Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

Вид материала

Содержание

Київ – 2011 Дисертацією є рукопис
Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор Платонов Володимир Миколайович
доктор педагогічних наук, професор Манолаки В'ячеслав Григорович, Державний університет фізичного виховання і спорту Республіки
Козіна Жаннета Леонідівна
доктор педагогічних наук, професор Болобан Віктор Миколайович
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150,
Загальна характеристика роботи
Зв'язок роботи з науковими планами, темами.
Мета дослідження
Завдання дослідження.
Об'єкт дослідження
Методи дослідження
Наукова новизна.
Практична значущість
Особистий внесок здобувача.
Апробація результатів дисертації
Структура та обсяг роботи
Основний зміст
На першому етапі
На другому етапі
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет фізичного виховання і спорту України

ШИНКАРУК ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК: 796.015.83

ВІДБІР СПОРТСМЕНІВ І ОРІЄНТАЦІЯ ЇХ ПІДГОТОВКИ
В ПРОЦЕСІ БАГАТОРІЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
(НА МАТЕРІАЛІ ОЛІМПІЙСЬКИХ ВИДІВ СПОРТУ)

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з фізичного виховання і спорту

Київ – 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор

Платонов Володимир Миколайович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, ректор

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Манолаки В'ячеслав Григорович,

Державний університет фізичного виховання і спорту Республіки Молдова, ректор;

доктор наук з фізичного виховання і спорту, доцент Козіна Жаннета Леонідівна, Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри циклічних видів спорту та спортивних ігор;

доктор педагогічних наук, професор Болобан Віктор Миколайович,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, професор кафедри спортивних видів гімнастики та спортивного танцю

Захист відбудеться 10 лютого 2012 р. о 12.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

Автореферат розісланий 5 січня 2012 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В. І. Воронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Популярність олімпійського спорту в сучасному світі, його інтенсивна комерціалізація і професіоналізація, постійно зростаюча соціально-політична значущість успіхів на Іграх Олімпіад і зимових Олімпійських іграх привели в останні роки до формування у багатьох країнах світу високоефективних систем підготовки спортсменів. Наслідком цього стало різке зростання конкуренції на міжнародній спортивній арені. Практика сучасного спорту, численні наукові дослідження свідчать про те, що результати світового рівня, досягнення на Олімпійських іграх доступні лише особливо обдарованим спортсменам, по-перше, які мають явно виражені природні задатки до досягнень в конкретному виді спорту, а по-друге, спромоглися до їх реалізації в процесі багаторічного вдосконалення.

Розуміння цього визначило напрями досліджень, які протягом останніх десятиліть проводяться у сфері олімпійського спорту. Зокрема, виконана велика кількість робіт, які присвячені питанням побудови оптимальної структури процесу багаторічного вдосконалення спортсменів (Ц. Желязков, 1981; В. Лєщенко, 1997;
В. Платонов, 1997, 2004; Л. Матвєєв, 1999, 2001); періодизації тренувального процесу протягом річного циклу (М. Озолін, 1970, 2003; Ф. Суслов 1985;
А. Бондарчук, 2005; C. ссылка скрыта1992; T. Bompa, 2002); підготовки юних спортсменів (М. Набатнікова, 1982; В. Філін, 1995; Т. Тимакова, 2002); моделюванню та прогнозуванню в спорті (М. Шестаков, 2003; В. Болобан, 2009; M. Turker 1996), індивідуалізації тренувального процесу (М. Бриль, 2001; Ж. Козіна, 2009;
V. Manolaki, 2007); визначені вікові межі етапів багаторічної підготовки і оптимальної тривалості кар’єри спортсменів (К. Сахновський, 1997; Л. Матвєєв, 2001).

Постійне зростання спортивних рекордів, конкуренції на міжнародній спортивній арені, розширення спортивного календаря останнім часом за рахунок великої кількості комерційних змагань призвели до інтенсифікації тренувального процесу і змагальної діяльності, значного збільшення навантажень на організм спортсмена, що вимагає від нього максимальної мобілізації функціональних резервів і психологічної стійкості в умовах тренувальної та змагальної діяльності. Дане положення зумовило розробку проблеми відбору (Н. Булгакова, 1986;
М. Булатова, 1996; К. Сахновський, 1997; V. Zaporozhanov, H. Sozanski, 1997; R. Arnot, Ch. Gaines, 1992). Велику увагу приділено питанням спортивного відбору спортсменів на початкових етапах (В. Волков, В. Філін, 1983; Б. Шварц, С. Хрущов, 1984; Л. Волков, 2002), розвитку їх здібностей (В. Філін, Н. Фомін, 1980; Л. Волков, 2008; В. Бальсевич, 2008; В. Губа, 2003; В. Сальников, 2003; Н. Булгакова, 2009); обґрунтуванню комплексу морфологічних і фізіологічних показників у відповідності до різних видів спорту (Л. Харитонова, 1998; В. Давидов 2006; K. Tittel, H. Wutscherk, 1992; M. Weiss, 1992; Wilmore, D. Costill, 1994; P. Åstrand, K. Rodahl, 1997); проблемам організації та методики відбору (Р. Мотилянська і М. Налбандян, 1984; В. Нікітушкін та інші, 2005; J. Brown, 2001). Проведено дослідження відносно вивчення генетичної схильності спортсменів (В. Никитюк, 1985; Л. Сергієнко, 1999; В. Ільїн, 2007; G. Gaisl, 1980; C. Bouchard, 1992 та інші).

Особливу увагу звернено на проблему орієнтації спортивної підготовки, що пов'язана з виявленням схильності спортсменів до демонстрації високих результатів у конкретних видах змагань, за можливості, на ранніх етапах (Л. Семенов, 2005;
В. Флерчук, 2008), до швидкісно-силової роботи (Т. Юшкевич 1991; W. Joung, 1993; R. Wilks, 1995) та роботи на витривалість (J. Thoden, 1991; V. Mishchenko, 2010).

Розгляд наукових даних, накопичених в теорії та методиці спортивної підготовки, свідчить про великий обсяг як теоретичного, так і експериментального матеріалу в кожному з вище зазначених напрямів досліджень. Проте великий масив наукових знань не об'єднаний у цілісну систему, в якій органічно взаємопов'язані процес спортивного відбору, орієнтації спортивної підготовки з етапами багаторічного удосконалення спортсменів. Це значно ускладнює впровадження цих знань в спортивну практику.

У зв'язку з викладеним вище актуальними є систематизація наявного масиву знань про багаторічну підготовку, відбір та орієнтацію спортсменів і приведення його до цілісної системи; здійснення додаткових експериментальних досліджень для накопичення даних, де їх недостатньо, чи вони містять розрізнений характер, що не дозволяє повною мірою створити єдину систему, яка передбачає практичну реалізацію індивідуальних можливостей спортсменів.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2001―2005 рр.» Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, тема 1.2.5. «Вдосконалення системи багаторічного відбору та орієнтації спортсменів у різних видах спорту», № державної реєстрації 0101U006310 (керівник теми О.А. Шинкарук) та «Зведеного плану НДР у сфері фізичної культури і спорту на 2006―2010 рр.» Міністерства України у справах сім'ї, молоді і спорту, тема 3.2.1«Обґрунтування сучасної системи відбору та орієнтації спортсменів у різних видах спорту», № державної реєстрації 0106U010777 (керівник теми О.А. Шинкарук).

Мета дослідження ― на підставі теоретичного аналізу і власних експериментальних досліджень сформувати цілісну систему наукових знань, що об'єднує підготовку, багатоступеневий відбір спортсменів та їх орієнтацію, для оптимізації керування багаторічним тренувальним процесом.

Завдання дослідження.

Здійснити теоретичний аналіз спеціальної літератури з питань багаторічної підготовки, відбору спортсменів та їх орієнтації.
На підставі узагальнення теоретичних даних, передового практичного досвіду і власних експериментальних досліджень сформулювати основні положення, що становлять підґрунтя знань про багаторічну підготовку, відбір спортсменів та їх орієнтацію як єдиного цілого, і механізм їх практичної реалізації в процесі тренувальної діяльності.
Сформувати систему відбору та орієнтації підготовки спортсменів у процесі багаторічного удосконалення.
Систематизувати критерії відбору та напрями орієнтації тренувального процесу відповідно до етапів багаторічної підготовки спортсменів.
Розробити технологію багатоступеневого відбору спортсменів та їх орієнтації на етапах багаторічної підготовки для різних груп видів спорту і перевірити її ефективність у процесі тренувальної і змагальної діяльності.

Об'єкт дослідження ― система підготовки спортсменів.

Предмет дослідження ― система відбору спортсменів та орієнтації їх підготовки в процесі багаторічного удосконалення.

Підґрунтя методології дослідження становили діалектико-матеріалістичний метод (метод вивчення, розкриття закономірностей, тенденцій розвитку і перетворення дійсності, що використовує основні закони діалектики) і науковий метод (сукупність основних способів отримання нових знань і методів вирішення завдань) та системний підхід, який розглядає об'єкт (систему) як цілісну множину елементів в сукупності відносин і зв'язків між ними.

Дослідження базувалися на знаннях про загальні закономірності й принципи спортивної підготовки (Л. Матвєєв, 1995, 1997, 1999; В. Платонов, 1994, 2000, 2004, 2010; М. Озолін, 2003), про керування, контроль, відбір, моделювання та прогнозування в спорті (В. Запорожанов, 1988; М. Булатова, 1996; В. Бальсевич, 2001, Н. Булгакова, 2010), про медико-біологічні основи підготовки спортсменів
(М. Бриль, 1983; В. Волков, В. Філін, 1983; J.H. Wilmore, D.L. Costil, 2004); на даних передової спортивної практики.

Методи дослідження. У процесі виконання дисертаційної роботи були використані такі методи: теоретичний аналіз і узагальнення ― аналіз спеціальної наукової літератури, узагальнення досвіду практичної роботи; педагогічні спостереження та експеримент; медико-біологічні методи; метод експертних оцінок; методи математичної статистики.

Наукова новизна.

У результаті наукових досліджень в дисертації вперше:

сформована на підставі теоретичного аналізу та узагальнення даних, передової спортивної практики, власних експериментальних досліджень система знань, яка розглядає багаторічну підготовку, відбір та орієнтацію спортсменів в органічному взаємозв'язку і реалізована на якісно новому рівні в практиці з урахуванням сучасних вимог розвитку видів спорту з метою оптимізації керування тренувальним процесом;
вивчено структуру знань про відбір і орієнтацію, що дозволило сформулювати основні принципи, які є підґрунтям системи багаторічної підготовки, відбору та орієнтації: багатоступеневість і взаємозв'язок з етапами багаторічної підготовки; періодичність; динамічність; специфічність; комплексність; надійність; інформативність;
система підготовки, відбору та орієнтації спортсменів представлена як взаємозалежний багаторічний процес, який спрямовано на максимальну реалізацію індивідуальних можливостей, що узгоджується з положеннями «Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту», законом України «Про фізичну культуру і спорт», згідно з якими спорт розділений на такі рівні: дитячо-юнацький спорт (підготовка, відбір і орієнтація віддаленого резерву), резервний спорт (підготовка, відбір і орієнтація найближчого резерву), спорт вищих досягнень (підготовка, відбір спортсменів в національні збірні команди з видів спорту та їх орієнтація);
систематизовані критерії відбору спортсменів, які задіяні в системі дитячо-юнацького спорту, резервного спорту, а також спорту вищих досягнень; напрями орієнтації їх підготовки, сукупність засобів і методів для управління тренувальним процесом на різних етапах багаторічного удосконалення; розроблено зміст тренувального процесу, що передбачає періодичність відбору та орієнтацію підготовки спортсменів;
обґрунтована і експериментально перевірена технологія багатоступеневого відбору спортсменів і орієнтації їх підготовки, яка має широке узагальнююче значення, може використовуватися на етапах багаторічної підготовки в різних групах видів спорту, і підґрунтям якої є інформативні критерії, комплекс тестів для оцінки можливостей спортсменів, програма відбору, що включає пріоритетні для виду спорту показники, узагальнені та диференційовані шкали, напрями орієнтації тренувального процесу;

― доповнені та розширені знання щодо змісту етапів багаторічної підготовки, критеріїв відбору спортсменів, орієнтації тренувального процесу з урахуванням прогнозованої моделі змагальної діяльності, підґрунтям якої є індивідуальні особливості спортсменів.

Практична значущість досліджень пов'язана з реалізацією технології багатоступеневого відбору в різних видах спорту, орієнтації тренувального процесу відповідно до етапу багаторічної підготовки, що включає комплекси критеріїв і характеризує потенційні можливості та спеціальну підготовленість спортсменів; оцінні шкали, алгоритми розрахунку інтегральних і узагальнених оцінок перспективності, уніфікований протокол висновку про можливості та поточну підготовленість, рекомендації щодо індивідуалізації тренувального процесу спортсменів на подальших етапах підготовки. Розробка та впровадження у практику комплексної системи відбору та орієнтації, адаптованої до специфічних умов різних видів спорту, вікових особливостей і кваліфікації спортсменів дозволяє озброїти тренерів-викладачів необхідною інформацією та на цих засадах оптимізувати тренувальний процес.

Результати досліджень дозволили розширити наявні знання в області теорії та практики відбору в системі багаторічної підготовки спортсменів різного віку і груп видів спорту і можуть бути використані в загальній системі підготовки спортсменів в олімпійському спорті.

Результати досліджень були апробовані та впроваджені в практику підготовки спортсменів ― членів збірних команд України з веслування на байдарках і каное, легкої атлетики, стрибків у воду при підготовці до Ігор ХХІХ Олімпіади 2008 р.; ШВСМ, м. Київ; ДЮСШ, м. Хмельницький і м. Івано-Франківськ, про що свідчать відповідні акти. Результати досліджень були оприлюднені на засіданнях Експертної ради з питань підготовки та участі спортсменів України в Олімпійських іграх у період з 2007 до 2010 р. та рекомендовано до впровадження.

Основні положення дисертаційної роботи стали підґрунтям удосконалення навчальних дисциплін: «Загальна теорія підготовки спортсменів», «Сучасна система підготовки спортсменів високого класу», «Теорія юнацького спорту», «Адаптація і функціональні резерви організму спортсменів», «Теорія і методика обраного виду спорту (веслування на байдарках і каное, академічне веслування, фехтування, легка атлетика, спортивні ігри)» у вигляді монографії, навчальних програм для аспірантів за спеціальністю 24.00.01, програм навчально-методичних семінарів слухачів факультетів підвищення кваліфікації, викладачів фізичного виховання вищих навчальних закладів України, курсів лекцій, практичних та семінарських занять для студентів Національного університету фізичного виховання і спорту України, впроваджені у практику підготовки спортсменів національних збірних команд України з видів спорту, училищ олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, ДЮСШ, про що свідчать акти впровадження.

Особистий внесок здобувача. У спільних публікаціях здобувачеві належать пріоритети в організації, формуванні напрямів досліджень, аналізі, обговоренні фактичного матеріалу і теоретичному узагальненні. Внесок співавторів визначається участю в організації досліджень окремих наукових напрямків, допомогою в обробці матеріалів, їх частковому обговоренні та участю в дискусіях і круглих столах.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення роботи, методологія та методологічні принципи, новизна роботи були оприлюднені на міжнародних конгресах і конференціях: IV Міжнародний науковий конгрес «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації» (Київ, 2000); «Problemy Dymorfismu plciwego w sporcie» (Katowice, 2001, 2002); International scientific congress FISU (Beijing, 2001); VI Міжнародний науковий конгрес «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Варшава, 2002); International scientific congress «Indywidualizacja w procesie treningu sportowego» (Гданськ, 2002); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми здорового способу життя в сучасному суспільстві» (Мінськ, 2003); VII Міжнародний науковий конгрес «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Москва, 2003); VII Міжнародна наукова сесія «Наукове обґрунтування ФВ, спорту, тренування і підготовки кадрів з ФК і С» (Мінськ, 2004); VIIІ Міжнародний науковий конгрес «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Алмати, 2004); ІХ Міжнародний науковий конгрес «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Київ, 2005); Міжнародний конгрес Європейського коледжу спортивних наук (Лозанна, 2006); «Молода спортивна наука України» (Львів, 2004, 2005, 2006); Міжнародний науково-практичний семінар тренерів з веслування на байдарках і каное (Київ, 2007), І і ІV Міжнародні науково-практичні конференції молодих вчених (Київ, 2008, 2011); науково-практичний семінар тренерів України з хокею «Вдосконалення системи підготовки спортсменів у хокеї» (Київ, 2008); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми підготовки резерву в спорті вищих досягнень» (Мінськ, 2009), ХІІ, ХІІІ, ХІV Міжнародні наукові конгреси «Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх» (Москва, 2008; Алмати, 2009; Київ, 2010), Міжнародний конгрес «Sport, stress, adaptation» 2010 Olympic sport and sport for all» (Софія, 2010); Міжнародна наукова конференція «Individuation in the process of sports training» (Гданськ, 2010); науково-методичний семінар тренерів України з біатлону «Вдосконалення системи підготовки спортсменів у біатлоні» (Київ, 2010); Foro Mundial de Educacion Fisica,
II Cumbre Iberoamericana de Educacion Fisica y Deporte Escolar, I Simposio de Actividad Fisica y calidad de Vida, Taller Internacional Deporte Escolar y Alto Rendimiento (Habana, 2010); ХІІ Міжнародна наукова сесія за підсумками НДР за 2010 р. «Наукове обґрунтування фізичного виховання, спортивного тренування і підготовки кадрів з фізичної культури, спорту і туризму» (Мінськ, 2011); науково-практичні конференції кафедри теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів (2000―2011) і науково-дослідного інституту НУФВСУ (2005―2011).

Публікації. Результати досліджень представлені в 70 роботах, з них ―
1 монографія, 59 статей в наукових журналах і збірках (30 з них ― у фахових виданнях), 10 науково-методичних посібників, програм і публікацій, які додатково відображають результати наукових досліджень.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційну роботу викладено на 438 сторінках основного тексту. Робота містить вступ, вісім розділів, висновки, список використаної літератури (411 джерел), додаток та ілюстрована 114 таблицями і 54 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; вказано на зв'язок із науковими планами, темами; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологію та методи досліджень; розкрито наукову новизну і практичну значущість роботи; а також визначено особистий внесок здобувача, представлена інформація про апробацію результатів та публікації за темою дисертаційної роботи.

Перший розділ дисертації «Відбір спортсменів і орієнтація їх підготовки в процесі багаторічного удосконалення як наукова проблема» присвячений аналізу літературних даних, де розглянуто питання:

― формування системи багаторічної підготовки в ретроспективі та на сучасному етапі (Л. Матвєєв, 1965, 1971, 1995; А. Новіков, 1966; В. Дьячков, 1984; D. Harre, 1982);

― загальної структури багаторічної підготовки спортсменів та тенденції її змін (Ю. Железняк, 1981; В. Платонов, 1988, 2003, 2004, 2010);

― періодизації підготовки спортсменів (Ю. Верхошанський, 1985, 1991; В. Платонов, 2004; А. Бондарчук, 2005; J. ссылка скрыта, P. ссылка скрыта, 1988; S. Zanon, 1997; T. Bompa, 2002);

― відбору та орієнтації спортсменів як складової ефективного керування на різних етапах багаторічного удосконалення (В. Філін, М. Фомін, 1980; М. Набатнікова, 1982; Р. Мотилянська, М. Налбандян, 1984; V. ссылка скрыта, 1989; J. Dunbar, 1991; D. Martin et al., 1993; D. Watts, 1995);

― особливостей організації відбору та орієнтації в різних видах спорту
(Н. Булгакова, 1986, 2010; К. Сахновський, 1997; Л. Волков, 2008; A. Кlaus, 1991;
R. Arnot, Ch. Gaines, 1992; M. S. Jinri Jiang, 1993; V. Zaporozhanov, H. Sozanski, 1997; J. Brown, 2001).

Фахівці в області спорту підкреслюють необхідність вивчення багаторічної підготовки спортсменів у зв'язку зі стрімкими змінами в олімпійському спорті
в останні роки, його зростаючою комерціалізацією. Розвиток системи підготовки спортсменів на сучасному етапі охоплює ряд пріоритетних напрямів, серед яких автори (В. Платонов, 2004; B. McFarlane, 1985; H. Morton, 1992; D. Aitken, 1996) виділяють орієнтацію багаторічної підготовки спортсменів на досягнення найвищих результатів та цілеспрямовану підготовку на досягнення максимального результату на етапах багаторічного удосконалення; обґрунтування вікових діапазонів перших великих успіхів на міжнародній арені та продовження періоду успішних виступів спортсменів на завершальних етапах спортивної кар'єри; максимальну спрямованість на індивідуальні задатки і здібності кожного конкретного спортсмена в багаторічній підготовці.

Аналіз даних літературних джерел з питань багаторічної підготовки показав, що впродовж кількох десятиліть система підготовки спортсменів удосконалюється, що свідчить про її динамічність та необхідність подальшого дослідження її елементів. Одним з таких елементів керування багаторічною підготовкою є відбір спортсменів і орієнтація їх підготовки (В. Бальсевич, 1997; В. Давидов, 2002;
В. Сальников, 2003; В. Платонов, 2007; В. Нікітушкін, 2010).

Система спортивного відбору та орієнтації, її елементи на практиці не пов'язані з особливостями підготовки спортсменів на різних етапах, що не дозволяє своєчасно та якісно здійснювати процес пошуку перспективних спортсменів і орієнтації підготовки з урахуванням їх індивідуальних особливостей, і завдань тренувального процесу.

Не менш важливою проблемою є те, що програми та навчальні плани, які діють в системі спорту, будувалися на засадах принципів, сформованих ще в 1950-ті роки, та практично не відображали масив знань і практичний досвід, який накопичено у сфері раціональної побудови багаторічної підготовки, орієнтованої на повне розкриття індивідуальних можливостей кожного спортсмена в оптимальній віковій зоні.

Консерватизм державної системи, територіальні та відомчі інтереси і протиріччя, недосконалі критерії оцінки ефективності роботи спортивної організації та ряд інших чинників створили труднощі щодо оптимізації системи підготовки віддаленого і найближчого резерву. Літературний аналіз показує необхідність удосконалення системи підготовки спортсменів у відповідності до закономірностей спортивного відбору, орієнтації атлетів з урахуванням їх схильності та індивідуальних особливостей, принципів побудови тренувального процесу.

Визначено, що спортивний відбір і орієнтація повинні здійснюватися з врахуванням головних чинників, які обумовлюють успіх спортивного удосконалення у виді спорту. Принципи і положення відбору повинні враховувати природжені якості та особливості спортсмена, динаміку спортивних досягнень, рівень розвитку і темпи приросту спеціальних фізичних якостей тощо. В багатьох видах спорту відсутня обґрунтована система специфічних тестів і інформативних критеріїв, які дозволяють виявити перспективних спортсменів, визначити їх схильність до роботи різної спрямованості та розробити рекомендації щодо орієнтації тренувального процесу.

У другому розділі дисертації «Методи та організація дослідження» представлено методологію досліджень, систему методів дослідження у відповідності до об'єкту, предмету, мети і завдань досліджень, обґрунтовано доцільність використання цих методів, описана організація і контингент випробуваних.

У процесі вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення (аналіз спеціальної літератури з питань багаторічної підготовки і відбору в олімпійському спорті, організації відбору в різних видах спорту та узагальнення досвіду практичної роботи); педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; медико-біологічні методи: антропометрія, комплексне дослідження функціональних можливостей систем енергетичного забезпечення (хронометрія, ергометрія, пульсометрія, спірометрія, газоаналіз) та психофізіологічних особливостей; метод експертних оцінок; методи математичної статистики.

Дослідження проводилися в три етапи в період з 2000 до 2010 р., на кожному з яких були вирішені поставлені завдання.

На першому етапі (2000―2003) були проаналізовані сучасні наукові та методичні літературні джерела, узагальнені практичний досвід побудови багаторічної підготовки та проведення заходів з відбору та орієнтації в спорті; визначено основні положення сучасної підготовки, відбору спортсменів і їх орієнтації в зарубіжних країнах і Україні; проведені експертне опитування, анкетування тренерів і спортсменів.

На другому етапі (2004―2008) розроблено технологію відбору спортсменів та напрями орієнтації їх підготовки; проведено серію досліджень з атлетами, які перебувають на різних етапах багаторічного удосконалення для визначення їх перспективності; систематизовані критерії і тести; розроблені і впроваджені програма підготовки спортсменів високого класу, система контролю та орієнтації їх тренувального процесу.

На третьому етапі (2009―2010) на підставі отриманих експериментальних і теоретичних даних сформульовані положення, що узагальнюють знання про відбір та орієнтацію спортсменів у процесі багаторічного удосконалення та визначені шляхи реалізації отриманих результатів.

Рішення поставлених експериментальних завдань здійснювалися: на базі Науково-дослідного інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України (лабораторія теорії і методики спортивної підготовки та резервних можливостей спортсменів, лабораторія біомеханічних технологій у фізичному вихованні та олімпійському спорті); в умовах тренувальної діяльності – на базі ШВСМ, м. Київ; ДЮСШ (веслування на байдарках і каное), м. Хмельницький (спільно з аспірантом В. Флерчуком); ДЮСШ «Динамо», ДЮСШ «СКА», центру олімпійської підготовки «Конча-Заспа» (фехтування), м. Київ (спільно з аспіранткою Л. Радченко); СК «Альбатрос», школи-ліцею № 23 Прикарпатського університету, спеціалізованої ЗОШ № 11 м. Івано-Франківськ (спільно з аспіранткою І. Матвієнко); збірної команди України з веслування на байдарках і каное, стрибків у воду, боротьби вільної, легкої атлетики; в умовах змагальної діяльності (чемпіонати України 2000―2008 рр., чемпіонат Європи 2008 р., Олімпійські ігри 2008 р.).

У дослідженні взяли участь 24 спортсмени високої кваліфікації: члени національних збірних команд України з веслування на байдарках і каное (6), стрибків у воду (8), легкої атлетики (4), боротьби вільної (6); спортсмени, які перебувають на етапах попередньої та спеціалізованої підготовки та підготовки до вищих досягнень: веслування на байдарках і каное ― 256 спортсменів 16―20 років, легка атлетика ― 30 спортсменів 16―18 років; фехтування ― 104 спортсмена 14―16 років та 47 фехтувальників 17―22 років; діти, які перебували в системі масового шкільного спорту та на етапі початкової підготовки ―158, їх батьки ― 299.

Респондентами і експертами в дослідженнях стали 41 провідний тренер з веслування на байдарках і каное, 45 тренерів з фехтування.

Проаналізовано анкетні дані переможців і призерів Олімпійських ігор (1956―1976, 1988―2008) з 9 видів спорту ― 3771 осіб.

У третьому розділі «Керування багаторічною підготовкою та відбір спортсменів у провідних країнах світу» розглянуто особливості багаторічної підготовки і відбору спортсменів в Австралії, Китаї, Німеччині, Норвегії, США, Франції, Японії, узагальнено зарубіжний досвід організації відбору в олімпійському спорті (Китай, Латвія, Німеччина, Польща, Росія, США, Україна); визначено теоретичні положення розробки критеріїв відбору та орієнтації спортсменів.

Визначено, що підготовка спортсменів практично у всіх країнах має, з одного боку, багато спільних рис, з іншого ― специфічні національні особливості. До спільних рис належать комплексний підхід і рівномірний розподіл значущості складових у забезпеченні кінцевого результату: теоретико-методологічне та організаційне підґрунтя; матеріально-технічні умови; фінансові ресурси, підготовка основного контингенту і резерву; безпосередньо тренувальний процес і змагальна діяльність; медичне і науково-методичне забезпечення.

Незважаючи на те, що підготовка в кожній країні передбачає різні підходи (через громадські структури ― спортивні федерації з видів спорту, клуби; державне управління; змішане управління ― державне з урахуванням інтересів громадських організацій), застосовуються подібні моделі організації та керування багаторічною підготовкою і відбором спортсменів. Практично для всіх систем підготовки характерним є навчання основам виду спорту на рівні дитячого спорту, окрім Німеччини. Підготовка в країнах охоплює 4―5 рівнів. Відсутня об'єктивна система відбору та орієнтації, яка враховує особливості етапів багаторічної підготовки, індивідуальні можливості спортсменів та їх реалізацію.

Аналіз програм, тестів та показників, які застосовуються в процесі відбору та орієнтації підготовки спортсменів в різних країнах, свідчить про наявність як низки спільних характеристик, так і суттєвих відмінностей в підходах:

― велика частина тестів та показників, які реєструються і складають зміст системи оцінки потенційних можливостей спортсменів в країнах, несумісні між собою. Це ускладнює обмін інформацією, стримує розвиток системи відбору в цілому;

― різні методологічні підходи при формуванні комплексу показників, оцінних шкал, інтегральних оцінок перспективності часто не враховують специфіку виду спорту, біологічний вік, характер попередньої підготовки, темпи зростання спортивних досягнень тощо.

Для систематизації критеріїв та уніфікації підходу до розробки системи відбору та орієнтації підготовки спортсменів у багаторічному процесі визначено теоретичні положення:

― обдарованість визначається спадково зумовленими задатками, які стосуються структурних, функціональних і психологічних особливостей, що визначають діяльність і поведінку людини;

― генетично обумовлені задатки характеризуються відносно невеликою мінливістю, що підвищує їх прогностичну цінність. З іншого боку, тренування і виховна робота сприяють їх своєчасному виявленню та цілеспрямованому удосконаленню. Таким чином, спадковий фонд функціональних можливостей організму може бути розширений у процесі багаторічної підготовки спортсмена при належній організації процесу тренування, особливо у період конкретного вікового розвитку;

― показником обдарованості є не тільки абсолютний початковий рівень розвитку тієї чи іншої якості, але і темпи приросту її під впливом чинників довкілля та правильної орієнтації тренування;

― на різних етапах багаторічного формування спортивного майстерності змінюється значущість різних властивостей і особливостей морфологічного і функціонального стану спортсмена, що визначають його обдарованість і успіхи спортивного удосконалення. У зв'язку з цим інформативність окремих критеріїв спортивного відбору і методів його проведення на різних етапах змінюється.

У четвертому розділі «Основні положення системи знань про відбір спортсменів та їх орієнтацію в процесі багаторічного удосконалення» обґрунтовано рівні багаторічної підготовки, відбору спортсменів та їх орієнтації; представлені основні положення формування системи знань про багаторічну підготовку, відбір спортсменів і їх орієнтацію, що дозволяють забезпечити стабільність її розвитку; вивчена структура відбору та орієнтації з позицій системного підходу.

Згідно «Стратегії формування сучасної системи олімпійської підготовки на період до 2020 р. в Україні», затвердженої 4 червня 2009 р., визначено, що розвитку сучасної системи підготовки перешкоджає низка чинників, зокрема:

істотне зменшення у результаті демографічної кризи частки населення дитячого віку, що ускладнює процес відбору та підготовки перспективних спортсменів;

відсутність системи масового навчання дітей основним елементам олімпійських видів спорту;
стан здоров'я дітей і молоді стрімко погіршується, як наслідок, зменшується кількість осіб, які можуть бути залучені до спорту вищих досягнень, зокрема здатних тренуватися, витримуючи значні фізичні навантаження і досягати високих спортивних результатів.

Як один з основних напрямів реалізації даної Стратегії розглядається удосконалення процесу відбору обдарованих дітей, які мають високий рівень підготовленості і здатні під час навчально-тренувальних занять витримувати значні фізичні навантаження, для подальшого залучення їх до системи резервного спорту. Реалізація даного напряму дозволить проводити заходи щодо відбору і цілеспрямовано готувати перспективних спортсменів до досягнення ними максимального результату в змаганнях відповідно до етапу підготовки.

Згідно положень «Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту» (2004), Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спорт поділений на дитячо-юнацький спорт, резервний спорт та спорт вищих досягнень. У зв'язку з цим та для практичної реалізації системи відбору спортсменів і орієнтації їх підготовки в процесі багаторічного удосконалення нами обґрунтовано рівні багаторічної підготовки, відбору та орієнтації, які відображають цільову спрямованість усієї багаторічної підготовки:

підготовка, відбір і орієнтація віддаленого резерву;
підготовка, відбір і орієнтація найближчого резерву;
підготовка, відбір спортсменів до національних збірних команд з видів спорту та їх орієнтація.

Під рівнем ми розуміли проміжок часу, період, зазначений якимось кінцевим результатом. Враховуючи розвиток теорії системи багаторічної підготовки і формування її етапів, ми виходили з того, що рівні багаторічної підготовки повинні бути ємними і конкретними, не йти в розріз з теорією системи багаторічної підготовки, розробленою Л. Матвєєвим (2001) та В. Платоновим (2004) (рис. 1).

Запропоновані рівні

Рис. 1. Блок-схема підготовки, відбору і орієнтації спортсменів у процесі багаторічного удосконалення

Кожен з цих рівнів системи багаторічної підготовки повинен бути жорстко пов'язаний з етапами багаторічної підготовки спортсменів. Відповідно і діяльність різних структурних осередків системи спорту повинна бути органічно пов'язана як з етапами багаторічної підготовки, так і з рівнями.

Підготовка, відбір та орієнтація віддаленого резерву починається безпосередньо після масового навчання основам виду спорту.

Особливе місце належить підготовці, відбору та орієнтації найближчого резерву. Даний рівень охоплює чотири роки і відповідає за часом етапу спеціалізованої базової підготовки та підготовки до вищих досягнень. Відбір носить чітко спрямований характер. Це пов'язано з підготовкою спортсменів в конкретних дисциплінах і необхідністю орієнтації підготовки для максимально можливого прояву здібностей спортсменів. Третій рівень ― підготовка, відбір до національних збірних команд за видами спорту та орієнтація ― охоплює період у чотири роки і більше, включає етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей, етап збереження досягнень та етап поступового зниження досягнень. Відбір проводиться за умови переходу на третій рівень, при формуванні збірної команди України, на змагання.

Теоретичні та експериментальні дослідження, що підтверджені актами впровадження на різних рівнях підготовки спортсменів, дозволили розробити основні положення формування системи знань про багаторічну підготовку, багатоступеневий відбір спортсменів та їх орієнтацію.

Для обґрунтування основних положень ми визначили, що в умовах посилення конкуренції на спортивній арені на перший план вийшли постійно зростаючі обсяги та інтенсивність тренувальних і змагальних навантажень, що істотно перевищують ресурси адаптаційних можливостей організму людини. Необхідність тривалої підготовки до досягнення високого спортивного результату вимагає особливої уваги до спортивного резерву, який складають діти та підлітки, орієнтовані на демонстрацію максимальних можливостей у головних змаганнях на подальших етапах підготовки. Це дозволяє стверджувати, що сучасній системі спортивної підготовки властиві серйозні недоліки, насамперед, методичного, організаційного та етичного характеру.

Основними положеннями стали:

― раціональна побудова багаторічної підготовки, спрямованої на вищі досягнення, можлива при взаємодії системи дитячо-юнацького та резервного спорту, а також спорту вищих досягнень у відповідності до сучасних досягнень науки і практики; урахуванні закономірностей спортивного відбору і напрямів орієнтації тренувального процесу для підвищення її ефективності як в інтересах самої підготовки, так і фізичного виховання в системі дошкільної та шкільної освіти; необхідному забезпеченні всіх етапів багаторічного удосконалення; суворому розподілі функцій і можливостей різних державних і громадських організацій у вирішенні завдань підготовки віддаленого, найближчого резерву і збірних команд; забезпеченні оптимального співвідношення кількості спортсменів, які займаються на різних етапах багаторічного удосконалення, що передбачає постійний відсів недостатньо перспективних і приплив талановитих дітей; створенні організаційних і методичних умов для несуперечливого і ефективного індивідуального розвитку спортивно обдарованих дітей та ефективної реалізації їх можливостей у змагальній спортивній діяльності, орієнтованій на максимальні досягнення;

― методологічним підґрунтям забезпечення підготовки спортсменів на різних рівнях є дотримання таких принципів: мінімізації педагогічних, психологічних та організаційних помилок і упущень у процесі їх багаторічної, етапної, оперативної і поточної підготовки; безперервного контролю стану систем організму спортсмена в процесі виконання тренувальних і змагальних навантажень; оптимізації (з тенденцією до мінімізації) обсягів та інтенсивності тренувальних навантажень і їх динаміки у тренувальному процесі; багатоступеневого відбору та визначення напрямів орієнтації на кожному з етапів багаторічного удосконалення;

― організаційним підґрунтям реалізації положень є інтенсифікація розвитку спортивної науки і технологій за пріоритетними напрямами: пошук нових нетрадиційних технологій і альтернативних підходів до удосконалення структури та підвищення ефективності спортивної підготовки й відбору спортсменів на всіх етапах багаторічного удосконалення; формування ефективної системи інформативно-аналітичного забезпечення процесів розвитку дитячо-юнацького та резервного спорту, а також спорту вищих досягнень; удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів на підставі цілеспрямованої стимуляції їх безперервної освіти і самоосвіти, формування потреби в джерелах систематичної інформації про науково-технологічні інновації у сфері їх професійної діяльності; створення зручної для користувачів інфраструктури науково-технологічного забезпечення підготовки збірних команд і їх резерву на базі багатоцільових і спеціалізованих з видів спорту центрів і мобільних груп науково-технічного забезпечення; удосконалення положень про різні організації, в яких здійснюється підготовка спортсменів на етапах багаторічного удосконалення, їх програм і навчальних планів, критеріїв ефективності роботи організацій і тренерів, залучених до підготовки на різних рівнях;

― керування процесом підвищення ефективності підготовки віддаленого, найближчого резерву та збірних команд здійснюється на підставі таких принципів: концентрації зусиль учених і фахівців на перспективних напрямах удосконалення системи спортивної підготовки; зміцнення і розвиток інфраструктури забезпечення підготовки в дитячо-юнацькому та резервному спорті, а також спорті вищих досягнень.

Аналіз і узагальнення наукових знань дозволили розглянути відбір і орієнтацію як елемент системи підготовки спортсменів (рис. 2).

Якщо розглядати «систему підготовки спортсменів» як перший рівень знань, то «відбір і орієнтація спортсменів» становить систему знань на другому рівні, має ряд важливих елементів, які розглядаються як кожен окремо, так і у взаємодії один з одним, диференціюючи та об'єднуючи їх. Система знань про відбір і орієнтацію підготовки спортсменів включає вісім основних підсистем, кожна з яких складається з певної кількості елементів.

Сформульовано основні принципи спортивного відбору, що відповідають сучасним вимогам розвитку всієї системи багаторічної підготовки і які стали підґрунтям розробки технології багатоступеневого відбору та орієнтації спортсменів. Серед них: багатоступеневість і взаємозв'язок відбору та орієнтації з етапами багаторічної підготовки; періодичність; постійна мінливість (динамічність) системи відбору; специфічність; комплексність; надійність; інформативність (рис. 3).

Рис. 2. Структура наукових знань «Відбір і орієнтація підготовки спортсменів у процесі багаторічного удосконалення»

Рис. 3. Принципи спортивного відбору та орієнтації

Для забезпечення взаємозв'язку підготовки, відбору та орієнтації в багаторічному процесі ми визначили напрями планомірного досягнення вищої спортивної майстерності, підґрунтям якої стало вивчення здібностей спортсменів, індивідуальних особливостей формування їх майстерності, з урахуванням особливостей виду спорту, побудови раціонального тренування спортсменів на кожному рівні та етапі (рис. 4).

Рис. 4. Орієнтація підготовки спортсменів у процесі багаторічного удосконалення

У п'ятому розділі «Підготовка, відбір і орієнтація віддаленого резерву» представлені результати досліджень щодо формування організаційного підґрунтя підготовки віддаленого резерву з видів спорту, обґрунтовано технологію набору дітей для занять видом спорту, навчання і подальшого відбору в спеціалізовані групи, розроблено критерії відбору юних спортсменів на початковому етапі і запропонована програма підготовки.

Підготовка спортсмена здійснюється через основні структурні елементи: дитячо-юнацьку спортивну школу, школу спортивного профілю, училище фізичної культури, центр олімпійської підготовки. Для забезпечення якісної багаторічної роботи спортсмена і тренера, яка спрямована на реалізацію максимальних можливостей, необхідним є дотримання відповідності етапів і завдань підготовки системі відбору, напрямам орієнтації та забезпечення їх взаємодії.

Відбір і орієнтація спортсменів як важлива складова цього процесу в даний час не враховується. Це ставить під сумнів ефективність і раціональність багаторічної підготовки в ряді видів спорту. Опитування тренерів, дітей та їх батьків (на прикладі веслування на байдарках і каное) показало, що на сучасному етапі не використовуються ефективні підходи щодо залучення дітей до занять спортом. Набір дітей в спортивні групи для занять спортом проводиться безсистемно. Для організації та здійснення раціональної підготовки та спортивного відбору були запропоновані масове навчання виду спорту в системі шкільного спорту і три рівні підготовки спортсмена (рис. 5).

Рис. 5. Загальна схема організації спортивного відбору та процесу багаторічної підготовки в Україні на прикладі веслування на байдарках і каное

У процесі дослідження було виявлено, що за наявності великої кількості показників і досліджень, які присвячені початковому відбору, не розроблено механізм відбору дітей на даному етапі підготовки. Запропонована технологія відбору та орієнтації дітей для подальшого удосконалення у спорті дозволяє вирішити основні завдання дитячого спорту: оздоровити дітей, забезпечити організований відпочинок і спілкування, залучити велику кількість дітей до рухової активності, навчити за короткий термін основам різних видів спорту, опанувати корисні та необхідні рухові дії шляхом залучення дітей до масового спорту в системі загальноосвітніх закладів.

Технологія передбачає послідовність дій на першому етапі в системі шкільного спорту і подальший відбір контингенту, який визначений як перспективний для спорту вищих досягнень, в спеціалізовані групи ДЮСШ. Це є якісно новим підходом до підготовки та відбору спортсменів на початковому етапі (рис. 6).

Рис. 6. Відбір дітей на початковому етапі підготовки

На підставі багаторічних досліджень і проведення експертного опитування провідних тренерів були визначені інформативні критерії відбору дітей на початковому етапі багаторічної підготовки (на прикладі веслування на байдарках і каное). Серед них: оптимальний вік початку занять спортом (9―11 років ― дівчата, 10―12 років ― хлопчики); стан здоров'я; антропометричні показники; відповідність паспортного віку біологічному; рівень прояву рухових якостей, обумовлених природними задатками; мотивація; здатність до виконання монотонної роботи; швидкість і якість опанування технічних елементів та прояв спеціалізованих відчуттів; специфічні вимоги виду спорту (рис. 7).

Запропонований підхід дозволив залучити до занять веслуванням на байдарках і каное на масовому рівні в чотири рази більше дітей порівняно зі звичайним набором до груп ДЮСШ, якісно організувати процес навчання за рахунок попередньої роботи над технікою на суші, відбір юних спортсменів
і підвищити ефективність діяльності тренера.

Рис. 7. Критерії відбору юних спортсменів, які знаходяться на початковому етапі підготовки (на прикладі веслування на байдарках і каное)

Дані підтверджені експериментальними дослідженнями, в ході яких первинний відбір дітей проводився в системі шкільного спорту, після чого діти потрапляли до груп початкової підготовки ДЮСШ і протягом наступних двох років занять відсів дітей складав усього 3,5 % в групах першого року навчання, 2,5 % ― у групах другого року навчання.

У шостому розділі «Підготовка, відбір та орієнтація найближчого резерву» обґрунтовані вікові межі зони перших успіхів у різних видах спорту, розглянуто підґрунтя підготовки найближчого резерву, розроблена комплексна програма відбору перспективних спортсменів з урахуванням виду спорту, що включає інформативні критерії, оцінні шкали та рекомендації щодо орієнтації тренувального процесу.

У процесі побудови підготовки, відбору спортсменів найближчого резерву та їх орієнтації одним із критеріїв є оптимальний вік демонстрації перших спортивних успіхів на міжнародній арені та досягнення найвищих результатів. У багатьох видах спорту саме ця вікова зона охоплює підлітковий період, в якому спостерігається диспропорція в розвитку різних органів і систем, перебудова ендокринного апарату, що може призвести до погіршення перебігу адаптаційних процесів, зниження працездатності, уповільнення відновлювальних реакцій після тренувальних і змагальних навантажень.

У зв'язку із проведенням І Юнацьких Олімпійських ігор, які пройшли в 2010 р. в Сінгапурі, де в більшості видів спорту вік учасників складав 16—17 років, обґрунтування цього критерію було актуальним. Аналіз віку спортсменів, які брали участь у І Юнацьких Олімпійських іграх та віку початку демонстрації високих досягнень спортсменами, які вже досягли успіхів у спорті та стали чемпіонами або призерами Ігор Олімпіад, свідчить про невідповідність вікової зони учасників Юнацьких Олімпійських ігор і початку демонстрації перших успіхів у спорті вищих досягнень (рис. 8).

Рис. 8. Вікові зони демонстрації перших спортивних успіхів, найвищих досягнень спортсменами високої кваліфікації та учасників І Юнацьких Олімпійських ігор:

— зона Юнацьких Олімпійських ігор;

— зона перших успіхів;

— зона найвищих результатів.

Крім гімнастики, демонстрація перших серйозних спортивних результатів припадає на вік 18—24 роки, який не потрапляє у вікову зону Юнацьких Олімпійських ігор. Це, у свою чергу, може призвести до того, що тренери, форсуючи підготовку юних спортсменів до цих змагань, ставлять під сумнів успішність і тривалу кар'єру спортсмена на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Правильний відбір і орієнтація підготовки дозволить тренеру раціонально побудувати тренувальний процес і забезпечити ефективність виступу на змаганнях з урахуванням індивідуальних особливостей спортсмена.

Головним завданням відбору на початку цього рівня є оцінка перспектив досягнення спортсменами високої майстерності в конкретних дисциплінах і видах змагань, а критеріями ― стійка мотивація до досягнення високої майстерності, відсутність відхилень у стані здоров’я, здатних перешкодити успішному спортивному удосконаленню, психологічна і функціональна готовність до великих навантажень, резерви подальшої адаптації функціональних систем і механізмів, приросту рухових якостей, удосконалення найважливіших елементів техніки, складових тактичної та психологічної підготовки.

Була розроблена комплексна система відбору, яка принципово відрізняється від програм відбору, що використовувалися раніше, а саме розробкою диференційованих шкал для спортсменів різної статі, віку та виду спорту, періоду підготовки в річному циклі. Така система дозволяє оцінити стан окремих компонентів рухової функції і руховий потенціал спортсмена в цілому, передбачає орієнтацію тренувального процесу на подальших етапах підготовки.

Результати в тестах представлені в інтегральних оцінках, що виражаються в балах, характеризують потенційні можливості спортсменів, які пройшли попередню підготовку і мають певну спортивну кваліфікацію. Це дає можливість виявити з цієї категорії спортсменів тих, хто здатний в найближчі роки увійти до складу національних збірних команд і демонструвати результати міжнародного рівня.

Система тестів включає чотири блоки показників: педагогічний (характер попередньої підготовки, темпи зростання спортивної майстерності, рівень розвитку спеціальних фізичних якостей, характерних для виду спорту), морфологічний, фізіологічний і психофізіологічний, для кожного з яких розраховується інтегральна оцінка. За результатами проведених обстежень, з урахуванням статі, віку та виду спорту, розроблені шкали, які дозволяють перевести зареєстровані у кожного спортсмена показники в загальну систему балів. Такий підхід дає можливість виявити переваги і недоліки спортсмена в окремих зареєстрованих показниках, і розрахувати оцінки в балах щодо кожного з блоків показників окремо, а потім розрахувати загальну оцінку ― індекс перспективності (рис. 9).

Рис. 9. Алгоритм оцінки перспективності спортсмена та орієнтації його підготовки

Верифікація запропонованої системи відбору та орієнтації підготовки спортсменів проводилася шляхом систематичного багаторічного спостереження за стабільним контингентом спортсменів (експериментальні дослідження здійснювалися в групі спортсменів з веслування на байдарках і каное, фехтування). Встановлено, що 68 % спортсменів, оцінених як перспективні або умовно перспективні, та які не демонстрували на момент обстеження високих результатів через 3―4 роки ставали, як мінімум, фіналістами, а в ряді випадків ― чемпіонами та призерами міжнародних змагань. Всього 8 % спортсменів від кількості обстежених, які отримали висновок про низький або нижче середнього рівні перспективності, потрапили до складу збірних команд, однак призових місць не вибороли.

У сьомому розділі «Підготовка, відбір спортсменів у національні збірні команди з видів спорту і орієнтація» представлені стратегія формування контингенту і відбору спортсменів до головних змагань річного циклу та чотириріччя, критерії відбору спортсменів; розроблені зміст тренувального процесу, система відбору, орієнтації і контролю на заключному етапі підготовки до головних змагань.

Одним з найважливіших показників, що свідчить про ефективність підготовки на етапах максимальної реалізації індивідуальних можливостей і збереження досягнень (третій рівень), є здатність спортсменів демонструвати в головних стартах чотириріччя найвищі спортивні результати. Для тих, хто вперше бере участь у великих міжнародних стартах, як правило, це ― особистий рекорд, а для досвідчених спортсменів, які вже кілька років поспіль виступають на високому рівні, у тому числі і в Олімпійських іграх, ― як мінімум, результат, який неістотно відрізняється від найвищого особистого досягнення. На третьому рівні для забезпечення ефективного керування підготовкою спортсменів високого класу були сформульовані основні положення формування контингенту для збірних команд (рис. 10).

Рис. 10. Формування складу збірних команд для виступу на головних змаганнях

Для відбору спортсменів в команду обґрунтовані та впроваджені такі критерії відбору:

виконання індивідуального плану підготовки за минулий і поточний роки і відповідність поставленим завданням;
досвід участі в міжнародних змаганнях;
стабільність і надійність участі в чемпіонатах Європи та світу, міжнародних змаганнях;
високий рівень технічної підготовки (варіативність техніки, виконання складних елементів, що забезпечують високе місце в турнірній таблиці);
функціональний стан організму спортсмена;
психологічна стійкість і прояв морально-вольових якостей, які є провідними у виді спорту, висока мотивація;
відповідність індивідуальним або груповим модельним характеристикам, нормативам, затвердженим міжнародною та національною федераціями, міжнародний рейтинг;
стан здоров'я (відсутність травм і хронічних захворювань);
проходження допінг-контролю;
висновки та рекомендації комплексної наукової групи.

Реалізація технології відбору спортсменів високого класу і орієнтація їх тренувального процесу здійснювалася при підготовці спортсменів до Ігор ХХІХ Олімпіади в Пекіні 2008 р. і розглядалася на Експертній раді з підготовки спортсменів ― кандидатів на участь в Олімпійських іграх.

У чотирирічному олімпійському циклі дослідницька робота проводилась за участі спортсменів 7 олімпійських видів спорту: веслування на байдарках і каное, легка атлетика, стрибки у воду, важка атлетика, вільна боротьба, гімнастика художня, стрільба кульова.

З метою оптимізації підготовки спортсменів на заключному етапі чотирирічного циклу, якісного відбору була розроблена структура програми заключного етапу підготовки найсильніших спортсменів України до Ігор ХХІХ Олімпіади в Пекіні, яка включала аналіз спортивних досягнень українських і зарубіжних спортсменів, перспективи виступу на Олімпійських іграх, оптимальні моделі змагальної діяльності, функціональної та техніко-тактичної підготовленості, періодизацію та зміст підготовки, науково-методичний супровід тощо.

Результати роботи були впроваджені при підготовці спортсменів до Ігор Олімпіади 2008 року в Пекіні та представлені в роботі на прикладі веслування на байдарках і каное. Контроль і орієнтація підготовки проводилися постійно протягом усього періоду підготовки, методи і тести підбиралися з урахуванням індивідуальних можливостей і особливостей конкретного спортсмена.

Аналогічний підхід застосовувався при плануванні підготовки до Ігор ХХІХ Олімпіади в Пекіні, проведенні контролю за станом організму спортсменів, які спеціалізуються у вільній боротьбі, та у стрибках у воду ― до Ігор XXX Олімпіади в Лондоні. Реалізація технології відбору та орієнтації, програми підготовки спортсменів дозволила підвести їх до змагань в стані найвищої готовності, завоювати олімпійські медалі у веслуванні на байдарках і каное, боротьбі вільній, легкій атлетиці на Іграх ХХІХ Олімпіади в Пекіні та отримати шість ліцензій в стрибках у воду на Ігри XXX Олімпіади.

У восьмому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» здійснено узагальнення експериментальних даних і теоретичного аналізу, який дозволив вирішити важливу наукову проблему ― сформувати цілісну систему знань про відбір і орієнтацію підготовки спортсменів у багаторічному процесі та розкрити шляхи її реалізації.

Результати досліджень підтвердили дані про те, що зміни, які відбулися в останні роки в олімпійському спорті (комерціалізація, зміна вікових меж досягнення перших спортивних успіхів на міжнародній арені, збільшення тривалості перебування спортсменів у спорті вищих досягнень), призвели до змін у багаторічній підготовці спортсменів (В. Платонов, 2009; M. Green, B. Oakley, 2001, 2008), що викликало необхідність у даному дослідженні.

Показано, що наявність великого обсягу розрізнених даних з відбору та орієнтації спортсменів не дозволяє вирішити питання раціональної побудови багаторічної підготовки спортсменів. Якісне керування тренувальним процесом можливо в органічній взаємодії системи відбору та орієнтації спортсменів з етапами багаторічного вдосконалення. Формування перспективного резерву шляхом залучення найбільш обдарованих дітей зі спортивних шкіл та училищ до централізованої підготовки з подальшою максимальною реалізацією індивідуальних можливостей може бути здійснене при взаємодії дитячо-юнацького та резервного спорту, а також спорту вищих досягнень (В. Платонов, 2004; Ю. Курамшин, 2005;
І. Матвієнко, 2005; В. Нікітушкін, 2010).

Отримані в процесі досліджень дані доповнили і підтвердили, що оцінка обдарованості і потенційних можливостей спортсмена передбачає використання широкого кола показників, які в цілому охоплюють всі сторони підготовленості, що визначають спортивний результат і перспективність спортсмена; сам процес відбору повинен здійснюватися в процесі багаторічної підготовки систематично, багатоступенево ― це пов'язано з низькою надійністю прогнозів в дитячому віці стосовно спортивних досягнень цих спортсменів в старшому віці (Н. Булгакова, 1986, 2009; В. Сальников, 2003; Л. Волков, 2008); незалежно від кількості ступенів відбору система тестування повинна відповідати цілям і завданням тренування на відповідному етапі багаторічної підготовки спортсменів (В. Волков, В. Філін, 1983; В. Платонов, 1997; К. Сахновський, О. Шинкарук, 1999; Т. Тимакова, 2002;
Т. Меліхова, 2007; В. Болобан, 2008); використання комплексного підходу в процесі відбору та орієнтації підготовки спортсменів з урахуванням різних сторін оцінки можливостей атлетів дозволяє підвищити об'єктивність висновків і рекомендацій щодо можливостей спортсменів (В. Гонестова, 1999; В. Запорожанов, 2000; Ж. Козіна, 2009; S. Savov, 1981; R. Arnot, C. Gaines, 1992).

Результати досліджень стали підґрунтям формулювання основних базових положень щодо системи відбору та орієнтації підготовки спортсменів; формування системи наукових знань на підставі інтеграції підготовки, відбору та орієнтації спортсменів на різних етапах багаторічного удосконалення, що дало можливість на практиці підвищити ефективність керування тренувальним процесом. Технологія багатоступеневого відбору спортсменів і орієнтації їх підготовки є універсальною, може використовуватися на етапах багаторічної підготовки стосовно до різних груп видів спорту, підґрунтям якої є інформативні критерії, комплекс тестів для оцінки можливостей спортсменів, програма відбору, що включає пріоритетні показники для виду спорту, узагальнені та диференційовані шкали, напрямки орієнтації тренувального процесу з урахуванням специфічних умов видів спорту, вікових особливостей і кваліфікації спортсменів.

Практична реалізація сформульованих положень дозволила тренерам і спортсменам раціонально та ефективно побудувати багаторічний процес, спрямований на досягнення максимального спортивного результату.

Таким чином, під час досліджень було отримано три групи даних: ті, що підтверджують, доповнюють і абсолютно нові, які склали цілісну систему наукових знань про багаторічну підготовку, відбір та орієнтацію спортсменів.

Blog