Geum.ru

Перешкодами, які українська влада створює для підприємництва, навряд чи можна когось здивувати

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
„Полювання” на митних брокерів


Перешкодами, які українська влада створює для підприємництва, навряд чи можна когось здивувати. Проте, трапляються випадки перешкод особливо впертих і масштабних, які на фоні економічної кризи і декларацій влади про підтримку бізнесу виглядають повним абсурдом і саме цим привертають увагу.

Отже, 1852 суб’єкти підприємництва в Україні, які декларують митні вантажі, та 17 000 їх працівників отримали новорічний „подарунок” у вигляді наказу Державної митної служби України від 26 листопада 2008 р. № 1334 „ Про затвердження тимчасового Порядку діяльності митних брокерів та їх представників”.

Коротко зазначимо, що цей „документ” вимагає отримання митним брокером - підприємством „свідоцтва на право декларування вантажів” замість встановленої законом ліцензії, його працівниками – „кваліфікаційних посвідчень”, проведення для них „періодичних кваліфікаційних іспитів”, наявність вищої освіти, відсутність адміністративних стягнень (як умова реалізації права на працю -?!) та ще ряд вимог, які законом не встановлені, оцінка їх дотримання покладена на працівників митниці, носить суб’єктивний характер і створює системне джерело корупції в загальнодержавних масштабах.

Намагання ДМСУ оцінювати знання декларантів митних вантажів має свою історію.

Перша спроба була у квітні 2004 р. Відповідний наказ № 183 від 16.04.2004 р. керівника Західної регіональної митниці був послідовно скасований судами трьох рівнів за позовом ТзОВ „Формула” (м.Львів) як незаконний. Проте, аналогічні накази керівників інших регіональних митниць скасовані не були, тому на їх територіях такі екзамени проводилися систематично і незаконно у 2004-2008 роках.

Друга спроба „оцінювання знань”, всупереч лібералізації митного законодавства за міжнародними зобов’язаннями України, відбулася у травні 2008 р. за наказом № 329 ДМСУ. Проти проведення екзаменів виступили Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України, Громадська рада при ДМСУ, Асоціація митних брокерів України. На адресу Держмитслужби 12.05.2008 року були направлені судові рішення включно з Постановою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2006 р., де обгрунтована незаконність таких вимог. Наказ був зупинений 19.05.2008 року, проте така дія була мотивована не судовими рішеннями, а …втратою чинності рядом статей Митного кодексу України зразка 1991 р. (?!).

Третя спроба проведення екзаменів за наказом 1334, з огляду на попередні, виглядала повним абсурдом.

За Дорученням Першого Віце-прем’єр-міністра України п. Турчинова О.В. Міністерство юстиції України 25.12.2008 надало висновок, згідно якого цей наказ „…на державну реєстрацію не подавався та відповідно не набрав чинності…, є нечинним та підлягає скасуванню, про що Міністерство юстиції повідомило Державну митну службу.”

Правова позиція Мінюсту підтвердила раніше опубліковані висновки Міністерства фінансів України і Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, яким ДМСУ в цій частині діяльності підпорядкована. Зауважимо, що від травня до листопада проект Порядку тричі подавався на погодження, і всі три рази і Мінфін, і Держкомпідприємництва відмовляли ДМСУ!

Керівники підприємств та їх працівники полегшено зітхнули – є ще в державі трохи справедливості і закону!

Як виявилося через декілька днів, передчасно раділи - ДМСУ 30.12.08 р. видає наказ №1500, яким дію очевидно незаконного наказу 1334 продовжує до 01.02.09 р…?!

Працівники митниць, починаючи від 01.01.09 р. вимагають надання документів, не передбачених законодавством України (свідоцтв та посвідчень), відмовляють в оформленні вантажів, чим завдають збитків підприємствам, їх працівникам, клієнтам та партнерам, економіці держави, загострюють і без цього непросту ситуацію в економіці.

Настирливість ДМСУ, зміст і призначення цього без перебільшення злощасного наказу, як бачимо, заслуговують детальнішого аналізу.

Термін „документ” на початку цього матеріалу взято в лапки невипадково. Зокрема, визначення в ньому принтера як „…друкувального пристрою персональної електронно-обчислювальної машини…” повертає нас у минуле років на 12-15 і не потребує коментарів.

Проте, звернемося до категорій права.

Порядок, затверджений наказом 1334, опирається на пункти 8.1.-8.7. Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур до якої Україна приєдналася у жовтні 2006 р. Вже в першій фразі - „Цим тимчасовим Порядком визначаються права й обов’язки…” - міститься грубе порушення законодавства, оскільки „права й обов’язки” тих, на кого спрямована дія Порядку, можуть визначатися тільки законами України, причому такими, які відповідають положенням її Конституції.

ДМСУ в цьому документі зобов’язує суб’єктів Порядку дотримуватися вимог Митного кодексу та законів України, водночас свідомо і давно ігноруючи порядок ліцензування митних брокерів, встановлений цим же кодексом та законом „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Такі терміни і поняття як „митний брокер”, „представник митного брокера”, „свідоцтво”, „кваліфікаційне посвідчення”, що вживаються в Порядку, ні Митним кодексом України, ні названою Конвенцією не встановлені, а з повідомлення прес-служби (?) ДМСУ пояснюються „іноваційністю” в роботі цього державного контролюючого органу…

Вимога до декларанта (п.4.3.) „мати або здобувати вищу освіту”, сформована в листопаді, термін на вирішення – місяць. Вона нагадує не найкращі приклади з армійського життя. Для недипломованих спеціалістів-декларантів зі стажем 18-20 років, у яких часом консультуються інспектори митниці, є два виходи: змінити професію, якій віддано все життя, або… придбати диплом на ринку.

Значна частина Порядку присвячена питанням фіксації митниками порушень його вимог та змісту відповідальності порушників, наприклад, у вигляді позбавлення свідоцтва чи посвідчення. Проте пункт 8.2. Конвенції чітко вказує, що відповідальність третіх сторін „за будь-які порушення” встановлюється не тимчасовим Порядком, а національним законодавством. Це, правда, зрозуміло і без Конвенції, і навіть не юристам…

Держмитслужба якось не зауважила, що Конвенція за своїм змістом і призначенням взагалі-то направлена на спрощення митних процедур, що відображено також в її назві…Крім цього, будь-які нові вимоги можуть бути введені тільки законом і застосовані лише до нових набувачів професії, і аж ніяк не до тих, хто її давно освоїв і успішно реалізовує. Конституція твердить - ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так виглядає правова сторона Порядку, але продовжимо наші дослідження в напрямку так би мовити коренів цього документу.

Відомо, що основою наказу 1334 є п. 8.6. Конвенції. Як виявилося, є різні варіанти його перекладу на українську мову. Давайте порівняємо:

Український офіційний переклад:

8.6. Митна служба визначає умови, за яких третя сторона не допускається до участі у митних операціях.

Неофіційний професійний переклад з англійської:

8.6. Митна служба визначає обставини, за яких не може здійснювати ділові операції з третьою стороною.

Неофіційний професійний переклад з офіційного тексту митниці Австрії:

8.6. Митна служба визначає обставини, за яких вона не готова проводити митні процедури з третьою стороною.

Для лінгвістів надаємо тексти п. 8.6. Конвенції в англійському та німецькому оригіналах – переконайтеся самі.

8.6. The Customs shall specify the circumstances under which they are not prepared to transact business with a third party.:

8.6. Der Zoll bestimmt die Umstaende, unter denen er zu einer Abwicklung der Zollhandlungen mit einer dritten Partei nicht bereit ist.

Оскільки всі працівники митниці володіють (або повинні володіти) відповідними знаннями, то відсутність такої освіти у декларанта не є обставиною за наявності якої митниця не готова чи не спроможна перевірити правильність оформленої ним вантажної митної декларації. Якщо ж вантаж задекларовано неправильно, видається картка відмови в його оформленні. А ось відсутність свідоцтва про державну реєстрацію, довідки статистичного обліку, банківських та інших реквізитів не дають митниці можливості ідентифікувати особу третьої сторони і це, зокрема, є тою обставиною, яка унеможливлює здійснення з такою третьою особою ділових операцій чи її участі у митних процедурах. В першу чергу з точки зору фінансової відповідальності третьої сторони, яка може виникнути в процесі митного догляду вантажу.

Декларант працює за повною аналогією з бухгалтером чи юристом, які представляють свої підприємства в податкових органах, судах, але нікому не приходить в голову влаштовувати їм „періодичні кваліфікаційні іспити”, позбавляти їх права на працю, розпускати їх підприємства за помилки у звітності чи програні в судах справи! І ще один аспект – ДМСУ збирається оцінювати знання декларантами законодавства чи виданих нею документів? Адже Мінюст у 2005 р. встановив, що 73 нормативно-правові акти Служби потребують приведення до норм законів України, а 61 акт, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, взагалі не були подані на реєстрацію до Мінюсту (див. www minjust.gov.ua/0/news/4853)!

Іншою обставиною, яка може перешкоджати виконанню або й унеможливити виконання митницею своїх функцій є, наприклад, обмежені повноваження митного брокера у договорі доручення, що не передбачають забезпечення таких митних операцій як вивантаження і завантаження товару при його догляді на вимогу компетентних органів.

Є ще обставини, пов’язані з декларуванням вантажів в режимі державної таємниці, що передбачає наявність у декларанта певних форм допуску, та деякі інші.

Висновок – основний зміст затвердженого Порядку не має нічого спільного з попередженням виникнення таких о б с т а в и н для забезпечення реалізації завдань митної служби.

Всебічний аналіз дає всі підстави стверджувати, що Порядок направлений на формування зовсім інших у м о в, за яких декларант самостійно, добровільно і наполегливо буде шукати шляхи і можливості „забронювати” собі гарантовану здачу екзамену, оскільки він ризикує втратити роботу на 6 місяців, вважай – назавжди, бо клієнти чекати не можуть. Та ж ситуація при виявленні „факту порушень”. Розуміючи, що другий такий факт - це позбавлення кваліфікаційного посвідчення і роботи, працівник зробить все можливе, щоб „відкупитися” від першого, незалежно від того, допустив він порушення, чи це лише думка інспектора митниці.

Ще одна новинка від ДМСУ – якщо декларант зробив дві помилки, або не виконав обов’язків, які йому нав’язали понад (!) вимоги Митного кодексу України (п.2.3 Порядку), то підприємство, де їх разом з іншим персоналом може працювати 10-15 чи більше, втрачає свідоцтво і, відповідно, право працювати (п.3.14). Тут вже не лише декларант, але й керівник фірми повинен будувати свої стосунки з митницею „стратегічно” щоб не попасти в халепу.

Все це разом взяте – корупційний Клондайк! І, зауважте, ніякого вимагання!


Впертість, з якою діє ДМСУ, наштовхує на логічне припущення, що при офіційному перекладі Конвенції було здійснено маніпуляції - не помилку, а цілеспрямовану підміну тексту для створення можливості втручання в діяльність господарюючих суб’єктів.

Виникає також питання, яким чином у Постанові КМУ № 940 від 18 липня 2007 р. появилася норма (абзац 11, частини 3) щодо здійснення Держмитслужбою контролю за діяльністю підприємств - митних брокерів, яка явно не відповідає ні вимогам МКУ, ні двом попереднім Указам Президента України з питань роботи ДМСУ? Чи не були це підготовчі кроки до створення наказом ДМСУ № 1217 від 29.10.2008 р. Департаменту організації та к о н т р о л ю за діяльністю підприємств, що надають митні послуги? Апофеозом цього незаконного контролю став наказ 1334.

Ким і навіщо це робиться повинні визначити відповідні органи і, що дуже важливо - не забути „відзначити винахідників”.


Можна багато писати про організовані письмові протести брокерів Києва і ще восьми областей України, про солідний перелік всеукраїнських і обласних громадських організацій підприємців, митних брокерів, перевізників, експедиторів, платників податків, які намагаються протидіяти порушенням прав на підприємницьку діяльність та працю. Займаються цією штучно створеною проблемою і високі державні установи (РНБО, Перший Віце-прем’єр-міністр України, Мінюст, Мінфін, СБУ, Генпрокуратура, Держкомпідприємництва), які отримали вже не одну скаргу.

ДМСУ, як орган ліцензування, на виконання третього Доручення Першого віце-прем’єр-міністра України, 12.01.2009 р. все-таки розмістив на офіційному сайті проект Ліцензійних умов, але скільки часу за такого рівня „співпраці” займе обговорення, погодження та затвердження, ніхто не знає.

В той же час суб’єкти підприємництва, які легально здійснювали певний вид діяльності і мають докази подання відповідної заяви до органу ліцензування, згідно статей 10, 16 закону „Про ліцензування…” мають право продовжувати працювати незалежно від відсутності затверджених ліцензійних умов, але ж ДМСУ і цього права не визнає!

Одні проблеми породжують інші - з Харкова та Іллічівська повідомляють, що податківці видають свідоцтва платника єдиного податку митним брокерам лише за умови надання копії л і ц е н з і ї на цей вид діяльності. С в і д о ц т в а, виданого ДМСУ, вони не визнають, оскільки цей дозвільний документ не встановлений законом.

Чи так має виглядати партнерство бізнесу і влади, яке нам щорічно гарантує наш Президент?

Отже маємо наступне - центральний орган виконавчої влади впродовж тривалого часу демонструє нехтування законом, конституційними правами підприємців і їх працівників, не підкоряється органам державного управління, яким підпорядкований. Виникає питання - є в Україні влада, правовий порядок чи немає, ми живемо в державі, чи на території з такою назвою?

18.12.2008 р. за № 22/4/М-8403/5 в СБУ зареєстровано звернення до Міжвідомчої робочої групи з питань протидії корупції під спільним керівництвом Голови СБУ та Генерального прокурора України. Аналогічне звернення зареєстровано в РНБО за № 0003/2009 від 08.01.2009 р. Платники податків просять припинити незаконні вимоги ДМСУ в першу чергу в контексті протидії корупції. Чекаємо результатів.

P.S. Вчора, 19.01.2009 р. по завершенні підготовки цього матеріалу надійшла копія документу, у якому ДМСУ намагається аргументувати свої дії і вимоги. Навіть

приймаючи перекручений зміст п. 8.6. Конвенції за „чисту монету”, ці дії і вимоги не витримують жодної критики. Про це у наступному аналізі через день-два.


Голова правління Асоціації платників

податків Львівської області Т.Дяків