Geum.ru

Федорчак історичне краєзнавство у курсі новітньої історії зарубіжних слов'ян у прикарпатському університеті

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Петро ФЕДОРЧАК

ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО У КУРСІ

НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНИХ СЛОВ'ЯН

У ПРИКАРПАТСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

У 1992 р. на історичному факультеті Прикарпатського універ­ситету ім. Василя Стефаника було започатковано вивчення курсу історії зарубіжних слов'ян, а з 1993-го тут створено ка­федру історії слов'ян. Набутий досвід Івано-Франківськими ви­кладачами підтверджує необхідність розкривати історію зарубіж­них слов'янських країн у тісному зв'язку з історією України, зокрема одного з її регіонів - Східної Галичини. Важливість цього обумовлюється тим, що історія зарубіжних слов'ян і галичан тісно переплелася, оскільки вони у минулому столітті перебу­вали у складі Австро-Угорщини, Східна Галичина входила також до Польщі, а пізніше до СРСР.

До 90-их років XX ст. галичани зазнали важкого соціального та національного гноблення. Однак вони активно боролися за встановлення української держави і своїм досвідом сприяли державотворчим процесам народів Центрально-Східної Європи.

Висвітлення взаємин між Східною Галичиною і зарубіжними слов'янськими країнами у Прикарпатському університеті здійсню­ється на основі досліджень його ж викладачів та інших вчених регіону.

Краєзнавчі джерела івано-франківські викладачі насамперед використовують при висвітлені студентам державотворчих проб- г лем у зарубіжних слов'янських країнах, які здійснювалися на У зламі 20-х років XX ст. В цьому вони насамперед спираються на ' збірник матеріалів міжнародної наукової конференції "Західно­українська Народна Республіка: до 80-річчя утворення" // "Укра­їна: культурна спадщина, національна свідомість, державність", виданий Інститутом українознавства ім. І.Крип'якевича, та колек­тивну монографію "Західноукраїнська Народна Республіка. 1918-1923: Історія'', опубліковану за редакцією доктора історич­них наук, професора Прикарпатського університету О.Карпен-ка [1].

Співставлення узагальненого у цих книгах досвіду державо­творення у Західно-Українській Народній Республіці (ЗУНР) з аналізом державотворчих процесів у західних і південносло­в'янських країнах дає підстави для висновку про схожість їх багатьох рис. Викладачі пояснюють це тим, що створення нових слов'янських держав, у тому числі і ЗУНР, було тісно пов'язане з наслідками Першої світової війни і крахом Австро-Угорської імперії. Спільним для західних і південних слов'ян та галичан було те, що їм доводилося на найнебезпечніших ділянках фронтів захищати чужі інтереси. Війна посилила соціальний та національний гніт. Сербів, зокрема, австро-угорська верхівка оголосила "нацією вбивць" і після завоювання встановила у їх країні терор. Болгарія в роки війни стала сировинним придатком Німеччини. У Чехії і Словаччині розвивалися лише підприємства, що працювали на війну. У ворожі армії було мобілізовано 1,5 млн. поляків, за час війни зруйновано польську промисловість. Кровопролитні бої спустошували Східну Галичину, а її населення почергово тероризували польсько-австрійська адміністрація, австро-угорські та російські війська [2].

Висвітлення конкретних фактів з названих праць допомагає переконати студентів, що посилення національного гноблення і складна соціально-екрномічуа обстановка, що спричинилися у зв'язку з Першою світовою війною, прискорили національну ідентифікацію слов'янських народів та посприяли активізації їх боротьби за створення самостійних держав.

Осмислення студентами праць інших українських істориків -М.Кугутяка, М.Литвина, С.Макарчука, Ю.Сливки, які рекоменду­ють викладачі для вивчення, помагає переконатися, що у бо­ротьбі за створення незалежних держав важливу роль зіграли солідарність та взаємодопомога слов'янських народів. Вони, зокрема, проявилися у виступах в австрійському рейхсраті сло­венських, чеських та українських депутатів, які висловлювалися за створення своїх самостійних національних державних струк­тур у складі імперії [3]. Студенти також усвідомлюють, що взає­мини між галичанами та зарубіжними слов'янами сприяли майже одночасному створенню трьох слов'янських держав - Західно­української Народної Республіки (ЗУНР), Чехословацької Рес­публіки, Держави словенців, хорватів і сербів та відродженню незалежності Польщі, чому ж також послужив розвал Австро-Угорської імперії.

На наш погляд, характеризуючи національну політику зару­біжних слов'янських держав, доцільно на основі краєзнавчих джерел розкривати специфічні підходи до цієї політики ЗУНР, які заслуговували того, щоб їх наслідували інші держави. В цьому ж викладачі посилаються на статті, опубліковані в 1932 р. у львівському журналі "Дзвони" В. Кучабським. В них стверджу­ється, що у рішенні Української Національної Ради від 15 квітня 1919 р. передбачалось право поляків, а також євреїв та німців на власне представництво у майбутньому парламенті. Поляки і представники інших національностей, що проживали в Західній У Україні, мали право на вільний вибір свого громадянства, ство­рення власних навчальних закладів, користування рідною мовою, отримання роботи в західноукраїнських державних орга­нах [4]. У цьому ж зв'язку викладачі кафедри історії слов'ян, на основі виданої ними у 1995 р. "Історії Польщі," пояснюють сту­дентам, що за польського панування у 20-30-ті роки у Східній Галичині становище українців стало гіршим, ніж було за австрійського. Тут польські власті вдалися до терору, полонізу­вали українців, перетворили більшість українських шкіл на двомовні заклади з перевагою польської мови [5]. На наведених фактах з опублікованої цією ж кафедрою в 1999 р. "Короткої історії Чехії і Словаччини" викладачі переконують студентів, що протягом ряду років Підкарпатська Русь не мала своїх представ­ників у Національних зборах Чехословаччини. У Підкарпатській Русі 22 відсотки українських дітей не могли навчатися через відсутність шкіл з рідною мовою, а в її органах правління чеські чиновники становили 95 відсотків службовців [6].

Використання краєзнавчих джерел та власних досліджень , допомагає переосмислити ті історичні події, які оцінювалися в тоталітарний період з радянських ідеологічних позицій і необ'єк­тивно висвітлювалися багатьма істориками.

Однією з них є евакуація українців з Польщі та поляків із західних областей України (1944-1946), яка проводилася на основі угоди від 9 вересня 1944 р. між урядом Української РСР і Польським Комітетом Національного Визволення (ПКНВ). На яскравих фактах з праць В.Сергійчука (Київ), Л.Зашкільняка, М.Литвина. Г.Щерби (Львів), П.Федорчака (Івано-Франківськ), Р.Дрозда (Польща), а також архівних документів, викладачі Прикарпатського університету переконують студентів, що евакуація українського і польського населення в 1944-1946 рр. ) не була добровільною акцією, як це передбачалось угодою і стверджувалось радянськими істориками. Вона перетворилася у насильницьку депортацію. Викладачі пояснюють, що з допомо­гою цієї депортації уряд УРСР і ПКНВ домагалися уникнути довготривалих національних конфліктів і ліквідації національних меншин у Польщі і Україні. Для підтвердження цього історики посилаються на опублікований у 1996 р. у Львові/ у трьох томах збірник документів, матеріалів та спогадів "Депортації. Західні землі України кінця 30-х - початку 50-х років" [7].

На основі документів Державного архіву Івано-Франківської області викладачі розкривають трагічні наслідки депортації для населення Станіславської (Івано-Франківської) області. Докумен­ти свідчать, що в області до січня 1945 р. подали заяви на пере­селення лише близько 20 відсотків польських сімей, а евакуйо­вано до того часу було тільки 343 сім'ї [8]. Всього станом на 1 серпня 1946 р. у західних областях України відмовилося на виїзд до Польщі 3471 сім'я [9].

Для розкриття насильницьких методів і терору, що застосову­валися польськими та українськими властями до переселенців, викладачі використовують не лише архівні документи, опублі­ковані праці, але і спогади колишніх переселенців. Це дає змогу зрозуміти студентам, що евакуація українського і польського населення у 1944-1946 рр. здійснилася завдяки порушенням прав людини, посиленню міжнаціональної ворожнечі, застосу­ванню терору і привела до значних людських жертв та мате-; ріальних втрат [10].

Такий же підхід викладачі здійснюють і при висвітлені акції "Віола". Спираючись на опублікований за редакцією кандидата історичних наук, доцента кафедри історії України Прикарпатсь­кого університету М.Геника збірник статей "Акція "Вісла" в контексті українсько-польських відносин XX століття", вони також переконують студентів, що переселення українців з їх етнічних земель Польщі у її північно-західні воєводства перетворилася для них у життєву трагедію [11].

Краєзнавчі проблеми важливо висвітлювати при характе­ристиці негативних наслідків утвердження тоталітарних режимів у слов'янських країнах Центральної та Південно-Східної Європи після Другої світової війни. Розповідаючи про нав'язання зару­біжним слов'янським країнам сталінської моделі соціалізму, івано-франківські викладачі поясняють студентам, що воно здійснювалося у західних областях України з вересня 1939 р., після вступу на їх територію радянських військ. З цією метою вони рекомендують студентам для вивчення виданий за редакцією Л. Зашкільняка посібник "Історія Центрально-Східної Європи", монографію науковців Прикарпатського університету "Галичина у Другій світовій війні. 1939-1945 рр." та книгу івано-франківських авторів І.О.Андрухіва, А.Й.Француза "Станіслав-щина: двадцять буремних літ" (1939-1959) [12].

Аналіз цих книг допомагає переконатися, що утвердження нових політичних систем у Західних областях України і зару­біжних слов'янських країнах здійснювалося на основі сталінських депортацій, насильницької ліквідації приватної власності та тоталітарних підходів до керівництва економікою.

Івано-франківські викладачі краєзнавчі джерела використо­вують і при висвітлені демократичних перетворень у зарубіжних слов'янських країнах на зламі ХХ-ХХІ століть. На прикладах з написаного за їх участю навчального посібника "Мій рідний край - Прикарпаття", вони розповідають про сучасні економічні, торговельні та культурні взаємини між Івано-Франківщиною та регіонами Польщі, Словаччини, Російської Федерації, поясню­ють, що їм посприяли демонтаж тоталітарних систем та творен­ня ринкової економіки [13].

З краєзнавчими темами тісно пов'язана наукова робота викладачів кафедри історії слов'ян. Від 1994 р. вони досліджують комплексну тему "Етнополітичний і соціально-економічний розви­ток слов'ян". Доктор історичних наук, професор П.С.Федорчак, досліджуючи економічні, торговельні та культурні взаємини між Прикарпаттям та регіонами Польщі, Словаччини, Російської Федерації, опублікував низку статей про насильницьку депор­тацію українців і поляків, українсько-польські взаємини, економіч­ні та торговельні відносини з зарубіжними слов'янськими країнами. Доцент В.І. Комар, підготував кандидатську дисертацію й опублікував статті про українські проблеми в національній політиці Польщі у Східній Галичині та спроби нормалізації поль­сько-українських відносин у період між Першою і Другою світовими війнами. Про українсько-польські відносини у Галичині опублікував статті кандидат історичних наук, доцент Ю.М.Томин. З історією зарубіжних слов'ян викладачі пов'язують підготов­ку посібників, у яких також висвітлюють їх взаємини з Східною Галичиною. За редакцією П.С. Федорчака опубліковано навчаль­но-методичний посібник "Історія Польщі", розрахований на викладачів, студентів, учителів. Колектив кафедри опублікував також "Коротку історію Чехії і Словаччини" для студентів істо­ричних спеціальностей [14].

З краєзнавчих проблем кафедра проводить наукові конфе­ренції . У 1996 р. за її ініціативою відбулася міжнародна науково-практична конференція "Українсько-польські відносини у Галичині у XX ст.", у якій взяли участь вчені Києва, Львова, Іва­но-Франківська та інших міст України, а також десять науковців з Польщі. На прикладі Галичини на конференції було проаналі­зовано українсько-польські політичні, соціально-економічні відно­сини та культурно-мистецькі і літературні взаємини. За редак­цією професора П.С.Федорчака видавництво Прикарпатського університету "Плай" опублікувало матеріали цієї конференції [15]. До 55-ліття акції "Вісла" кафедра провела засідання "круг­лого столу", учасники якого обговорили її в контексті сучасних українсько-польських взаємин.

З історичним краєзнавством пов'язані і теми кандидатських дисертацій з історії слов'янських країн, які готують аспіранти кафедри. Викладачі також рекомендують студентам використо­вувати матеріали про Східну Галичину в бакалаврських, диплом­них та магістерських роботах з слов'янознавчих проблем.

Отже, досвід викладачів Прикарпатського університету під­тверджує, що вивчення важливих проблем історичного крає­знавства у курсі новітньої історії зарубіжних слов'ян посилює ; інтерес студентів до минулого і сучасного свого краю, допомагає їм обґрунтовувати значення міжнародного досвіду та його творчого використання в сучасних умовах.

1.Україна: культурна спадщина, національна свідомість державність. Західно-Українська Народна Республіка: історія і традиції Львів 2000. Вип. 6. 374 с; Західно-Українська Народна Республіка' 1918-1 1923. Історія. Кер. автор, колвк. й відпов. ред. Олександр Карпенко. Івано-Франківськ, 2001.628 с.

2 Фвдорчак П., Фвдорчак Т. Утворення ЗУНР та національно-визвольний рух слов'янських народів // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. С. 129-130.
  1. Там само. С. 131.
  2. Кучабський В. Вага і завдання Західно-Української Держави серед сил Східної Європи на переломі 1918/1919-ого року // Дзвони. Літературно-науковий журнал. Львів, 1932, Ч. 3. (12) С. 197-199.
  3. Історія Польщі. Навчально-методичний посібник. За ред. проф. П.С.Федорчака. Івано-Франківськ. 1995. С.40.
  4. Коротка історія Чехії і Словаччини. За ред. проф. П.С.Федорчака. Івано-Франківськ. 1999. С. 87.

7. Депортації. Західні землі України кінця 30-х початку 50-х рр. Документи, матеріали, спогади. У трьох томах. Т. І. 1939-1945 рр. Львів, 1996.
  1. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО), ф.Р.295, оп.2, спр. 26, арк. 1; Галичина у Другій світовій війні (1939-1945). Івано-Франківськ, 2001. С. 85-96.
  2. Свргійчук В. Депортація поляків з Галичини в Польщу в 1944-1946 роках // Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст.
    Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 листопада 1996 р.). Івано-Франківськ, 1997. С. 276.



  1. Федорчак П., Фвдорчак Т. Депортації українців з Польщі та поляків із західних областей України (1944-1946). // Українська
    історична наука на порозі XXI ст., 1.2. Чернівці, 2001. С.299-306; Депортовані чи репресовані? Документи, статті, спогади. Івано-
    Франківськ. 1994. 120 с.
  2. Акція "Вісла" в контексті українсько-польських відносин XX століття. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 50-літтю
    проведення акції "Вісла" (19 квітня 1997 р.). Збірник статей за редакцією Миколи Геника. - Івано-Франківськ. 2001. 335 с.

12. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів. За ред. Леоніда
Зашкільняка. Львів, 2001. 660 с. ; Галичина у Другій світовій війні (1939-1945 рр.). Івано-Франківськ, 2001. 116 с, Андрухів І.О., Француз А.Й.
Станіславщина: двадцять буремних літ (1939-1959). Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. - Івано-Франківськ, 2001. -
335 с.
  1. Мій рідний край - Прикарпаття. Івано-Франківськ, 2000. 376 с.
  2. Історія Польщі. Навчально -методичний посібник. За ред. проф. П.С. Федорчака. Івано-Франківськ. 1995. 72 с, ; Коротка історія Чехії і
    Словаччини. За ред проф. П.С.Федорчака. Івано-Франківськ. 1999170 с.
  3. Українсько-польські відносини в Галичині у XX ст. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21-22 листопада 1996 р.).
    Івано-Франківськ, 1997. 452 с.