Для мене велика честь виступати першим на цій сесії. Я б хотів зосередити увагу головним чином на питанні газу. Це найскладніша проблема на сьогодні
| Вид материала | Документы |
- План Людина І смерть, 1266.51kb.
- Виконав: Студент 162 групи, 2506.15kb.
- Реферат з органічної хімії на тему, 380.63kb.
- Реферат з органічної хімії на тему, 380.92kb.
- Легкий важкий тягар, 1165.02kb.
- Дорогі друзі! Шановні вчителі, батьки, гості! Сьогодні ми зібралися на незвичайне свято,, 315.03kb.
- Мета: продовжити знайомити школярів із творчістю В. Сосюри, зосередити увагу на ідейно-художньому, 538.88kb.
- Реферат на тему, 130.65kb.
- Бушева Михайла Івановича на сесії районної ради 26 липня 2011 року Шановні депутати, 108.75kb.
- Автори: Камель Г.І., доцент каф дм І птм, 11.43kb.
ДРУГИЙ КИЇВСЬКИЙ БЕЗПЕКОВИЙ ФОРУМ
Виступ Боріса Нємцова, Члена Федеральної Політичної ради політичної парті СПС, Російська Федерація, під час Другого Київського безпекового форуму «Чорноморсько-Каспійський регіон і європейська енергетична безпека»
Для мене – велика честь виступати першим на цій сесії. Я б хотів зосередити увагу головним чином на питанні газу. Це найскладніша проблема на сьогодні. Як колишній міністр паливної енергетики РФ, (це було коли я ще був молодим хлопцем у 1997-1998 рр.), деякі речі я дуже добре пам’ятаю. Нещодавно ми опублікували спеціальний звіт під назвою “Путін і Газпром”. Що тут важливо розуміти? Перш за все те, що «Газпром» насправді контролює не лише російський ринок, але й ринки країн-сусідів, центральноєвропейських країн. Головним чином це стосується України, прибалтійських країн, Білорусі, а на сьогодні «Газпром» вже дуже впливовий і в Туреччині. Є також плани вийти на Ізраїль і Близький Схід. Багато країн-споживачів, залежних від Газпрому, нервують з приводу майбутнього. Цьому є дві прості причини. Перша причина – ціни, друга – передбачуваність постачань. Що стосується цін, найсерйозніша ситуація в Україні. Я думаю, що, врешті-решт, Україна буде платити за європейськими цінами, звичайно, включаючи транспортування і т.ін., але це плата України за суверенітет. Якщо ви хочете бути незалежною державою, ви маєте платити за свою незалежність. Росія, включаючи «путінську» Росію, має проблематичні стосунки з сусідами, але, якщо подивитися на чутливі стосунки з країнами Балтії, Путін ніколи не використає і не відріже трубопровід з Латвією та Литвою, і, навіть, з Естонією, тому що він розуміє, що це великі гроші, що це бізнес, і, що це європейські ціни. Естонія є частиною об’єднаної Європи, частиною ЄС, і для Путіна і для Кремля є дуже небезпечним приймати такі рішення. Ось чому я думаю, що Україна матиме величезну проблему в майбутньому, в найближчому майбутньому, тому що Газпром успішно монополізує середньоазіатський газ. Путін, Мєдвєдев та Міллер підписали контракти з урядом Туркменістану, з Узбекистаном та Казахстаном. Газпром вже купив усі газопостачання у цьому регіоні на майбутні 20 років. На мій погляд, вони підписали дуже невигідні контракти, тому що ціни будуть трохи нижчі, ніж $300 за 1 000 куб.м., і увесь цей газ буде на українському ринку. На жаль, з 1-го січня наступного року Україна зіткнеться із значним зростанням ціни на газ. Важко сказати напевне, але переговори ведуться в закритому форматі, і було б непогано, щоб ціна була хоча б меншою, ніж $400. Це буде удар для економіки України. Більше того, в ситуації політичного неспокою це стає також серйозною політичною проблемою.
Що ж очікувати у майбутньому? Звичайно, всі європейські країни, включно з Україною, потребують диверсифікації. Кремль розуміє це і Кремль впроваджує абсолютно протилежну політику, політику монополізації та контролю над родовищами. Втілені деякі зміни у законодавстві Росії; головна зміна – Газпром може продавати газ за межі країни. Але проблема в тому, що Газпром дуже неефективна компанія. Протягом останніх 9-ти років виробництво газу знаходиться у стадії стагнації (у 1990 воно досягало 546-549, а в 2007 – 148). Якщо порівняти Газпром з нафтовими компаніями такими як Лукойл, Роснєфть, це катастрофа. Ось чому Газпром має проблему дефіциту газу не лише на міжнародному ринку, а й навіть на внутрішньому російському ринку. Дуже скоро перед Путіним та Медвєдєвим постане серйозний вибір. Якщо нічого на зміниться у виробництві до 2010, Росія досягне дефіциту газу, який складе близько 60-ти мільярдів кубічних метрів, що є трохи менше, ніж увесь український ринок.
Що вони хочуть зробити? Перш за все, у них є пріоритети і вони хочуть бути зручним партнером для Заходу. Якщо перед ними постане вибір між російським та європейським ринком, вони оберуть європейський. Не тому, що їм подобається Європа, а тому що Європа платить $500, правильно? Якщо подивитися на внутрішній ринок, ціна складає біля $60. Тобто, пріоритет зрозумілий. Що стосується внутрішнього ринку, думаю, внутрішній ринок буде лібералізовано. На щастя, Росія має можливості збільшити виробництво газу завдяки компаніям «Новатек», «Лукойл», «РосНефть», «Нєфтєгаз» та деяким іншим незалежним виробникам. На сьогодні всі ці великі компанії знаходяться під великим тиском «Газпрому», оскільки Газпром наполягав, щоб вони продавали газ за низькими цінами $25 - $30, та не дозволив їм використовувати газопровідну систему.
Наша з Владіміром Міловим, колишнім заступником міністра енергетики РФ (2002р), пропозиція була поділити газопровідну систему, не лише приватизувати її, а відділити її від Газпрому, тобто зробити те саме, що ми зробили з Транснєфтю. Навіть не змінювати структуру власності, газопровідна система залишатиметься під контролем держави, але це буде незалежна компанія. Це перше. По-друге, будуть абсолютно різні ціни та умови для кожного газовиробника - Газпрому, Роснєфті, Тюменської компанії і т. ін.. Що цікаво, що не так давно заступник прем’єра Сєчін, він же голова правління Роснєфті, наполягав на тому, щоб Газпром дозволив Роснєфті продавати газ, використовуючи газопровідну систему Газпрому, що є вже хорошою новиною. Але й дотепер рішення не прийнято. Однак, я впевнений, що зараз, за умови дефіциту, Путін буде готовий лібералізувати ринок. Що стосується експорту, я думаю, що вони контролюватимуть експорт завжди.
Останнє питання – це Південний Потік та Північний Потік. Багато чого говорять про ці проекти. У нашому звіті сказано, що ці проекти суперечать бізнесовим правилам, перш за все, тому що ціна проекту «Південний Потік» - біля 20 мільярдів доларів США, проекту «Північний Потік» - близько 15-ти мільярдів. Для здійснення проекту «Північний Потік» Росія повинна отримати дозвіл Естонії, я вже не згадую про деякі інші країни, такі як Фінляндія, Швеція, та ін.. Досить і Естонії. Саме тому вони не знають як справитися з спротивом естонського уряду. Що стосується проекту «Південний Потік», їм потрібен дозвіл українського уряду. Я не впевнений, що український уряд, незалежно від того, хто буде прем’єром, готовий дати такий дозвіл.
Що важливо – сукупні можливості цих двох проектів складають біля 85 млрд. куб метрів за рік, а пропускна спроможність української транспортної системи - 150 млрд. тому, навіть якщо Україна і дасть дозвіл Путіну, навіть у цьому разі, буде неможливо to ігнорувати можливості України. Південний Потік не забезпечить достатніх можливостей для експортування газу. Саме з цієї точки зору, проект виглядає химерним. І я не впевнений, що вони побудують новий газопровід. Якщо подивитися на газопровід «Голубий Потік», який було збудовано не так давно, навіть при російсько-турецьких відносинах, цей трубопровід працює лише на половину своєї потужності. Ось чому я не думаю, що такі ідеї є реалістичними; вони занадто високовартісні, але не реалістичні.
І останнє питання стосується проекту «Набукко». На Заході, а також в Україні та Грузії, широко обговорюють цей проект. Звичайно, є цікаві ідеї, але проблема в тому, що для проекту немає газу. Газ є в Ірані. Іран – одна з найбільших газовидобувних країн у світі після Росії, але я не впевнений, що уряд США, навіть нова адміністрація буде вітати проект, згідно з планом якого буде використовуватися газ з Ірану. Реально проект «Набукко» може розраховувати на нові газові родовища в Туркменістані. Проблема в тому, що Газпром це розуміє, і, мені здається, що буде величезна конкуренція за здобуття нових родовищ, які вже відкриті. В такому разі цей проект матиме шанс, якщо рішення стосовно цього нового газового родовища буде прийняте. Потрібен час, потрібні серйозні переговори з Берди Мухамедовим, з офіційними особами Туркменістану, і все це дуже складно. Наскільки я знаю, конкуренція між Україною та Газпромом вже відбувається. Якщо це ж саме станеться і з проектом «Набукко», забудьте про цей проект. Звичайно, нам потрібне спільне рішення європейських країн щодо Набукко, - Туркменістану, Туреччини, України та інших країн. І, якщо рішення скоро приймуть, є шанс для диверсифікації. Дякую.