І. Б. Трегубенко О. В. Коваль безпека корпоративних мереж. Служба каталогу active directory
| Вид материала | Документы |
- На правах рукописи, 1970.76kb.
- Телефон: +7-902-991-3258 (сотовый), 18.27kb.
- 003 и желающих получить аналогичные знания и навыки для администрирования серверов, 106.39kb.
- Active Directory Rights Management Services ad rms в составе ос windows Server® 2008., 872.38kb.
- Active Channel Узел Web, автоматически поставляемый на рабочий стол пользователя. , 316.14kb.
- План Основні поняття > Іntranet корпоративна мережа Вимоги до корпоративних мереж, 17.4kb.
- Список литературы на тему воспитание и образование детей в Древней Руси. Коваль Т.,, 14.67kb.
- Действительный залог(the Active Voice) и страдательный залог (the passive voice), 38.59kb.
- Перелік виставкових заходів нк «Експоцентр України», які потребують державної підтримки, 94.99kb.
- Безпека, 3519.8kb.
Рис. 1.8 - Ієрархічна структура системи управління ефективністю  Рис. 1.9 - Узагальнена структура системи управління ефективністю. WAN загального користування закриті для керування в рамках корпоративної мережі (якщо тільки це не мережі Х.25, де при встановленні з'єднання можливе узгодження якості обслуговування, включаючи завдання маршрутів), тому в загальному випадку фрагмент мережі WAN варто розглядати як віртуальний (не керований) канал. Структура системи управління ефективністю корпоративної мережі представлена на рисунку 1.9, потоки інформації в системі управління проілюстровані на рисунку 1.10. Ідеологія централізованого/розподіленого управління ефективністю полягає в наступному:
Звідси випливають наступні вимоги до елементів управління:
 Рис. 1.10 - Потоки інформації в системі управління. 1.5. Стратегічне планування корпоративної мережі Корпоративна мережа - це складна система, що включає тисячі різних компонентів: комп'ютери будь-яких типів, починаючи з настільних і закінчуючи мейнфреймами, системне і прикладне програмне забезпечення, мережеві адаптери, концентратори, комутатори та маршрутизатори, кабельну систему. Основне завдання системних інтеграторів і адміністраторів полягає в тому, щоб ця громіздка і досить дорога система якнайкраще виконувала обробку потоків інформації, що циркулюють між співробітниками підприємства та дозволяла приймати їм своєчасні і раціональні рішення, що забезпечують виживання підприємства у жорсткій конкурентній боротьбі. Оскільки життя не стоїть на місці, зміст корпоративної інформації, інтенсивність її потоків і способи її обробки постійно змінюються. Виходячи з цього на перший план виходит завдання стратегічного планування корпоративної мережі. Стратегічне планування мережі виражається в знаходженні компроміса між потребами підприємства в автоматизованій обробці інформації, його фінансовими можливостями та можливостями мережевих і інформаційних технологій сьогодні і в найближчому майбутньому. При стратегічному плануванні мережі потрібно прийняти рішення щодо чотирьох груп питань:
Розглянемо ці питання більш докладно. Багаторівневе представлення корпоративної мережі Корпоративну мережу потрібно розглядати як складну систему, що складається з декількох взаємодіючих рівнів. В основі піраміди, що представляє корпоративну мережу, лежить шар комп'ютерів - центрів зберігання та обробки інформації, а також транспортна підсистема, що забезпечує надійну передачу інформаційних пакетів між комп'ютерами. Над транспортною системою працює шар мережевих операційних систем, що організує роботу додатків на комп'ютерах і надає через транспортну систему ресурси свого комп'ютера в загальне користування. Над операційною системою працюють різні додатки, але через особливу роль систем керування базами даних, що зберігають в упорядкованому вигляді основну корпоративну інформацію та виконують над нею базові операції пошуку, цей клас системних додатків, як правело, виділяють в окремий шар корпоративної мережі. На наступному рівні працюють системні сервіси, які, користуючись СУБД, як інструментом для пошуку потрібної інформації серед мільйонів і мільярдів байт, збережених на дисках, надають кінцевим користувачам цю інформацію в зручній для ухвалення рішеннь формі, а також виконують деякі загальні для підприємств всіх типів процедури обробки інформації. До цих сервісів відноситься служба World Wide Web, система электоронной пошти, системи колективної роботи та багато іншого. І, нарешті, верхній рівень корпоративної мережі представляють спеціальні програмні системи, які виконують завдання, специфічні для даного підприємства або підприємств даного типу. Прикладами таких систем можуть бути системи автоматизації банку, організації бухгалтерського обліку, автоматизованого проектування, керування технологічними процесами і т.і. Кінцева мета корпоративної мережі втілена в прикладних програмах верхнього рівня, але для їхньої успішної роботи абсолютно необхідно, щоб підсистеми інших рівнів чітко виконували свої функції. Стратегічні рішення, як правило, впливають на мережу в цілому, торкаючись декількох рівнів мережевої "піраміди", хоча спочатку стосуються тільки одного конкретного рівня або навіть окремої підсистеми цього рівня. Такий взаємний вплив продуктів і рішень потрібно обов'язково враховувати при плануванні технічної політики розвитку мережі, інакше можна зіштовхнутися з необхідністю термінової та непередбаченої заміни, наприклад, мережевої технології, через те, що нова прикладна програма відчуває гострий дефіцит пропускної здатності для свого трафіка. Стратегічні проблеми побудови транспортної системи корпоративної мережі Через те, що транспортна система створює основу для взаємозалежної роботи окремих комп'ютерів, її часто ототожнюють безпосередньо з самим поняттям "корпоративна мережа", вважаючи всі інші рівні та компоненти мережі просто надбудовою. В свою чергу, транспортна система корпоративної мережі складається з ряду підсистем і елементів. Найбільш великими складовими транспортної системи є такі підсистеми як локальні та глобальні мережі корпорації, в розумінні суто транспортних засобів. В свою чергу кожна локальна та глобальна мережа складається з периферійних підмереж і магістралі, яка ці підмережі з’єднує воєдино. Кожна підмережа також може мати ієрархічну структуру, утворену своїми маршуртизаторами, комутаторами, концентраторами та мережевими адаптерами. Всі ці комунікаційні пристрої поєднані розгалуженою кабельною системою. Глобальна мережа, що поєднує окремі локальні мережі, роззосереджені по великій території, також має, як правило, ієрархічну структуру з восокошвидкісною магістраллю (наприклад, АТМ), більш повільними периферійними мережами (наприклад, frame relay) і каналами доступу локальних мереж до глобальної. При створенні та модернізації транспортної системи в стратегічні питання її планування включають насамперед наступні питання.
Звичайно, крім перерахованих, існують і інші завдання, які можуть бути віднесені до стратегічних для транспортної системи корпоративної мережі того або іншого підприємства. Стратегічні проблеми вибору мережевої операційної системи. При ухваленні стратегічного рішення щодо використовуваних в корпоративній мережі мережевих операційних систем, необхідно враховувати, що всі мережеві ОС діляться по своїх функціональних можливостях на два класи: мережеві ОС масштабу відділу та корпоративні мережеві ОС. При виборі корпоративної мережевої ОС в першу чергу потрібно враховувати наступні критерії:
Крім того існує ще ряд не менш важливих характеристик, які треба враховувати при виборі мережевої ОС, до них відносяться ступінь стабільності та безпеки ОС, наявність програмних засобів віддаленого доступу, здатність працювати в гетерогенному середовищі і т.д.. Стратегічні проблеми створення корпоративних додатків Для рівня додатків важливим є вибір не самого додатка, а тієї технології, відповідно до якої додаток створюється. Це пов'язане з тим, що більша частина додатків створюється силами співробітників підприємства або ж силами сторонньої організації по конкретному технічному завданню для цього підприємства. Випадки використання готових великих додатків, що налаштовані на потреби даного підприємства, наприклад SAP R/3, зустрічаються рідше в порівнянні із створенням спеціальних додатків. Спеціальні додатки часто модифікуються, додаються, знімаються з роботи, тому важливо, щоб технологія їхнього створення допускала швидку розробку (наприклад, на основі об'єктного підходу) і швидке внесення змін при виникненні такої необхідності. Крім того, важливо, щоб технологія дозволяла будувати розподілені системи обробки інформації, що використовують всі можливості транспортної підсистеми сучасної корпоративної мережі. Технологія intranet задовольняє цим вимогам, вона є самою перспективною технологією створення додатків на найближчі кілька років. Однак, і при виборі intranet для створення корпоративних додатків, залишається чимало проблем, які можна віднести до стратегічних, тому що існує кілька варіантів реалізації цієї технології - варіант Microsoft, варіанти Sun, IBM, Netscape і інші. В остаточному підсумку властивості додатків визначають вимоги, що виставляються до інших рівнів і підсистем корпоративної мережі. Обсяги збереженої інформації, їхній розподіл по мережі, тип і інтенсивність трафіка - всі ці параметри, що впливають на вибір СУБД, операционой системи та комунікаційного обладнання є наслідком того, які додатки працюють у мережі. Тому знання властивостей додатків і їхнє свідоме формування розроблювачем корпоративної мережі дозволяють більш раціонально планувати розвиток інших її рівнів. Планування етапів і способів впровадження нових технологій в існуючі мережі Важливо не тільки прийняти стратегічно вірне рішення, але й правильно впровадити його в існуючу мережу. Оскільки це рішення довгострокове, воно зовсім не обов'язково одномоментно повинно знайти своє втілення в нових програмних або апаратних засобах мережі. Наприклад, впровадження технології intranet не означає необхідності відмова від усіх додатків іншого типу. Можливість поетапного і найменш болісного способу поступового переходу на новий продукт або нову технологію - це теж обов'язкова властивість вдалого стратегічного рішення. Якщо ж нове рішення технічно є привабливим, на відміну від шляхів його поступового впровадження в існуючу мережу, то від нього краще відмовитися. Прикладом може служити технологія АТМ до розробки таких стандартів як LAN Emulation або Classical IP. Вдале з технічної точки зору рішення вимагало повної заміни всього комунікаційного обладнання локальної мережі і тому не знаходило застосування доти, поки на з'явилися комутатори АТМ, які за рахунок реалізації в них клієнтів і серверів LAN Emulation можуть тепер без проблем взаємодіяти із традиційними мережами Ethernet або Token Ring. Процес впровадження нового продукту або нової технології в мережу розбивається на кілька етапів. На першому етапі в мережі з'являється невелика підмережа або навіть кілька комп'ютерів, що працюють по-новому. На цьому етапі фахівці, що обслуговують мережу, і користувачі знайомляться із принциповими властивостями нового підходу та оцінюють можливість співіснування його з іншою частиною мережі. При позитивній оцінці новинки її область застосування поступово розширюється, захоплюючи нові підмережі, сервери або інші компоненти мережі. Поступовість впровадження дозволяє вчасно відмовитися від новинки, не затративши при цьому даром великі кошти. Вибір інтеграторів, виробників і постачальників програмних і апаратних продуктів, провайдерів послуг територіальних мереж При впровадженні в мережу принципово нових технологій або продуктів бажаним є залучення зовнішніх організацій, що вже мають досвід роботи із цими технологіями та продуктами. В такій ситуації занадто ризиковано покладатися тільки на свої власні сили та освоювати все з нуля. Правильний вибір співвиконавців робіт по модернізації корпоративної мережі також є необхідним компонентом стратегічного планування мережі. Варіантів залучення сил сторонніх організацій може бути декілька. Нова технологія або новий продукт - це плід праць певної компанії-виробника. Вірний шлях одержання позитивного кінцевого результату є в одержанні консультацій або навіть виконання впроваджувальних робіт фахівцями компанії-виробника. Однак такі послуги, як правело, надаються тільки досить великим і цікавим замовникам, тому що фахівці таких компаній як, наприклад, Oracle або Bay Networks, зайняті в основному розробкою і не можуть витрачати занадто багато сил на впровадження своїх продуктів. Проте практика залучення такого сорту фахівців існує і, якщо це можливо, нею бажано користуватися. Більш розповсюдженим є залучення фахівців фірм, основною спеціалізацією яких є системна або мережева (транспортна) інтеграція. У цьому випадку потрібно бути впевненим, що фахівці цієї фірми дійсно добре знають продукти, які впроваджують. Вибір виробника нового продукту визначається багатьма факторами. Обов'язковими вимогами при виборі виробника стратегічно важливого продукту або технології є стабільність його технічної репутації та стійкість фінансового становища. Майже безпрограшним є придбання продуктів у визнаних лідерів певного сектора ринку, наприклад, Oracle, Cisco, Netscape, Sun і т.п. Часто вдалі новинки з'являються у маловідомих компаній, але через якийсь час лідери обов'язково застосовують ці новинки у своїх продуктах, так що ставка на лідера і в таких випадках виявляється правильною, тому що невеликий інкубаційний період дозволяє визначити якість і перспективність нового рішення. Прикладом може служити нова технологія IP switching, яку компанія Ipsilon застосувала для прискореної передачі IP-пакетів через магістралі АТМ. Через півроку компанія Cisco розробила аналогічну технологію tag switching, впровадивши у вихідну ідею деякі вдосконалення. Єдиним недоліком ставки на лідерів є більше висока вартість їхніх продуктів у порівнянні з компаніями другого рівня. Навчання та набір персоналу Для того, щоб нове рішення прижилося в корпоративній мережі та запрацювало так, як планували його розроблювачі, необхідно, щоб персонал, який обслуговує мережу, добре розумів технічні особливості нового продукту або технології. Для рішення цього завдання існують два способи - навчання своїх співробітників і набір уже навченого персоналу з боку. Той та інший підходи мають свої плюси і мінуси. Навчання своїх співробітників - більш тривалий процес і часто він пов'язаний із значними витратами на оплату навчання. Проте в цьому випадку існує справа з перевіреними людьми. Наймання нових уже навчених співробітників дає більш швидкий результат, але при цьому людські якості нового співробітника можуть змусити незабаром відмовитися від його послуг. Та й рівень професійних знань може виявитися недостатнім. Перенавчання своїх співробітників має зворотну сторону медалі - саме ці люди часто і є тими фахівцями, яких наймає інше підприємство для рішення аналогічних проблем. Тому деякі підприємства дуже неохоче платять гроші за перенавчання своїх співробітників, особливо в нових модних областях, наприклад, створення власних Web-вузлів. Занадто велика, на їхню думку, ймовірність переходу таких співробітників на нове місце роботи, де їм пропонують більш високий рівень заробітку. Контрольні питання
Список використаної літератури
Розділ 2 Організація корпоративних мереж. Служба каталогу |