Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

Вид материала

Содержание

В четвертому розділі "Організаційний механізм регулювання та забезпечення адекватності природоохоронних інтересів в зонах поліфу
2. Придніпровський (Д
П’ятий розділ „Стратегія досягнення еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення”

Подобный материал:

1 2 3 4

*авторські розрахунки на базі статистичних даних

Аналіз функціонування еколого-економічної системи та її підсистем обумовив необхідність визначення сильних і слабких сторін зони рисосіяння, які характеризують відмінності її від інших регіонів України. На підставі проведеного аналізу функціонування регіональних підсистем розраховано інтегральну оцінку ресурсно-екологічної ситуації та запропоновано науково - обґрунтовану авторську методику її визначення.

В процесі дослідження було проаналізовано тенденції та охарактеризовано вплив аграрного сектора економіки на екологічний стан рекреаційних ресурсів Причорноморського регіону та зони рекреації, що слугувало передумовою розробки сценарію підвищення ефективності заходів, які спрямовані, передусім, на вирішення протиріч та досягнення балансу інтересів між розвитком галузей економіки. Це дозволило стверджувати, що зона рисосіяння являє собою суперечливий і конфліктний регіон з точки зору критеріїв еколого-збалансованого природокористування. Екстенсивний тип розвитку економіки регіону, в тому числі і її аграрного сектора, призвів до нераціонального використання природних ресурсів, що, в свою чергу, створило умови для виникнення конфлікту інтересів при використанні водних, земельних і рекреаційних ресурсів, а також впливу нераціонального природокористування на стан природоохоронних територій. На підставі комплексного підходу було проведено аналіз всіх взаємозв’язків, які виникають між об’єктами та суб’єктами природокористування в зоні рисосіяння України.

Найбільший рівень конфліктності в процесі природокористування відмічається на територіях Херсонської області (Краснознам’янський зрошуваний масив); Одеської області (прибережна територія рекреації і порти Одеса, Іллічівськ, Очаків); АР Крим (територія Присивашшя, зрошувані масиви Північно-Кримського каналу: Красноперекопський, Джанкойський та Ніжньогірський райони). На цих територіях поруч з природно-заповідним фондом і зонами рекреації розташовані об’єкти промисловості та аграрного сектора, зрошувальні системи, а також морські порти України. Території зони рисосіяння мають не тільки найвищий рівень конфліктності, їх екологічний стан є незадовільним, тобто надзвичайно забрудненим. Доведено, що формування стратегічних напрямків вирішення еколого-економічних протиріч регіону повинно враховувати рівні конфліктності територій. Першочергові заходи необхідно впроваджувати на територіях з найбільшим рівнем конфліктності (25-20 балів). Складені автором карти конфлікту інтересів дозволять розробити комплексний план розвитку регіону, який є основою для розробки стратегії досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику (на прикладі зони рисосіяння України).

Аналіз розвитку аграрного сектора економіки свідчить, що галузь рисівництва є не лише однією з найбільш ефективних у Південному регіоні України, а й однією з екологічно небезпечних у разі застосування ресурсоємних технологій вирощування рису та супутніх сільськогосподарських культур. В зв’язку з цим доведено, що ніяка інша галузь сільськогосподарського виробництва так не пов'язана зі значними перетвореннями ландшафтів, як зрошуване землеробство, оскільки екосистема в цілому переходить на якісно новий рівень рівноваги. Результатом даних досліджень є висновок, що зона рисосіяння України є зоною потенційного екологічного ризику (табл. 2).

В четвертому розділі "Організаційний механізм регулювання та забезпечення адекватності природоохоронних інтересів в зонах поліфункціонального призначення" розроблено наукові основи формування організаційно-економічного механізму еколого-збалансованого природоко-ристування як найбільш вирішального в умовах структурних перетворень в Україні.

Доведено, що для того, щоб галузь рисівництва й рекреаційний комплекс Півдня України могли ефективно розвиватися комплексно і між ними не виникало протиріч, необхідно на національному та територіальному рівнях передбачити наступні еколого-економічні заходи:

впровадити механізм стимулювання розвитку територій поліфункці-онального призначення;
удосконалити механізм державної підтримки й управління розвитком галузі рисівництва на еколого-збалансованих засадах;
впровадити систему ресурсних обмежень в двокілометровій водоохоронній зоні акваторії Чорного й Азовського морів шляхом забезпечення проведення поетапної реконструкції відкритих рисових зрошувальних систем на закриті чекові зрошувальні системи з повторним циклом водовикористання (ЗЧЗС-М);
забезпечити дотримання державного контролю за станом рисових зрошувальних систем з обов’язковими заходами зі збереження та раціонального використання рекреаційних природних ресурсів;
сформувати єдину екологічно-збалансовану політику щодо застосування сучасних технологій вирощування рису, впровадження науково-обґрунтованих проектних нормативів; нівелювання еколого-економічного ризику в зонах поліфункціонального статусу;
стимулювати залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у розвиток зон поліфункціонального призначення;
ввести жорсткі науково-методичні нормативи використання полі- функціональних територій в зоні Чорного та Азовського морів з метою запобігання їх виснаження та погіршення якості довкілля;

розробити спільні регіональні програми впровадження сталого розвитку галузей рисівництва та рекреації.

Обґрунтовано, що необхідною передумовою впровадження інституціональних перетворень є урахування екологічного імперативу на всіх рівнях прийняття управлінських рішень, а також реформування інститутів громадянського суспільства.

Т

аблиця 2

Інтегральна оцінка екологічної ситуації в регіональному контексті

Економічний регіон	Індекс природоємності	Рейтинг регіону за індексом природоємності	Індекс забруднення	Рейтинг регіону за індексам забруднення	Інтегральна оцінка екоситуації	Рейтинг регіонів за інтегральною оцінкою
1. Донецький (Донецька, Луганська області)	2,01	1	1,93	1	1,000	1
2. Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області)	1,52	2	1,79	2	0,815	2
3. Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області)	0,75	5	0,43	6	0,175	5
4. Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ)	1,43	3	0,51	5	0,430	7
5. Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська Чернігівська області).	0,56	8	0,86	4	0,222	4
6. Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області)	0,69	7	0.005	8	0,033	8
7. Причорноморський (АР Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь)	0,95	4	1,08	3	0,412	3
8. Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області)	0,71	6	0,39	7	0.152	6

Доведено, що забезпечення еколого-збалансованого розвитку в зонах поліфункціонального призначення неможливо досягти без послідовних інституціональних перетворень, які є характерною ознакою ринкової економіки. В цьому контексті в роботі визначено сутність поняття “інституціональне середовище еколого-збалансованого природокористування” як низку необхідних передумов та скоординованих дій в усіх сферах суспільного життя щодо налагодження такої організаційної системи, яка забезпечує ефективне функціонування відповідних важелів та структур.

Обґрунтовано, що економічний механізм регулювання відносин у сфері природокористування має базуватися на:

законодавчо-нормативних та правових засадах економічної діяльності суб'єктів господарювання;
рівні розвитку суспільних відносин, традицій, моралі і духовних цінностей суспільства;
важелях державного управління просторовим розвитком;
перевагах еколого-економічних інструментів забезпечення еколого-збалансованого природокористування та їх імплементації з адміністративними заходами.

П’ятий розділ „Стратегія досягнення еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення”, присвячено формуванню стратегічних напрямків вирішення еколого-економічних протиріч регіону та визначення стратегічних векторів еколого-збалансованого розвитку територій.

Визначено та обґрунтовано, що стратегія еколого-збалансованого природокористування на регіональному рівні має виходити з таких передумов:

розробки та впровадження на національному рівні загальнодержавної Стратегії сталого розвитку та однієї з її ключових складових екологічної доктрини України;
формування екологізованого менталітету суспільної свідомості;
належного рівня технічної та технологічної досконалості продуктивних сил та виробничих відносин;
досягнення балансу інтересів у сфері природокористування на принципах еколого-збалансованості та паритетності розвитку різних сегментів.

Для розробки заходів та відпрацювання механізмів їх впровадження, з метою забезпечення збереження біорізноманіття і сталого природокористування згідно визначених вимог в контексті загально-європейської інтеграції, констатується необхідність введення особливого правового статусу територій – поліфункціонального типу .

Особливий режим правового регулювання діяльності на цих територіях повинен забезпечити орієнтацію адміністрації, керівників потенційно екологічно небезпечних промислових об'єктів, фінансових посередників на вирішення задач забезпечення екологічної безпеки та збереження природно-ресурсного потенціалу. З одного боку, в регіоні може існувати розуміння конкретних екологічних проблем, зацікавленість в заходах щодо екобезпеки. З іншого боку, на регіональному рівні необхідно удосконалювати систему управління господарством через створення особливого режиму стимулювання еколого-збалансованого природокористування.

З метою ефективного функціонування господарсько-виробничого комплексу в зоні рисосіяння необхідно здійснювати централізацію і децентралізацію управління його розвитком між органами державного, регіонального і місцевого рівнів управління. В зв’язку з цим необхідно забезпечити:

На національному рівні:

розробку стратегії еколого-економічного розвитку регіону як складової національної доктрини країни;
координацію інвестиційно-інноваційних моделей розвитку регіонів з урахуванням "точок зростання" та рівня депресивності територій;
здійснення фінансово-кредитного регулювання та формування цінової політики в сфері природокористування;
управління просторовим розвитком території за допомогою економічних важелів (податків, штрафів, пільг тощо);
формування ефективного механізму відповідальності та контролю;
реалізація моделі партнерства між різними сегментами в сфері природокористування.

На територіальному рівні:
- розробку та впровадження соціальних, економічних і екологічних програм розвитку регіонів;
- визначення екологічної ємності території для розміщення нових виробництв і виробничих об'єктів на основі постійного моніторингу стану навколишнього природного середовища;
- забезпечення раціонального використання, збереження та відновлення природно-ресурсного потенціалу регіону з врахуванням поліфункціонального статусу територій;
- створення умов для розв'язання і запобігання конфліктів та протиріч у сфері природокористування;
- формування інвестиційного клімату та активізація інноваційного потенціалу регіону;
- розробку заходів щодо зниження екологічної депресивності територій та забезпечення належних умов життєдіяльності населення.

Необхідно більш детально визначитись з повноваженнями місцевих органів влади щодо механізму відповідальності і контролю стосовно формування, збереження та використання природно-ресурсного потенціалу в межах зони рисосіяння. Зокрема, за їх участю повинні бути відпрацьовані до реалізації процедури введення тимчасового мораторію на конкретні дії, процеси (як то будівництво еколого-небезпечних об’єктів, до яких належать і системи зрошення) до визначення правовстановлюючих обмежень використання конкретної території з позицій еколого-збалансованого підходу.

Основними критеріальними вимогами раціонального природокористування в зоні рисосіяння України має стати:

збалансованість використання природно-ресурсного потенціалу;
оптимальне співвідношення інтенсивного типів розвитку економіки регіону;
врахування взаємовпливу компонентів навколишнього середовища;
створення системи природоохоронних територій з метою підтримки оптимального екологічного балансу регіону.

Визначено, що одним з важливих стратегічних напрямків досягнення балансу інтересів у сфері природокористування зони рисосіяння як зони поліфункціонального призначення є стратегія розвитку аграрного сектора економіки. Враховуючи особливості зони рисосіяння України, які пов’язані з розміщенням галузей агропромислового комплексу в акваторії Чорного й Азовського морів, розроблено модель розвитку аграрного сектору економіки, в основу якої покладено принципи:

комплексності та оптимальності використання природно-ресурсного потенціалу без загрози порушення балансу в еколого-економічній системі регіону;
територіальної диференціації природокористування на основі розподілу прибережної смуги на зони різної інтенсивності природокористування, визначення основного пріоритету (місії) кожної підзони та відповідних природоохоронних заходів;
мінімізації та нівелювання еколого-економічних ризиків від господарської діяльності в зоні рисосіяння.

В роботі доведено, що програма екологізації природокористування є тільки однією складовою загальної стратегії екологізації господарсько-виробничого комплексу зони рисосіяння в умовах переходу України на шлях сталого розвитку; головним стимулюючим фактором при цьому залишається поліпшення умов життєдіяльності та якості навколишнього природного середовища.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в системному дослідженні теоретико-методологічних основ природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння України), присвячена вирішенню важливої науково-практичної проблеми, а саме: розвитку та поглибленню теоретико-методологічних основ еколого-збалансованого природокористуван-ня в зонах поліфункціонального призначення та обґрунтуванню пропозицій щодо організаційно-економічного механізму забезпечення дієвості цієї моделі як ефективного важелю досягнення адекватності суспільних інтересів збереження навколишнього середовища, економічного розвитку Причорно-морського регіону (на прикладі зони рисосіяння України).

Наукове і практичне значення мають наступні аспекти розв’язання проблеми.

Теоретико-методологічний аспект включає концептуальні засади формування еколого-збалансованого природокористування як якісно нової ідеології управління біосоціоекономічною системою управління в умовах ринкових перетворень в Україні, визначення і розробку теоретичних та методичних основ формування організаційно-економічного механізму та стратегії досягнення балансу інтересів у сфері природокористування в зоні потенційного еколого-економічного ризику.

Методичний аспект включає: розробку методичних засад інтегральної оцінки економіко-екологічної ситуації в зоні еколого-економічного ризику як підґрунтя для вирішення протиріч та забезпечення адекватності інтересів збереження навколишнього середовища в регіональному контексті.

Прикладний аспект дослідження: визначення векторів формування стратегічних напрямків вирішення еколого-економічних протиріч регіону, обґрунтування пропозицій відносно покращення ресурсних можливостей, збереження і відтворення природно-ресурсного потенціалу та реалізації моделі еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння України).

Завдяки дослідженням теоретико-методологічних та організаційних основ еколого-збалансованого природокористування в зонах поліфункціонального призначення (на прикладі зони рисосіяння) було отримано такі результати:

1. В дисертаційній роботі науково обґрунтовано перехід України на шлях сталого розвитку через поглиблення ринкових перетворень неможливий без визначення якісно нової моделі управління та формування ідеологічної платформи еколого-збалансованого природокористування (ЕЗП) з урахуванням особливостей кожного регіону. Важливим напрямком успішних перетворень, на думку здобувача, є розробка комплексного методологічного підходу щодо концептуальних засад формування ЕЗП в зонах поліфункціонального призначення, який передбачає застосування системо-обгрунтованих управлінських рішень для досягнення балансу інтересів на всіх ієрархічних рівнях. Вперше сформульовані принципи моделі еколого-збалансованого природокористування, що базуються на системному підході та пріоритеті еколого-економічних чинників просторового розвитку.

2. В дослідженні автором доведено, що зона рисосіяння України є типовим прикладом біосоціоекономічної відкритої системи, яка під впливом антропогенних факторів порушує свою рівновагу. Аналіз діючої ситуації дає підстави удосконалити комплексний методичний підхід щодо формування взаємозв’язків складових надійності еколого-економічної системи та визначення допустимого еколого-економічного ризику в порушенні її рівноваги. При цьому територія зони рисосіяння була класифікована на зони різного рівня конфліктності, а звідси і можливого еколого-економічного ризику.

3. В дисертації науково обґрунтовані важелі формування ресурсо- і природозберігаючої макроекономічної та макроекологічної політики регіону, при здійсненні нової стратегії реформ в напрямі реалізації програм сталого розвитку. Основним з яких має бути - розробка концептуальних принципів та критеріїв формування моделі еколого-збалансованого природокористування в зоні рисосіяння України з урахуванням її особливостей та рівня депресивності території. Розроблений методичний підхід базується на інтегральній оцінці існуючої ресурсно-екологічної ситуації в територіальному вимірі. Концептуальний підхід передбачає застосування системо-обгрунтованих управлінських рішень на всіх рівнях просторового розвитку та слугує важелем забезпечення балансу інтересів у сфері природокористування.

Сутність концепції полягає у визначенні та обґрунтовані основних пріоритетних напрямків організаційно-економічного механізму в контексті трансформаційних перетворень в Україні. Основними концептуальними напрямами є: створення оптимальної збалансованої моделі еколого-економічного природокористування, розробка інвестиційно-інноваційної моделі регіонального розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності регіону; перехід до політики співвідношення функцій щодо регіонального розвитку між центральними та місцевими гілками влади з урахуванням процесів, що відбуваються у світовому вимірі.

4. На основі наукового обґрунтування доведено, що ключовим моментів управління природокористуванням в зоні рисосіяння України, виходячи з природно-ресурсного потенціалу та особливостей регіону, є обґрунтування концептуального базису щодо вирішення протиріч між аграрним сектором економіки, зокрема галуззю рисівництва і станом рекреаційних ресурсів. Доведено, що нівелювання цих протиріч можливо завдяки розробці механізму державного управління екологічної спрямованості, підтримці та стимулюванні екологічно безпечного розвитку аграрного сектора, з врахуванням критеріїв раціональності, оптимальності та поліфункціональності.

5. Автором дослідження науково обґрунтовано, що вдосконалення дієвого організаційно-економічного механізму природокористування та формування регіональних і місцевих природоохоронних програм, в умовах переходу до ринкових відносин, повинно стати органічною складовою регіональної системи еколого-економічного управління природокористуванням в зоні потенційного еколого-економічного ризику. При цьому одним з визначальних чинників створення привабливого інвестиційного клімату в умовах ринкових перетворень для подолання екологічної депресивності територій є стимулювання екологізації підприємств та інноваційної активності у сфері природокористування в регіональному вимірі.

6. В дисертаційній роботі доведено, що політика економічного зростання в Україні може стати результативною лише за умов створення приблизно однакових умов проживання, життєдіяльності та добробуту населення всіх регіонів. Аналіз функціонування еколого-економічної системи зони рисосіяння та її підсистем: економічної, соціальної та екологічної обумовив необхідність визначення сильних і слабких сторін регіону, які характеризують її відмінності, можливості та загрози. На підставі проведеного аналізу функціонування підсистем проведено розрахунок інтегральної оцінки ресурсно-екологічної ситуації в регіоні.

7. Умовою досягнення балансу інтересів у сфері природокористування зони рисосіяння, як визначено автором дослідження, є всебічне зрівноваження інтересів економічного, соціального та екологічного розвитку за максимально можливою кількістю параметрів. З цією метою в дисертації розроблено стратегічні напрями вирішення еколого-економічних протиріч регіону та забезпечення його економічного зростання на потенційних природно-ресурсних можливостях.

8. Необхідність забезпечення продовольчої безпеки регіону та країни не втрачає своєї актуальності навіть в умовах трансформаційних і глобалізаційних процесів завдяки чому, важливим стратегічним напрямом розвитку господарсько-виробничого комплексу регіону є розвиток аграрного сектора економіки, зокрема сегменту рисосіяння. При визначенні раціональних параметрів сільськогосподарського природокористування та керуючись принципами територіального управління розвитком аграрного сектора економіки регіону, в дисертаційній роботі розроблено еколого-збалансовану модель природокористування. Отримана модель базується на головних постулатах Концепції еколого-збалансованого природокористування, а також сценарію комплексного розвитку аграрного та рекреаційно-туристичного комплексу в акваторії Чорного й Азовського морів.

Модель передбачає поділ прибережної зони на підзони сільськогосподарського виробництва та рекреації і визначає місію кожної з підзон щодо розвитку ринку екологічних, рекреаційних та природоохоронних послуг; забезпечення економічного зростання та вирішення продовольчої безпеки регіону.

9. Запропоновані автором дослідження теоретично-методологічні та методичні розробки дозволять значно поглибити сутність та розширити понятійний апарат, щодо визначення деяких ключових дефініцій економіки природокористування, що свідчить про належний рівень інноваційності проведених досліджень. Крім того, обґрунтування компенсаційної моделі еколого-збалансованого природокористування значно наповнює економічну теорію новими ідеями, визначеннями та організаційними схемами, а це, в свою чергу, відображається в формуванні якісно нової ідеології природокористування в зонах поліфункціонального призначення, які є водночас зонами потенційного еколого-економічного ризику. Обґрунтування плану дій щодо реалізації стратегічних організаційно-економічних рішень гармонічно доповнює теоретичну модель еколого-збалансованого природокористування, запропоновану автором, фокусуючись, перш за все, на важелях адміністративної підтримки та економічного стимулювання.

Blog

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

Содержание