Дубич Клавдія Василівна. Особистісно орієнтоване виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу: дис канд наук: 13. 00. 07 2007
| Вид материала | Документы |
- Атлетизм як різновид самостійних занять з фізичного виховання студентів вищого навчального, 89.46kb.
- Фізична культура як соціальне явище та складова навчального процесу в умовах сучасного, 130.7kb.
- Відрахування осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, та їх поновлення, 68.62kb.
- О.Є. Проблема управління навчальною діяльністю студентів у педагогічній системі вищого, 130.76kb.
- Проблема здоров'я студенток вищого педагогічного навчального закладу, 131.15kb.
- Правила користування бібліотекою навчального комплексу «Україна гіпаніс», 48.23kb.
- Капля Олександр Миколайович. Органи внутрішніх справ України в умовах її інтеграції, 376.59kb.
- Авер'янова Ніна Миколаївна. Образотворче мистецтво як чинник національного виховання, 85.2kb.
- Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, 135.66kb.
- Правила прийому до магістратури Державного вищого навчального закладу "Київський національний, 72.88kb.
Дубич Клавдія Василівна. Особистісно орієнтоване виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу: дис. канд. наук: 13.00.07 - 2007.
Анотація до роботи:
Актуальність дослідження. Розвиток педагогічної освіти в Україні в європейському контексті потребує посилення уваги з формування особистості, здатної до самостійного вирішення проблем, самовизначення і творчого саморозвитку, що знайшло відображення в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України, Концепції педагогічної освіти тощо. Реалізація цього стратегічного завдання неможлива без модернізації навчально-виховного процесу зі студентами з метою розвитку їх нахилів, обдарувань, здібностей, індивідуальності в контексті створення необхідного соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Особливої уваги вимагає підвищення рівня особистісно орієнтованого виховання студентів, які могли б самостійно та активно діяти, адаптуючись до умов життя, що змінюються, досягати високих меж соціальної взаємодії і духовного самовдосконалення.
Провідна роль в цьому належить вищим навчальним закладам тому, що саме вони покликані давати не лише наукові знання студентам, а й розширити межі гуманістично-демократичного впливу на сучасне суспільство, формувати суспільноприйняті норми життя і сприяти духовній зрілості студентської молоді.
Традиційна освіта не прагнула залучити людину до вищих змістів загальнолюдських цінностей як основи духовного життя. Невизначеність пріоритетів навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах призводить до абстрактного формулювання цілей особистісно орієнтованого виховання та розвитку творчої індивідуальності.
Для вирівнювання ситуації у сучасній вітчизняній освіті необхідний перехід на інноваційні моделі проведення навчально-виховного процесу у вищій школі. У якості методологічного імперативу виникає потреба визнання особистісно орієнтованого виховання як специфічної організації навчально-виховного процесу у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу, яка повинна створювати умови для особистісного росту кожного студента. Створення таких умов викликане потребами формування нової генерації фахівців – носіїв і джерел соціальної та професійної діяльності, високої культури, з розвинутими індивідуальними здібностями, спроможних концептуально осмислювати та проектувати власну освітньо-виховну діяльність; готових взяти на себе відповідальність за прийняття рішень. У цьому процесі на перше місце виходить вміння відстоювати свою власну ініціативу і позицію. Крім того, на можливість отримання значних результатів у вихованні студентської молоді можна розраховувати шляхом встановлення такого освітньо-виховного простору, який є організованою ефективною педагогічною системою, що реалізується в аудиторних і позааудиторних заняттях і дає можливість студентам відчути себе особистістю та орієнтуватися на власний індивідуальний розвиток.
Проблема розвитку особистості в різні періоди цікавила як класиків-психологів (Л. Божович, Л. Виготський, Г. Костюк, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.), так і представників сучасної психологічної науки (Л. Анциферова, І. Бех, Л. Буєва, Н. Коломенський, С. Максименко, В. Семиченко, В. Слободчиков та ін.). Педагогіку особистості створювали багато відомих педагогів (Е. Бондаревська, І. Зязюн, В. Ільїн, Н. Миропольська, В. Серіков, О. Скрипченко, Г. Шевченко та ін.), особистісний підхід в освіті та вихованні розробляли І. Бех, В. Давидов, В. Ільїн, С. Максименко та ін.
Проблемі особистісно орієнтованої освіти та виховання приділяли увагу в своїх наукових дослідженнях І. Бех, О. Алексюк, І. Підласий, О. Савченко, М. Ярмаченко; цілісності освітнього процесу - В. Бутенко, В. Бондар, А. Верхола, В. Козаков, І. Лернер, В. Паламарчук, С. Сисоєва, М. Скаткін, та ін.; проблемі управління навчально-виховним процесом - В. Маслов, В. Пікельна, В. Сластьонін, В. Сухомлинський та ін.; досвіду емоційно-цілісного ставлення до світу - І. Лернер, В. Мясищев, М. Скаткін, Г. Шевченко та ін., досвіду ціннісно-орієнтаційної діяльності - Т. Баранова, Л. Божович, В. Василенко, О. Кононко; психологічної підтримки навчально-виховного процесу підготовки фахівців - Г. Балл, В. Войтко, О. Киричук, Г. Костюк, С. Максименко, В. Роменець, А. Фурман.
Важливу роль при розробці моделі індивідуалізації освіти та виховання відіграли праці в галузі нових інформаційних технологій, інноваційних педагогічних технологій і відкритої освіти (А. Абрамешин, Т. Вороніна, І. Дичківська, Ж. Зайцева, А. Іванников, О. Молчанова, В.Тихосвітов, А.Тихонов, В. Паламарчук, О.Пєхота, Ю.Рубін, С.Сисоєва, У.Солдаткін, О.Хорошилов та ін.).
Проблема індивідуалізації навчально-виховного процесу розглядається у працях відомих зарубіжних педагогів, зокрема: сербського педагога К. Ангеловськи, англійських та американських педагогів Х. Барнет, Ф. Берк, Д. Гамільтон, Н. Грос, У. Кінгстон, Н. Лагервей, М. Майлз, П. Серч, А. Хаберман, Р. Хейвлок та ін.
Теоретичний аналіз наукових праць, у яких представлені результати наукових досліджень показав, що проблема особистісно орієнтованого виховання у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу ще недостатньо досліджена і розроблена в теоретичному та практичному аспектах. Потребують теоретичного обґрунтування і практичної розробки аналіз, відбір та конструювання особистісно значущого змісту, методів і засобів виховання з опорою на загальнолюдські, національні цінності, творчу самореалізацію.
Ознайомлення з результатами теоретичних напрацювань вчених і практичним досвідом виховної роботи у вищих навчальних закладах дало змогу виявити низку суперечностей між:
- потребою суспільства до підвищення рівня особистісно орієнтованого виховання студентів і відсутністю у вищих навчальних закладах необхідних педагогічних умов, які спонукають студентів до організації своєї життєдіяльності за нормами загальнолюдських цінностей;
- необхідністю створення соціокультурного середовища для реалізації творчого потенціалу студентів до саморозвитку та самовдосконалення особистості і застарілими стереотипами організації виховного процесу у вищих навчальних закладах.
Науково-методичні потреби в розв’язанні виявлених суперечностей дозволяють сформулювати проблему дослідження, котра полягає в необхідності теоретичного обґрунтування, експериментальної перевірки та реалізації педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Актуальність проблеми, її недостатнє вивчення та висвітлення в науковій літературі і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Особистісно орієнтоване виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження пов’язане з реалізацією основних напрямів Національної доктрини розвитку освіти України, Державної програми “Вчитель” і виконанням планової наукової теми Рівненського інституту Відкритого Міжнародного університету розвитку людини “Україна” “Організація навчально-виховного процесу серед студентської молоді вищого навчального закладу в умовах розвитку українського суспільства” (протокол № 3 від 7 травня 2001 року) та науковими розробками, що проводяться на кафедрі педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за темою: “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (номер державної реєстрації 0105 U 000264). Тему дисертації затверджено Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 4 від 30 вересня 2005 року) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 2 від 25 жовтня 2005 року).
Об’єкт дослідження – процес особистісно орієнтованого виховання студентської молоді в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Предмет дослідження – педагогічні умови, що забезпечують ефективність особистісно орієнтованого виховання студентської молоді в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що ефективність особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу забезпечується:
- розробкою та впровадженням в навчально-виховний процес педагогічних умов, які спрямовані на культивування загальнолюдських цінностей і гуманних відносин за допомогою збереження і примноження традицій життєдіяльності колективу, підтримку “естетичного” в матеріальній та духовній сфері на основі визнання самобутності та самоцінності особистості студента та викладача, надання студентові свободи у виборі місця, ролі і ступеню участі у виховних заходах із врахуванням інтересів і самооцінки здібностей і можливостей студента;
- посиленням гуманістичної спрямованості суб’єкт-суб’єктної взаємодії студентів та викладачів у навчально-виховному процесі на основі особистісно орієнтованого підходу;
- підпорядкуванням процесу особистісно орієнтованого виховання розвитку індивідуальності студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили необхідність постановки та вирішення наступних завдань дослідження:
1. Провести аналіз досліджень з проблеми особистісно орієнтованого виховання та розвитку індивідуальності і визначити ступінь її розробки в сучасній педагогічній теорії.
2. Виявити вплив соціокультурного середовища на особистісно орієнтоване виховання студентів вищого навчального закладу та розробити зміст поняття “соціокультурне середовище”.
3. Визначити критерії та рівні особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
4. Розробити та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Методологічну основу дослідження складають: філософські ідеї гуманістичного навчання та виховання, що спрямовані на саморозвиток та самовдосконалення особистості студента; естетико-психологічні положення про єдність загальнолюдських, національних та морально-духовних цінностей; концепції особистісно орієнтованого навчання та виховання; ідеї особистісно орієнтованого підходу до виховання дозволяють розглядати розвиток індивідуальності студентів як цілісне утворення, яке має змістові, структурні і функціональні зв’язки та сприяє творчій активності та самовизначенню; положення діяльнісного підходу як основи організації діяльності студентів, за якої вони усвідомлюють себе як особистість, виявляють і розкривають свої можливості, творчі здібності і виступають активними учасниками різних видів діяльності; ідеї культурологічного підходу, що спрямовані на виховання студентів шляхом засвоєння ними як існуючих у суспільстві цінностей, так і створення нових, ідеї індивідуального підходу.
Теоретичну базу дослідження становить положення та висновки фундаментальних теорій: особистісно орієнтованої освіти і виховання (І. Бех, І. Зязюн, О. Саченко, М. Ярмаченко); загально-теоретичне та соціально-психологічне обґрунтування суб’єкт-суб’єктних відносин у навчально-виховному процесі (Б. Ананьєв, Г. Балл, І. Бех, А. Брушлінський, М. Вейт, О. Кириченко, Г. Костюк, Е. Климов, М. Лапонов, С. Рубінштейн, А. Фурман та ін.); теорії навчальної педагогічної та освітньої діяльностей (А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, Е. Бондаревська, Г. Волкова, С. Гессен, В. Горшкова, А. Кірсанов, І. Лернер, В. Максимов, М. Поташник, О. Савченко, В. Сластьонін, А. Субетто та ін.); вплив соціокультурних чинників на розвиток особистості і її поведінку (P. Вайнола, А. Капська, Н. Лавриченко, Р. Лінтор, М. Лукашевич, Д. Мацумото, А. Мудрик, С. Подмазін та ін.); концепції розвитку освіти, виховання та навчання в сучасних умовах (В. Андрющенко, І. Бех, І. Зязюн, Л. Сущенко, Л. Вовк, Б. Євтух, Л. Міщик, О. Пєхота, О. Плахотнік, Ю. Руденко, О. Шпак та ін.).
Для досягнення мети і реалізації завдань дослідження застосовувався комплекс наукових методів. Використано, зокрема, теоретичні, емпіричні та статистичні методи.
Теоретичні методи – аналіз і синтез, аналогія в поєднанні з індукцією, порівнянням, класифікацією та узагальненням філософської, педагогічної і психологічної літератури з проблеми дослідження, метод теоретичного моделювання та прогнозування при визначенні предмета, об’єкта, гіпотези, конструювання теоретичної моделі, метод конкретизації та систематизації теоретичних знань при розробці завдань дослідження.
Емпіричні методи: діагностичні – анкетування, тестування, соціометрія, написання звітів, творчих робіт, бесіди; прогностичні – експертні оцінки, ранжування; експериментальні – констатувальний, формувальний експерименти; обсерваційні – пряме, побічне спостереження; праксиметричні – аналіз діяльності та методи аналізу даних за допомогою сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій.
Статистичні методи використовувалися для обробки експериментальних даних, переважно, кількісного аналізу емпіричного матеріалу констатувального та формувального експериментів.
Організація дослідження. Поставлені завдання визначили хід експериментального дослідження проблеми. Воно проводилося у три етапи період від 2001 до 2007 р.р.
На першому етапі (2001 - 2002 р.р.) здійснювався аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури, дисертаційних досліджень з проблеми, визначався понятійний апарат, сформулювалася гіпотеза, проводився констатувальний експеримент, здійснювався первинний збір і аналіз емпіричного матеріалу. Основні методи дослідження: теоретичний аналіз і синтез літературних джерел; констатувальний експеримент; анкетування, тестування.
На другому етапі (2003-2004 р.р.) розроблялася теоретична модель дослідження та педагогічні умови особистісно орієнтованого виховання студентів; основні напрями формувального етапу експерименту; розроблялася і впроваджувалася в практику роботи вищої школи методика особистісно орієнтованого виховання, спрямована на розвиток індивідуальності студента в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу. Основними методами на даному етапі були формувальний експеримент; діагностичні (тестування, анкетування та ін.); прогностичні (експертна оцінка, самооцінка); методи математичної обробки експериментальних даних.
На третьому етапі (2005 - 2007 р.р.) здійснювалися перевірка розробленої моделі та педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів; обробка, аналіз і систематизація даних експериментальної роботи; завершення розробки методики особистісно орієнтованого виховання, націленої на перехід студента на більш високий рівень розвитку індивідуальності; сформульовано теоретико-експериментальні висновки; оформлені результати дослідження.
Впровадження результатів дослідження здійснювалося безпосередньо в ході педагогічної діяльності у Рівненському інституті ВМУРоЛ “Україна”(довідка № 37 від 29.01.2007 р.), у процесі експериментальної роботи зі студентами Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 966 від 25.05.2007 р.), Черкаського державного технологічного університету (довідка № 931/01-09.06 від 12.06.2007 р.) та Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка № 73 від 12.03.2007 р.). Основними методами в цей період були контрольний експеримент, аналіз та інтерпретація результатів дослідження, математичні і графічні методи обробки експериментальних даних.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Рівненського інституту Відкритого Міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Черкаського державного технологічного університету та Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка. В експерименті загалом взяли участь 511 студентів, 57 наставників (кураторів) академічних груп.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу, які спрямовані на культивування загальнолюдських цінностей і гуманних відносин за допомогою збереження і примноження традицій життєдіяльності колективу, підтримки “естетичного” у матеріальній і духовній сферах на основі визнання самобутності і самоцінності кожного студента і викладача; надання студентові свободи у виборі місця, ролі і ступеню участі у виховних заходах з врахуванням його інтересів, можливостей і самооцінки здібностей; вперше побудовано структурно-функціональну модель особистісно орієнтованого виховання та процесу розвитку індивідуальності студентів під впливом змін соціокультурного середовища вищого навчального закладу; вперше розроблено структуру соціокультурного середовища вищого навчального закладу, яка містить в собі цінності, традиції, правила, символи, які впливають на навчально-виховну, науково-дослідну, професійну та дозвіллєву діяльність студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу.
Удосконалено засоби, форми і методи виховної роботи зі студентами в умовах соціокультурного середовища вищого начального закладу; критерії та рівні особистісно орієнтованого виховання студентів.
Набуло подальшого розвитку: використання особистісно орієнтованого, діяльнісного, індивідуального та культурологічного підходів до особистісно орієнтованого виховання студентів в соціокультурному середовищі вищого навчального закладу.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що здійснений системний аналіз літератури з досліджуваної проблеми сприяє створенню теоретичної основи для подальших науково-методичних розробок у галузі особистісно орієнтованого виховання студентів.
Розроблена теоретична модель особистісно орієнтованого виховання, яка дозволяє визначити логічну послідовність організації навчально-виховного процесу студентів у соціокультурному середовищі вищого навчального закладу.
Поширені знання щодо розвитку індивідуальності студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу, виокремлені та описані значущі загальнолюдські цінності, які домінують в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів. Подано теоретичний опис сутності таких понять, як: “соціокультурне середовище”, “особистісно орієнтоване виховання”, “індивідуальність”, “індивідуалізація виховання”, “індивідуальний стиль діяльності”.
Практичне значення дослідження полягає в розробці і впровадженні в навчальний процес з дисциплін: культурологія, естетика, дизайн індивідуальних завдань із урахуванням інтересів та здібностей студентів, що максимально враховує сучасні тенденції особистісно орієнтованого виховання; використанні засобів, форм і методів особистісно орієнтованого виховання студентів у позааудиторній роботі в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу; в розробці методичних рекомендацій для наставників з забезпечення особистісно орієнтованого виховання студентів.
Результати дослідження можуть використовуватися у практиці роботи вищих навчальних закладів для вдосконалення змісту виховної роботи зі студентами; при розробці лекційних занять під час підготовки спецкурсів та спецсемінарів з питань індивідуалізації виховання студентів; у проектуванні технологій професійної освіти; розробці програм, навчально-методичних матеріалів для наставників, викладачів, аспірантів та студентів.
Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтованості педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студента; у розробці критеріїв та рівнів особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу; в уточненні та конкретизації понять: “соціокультурне середовище”, “індивідуальність”, “індивідуальний стиль діяльності”.
Вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів і висновків забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень досліджуваної проблеми; аналізом вітчизняного і зарубіжного досвіду впровадження в практику роботи педагогічних умов особистісно орієнтованого виховання студентів в умовах соціокультурного середовища вищого навчального закладу; застосуванням системи наукових методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету, меті і завданням.
Апробація результатів дослідження. Основні результати та положення проведеного дослідження обговорювались на засіданнях кафедр педагогіки: Черкаського державного технологічного університету; Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка; Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Результати дослідження були представлені на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Інновації у вищій освіті” (22-23 грудня 2005 р., м. Ніжин); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гармонізація розвитку вищої освіти в умовах Болонського процесу” (м. Переяслав-Хмельницький, 19-20 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми”(м. Вінниця, 10-12 травня 2006 р.); 4-й Міжнародній науково-практичній конференції “Освіта через все життя: безперервна освіта для стійкого розвитку” (м. Санкт-Петербург, 1-4 червня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Індивідуалізація і фундаменталізація навчального процесу в умовах євроінтеграції” (м. Переяслав-Хмельницький, 26-27 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи” (Тернопільська обл., м. Кременець, 17-18 травня 2007 року).
Публікації. З досліджуваної проблеми опубліковано шість наукових праць, з них чотири статті - у фахових виданнях ВАК України.