Розділ ІІ. Загальні адміністративні положення

Глава 1. Загальні положення

Стаття 1. Сфера застосування розділу „Загальні адміністративні положення”

1.1. Цей розділ визначає порядок адміністрування податків та зборів, визначених у розділі І цього Кодексу, а також порядок контролю за дотриманням вимог іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби. У разі коли іншими розділами цього Кодексу або митним законодавством визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків та зборів, використовуються правила, визначені у такому іншому розділі або митному законодавстві.

Стаття 2. Визначення термінів

2.1. У цьому розділі терміни застосовуються у такому значенні:

2.1.1) апеляційне оскарження – оскарження платником податку визначеного контролюючим органом грошового зобов’язання у порядку і строки, які встановлені цим Кодексом, за процедурами адміністративного або судового оскарження;

2.1.2) відчуження активів – будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких платник податків втрачає право власності на активи, що належать такому платникові податків;

2.1.3) грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію (крім штрафів, накладених на фізичну особу відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення), у тому числі штрафну (фінансову) санкцію та пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

2.1.4) орган стягнення – державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах компетенції, встановленої цим Кодексом та іншими законами України;

2.1.5) операційний (банківський) день – частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України;

2.1.6) погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми податкового боргу, підтверджене відповідним документом;

2.1.7) податкове повідомлення – рішення – письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на органи державної податкової служби України;

2.1.8) податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків погасити суму податкового боргу;

2.1.9) податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Не можуть забезпечуватись податковою заставою грошові зобов’язання платника податків, що складаються з пені та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих у зв’язку з недотриманням неподаткового законодавства, у тому числі законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

На підставі податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою грошового зобов'язання отримати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому цим Кодексом.

2.1.10) податковий борг – сума грошового зобов’язання, не сплачена платником податків до бюджетів у строк, визначений податковим законодавством або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, пені, нарахованої на суму такого грошового зобов’язання, а також сума коштів, не сплачених платником податків до державних цільових фондів на підставах та у строк, передбачений законодавством про відповідний державний цільовий фонд.

2.1.11) податковий номер – унікальний реєстраційний номер облікової або реєстраційної картки (заяви) платника податків у базі даних про платників податків, порядок формування якого визначається центральним органом державної податкової служби.

2.1.12) податкова порука – це видана банком гарантія погашення податкового боргу платника податків. Податковою порукою гарантується погашення грошового зобов’язання, що входить до складу податкового боргу, у разі коли нарахування такого грошового зобов’язання оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Якщо платник податків протягом 10 календарних днів після закінчення процедури апеляційного оскарження не погашає податковий борг, гарантований податковою порукою, такий борг вважається податковим боргом банку, що видав податкову поруку, і до такого банку застосовуються усі процедури, передбачені податковим законодавством для погашення податкового боргу.

Банк, який здійснив погашення податкового боргу платника податку, має право відшкодувати за рахунок такого платника завдані цьому банку збитки.

Податкова порука не може бути відкликана банком або платником податків.

Податкова порука підлягає реєстрації в органі державної податкової служби, де перебуває на обліку платник податків, що має податковий борг. До здійснення реєстрації податкова порука не має сили і не створює правових наслідків.

Порядок видачі податкової поруки та порядок її реєстрації визначається спільним рішенням Національного банку України та центрального органу державної податкової служби.

Стаття 3. Контролюючі органи та органи стягнення

3.1. Контролюючими органами є:

3.1.1) органи державної податкової служби – щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 3.1.2 і 3.1.3 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;

3.1.2) митні органи – щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони;

3.1.3) органи Пенсійного фонду України – стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

3.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначаються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

3.3. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та центрального митного органу.

3.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

3.5. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, а також державні виконавці в межах їх компетенції. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Стаття 4. Листування з платником податків

4.1. Податкові повідомлення – рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі та відповідним чином підписані.

4.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони доставлені за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з описом вкладення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

4.3. Якщо платник податків на день надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, документи вважаються належним чином врученими навіть у разі їх повернення як таких, що не знайшли адресата.

4.4. За невиконання вимог, передбачених у документах органів державної податкової служби, які не отримані платником податків у випадках, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, платник податків несе відповідальність згідно з цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 5. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені

5.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання та пені підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання або пені на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу (у разі коли сума податкового боргу та сума помилково та/або надміру сплаченого грошового зобов’язання та пені обліковується в межах одного бюджету незалежно від виду платежу). В такому випадку платнику податків органом державної податкової служби надсилається повідомлення про зарахування помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання та пені в рахунок погашення податкового боргу. Таке повідомлення надсилається не пізніше наступного після проведення зарахування робочого дня.

5.2. Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені (крім випадків, визначених абзацом другим пункту 5.1 цієї статті) є подання платником податків заяви на таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби України на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) впродовж 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

5.3. Платник податків подає заяву на повернення переплати у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний (вкладний) рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу), що належить сплатити в бюджет інший, ніж той, до якого були зараховані помилково та/або надміру сплачені суми, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

5.4. Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених сум податків платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Орган державної податкової служби несе відповідальність згідно з законодавством за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з бюджету.

5.5. Зарахування помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов’язання в рахунок погашення податкового боргу не здійснюється стосовно сум грошового зобов’язання, нарахування якого оскаржується платником податків в адміністративному або судовому порядку. У разі коли помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання були зараховані в рахунок погашення податкового боргу до початку процедури апеляційного оскарження, з моменту початку апеляційного оскарження ці суми підлягають поновленню в обліку органів державної податкової служби як помилково та/або надміру сплачені.

Стаття 6. Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності

6.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

6.2. Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 6.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, не менше 1095 днів з моменту подання податкової звітності, для складання якої використовуються такі документи.

У разі коли іншими нормативно-правовими актами передбачені строки зберігання окремих видів документів більші, ніж визначені цим пунктом, то платник податків зобов’язаний зберігати такі документи протягом строку, визначеного такими іншими нормативно-правовими актами.

6.3. Якщо документи, визначені у пункті 6.1 цієї статті, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого за її результатами податкового повідомлення – рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законодавством строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або остаточного вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 6.2 цієї статті.

6.4. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 6.1 і 6.2 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, установленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи, протягом
90 календарних днів з дня, що наступає за днем отримання повідомлення органом державної податкової служби.

Якщо платник податків не повідомив орган державної податкової служби про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 6.1. та 6.2 цієї статті, в порядку, визначеному цим пунктом, то відсутність у платника податку документів унаслідок їх втрати, пошкодження або дострокового знищення не може бути підставою для призупинення планової або позапланової виїзної перевірки або перенесення строку їх проведення.

У разі коли протягом календарного року з дня отримання органом державної податкової служби від платника податків повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, платник податків допускає повторну втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, визначених в абзаці першому цього пункту, це не є підставою для призупинення планової або позапланової виїзної перевірки або перенесення строку їх проведення.

6.5. Підлягають виключенню з обліку операції:

6.5.1) відображені на підставі нікчемних правочинів (господарських зобов’язань), але включені з різних причин до обліку;

6.5.2) відображені в обліку на підставі документів, визнаних судом недійсними.

6.6. У разі коли до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складання такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки надає документи, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6.7 цієї статті), то такі документи можуть бути враховані платником податків у податкових періодах, що наступають за податковим періодом, який перевірявся, і не є підставою для скасування в адміністративному або судовому порядку прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення – рішення.

6.7. У разі коли посадова особа органу державної податкової служби, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від урахування наданих платником податків документів при проведенні перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати органу державної податкової служби, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків – фізичної особи або посадової особи платника податків – юридичної особи) листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до органу державної податкової служби, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Документи можуть бути надані безпосередньо органу державної податкової служби або їх копії можуть бути надіслані в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту.

Документи надіслані в порядку, визначеному цим пунктом, вважаються наданими платником податків для перевірки.

У разі коли платник податків надає документи після вручення йому акта перевірки, проведення перевірки, за результатами якої складено такий акт, поновлюється, а її строк продовжується на п’ять робочих днів з дати поновлення. У цьому випадку за результатами перевірки складається акт або довідка в порядку та в строки, визначені статтею 55 цього розділу.

6.8. Відокремлені структурні підрозділи у випадках, коли вони визначені платником окремого податку, повинні вести облік з цього податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стаття 7. Податкова адреса

7.1. Фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою фізичної особи визнається місце постійного або переважного проживання фізичної особи згідно з реєстрацією в паспорті та/або місце, визначене при взятті її на облік як платника податків в органі державної податкової служби.

Фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

7.2. Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є їх зареєстроване місцезнаходження, місцезнаходження постійно діючого органу, місце управління, місце податкової реєстрації або місце основного та неосновного обліку, якщо інше не передбачене цим Кодексом чи іншими нормативно-правовими актами України.

Місце управління підприємством – місце здійснення повноважень органом управління (радою, правлінням тощо) відповідно до статуту або іншого засновницького документа.

Місце управління підприємством, переданим у довірче управління – місцезнаходження довірчого власника.

Місце управління підприємством, що здійснюється фізичною особою, яка є власником цього підприємства, або фізичною особою, що діє відповідно до договору від імені та за дорученням власника – місце проживання відповідного власника.

Місце управління представництвом, філіалом або іншим відокремленим підрозділом підприємства – місце управління підприємством, до складу якого входить такий підрозділ.

Стаття 8. Податкова інформація

8.1. Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності, необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Суб’єктами інформаційних відносин є:

фізичні особи;

юридичні особи;

об’єднання громадян;

міжнародні організації;

релігійні організації;

суб’єкти владних повноважень.

Суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

8.2. За режимом доступу податкова інформація розподіляється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Відкрита податкова інформація – це уся агрегована або знеособлена інформація, крім тієї, що використовується для цілей внутрішнього контролю та відбору платників податків для аудиту.

Агрегована інформація – це знеособлена інформація, узагальнена за певною ознакою.

Знеособлена інформація – це персоніфікована інформація, перетворена таким чином, що не дає змоги ідентифікувати особу.

Персоніфікована інформація – це інформація про конкретну особу з її ідентифікацією.

Податковою інформацією з обмеженим доступом вважається конфіденційна або таємна інформація.

Податкова інформація з обмеженим доступом – це уся персоніфікована інформація, а також та, що є винятком у визначенні відкритої податкової інформації. Вона є конфіденційною, крім випадків, коли вона є таємною згідно із Законом України „Про державну таємницю”. Обіг такої інформації може відбуватися між суб’єктами владних повноважень у рамках їх прав, визначених цим Кодексом та іншими законами України.

8.3. Податкова інформація має особливий статус, її захист гарантується державою.

Стаття 9. Надання податкової інформації органами державної податкової служби

9.1. Органи державної податкової служби зобов’язані надавати податкову інформацію суб’єктам інформаційних відносин виключно на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

9.2. Надання відкритої податкової інформації забезпечується відповідно до положень Закону України „Про інформацію”.

9.3. За попереднім запитом право на ознайомлення з податковою інформацією з обмеженим доступом щодо себе мають платники податків, фізичні або юридичні особи, їх правонаступники та уповноважені представники, крім:

інформації, отриманої від третіх осіб, якщо це інформація з обмеженим доступом третьої особи, – постійно;

періоду проведення податкового аудиту;

інформації, зібраної під час оперативно-розшукової діяльності, досудового слідства – постійно;

якщо орган державної податкової служби не володіє та / або не повинен володіти інформацією, щодо якої зроблено запит на ознайомлення з інформацією.

Запит розглядається і ознайомлення з інформацією відбувається протягом одного місяця з дня надходження такого запиту.

Процедури такого ознайомлення з податковою інформацією визначаються центральним органом державної податкової служби.

9.4. Податкова інформація з обмеженим доступом надається органам державної влади, органам прокуратури, органам місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законодавством, періодично або за письмовим запитом.

Відповідь на запит щодо отримання податкової інформації надається органом державної податкової служби у термін не більше одного місяця від дня надходження запиту, крім випадків встановлених законом.

9.5. Порядок надання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків надання такої інформації в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби відповідно до вимог пункту 9.3 цієї статті.

Крім того, податкова інформація з обмеженим доступом надається шляхом виїмки носіїв податкової інформації за процедурою, визначеною Кримінально-процесуальним кодексом України.

9.6. Податкова інформація з обмеженим доступом надається органам державної влади, органам прокуратури, органам місцевого самоврядування:

9.6.1) за запитами;

9.6.2) за протоколами про обмін податковою інформацією;

9.6.3) шляхом виїмки носіїв податкової інформації за процедурою, встановленою Кримінально-процесуальним кодексом України;

9.6.4) в інших випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

9.7. У передбачених законодавством випадках органи державної податкової служби надсилають обґрунтовану відмову у наданні інформації.

9.8. Одержувачі податкової інформації з обмеженим доступом, зазначені в пункті 9.4 цієї статті, несуть відповідальність, за її розголошення згідно із законодавством.

9.9. У разі виявлення порушень встановленого режиму доступу та/або фактів витоку податкової інформації, допущених одержувачем податкової інформації з обмеженим доступом, контролюючий орган має право припинити надання такої інформації в односторонньому порядку та подати скаргу до суду з вимогою компенсувати збитки, завдані внаслідок такого розголошення, відповідно до законодавства.

9.10. Втрата документів, що містять податкову інформацію, або розголошення інформації з обмеженим доступом, яка отримана службовими особами у зв'язку з виконанням службових обов'язків, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України.

9.11. Орган державної податкової служби не несе відповідальності за оприлюднення інформації про платників податків, якщо таке оприлюднення здійснено самими платниками податків або за їх згодою.

Blog

Розділ ІІ. Загальні адміністративні положення

Содержание