Історія та бойовий шлях 30 окремої механізованої бригади

Вид материалаДокументы

Содержание


3.Сучасний стан.
Бойові нагороди
КОМАНДИРИ ДИВІЗії (БРИГАДИ)
Селіванов п.д
Сущенко м.п.
Коркуц є.л.
Бєлоусов г.о
Лєбєдєв с.в.
Одінцов а.і.
Верещагін і.в.
Шамрай а.ф.
Файдун в.й.
Єфремов о.і.
Ристєв м.о.
Колісніченко м.і.
Подобный материал:
Історія та бойовий шлях 30 окремої механізованої бригади

1.Формування.

Згідно Директиви ГШ № орг/2/539008 по наказу Ставки Верховного командування СРСР в Середньо-Азіатському окрузі в місті САМАРКАНДІ з 1 вересня по 1 жовтня 1941 року була сформована 83 кавалерійська дивізія в склад якої входили :

- 215 кавалерійський полк

- 226 кавалерійський полк

- 231 кавалерійський полк

- окремий ескадрон хімзахисту

З 5 вересня 1941 року командування дивізією прийняв генерал-лейтенант СЕЛІВАНОВ.

7 листопада 1941 року дивізія відправлена 14 ешелонами на фронт. Розвантажена на станції Лисі Гори Саратовської області і до 28 грудня 1941 року займається бойовим злагодженням. Бойове хрещення особовий склад дивізії приймає в складі кінно-механізованої групи військ 61 Армії в районі міста РЯЖСК.

2.Переформування.

З 21 лютого 1942 р. дивізія після боїв виведена в резерв спочатку Західного, а потім Брянського фронтів в район ПАСИНКОВО Тульської області де пройшла доукомплектування та реформування до 25 грудня 1942 року. В цей час в складі дивізії сформовані :

- 91 окремий кінно-артилерійський дивізіон;

- Полуескадрон зв' язку;

- Медикосанітарний ескадрон;

- Артилерійський полк дивізії;

- Окремий автотранспорт дивізії.

15 січня 1943 року дивізія в складі 7 кавалерійського корпусу вводиться в прорив на Південно-Захід КАНТИМІРОВКИ. За 4 дні в тилу ворога дивізія пройшла з боями 215 км і визволила залізничний вузол місто УРАЗОВО і ВАЛУЙКИ.

За зразкове виконання завдань, героїзм особового складу в Валуйсько-Уразівській операції дивізія була перейменована в 13 гвардійську кавалерійську дивізію.

З 20 січня по 1 квітня 1943 року дивізія активно приймає участь в бойових діях на Воронезькому фронті в складі 6 гвардійського кавалерійського корпусу.

З 20 січня по 1 квітня 1943 року вона пройшла з боями 1670 км визволивши 800 населених пунктів.

З 14 серпня по 5 жовтня 1943 року дивізія активно приймає участь в наступальних операціях Західного фронту в складі 10 армії.

З 28 січня по 13 квітня 1944 року успішно виконує задачі по захопленню в тилу ворога важливих комунікацій ЛУЦЬК, РІВНЕ, здійснює рейд в тил противника в район міста ДУБНО.

Наказом ВГК № 22 від 7 лютого 1944 року за взяття міста РІВНЕ дивізії присвоєно найменування “РІВНЕНСЬКА”.

27-30 липня 1944 року дивізія приймає участь в боях в тилу ворога на річці ВІСЛА на ділянці ЯНИЦЯ - ХВАЛЬЛЕВІЦЕ (Польща) в складі 1 Українського фронту, а з 6 жовтня по 5 грудня 1944 року рейдові бої на Будапештському напрямку в складі 6 гвардійського кавалерійського корпусу.

За оволодіння містом ДЕБРЕЦЕН Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1944 року дивізія нагороджена орденом Червоного Прапору.

З 10 грудня 1944 по 27.січня 1945 р. дивізії веде бої північно-західніше МЕДОВЕРЦЕ (Чехословаччина).

З 5 квітня по 12 травня веде бої на напрямках БРНО, та МОКРОВРАТА (Чехословакія). За зразкове виконання завдань командування в боях з німецькими загарбниками на території Чехословаччини Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1945р. дивізія нагороджена орденом Суворова ІІ ступеня.

З 5 червня по 31 липня 1945 року дивізія здійснює марш з району МОКРОВРАТА Чехословаччина в місто Новоград-Волинський.

1 серпня 1945 року на виконання директиви ГШ ОРГ/4/85329 від 30 червня 1945 року дивізія переформована в 11 гвардійську мотострілецьку Рівненську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію.

За роки війни бойові знамена частин дивізії були прикрашені 22 орденами, 30 гвардійців отримали звання Героїв Радянського Союзу.

В роки війни та в повоєнний час з історією дивізії тісно повязані долі таких відомих воєначальників, як маршала Рокосовського К.Ф. та маршала Тимошенка О.М.

З 4 по 12 листопада 1956 року дивізія приймає участь в бойових діях по виконанню завдання радянського уряду в Угорщині.

З 5 по 10 січня 1957 року дивізія передислокувалася в Новоград-Волинський.

В повоєнний період до складу дивізії ввійшли наступні частини:

- 276 Могильовський ордена Червоного Прапора танковий полк;

- 325 Чаплінсько-Будапештський орденів Червоного Прапора Кутузова ІІ ст., Суворова ІІ ст., Богдана Хмельницького ІІ ст. танковий полк;

- 282 гвардійський Єльнинський орденів Червоного Прапора Кутузова ІІ ст., Суворова ІІ ст., Богдана Хмельницького ІІ ст. танковий полк;

- 319 механізований полк;

- 855 гвардійський Білоцерківський орденів Червоного Прапора та Кутузова ІІ ст. самохідно-артилерійський полк;

- 937 зенітно-ракетний полк;

- 214 окремий гвардійський батальйон зв’язку;

- 54 окремий гвардійський Прутсько-Померанський орденів Кутузова ІІІ ст., Богдана Хмельницького ІІІ ст. та Олександра Невського розвідувальний батальйон;

- 151 окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон;

- 108 окремий ремонтно-відновлювальний батальйон;

- 1043 окремий батальйон тилового забезпечення;

- 112 окремий медичний батальйон.


3.Сучасний стан.

В період з 20 квітня по 5 травня 1945 року 11 гвардійська механізована дивізія переформовується в 30 гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію.

Згідно наказу України “Про Збройні Сили України” від 6 грудня 1991 року 30 гвардійська танкова дивізія 8 гвардійської танкової армії ПрикВО ввійшла в склад Збройних Сил України.

В лютому місяці 1992 року особовий склад дивізії прийняв присягу на вірність народу України.

Згідно Директиви НГШ №115/1/0627 від 25 серпня 1993 року 30 танкова дивізія ввійшла до бойового складу 8 армійського корпусу.

Згідно плану підготовки ЗС України в період з 10 по 18 листопада 1994 року в частинах 30 танкової дивізії проводилася інспекція Міністерства оборони України на чолі із заступником Міністра оборони України-командувачем Сухопутних військ ЗС України генерал-полковником Собковим В.Т. За результатами інспекції стан справ в частинах дивізії було оцінено на «задовільно».

Відповідно до плану реформування ЗС України та згідно Директиви командувача ПрикВО від 27 лютого 1995 року №15/1/070 30 танкова дивізія розпочала перехід на нові штати.

До 1997 року особовим складом дивізії було виконане основне завдання, яке ставилося ЗС України, а саме-недопущення зниження існуючого рівня оперативної та бойової готовності.

У складних економічних умовах, при недостатньому матеріальному та фінансовому забезпеченні в частинах дивізії виконувалися заходи бойової підготовки, перевірявся польовий вишкіл особового складу.

В липні-серпні 1995 року артилерія дивізії та 855 самохідно-артилерійський полк приймали участь в тактичних навчаннях з бойовою стрільбою на 250 Державному полігоні ракетних військ і артилерії. Підготовка артилеристів була гідно оцінена вищим військовим керівництвом Збройних Сил.

Згідно Директиви командувача Північного ОК від 31 грудня 1997 року №30/1/0201 був розформований 319 механізований полк.

Особовий склад дивізії прийняв участь в наймасштабнішому на той час комплексному навчанні «Осінь-98», показавши при цьому високий рівень оперативної та бойової готовності.

В плані реалізації сучасної системи підготовки військ 937 зенітно-ракетний полк приймав участь в комплексному дослідницькому навчанні «Дуель-99», що проводилося на полігоні Чауда в Криму. В маневрах, якими керував перший заступник Міністра оборони України генерал-полковник І.В.Біжан, особовий склад зенітно-ракетного полку показав високий рівень фахової майстерності.

Указом Президента України від 20 жовтня 1999 року за бойові заслуги особового складу в період Великої Вітчизняної війни, високий професіоналізм у виконанні поставлених завдань у мирний час та з метою виховання військової молоді на бойових традиціях старшого покоління дивізії було присвоєно почесне найменування Новоград-Волинська зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород. В цей же час Президентом України Л.Кучмою дивізії вручено бойовий прапор.

У жовтні 2000 року на базі дивізії вперше в історії незалежної України та її Збройних Сил були проведені командно-штабні мобілізаційні навчання з реальним призовом військовозобов’язаних. Присутні на навчаннях Президент України Леонід Кучма, Міністр оборони України Генерал армії України Олександр Кузьмук, командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Петро Шуляк високо оцінили бойовий вишкіл воїнів-танкістів та стан справ у з’єднанні загалом.

До 30 жовтня 2003 року дивізія, згідно Директиви Міністра оборони України, була переформована в 30 окрему гвардійську танкову бригади зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород.

До 30 липня 2004 року танкова бригада, згідно Директиви Міністра оборони України, була переформована в 30 окрему гвардійську механізовану бригаду.

Згідно Указу Президента України від 17 квітня 2002 року № 348/2002 «Про Державну програму переходу Збройних Сил України до комплектування військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом», на базі бригади проводиться експеримент по укомплектуванню підрозділів військовослужбовцями за контрактом, який розпочався в червні 2005 року.

На сучасному етапі з’єднання входить до Об’єднаних Сил швидкого реагування.

Високий рівень фахової майстерності та польового вишколу показали військовослужбовці за контрактом 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону під час проведення широкомасштабних навчань «Реакція-2005», що проводилися восени 2005 року на Житомирському навчальному центрі.

За підсумками бойової підготовки в 2005 році колектив бригади займає 1 місце серед з’єднань та частин 8 армійського корпусу.

Восени 2007 року в ході проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою «Артерія – 2007» на 240 Житомирському навчальному центрі з 1 механізованим батальйоном, цей підрозділ підтвердив свій високий рівень. Закономірно 1 механізований батальйон за підсумками 2007 року займає 1 місце серед підрозділів 8 армійського корпусу.

Серед особового складу з’єднання майже 300 військовослужбовців приймали участь у виконанні завдань в складі миротворчих контингентів у Сьєра-Леоне, Лівані, Іраку, Косово.

Бойові нагороди: 30 гвардійська танкова Рівненська Червонопрапорна Ордена Суворова ІІ ступені дивізія (нині окрема механізована бригада)

- за участь в Валуйсько-Уразівській операції наказом НКО № 30 від 19.01.43 присвоєно почесне найменування Гвардійська.
- за взяття м.Рівно наказом ВГК № 22 від 07.02.44 привоєно найменування Ріненська.
- за оволодіння м.Дебрецен Указом Президії ВР від 14.11.44 нагороджена орденом Червоного Прапора.
- за зразкове виконання завдань Командування на території Чехословаччини Указом президії ВР від 17.05.45 р. нагороджена орденом Суворова ІІ ступені.


КОМАНДИРИ ДИВІЗії (БРИГАДИ)




генерал-лейтенант

СЕЛІВАНОВ П.Д

5.09.41-23.12.41

полковник

СЕЛЮХОВ В.І.

23.12.41-17.02.42

полковник

СУЩЕНКО М.П.

17.02.42-5.05.42

генерал-майор

СЕРЕШЕВ О.П

5.05.42-12.03.43

полковник

КОРКУЦ Є.Л.

12.03.43-22.03.44

полковник

МНІЩЕНКО М.Я.

23.03.44-19.07.44

генерал-майор

БЄЛОУСОВ Г.О

19.07.44-2.12.49

генерал-майор
Герой Радянського Союзу

ОХМАН М.П

2.12.49-10.11.52

генерал-майор

ЛЄБЄДЄВ С.В.

10.11.52-29.9.55

генерал-майор
Герой Радянського Союзу

Д У К А М.І.

29.9.55-13.10.56

полковник

ОДІНЦОВ А.І.

13.10.56-19.10.57

полковник

ШИШЕМОРОВ М.І.

19.10.57-1.10.59

генерал-майор

ВЕРЕЩАГІН І.В.

1.10.59-5.09.63

генерал-майор

КУЗЬМУК І.Ф.

5.9.63-20.10.65

генерал-майор

ШАМРАЙ А.Ф.

20.10.65-14.02.71

генерал-майор

АЖГИБКОВ В.В.

14.02.71-15.09.76

генерал-майор

ФАЙДУН В.Й.

15.09.76-7.08.79

генерал-майор

ЛЯШЕНКО О.І.

7.08.79-18.08.83

генерал-майор

ЄФРЕМОВ О.І.

18.08.83-25.08.86

генерал-майор

ФЕДОРОВ Ю.І.

25.08.86-18.09.91

полковник

РИСТЄВ М.О.

18.09.91-5.09.92

генерал-майор

БОГУЛЬСЬКИЙ В.І.

5.09.92-23.08.95

полковник

КОЛІСНІЧЕНКО М.І.

23.08.95-17.11.97

генерал-майор

КОВАЛЬ М.В.

17.11.97-23.12.99

генерал-майор

МИШАКОВСЬКИЙ В.Ю.

23.12.99-18.07.02

полковник

ЛИТВИН П.М.

18.07.02-21.02.05

полковник

МИКОЛЕНКО Ю.М.

21.02.05-18.07.06

полковник

ДОВГАНЬ І.А.

18.07.06 …