Geum.ru

Донецьке відділення наукового товариства ім. Шевченка donetsk compartment of shevchenko scientific society

Вид материалаДокументы

Содержание


ББК 85.143 Тетяна ФЕДІНА
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   24

ББК 85.143

Тетяна ФЕДІНА,


кандидат історичних наук, доцент
Краснодарського державного університету

культури і мистецтв

УКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК

І. С. ЇЖАКЕВИЧ І КАТЕРИНОДАР



Ім’я киянина І. С. Іжакевича (1864-1962) згадується в різних джерелах в зв’язку з розписом в 1912 році Катеринінського собору в Катеринодарі (нині Краснодар). До цього часу Іван Сидорович був зрілим майстром і отримав популярність як живописець, графік, монументаліст, ілюстратор. Найбільшу популярність принесла йому співпраця з журналом «Нива» (1888-1917), для якого він зробив декілька сотень ілюстрацій. Його ілюстрації в цьому журналі називають «енциклопедією українського народу в малюнках» [1].

Як монументаліст Їжакевич отримав популярність завдяки розпису Успенського собору Києво-Печерської лаври. Але це не єдина його робота в галузі монументального мистецтва. Уперше він стикнувся з цим жанром в роки навчання у Києві. У 1879-1980 роках Іван Іжакевич навчався в іконописній школі при Києво-Печерській лаврі. Потім він вступив до Київської художньої школи Н. І. Мурашка, де його вчителем був Х. Платонов.
У 1882-1884 роках, не залишаючи навчання, він брав участь в реставрації фресок XII ст. в Кирилівському монастирі. Запропонували цю роботу юному живописцеві Врубель і Прахів. «Написані Їжакевичем разом з художником Даниловим фрески Петра і Павла дістали високу оцінку Прахова і були винагороджені підвищеним гонораром» [2]. Цікаво, що в Кирилівській церкві розписи Івана Їжакевича збереглися до цього часу.

У 1904-1908 роках Їжакевич повертається до справи, що полюбилася йому в юності, і знаходить застосування своїм знанням і досвіду в роботі над розписами трапезної і Всесвятської церкви в Києво-Печерській лаврі. Завдяки виконаним роботам художник отримує нові цікаві замовлення.

У 1909 році Катеринославська єпархія звертається до нього з пропозицією виконати ікони і фрески в Троїцькому кафедральному соборі. Його згода була сприйнята громадськістю міста як велика честь. І. С. Їжакевич здійснив настінний розпис собору. Особливу увагу привертали лики євангелістів на вітрилах центрального нефу і святі, зображені на весь зріст на пілонах собору, Кирило і Мефодій, апостоли Петро і Павло. На жаль, протягом довгих років у радянський час собор не був діючим (в ньому розташовувалася овочева база), тому частина розпису була втрачена. Під час реставрації будівлі в 1950-х роках були відновлені розписи Іжакевича «Втеча Йосифа в Єгипет», орнаменти, зображення херувимів на склепіннях малих куполів. До того часу ім’я автора храмового розпису було забуте. Припущення про те, що зображення було зроблене відомим київським художником Їжакевичем, першим висловив архієпископ Гурій (Егоров). Потім цю версію підтвердив учень І. С. Їжакевича В. Н. Кутлінський, який брав участь у реставрації собору. Надалі велику допомогу реставратори отримали від Ф. З. Коновалюка, художника, друга Їжакевича, який у 1909 році допомагав йому при розписі храму. До того часу він вже був старезною людиною, але ще пам’ятав події далеких років і повідомив цінні відомості, використані групою московських художників при проведенні реставраційних робіт [3]. (Інформація про це розміщена на сайті виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради).

У 1911 році в Белгороді святкувалося прославляння мощей святого Йоасафа-святителя Бєлгородського. Їжакевич був запрошений для розпису інтер’єра архієрейських покоїв у Троїцькому чоловічому монастирі. Тут художник написав сюжети з життя святого Йоасафа: «Святий Йоасаф - єпископ Бєлгродський і Обоянський», «Останнє відвідування святим Йоасафом батьківського будинку в Прилуцькому повіті Полтавської губернії» і інш. Крім того, ікона, написана Їжакевичем, була визнана такою, що задовольняє всі вимоги канонічної ікони.

У 1912 році Їжакевич з групою майстрів Лаврської іконописної майстерні розписав Покровську церкву-мавзолей, зведену над могилою козаків, загиблих в бою з поляками під Берестечком (1651). Тут ним були написані «сцени пристрастей Христових, композиції на історичні теми і “Голгофа" - велика композиція на зовнішній частині фасаду» [Там же].

У червні того ж року, за повідомленням «Кубанського кур’єра», Їжакевич виконав «ряд оригінальних ескізів священних зображень», які були відтворені «на стінах <...> храму Катеринінського собору за його участю і під керівництвом Київського товариства художників релігійного живопису» [4].

У Державному архіві Краснодарського краю зберігаються два листи Ф. З. Коновалюка до фундатора і директора Катеринодарської міської картинної галереї Ф. А. Коваленка, які проливають світло на цю історію. Зокрема в першому з них
(від 11 квітня 1916 р.), уточнюється, що Їжакевич здійснив «розпис нижньої церкви собору Святої Катерини в м. Катеринодарі» [5]. Ф. З. Коновалюк пропонує Коваленку в знак визнання його благородної діяльності на ниві пропаганди мистецтва «у власність галереї чотири ескізи художника І. С. Їжакевича», які є його власністю. «Вони являють собою частину його ескізів, по яких ним же була розписана Трапезна церква Києво-Печерської лаври. Ескізи наступного змісту: “Різдво Христове", “Стрітення Господнє" і два євангелісти».

У іншому листі (від 19 травня 1916 р.) Коновалюк підтверджує згоду Їжакевича на передачу його ескізів Катеринодарській картинній галереї. Для нас являє інтерес інформація про те, що ці ескізи «зберігаються з часу розпису нижньої церкви нового собору Святої Катерини, де Різдво Христове виконане за пропонованим ескізом... Були й інші взяті для цієї мети, але потім передумали писати їх там…» [6].

Таким чином, є документальне підтвердження тому, що нижня церква Катеринінського собору у Катеринодарі була розписана на основі тих же ескізів, що і Трапезна церква Києво-Печерської лаври.

Цікаво, що в 1944 році І. С. Їжакевич розписав новий іконостас, споруджений у київському Покровському храмі на Приорку; у 1947-му він написав образ священномученика митрополита Макарія. Виконані ним у ті ж роки ікони збереглися в Свято-Макаріївській церкві на Татарці.