З м І с т
| Вид материала | Документы |
СодержаниеСтруктура дисертації |
Апробація результатів дисертації. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України, кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.Окремі положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції доповідались автором на науково-практичних конференціях: “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (м. Ірпінь, 2003 р.), XII міжвузівської студентської наукової конференції “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2004 р.), міжвузівської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми розвитку та модернізації податкових і інших правоохоронних органів України у XXI столітті ” (м. Ірпінь, 2004 р.), V міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (м. Ірпінь, 2004 р.). Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертації знайшли відображення у 4-х наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях. Структура дисертації обумовлена сформульованою метою і предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділені на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить - 212 сторінок, з яких 194 – основний текст, додатки – 5 сторінок. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html ВИСНОВКИЗ переходом до ринкових відносин в економічному житті країни об’єктивно з’являються нові форми фінансового контролю, при цьому відомчий контроль за фінансово-господарською діяльністю як невід’ємна частина державного фінансового контролю, не втрачаючи свого значення, набуває нового змісту. Дослідження стану організаційно-правового забезпечення здійснення відомчого фінансового контролю в системі МВС України дозволило дійти ряду принципових висновків і сформулювати обгрунтовані пропозиції та рекомендації. Контрольна діяльність органів держави є, значною мірою, правоохоронною, хоча і не зводиться тільки до цього. Як засіб забезпечення законності - ця функція спрямована на припинення неправомірних дій службових осіб і громадян, винних у недоліках і порушеннях, пов’язана з залученням до юридичної відповідальності, а також застосуванням до цих суб’єктів заходів державного впливу. Контроль — така правова форма діяльності, юридична природа якої визначається тим, що відповідний контролюючий орган, його службова особа ставляться в умови, коли вони повинні безпосередньо застосовувати норми права для вирішення конкретних юридичних завдань. Причому, як предмет операцій у такому випадку виступають одночасно і норми матеріального, і норми процесуального права. Так, контролюючий орган або його службова особа, реалізуючи свою владну компетенцію, повинні, оперувати нормами, що визначають сам характер юридичної справи, яка вирішується і одночасно оптимальний порядок досягнення юридичного результату. Юридична природа контролю виявляється в тому, що він здійснюється уповноваженими суб’єктами. Характеристика контролю як правової форми діяльності визначається також і тим, що всі його результати повинні завжди оформлятися у відповідних офіційних правових актах-документах. Юридичні підстави для застосування контрольними органами норм правового характеру передбачені актами, що визначають їхню компетенцію. У правовому акті контрольного органу поряд із правоохоронною виявляється й управлінська сутність тому, що, будучи формою піднормативного правового регулювання, акт контрольного органу своїм владним організуючим впливом певним чином втручається у відносини, що вже склалися до нього, змінює їх, перетворює відповідно до цілей, закладених в нормах права. Якщо ж при правовій оцінці діяльності підконтрольного об’єкта виявиться неправомірна поведінка, застосовуються правоохоронні засоби. Контроль як одна з функцій управління, як у діяльності державних органів, так і в діяльності різних суб’єктів господарювання, залишається одним з найважливіших елементів соціального управління в суспільстві з ринковою економікою. Контроль (державний, управлінський, незалежний) дозволяє забезпечити необхідною інформацією всі рівні соціального управління і, в остаточному підсумку, вирішити поставлене перед системою (соціальною чи економічною) завдання. Здійснюється це шляхом аналізу інформації та прийняття рішень, які корегують функціонування системи. Зміст контролюючої діяльності полягає в зборі інформації про стан керованої системи, визначенні порушень, які виникають, і їхніх причин, виборі заходів для усунення недоліків і відстеженні процесу їх реалізації. Стосовно контрольно-ревізійної роботи як особливого виду контролю, головним завданням варто вважати запобігання негативним явищам і повне їх усунення. Такий контроль повинний бути спрямований, меншою мірою в минуле, а головним чином у майбутнє. Практична реалізація цих положень може знайти вираження у проведенні таких заходів, які б мали профілактичний, превентивний характер і були б пов'язані не тільки з безпосереднім попередженням порушень з матеріальними цінностями і грошовими коштами, але і з підвищенням дієвості й ефективності роботи самого контрольно-ревізійного апарату. Контроль за фінансово-господарською діяльністю та її процесами це - діяльність наділених контрольними повноваженнями контрольно-ревізійних підрозділів за ФГД органів і підрозділів внутрішніх справ, із метою досягнення законності й економічної доцільності витрат усіх видів ресурсів, забезпечення їхньої цілісності і виявлення внутрішніх резервів, підвищення ефективності використання засобів, що виділяються з бюджетів усіх рівнів. Об’єктом контролю виступають процеси формування, розподілу і перерозподілу фондів грошових коштів, а також пов’язані з цими процесами умови і відносини, які впливають на законність, доцільність і ефективність їх використання. Предметом контролю є стан ФГД і дії окремих осіб або колективів відповідно до встановлених норм, правил та прийнятих рішень. Контроль за фінансово-господарською діяльністю є інтегрованим поняттям тому, що містить у собі власне фінансовий контроль і контроль господарських операцій. У той же час інтегрований характер фінансово-господарського контролю породжує основне його протиріччя: контроль є необхідним елементом системи фінансового забезпечення, а, з іншого боку, оптимізація організації кожного з елементів цієї системи припускає скорочення сфери діяльності контролю. В умовах розширення прав органів і установ внутрішніх справ у сфері фінансово-господарській діяльності, об’єктивно підвищується необхідність перерозподілу повноважень щодо контролю між його суб’єктами, що знаходяться на різноманітних ієрархічних рівнях управління: зовнішні, стосовно об’єкта господарювання, контролюючі органи повинні більшою мірою відслідковувати реальність умов у досягненні поставлених цілей, а спеціальні контролюючі органи - впливати на економічні інтереси органів і підрозділів із метою підвищення їхньої економічної відповідальності за раціональне використання коштів і досягнення необхідного рівня оперативно-службової готовності. Концептуальний підхід до організації внутрішнього контролю за фінансово-господарською діяльністю спрямований на формування науково-методологічних умов, насамперед, внутрішнього контролю в органах і підрозділах системи МВС України. Внутрішній контроль це - система спостереження і перевірки фінансово-господарської діяльності його внутрішніми структурними частинами, організована з метою об’єктивної оцінки законності, ефективності і доцільності прийнятих управлінських рішень і результатів їхнього виконання. В основу концепції покладені принципи: законності, державності, безперервності, обов'язковості і гласності. Чіткій постановці внутрішнього контролю органу чи підрозділу внутрішніх справ, що здійснює фінансово-господарську діяльність в умовах дії ринкових механізмів, повинне сприяти: науково-методологічне, інформаційне, методичне, нормативно-правове, кадрове й організаційне забезпечення. Суб’єкти попереднього і поточного контролю, його форми повинні відповідати тим новим відносинам, що складаються сьогодні в процесі фінансової і господарської діяльності в системі МВС України. “Караючою” та фіскальною функцією відомчі контролюючі органи не наділені. За законом вони покладені на органи прокуратури, судові, дізнання, а також на органи ДПС, митниці та ДКРСУ. Виникає закономірна необхідність співпраці різних органів виконавчої влади, відомств міністерств з приводу фінансового контролю. Статус контрольно-ревізійного підрозділу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади законодавчо не встановлений. Контрольно-ревізійні відділи в структурі МВС України уповноважені тільки викривати неправильне, недоцільне використання бюджетних коштів та невірне оформлення господарських операцій. При виявленні злочинної діяльності вони зобов’язані передавати матеріали правохоронним органам (дізнання та слідства), а в результаті появи всіх ознак безвідповідального ставлення службових осіб до ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності - рекомендувати керівнику підрозділу впровадити дисциплінарні, а уповноваженим органам - відповідні санкції адміністративного характеру. Для посилення ефективності відомчого контролю необхідна взаємодія з працівниками Державної контрольно-ревізійної служби. Стверджуємо, що лише прийняття Закону України “Про державний фінансовий контроль” створить єдиний правовий фундамент для розвитку цілісної системи державного фінансового контролю, в тому числі і відомчого. Цей законопроект повинен відповідати ряду вимог: - відповідати принципам регулювання такого типу правовідносин, які встановлені Конституцією України; - не суперечити іншим законодавчим актам, бути максимально інтегрованим в загальну законодавчу базу цієї галузі права та не створювати додаткових колізій; - враховувати та закріплювати позитивний досвід, який був нагромаджений реальною практикою діяльності суб’єктів регульованих правовідносин. Верховенство принципів права має стати головною ознакою нової системи фінансового контролю та має стати цілісною з органічно взаємопов’язаними органами та суб’єктами. Це дозволить уникнути дублювання функцій суб’єктів фінансового контролю, розмежувати їх компетенцію та налагодити взаємодію. У нових умовах господарювання необхідність проведення перевірок, заснованих на традиційних методиках, не викликає сумніву. Діюча установка при проведенні “державних ревізій” про те, що необхідно знайти недоліки (акт не повинний бути “порожнім”) не може заперечувати головного - перевірки повинні проходити в цивілізованих рамках і сприяти поліпшенню роботи об’єкта, що перевіряється. Існуючі методики перевірок різних питань ФГД повинні бути скореговані з обліком того, що у ФГД суб’єктів системи МВС України можуть брати участь представники різних форм власності. Дослідження показали, що найчастіше мають місце порушення у виконанні договірних відносин між підрозділом МВС України й іншими суб’єктами підприємницької діяльності (юридичними чи фізичними особами). Результатом подібних порушень, часто, є збитки, заподіяні бюджету. Другим за частотою порушенням є нецільове та неефективне використання бюджетних і позабюджетних коштів, що в підсумку завдає шкоди бюджету чи основній діяльності структурного підрозділу системи МВС України. Здійснивши аналіз наукових праць з питань елементів механізму управління, приходимо до висновку, що переважна більшість авторів надає перевагу статичній характеристиці елементу – суб’єкту управління, нехтуючи іншими елементами, що призводить до відсутності дослідження механізму у комплексі елементів як цілісного явища. Механізм відомчого фінансового контролю - це спосіб організації і функціонування контролю, який виражається у створенні і розвитку системи суб’єктів контролю, які, за допомогою встановлених законодавством повноважень і методів контрольної діяльності, покликані досягти обгрунтованих цілей контролю у сфері фінансової діяльності міністерств і відомств. До елементів відомчого фінансового контролю необхідно віднести: 1) суб’єкти відомчого фінансового контролю в усіх організаційно-правових формах; 2) правові норми, які встановлюють повноваження суб’єктів відомчого фінансового контролю, тобто забезпечують змістовність впливу і взаємозв’язки у контрольній діяльності; 3) методи і прийоми контрольної діяльності; 4) види контрольної діяльності. Сутність організаційно-правового механізму полягає у поєднанні цих елементів у системному і цілісному плані. Визначальними ознаками механізму відомчого фінансового контролю є: 1) взаємодія елементів; 2) набір елементів визначається єдиним критерієм - організацією динамічного контрольного впливу; 3) елементи знаходяться у системному зв’язку; 4) єдність елементів; 5) кожний з елементів виявляє себе не в якості ізольованої ланки загального ланцюга контрольних дій, а передбачає наявність інших елементів; 6) зміст кожного елементу розкривається лише у співвідношенні з іншими елементами. Визначення поняття та елементів відомчого фінансового контролю мають не лише доктринальне значення. Від розробки концепції механізму відомчого фінансового контролю залежить і його вірне та ефективне практичне здійснення. Саме механізм надає відомчому фінансовому контролю динаміки, яка відображається у його практичному здійсненні. ГоловКРУ здійснює координацію та методичне забезпечення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а також контроль за її станом. Ця норма встановлена в Постанові КМУ № 685 і має на меті усунення паралелізму і дублювання в системі органів державного фінансового контролю. Цього можна досягти шляхом законодавчого визначення та розмежування їх функцій. Проблема взаємодії правоохоронних органів та органів фінансового контролю тісно переплітається з правовими проблемами та, зокрема, з проблемою застосування та впровадження фінансових санкцій. Питання компетенції контрольно-ревізійних підрозділів у відомствах та інших центральних органах виконавчої влади виникає в зв`язку з невизначеністю статусу перевіряючих органів. У зв’язку з чим пропонуємо статус і повноваження суб’єктів відомчого фінансового контролю визначити або в окремому законі – “Про державний фінансовий контроль”, або - в положенні, що визначатиме повноваження Міністерства внутрішніх справ України в окремому розділі. З метою реалізації цього принципового положення та на виконання Указу Президента України № 1251 “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері”, ГоловКРУ розробило проект закону “Про фінансовий контроль”, який після схвалення Кабінетом Міністрів направлено на розгляд до Верховної Ради. Одним з ключових моментів цього законопроекту є правове визначення самого факту існування відомчого контролю, узаконення принципів здійснення фінансового контролю та визначення засад взаємодії суб’єктів фінансового контролю між собою. Прийняття такого закону стане першим кроком у формуванні і зміцненні цілісної системи державного фінансового контролю, яка сьогодні являє собою нескоординовану діяльність окремих контролюючих органів. Доцільне також прийняття пакету законів, що підвищить ефективність здійснення як державного так і відомчого фінансового контролю та дозволить підняти рівень нормативно-правового забезпечення . Пропонується доповнити Постанову Кабінету Міністрів України „Порядок здійснення міністерствами, іншими органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю” пунктом 4.10. Законність здійснення операцій. Всі проблеми відомчого контролю повинні вирішуватися комплексно. Ми пропонуємо кардинальний захід, який пов`язаний з реструктуризацією відомчого контролю. Вважаємо, що буде доцільно вивести суб’єкти внутрішнього фінансового контролю з підпорядкування міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, але з повноваженнями контролювати їх фінансову діяльність. Діяльність контрольно-ревізійних відділів при міністерствах та відомствах багато в чому схожа на діяльність органів ДКРС, тому було б логічним створення в її структурі управлінь по відомчому контролю в кількості існуючих на даний момент міністерств та відомств. Для підвищення ролі відомчого контролю керівники управлінь повинні бути членами постійної колегії ДКРС. Зміна підпорядкування не повинна тягнути за собою значного збільшення фінансування контрольної діяльності. Ми пропонуємо територіальне розташування служби відомчого контролю залишити на попередніх місцях, не змінювати і кадровий склад служб, (зрозуміло що до певного часу). Дана реформа повинна спричинити такі позитивні наслідки, як: - відомчий контроль перестає бути важелем чи інструментом, користуючись яким органи виконавчої влади придушують будь-які форми непокори, що призводить до виконання контролем не властивої йому функцію “залякування”; - поступове викорінення особистих зв`язків і знайомств ревізорів та працівників підконтрольних суб’єктів; - розширення повноважень відомчих ревізорів до рівня перевіряючих ДКРС; - укомплектацію та рівень кваліфікації кадрів можна ефективно привести до рекомендацій Міністерства фінансів; - відпадає проблема координації роботи відомчого і державного контролю з приводу збереження бюджетних коштів, оскільки підпорядкування дає змогу вирішувати це оперативно, не звертаючись до інших органів влади; - підвищиться відповідальність керівників підрозділів міністерства, завдяки здійсненню попереднього контролю та запобіганню правопорушень шляхом запровадження візування керівниками контрольно-ревізійних відділів відомчого контролю нормативних документів, що стосуються діяльності міністерств; - покращиться матеріальна і методологічна база, бо на їх удосконалення передбачено перерозподіл бюджетних коштів, які виділялися раніше міністерствам, а з впровадженням реформи будуть виділятися ДКРС. Запропонована реформа повинна підвищити роль відомчого фінансового контролю, що дозволить розглядати його з позиції держави, а не з позиції міністерства як “держави в державі”. Одним з головних завдань, що повинно бути вирішеним в процесі поліпшення організації системи відомчого контролю, є максимально можливе усунення відомчих інтересів “проміжних, начальницьких інстанцій” здатних впливати на результати ревізій і вживання заходів до них забезпечення комплексності проведених ревізій. У зв’язку з тим, що це найбільш розповсюджений різновид ревізій за збереженням матеріальних і грошових ресурсів, попередженням порушень і зловживань, виявленням внутрішньогосподарських резервів є комплексна ревізія ФГД. Для забезпечення повного та якісного виконання завдань, покладених на службу, потрібно посилити вимоги до професійного рівня ревізорів, організації економічного навчання. Особливу увагу необхідно звертати на засвоєння кожним працівником інструктивних документів з питань проведення ревізій і перевірок та реалізації їх матеріалів, вміння застосовувати ці знання на практиці. Впровадження в практику господарського механізму економічного стимулювання, раціонального використання бюджетних засобів, перегляд принципів організації системи оплати праці ревізорського складу в системі МВС, а також підвищення відповідальності ревізорів і осіб, що користуються правами ревізорів – позитивно вплинуть на підвищення ефективності відомчого фінансового контролю в системі МВС України. Застосування комп’ютерної техніки при здійсненні контролю має значні переваги. Це полягає, насамперед, у тому, що комп’ютерна техніка забезпечує однакове вивчення операцій і процесів. Власне кажучи, комп’ютер завжди однозначно оцінює ситуації і процеси, порівнючи їх із чинними нормативними актами. Два різних фахівці з контролю здатні зіставляти чинні законоположення по-різному, залежно від обставин. При цьому перевага використання комп’ютера у тому, що імовірність помилок у процесі виконання контрольних функцій значно менша. Тому з’являється можливість застосовувати розрахункові, візуальні, логічні і програмні засоби контролю інформації, чітко уявляти всю систему функціональних зв’язків фінансово-господарських операцій і процесів. Водночас звужуються рамки контролю за допомогою документації і розширюється сфера автоматизованих контрольних дій. У результаті об’єднуються контрольні функції різних видів і напрямів контролю (за часом проведення, змістом і призначенням). Концепція внутрішнього контролю в системі МВС України припускає впровадження в практику роботи ревізійного апарата механізму економічного стимулювання, раціонального використання бюджетних коштів, перегляд принципів організації системи оплати праці ревізорського складу, а також підвищення відповідальності ревізорів і осіб, що користуються правами ревізорів; організацію безперервної спеціальної економіко-правової підготовки ревізорського апарата, а також спеціальної економічної перепідготовки керівників усіх рівнів в системі МВС України. Щодо програм ревізій, то їх доцільно формувати, як типові по відповідних напрямах, вказуючи лише найважливіші питання. Безпосередньо ревізуючому (керівнику групи ревізорів на певному об’єкті) слід надати право визначити перелік додаткових питань, як доповнення до типової програми. Такий перелік може складатися після попереднього ознайомлення з фінансово-господарською діяльністю відповідного об’єкта (з урахуванням його специфіки та певної необхідності). Погодження цього переліку з відповідним керівництвом можливе як в усній, так і в письмовій формах, в процесі ревізії або після її завершення. Очевидно, такий захід стимулював би творчий підхід ревізорів до пошуку оптимальних варіантів здійснення ревізійного процесу, підвищував би їх авторитет і відповідальність. Акт ревізії повинен узагальнювати інформацію проведеної ревізії, а не висвітлювати всі заходи і порядок їх здійснення на підконтрольному об’єкті. Не визначено також місця акта ревізії серед доказів по кримінальній справі. За статтею 65 Кримінально-процесуального Кодексу України акт ревізії в кращому разі можна класифікувати як “інший документ”. Тому ми пропонуємо закріпити в кримінальному процесі поняття акта ревізії, тим самим підвищимо роль акта ревізії як доказового документа. Також чітко не визначена організаційна побудова відомчої контрольно-ревізійної служби. Тому під час реорганізації міністерств і відомств найбільше потерпає саме ця структура, яка формується за залишковим принципом, або за принципом зведення особистих рахунків. Складність полягає ще й в тому, що ніхто не хоче “виносити сміття з хати”, а тому керівництво часто зацікавлено у слабкій структурі відомчої контрольно-ревізійної служби, що не може не вплинути на якість перевірок. На наш погляд, структура контрольно-ревізійної служби повинна складатися з контрольно-ревізійних управлінь, штатна чисельність яких, відповідно до рекомендацій Міністерства фінансів, не може бути меншою 10 одиниць. Для формування у працівників правоохоронних і контролюючих органів єдиних методологічних підходів, що має винятково важливе значення для встановлення і документування фінансових порушень, необхідно визначитись з основними поняттями, які використовуються в практиці їх спільної роботи, зокрема такими як “законодавство з фінансових питань”, “зустрічна перевірка”, “збитки” тощо. Поєднавши певні положення нормативно-правових актів та наявну практику контрольно-ревізійної роботи, стверджуємо, що ці терміни мають наступне єдине правове значення: “Законодавство з фінансових питань” – сукупність чинних на будь-який момент контрольного періоду нормативно-правових актів держави, якими регулюються процеси утворення, розподілу та використання фінансових ресурсів держави. “Зустрічна перевірка” - метод документального підтвердження підприємством, установою чи організацією, що мали договірні взаємовідносини з об’єктом контролю, на прохання контролюючого чи правоохоронного органу виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності (повноти відображення в обліку об’єкта контролю). У жодному нормативно-правовому акті України немає визначення –“зустрічної перевірки” як примусового процесу щодо об’єкта, на якому вона проводиться. У зв’язку з чим пропонуємо доповнити Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу України” окремою статтею “Зустрічна перевірка” в запропонованій вище редакції. “Збитки” - незаконні грошові або матеріальні витрати, проведені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, що він мав одержати, якби зобов’язання були виконані боржником у межах терміну позовної давності. Фактично “шкода” (у фінансовому розумінні) слід розуміти як втрата, погіршення або знищення коштів і цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Таким чином, поняття “збитки” дещо ширше поняття “шкода”, оскільки воно може включати не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання були виконані боржником. Шкода завжди призводить до збитків, однак збитки не завжди є шкодою. Також відсутнє процесуальне визначення і поняття процесуальних прав органів служби відомчого контролю при здійсненні ними ревізій і перевірок в ході як дослідчих, так і слідчих дій. Якщо в кримінальному процесі участь фахівця і експерта визначаються як дві процесуальні форми використання спеціальних знань, що не є суб’єктами кримінального судочинства, однак мають законодавче право вимоги відшкодування слідством понесених витрат і виплату винагороди за виконання функцій фахівця й експерта (постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.96 № 710), то ревізор повинен бути також законодавчо прирівняний до зазначених процесуальних осіб і його дії повинні бути законодавчо закріплені в кримінально-процесуальному законодавстві України. Підсумовуючи ряд висновків, стверджуємо, що ефективність відомчого фінансового контролю - це результат контрольної діяльності уповноважених суб’єктів контролю, який зіставлений з різними витратами (грошовими, технічними, людськими та іншими) на його досягнення. До визначальних факторів впливу на ефективність відомчого контролю у системі МВС як управлінської функції відносяться наступні: 1) правовий; 2) морально-етичний; 3) економічний; 4) організаційний. Для забезпечення повного та якісного виконання завдань, покладених на міністерський контрольно-ревізійний апарат, потрібно посилити вимоги до професійного рівня ревізорів, організації юридичного та економічного навчання. Ґрунтуючись на існуючій методології проектування організаційних структур управління, формування структури відомчого контролю доцільно представити у вигляді процесу, що складає з трьох стадій зі зворотним зв'язком:
композиції);
Впровадження в практику господарського механізму економічного стимулювання, раціонального використання бюджетних засобів, перегляд принципів організації системи оплати праці ревізорського складу в системі МВС, а також підвищення відповідальності ревізорів і осіб, що користуються правами ревізорів – є одними з головних організаційно-правових напрямів підвищення ефективності відомчого фінансового контролю в системі МВС. І головна підсумкова пропозиція - необхідно закріпити основи відомчого фінансового контролю на рівні цілісного і системного Закону “Про відомчий контроль в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади” з окресленням наступних положень: сфери правового регулювання цієї діяльності; визначення правового статусу суб’єктів правовідносин; підстав застосування і процедури впровадження контрольно-ревізійними підрозділами санкцій; чіткого визначення організаційної побудови відомчої контрольно-ревізійної служби; організації роботи по забезпеченню відшкодування державі і суб’єктам господарювання збитків та усунення інших порушень фінансової дисципліни; правових форм взаємодії з Головним контрольно-ревізійним управлінням України при здійсненні відомчого фінансового контролю та іншими органами виконавчої влади; відповідальності за порушення правових норм по здійсненню відомчого фінансового конторолю; визначення матеріальної бази здійснення відомчого фінансового контролю, соціальних та побутових пільг для ревізорів. Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html Список використаних джерел Монографії, збірки наукових праць:
|