Закон україни
| Вид материала | Закон |
СодержаниеСтаття 22. Емблеми та прапори митної служби України Стаття 23. Формений одяг працівників митної служби України Стаття 24. Службові посвідчення працівників митної служби України Стаття 25. Заохочувальні відзнаки митної служби України Стаття 28. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України ГЛАВА 5. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприє Стаття 32. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади Стаття 33. Взаємодія митних органів з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування Стаття 34. Взаємодія митних органів з суб’єктами підприємницької діяльності Стаття 37. Консультування з питань митної справи Стаття 38. Відповідальність за порушення порядку надання інформації Стаття 39. Доступ до судових рішень з питань митної справи Стаття 41. Право на оскарження Стаття 42. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб до органів вищого рівня Стаття 44. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку Стаття 45. Відшкодування збитків, завданих неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів та їх посадових осіб Стаття 46. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб Стаття 47. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку к ГЛАВА 8. Міжнародне співробітництво з питань митної справи Стаття 49. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи ... 3 4 5 6 7 8 9 ... 24 ГЛАВА 3. Атрибутика митної служби України Стаття 22. Емблеми та прапори митної служби України 1. Митна служба України має емблему та прапор, опис та порядок використання яких встановлюються Президентом України. 2. Митні органи та організації, навчальні заклади та науково-дослідна установа митної служби України можуть мати свої емблеми та прапори, описи та порядок використання яких затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи. Стаття 23. Формений одяг працівників митної служби України Працівники митної служби України мають формений одяг з відповідними знаками розрізнення, який видається безплатно. Зразки форменого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а правила носіння – наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. Стаття 24. Службові посвідчення працівників митної служби України Працівникам митної служби України видаються службові посвідчення. Положення про службове посвідчення працівника митної служби України та його зразок затверджуються наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. Стаття 25. Заохочувальні відзнаки митної служби України 1. Для заохочування працівників митної служби України за значні досягнення у службовій діяльності, активність та ініціативність, виявлені під час виконання ними своїх службових обов’язків, а також заохочування інших осіб за активне сприяння митним органам у виконанні ними завдань, покладених на митну службу України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи встановлюються заохочувальні відзнаки митної служби України у вигляді медалей, нагрудних знаків, значків, грамот. 2. Положення про заохочувальні відзнаки митної служби України затверджуються наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. ГЛАВА 4. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митної служби України Стаття 26. Майно митної служби України Майно митних органів, організацій, навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України є державною власністю. Управління цим майном здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Стаття 27. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів, організацій, навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України 1. Надання митним органам, організаціям, навчальним закладам та науково-дослідній установі митної служби України у користування земельних ділянок для службових потреб, відшкодування власникам зазначених ділянок та землекористувачам вартості цих ділянок та збитків, завданих їх вилученням, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України. 2. У разі якщо митне оформлення товарів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також обладнання, засоби та канали зв'язку на договірних засадах. Стаття 28. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України 1. Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України, а також з інших джерел, не заборонених законом. 2. У межах пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення митні органи, як балансоутримувачі земельних ділянок, нерухомого майна та службових приміщень, можуть надавати у тимчасове користування відповідні приміщення та земельні ділянки для службових потреб підприємствам, діяльність яких пов’язана з забезпеченням функціонування пунктів пропуску та підприємствам сфери обслуговування. ГЛАВА 5. Взаємовідносини митних органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами підприємницької діяльності Стаття 29. Взаємодія митних органів з іншими правоохоронними органами 1. Митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу країни, взаємодіють з іншими правоохоронними органами в порядку, встановленому законодавством. 2. У разі виявлення під час здійснення митного контролю та інших заходів, що здійснюються митними органами відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, ознак правопорушень, розслідування яких не належить до компетенції митних органів, митні органи повідомляють про це відповідні правоохоронні органи. 3. Інші правоохоронні органи повідомляють митні органи про виявлені ними порушення митних правил або контрабанду. 4. Інші правоохоронні органи повідомляють митні органи про наявність оперативної інформації щодо можливих випадків переміщення товарів з порушенням законодавства України. Стаття 30. Взаємодія митних органів з органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України 1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати державному санітарному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному, радіологічному контролю. Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому законодавством України. 2. Пропуск через державний кордон України товарів, які підлягають державному санітарному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному контролю здійснюється митними органами за результатами проведеного документального контролю. 3. У разі ввезення товарів на митну територію України, державні види контролю проводяться в митному органі призначення. 4. При вивезенні товарів за межі митної території України, державні види контролю проводяться в митному органі відправлення. 5. Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України (крім транзиту), здійснюється після проведення органами державної влади встановлених законодавством України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті. 6. У разі переміщення товарів транзитом від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну територію України - до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України, проводиться тільки документальний контроль. 7. У разі виявлення пошкодження тари, товарів, їх упаковки, втрати або пошкодження митного забезпечення інших країн чи явних ознак псування товарів або відсутності хоча б одного документу чи відомості, необхідних для здійснення документального контролю, або наявності інформації державного органу про заборону на переміщення товарів через державний кордон України митні органи приймають рішення щодо припинення документального контролю та залучення відповідних контролюючих органів для проведення видів контролю, зазначених в частині першій цієї статті, які для його здійснення прибувають в пункт пропуску через державний кордон України. 8. Переліки товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД, митні режими, в які вони можуть поміщуватися), що підлягають державним видам контролю у разі переміщення через митний кордон України, а також порядок здійснення документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України. 9. Порядок здійснення уповноваженими органами державної влади контролю та засвідчення результатів його проведення встановлюється цими органами. Стаття 31. Взаємодія митних органів з Національним банком України та фінансовими установами України 1. Митні органи взаємодіють з Національним банком України, Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, Державною податковою адміністрацією України, Державним казначейством, Головним контрольно-ревізійним управлінням, а також з їх територіальними органами та підрозділами. 2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи подає Міністерству фінансів України звіт про надходження митних платежів до Державного бюджету України. 3. Митні органи інформують відповідні органи виконавчої влади про перерахування ними митних платежів до Державного бюджету України. Стаття 32. Взаємодія митних органів з іншими органами виконавчої влади Митні органи при виконанні завдань, покладених на митну службу України відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, взаємодіють зі спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі економіки, статистики, юстиції, регуляторної політики та підприємництва, освіти і науки, охорони здоров’я, культури і туризму, транспорту та зв’язку тощо, а також з їх територіальними органами та підрозділами. Стаття 33. Взаємодія митних органів з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності митних органів та взаємодіють з ними в межах повноважень, установлених законом. Стаття 34. Взаємодія митних органів з суб’єктами підприємницької діяльності Митні органи встановлюють та підтримують офіційні відносини консультативного характеру з суб’єктами підприємницької діяльності. Ці відносини включають в себе укладення меморандумів про взаєморозуміння з метою розвитку співробітництва, забезпечення участі зазначених осіб в удосконаленні митного контролю та оптимізації методів роботи митної служби України. Порядок встановлення та підтримання таких відносин визначається Кабінетом Міністрів України. ГЛАВА 6. Інформування та консультування з питань митної справи Стаття 35. Інформування про правила переміщення товарів через митний кордон України 1. Митні органи зобов’язані інформувати заінтересованих осіб про правила та умови переміщення товарів через митний кордон України. 2. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи та організації застосовують інформаційні технології. Стаття 36. Інформація щодо нормативно-правових актів з питань митної справи 1. За запитами заінтересованих осіб митні органи у визначений законом строк безоплатно надають їм інформацію про нормативно-правові акти з питань митної справи. 2. Стислі довідки щодо основних положень актів законодавства України з питань митної справи, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є поширеними у світі. Стаття 37. Консультування з питань митної справи 1. Митні органи та організації зобов’язані надавати заінтересованим особам на їх запити, консультації з питань митної справи. Якщо консультація не може бути надана безоплатно, розмір плати за її надання не повинен перевищувати вартості фактичних витрат митного органу, організації на вчинення відповідних дій. 2. Види консультацій, в тому числі платних, що можуть надаватися митними органами та організаціями, порядок їх надання, а також розміри плати за їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Стаття 38. Відповідальність за порушення порядку надання інформації За умисне надання недостовірної інформації, а також за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законом. Стаття 39. Доступ до судових рішень з питань митної справи Усім заінтересованим особам забезпечується можливість ознайомлення з текстами судових рішень з питань митної справи загального застосування. Порядок доступу до судових рішень загального застосування визначається законом. ГЛАВА 7. Оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів та їх посадових осіб Стаття 40. Сфера застосування цієї глави 1. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб за винятком оскарження постанов по справах про порушення митних правил, а також випадків, коли законодавством України встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності. 2. У цій главі нижченаведені терміни застосовуються у такому значенні: 1) рішення – акти індивідуальної дії, якими митні органи застосовують норми законодавства України з питань митної справи до конкретних товарів та конкретних операцій з переміщення цих товарів через митний кордон України, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб чи відмовляють у їх задоволенні; 2) дії – вчинки посадових осіб митних органів, пов’язані з виконанням ними обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність – невиконання митними органами або їх посадовими особами обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх компетенції, протягом строку, визначеного законодавством. Стаття 41. Право на оскарження 1. Кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права та інтереси. 2. Скарги, як правило, подаються особами, права та інтереси яких безпосередньо зачіпаються рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів та їх посадових осіб. 3. Подавати скарги в інтересах інших осіб мають право: 1) батьки, опікуни та інші законні представники, якщо йдеться про інтереси неповнолітніх, недієздатних або обмежено дієздатних осіб; 2) довірені особи за наявності нотаріально засвідченої довіреності; 3) захисники в порядку, передбаченому законом; 4) народні депутати України та депутати місцевих рад; 5) правозахисні та інші громадські організації, якщо це передбачено їхніми статутними документами, в порядку, передбаченому законом; 6) дипломатичні та консульські представництва України в іноземних державах, якщо йдеться про інтереси громадян України, які постійно чи тимчасово проживають на території цих держав; 7) дипломатичні та консульські представництва іноземних держав в Україні, а також Консульське управління Міністерства закордонних справ України, якщо йдеться про інтереси громадян іноземних держав. Стаття 42. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб до органів вищого рівня 1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність окремих посадових осіб митного органу (включаючи заступників керівника) подаються керівникові цього органу. 2. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника митного органу (крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті) подається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи. 3. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи подається до Кабінету Міністрів України. Стаття 43. Вимоги до форми та змісту скарги, строки її подання, порядок та строки її розгляду 1. Вимоги до форми та змісту скарги фізичної особи, строки її подання, порядок і строки її розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, вчинені у зв’язку з поданням скарги, визначаються Законом України “Про звернення громадян”. 2. Скарга підприємства викладається на бланку цього підприємства із зазначенням усіх необхідних реквізитів і підписується керівником підприємства або особою, яка його заміщує. Якщо інше не передбачено законодавством, скарги підприємств подаються і розглядаються у тому ж порядку і в ті ж строки, що й скарги громадян. 3. Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі, якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги, та з урахуванням часу, необхідного для вивчення цих доказів. 4. Подання скарги не призупиняє виконання оскаржуваного рішення. Разом з тим, виконання такого рішення може бути призупинене повністю або в певній частині посадовою особою або органом, які розглядають скаргу, якщо вони мають достатні підстави вважати, що зазначене рішення не узгоджується з вимогами законодавства або його виконання може завдати істотної шкоди заінтересованій особі. Якщо виконання оскаржуваного рішення пов’язане зі сплатою податків, призупинення виконання такого рішення можливе за умови унесення заінтересованою особою відповідних гарантій. Стаття 44. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку 1. Незалежно від оскарження рішення, дій чи бездіяльності митного органу чи окремої посадової особи цього органу до органу (посадової особи) вищого рівня ці рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України. 2. Якщо рішення, дії чи бездіяльність митного органу чи його посадової особи оскаржуються одночасно до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється. Стаття 45. Відшкодування збитків, завданих неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів та їх посадових осіб Збитки, заподіяні неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів та їх посадових осіб під час виконання ними своїх службових обов’язків, відшкодовуються в порядку, визначеному законодавством. Стаття 46. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідного митного органу в порядку, визначеному законодавством. Стаття 47. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку контролю Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів та їх посадових осіб скасовувати або змінювати їх неправомірні рішення, а також вживати передбачених законодавством заходів за фактами неправомірних рішень, дій чи бездіяльності зазначених органів та осіб. ГЛАВА 8. Міжнародне співробітництво з питань митної справи Стаття 48. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності. Стаття 49. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи 1. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України. 2. За дорученням Кабінету Міністрів України спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може в обсязі наданих відповідно до закону повноважень вести переговори та консультативну роботу, пов’язані з підготовкою міждержавних та міжурядових договорів з питань митної справи. 3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи з метою вдосконалення митного контролю підтримує зв’язки з митними органами іноземних держав, в установленому законом порядку укладає з ними відповідні міжвідомчі договори. 4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи представляє Україну у Всесвітній митній організації, інших міжнародних митних організаціях. Стаття 50. Співробітництво митних органів України з митними органами суміжних держав 1. Відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися: 1) створення спільних пунктів пропуску через державний кордон України; 2) проведення спільного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України; 3) узгодження в установленому законом порядку часу здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних формальностей; 4) проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил; 5) проведення в установленому законом порядку спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення правопорушень у сфері службової діяльності працівників митних служб; 6) проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів; 7) обмін інформацією, у тому числі з використанням інформаційних технологій та систем. 2. З метою вирішення невідкладних питань щодо пропуску товарів, виявлення та припинення контрабанди і порушення митних правил, забезпечення законності і правопорядку в пунктах пропуску через державний кордон України керівнику митниці та його заступникам надається право проведення робочих зустрічей з представниками митного органу суміжної іноземної держави. Про час, умови і мету таких зустрічей керівник митниці або його заступник інформує керівника відповідного органу охорони державного кордону України. Порядок проведення таких зустрічей визначається Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку. Стаття 51. Взаємодія митних органів України з митними та іншими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Взаємодія митних органів України з митними та іншими уповноваженими органами іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. |