідні коментарі, дані щодо систем представлення номерів заявок в комерційних БД, а також пов‘язані стандарти ВОІВ.

Як результат, в березні 2007 року для розгляду та обговорення на черговій 8-ій сесії РГСД до уваги делегатів було запропоновано уніфікований формат нумерації заявок, який у подальшому послужив прототипом для перегляду стандарту ST.13.

Зокрема, було запропоновано формат номера заявки викласти трьома групами цифр, що включає такі обов’язкові елементи:

-  перша – тип ОПВ (2 знаки);

-  друга – рік подання заявки (4 знаки);

-  третя – серійний номер з провідними нулями (8 знаків).

Фіксована довжина номера заявки - 14 знаків. Окремо рекомендовано зазначати код країни подання заявки безпосередньо перед номером заявки (параграф 12(а) стандарту ВОІВ ST.10/С), та, за необхідності, одну контрольну цифру наприкінці номера заявки. Щоб запобігти плутанині при зазначенні типу ОПВ та країни подання заявки, було запропоновано для зазначення типу ОПВ використовувати цифри.

Крім того, було наголошено, що використання такого формату потребує внесення відповідних змін до стандарту ВОІВ ST.36 “Рекомендації щодо обробки патентної інформації із використанням формату XML” та, можливо, до XML стандарту щодо торговельних марок, а також відповідного гармонізування стандарту ST.13 для забезпечення ідентифікації всіх типів ОПВ.

Враховуючи зазначене, на 9-ій сесії РГСД у лютому 2008 року велика увага приділялась представленому проекту нової редакції стандарту ВОІВ ST.13, який отримав нову назву “Рекомендації стосовно нумерації заявок на об’єкти промислової власності (ОПВ)”, та його детальному обговоренню. Схвалено пропозицію щодо збільшення кількості знаків у серійному номері заявки та, відповідно, кількості знаків у фіксованій довжині номера заявки. Прийнято рішення, що довжина номера заявки складатиме 15 знаків, а кількість знаків у серійному номері заявки – 9 знаків. Для зазначення типу ОПВ рекомендовано використовувати наступні двозначні цифрові коди:

10 - 19 – заявки на патенти;

20 - 29 – заявки на корисні моделі;

30 - 89 – ідентифікація інших ОПВ, зокрема, промислових зразків, торговельних марок, топографій інтегральних мікросхем тощо.

Прийняття на 9-ій сесії РГСД нової редакції ST.13 та ряд інших факторів обумовили подальший перегляд ST.10/С. У зв’язку з цим на останній сесії РГСД у листопаді 2008 року розглядалось питання щодо можливості розширення цього стандарту на інші ОПВ. Вирішено, що, в першу чергу, необхідно доопрацювати зміст стандарту ST.10/С для патентів, а у подальшому використати його як модель для розширення змісту з урахуванням торговельних марок та промислових зразків. Для цього заплановано проведення дослідження щодо використання патентними відомствами контрольних цифр у номері заявки, а одержані відомості врахувати при оновленні усіх матеріалів щодо специфіки нумерації заявок у різних патентних відомствах, розміщених у частині 7.2 “Довідника ВОІВ з інформації та документації в сфері промислової власності”.

В Україні, усвідомлюючи важливість питання присвоєння уніфікованого номера заявці на ОПВ, поданій до Державного департаменту інтелектуальної власності (Держдепартамент) Міністерства освіти і науки (МОН) України, який би відповідав вимогам сьогодення та був згармонізований із рекомендаціями відповідних стандартів ВОІВ, завжди приділялась належна увага формату запису номера заявки.

Саме тому, з метою забезпечення однозначності представлення номерів заявок на ОПВ, та враховуючи рекомендації оновлених у 2000 році стандартів ВОІВ ST.2 та ST.13, починаючи з 1-го січня 2000 року було запроваджено нову нумерацію заявок на ОПВ, згідно з якою номери заявок представлялись у річних нумераційних серіях у вигляді десятизначної цифрової послідовності, що складалась з таких елементів: 4-х цифр, які позначали рік подання заявки; 2-х цифр, які позначали місяць подання заявки та 4-х цифр для представлення порядкового номера заявки (за необхідності, перед значущими цифрами додавались нулі). А з 1-го січня 2005 року, з метою удосконалення процесу реєстрації заявок та забезпечення ідентифікації типу ОПВ у номері заявки (з урахуванням рекомендацій стандарту ВОІВ ST.13) наказом Держдепартаменту було запроваджено нову систему нумерації заявок на ОПВ. Запроваджена система нумерації заявок, яка діє і на сьогодні, складається з таких елементів: малої латинської літери для позначення типу ОПВ, 4-х цифр для позначення року подання заявки, 5-х цифр, які позначають порядковий номер заявки у році її подання (з нулями перед значущими цифрами, якщо кількість таких цифр менша п’яти).

Наприклад,
  • номер заявки на винахід: а 2006 00005;
  • номер заявки на знак для товарів і послуг: m 2006 00025.

Рекомендації стандартів ВОІВ, зокрема, в частині уніфікації формату номерів заявок, і в подальшому будуть впроваджуватись у діяльність Держдепартаменту.