Міністерство освіти І науки України Волинський державний університет імені Лесі Українки Юридичний факультет

Вид материала

Документы

Содержание Мета курсу Загальний опис курсу Результати навчання. Мета курсу Загальний опис курсу Результати навчання. Мета курсу Загальний опис курсу Результати навчання с Мета курсу Загальний опис курсу Результати навчання. Мета курсу Загальний опис курсу Результати навчання. Мета курсу Загальний опис курсу Результати навчання.

Подобный материал:

• Міністерство науки та освіти України Волинський державний університет імені Лесі Українки, 255.68kb.
• Євтух Олександр Олександрович народився у 1980 році. У 2002 році закінчив Волинський, 107.53kb.
• Правила прийому до Волинського національного університету імені Лесі Українки в 2012, 1974.46kb.
• Міністерство освіти І науки України, 47.06kb.
• Волинський національний університет імені лесі українки вікторія Драганчук, 3534.52kb.
• Техніків-механіків, 379.37kb.
• Удк 658. 152 Стащук О. В., аспірант, 107.79kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Міністерство охорони здоров’я, 5570.5kb.
• У Волинському національному університеті імені Лесі Українки, 44.38kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни уманський національний університет, 29.37kb.

Дисципліна: Право соціального захисту України

Кафедра трудового, господарського та екологічного права

Семестр 7

Кількість годин аудиторної роботи – 52 (з них лекційні заняття – 30, практичні – 22)

Мета курсу формування у студентів ґрунтовних теоретичних знань щодо системи та структури права соціального захисту, знання та розуміння норм підгалузей та окремих інститутів права соціального захисту, визначення основних понять.

Загальний опис курсу

Змістовий модуль 1. Загальна характеристика права соціального захисту як галузі національного права України. Соціальна політика: стан, тенденції розвитку, цілі та пріоритетні напрями. Реформування системи соціального захисту населення. Поняття права соціального захисту. Предмет, метод та система права соціального захисту. Функції права соціального захисту. Співвідношення права соціального захисту з іншими галузями права: трудовим, адміністративним, фінансовим та цивільним. Поняття та зміст принципів права соціального захисту. Поняття та види джерел права соціального захисту. Поняття та види правовідносин у сфері соціального захисту. Загальна характеристика елементів правовідносин. Підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин у сфері соціального захисту. Загальна характеристика державних органів, що здійснюють соціальний захист населення. Соціальні стандарти у сфері соціального захисту. Стандарти соціального захисту в міжнародних правових актах.

Змістовий модуль 2. Організаційно-правові форми соціального захисту в Україні. Соціальний захист окремих категорій громадян. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування: поняття, принципи та види. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні. Поняття пенсії, види пенсій відповідно до законодавства України. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Недержавне пенсійне забезпечення. Особливості пенсійного забезпечення окремих категорій громадян. Поняття, види та загальна характеристика допомог у соціальному захисті. Соціальний захист дітей в Україні. Загальні положення порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям. Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам. Соціальний захист окремих категорій населення. Правові засади надання медичної допомоги в Україні.

Результати навчання. Студент має знати основні вимоги чинного пенсійного законодавства і особливості його застосування у різних соціальних сферах; встановлений законодавством порядок діяльності органів соціального захисту населення.

Уміти застосовувати на практиці чинне пенсійне законодавство у діяльності компетентних державних органів, підприємств і організацій; застосовувати законодавство, що регулює соціальний захист різних категорій населення; розрізняти компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування в системі соціального захисту населення.

Бібліографія

1. 
   Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1876.
   
2. Про соціальні послуги: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358.
   
3. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – N 23. – Ст. 121.
   
4. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
   
5. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
   
6. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71.
   
7. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376.
   
8. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам: Закон України від 16 листопада 2000 р. // Голос України. – 2000. – № 12.
   
9. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон України від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 290.
   
10. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам: Закон України від 18 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 33-34. – Ст. 404.
    
11. Бойко М. Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. – К.: Олан, 2004. – 312 с.
    
12. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 615 с.
    
13. Сирота И. М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины: Научно-практический комментарий и сборник нормативных актов. Издание четвертое, переработанное и дополненное.- Харьков: ООО “Одиссей”; “Фолио”, 2003. – С. 135-150.
    
14. Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення. – К.: Знання, 2005. – 405 с.
    

Дисципліна: Господарське процесуальне право України

Кафедра трудового, господарського та екологічного права

Семестр 7

Кількість годин аудиторної роботи – 50 (з них лекційні заняття – 28, практичні – 22)

Мета курсу передбачає вивчення кола питань щодо організації діяльності госоподарських судів, досудового врегулювання господарських спорів, підвідомчості господарських спорів та вирішення господарських спорів в господарських судах.

Загальний опис курсу

Змістовий модуль 1. Поняття господарського процесу, його принципи, джерела, стадії і значення та основні положення досудового врегулювання господарського спору. Підвідомчість справ господарським судом і підсудність справ. Учасники судового процесу, докази, судові витрати, процесуальні строки. Позов у господарському процесі.

Змістовий модуль 2. Вирішення господарських спорів у суді першої інстанції. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами. Виконання рішень. Провадження у справах про банкрутство.

Результати навчання. Студент має знати систему господарських судів, їх компетенцію та підвідомчість їм господарських спорів; порядок досудового врегулювання спорів; порядок вирішення господарських спорів та виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів; знати практику розв’язання господарських спорів.

Уміти тлумачити та застосовувати норми господарсько-процесуального права; приймати процесуальні рішення в різноманітних процесуальних ситуаціях; складати претензії, позовні заяви та інші процесуальні документи.

Бібліографія

1. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6.

2. Цивільний процесуальний кодекс України прийнятий 18.03. 2004р. Юрінком Інтер Київ, 2004 .

3. Чернадчук В. Д., Сухонов В. В. Основи господарського процесуального права України: Навчальний посібник. – 2-ге видання Суми : ВТД “Університетська книга”, 2003. – 220 с.

4. Балюк І. А. Господарське процесуальне право. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни, 2002 р.

5. Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. – К.: Ін Юре, 2003.


Дисципліна: Криміналістика

Кафедра кримінального права і процесу

Семестр 7, 8

Кількість годин аудиторної роботи – 102 (з них лекційні заняття – 38, практичні –64)

Мета курсу – опанування студентами теоретичних основ розслідування злочинів, а також вивчення загальнонаукових та спеціальних методів криміналістики, теорії криміналістичної ідентифікації, основ криміналістичної техніки, загальних положень теорії розслідування окремих видів злочинів, а також тактики проведення окремих слідчих дій, сформувати систему знань і навичок професійної діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів.

Загальний опис курсу

Змістовий модуль 1. Загальні положення науки криміналістики. Виникнення та розвиток криміналістики. Поняття та предмет криміналістики. Природа криміналістики. Місце криміналістики в системі правових наук. Зв'язок криміналістики з науками не правового циклу. Система методів криміналістики. Зміст поняття криміналістичної ідентифікації та основні етапи розвитку цієї криміналістичної теорії. "Ідентифікаційна ознака" і її криміналістичне значення та характеристика об'єктів криміналістичної ідентифікації. Поняття криміналістичної діагностики. Види криміналістичної ідентифікації та діагностики. Форми криміналістичної ідентифікації та діагностики.

Змістовий модуль 2. Концептуальні положення криміналістичної техніки та її галузей. Поняття криміналістичної техніки. Правові основи використання криміналістичної техніки. Техніко-криміналістичне обладнання органів досудового слідства. Технічні засоби профілактики. Криміналістичні положення фотографії та відеозапису. Криміналістична габітологія. Криміналістична трасологія: сліди людини (рук, ніг, зубів та ін.); сліди засобів учинення злочину; мікрооб’єкти і запахові сліди (одорологія). Криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів та вибухових пристроїв. Техніко-криміналістичне дослідження документів. Криміналістичне почеркознавство й авторознавство. Криміналістичне дослідження комп'ютерної інформації. Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття і розслідування злочинів (криміналістичні обліки).

Змістовий модуль 3. Основні положення криміналістичної тактики. Організація та планування розслідування злочину. Криміналістична версія і її значення для розслідування злочинів: основні етапи розвитку вчення про криміналістичну версію, різниця між криміналістичною версією і гіпотезою, класифікація криміналістичних версій, порядок (етапи) побудови криміналістичних версій. Тактика слідчого огляду й освідування. Тактика затримання підозрюваного (обвинуваченого). Тактика обшуку і виїмки. Тактика допиту і очної ставки. Тактика пред'явлення для впізнання. Відтворення обстановки і обставин події: тактика перевірки й уточнення показань на місці; тактика слідчого експерименту. Призначення та проведення судових експертиз.

Змістовий модуль 4. Спеціальні положення методики розслідування окремих видів злочинів. Розслідування злочинів проти життя, здоров'я та статевої свободи особи (вбивств, заподіяння тілесних ушкоджень, захоплення заручників, торгівлі людьми, зґвалтування). Розслідування злочинів проти власності (крадіжок, грабежів, розбоїв, вимагання, шахрайства, привласнення або розтрати чужого майна). Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності (фальшивомонетництва, контрабанди, фіктивного підприємництва, відмивання “брудних” коштів, ухилення від сплати податків). Розслідування екологічних злочинів. Розслідування злочинів у сфері використання ЕОМ, систем та комп'ютерних мереж. Розслідування злочинів у сфері службової діяльності (одержання хабара, давання хабара, провокація хабара). Розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху. Особливості розслідування злочинів, учинених кримінальними угрупованнями.

Результати навчання студент має знати основні питання використання криміналістичної техніки; проведення окремих видів криміналістичних та інших експертиз; тактику провадження окремих слідчих дій; криміналістичну характеристику злочинів; теоретичні основи розслідування окремих видів злочинів.

Уміти застосовувати технічні та тактичні засоби виявлення, фіксації та дослідження доказів; вирішувати проблеми планування й організації розслідування злочинів; виконувати первинні слідчі дії при розслідуванні окремих видів злочинів; здійснювати взаємодію з оперативно-розшуковими органами; використовувати в процесі розслідування результати експертиз.

Бібліографія

1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

2. Про судову експертизу. Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

3. Белкин Р. С. Криминалистика. Учебный словарь-справочник. – М.: Юристь, 1999.

4. Кузьмічов B. C., Прокопенко Г. І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моісєєва. – Київ: Юрінком Інтер, 2001.

5. Криміналістика: Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. – 684 с.

6. Криміналістика: Підручник / За ред. М. В. Салтевського.– К., 2005.

7. Криміналістика: Навч. посіб. / За ред. Кузьмічова, Г. І. Прокопенко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 366 с.

8. Криминалистика: Том 2 / Под ред. проф. Р. С. Белкина – М.: 2005. – 769 с.


Дисципліна: Історія вчень про державу і право

Кафедра теорії та історії держави і права

Семестр 7

Кількість годин аудиторної роботи – 68 (з них лекційні заняття – 36, практичні –32)

Мета курсу передбачає сформувати у студентів систему уявлень про історичний процес нагромадження знань в галузі держави і права (загальнотеоретичних, державноправових, цивільно-правових, кримінально-правових) у вигляді вчень, теорій, шкіл, ідей в різні періоди (рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний, посткапіталістичний, постсоціалістичний) з визначенням своєрідності систем юридичного знання певних народів і держав, вітчизняної думки про державу і право.

Загальний опис курсу

Змістовий модуль 1. Політичні та правові вчення країн Стародавнього Сходу. Державно-правові вчення у Стародавній Греції. Політична і правова думка Стародавнього Риму. Політичні та правові вчення в Західній Європі в період виникнення та розвитку феодалізму. Політико-правова думка в країнах Арабського Сходу. Становлення поглядів на державу і право в ранньофеодальній Київській Русі. Політичні та правові вчення епохи Відродження та Реформації. Державно-правові ідеї в Україні у XV – поч. XVII ст. Політична та правова думка в Росії у XV – XVII ст.

Змістовий модуль 2. Політичні та правові вчення в Голландії та Англії в період ранніх буржуазних революцій. Політико-правова думка в Україні в добу визвольних змагань (середина XVII – поч. XVIII ст.). Політичні та правові вчення Європейського просвітництва. Політико-правові вчення в Росії у XVIII ст. Політична думка у США в період війни за незалежність.

Змістовий модуль 3. Політико-правові вчення в Німеччині наприкінці XVIII поч.. XIX ст. Політико-правові вчення в Західній Європі в першій половині XIX ст. Європейська політико-правова думка другої половини XIX ст. Політико-правові теорії в Україні в XIX ст. Політико-правові вчення в Росії в XIX на початку XX ст. Українська політико-правова думка в кінці XIX на поч. XX ст. Політичні та правові ідеї XX століття. Державно-правові погляди в Україні у XX столітті.

Результати навчання. Студент має знати історичний процес формування, розвитку, зміни, наступності знань про державу і право; особливості політико-правових теорій, вчень в класичній спадщині різних країн світу; специфіку становлення вітчизняної думки в області держави і права, форм пізнання і обґрунтування політико-правових ідеалів в контексті загальносвітових досягнень в цій галузі знань.

Уміти самостійно аналізувати державно-правові ідеї минулого, давати їм науково-об’єктивну інтерпретацію і оцінку, виходячи з пріоритету загальнолюдських цінностей; вільно володіти поняттями і категоріями, які ввійшли в теоретико-методологічний арсенал загальнолюдської політичної і правової культури; творчо застосовувати знання про державно-правові ідеї минулих років при поясненні сучасних вітчизнянихі зарубіжних державно-правових теорій.

Бібліографія

1. Азарин Н. Н., Шевченко В. Н., Мартьянов В. Н. История политических учений. – М.: Юристъ, 1994.

2. История политических и правовых учений / Под ред. В. С. Нерсесянца. М., 2002.

3. Орач Є. Історія політичних і правових вчень: Навч. посібн. – К.: Атіка, 2005.

4. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посібн. – К.: Юрінком Інтер, 2004.


Дисципліна: Права людини: міжнародні стандарти

Кафедра конституційного, адміністративного та фінансового права

Семестр 7

Кількість годин аудиторної роботи – 36 (з них лекційні заняття – 20, практичні – 16)

Мета курсу передбачає формування у студентів знань про міжнародно-правові стандарти з прав людини, набуття ними навичок роботи з міжнародно-правовими актами, які закріплюють міжнародні стандарти прав людини, а також ознайомлення з міжнародною практикою із захисту прав людини.

Загальний опис курсу

Змістовий модуль 1. Міжнародні механізми захисту прав і свобод людини. Права людини в історії міжнародного права. Права людини як галузь сучасного міжнародного публічного права. Принципи міжнародного права прав людини. Міжнародні стандарти прав людини. Універсальна система міжнародного захисту прав і свобод людини. Регіональні системи захисту прав і свобод людини. Міжнародні універсальні та регіональні процедури захисту прав і свобод людини. Міжнародно-правова відповідальність за порушення прав людини.

Змістовий модуль 2. Міжнародно-правовий захист окремих прав і свобод людини. Міжнародно-правовий захист фізичних і особистісних прав і свобод людини. Міжнародно-правовий захист політичних прав і свобод людини. Міжнародно-правовий захист соціально-економічних і культурних прав людини. Міжнародно-правовий захист спеціальних і колективних прав людини.

Результати навчання. Студент повинен знати історію становлення та систему міжнародних стандартів прав людини; принципи міжнародного права прав людини; системи міжнародного захисту прав і свобод людини.

Уміти аналізувати міжнародно-правові акти з прав людини, використовувати їх у вітчизняній та міжнародній правозахисній практиці.

Бібліографія

1. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: монографія. – К.: Видавничий дім “К М Асасіетіа”, 2000. – 262 с.

1. 
   Городецкая И. К. Международная защита прав и интересов детей. – М.: Международные отношения, 1973. – 112 с.
   
2. Гусейнов Л. Г. Международная ответственность государств за нарушение прав человека: Монография. – К.: Ин-т гос-ва и права НАН Украины, 2000. – 316 с.
   
3. Дженикс М., Кей Р., Бредли Э. Европейское право в области прав человека (практика и комментарии). Пер. с англ. – М.: Права человека. 1997.
   
4. Карташкин В. А. Международная защита прав человека. – М.: Международные отношения, 1976. – 223 с.
   

7. Коршунова Е. Н. Международная защита прав женщин. – М.: Международные отношения, 1975. – 96 с.

8. Николайко И. В. Права человека и система ООН. – К.: Наукова думка, 1991. – 168 с.

9. Рабінович П. М., Хавронюк М. І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.

10. Тамм А. Є., Ріяка В. О. Роль Ради Європи у забезпеченні прав людини на сучасному етапі. Навчальний посібник. – X.: Шуст, 2002.

11. Харламов С. О. Международно-правовые стандарты в области прав и свобод человека. – М., 1998.


Дисципліна: Кримінально-виконавче право України

Кафедра теорії та історії держави і права

Семестр 8

Кількість годин аудиторної роботи – 48 (з них лекційні заняття – 26, практичні – 22)

Мета курсу передбачає ознайомлення з поняттям та предметом курсу кримінально-виконавчого права, системою кримінально-виконавчих установ та органів держави, які виконують покарання. Вивчення правового регулювання виконання покарання та застосування заходів карно-виховного впливу; ознайомлення з правовим положенням засуджених, а також порядком та підставами звільнення з місць позбавлення волі.

Загальний опис курсу

Змістовий модуль 1. Кримінально-виконавче право: предмет і метод правового регулювання, система норм і принципів. Кримінально-виконавча система України. Правовий статус засуджених в Україні. Участь громадськості діяльності органів і установ виконання покарань. Контроль за діяльністю кримінально-виконавчої системи України. Міжнародне співробітництво України у галузі виконання покарань.

Змістовий модуль 2. Правова природа позбавлення волі та механізми її реалізації. Виконання попереднього ув’язнення під варту. Класифікація, розподіл, прийом та облік засуджених в установах виконання покарань. Основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі. Звільнення засуджених з УВП та здійснення постпенітенціарного впливу на них. Порядок і умови виконання покарань у виді довічного позбавлення волі та арешту. Особливості виконання покарань щодо військовослужбовців. Порядок і умови виконання покарань, не пов’язаних з ізоляцією осіб від суспільства.

Результати навчання. Студент має знати принципи і порядок виконання і відбування кримінальних покарань; кримінологічну і пенітенціарну характеристику засуджених, які відбувають кримінальні покарання; методику проведення соціологічних досліджень; комплекс засобів, спрямованих на успішне протікання процесу соціальної адаптації звільнених від покарання.

Уміти аналізувати порядок та умови виконання і відбування кримінальних покарань; з’ясовувати причини і умови скоєння особами, які відбувають покарання, нових злочинів і правопорушень; розробляти і впроваджувати засоби профілактики правопорушень в установах і органах, виконуючих покарання; аналізувати процес соціальної адаптації звільнених від покарання, розробляти засоби, спрямовані на його удосконалення.

Бібліографія

1. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань: Затверджені наказом Державного департаменту України від 25 грудня 2003 р. №275. – К.: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2004. – 61 с.

2. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями. – К.: Рада Європи. Головне управління виконання покарань МВС України, 1999. – 326 с.

3. Основні принципи поводження з в’язнями. – К.: Рада Європи, Головне управління виконання покарань МВС України, 1999. – С. 189-210.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1993 р. № 2 “Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушенням режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі” // Практика розгляду судами кримінальних справ: Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – К.: Атіка, 2004. – С. 492-500.

5. Кримінально-виконавче право України: Навчальний посібник / За ред. А. Х. Степанюка. – Харків, 2005. – 512 с.

6. Кримінально-виконавче право України: Навчальний посібник / За заг. ред О. М. Джужи. – К., 2002. – 446 с.

7. Уголовно-исполнительное право России: теория, законодательство, международные стандарты, отечественная практика конца XIX - начала XXI века: Учебник для вузов / Под pед. А. И. Зубкова. – М., 2005. – 701 с.