Модель інноваційного загальноосвітнього навчального закладу

Вид материалаДокументы

Содержание


Школа – родина
Подобный материал:

Модель інноваційного загальноосвітнього навчального закладу –

Адаптивна школа розвитку особистості .

розроблена на основі праць Г.В.Єльнікової, Т.І.Шамової та інших, при тісному співробітництві та науковому керівництві Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів ( проректор з наукової роботи к.п.н., професор Морева Т.Г.; завідувач науково – методичним відділом управління освіти Товстуха К.М.).

Підґрунтям розробки моделі навчального закладу стала участь у комплексному експерименті Академії педагогічних наук України « Освітній моніторинг як механізм адаптивного управління загальною середньою освітою» та продовження експериментальної роботи над новою проблемою «Педагогічні технології моніторингу якості освіти в системі управлінської діяльності навчального закладу», що є логічним продовженням попередньої роботи.

Концептуальна основа моделі Адаптивної школи розвитку особистості, програма її розвитку ґрунтується на філософії освіти, яка відповідає цінностям «відкритого суспільства». Загальна середня освіта має забезпечити умови для морального, фізичного, художньо-естетичного розвитку учнів, виховання громадянина демократичного суспільства, що визначає освіченість, вихованість, культуру найвищим цінностями, незмінними чинниками соціального прогресу.

Скадовська спеціалізована школа №1 – це той соціальний інститут, що реалізує мету загальної середньої освіти, робить вирішальний внесок у формування інтелекту, самосвідомості нації, забезпечення її фізичного й духовного здоров’я

Ми чітко визначаємо загальні завдання і принципи освіти у спеціалізованій школі . У закладі панує тверде переконання, що кожен учень – це унікальна й неповторна індивідуальність. Тому пріоритет вільного розвитку особи є базовим принципом побудови освітньої системи школи.

Наша головна мета – зрозуміти кожну особистість та виявити до неї повагу.

Тому наше завдання полягає у створенні атмосфери турботи і підтримки учнів, яка сприяла б розвитку їхніх можливостей, задовольняла їхні інтелектуальні, емоційні й соціальні потреби.

Наша робота спрямована на те, щоб кожен учень міг :
  • розвинути здібності критичного мислення й незалежного висловлювання;
  • поповнити знання у сферах, які цікаві учневі й розкривають перед ним нові горизонти пізнання;
  • розвивати спроможність приймати самостійні рішення;
  • оволодівати необхідними навичками з базових та профільних предметів;
  • навчити радіти навчанню й поважати освіту;
  • розвинути свій емоційний інтелект;
  • отримати необхідну індивідуальну педагогічну підтримку;
  • розвинути самосвідомість кожного учня як самостійної особистості і як члена колективу;
  • зберегти і зміцнити моральне, фізичне і психічне здоров’я вихованців
  • сприяти взаємоузгодженню зовнішніх потреб та внутрішніх мотивів до саморозвитку та самореалізації всіх учасників навчально – виховного процесу.

Таким чином у школі цінується почуття незалежності, яке поєднується з відповідальністю за виконання своїх обов’язків, заохочуються індивідуальні інтереси, що сприяють загальному розвитку колективу.

Концепція розвитку школи стверджує необхідність якісного оновлення змісту освіти, забезпечення безперервного процесу становлення та розвитку гармонійної творчої особистості учня. Підготовка державі й суспільству справжнього громадянина – патріота, вихованого на кращих традиціях української народної педагогіки, здатного стати компетентним спеціалістом.

Школа бере на себе місію створення нового освітнього середовища, де панує атмосфера педагогічної творчості вчителів – однодумців, учнів і батьків.

Нове освітнє середовище передбачає й новий зміст освіти, нові технології навчання і виховання, розвиток інтелектуальних здібностей дітей, щоб вивести кожного школяра на виховання культури творчого мислення.

Реалізація місії та завдань школи здійснюється в першу чергу через роботу над експериментальним дослідженням «Педагогічні технології моніторингу якості освіти в системі управлінської діяльності навчального закладу», що є складовою колективної проблеми лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України «Функціональний підхід до управління загальноосвітніми навчальними закладами».

Дана модель інноваційного загальноосвітнього навчального закладу передбачає наступні напрямки модернізації :
  • гуманізацію і демократизацію навчально - виховного процесу;
  • інтенсифікацію управління;
  • інформатизацію діяльності;,
  • посилення соціально – виховних функцій;
  • природовідповідний розвиток кожної особистості

Модель інноваційного загальноосвітнього навчального закладу - Адаптивна школа розвитку особистості відповідає всім критеріям основних законів та принципів дидактики, таких як :

Принцип свідомості та активності: модель сприяє активній, свідомій участі в її розробці, удосконаленні та реалізації всіх учасників навчально – виховного процесу. Вона сприяє пробудженню мотивації до активних дій через участь в процесі аналізу, самоаналізу діяльності кожного члена колективу і навчального закладу в цілому. Свідому участь у процесі прогнозування розвитку моделі, в прийняття і реалізації управлінських рішень через участь в проведенні моніторингових процедур, рефлексії, делегування повноважень окремим підрозділам або членам колективу. Кожен учасник реалізації моделі засвоює науку самоменеджменту, підпорядковуючи свої потреби до самовдосконалення загальним потребам розвитку навчального закладу. Дана модель сприяє утвердженню суб’єкт - суб’єктних відносин на всіх рівнях: адміністрація - учитель, учитель – учень.

Принцип наочності : застосування критеріальних квалімертричних моделей в різних сферах і напрямках діяльності школи, практичне впровадження моделі локального моніторингу навчального закладу на всіх рівнях управління, систематизація проведення моніторингово – рефлексивних процедур через таблиці, графіки, діаграми, рейтингова оцінка участі кожного учасника навчально – виховного процесу в реалізації завдань школи; висвітлення цих процесів через стенди, мультимедійні презентації, візитки, шкільну газету, Web –сторінку тощо – є найкращим механізмом висвітлення роботи шкільного колективу та кожного його члена і є основою для аналізу і самоаналізу роботи, а значить стимулює особистість до розвитку.

Принцип системності і послідовності : дана модель враховує всі напрямки діяльності школи ( навчальний, виховний, управлінський, науково – методичний, соціально – педагогічний) і охоплює всіх учасників навчально – виховного процесу. Модель являє собою цілісну систему удосконалення роботи закладу, направлену на формування адаптивного особистісно орієнтованого освітнього середовища, яке б сприяло розвиткові особистості вчителя і учня.

Принцип доступності: в основі принципу доступності покладено закон тезауруса: доступним для людини є лише те, що відповідає її тезаурусу( від латинського tesaurus – «скарб»), тобто – обсягу накопичених знань, вмінь, способів мислення. Щоб дана модель була зрозуміла і доступна тим, хто буде її впроваджувати, у навчальному закладі розроблена і впроваджується дієва система освіти і самоосвіти педагогічних кадрів, як складова структури науково – методичної роботи. Основне завдання системи – формувати нове педагогічне мислення, в основі якого розуміння унікальності кожної дитячої особистості, принцип дитиноцентризму.

Принцип науковості: дана модель розроблена на основі наукових праць російських та українських вчених : Г.В.Єльнікової, Т.І.Шамової, Т.М.Давиденко та інших, її впровадження здійснюється при безпосередньому науковому керівництві ПУРІПО ( Морєвої Т.Г., Товстухи К.М.). Таким чином модель ґрунтується на новітніх досягненнях педагогіки, методики, психології, перспективного педагогічного досвіду.

Принцип зв’язку теорії і практики: академік І.П.Підласий стверджував : «Педагогічна теорія – абстракція, її практичне застосування – велике мистецтво».

Модель адаптивної школи розвитку особистості є науково – обґрунтованим продуктом. Її ефективність і якість перевіряються й спрямовуються практикою. Саме практика – критерій істини, джерело застосування теоретичних розробок. Сама модель, її складові структурні елементи, механізми застосування, напрямки реалізації не є чимось сталим. Вона змінюється і удосконалюється на основі практичних потреб закладу освіти та перспектив розвитку освіти в Україні в цілому.




Основними напрямами інноваційної управлінської діяльності є :
  • концептуальність управління, його інтенсифікація;
  • адаптивність управління;
  • психологізація управлінського менеджменту;
  • відповідність місії школи і функцій управління;
  • інформаційне забезпечення процесу управління;
  • дослідження динаміки розвитку навчального закладу з усіх напрямків діяльності на основі моніторингових процедур;
  • реалізація принципів особистісно зорієнтованого управління школою;
  • демократизація управління шляхом впровадження адаптивної моделі державно – громадського управління.

Внутрішкільне управління базується на основі використання системи локального моніторингу навчального закладу (додаток 1).

Локальний моніторинг забезпечує широке включення в процес підготовки та прийняття управлінських рішень всіх суб’єктів навчально – виховного процесу, а також вдосконалення технології управління школою.

Цьому також сприяє застосування показників цільових функцій управління навчальним закладом (додаток 2).

Центральною ланкою інформаційного забезпечення управління школою є управлінська інформація, як основа для прийняття управлінських рішень (додаток 3).

Вся управлінська діяльність ґрунтується на принципах особистісної орієнтації (додаток 4).

У навчальному закладі використовуються засади адаптивного управління.

За допомогою адаптивного управління відбувається поєднання, взаємо-
узгодження, гармонізація потреб людини, суспільства і держави.

Важливий напрямок адаптивного управління – забезпечення державно –
громадської моделі його здійснення (додаток 5).

Така модель враховує місцеві особливості і специфіку регіону і школи, конкурентноздатність освітніх послуг, що надає заклад освіти, посилення взаємодії з батьками і громадськістю, більшу відкритість і демократизм, органічне поєднання засобів державного впливу з громадським управлінням. Розробка шкільного змісту освіти, управління стратегією розвитку школи, вже не є прерогативою командної “ верхівки”. Управління складною соціальною структурою, якою є сучасна школа нині неможливе без участі батьків, учнів, різноманітних верств суспільства.

Зокрема значно зросла роль колегіальних органів управління: Ради школи, Піклувальної та педагогічної ради, загальних зборів трудового колективу, батьківських зборів, учнівського самоврядування. Саме державно – громадське управління забезпечує перехід школи з режиму функціонування в режим розвитку.

Невід’ємною складовою моделі адаптивного державно - громадського управління, є технологія управління школою, що розвивається, побудована на реалізації чотирьох блоків: учитель, учень, батьки, громадське середовище (додаток 5).

Робота з вчителями полягає у реалізації принципу: Учитель - співучасник процесу вироблення і реалізації перспективних завдань розвитку школи.

Особистість підлеглого наша управлінська команда розглядає у двох аспектах : особистість є одночасно творцем норм та їх виконавцем, тобто визначення мети та її виконання проходить у процесі спільної діяльності керівника та підлеглих ; особистість має право на вільний вибір досягнення визначеної мети ; на індивідуальний стиль діяльності, на творчий підхід до справи.

Учитель не об’єкт, а суб’єкт управління. Суб’єкт – суб’єктна система відносин сприяє зростанню особистості педагога, з’являються особистісні мотиви до власного самовизначення, самореалізації.

Одним із методів активного залучення педагогів у процес управління, що сприяє пробудженню мотивації до професійного розвитку, вважаємо делегування повноважень адміністрації педколективу, окремим його членам.

Триває послідовний процес формування колективу однодумців, де панують організованість, погодженість, єдиний стиль відносин до учнів, батьків, єдина вимогливість, єдині педагогічні позиції всіх членів колективу до найважливіших питань життя і діяльності школи. Вчитель має право на вільний вибір засобів досягнення поставлених цілей, на індивідуальний стиль діяльності, творчий підхід до справи. Це дає можливість адміністрації школи замінити функції контролю на самоконтроль та взаємоконтроль педагогів, в тому числі за допомогою моніторингу. Працюючи над власним професійним вдосконаленням, вчителі вчаться самоменеджменту.

Мотиваційними рушійними силами процесу формування колективу однодумців є персоналізація особистісних внесків, що дає професійну наснагу вчителю; створення ситуації успіху, за якої спостерігається постійна позитивна атмосфера в навчальному закладі.

Робота з учнями побудована на використанні у викладанні нових підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на формування технологій розумової праці учнів. Співпраця учителя і учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання і відкриттів, постійне створення ситуації успіху – ось складові цієї технології.

Прагнемо, щоб дитина чи підліток не тільки володіли сумою знань зі шкільних предметів, але й усім досвідом демократичних відносин у суспільстві , навичками управління собою, своїм життям у колективі, вміти брати відповідальність за свою діяльність. Для цього вектор діяльності повернуто на виховання лідерських якостей у школярів, котрі слід розглядати як готовність кожного до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів. Їх реалізація проходить, перш за все, через дитячо - юнацький рух та учнівське самоврядування.

Сьогодні учні школи є рівноправними партнерами дорослих у вирішенні найважливіших проблем її життя. Це стало можливим завдяки дієвій структурі самоврядування, яка об’єднана у Шкільну Президентську республіку.

Суттєво змінилися роль і місце батьків в освітній політиці школи. Ми бачимо сім’ю як один з найважливіших соціальних замовників освіти, активно вивчаємо позицію батьків, враховуємо її при організації спеціалізованих, поглиблених, профільних класів, додаткової освіти, формуванні варіативної складової навчального плану, виборі напрямків виховної роботи. Переконані, що освітній простір школи має бути максимально відкритим для батьків. Для цього їм надається повна інформація про суть нових технологій навчання і виховання, про зміст і перспективи розвитку школи, про проблеми і особливості розвитку дітей тощо. Продовжуються традиції батьківського педагогічного всеобучу, оновлюються зміст і форми його роботи.

Найкраще розкрився педагогічний потенціал взаємодії сім’ї і школи завдяки створенню комплексу ШКОЛА – РОДИНА – відкритого, єдиного загальноосвітнього середовища, яке об’єднує зусилля сім’ї, школи, широкого загалу на виховання національно свідомої, всебічно розвиненої особистості.

Колегіальними формами управління поряд з педрадою стали Загальношкільні збори, в яких беруть участь вчителі, учні, батьки. Плідно співпрацює з дирекцією Рада школи, Рада голів батьківських комітетів класів, Піклувальна рада та створений при ній Фонд батьківської підтримки. Колективні органи учнівського та батьківського самоврядування – дієвий засіб формування громадської думки й ефективний спосіб демократизації управління.

Важливу роль в управлінні на державно-громадських засадах відіграє взаємодія з громадським середовищем.

Педагогізація мікрорайону школи, робота за місцем проживання учнів і вчителів допомагає використати соціальне середовище для формування особистості учнів, створити єдиний виховний розвиваючий простір.

Демократичність школи в її відкритості перед громадськістю. Сучасному керівництву необхідно засвоїти Pablic realeation - мистецтво спілкування з громадськістю.

PR є один з елементів системи управлінської діяльності, спрямований на встановлення взаємовигідних гармонійних відносин між школою та громадськістю, від яких залежить успіх функціонування і розвитку загальноосвітнього навчального закладу. Поділяємо думку, що вміння подати себе з найкращого боку в умовах ринкових відносин межує з мистецтвом. Громадська думка про школу створюється шляхом реклами, публікацій у друкованих та електронних засобах масової інформації, проведення виставок, семінарів, зборів, зустрічей, презентацій, творчих звітів, свят тощо. При реалізації цих шляхів і створюється громадський резонанс на основі цілісної та відкритої інформації про себе. Тому до річного плану роботи школи вводимо пункти, що передбачають формування громадської думки, розвиток стосунків з громадськістю, встановлення оптимальних стосунків із владою, взаємодію із засобами масової інформації. Створення позитивного іміджу школи в соціальному оточенні – одна з першочергових задач управління.

Таким чином, реформування полягає в трансформації державної системи управління в державно – громадську, завдяки чому навчальний заклад набуде здатності до самоорганізації і саморозвитку.




Показники цільових функцій управління Скадовською спеціалізованою школою І – ІІІ ступенів № 1





МОДЕЛЬ

ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ










Додаток 6