Закон України від 10 лютого 2000року №1 453- III, Голос України, 21. 03. 2000р

Вид материала

Закон

Содержание Розділ І. Загальні положення Стаття 1. Фізична культура і спорт Стаття 2. Завдання фізичної культури і спорту в Україні Стаття 3. Державне регулювання фізичної культури і спорту Стаття 5. Громадські засади у сфері фізичної культури і спорту Стаття 6. Показники стану розвитку фізичної культури і спорту Стаття 7. Законодавство про фізичну культуру і спорт Стаття 9. Фізкультурно-оздоровча діяльність Стаття 10. Фізкультурно-оздоровча діяльність у виробни­чій сфері Стаття 11. Фізкультурно-оздоровча діяльність у соціально-побутовій сфері Стаття 13. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяль­ність серед інвалідів Стаття 14. Особливості фізкультурно-спортивної діяльності щодо окремих категорій громадян Стаття 15. Самодіяльний масовий спорт Розділ III. Спорт — особлива сфера фізкультурної діяльності Стаття 16. Спортивне змагання Стаття 17. Види спорту Стаття 18. Спортивна класифікація Стаття 20. Спорт вищих досягнень Стаття 21. Національні збірні команди Стаття 23. Професійна діяльність Стаття 24. Засоби, заборонені в спорті Стаття 25. Спортивні відзнаки і нагороди ... Полное содержание

Подобный материал:

• Закон України Про банки І банківську діяльність №2121-iii від 07. 12. 2000р. із змінами, 21.14kb.
• Закон україни про мисливське господарство та полювання, 418.23kb.
• Верховна Рада України Із змінами І доповненнями, внесеними   Декретами Кабінету Міністрів, 673.08kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня, 458.73kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня, 371.46kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня, 483.18kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України  від 26 грудня 1992 року n 12-92, від 31 грудня, 475.73kb.
• Декретами Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1992 р. N 6-92 від 11 січня 1993, 786.74kb.
• Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Мінрегіонбуду України. Повний, 3825.57kb.
• Постановою Верховної Ради України  від 5 лютого 1992 року n 2098-xii із змінами І доповненнями,, 306.32kb.

Про фізичну культуру і спорт

Закон України

від 10 лютого 2000року №1453-III, Голос України, 21.03.2000р.,

із змінами і доповненнями, внесеними Законами України

від 18 червня 1999 року М770-ХІV, Голос України, 17.07.1999р.,

Урядовий кур'єр, 05.08.1999 р.

Цей Закон визначає загальні правові, соціальні, економіч­ні і організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту.

Розділ І. Загальні положення Стаття 1. Фізична культура і спорт

Фізична культура — складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фі­зичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей лю­дини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціаль­ної та трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних і творчих запитів, життєво важливої потреби взаєм­ного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень лю­дей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності.

Соціальна цінність спорту визначається його дійовим сти­мулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різ­них верств населення.

Стаття 2. Завдання фізичної культури і спорту в Україні

Основними завданнями фізичної культури і спорту є постій­не підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу сус­пільства, а також утвердження міжнародного авторитету Украї­ни у світовому співтоваристві.

Стаття 3. Державне регулювання фізичної культури і спорту

Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спор­ту шляхом формування державної політики у цій сфері, створен­ня відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. Держава визнає і всебічно підтримує олімпійсь­кий рух в Україні, діяльність всеукраїнських фізкультурно-спор­тивних товариств, національних спортивних федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованос­ті. (Стаття 3 у редакції Закону №1453-III від 10.02.2000 р.)

Стаття 4. Право громадян на заняття фізичною культурою і спортом

Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від походження, соціального і майнового ста­ну, расової і національної належності, статі, освіти, віроспові­дання, роду і характеру занять, місця проживання та інших об­ставин.

Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окре­мим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту. Держава за­безпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських працівників і членів їх сімей.

Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабі­нетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкуль­турно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, що пос­траждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з бага­тодітних та малозабезпечених сімей, дітям-інвалідам.

Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням загальноос­вітніх та професійних навчально-виховних закладів, ветеранам війни і особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян.

Держава створює умови для правового захисту інтересів гро­мадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення гро­мадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя.

Стаття 5. Громадські засади у сфері фізичної культури і спорту

Фізкультурний рух в Україні спирається на різнобічну діяль­ність громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямо­ваності.

Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.

Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямо­ваності (добровільні спортивні товариства, спортивні федера­ції, клуби тощо) реалізують завдання, визначені у статті 2 цьо­го Закону, на всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивної діяльності у взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об'єднаннями громадян, суб'єктами підприємництва, відповідними міжнародними організаціями.

Стаття 6. Показники стану розвитку фізичної культури і спорту

Основними показниками стану фізичної культури і спорту є рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяль­ності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяль­ного масового спорту; високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивними спорудами та майном.

На підставі зазначених показників розробляється державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні.

Стаття 7. Законодавство про фізичну культуру і спорт

Законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культу­ри і спорту здійснюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України, Автономної Республі­ки Крим, а також міжнародними угодами та статутами міжна­родних спортивних організацій. (Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Розділ II. Сфери і напрями впровадження фізичної культури

Стаття 8. Сфери та основні напрями впровадження фізич­ної культури

Сферами впровадження фізичної культури є виробнича, нав­чально-виховна, соціально-побутова сфери.

Держава створює необхідні умови для підготовки наукових та викладацьких кадрів, розвитку наукових досліджень у галузі фізичної культури та стимулює впровадження їх у суспільну практику.

Основними напрямами впровадження фізичної культури є фізкультурно-оздоровча діяльність, фізичне виховання та роз­виток масового фізкультурно-спортивного руху.

Стаття 9. Фізкультурно-оздоровча діяльність

Фізкультурно-оздоровча діяльність спрямована на підтри­мання та зміцнення здоров'я у виробничій, навчально-виховній і соціально-побутовій сферах.

Основні напрями щодо організації фізкультурно-оздоровчої діяльності у цих сферах визначаються в державній програмі роз­витку фізичної культури і спорту в Україні.

Стаття 10. Фізкультурно-оздоровча діяльність у виробни­чій сфері

Власники та уповноважені ними органи підприємств, уста­нов, організацій зобов'язані створювати працівникам відповідні умови для реалізації їх права на заняття фізичною культурою.

Фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій сфері здійс­нюється на основі встановлених законодавством вимог щодо ре­жиму праці і відпочинку шляхом проведення реабілітаційних та професійно-прикладних занять в режимі робочого дня, післятрудового відновлення, профілактичних занять, спортивно-масової роботи, в тому числі організації спортивно-оздоровчого туризму.

Порядок створення і використання матеріальної бази для занять фізичною культурою, фінансування, забезпечення спе­ціалістами для індивідуальних та колективних занять праців­ників та членів їх сімей визначаються законодавчими, іншими нормативними актами та колективними договорами.

Стаття 11. Фізкультурно-оздоровча діяльність у соціально-побутовій сфері

Кабінет Міністрів України за участю громадських організа­цій розробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров'я різних категорій населення в соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для її впровадження в життя, використання фізичної культури і спорту як засобу профілактики і лікування захворювань.

Створення умов для занять фізичною культурою населення за місцем проживання та в місцях масового відпочинку населення покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи міс­цевого самоврядування за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі державних нормативів фінансування фізкультурно-оздоровчих програм. Вони надають громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості та фізкультурно-спор­тивним закладам допомогу у виділенні місць для фізкультур-но-оздоровчих занять в жилих районах, в парках культури та відпочинку, використанні для цих цілей спортивних споруд не­залежно від їх належності. (Частина 2 статті 11 із змінами, вне­сеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Стаття 12. Фізкультурно-оздоровча діяльність у навчаль­но-виховній сфері та фізичне виховання

У навчально-виховній сфері (дошкільних виховних закладах, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, ви­щих навчальних закладах) фізкультурно-оздоровча робота здійс­нюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей та молоді, з ура­хуванням стану здоров'я, рівня фізичного та психічного розвитку.

У складі педагогічних колективів дошкільних виховних та інших закладів освіти обов'язково передбачаються посади фа­хівців із фізичного виховання.

Органи виконавчої влади, підприємства, установи та органі­зації, у віданні яких перебувають дошкільні виховні заклади, забезпечують необхідні умови для проведення щоденних фіз­культурно-оздоровчих занять з дітьми, морально і матеріально заохочують педагогічні колективи та фахівців фізичного вихо­вання, які досягли успіхів у збереженні і зміцненні здоров'я ді­тей. (Частина 3 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІУ від 18.06.99 р.)

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фі­зичної культури і становить органічну частину загального ви­ховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, мораль­но-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

Фізичне виховання шляхом проведення обов'язкових занять здійснюється в дошкільних виховних, середніх загальноосвіт­ніх, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах відповідно до навчальних програм, затверджуваних у встановленому порядку.

У середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки з фізичної культури є обов'язковими і проводяться не мен­ше трьох разів на тиждень.

Періодичність проведення занять з фізичної культури, вимо­ги до складання заліків з фізичного виховання встановлюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади з фі­зичної культури і спорту. (Частина 7 статті 12 із змінами, внесе­ними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Середні загальноосвітні та професійні навчально-виховні за­клади з урахуванням місцевих умов, інтересів і запитів учнів са­мостійно визначають зміст, форми і засоби їх рухової активності,

методи проведення занять з фізичної культури, а також організо­вують позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів, громадських органі­зацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

Місцеві органи виконавчої влади можуть вводити додаткові уроки фізичної культури за умови виділення коштів відповідних бюджетів. (Частина 9 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Фізичне виховання військовослужбовців є складовою частиною загальної системи навчання та виховання особового складу Зброй­них Сил України, органів внутрішніх справ, інших військових фор­мувань і здійснюється у формі спеціальної фізичної підготовки.

Стаття 13. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяль­ність серед інвалідів

Заняття фізичною культурою і спортом інвалідів є складовою частиною їх дозвілля, фізичної реабілітації та соціально-трудо­вої адаптації.

Організація занять фізичною культурою і спортом у системі безперервної реабілітації інвалідів (включаючи дітей з фізични­ми і розумовими вадами), підготовка кадрів, методичне забез­печення, лікарський контроль здійснюються органами охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, освіти, соціального захис­ту населення та організаціями інвалідів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самовря­дування, громадські організації фізкультурно-спортивної спря­мованості та організації інвалідів створюють спеціалізовані фіз­культурно-оздоровчі заклади (клуби і центри), забезпечують їх спеціальним обладнанням, сприяють участі інвалідів у спортив­них змаганнях.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту разом з національним Олімпійським комітетом забез­печує підготовку та участь інвалідів у Параолімпійських іграх та міжнародних іграх інвалідів. Частина 3 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Міністерство України у справах молоді і спорту разом з на­ціональним Олімпійським комітетом забезпечує підготовку та участь інвалідів у Параолімпійських іграх та міжнародних іграх інвалідів. (Частина 4 статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

На фінансування фізкультурно-оздоровчих та спортивних за­ходів для інвалідів, створення та розширення їх спортивної бази виділяються кошти з державного бюджету та бюджетів місцево­го самоврядування.


Стаття 14. Особливості фізкультурно-спортивної діяльності щодо окремих категорій громадян

Адміністрація виправно-трудових установ забезпечує конт­роль за станом здоров'я осіб, які в них перебувають, і організовує всі необхідні фізкультурно-оздоровчі заходи.

Правилами тримання засуджених у місцях позбавлення волі встановлюються вимоги щодо проведення з засудженими фіз­культурно-оздоровчих занять, нормативи забезпеченості вип­равно-трудових установ фізкультурно-спортивним інвентарем та обладнанням. '

Стаття 15. Самодіяльний масовий спорт

Самодіяльний масовий спорт є складовою частиною фізичної культури і здійснюється з урахуванням віку, стану здоров'я та рівня фізичного розвитку особи і включає змагальну діяльність, спеціальну підготовку до неї (тренування), орієнтовану на досяг­нення певних спортивних результатів.

Держава всебічно сприяє розвитку самодіяльного масового спорту, основу якого становлять різноманітні фізкультурно-спортивні секції, заохочує і стимулює діяльність підприємств, установ, організацій та громадян, що сприяє його розвитку.

Розділ III. Спорт — особлива сфера фізкультурної діяльності Стаття 16. Спортивне змагання

Основною формою функціонування та вияву спорту є спор­тивні змагання, що організовуються за відповідними правилами з метою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень лю­дей в різних видах спорту, з офіційним визначенням переможців змагань.

Умови та порядок проведення змагань встановлюються їх ор­ганізаторами, якщо інше не передбачено актами законодавства або відповідними міжнародними правилами.

Стаття 17. Види спорту

Залежно від предмета, характеру дій спортсменів, засобів ведення спортивного змагання та спеціальної навчально-трену­вальної підготовки до нього спортивна діяльність поділяється на самостійні види спорту.

В Україні впроваджується і підтримується розвиток біль­шості видів сучасного спорту, що отримали світове визнання і поширення, а також національних видів спорту.

Законодавчими актами України можуть встановлюватись об­меження щодо впровадження (проведення тренувань та змагань)

окремих видів спорту, якщо вони пов'язані з небезпекою чи над­мірним ризиком для життя і здоров'я людей або мають антигуманний зміст.

Стаття 18. Спортивна класифікація

Спортивна класифікація — це система присвоєння спортивних звань, розрядів та категорій. Вона визначає рівень майстерності в окремих видах спорту, рівень підготовленості спортсменів і розвит­ку їх досягнень, а також рівень кваліфікації тренерів та суддів.

Державну систему спортивних звань, розрядів та категорій, по­рядок їх присвоєння та позбавлення визначає центральний орган ви­конавчої влади з фізичної культури і спорту. (Частина 2 статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 770-ХІV від 18.06.99 р.)

Окремі повноваження щодо присвоєння спортивних звань, розрядів та категорій можуть бути делеговані відповідним громад­ським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості.

Стаття 19. Гарантії підвищення спортивної кваліфікації

Кожна особа, яка виконала кваліфікаційні вимоги, передбачені спортивною класифікацією, має право на одержання посвідчення про присвоєння відповідного спортивного розряду чи категорії.

Спортсменам відповідних розрядів надається можливість для участі їх у спортивних змаганнях, в тому числі звільнення від ро­боти (навчання) із збереженням заробітної плати на час участі у національних та міжнародних змаганнях.

Для спортсменів вищих категорій створюються умови для тре­нувань і звільнення від роботи (навчання) на час підготовки та участі у змаганнях. На час, необхідний для участі в змаганнях, спортсменам надаються гарантії, передбачені законодавством України про працю, а для тих, хто навчається, — відповідні га­рантії щодо продовження строку навчання. Спортсмени вищих категорій підлягають обов'язковому державному страхуванню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок відшкодування витрат, пов'язаних із забезпечен­ням участі спортсменів у змаганнях, визначається Кабінетом Міністрів України.

Особи, що отримали звання чемпіона або призера Олімпійських ігор, чемпіонів світу або Європи, заслуженого майстра спорту, мають соціально-побутові та інші пільги, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Стаття 20. Спорт вищих досягнень

Спорт вищих досягнень — спортивна діяльність, пов'язана з певним видом спорту, яка має на меті шляхом поглибленої спе­ціалізації та індивідуалізації навчально-тренувального процесу досягнення максимальних, рекордних спортивних результатів.

Держава створює необхідні умови для самовдосконалення спортсменів і фахівців спорту, які досягли найвищих спортив­них результатів в міжнародних змаганнях та сприяли підвищен­ню міжнародного авторитету України.

Стаття 21. Національні збірні команди

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту за поданням національних спортивних федерацій (асо­ціацій, союзів) з видів спорту комплектує на конкурсній основі з числа найбільш підготовлених спортсменів та спеціалістів на­ціональні збірні команди України.

Члени збірних команд України можуть брати участь у будь-яких спортивних змаганнях лише за згодою центрального орга­ну виконавчої влади з фізичної культури і спорту та відповідної національної спортивної федерації. (Частина 1 статті 21 із зміна­ми, внесеними згідно із Законом №770-ХIV від 18.06.99 р.)

Члени збірних команд України можуть брати участь у будь-яких спортивних змаганнях лише за згодою Міністерства Украї­ни у справах молоді і спорту та відповідної національної спортив­ної федерації. (Частина 2 статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Спортсмени — члени збірних команд України, призвані на строкову військову службу, отримують призначення в підрозді­ли, які мають необхідні умови для підвищення їх спортивної май­стерності, їм надається можливість брати участь в міжнародних, національних та інших спортивних змаганнях.

Утримання та підготовка членів збірних команд України до міжнародних змагань фінансується з державного бюджету.

Громадянин України не може виступати за національну збір­ну іншої країни, іноземні громадяни і особи без громадянства не мають права виступати у складі збірної команди України.

Положення про національні збірні команди затверджують­ся центральним органом виконавчої влади з фізичної культу­ри і спорту. (Частина 6 статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Стаття 22. Спортивне суддівство

Контроль за дотриманням правил спортивних змагань, що містять вимоги до учасників змагань, а також до спортивних споруд, спорядження, обладнання, умов і порядку визначення переможців змагань та до їх результатів, а також фіксування спортивних результатів здійснюють спортивні судді.

До суддівства допускаються лише особи, які пройшли спе­ціальну підготовку та атестовані у встановленому порядку.

Стаття 23. Професійна діяльність у спорті

Професійна діяльність спортсменів, суддів, тренерів та ін­ших фахівців, яка пов'язана з підготовкою та участю у спортив­них змаганнях і є основним джерелом їх доходів, здійснюється відповідно до законодавства про працю.

Особи, які здійснюють професійну діяльність у спорті, як правило, працюють за індивідуальними трудовими договорами (контрактами). Укладення контрактів та інших форм встанов­лення договірних відносин із спортсменами, умови організації занять спортом на професійних засадах визначаються законо­давством, статутами, положеннями та іншими регламентними документами відповідних українських і міжнародних спортив­них організацій.

Трудові договори (контракти), що укладаються професійни­ми спортсменами, повинні містити умови організації їх занять спортом та умови страхування життя і здоров'я.

Створення і функціонування професійних спортивних ліг: (асоціацій, клубів тощо) та інших професійних спортивних ор­ганізацій здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 24. Засоби, заборонені в спорті

Під час занять спортом не допускається використання за­собів, заборонених законодавством України, національними спортивними федераціями, міжнародними спортивними організаціями або відповідними правилами змагань.

Спортсмен, який використовує для досягнення спортивного результату стимулятори, допінгові речовини або інші забо­ронені засоби, а так само особа, що свідомо сприяє розповсюдженню або застосуванню таких засобів, несе відповідальність, передбачену законодавством та регламентними документами відповідних спортивних організацій.

Стаття 25. Спортивні відзнаки і нагороди, спортивна символіка

До спортивних відзнак належать знаки, що свідчать про рівень фізичної підготовленості, спортивної і суддівської кваліфікації, а також спортивні медалі і жетони, якими відзначаються спортсмени, їх тренери, інші фахівці в галузі спорту.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культури спорту затверджує єдині нагрудні значки відповідних спортивних кваліфікаційних розрядів та почесних спортивних звань, також встановлює перелік спортивних нагород для переможців рекордсменів національних змагань. (Частина 2 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 770-ХІV від 18.06.99 р.)

За видатні спортивні досягнення і значний вклад у розвиток фізичної культури і спорту спортсмени, інші фахівці в галузі фі­зичної культури і спорту можуть бути представлені до держав­них нагород.

Порядок використання спортивної символіки (емблем та офіційних знаків громадських організацій, спортивних установ та організацій, емблем і офіційних знаків міжнародних та інших спортивних змагань тощо) здійснюється відповідно до законо­давства.

Розділ IV. Державне управління у сфері фізичної культури і спорту

Стаття 26. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні

Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні розробляється центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту і затверджується Кабінетом Міністрів України. (Частина 1 статті 26 із змінами, внесеними згідно із За­коном №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Державна програма передбачає вимоги щодо організації під­тримки та зміцнення здоров'я різних категорій громадян, вимо­ги до навчальних програм щодо фізичного виховання, систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного роз­витку і підготовленості різних вікових груп населення, основ­ні напрями розвитку масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень, а також основні засади організаційного, ма­теріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого її забезпечення.

Кабінет Міністрів України затверджує систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного розвитку і під­готовленості різних вікових груп населення. Органи охорони здоров'я за рахунок виділених їм коштів визначають рівень фі­зичного розвитку населення.

Державна програма повинна передбачати окремий розділ щодо розвитку фізичної культури і спорту в сільській місцевості.

Державна програма розробляється за участю громадських ор­ганізацій фізкультурно-спортивної спрямованості, громадських організацій інвалідів на основі наукових досліджень у галузі фі­зичної культури і спорту та в інших галузях науки.

На основі державної програми розвитку фізичної культури і спорту Кабінет Міністрів України передбачає відповідний розділ У програмах економічного і соціального розвитку України.

Стаття 27. Органи державного управління фізичною куль­турою і спортом

Верховна Рада України визначає державну політику і здійс­нює законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культу­ри і спорту, а також здійснює контроль за реалізацією державної програми розвитку фізичної культури і спорту в Україні та за виконанням законодавства про фізичну культуру і спорт.

Центральний орган виконавчої влади з фізичної культу­ри і спорту забезпечує реалізацію державної політики у галузі фізичної культури і спорту, несе відповідальність за її вико­нання. (Частина 2 статті 27 у редакції Закону №770-ХIV від 18.06.99 р.)

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють у своєму складі відповідні органи з фізичної культури і спорту. (Частина 3 статті 27 у редакції Закону №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Стаття 28. Фінансове забезпечення фізичної культури і спорту

Фінансування державної програми розвитку фізичної культу­ри і спорту здійснюється за рахунок державного бюджету, бюд­жетів місцевого самоврядування і передбачається в них окремої статтею.

Державне фінансування фізкультурно-виховної діяльності спорту вищих досягнень здійснюється окремо.

Розподіл державних коштів здійснюється центральним та міс­цевими органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту з урахуванням пропозицій відповідних громадських організа­цій. (Частина 3 статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Для цілей фізичної культури і спорту використовуються кошти фонду соціального страхування, а також позабюджетні надходження: внески підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, окремих осіб, кошти від фінансово-господарської діяльності закладів фізичної культури і спорту та організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, а також від продажу прав на використання спортивної символіки і на телевізійну трансляцію спортивних змагань, від проведення фізкультурно-спортивних та інших видовищних заходів, спортивних лотерей тощо. Одержання коштів з позабюджетних джерел не впливає на обсяги бюджетних асигнувань на фізичну культуру і спорт.

Не допускається використання коштів державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних коштів, передбачених для фізичної культури і спорту, не за призначенням.

На розвиток фізкультури і спорту підприємства, установи та організації спрямовують кошти в порядку, визначеному законо­давством.

У сільській місцевості витрати на утримання всіх закладів фізкультурно-спортивного призначення, в тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також проведення фізкультурно-спортивних заходів здійснюються переважно з державного бю­джету та бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 29. Матеріально-технічне забезпечення фізичної культури і спорту

Матеріально-технічну базу фізичної культури і спорту скла­дають усі види фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, фізкультурно-спортивного спорядження і обладнання, інше майно, призначене для занять фізичною культурою і спортом.

Нормативи мінімальної забезпеченості основними фізкультур­но-оздоровчими і спортивними спорудами жилих районів, а також підприємств, установ і організацій всіх форм власності визначають­ся центральними органами виконавчої влади з фізичної культури і спорту, архітектури та будівництва. (Частина 2 статті 29 із зміна­ми, внесеними згідно із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)

Будівництво в жилих районах фізкультурно-оздоровчих і спортивних об'єктів здійснюється відповідно до встановлених нормативів за рахунок коштів, що спрямовуються на житлове будівництво, та коштів організацій — забудовників житла.

Селу надається перевага (у розрахунку на душу населення) у спо­рудженні об'єктів фізичної культури і спорту, забезпечується від­повідний рівень обслуговування засобами фізичної культури і спорту за науково обґрунтованими нормативами. Будівництво, реконструк­ція та утримання об'єктів фізичної культури і спорту в сільській міс­цевості здійснюється за рахунок державного і місцевого бюджетів.

Не допускається:

• будівництво нових та реконструкція наявних дошкільних ви­ховних, загальноосвітніх та професійних навчально-вихов­них, вищих навчальних закладів без передбачених нормати­вами фізкультурно-спортивних споруд та функціональних приміщень;

• перепрофілювання та ліквідація діючих фізкультурно-оздоров­чих і спортивних споруд без створення рівноцінних споруд. Органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту та від­повідні органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за ефективністю використання спортивних споруд незалежно від форм власності. (Частина 6 статті 29 із змінами, внесеними згід­но із Законом №770-ХІV від 18.06.99 р.)