Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
| Вид материала | Автореферат |
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 468.15kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 740.67kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 390.59kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 632.89kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 453.73kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 492.02kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 331.46kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 325.21kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 330.24kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 357.34kb.
Рис. 3. Основні напрямки науково-технічного прогресу в сфері
функціонування міжнародних логістичних систем
З огляду на значущість потоків інновацій для якісного змінення світових ринків, отримала подальшого розвитку концепція міжнародної інноваційної логістики, яка визначається як систематизований потік інновацій, що циркулюють як усередині глобальної логістичної системи, так і між нею та зовнішнім середовищем, з точки зору науково-технічного і технологічного розвитку системи. Цільова функція концепції полягає у тому, що логістичною інновацією є власне логістизація, тобто представлення керованої системи у вигляді потокової моделі з метою оптимізації параметрів потоку. Підкреслено, що критерієм ефективності здійснення логістичних інновацій є підвищення валового доходу та зниження загальних витрат фірми, покращення показників балансу і, в остаточному підсумку, забезпечення її конкурентоспроможності на світових ринках. На цій основі зроблено висновок щодо невідповідності існуючих темпів НТП як в економіці України в цілому, так і у системі логістичних інновацій зокрема, що не сприяє зростанню конкурентоспроможності національної економіки на світових ринках.
Дослідження досвіду функціонування провідних ТНК на світових ринках дозволило обґрунтувати, що без продуктивної організації глобальної логістики неможливо досягти чіткої роботи системи ланцюгів поставок і, як наслідок, забезпечити високій рівень їх міжнародної конкурентоспроможності.
Виділено найважливіші стратегічні підходи, які найбільш часто використовуються світовими ТНК при формуванні глобальних логістичних систем:
- стратегія орієнтації на організацію логістичних процесів, яка зумовлює ефективне управління усіма логістичними операціями, що збільшують вартість продукції;
- стратегія орієнтації на потреби ринку. В цьому випадку фірма вирішує задачу максимально швидкого виконання замовлень споживачів;
- стратегія орієнтації на роботу каналів товароруху, яка передбачає тісну координацію логістичної діяльності продуцента, дилерів, дистриб’юторів з метою повного забезпечення насичення ринків збуту та задоволення потреб споживачів.
Базуючись на сформульованих дефініціях, синтезовано і обґрунтовано архітектуру глобальних логістичних систем (рис. 4), які формуються на принципах стратегії інтегрованої логістики, оптимізації задоволення потреб ринку, раціоналізації роботи каналів товароруху, аутсорсингу і забезпечують ефективність комплексної організації логістичних процесів.
На цій основі обґрунтовано основні напрямки формування інтегрованого логістичного менеджменту (управління замовленнями, транспортуванням, життєвим циклом системи, запасами, сервісом), національних корпорацій щодо підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках.
У четвертому розділі „Синтез механізмів формування стратегії розвитку глобальних логістичних систем” досліджено процеси стратегічного моделювання розвитку міжнародних логістичних систем у рамках функціонування світових ТНК; обґрунтовано принципи систематизації аутсорсингу логістичних послуг як сучасного пріоритету розвитку ГЛС; запропоновано критеріальний апарат щодо оцінки ефективності функціонування міжнародних логістичних систем.
Рис. 4. Архітектура глобальних логістичних систем
Дослідження зарубіжного досвіду формування стратегій розвитку глобальних логістичних систем найбільших світових ТНК (Exxon Mobil, Nokia, DEC, Sony, Toyota Motor, IBM, Nestle та ін.) дозволило зробити висновок, що на першому етапі даного процесу необхідно визначити її логістичний потенціал, який базується на оптимізації, контролі потоків, визначенні конкурентних протиріч та максимально можливому врахуванні інтересів учасників процесу руху за допомогою логістичного інструментарію у макрологістичній системі ланцюгів поставок.
У загальній аналітичній формі потенціал логістичної конкурентоспроможності (ЛК) представлено у вигляді цільової функції:
(1)де
, 
– сукупні витрати на організацію економічного потоку за її конкурентним параметром відповідно до і після логістизації;i = (l, m), m – кількість обчислюваних конкурентних параметрів, що впливають на ресурсоємність економічного потоку.
У якості обмежень виступають нижні та верхні межі витрат на організацію, рух та перетворювання економічного потоку після і до його логістизації:
і 
(2)де
, 
– відповідно мінімально необхідні та максимально допустимі витрати на організацію економічного потоку.На другому етапі формулюються принципи стратегічного моделювання розвитку ГЛС, які включають: пошук можливих майбутніх альтернатив її розвитку; визначення мети, перспектив, циклів та методів планування розвитку системи; формування зв’язків між стратегією розвитку ГЛС, середньостроковими програмами та оперативним плануванням.
На цій основі визначено та обґрунтовано, що логістична стратегія формування та експлуатації ГЛС – це набір відповідних процедур і елементів системи, що включає (рис. 5):
- мету і завдання ГЛС, фактори внутрішнього та зовнішнього середовища, показники роботи та критерії її оцінки;
- відображення шляхів досягнення поставлених завдань, можливі трансформації системи і методи управління ними;
- обґрунтування вкладу у досягнення показників роботи ГЛС окремих логістичних функцій (постачання, збут, транспорт, склади та ін.), а також організації їх взаємодії;
- формування необхідних для функціонування ГЛС засобів, технологій і ресурсів, капіталовкладень і фінансових показників роботи.
Рис. 5. Стратегічні фактори, що враховуються при побудові
міжнародних логістичних систем
Дослідження процесів глобалізації, світової інтеграції, а також зростання якісних потреб споживачів дозволило зробити висновок, що у сучасних умовах ТНК для підвищення конкурентоспроможності використовують у своїй діяльності логістичний аутсорсинг, тобто залучають спеціалізовані компанії, що забезпечують функціонування логістичних ланцюгів поставок та виступають у якості провайдерів логістики.
Виявлено, що на сучасному світовому ринку логістичних послуг сформувалось 4 категорії провайдерів, серед яких найбільшу значущість мають постачальники четвертого рівня послуг – 4PL-провайдери, які вирішують завдання повного та комплексного управління всією логістичною системою, використовують різні види транспорту, мають власне транспортне обладнання, термінальні комплекси у портах чи на залізниці, мають можливості організації зберігання та перевантаження продукції через власні чи орендовані склади, здійснюють митне супроводження вантажів. Доведено, що залучення провайдерів з управлінської логістики може знизити трансакційні витрати фірми на 15-20% за рахунок підвищення операційної ефективності і зменшення витрат на поставку шляхом повного аутсорсингу логістичної системи. Скорочення робочого капіталу до 30% можливе завдяки ефективному управлінню запасами та їх зниженню, а також зменшенню часу циклу „замовлення-гроші”. Підкреслено, що передавання логістичних активів фірми 4PL-провайдерам дозволить звільнити ресурси для інвестицій у об’єкти профільної діяльності компанії, зокрема у виробництво, НДКР, маркетинг та ін.
У результаті аналізу стратегії та методів роботи провідних європейських провайдерів логістики (Exel, TXL, Maersk Logistics, Schenker та ін.) зроблено висновок, що найбільш перспективним напрямком логістизації економіки України є поступовий перехід від надання клієнтам елементарних логістичних послуг першого рівня складності (1PL-провайдери) до створення і експлуатації інтегрованих транспортно-технологічних систем, що забезпечують високий рівень логістичного менеджменту щодо реалізації функцій управління замовленнями, перевезень, зберігання продукції і нормування запасів, митного супроводження вантажів з мінімальними для клієнтів витратами.
На основі проведеного аналізу встановлено, що найважливішим стратегічним принципом функціонування ГЛС ТНК є її ефективність. Ефективність логістичного управління – це ступінь досягнення логістичної мети у виробничо-комерційній та зовнішньоекономічній діяльності фірми. При цьому під критерієм ефективності треба розуміти показник, за величиною якого можливо робити висновки щодо оптимальності логістичної системи, порівнювати її альтернативні варіанти та приймати необхідні управлінські рішення з точки зору визначення порядку переваг варіантів та здійснення вибору найкращого.
На цих засадах обґрунтовано модель критерію оцінки економічної ефективності функціонування матеріального потоку у глобальній економічній організації (рис. 6), який пропонується будувати не за традиційною концепцією „ефект / витрати”, а за відношенням „фактичний ефект / оптимальний (максимально досяжний) ефект” з урахуванням потреб мінімізації витрат у всіх ланках логістичних ланцюгів фірми („постачання – виробництво - збут”).
Фактичний економічний
ефект
Еф = Ц – Вм – Вд
Еф
Ке = — < 1,0
Ео
Недоотриманий результат
Ео - Еф
Оптимізація використання
Оптимізація руху
Оптимальний
економічний ефект
Ео = Ео.р + Ео.в
m
Ео.р. = Ц – Вм – Во.р + Σ∆Ео.р.i
i=1
Форми економії ресурсів:
Явна: зниження витрат ресурсу на одиницю продукції за рахунок зниження втрат ресурсів (потоків відходів).
Прихована: підтримання витрат ресурсу на одиницю продукції на оптимально досягнутому рівні
Во.р. ⇒ min
Во.р. = Впопт + Ввопт + Взопт
Форми економії ресурсів:
Явна: зниження витрат ресурсу на одиницю продукції в результаті проведення додаткових заходів з оптимізації руху матеріального потоку.
Прихована: зростання витрат ресурсу на одиницю продукції, що приводить до економії інших видів ресурсів або до зростання якості продукції, обумовлене вдосконаленням технології руху елементів матеріального потоку; знаження економічних втрат у вігляді упущених можливостей, економічних втрат.
n n
Ео.в.=Σ∆Ео.в.j=-Σ(∆Во.в.j+ Вм.о.в.j)
j=1 j=1
m m
Σ∆Ео.р.i=Σ[∆Цо.р.i - (∆Во.р.i + ∆Вм.о.р.i)]
i=1 i=1
де: Ке - критерій ефективності функціонування матеріального потоку на підприємстві;
Еф - фактичний ефект на одиницю продукції, отриманий від функціонування матеріального потоку в
системі «постачання – виробництво - збут» за визначений період, дол.(грн.);
Ео - оптимальний ефект, що може здобуватися при умові оптимізації матеріального потоку за той же
термін, дол. (грн.);
Ео.р - оптимальний ефект, що отримується від оптимізації руху матеріальних потоків, дол. (грн.);
Ео.в - оптимальний ефект на одиницю продукції, що отримується від оптимізації використання
матеріального потоку, дол. (грн.);
Ц - ціна одиниці готової продукції, дол.(грн.);
Вм - фактична вартість ресурсів, що закуповуються, на одиницю продукції, дол. (грн.);
Вд - фактичні витрати в системі «постачання – виробництво – збут», дол. (грн.)/од. продукції;
Впопт, Ввопт, Взопт - оптимальні витрати на одиницю продукції відповідно в ланках «Постачання»,
«Виробництво» та «Збут», дол. (грн.);
Во.р. - оптимальні витрати на одиницю продукції при оптимальному обсязі випуску, дол. (грн.);
m
Σ∆Ео.р.i - сумарне змінювання економічного ефекту (прибутку) на одиницю продукції внаслідок
i=1 проведення додаткових заходів щодо оптимізації руху матеріального потоку, дол. (грн.);
Ео.в.j - змінювання економічного ефекту на одиницю продукції внаслідок проведення заходів щодо
оптимізації використання матеріального потоку, дол. (грн.);
Рис. 6. Модель критерію оцінки економічної ефективності функціонування матеріального потоку глобальної економічної організації
Розгляд категорії ефективності діяльності сучасних фірм з позиції теорії логістики через відношення „фактичний ефект / оптимальний (максимально досяжний) ефект” дозволив стверджувати, що сутність економічної ефективності процесу виробництва матеріальних благ та їх розподілу у логістичній економіці виражена якістю руху та використанням обмежених ресурсів. Отже центральною проблемою сучасної світової економіки є підвищення якості руху та використання обмежених ресурсів чи управління ними з метою задоволення зростаючих матеріальних потреб людини.
У п’ятому розділі „Потенціал і перспективи логістизації економіки України в умовах глобалізації світового господарства” досліджено принципові основи позиціонування України у світовій глобальній економічній системі; запропоновано концепцію розробки національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні на основі логістики; обґрунтовано стратегічні напрямки логістизації економіки України; розроблено організаційно-економічний механізм формування логістичних систем у експортно-орієнтованих корпораціях України.
У результаті дослідження сучасного потенціалу економіки України встановлено, що характерною рисою її господарського розвитку у період трансформації (1991-2008 рр.) є посилення зовнішнього вектору, причому частка експорту у загальному обсягу випуску продукції в цілому в економіці України досягла 25,6% у 2006 р. В останні роки зовнішньоторгівельний обіг України складав більш 77% ВВП, причому за 1994-2006 роки він зріс майже в 3,4 рази, хоч з 2003 року посилюються тенденції формування негативного сальдо у зовнішній торгівлі (2006 р. – -6667 млн. дол. США). При цьому коефіцієнт покриття експортом імпорту у 2006 році склав 0,86 (рис. 7).
Рис. 7. Динаміка зовнішньої торгівлі України, 1994-2006 рр., млн. дол. США
Зростання експорту та імпорту за досліджуваний період здійснювалось переважно за рахунок товарної складової (у 2006 р. експорт товарів – 84,8%, імпорт – 92,5%), що є додатковим свідченням негативних тенденцій в економіці країни, оскільки послуги (частка у 2006 р. – 15,2%) відрізняються більш високим рівнем доданої вартості, а підприємства цієї сфери значно більшою ефективністю, ніж підприємства сфери матеріального виробництва.
Виявлено, що на даному етапі найбільш вагомі експортні можливості України зосереджено у традиційно індустріальних та сировинних галузях (чорні метали – 33%, енергетичні матеріали – 10,4%, котли, машини, механічні пристрої – 5,5%, вироби з чорних металів – 4,4% та ін.).
Негативним явищем є і доволі висока концентрація експорту: три найбільш потужні товарні групи забезпечують майже 50% експортних надходжень в Україну. Архаїчність структури вітчизняного експорту підтверджує і факт надзвичайно низької питомої ваги інноваційної продукції у загальних обсягах товарів, реалізованих за межами України (близько 5% експорту). Також серйозних втрат зазнали позиції України на світових ринках товарів, які характеризуються найвищими темпами розвитку і часткою доданої вартості (електроніка, інформаційні технології, комп’ютерна техніка).
Визначено, що відбуваються, хоч і не цілком динамічно, процеси диверсифікації географічної структури експорту України (зниження частки експорту у країни СНД за 1994-2006 рр. більше ніж на 10% при одночасному збільшенні експорту майже на 9% в індустріально розвинуті країни Європи), що свідчить про певне зростання його конкурентоспроможності.
Доведено, що позиціонування України як конкурентоспроможної на світових ринках держави потребує формування нової стратегії інноваційно-технологічного, інституціонально-логістичного та інфраструктурного розвитку, яку необхідно покласти в основу розробки експортно-орієнтованої політики держави.
Для досягнення даної мети обґрунтовано стратегічні напрямки оптимізації зовнішньоекономічної діяльності України, які включають: розвиток експортної бази та експортних ринків національної промисловості на основі подолання сировинної структури експорту у бік збільшення частки високотехнологічної продукції; створення інституціонально-логістичної інфраструктури (правова база, транспортні коридори та митні комунікації, електронна торгівля та IT-технології, термінали з переробки та зберігання продукції та ін.) експортно-орієнтованої економіки України; поглиблення багатовекторності міжнародного економічного співробітництва України, а також формування „експортної психології” у середовищі національних промислових корпорацій.
У результаті дослідження визначено, що нині Україна суттєво відстає навіть від середнього світового рівня у розвитку логістичної інфраструктури економіки (таблиця 1).
На основі узагальнення потенційних можливостей економіки України, порівняння її сучасних позицій на міжнародних ринках зі світовими тенденціями господарського розвитку, зроблено висновок, що формування в Україні експортно-орієнтованої економіки інноваційного типу, підвищення конкурентоспроможності держави на світових ринках потребує кардинальної зміни принципових підходів до удосконалення моделей економічного розвитку.
Таблиця 1
Основні характеристики ринку логістичних послуг України в порівнянні зі світовими тенденціями розвитку галузі
| № | Характерис-тики | Україна | Світові тенденції |
| 1. | Темпи зростання в 2004-2006 рр. | Вище середньосвітових – 5-6% | Помірні в ЄС – 3-4% (виключення – нові члени ЄС), високі – більше 7% у Китаї та США (за рахунок зростання зовнішньої торгівлі) |
| 2. | Структура | Перевага транспортно-експедиторських послуг (89% ринку); прискорений розвиток дистрибуції (10%); управлінська логістика на початковому етапі (1%) | Прискорене зростання комплексних послуг й управлінської логістики (близько 30% обсягу ринку) |
| 3. | Темпи консолідації | Середні за рахунок закриття нерентабельних підприємств (в основному малих), зростання конкуренції в сегменті вантажоперевезення, перевищення попиту над пропозицією на ринку комплексних логістичних послуг | Високі за рахунок злиттів і поглинань (глобалізація логістичних операцій, освоєння нових ринків і продуктів, зростання конкуренції у всіх сегментах ринку) |
| 4. | Основні тенденції (аутсорсинг логістичних функцій) | Зростання у середньостроковій перспективі від 2PL до 3PL | Зростання у середньостроковій перспективі від 3PL до 4PL |
| 5. | Технології | Низький рівень використання IT | Високий рівень інвестицій у різні SCM-рішення й IT |
На основі визначених дефініцій обґрунтовано концепцію розробки національної довгострокової програми продовження економічних реформ в Україні, цільовою спрямованістю якої є стратегія тотальної поетапної логістизації господарських процесів (рис. 8).
Узагальнюючи змістовні аспекти концепції логістизації економіки України, виділено три ключові стратегічні напрямки логістизації: інституціонально-правовий, інноваційний й інфраструктурний. Визначено, що базовою правовою основою логістизації господарських процесів в Україні слід вважати прийняття та затвердження на державному рівні концепції логістичного управління національною економікою. У цьому зв'язку необхідно затвердити Державну логістичну доктрину України, метою якої є формування організаційно-правового забезпечення ефективності товароруху на всіх рівнях господарського управління (у тому числі і в рамках здійснення зовнішньоекономічних операцій) і досягнення при цьому мінімізації трансакційних і логістичних витрат. Реалізація стратегічних напрямків формування логістичної економіки України дозволяє, за здійсненими розрахунками, підвищити якість логістичного обслуговування корпорацій на національному та світовому рівні за рахунок скорочення втрат часу на очікування транспортних засобів на 15-30%, зменшення часу доставки на 8-12%. У свою чергу, транспортні витрати скоротяться на 10-20%, а швидкість обігу матеріальних ресурсів збільшиться на 20-40%.
Виходячи з принципових положень концепції логістизації економіки України, специфіки конкуренції провідних підприємств металургійного комплексу країни як найбільш конкурентоспроможних підприємств на міжнародних ринках, розроблено модель створення інтегральної логістичної системи (ІЛС) на рівні найбільших національних експортно-орієнтованих корпорацій (рис. 9).
Апробація моделі у діяльності ВАТ „Азовсталь”, ВАТ „ДМЗ”, „ВАТ ММК ім. Ілліча” та ін. дозволила зробити висновок, що очікуваний результат від створення ІЛС, полягає у такому: формування умов щодо чіткої реалізації системи „точно в строк” під часові переваги споживачів (термін виконання замовлень, своєчасність постачання, швидкість реагування на зміни попиту, час простою покупців у черзі та ін.); створення єдиної системи руху потоків ресурсів: закупівля (інформація, фінансування) – виробництво (інформація, фінансування) – збут (інформація, фінансування); спрощення та удосконалення збуту продукції (поліпшення процесу планування збутової діяльності, оптимізація шляху проходження та обробки замовлень); підвищення надійності, ефективності та швидкості взаємодії з партнерами по збуту продукції (формування системи дистрибуції, вирішення проблеми аутсорсингу/інсорсингу); створення системи електронної логістики (поетапне впровадження IT-технологій у системах закупівлі та збуту продукції); створення організаційних техніко-технологічних умов удосконалення виконання логістичних операцій (транспортування, митне очищення, укрупнення вантажних місць при перевезенні за умовами пакетизації, будівництво механізованих складських терміналів).
QC – кількість клієнтів, які купують продукцію даного підприємства;
QZ(t) – кількість замовлень, які надходять від клієнтів на підприємство;
QZF (t, t+n) – очікуваний обсяг попиту на продукцію за прогнозний період n;
Vi – кількість продукції, яку необхідно зробити відповідно до замовлення, що
проступило від i-го клієнта;
Di – лаг для виконання відзначеної перед ним функції;
CFG – кількість готової продукції на складі;
Rj – кількість поставленого постачальниками на підприємство j-го ресурсу;
CRj – значення обсягу запасів j-го ресурсу, що є на складі сировини і матеріалів;
S – кількість виконаних замовлень у результаті продажу товарів зі складів готової
продукції;
S' – кількість виконаних замовлень у результаті продажу товарів, що пройшли повний
виробничий цикл (продаж «з коліс»);
QBZ – кількість невиконаних підприємством замовлень;
CQ – кількість відмов клієнтів від поданих раніше замовлень;
QOTi – час простою i-го клієнта в черзі;
OTi – строк виконання замовлення i-го клієнта.