Рецензенти: О.І. Остапенко доктор юридичних наук, професор, ректор Кримського

Вид материала

Книга

Содержание Тема 21. Адміністративно-правове регулювання управління фінансами і кредитами Тема 22. Адміністративно-правове регулювання управління в сфері оподаткування

Подобный материал:

• Академічний курс Підручник для вищих навчальних закладів За загальною редакцією академіка, 15341.53kb.
• Парламентське видавництво, 5723.42kb.
• Задорожній Олександр Вікторович, Буткевич Володимир Григорович, Мицик Всеволод Всеволодович, 3357.97kb.
• Лазарович «Гей, ви, стрільці січовії…» формування українського стрілецького руху, 876.85kb.
• Національна юридична академія України, 6335.29kb.
• Схвалено Вченою Радого Інституту менеджменту та економіки "Галицька Академія", протокол, 2797.08kb.
• Рецензенти: Кондратьев Р. І. доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри теорії, 6974.04kb.
• Київський національний університет внутрішніх справ, 661.83kb.
• Ббк 67. 2я73 о-66, 2807.04kb.
• Удк 37. 013. 42(075) ббк74. 6я7, 2614.78kb.

Тема 20. Адміністративно-правове регулювання управління митною справою


Правова основа регулювання управління митною справою. Основу правового регулювання управління митною справою складають Митний Кодекс України, Закон України „Про єдиний митний тариф" від 05.02.1992 p., „Про Митний тариф України" від 05.04.2001 p., Положення про Державну митну службу України від 24.08.2000 р. та інші правові акти.
Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних
інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.
Митна справа - це порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушенням митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України.
Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.
Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та Митним кодексом України.
Митний режим України - це сукупність правових відносин, урегульованих правовими нормами національного законодавства, міжнародними митними угодами, які складаються з метою встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України.
Митне оформлення проводиться посадовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю для вжиття заходів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивозу за її межі й транзиту через територію України товарів та інших предметів.
Тимчасовим ввезенням або вивезенням товарів і предметів вважається таке ввезення (вивезення), коли товари ввозяться в Україну або вивозяться з неї на строк, що не перевищує одного року. Тимчасове ввезення або вивезення товарів здійснюється під зобов'язання про обов'язкове зворотне вивезення або ввезення. Товари й інші предмети, що пропущені через кордон, в таких випадках повинні бути
повернені на митну територію України або вивезені за її межі без якихось змін.
До системи органів, що здійснюють управління митною справою, входять: Кабінет Міністрів України, Державна митна служба України, регіональні митниці та митниці.
Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до Митного кодексу України та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність Державної митної служби України, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.
Державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність Держмитслужби України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Держмитслужба України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України. У межах своїх повноважень Держмитслужба України організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Завдання Державної митної служби України.
- забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;
- захист економічних інтересів України;
- контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
- використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів;
- удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
- здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями;
- здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
- боротьба з контрабандою та порушенням митних правил;
- розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної
справи.
Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом голови Державної митної служби України.
Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються Держмитслужбою України.
Керівник регіональної митниці призначається на посаду та звільняється з посади головою Держмитслужби України.
Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом Держмитслужби України.
Митниця підпорядковується регіональній митниці та Держмитслужбі України.
У складі митниці в пунктах пропуску через митний
кордон України та на інших об'єктах чи територіях із значним
обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть
створюватися митні пости на правах структурного підрозділу митниці.
Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади головою Держмитслужби України.
Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Митні пости створюються в міру необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об'єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці, митниці.
Типове положення про митний пост затверджується наказом Держмитслужби України.
Спеціалізовані митні установи та організації
створюються у межах бюджетних коштів, передбачених для
утримання митної служби України, виключно для
забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи
відповідно до Митного кодексу України та законів України. В
системі митної служби організуються експлуатаційні,
транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні
спеціалізовані установи та освітні заклади.
Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних установ та організацій здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах повноважень, визначених Митним кодексом України та законами України.
Здійснення митної справи.
Згідно з вимогами Митного кодексу України, безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.
Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:
- виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
- захист економічних інтересів України;
- забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;
- сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;
- застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;
- здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;
- контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
- здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
- боротьба з контрабандою та порушенням митних правил;
- розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;
- ведення митної статистики;
- ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
- здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.
Здійснення митного контролю відбувається в пунктах пропуску через митний кордон України, а також у відповідних пунктах пропуску в аеропортах і станціях. Для цього використовуються технічні засоби, службові собаки, можуть проводитись експертиза, огляд і переогляд речей, транспортних засобів і особистий огляд.
Огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюється тільки в присутності особи, яка їх переміщує через митний кордон України чи зберігає під митним контролем.
Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина здійснюється у присутності цього громадянина або його уповноваженого представника. Є випадки, коли законодавством передбачено проведення цих адміністративно-процесуальних дій за відсутності власника:
1) якщо є підстави вважати, що несупроводжуваний
багаж має предмети, які становлять небезпеку для життя і
здоров'я людей, тварин і рослин, а також довкілля;
2) якщо громадянин або його уповноважений
представник не з'явилися протягом одного місяця з дня
надходження несупроводжуваного багажу на митницю;
3) при пересиланні речей у міжнародних поштових
відправленнях або міжнародних експрес-відправленнях;
4) у разі залишення на території України ручної поклажі
і багажу з порушенням зобов'язання про їх транзит через
територію України.
Особистий огляд як виняткова форма митного контролю проводиться за письмовою постановою керівника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.
На митному посту особистий огляд може також проводитися за письмовою постановою керівника поста або особи, яка його заміщує, з обов'язковим повідомленням протягом доби керівника відповідного митного органу про підстави і результати такого огляду.
Перед початком огляду посадова особа митного органу повинна пред'явити громадянину письмову постанову керівника митного органу, керівника митного поста чи особи, яка їх заміщує, ознайомити громадянина з його правами та обов'язками під час проведення такого огляду і запропонувати добровільно пред'явити приховувані товари.
Особистий огляд проводиться в ізольованому приміщенні, що відповідає встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, посадовою особою митного органу однієї статі з громадянином, який проходить огляд, у присутності не менш як двох понятих тієї ж статі. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у результатах огляду. Понятими не можуть бути родичі особи, яка підлягає особистому огляду, а також працівники митних органів. Доступ до приміщення, де проводиться огляд, громадян, які не беруть участі у ньому, і можливість спостерігати за проведенням огляду з боку таких громадян мають бути виключені. Обстеження органів тіла громадянина, який підлягає огляду, має проводитися лише медичним працівником.
Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Протокол підписується посадовою особою митного органу, що проводила огляд, громадянином, який проходив огляд, понятими, які були присутні під час огляду, а у разі обстеження медичним працівником - також цим працівником. Громадянин, який проходив огляд, має право зробити заяву в такому протоколі, а також отримати копію останнього.
Особистому огляду не підлягають: Президент України,
Голова Верховної Ради України, народні депутати України, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, Голова та судді Верховного Суду України, Голова та судді Конституційного Суду України, Міністр закордонних справ України, Генеральний прокурор України та члени їх сімей, які прямують разом з ними.
Декларування товарів. Товари, які переміщуються через митний кордон України, підлягають декларуванню. Декларування транспортних засобів, товарів та інших предметів здійснюється безпосередньо власником або на основі договору з підприємствами, що допущені митницею до декларування. Предмети, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються цими громадянами.
Мито і митні збори. Митним кодексом України передбачено мито і митні збори. Митний збір стягується за надання митницею відповідних послуг (митне оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під контролем митниці тощо).
Порядок стягування мита регулюється відповідними нормативними актами. 5 лютого 1992 року було прийнято Закон України "Про єдиний митний тариф". Він встановлює порядок стягнення мита за ввезення на митну територію України товарів та вивезення їх за межі країни.
Єдиний митний тариф повинен бути опублікований в засобах друку за 45 днів до його введення. Це систематизований звід ставок, якими обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на територію України або вивозяться за її межі.
Види мита.
Адвалерне - нараховується у відсотках до митної вартості товару, що обкладається митом; специфічне -нараховується у встановленому грошовому виразі на одиницю товару або інший предмет, що обкладається митом; комбіноване - об'єднує обидва види митного обкладення.
Особливі види мита.
Спеціальне мито застосовується: як засіб захисту українських виробників; як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику; як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси у сфері зовнішньоекономічної діяльності; як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.
Антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22.12.1998 р. у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу, що заподіює шкоду національному товаровиробнику; у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Компенсаційне мито застосовується відповідно до Закону України „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику; у разі вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Тема 21. Адміністративно-правове регулювання управління фінансами і кредитами


Держава здійснює управління фінансовими ресурсами і кредитом. Будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх обсяг, цільове спрямування визначаються виключно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Тільки законами України встановлюються також система оподаткування, податки і збори, засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів, порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (див. п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України).
У відповідності до ст. 96 Конституції України в управлінні фінансами бере участь Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Кабінет Міністрів звітує Верховній Раді про виконання Державного бюджету.
Єдину фінансову політику України провадить в життя Міністерство фінансів України (Мінфін України), що є центральним органом виконавчої влади, який спрямовує діяльність органів управління фінансами на дотримання принципів фінансово-бюджетного планування розвитку соціально-економічної й адміністративно-політичної сфер.
Мінфін України розробляє проекти нормативних актів щодо управління фінансами та видає методичні вказівки, інструкції й інші документи, які є обов'язковими на всій території України.
У відповідності до ст. 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
Банківська система в Україні є дворівневою і складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Центральним банком України є Національний банк України. Основною функцією цього органу є забезпечення стабільності грошової одиниці. Національний банк України надає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації.
Національний банк України здійснює також контрольні функції щодо комерційних банків за додержанням ними законодавства України та власних директив Нацбанку України. Він видає комерційним банкам розпорядження, які є обов'язковими для виконання.
У визначених законом випадках Нацбанк має право:
ставити перед засновниками комерційного банку питання про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення такого банку, його реорганізації чи припинення діяльності;
підвищувати норми обов'язкових резервів; призначати тимчасову адміністрацію з управління банком на період фінансового оздоровлення; стягувати грошові штрафи.

Тема 22. Адміністративно-правове регулювання управління в сфері оподаткування


Управління в сфері оподаткування здійснює Державна податкова адміністрація, яка функціонує на підставі Положення про цей орган, затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 р. № 886/2000 із змінами, внесеними Указами Президента України 26 червня 2002 р. та 18 червня 2003 р. Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. в редакції Закону України від 05.02.1998 р. в систему Державної податкової адміністрації, крім центрального апарату, входять державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та податкові інспекції в районах, містах і районах у містах, а також підрозділи податкової міліції. Податкову міліцію очолює перший заступник голови Державної податкової адміністрації.
Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Вона забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.
Державна податкова адміністрація виконує такі завдання:
здійснює контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі до бюджетів і внески до державних цільових фондів, законності валютних операцій, порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів, лімітів готівки в касах та за її використанням для розрахунків за товари;
- організовує роботу, спрямовану на проведення всебічних перевірок фактів приховування, заниження сум податків та інших платежів;
- проводить роботу, пов'язану з виявленням, обігом,
оцінкою та реалізацією конфіскованого, безхазяйного майна,
майна, що перейшло за правом спадкоємства до держави, та
скарбів;
- проводить перевірки правильності стягнення і
зберігання коштів, одержаних у сплату державного мита, а
також у разі здійснення органами місцевого самоврядування
касових операцій щодо приймання від населення коштів на
сплату податкових платежів.
Державна податкова адміністрація України розробляє і видає інструктивні та методичні документи щодо порядку застосування законодавчих актів про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів. Вона затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, а також форми звітів про проведену місцевими органами податкової служби роботу. Передає правоохоронним органам матеріали про скоєні діяння, що мають ознаки злочину. Ця служба має право здійснювати розшук осіб -платників податків, які ухиляються від сплати цих та інших платежів.
Указом Президента України від 26 червня 2002 р. № 586/2002 на Державну податкову службу покладені також завдання щодо ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, розподілу спирту між суб'єктами підприємницької діяльності - резидентами України з оформленням нарядів на одержання спирту та здійснення контролю за його цільовим використанням.
Закон України "Про державну податкову службу в Україні" розподіляє функції системи органів податкової служби між центральними її апаратами, обласними, міськими та районними органами податкової адміністрації, а також податкової адміністрації Автономної Республіки Крим, визначає права, обов'язки і відповідальність державних податкових адміністрацій, правовий статус службовців цих органів державної виконавчої влади.
Посадовим особам державних податкових адміністрацій присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби (від З до 1 рангу); радник податкової служби (від 3 до 1 рангу); інспектор податкової служби (від 3 до 1 рангу).
Органи державної податкової служби наділені правом здійснювати адміністративно-юрисдикційні повноваження. Посадові особи цієї служби мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення в сфері оподаткування, притягувати до адміністративної відповідальності за ці правопорушення, а також застосовувати фінансові санкції у вигляді стягнення.