1 підтримання державного обвинувачення в суді
| Вид материала | Документы |
- Зміст І побудова обвинувальної промови, 43.5kb.
- Статут акціонерного товариства, 158.75kb.
- 29 вересня 2009 року, 91.7kb.
- 2 Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України Хавронюку М.І, 305.93kb.
- Реферат на тему: Виклад фактичних обставин злочину, 50.35kb.
- Исячі й тисячі, їх популяризували в своїх актах обвинувачення речники режиму, бажавши, 480.26kb.
- В Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії, 51.51kb.
- Програма забезпечення у 2012-2015 роки військово-патріотичного виховання, підготовки, 58.25kb.
- Національна академія державного управління при президентові україни одеський інститут, 1183.54kb.
- Шановний випускнику!, 10.12kb.
Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) наглядза додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) наглядза додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні іншихзаходів примусового характеру, пов'язанихз обмеженням особистої свободи громадян.
Конституція суттєво обмежила функції, які здійснювала прокуратура згідно зі ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», а саме: з компетенції прокуратури виключені такі напрямки її діяльності як нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами (так званий «загальний нагляд»), а також розслідування діянь, що містять ознаки злочину (п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»).
Під функцією того чи іншого органу звичайно розуміється напрямок, вид діяльності або його соціальне призначення. Тобто поняття «функція» пов'язується з діяльністю, виконанням певних обов'язків.
У той же час відповідно до п. 9 розділу XV Конституції («Перехідні положення») прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її фукціонування.
Слід відзначити, що створення єдиного слідчого апарату передбачалося ще Концепцією судово-правової реформи, прийнятою 28 квітня 1992 року. З об'єднанням слідчих апаратів прокуратури, МВС та СБУ автоматично припиниться функція попереднього слідства,.яку здійснюють вказані державні органи.
Що ж стосується загального нагляду, то необхідність здійснення цієї функції прокуратури, принаймні на перехідний період побудови правової держави, відстоюється багатьма вченими та практичними працівниками1. У нинішній час Україна переживає переломний момент у своєму розвитку, який супроводжується кризовими явищами в усіх галузях державної діяльності та суспільного життя, що само по собі не зумовлює усунення такого важливого стабілізуючого фактору, як загальнонаглядова діяльність прокуратури.
Аналіз конституційних положень та Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокуратуру сьогодні не можна охарактеризувати як орган вищого нагляду за додержанням законів, бо крім наглядових (п.п. З, 4 ст. 121 Конституції України, п. п. 1, 2, 5, 6 Зак. Укр. «Про прокурату-ру»), вона виконує ще й так звані «ненаглядові» (п. п. 1, 2 ст. 121 Конституції України, п. п. З, 4 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру») функції.
Досягнення поставлених перед прокуратурою завдань відбувається в результаті її багатобічної діяльності, використання сукупності різноманітних за характером повноважень, що дає підставу говорити про багатофункціональність прокуратури.
Становлення судової влади та реалізація принципу змагальності обумовили виключення суду з числа об'єктів прокурорського нагляду. Прокурор не здійснює функції нагляду за додержанням законів при розгляді справ у судах. Він є учасником судового процесу і користується правами, рівними з правами інших учасників судового засідання.
Діяльність прокурора у суді позначена Конституцією України у двох напрямках: підтримання державного обвину вачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
В судовому розгляді кримінальних справ прокурор'займає процесуальне становище державного обвинувача, тобто його діяльність спрямована на викриття винного у скоєнні злочину і реалізацію його кримінальної відповідальності. Таким чином, самостійність функції державного обвинувачення обумовлюється специфікою предмету судового розгляду — обвинувачення, завдань та процесуального становища прокурора.
Що ж стосується представництва у суді, то тут мається на увазі перш за все участь прокурора у судовому розгляді цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та господарських спорів у арбітражних судах. Захищаючи інтереси держави та громадянина, прокурор у судовому засіданні займає процесуальне становище представника їх інтересів.
Самостійним напрямком діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які проводять опера-тивно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство1. Такий нагляд здійснюється у досудових стадіях кримінального процесу, тобто у стадіях порушення кримінальної справи та попереднього слідства. Саме на цих етапах кримінального процесу відбувається суттєве обмеження конституційнихправ і свобод громадян. Правомірність такого обмеження може бути забезпечена лише за допомогою цілого ряду гарантій, серед яких важливе місце-займає прокурорський нагляд. На прокурора покладається двоєдине завдання: сприяння викриттю винних у скоєнні злочину, повному, всебічному та об'єктивному дослідженню обставин справи, та забезпечення законності під час цього процесу. Звідси й інший, владно-розпорядчий характер його повноважень, який дозволяє безпосередньо усувати виявлені порушення закону: скасовувати незаконні чи необгрунтовані постанови органу дізнання або слідчого, давати обов'язкові для виконання вказівки по кримінальних справах тощо.
Нагляд за додержаннягсгзаконів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні іншихзаходів примусового характеру, пов'язанихз обмеженням особистої свободи громадян, здійснюється як прокурорами спеціалізованих прокуратур з нагляду за виконанням законів в установах, що виконують покарання, так і територіальними прокурорами. Це найбільш велика за обсягом функція прокуратури. Вона охоплює весь комплекс норм кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого та іншого законодавства, що регулює порядок застосування заходів примусового характеру, виконання кримінальних покарань, порядок та умови тримання або відбування покарання. Особливий характер діяльності спеціалізованих установ та посадових осіб, які забезпечують виконання кримінальних покарань та заходів примусового характеру, обмежені можливості відстоювання громадянами своїх законних прав в умовах застосування до них таких заходів обумовлюють надання прокурору широкого спектру повноважень: не лише опротестування, але й скасування незаконних актів адміністрації місць тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установ, в яких засуджені відбувають покарання, установ для примусового лікування і перевиховання, зупинення виконання цих актів, звільнення особи, яка незаконно перебуває в таких установах.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства. Вказані види діяльності прокуратури нее самостійними її функціями, оскільки попередження злочинів та інших правопорушень є одним з етапів (стадій) прокурорської діял ьності. Тому розробка заходів запобігання правопорушенням, а також роз'яснення законодавства є невід'ємною частиною профілактичної діяльності прокуратури.