Geum.ru

Що впливають на всі сфери життєдіяльності людини І суспільства

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Наступність роботи ШМО

у навчанні учнів початкової

ланки

XXI століття ставить нові вимоги перед людством, окреслює нові тенденціі ,

що впливають на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Важливим і нелегким завданням є побудова освіти в контексті нових вимог та можливостей, осучаснення й модернізація всіх її складових.

Відбувається інноваційний розвиток освіти. Розвиток особистості стає показником прогресу, що зумовлює реалізацію принципу дитиноцентризму.

Така спрямованість освіти вимагає необхідність перегляду звичних, усталених норм освітньої діяльності школи, учителя, учня.

Найважливішою функцією навчального процесу має бути вироблення в учня прагнення навчатись упродовж всього життя. Педагогічна освіта має бути спрямована на інтереси розвитку самодостатньої особистості, яка здатна орієнтуватися в умовах сучасного життя. Інтерес дитини, задоволення її потреби в пізнанні, самопізнанні та розвитку слід вважати пріоритетними

стимулами процесу навчання.

Наступність освіти – важливий параметр. Адже ми всі розуміємо, що життя потребує безперервної освіти упродовж всього буття. А на різних вікових відрізках внутрішній зміст освітньої організації не може бути незмінним.

Таке розуміння проблеми слід втілити в практику при переході учнів початкової ланки до основної.

Вирішення проблеми наступності в роботі початкової та основної ланок освіти можливе лише за умови відокремлення, усвідомлення та розуміння природних зв`язків у розвитку дітей. Виділення закономірностей психічного розвитку і відповідна побудова педагогічного процесу сприятимуть поступальному розвитку дитини без хворобливого проходження нею суміжних етапів, із використанням можливостей для кожного вікового періоду.

У педагогічній науці « наступність» і «перспективність» розглядаються як дві сторони одного й того ж педагогічного явища. Перспективність – це погляд

знизу вгору, а наступність – погляд згори вниз ( м. Львів). Тобто перспективність - це визначення пріоритетних ліній підготовки дітей, які б максимально враховували потреби основної ланки освіти в готовності дитини до оволодіння новою навчальною діяльністю, її творчим характером, вільним проявом психічних новоутворень, подальшим соціальним розвитком

дітей у нових для них ролях учнів з їх постійними обов`язками опанувати зміст шкільних предметів, способи діяльності тощо.

Наступність – це врахування того рівня розвитку дитини, з яким вона прийшла до основної ланки освіти, опора на нього. Наступність забезпечує

органічне, природне продовження розвитку, виховання і навчання, створює

умови для успішного переходу молодшого школяра в основну школу.

Наступність – це багатовимірне, багатоаспектне явище:
  • закономірність психічного і фізичного розвитку дитини;
  • умова реалізації безперервної освіти;
  • принцип навчання та виховання;
  • одна із складових компонентів теоретичних засад педагогічних систем,як концептуальний підхід до вирішення освітньо - виховних завдань тощо.

Важливе місце у проблемі наступності займає психологічний аспект, пов`язаний із вивченням природного логічного зв`язку в розвитку дітей, що

Забезпечує його поступовість і плавність; із визначенням специфіки переходу від однієї провідної діяльності до іншої; з виокремленням закономірностей психічного розвитку дитини на перехідних етапах від одного ступеня до другого.

Логіка – психологічна сторона наступності відображає логіку процесу навчання, пізнання, основних етапів засвоєння нових знань, самовиховання дитини – логіку її власної діяльності у процесах навчання і виховання. Зовні така психічна особиста діяльність дитини не піддається безпосередньому спостереженню дорослих. Але вона помітна й доступна « логічному оку» педагога, який виділяє і розуміє закономірності й логіку процесу навчання, засвоювання нових знань як внутрішнього психічного явища ( сприймання,

Осмислення, усвідомлення, розуміння, узагальнення, систематизація,оволодіння уміннями й навичками), а також закономірності розумової діяльності дітей. Такі педагоги здатні побачити внутрішню сторону наступності в активній пізнавальній діяльності дитини, в якісних і кількісних проявах розвитку її, зокрема в психічних новоутвореннях; проявах здібностей, у здатності брати участь у різних видах діяльності; мовленні, що розвивається; позитивних рисах поведінки; емоційній культурі; культурі взаємин і стосунків; ставленні до людей, природи, обов`язків, тощо.

Серед проблем наступності варто назвати ті, що спрямовані на вдосконалення послідовних логічних зв`язків :
  • знання суперечностей між навчанням і вихованням суміжних вікових етапів, що визначає успіх усього подальшого гармонійного розвитку;
  • з`ясування, як побудувати модель цілісного освітнього простору на перехідному етапі від початкової школи до основної;
  • створення умов для реалізації єдиної лінії загального розвитку на суміжних етапах освіти.

На сучасному етапі розвитку системи освіти на перше місце ставиться особистість дитини з її потребами, інтересами, можливостями. Період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу, як правило, пов`язаний з певними ускладненнями. Умови навчання в середній школі висувають високі вимоги до інтелектуального та особистісного розвитку, навчальних знань. Однак рівень розвитку дітей у цьому віці не однаковий: в одних він відповідає умовам успішного навчання, розвитку, а в інших ледь досягає припустимі межі. Через це у дітей можуть з'являтися різні труднощі. Це закономірно, адже діти вступають у новий період життя. Коли закінчується дитинство і починається отроцтво.

Що характеризує особливості психічного, особистісного розвитку дитини на межі цих вікових періодів?

Відбуваються зміни у психіці дитини. Змінюються сформовані раніше життєві поняття. Шкільне навчання сприяє розвитку теоретичного мислення у доступних цьому вікових формах. Завдяки розвитку нового рівня мислення змінюються інші психічні процеси, тобто « пам'ять стає мислячою, а сприйняття – думаючим». Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опанують основи самостійних форм роботи. У них більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфера.

Під готовністю до переходу в середню школу розуміють:
  • сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;
  • новоутворення молодшого шкільного віку: довільність, рефлексія, планування;
  • якісно інший, більш « дорослий» , тип взаємин з учителем і однокласниками.

Структура програми переходу учнів початкової школи до середньої ланки

така :

I етап – початкове знайомство з класом, мета якого вивчити особливості поведінки учнів 4-х класів у реальних навчальних ситуаціях, взаємини учнів з учителем. На цьому етапі психолог відвідує уроки, спостерігає за дітьми. За результатами відвідувань обговорює з педагогом психологічні і навчальні можливості і труднощі. Педагоги - предметними також відвідують уроки у цих класах, ознайомлюються з програмою і системою навчально-дисциплінарних вимог учителів початкових класів, співвідносять програми випускного класу за конкретним навчальним предметом і програми 5-го класу, визначають розбіжності програм.

II етап – поглиблене психологічне обстеження, мета якого - діагностика суттєвих рис, за якими можна робити висновок про ступень готовності учнів

4-х класів до переходу у середню школу. Тобто психолог діагностує ставлення дітей до школи, сприйняття дитиною самої себе, визначає розумовий розвиток дітей, досліджує мислення, встановлює статус кожного учня в системі міжособистісних відносин у певному класному колективі.

III етап – заключний, який містить в собі батьківські збори та психолого педагогічний консиліум. На батьківських зборах психолог оголошує результати психологічної роботи з учнями 4-х класів і плани подальшої роботи, виступають вчителі – предметними , майбутній класний керівник. Разом з батьками вони вирішують, як подолати разом з дитиною можливі труднощі при переході до школи II ступеня. На психолого – педагогічному консиліумі підбиваються підсумки роботи з підготовки учнів до переходу в середню школу, інформуються вчителі – предметними про навчальні здібності учнів 4-х класів: їхні індивідуально – типологічні особливості, прогнозування успішності адаптації в 5-му класі і можливих труднощів у дітей « групи ризику».

Вирішенню проблеми наступності в роботі початкової та основної ланок освіти сприяє впровадження інноваційних технологій. Одними

З основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Мета їх – забезпечення комфортних умов навчання, за яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивною навчальну діяльність. Необхідно, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної дії та взаємодії всіх учнів. Саме положення є головним в інтерактивному навчанні. В освітньому процесі взаємодія здійснюється як рівно активна взаємодія – діалог. Діалог, як міжсуб'єктна взаємодія, спонукає

Учасників до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, соціального ототожнення, інтеграції. Тільки у спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розкривається « людина в людині» як для інших, так і для себе.


Спілкування має змістову і формотворчу сторони. Змістова сторона - це сфера самоутвердження і реалізації сутнісних сил особистості, а формотворча – це способи, прийоми здійснення взаємодії – діалогу. Таким чином, основою інтерактивного навчання є взаємодія учасників процесу навчання, що здійснюється за допомогою методів, які активізують педагогічне спілкування – діалог.

Отже,наступність в навчанні складається у встановленні належного зв'язку

і правильного співвіднесення між частинами навчального предмету на різних ступенях його вивчення. Наступність визначає вимоги щодо знань і умінь учнів на кожному етапі навчання, формам, методам та прийомам викладання нового навчального матеріалу і до всієї подальшої роботи щодо його засвоєння. Наступність охоплює не тільки окремі навчальні предмети, а й співвідносини між ними. Такий міжпредметний зв'язок є важливою умовою формування в учнів світогляду. Наступність ґрунтується на принципах доступності, послідовності, врахування вікових особливостей учнів, особистісно–орієнтованого підходу у навчанні.

Принцип наступності дозволяє реалізувати
  • раціональне використання учбового часу;
  • забезпечення психологічного комфорту учнів;
  • співробітництво між колегами, вчителем та учнем;
  • зріст педагогічного досвіду, творчої майстерності, що свідчить про творчу активність педколективу, який працює над аспектом реалізації безперервності освітнього процесу;
  • реалізацію пізнавальних потреб протягом навчання в початковій школі і плановий перехід до наступних освітніх ступенів;
  • формування і розвиток творчої особистості дитини.