Geum.ru

Проблеми національних меншин в прикордонних регіонах України, Молдови І Румунії

Вид материалаДокументы

Содержание


Загальна характеристика проблеми.
Подобный материал:
Проблеми національних меншин в прикордонних регіонах

України, Молдови і Румунії


Аналітичний матеріал


Анотація


Метою аналітичної записки є аналіз становища національних меншин на прикордонних територіях України, Румунії, Молдови. Основна увага зосереджена на етнічних меншинах, які проживають в Одеській області. Автор ставить завдання розглянути стан дотримання рекомендацій ПАРЄ та ОБСЄ, законодавства України щодо прав національних меншин на вказаних територіях. В записці аналізується стан і розвиток національно - культурних товариств, наявності та кількості видавництв відповідними мовами, розвиток шкіл із молдовською і румунською мовами навчання в Одеській області і шкіл з українською мовою навчання в прикордонних регіонах Румунії і Молдови.


Загальна характеристика проблеми. Як відомо, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., на території Одеської області компактно проживає молдовська національна меншина чисельністю 123,8 тис. осіб, представники якої ідентифікують себе винятково як молдавани. Представники молдавського етносу компактно проживають в Ізмаїльському районі – 15083 особи за даними перепису 2001р. (27,8%) та Ренійському районі – 19938 осіб (49%). Близько 10 тисяч молдаван проживає у Саратському районі, понад 8 тисяч – у Котовському, близько 7,5 тис. і 6 тис. відповідно у Тарутинському і Ананьївському районах. В інших районах – від 500 до 3000 осіб.

Представники румунської національної меншини зосереджені в Ізмаїльському і Білгород-Дністровському районах. На відміну від Чернівецької області і Закарпаття, в Одеській області румуни проживають дисперсно і в 2001 році налічувалось 724 особи (зрозуміло, що за дев’ять років ця цифра могла змінитись шляхом реідентифікації молдаван румунами та навпаки).

Внаслідок перепису населення Румунії у 2002 році зафіксовано розподіл української меншини на українців, рутенів (русинів) та гуцулів, загальна чисельність яких становить 61,4 тис. осіб. Компактно етнічні українці проживають в Марамуреші (понад 36 тис), Південній Буковині (понад 10 тис), Банаті (понад 8 тис.) і Добруджі (приблизно 1,5 тис).

На рівні міждержавних відносин Україною підписані базові політичні угоди в галузі забезпечення прав національних меншин як з Молдовою, так і з Румунією.


Молдавська національна меншина в Одеській області

В грудні 2009 року міністрами закордонних справ України і Молдови була підписана угода стосовно підтримки національних меншин, тобто українців на території Молдови і, відповідно, молдаван на території України. Важливо, що дана угода була ратифікована ВР України, але молдовська сторона зволікає з її ратифікацією. Причиною, за неофіційними даними, є незгода чинної прорумунської влади Молдови з назвою «молдовська національна меншина», оскільки представники влади вважають, що окремої молдавської нації не існує.

Активна діяльність представників молдавської меншини в Україні і Одеській області розпочалась задовго до підписання угоди. Зокрема, У 1993 році було створено Одеську обласну національно-культурну молдавську асоціацію  «Лучаферул». З її ініціативи 25 червня 1998 року була створена Всеукраїнська національно-культурна молдавська асоціація.

У районах Одеської області молдавський меншина репрезентована такими організаціями, як Ренійське районне товариство молдавської культури «Ізвор», Ізмаїльське регіональне молдавське культосвітнє товариство, Білгород-Дністровське молдавське культосвітнє товариство, Міжрайонне національно-культурне молдавське товариство, Кілійське районне товариство молдавської культури, Татарбунарське районне товариство молдавської культури, Саратське районне товариство молдавської культури.

Згідно даних Управління у справах національностей та релігій Одеської облдержадміністрації, на сьогоднішній день усі діти молдаван мають можливість навчатися у загальноосвітніх середніх школах рідною, українською або російською мовами.  Зокрема, у селах Озерному Ізмаїльського району, Борисівці Татарбунарського району, Крутоярівці Білгород-Дністровського району, де навчальний процес провадиться лише молдавською. Є загальноосвітні заклади, де навчальний процес провадиться у паралельних класах молдавською, українською та російською мовами.

Для етнічних молдаван Одещини щомісяця транслюються передачі на обласному державному радіо і телебаченні, які висвітлюють історію, літературу, традиції молдавського народу. Завдяки підтримці Одеської облдержадміністрації та облради з січня 2004 року Асоціація видає рідною мовою газету “Лучаферул”, яка поширюється усією територією України, а з січня 2008 року внесена до  каталогу видань Республіки Молдови. Проведено ряд науково-практичних конференцій. Представниками Асоціації розроблені й затверджені в Міністерстві освіти та науки України навчальні програми для учнів молдавських шкіл. Щорічно проводяться фестивалі молдавської мови.

Згідно висновків Комітету Міністрів Ради Європи за підсумками першого циклу моніторингу дотримання Європейської хартії регіональних мов і мов меншин (2010р.), молдавська мова є досить добре представленою в системі освіти. Однак, вона не використовується ні в судах, ні в регіональних та місцевих адміністративних органах, ні в економічній сфері. У висновках також зазначається, що органи влади надають підтримку друкованим періодичним виданням молдавською мовою, проте доповідачі відзначають відсутність в них інформації стосовно використання молдавської мови при здійсненні культурної діяльності. Це дозволяє припустити, що Управлінню у справах національностей і релігій Одеської обласної державної адміністрації і Міністерству закордонних справ України слід більш активно інформувати дану європейську інституцію щодо культурної діяльності національних товариств на території області.

Слід також відзначити, що щодо назви мови існують розбіності – молдовська чи румунська. Позиція України з цього питання невизначена, тому неможливо визначити, визнаємо ми існування двох різних мов чи однієї.

Що стосується використання української мови в освітньому процесі в Молдові, за словами посла України в Республіці Молдова С.Пирожкова, кількість шкіл з українською мовою викладання дещо зменшується. Зокрема, Якщо у 2006 році українська мова викладалася поряд з молдавською, а також з російською і іншими іноземними мовами в 58 школах, то сьогодні число цих шкіл скоротилося до 56. Єдиною в Молдові кафедрою української мови у ВНЗ залишається кафедра при Бельцькому університеті ім. А. Руссо. Однак вона потребує корінного відновлення, тому що її потенціал не відповідає сучасним вимогам, немає припливу свіжих сил і викладацьких кадрів, які змогли б на належному рівні викладати українську мову і літературу.

Отже, можна зробити попередній висновок, що права молдовської національної меншини в Одеській області дотримуються на високому рівні і з боку української держави докладається досить багато зусиль для цього. Однак існують і певні проблеми, наслідки яких можуть проявитись невдовзі. Зокрема, за останні 10 років було розформовано всі кафедри в ОНУ ім. І.І.Мечникова та Ізмаїльському педагогічному інституті з румунської (молдовської) мови, які готували викладачів для румуномовних шкіл, що може спричинити відсутність викладачів румунської мови і літератури.

В свою чергу, також слід спрямовувати зусилля української держави на розширення української мови в освітній системі Молдови.

Дотримання прав молдавської національної меншини в Одеській області ускладнюється позицією Румунії, яка робить акцент на спільній ідентичності молдаван і румун і, на думку Президента Всеукраїнської національно-культурної молдавської Асоціації А. Фєтєску, негативно впливає на розвиток молдавської громади в Україні. В якості прикладів А.Фєтєску наводить спроби румунських організацій об’єднати молдавську асоціацію з румунською; вивіз в Румунію на безкоштовний відпочинок дітей молдаван, вчителів зі шкіл з молдовською формою навчання тощо.


Дотримання прав румунської меншини в Одеській області

На сьогодні в Одеській області існує три національно-культурних румунських товариства з 17 наявних в Україні. Україна та Румунія, виконуючи положення Договору, а також свої міжнародні зобов’язання щодо захисту національних меншин, що викладені в конвенціях та деклараціях ООН, рекомендаціях ПАРЄ та в документах ОБСЄ, починаючи з 2006 р. започаткували спільний моніторинг з метою захисту етнічної, культурної, мовної та релігійної ідентичності української та румунської меншин, що проживають на територіях обох держав, дотримання рівних політичних, економічних, соціальних і культурних прав румун в Україні та українців у Румунії, задоволення їхніх мовно-освітніх, інформаційних та релігійних потреб.

У жовтні – листопаді 2006 р. відбувся перший етап моніторинґового обстеження. Впродовж 9–15 жовтня спільна моніторинґова група відвідала п’ять населених пунктів Чернівецької області. Аспекти вищезгаданих обстежень було обговорено на V засіданні Змішаної міжурядової українсько-румунської комісії, яке відбулося 21–22 листопада 2006 р. у Бухаресті. Члени міжурядової Комісії відзначили конструктивну та доброзичливу атмосферу проведення моніторингу, активну участь у ньому представників національних меншин, сприяння з боку місцевих органів влади. Сторони досягли домовленостей вважати засідання Комісії 21–22 листопада 2006 р. його першою частиною, а другу частину провести за підсумками другого та третього етапів спільного моніторингу.

Проте, надалі найскладнішою частиною засідання виявилося погодження проекту Протоколу, який так і не був підписаний. Так, в офіційному листі Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин на адреси міністрів закордонних справ України та Румунії, зокрема, у частині рекомендацій зазначається дослівно таке: «Ситуація з українською нацменшиною в румунському повіті Сучава характеризується сильними тенденціями до асиміляції. Під час перепису населення Румунії в 2002 р. значна кількість людей з етнічним українським корінням задекларувала себе румунами, а не українцями, не зважаючи на те, що приватно багато з них зберігають деякі, хоча й слабо розвинуті ознаки української культурної спадщини».

Серед рекомендацій комісара також слід виділити двомовне навчання на відповідних територіях як необхідну умову знання державної мови і збереження рідної мови. 27 травня—2 червня 2007 року було проведено першу частину другого етапу спільного моніторингу. Моніторинг проходив у повіті Марамуреш (Румунія), де проживає найбільша частка населення Румунії, що має українське етнічне походження (понад 36 тис. осіб). Спільна моніторингова група побувала в п’яти селах повіту: Вишавська Долина, Вишня Рівна, Криве, Луг над Тисою, Русь-Поляни. За підсумками відвідання згаданих населених пунктів спільною моніторинговою групою заповнювалися анкети українською та румунською мовами.

Проведена робота засвідчила, що у зазначених п’яти селах, де загальна частка українського етнічного населення складає 94,7%, немає жодного українського дитячого садка, жодної школи. Існує 11 садків з румунською мовою виховання та 8 восьмирічних шкіл з румунською мовою навчання. У них викладається українська мова і література як окремий предмет. Загалом у повіті є один український ліцей (єдиний у Румунії), який не забезпечений дидактичною та навчальною літературою. Можливість здобувати вищу освіту українською мовою у повіті відсутня. Наявна навчальна методична література українською мовою застаріла, тобто діти навчаються за програмами 60-х—70-х років минулого сторіччя, які востаннє були оновлені 1989 року. В обстеженому повіті фактично відсутні будь-які друковані ЗМІ українською мовою, окрім 4-х періодичних видань Союзу українців Румунії.

25-30 червня 2007 року в Закарпатській області було проведено другу частину другого етапу спільного моніторингу.

Румунській стороні було заздалегідь запропоновано провести першу частину третього етапу моніторингу в Одеській області у вересні—жовтні 2007 року.

Через неотримання вчасної інформації від румунської сторони та, враховуючи періодичність попередніх етапів (2006 року — перший етап, 2007 року — другий етап), українська сторона змушена була запропонувати провести завершальний третій етап спільного моніторингу в другому кварталі 2008 року.

Першу частину третього етапу планувалось провести 19-25 травня 2008р. в Одеській області, а другу частину відповідно 23-29 червня у повіті Тульча (Румунія). Були досягнуті домовленості про проведення моніторингового обстеження 5-ти населених пунктів у Кілійському, Ренійському та Ізмаїльському районах Одеської області.

За підсумками трьох етапів спільного моніторингу планувалося підписати протокол для інформування на другій частині п’ятого засідання Змішаної міжурядової Українсько-Румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

Відповідно до пункту 11 Протоколу третього засідання експертів, сторони домовились рекомендувати співголовам Змішаної міжурядової Українсько-Румунської комісії здійснити за підсумками трьох етапів спільного моніторингу обмін інформаційними довідками стосовно становища відповідної національної меншини на своїй території.

Через скасування проведення третього етапу моніторингу, спричиненого позицією румунської сторони, Протокол засідання Змішаної міжурядової Українського-Румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, досі не підписаний.

В цілому дотримання прав румунської національної меншими в Одеській області виглядає краще, ніж відповідно дотримання прав української меншини у повітах Румунії попри її значну чисельність. Зокрема, експерт з україно-румунських відносин К.Бабак відзначає, що не в останню чергу такий стан зумовлений позицією Союзу українців Румунії, який є повністю підконтрольний і лояльний до політики і практики державних органів Румунії у сфері забезпечення прав української меншини.


Висновки

Зазначене вище дозволяє припустити, що в Україні і зокрема в Одеській області, в районах, які є прикордонними з Молдовою і Румунією права молдовської і румунської національних меншин забезпечені на достатньо високому рівні, задовольняються їх мовні, культурні і релігійні потреби. Україна виконує як національне законодавство, так і рекомендації ПАРЄ, ОБСЄ. Дещо інакше виглядає ситуація в Молдові, де кількість шкіл з українською мовою викладання зменшується. Серйозна загроза асиміляції українських національних меншин існує в Румунії.

В разі, якщо Союз українців Румунії, Міністерство закордонних справ України і вище політичне керівництво країни не активізує діяльність у цьому напрямку, ситуація ускладнюватиметься. В цілому виглядає так, що ситуація із забезпеченням прав національних меншин на прикордонних територіях зазначених країн (особливо в україно-румунських відносинах) залежить від загального стану політичних відносин країн, а також від того, які кошти готова направити Україна на задоволення мовних, культурних та інформаційних потреб українців (останні два роки на ці потреби гроші із державного бюджету України не виділялись).

Поліпшенню стану дотримання прав національних меншин сприятиме продовження двостороннього (а за потреби і тристороннього, із включенням молдовської сторони) моніторингу із коректною вибіркою населених пунктів і адекватною інтерпретацією отриманих даних під контролем європейських спостерігачів.


Підготувала: старший науковий співробітник Одеського філіалу НІСД

Юлія Сербіна


20 листопада 2010 р.