Яковенко В. Повсякденне життя житомирян в умовах окупації
| Вид материала | Документы |
- Аналіз особливостей сприйняття власного психосоматичного здоров'я дітей корекційні, 295.57kb.
- Третяк В. О. Рефлексія та самоаналіз діяльності педколективу, 67.92kb.
- Перелік документів, які свідчать про геноцид євреїв під час нацистської окупації Миколаївської, 67.29kb.
- Ахиезер А. С., Гольц Г. А., Давыдов А. П., Кондаков И. В, Туркатенко Е. В., Яковенко, 6971.62kb.
- Всесвітня історія, 230.76kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів всесвітня історія, 231.44kb.
- М. О. Ричков. Основи правознавства (курс лекцій у схемах), 64.36kb.
- І. Природні ресурси І їх вплив на життя суспільства, 221.14kb.
- Всесвітня історія. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 10–11 класи., 233.99kb.
- Успішність І етнокультурна адаптація дитини до школи, 32.21kb.
Яковенко В.
Повсякденне життя житомирян в умовах окупації
(липень 1941 – грудень 1943 рр.)
Історія Великої Вітчизняної війни належить до однієї з найбільш недосліджених і сфальсифікованих сторінок історії нашого народу.
Характерний для останнього часу науковий плюралізм підходів до розгляду історії війни та відкриття доступу до раніше закритих джерел інформації дає змогу висвітлити нові аспекти проблеми, зокрема повсякденне життя мешканців окупованих нацистами міст. З цього боку важливим є вивчення повсякденного життя мешканців Житомира як обласного центру, багатонаціонального міста, окупованого нацистами вже з перших тижнів війни.
Дослідження повсякденного життя житомирян періоду окупації перебувало поза увагою як радянських, так і сучасних українських і зарубіжних науковців. З радянських дослідників відзначимо праці краєзнавців Г. І. Денисенка та О. М. Іващенко, а також видання «Історія міст і сіл України. Житомирська область», в яких в контексті розгляду радянської течії руху Опору на Житомирщині побіжно згадуються особливості побуту місцевого населення. Серед робіт сучасних науковців вартими уваги є краєзнавчі розвідки М. М. Костриці, Р. Ю. Кондратюка, М. К. Новика, в яких дана тема детально не розглядається. Інтерес до вивчення повсякденного життя мешканців окупованих міст присутній в публікаціях О. О. Удода, І. М. Грідіної, К. Беркгофа.
Джерельну базу дослідження складають архівні (документи Державного архіву Житомирської області) та опубліковані матеріали (збірники документів «Житомирщина у Великій Вітчизняній війні. 1941–1945 рр.». К., 1969; спогади ветеранів «Стривожена пам’ять», Житомир, 2003), а також періодична преса (газети «Голос Волині», 1941–1943 рр.; «Українське слово», 1941 р.; «Партизанська правда», 1943 р.).
При написанні роботи використані загальнонаукові (логічного аналізу, систематизації, узагальнення) та спеціальні (конкретно-пошуковий, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, математичний) методи дослідження.
Наукова новизна розвідки: вперше в історичній науці здійснено дослідження повсякденного життя мешканців Житомира періоду окупації (1941–1943 рр.); до наукового обігу залучено нові джерела «усної історії» (проведене 2010 р. опитування житомирян, що опинилися на окупованій_ території); переосмислено розуміння окупаційного режиму; набуло подальшого розвитку здійснення досліджень в контексті соціальної історії та історії повсякденності.
22 червня 1941 р. розпочалася Велика Вітчизняна війна. З 9 липня 1941 р. до 31 грудня 1943 р. жителі м. Житомира перебували в умовах окупації. З перших днів окупації почалося створення нових органів управління. У Житомирі це генеральний округ на чолі з гебітскомісаром, якому підпорядковувались бургомістри, старости, місцева поліція. Органом самоврядування стала міська управа. Житомир поділявся на 4 дільниці, в кожну з них призначався дільничний інспектор. Було здійснено перейменування вулиць: Велика Бердичівська стала вулицею Адольфа Гітлера, Михайлівська – Геринга, Київська – фон Райхенау. Встановлений німецькою владою режим супроводжувався терором і насильством. З 20.00 до 5 год. ранку було запроваджено комендантську годину. Житомирян суворо карали за невчасну явку на роботу, ухилення від трудової повинності, користування радіоприймачами, нездачу велосипедів. Наказом командира жандармерії Житомира поліцаям надавалось право розстрілювати підозрілих осіб на вулиці.
Жорстким був режим по відношенню до євреїв. Вони повинні були реєструватися, носити на грудях ліворуч і на спині жовті шестикутні зірки. Їм забороняли змінювати місце проживання, користуватися тротуарами, громадським транспортом, автомобілями, місцями і закладами відпочинку тощо. В липні 1941 р. було створено єврейське гетто в районі Чуднівської та Кафедральної вулиць.
У західній частині Житомира німці просто неба встановили табір для військовополонених (100 тис. осіб). Їжу в’язні отримували раз на добу – 100 г проса і півлітра води. Розстріли хворих проходили щодня. Німці повністю підпорядкували собі економічне і культурне життя. Було відновлено роботу підприємств (цегельного заводу, макаронної фабрики, горілчаного і плодозаводів). Житомиряни сплачували квартплату: 1 кв. м житлової площі коштував 1 крб., або 10 пфенінгів. Населення виконувало важку трудову повинність.
Отже, 30 місяців окупації Житомира були дорогою ціною для українського народу. За чей час нацисти встановили «новий порядок» на Житомирщині, підпорядкувавши своїй владі адміністративно-господарські функції, культурні установи, заклади освіти. Нестерпні податки, каторги в таборах смерті призвели до загибелі тисяч невинних людей. Зазнали геноциду українці, білоруси, євреї, росіяни, що проживали на території нашого міста.