Законами України

Вид материалаЗакон

Содержание


Загальна частина
Розділ IIЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Розділ III ЗЛОЧИН, ЙОГО ВИДИ ТА СТАДІЇ
Розділ IVОСОБА, ЯКА ПІДЛЯГАЄ КРИМІНАЛЬНІЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ (СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ)
Розділ VВИНА ТА ЇЇ ФОРМИ
Розділ VIСПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ
Розділ VIIПОВТОРНІСТЬ, СУКУПНІСТЬ ТА РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ
Розділ VIII ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
Розділ IXЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Розділ XПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ
Розділ XIПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
Розділ XII ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
Розділ XIIIСУДИМІСТЬ
Розділ XIVПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ
Розділ XVОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
Особлива частина
Розділ IIЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ОСОБИ
Розділ IIIЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ
Розділ IVЗЛОЧИНИ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ
Розділ VЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   54

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ


Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 17 січня 2002 року N 2953-III, ОВУ, 2002 р., N 7, ст. 276,
від 7 березня 2002 року N 3075-III, ОВУ, 2002 р., N 14, ст. 700,
 від 16 січня 2003 року N 430-IV, ОВУ, 2003 р., N 6, ст. 212,
від 6 лютого 2003 року N 485-IV, ОВУ, 2003 р., N 7, ст. 275,
 від 3 квітня 2003 року N 662-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 741 
від 3 квітня 2003 року N 668-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 746,
 від 3 квітня 2003 року N 669-IV, ОВУ, 2003 р., N 17, ст. 747,
 від 15 травня 2003 року N 744-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1016,
від 22 травня 2003 року N 850-IV, ОВУ, 2003 р., N 25, ст. 1173,
 від 5 червня 2003 року N 908-IV, ОВУ, 2003 р., N 27, ст. 1312,
від 10 липня 2003 року N 1098-IV, ОВУ, 2003 р., N 33, ст. 1776,
 від 11 липня 2003 року N 1130-IV, ОВУ, 2003 р., N 32, ст. 1690,
 від 18 березня 2004 року N 1626-IV, ОВУ, 2004 р., N 15, ст. 1027,
від 18 травня 2004 року N 1723-IV, ОВУ, 2004 р., N 23, ст. 1545,
від 16 грудня 2004 року N 2252-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 58,
 від 21 грудня 2004 року N 2276-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 64,
 від 23 грудня 2004 року N 2289-IV, ОВУ, 2005 р., N 2, ст. 69,
 від 11 січня 2005 року N 2308-IV, ОВУ, 2005 р., N 4, ст. 184,
від 12 січня 2005 року N 2322-IV, ОВУ, 2005 р., N 6, ст. 340,
 від 3 березня 2005 року N 2456-IV, ОВУ, 2005 р., N 13, ст. 656,
 від 31 травня 2005 року N 2598-IV, ОВУ, 2005 р., N 26, ст. 1482,
 від 6 липня 2005 року N 2734-IV, ОВУ, 2005 р., N 30, ст. 1772,
 від 22 вересня 2005 року N 2903-IV, ОВУ, 2005 р., N 41, ст. 2594,
 від 18 жовтня 2005 року N 2984-IV, ОВУ, 2005 р., N 44, ст. 2758,
 від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, ОВУ, 2005 р., N 49, ст. 3048,
 від 1 грудня 2005 року N 3169-IV, ОВУ, 2006 р., N 1, ст. 2,
 від 12 січня 2006 року N 3316-IV, ОВУ, 2006 р., N 6, ст. 281,
 від 9 лютого 2006 року N 3423-IV, ОВУ, 2006 р., N 9, ст. 518,
 від 23 лютого 2006 року N 3480-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 857,
 від 23 лютого 2006 року N 3504-IV, ОВУ, 2006 р., N 13, ст. 860,
 від 21 вересня 2006 року N 170-V, ОВУ, 2006 р., N 41, ст. 2725,
 від 22 грудня 2006 року N 527-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст.13,
 від 22 грудня 2006 року N 534-V, ОВУ, 2007 р., N 1, ст. 15,
 від 11 січня 2007 року N 578-V, ОВУ, 2007 р., N   8, ст.  278,
 від 5 квітня 2007 року N 875-V,
 від 19 квітня 2007 року N 966-V,
 від 24 травня 2007 року N 1071-V,
 від 31 травня 2007 року N 1111-V

(З 1 жовтня 2007 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 22 лютого 2007 року N 698-V)



Положення частини першої статті 69 цього Кодексу
 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)
 (згідно з Рішенням Конституційного Суду України
  від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004)

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України

1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

2. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.
Розділ II
ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність

1. Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

2. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.

3. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

4. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

5. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

2. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.

3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.