Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет european Credit Transfer System

Вид материала

Содержание

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки
Основні завдання курсу
Методика викладання та методи навчання
НЕ 1.1 Вступ. Предмет, мета, завдання курсу
НЕ 1.3 Оцінка абсолютної ентропії розвитку ПРП
НЕ 1.4 Теоретичні засади географії ПРП України
НЕ 1.6 Банки даних оцінки ПРП
Змістовий модуль 2
НЕ 2.2 Водний потенціал України
НЕ 2.3 Земельний потенціал України
НЕ 2.4 Лісовий потенціал України
НЕ 2.5 Фауністичний потенціал України
НЕ 2.6 Природно-рекреаційний потенціал України
Змістовий модуль 3
НЕ 3.5 Основні напрями використання результатів оцінки ПРП України
НЕ 3.6 Основні напрями раціоналізації природокористування в Україні
Аерокосмічні методи дослідження
Основні завдання курсу
Методика викладання та методи навчання
Змістовий модуль 1
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20

Географія природно-ресурсного потенціалу України

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр
Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.1
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 3
Загальна кількість годин – 108
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: навчити студентів пізнавати, засвоювати та практично використовувати закони і закономірності збалансованого, згармонізованого освоєння, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території (акваторії) України на всіх рівнях та етапах його використання людиною і суспільством в цілому.

Основні завдання курсу:

- засвоїти теоретико-методологічні основи географії ПРП України;

- творчо осмислити та вміти реалізовувати на практиці методику еколого-економічної оцінки ПРП України;

- оволодіти інструментарієм управління адаптацією соціально-економічних структур національного господарського комплексу до можливостей екосистем;

- вміти обґрунтувати шляхи подолання наявних екологічних катаклізм та будувати екологічно безпечну житєдіяльність.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

Змістовий модуль 1

„Теоретико-методологічні основи географії ПРП території (акваторії)”

НЕ 1.1 Вступ. Предмет, мета, завдання курсу

Сутність дисципліни, її місце в системі наук, зміст та структура курсу. [1, 2, 3, 4].

НЕ 1.2 Методологічні основи географії ПРП

Єдина методологічна основа оцінки. Критерій та узагальнюючий показник. Сукупна продуктивність природних ресурсів. Вартісна основа оцінки. Фактичний і потенційний ефект від освоєння природних ресурсів. [1,2,3,4,5].

НЕ 1.3 Оцінка абсолютної ентропії розвитку ПРП

Визначення рівнів географічної різноманітності ПРП методом розрахунку абсолютної ентропії. Виявлення закономірностей розміщення ПРП природних районів України. [1, 5, 17].

НЕ 1.4 Теоретичні засади географії ПРП України

Вибір оптимальних територіальних об’єктів оцінки. Основні методи оцінки. Основні напрями господарського використання результатів оцінки. [1, 2, 4, 16, 17].].

НЕ 1.5 Історія зародження та розвитку вчення про ПРП України

Становлення та розвиток вчення про ПРП у працях вітчизняних вчених. Розвиток вчення про ПРП у працях зарубіжних вчених. [1, 5, 17].

НЕ 1.6 Банки даних оцінки ПРП

Основні тематичні природно-ресурсні масиви: мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних, природно-рекреаційних ресурсів. [1, 4, 28].

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Загальні методичні положення оцінки ПРП України”

НЕ 2.1 Мінеральний потенціал України

Специфічні особливості мінеральних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки мінерального потенціалу. Основні результати та напрями використання оцінки мінерального потенціалу в господарській практиці. [6, 12, 13, 16, 20].

НЕ 2.2 Водний потенціал України

Специфічні особливості водних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика оцінки водного потенціалу. Основні результати та напрями використання оцінки водного потенціалу України. [1, 4, 8, 20, 16].

НЕ 2.3 Земельний потенціал України

Специфічні особливості земельних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки земельного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки земельного потенціалу в господарській практиці. [18, 20, 21, 25, 16]

НЕ 2.4 Лісовий потенціал України

Специфічні особливості лісових ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки лісового потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки лісового потенціалу в господарській практиці. [1, 4, 8, 12, 20, 28].

НЕ 2.5 Фауністичний потенціал України

Специфічні особливості фауністичних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки фауністичного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки фауністичного потенціалу в господарській практиці. [1, 4, 16, 18, 19, 20, 28].

НЕ 2.6 Природно-рекреаційний потенціал України

Специфічні особливості природно-рекреаційних ресурсів як об’єкту еколого-економічної оцінки. Методика еколого-економічної оцінки природно-рекреаційного потенціалу України. Основні результати та напрями використання оцінки природно-рекреаційного потенціалу в господарській практиці. [1, 4, 9, 16, 22, 28].

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

„Конструктивно-географічні та прикладні аспекти оцінки ПРП України”

НЕ 3.1 Системно-структурний аналіз ПРП України

Аналіз компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структури ПРП України. [1,13,17, 16, 24].

НЕ 3.2 Картографічне моделювання ПРП України

Основні картографічні моделі величини, структури, продуктивності, типів ПРП природних районів України. [14, 15, 28].

НЕ 3.3 Типологія та природно-ресурсне районування України

Класифікація та типологія ПРП України. Природно-ресурсне районування України. [13, 16,17].

НЕ 3.4 Прогнозування розвитку ПРП України

Коротко-, середньо- та довгострокове прогнозування розвитку ПРП держави. Фактор часу та невизначеності в освоєнні ПРП України. [1, 16, 22, 27].

НЕ 3.5 Основні напрями використання результатів оцінки ПРП України

Використання оцінки ПРП для: визначення національного багатства держави; оцінки сукупного ресурсного потенціалу;

визначення загальної та ресурсної ефективності природокористування; розрахунку ПРП геосистем і т.і. [1, 2, 4, 23, 32]

НЕ 3.6 Основні напрями раціоналізації природокористування в Україні

Адаптація структури існуючих ТВК до структури ПРП регіону. Еколого-економічне стимулювання розвитку природокористування. Розробка кадастрів ПРП. [1, 4, 16, 22, 34]

Основна література до курсу:

Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. У 3-х частинах. – К.: Чернівці: ВД КМ Академія „Зелена Буковина”, 1999. – 568 с.
Дорогунцов С.І., Муховиков А.М., Хвесик М.А. Оптимізація природокористування: В 5-ти т.: Навч. посібник. Т.1. Природні ресурси: еколого-економічна оцінка. – К.: Кондор, 2004. – 291 с.
Менеджмент природоохоронної діяльності. Вибрані програми нормативних і спеціальних курсів. – Частина 1. За ред. акад. УЕАН В.П.Руденка. – Чернівці: Рута, 1996. – 100 с.
Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. – К.: РВПС України, 1999. – 716 с.
Руденко В.П., Чернюх О.І. Становлення конструктивно-географічних напрямів раціонального природокористування в Україні у першій половині ХХ ст. – Чернівці: Рута, 2004. – 216 с.
Мінеральні ресурси України та світу на 01.01.2004 р./ Держ. ком. прир. ресурс. Укр. Голов. ред. Д.С.Гурський; ред.-уклад. Ю.І.Третьяков. – К., 2005. – 461 с.
Бодюк А.В. Фіксальні аспекти економічного природокористування. – Ірпінь, 2004. – 569 с.
Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Природні ресурси України: Навч. посібник. – Рівне, 2000. – 192 с.
Методика формування стратегій сталого соціально-економічного розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів / Гулич О.І., Гринів Л.С., Герасимчук Н.М. – Л.: Ін-т регіон. дослідж. НАН України, 2007. – 52 с.
Бойко І.Д. Економіка та географія природокористування: конспект лекцій. – Чернівці: ЧНУ, 2007. – 94 с.
Садченко О.В. Економіко-географічний підхід до оцінки земельної ренти // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К., 2006. – Ч.2. – С.97-100.
Нікітін В.В. Ресурсний потенціал становлення громадянського суспільства в Україні. – Х.: Магістр, 2006. – 247 с.
Руденко В.П., Вацеба В.Я., Соловей Т.В. Природно-ресурсний потенціал природних регіонів України. – Чернівці: Рута, 2001. – 268 с.
Руденко В.П., Трофимчук О.М. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем. Част.2. – К.: ІДНС, 2000. – 186 с.
Руденко В.П. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем: Ч.3. – Чернівці: Рута, 2005. – 248 с.
Руденко В.П.Географія природно-ресурсного потенціалу України: Тестові завдання. – Чернівці: Рута, 2007. – 36 с.
Руденко В.П. Географическое разнообразие природно-ресурсного потенциала природных регионов Украины. – Красноярск: КГТЭИ, 2007. – 168 с.
Новаковський Л.Я., Шквир М.І. Регіональна земельна політика. – Київ: Урожай, 2006. – 178 с.
Сундук А.М. Регіональний вимір економічної безпеки України. – К.: Логос, 2007. – 182 с.
Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика / За ред. д.е.н. проф. Б.М.Данилишина. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 315 с.
Третяк А.М., Бабміндра Д.І. Земельні ресурси України та їх використання. – К., 2003. – 216 с.
Державна регіональна політика України: особливості та сучасні пріоритети: Монографія / За ред. З.С. Варналія. – К.: НІСД, 2007. – 768 с.
Піріашвілі Б.З., Чиркін Б.М., Чукаєва І.К. Перспективний паливно-енергетичний баланс-основа формування енергетичної стратегії України до 2030 року. – К.: Наук. світ, 2008. – 240 с.

АЕРОКОСМІЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр
Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.2
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 3
Загальна кількість годин – 108
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів напряму „Екологія та охорона

навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 7

Мета вивчення курсу: полягає у розкритті теоретичних і практичних питань, які пов'язані з використанням аерофото- і космічних знімків, а також теоретичні положення та технології опрацювання аерофотознімків з метою отримання картографічних матеріалів. Розгляд питання використання засобів дистанційного зондування Землі для вирішення різного роду завдань народного господарства.

Основні завдання курсу:

ознайомити студентів з предметом, класифікацією та галузями використання фотограмметрії;
закласти знання про принципові основи організації повітряного фотографування та теорію відокремленого аерофотознімка;
розглянути сучасний стан та використання методів дистанційного зондування в Україні;
вміти виконувати роботи по оновленню картматеріалів;
виконувати фотограмметричну та цифрову обробку аерофотознімків і складання фотопланів та цифрових планів.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Фізичні основи аерокосмічної зйомки.

Теорія відокремленого аерофотознімка”

НЕ 1.1 Загальні відомості

Предмет фотограмметрії та класифікація. Історичний огляд розвитку фотограмметрії. Галузі використання аерокосмічних методів.

НЕ 1.2 Фізичні основи аерокосмічної зйомки

Природа і характеристика оптичних випромінювань. Проходження випромінювань через атмосферу Землі. Оптичні властивості природних об’єктів.

НЕ 1.3 Основи аерокосмічного знімання

Класифікація та види знімань. Технічні засоби аерокосмічних знімань. Види аерофотознімання. Аерофотоапарати. Додаткові прилади (радіовисотомір, статоскоп, гіроскопічна установка і віддалемірна система). Фотоматеріали. Повітряне фотографування. Оцінка якості матеріалів аерофотознімання.

НЕ 1.4 Теорія відокремленого аерофотознімка

Основні елементи і властивості центральної проекції. Елементи орієнтування знімка. Вплив фізичних факторів на положення точок аерофотознімка.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Створення та оновлення топографічних карт.

Основи цифрової фотограмметрії. Дистанційне зондування Землі”

НЕ 2.1 Створення й оновлення топографічних карт

Комбіноване аерофототопографічне знімання. Технологічна схема стереотопографічного методу створення топографічних карт. Дешифрування знімків. Оновлення топографічних карт.

НЕ 2.2 Основи цифрової фотограмметрії

Загальні відомості про цифрову фотограмметрію. Цифрові знімальні камери і системи. Сканування фотографічних зображень. Основи кореляції відеосигналів. Автоматична побудова моделі поверхні. Цифрове ортофототрансформування. Побудова цифрової моделі рельєфу. Автоматична тріангуляція. Цифрові фотограмметричні станції.

НЕ 2.3 Дистанційне зондування Землі

Дистанційні методи досліджень. Розвиток дистанційного зондування в Україні. Використання матеріалів аерокосмічної зйомки для цілей сільського господарства.

Основна література до курсу:

Білокриницький С. М. Фотограмметрія і дистанційне зондування Землі: Навчальний посібник. - Чернівці: Рута, 2007.-319 с.
Бобир Н.Я., Лобанов А.Н., Федорук Г.Д. Фотограмметрия. - М.: Недра, 1974. - 471с.
Бурштинська Х.В. Аерофотографія. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 1999. - 356 с.
Гарбук С.В., Гершензон В.Е. Космические системи дистанционного зондирования Земли. - М.: Изд-во А и Б, 1997. - 296 с.
Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії. - Львів: Видавництво НУ "Львівська політехніка", 2003. - 214 с.
Дробышев Ф.В. Основы азрофотосьемки и фотограмметрии. - М.:Недра, 1973. - 288 с.

Техніко-економічні основи виробництва

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр
Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.6
Назва напряму – Екологія та, охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 3
Загальна кількість годин – 108
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 8

Мета вивчення курсу: сформувати у студентів теоретико-методологічні та методичні основи знань техніко-економічних основ промислового та сільськогосподарського виробництва, їх сучасного стану в Україні та впливу на оточуюче середовище.

Основні завдання курсу:

скласти уяву про техніко-економічні основи виробництва в Україні;
показати роль, місце та значення техніко-економічних основ виробництва для галузей промисловості держави;
розкрити сутність техніко-економічних основ виробництва важкої промисловості України.
ознайомити студентів з особливостями техніко-економічних основ виробництва в сільському господарстві.
сформувати у студентів вміння використовувати набуті знання при вирішенні важливих практичних задач.

Коротун І. М., Коротун Л.К., Коротун С. І. Розміщення продуктивних сил України. – Рівне: Вид-во РДТУ,1998. – 410 с.
Гинберг А.М., Хохлова Б. А. Технология важнейших отраслей промышленности. – М.: Высшая школа ,1985. – 495с.
Руденко В.П., Швиденко А.І Техніко-економічні основи виробництва Рукопис. Конспект лекцій,1995 с.
Куракин А.Ф.Основы промышленного и с/х производства. – М.:Просвещение,1981. – 238 с.
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу „Техніко-економічні основи виробництва”. – Чернівці :ЧДУ, 1991. – 55 с.

регіональне використання і охорона водних ресурсів

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – бакалавр
Шифр дисципліни – 6.070801/С.5.7
Назва напряму – „Екологія та охорона навколишнього середовища”
Кількість кредитів –3,5
Загальна кількість годин – 135
Статус курсу – вибірковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та охорона навколишнього середовища”
Семестр, в якому читається – 7

Мета вивчення курсу: сформувати уявлення про належність проблеми води до найголовніших соціальних і науково-технічних проблем сучасності; про водне господарство України на сучасному етапі, про подальшу інтеграцію, посилення впливу на розміщення та розвиток продуктивних сил окремих регіонів і зростання значення води як однієї з основ господарства країни в цілому.

Основні завдання курсу:

ознайомлення із поняттям водні ресурси і баланси Світу й України;
вивчення основних користувачів води в Україні;
ознайомлення з основними способами очистки стічних вод;
вивчення основних методів захисту вод.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„ВОДНІ РЕСУРСИ І БАЛАНСИ”

НЕ 1.1 Поняття про водні ресурси

Поняття про „водні ресурси”. Вода в житті людини. Походження і місце розташування водних ресурсів.

НЕ 1.2 Значення водних ресурсів і проблеми водозабезпечення

Вода як необмежений ресурс. Прісні води. Дефіцит води. Вода в господарстві.

НЕ 1.3 Світові водні ресурси

Світові водні об’єкти. Співвідношення прісних вод і солоних.

НЕ 1.4 Водні ресурси і водний баланс України

Водні ресурси України. Джерела живлення водних об’єктів. Нерівномірність розподілення водних ресурсів по території України.

НЕ 1.5 Коротка історія , принци і види використання водних ресурсів

Перші згадки про джерела водопостачання. Водопостачання міст України. Ознайомлення з основними принципами використання водних ресурсів.

НЕ 1.6 Основні показники використання та якості води

Поняття про якість води. Водокористування та втрати води при водопостачанні.

НЕ 1.7 Водогосподарське районування. Використання водних ресурсів малих річок

Основні підходи до районування водотоків на території України. Значення і особливості малих річок.

Використання малих річок.

НЕ 1.8 Санітарна охорона відкритих джерел питного водопостачання. Нормування і стандартизація якості води

Зони санітарної охорони. Лімітуючі ознаки шкідливості. Основні вимоги до якості води.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Головні користувачі води”

НЕ 2.1 Використання води в комунальному господарстві України

Питоме водокористування. Критерії якості води для комунального водопостачання.

НЕ 2.2 Використання води в промисловості України

Поняття про витрати води і його залежність від виду виробництва та системи водопостачання.

НЕ 2.3 Використання води в енергетиці України

Виробництво енергії і використання води на теплових, атомних і гідравлічних станціях.

НЕ 2.4 Використання води в сільському і рибному господарстві України

Залежність використання води в с/г від природно-кліматичної зони. Критерії якості води для рибного господарства.

НЕ 2.5 Використання води в водним транспортом України

Водний стік як основа навігації внутрішніх водних шляхів. Судноплавні річки України.

НЕ 2.6 Використання водних ресурсів для оздоровлення, туризму і спорту

Водні ресурси як складова рекреації. Спеціальні зони відпочинку поблизу водних об’єктів.

НЕ 2.7 Основні причини змін якості водних ресурсів України

Забруднення. Виснаження. Засмічення. Стічні води та їх походження. Класифікація скидів стічних вод.

НЕ 2.8 Заходи для збереження та відтворення чистої води

Класифікація заходів щодо охорони водних ресурсів. Способи очистки стічних вод.

Основна література до курсу:

Левківський С.С., Падун М.М. Регіональне використання і охорона водних ресурсів: Підручник. - К.: Либідь, 2006. – 280 с.
Будико М.И. Глобальная экология. – М., 1977.
Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник. – Луцьк: Надстир^,я, 2000. – 364 с.
Дорогунцов С.И., Иванух Р.А., Хвесик М.А. Методологические подходы к учету водных ресурсов и прогнозов развития и размещения производительных сил. - К., 1991 – 92 с.
Дорогунцов С.И., Хвесик М.А. і ін. Екологічні проблеми галузевого водокористування і водозабезпечення народного господарства України. – К.: РВПС, 1993. – 55 с.
Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. – К., 1997.
Реймерс Н.Ф. Экология. Теория, законы, правила, принципы и гипотезы. – М., 1994.
Реймерс Н.Ф. Природопользование. – М., 1990.
Хільчевський В.К. Водопостачання і водовідведення. – К., 1999. – 319с.

Блок дисциплін для підготовки спеціаліста

Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки

Цивільна оборона

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст
Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.1 8.070800/Гм.1.1
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 2
Загальна кількість годин – 54
Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: це теоретична й практична підготовка студентів з питань організації захисту працюючих у народному господарстві; вивчення шляхів і способів підвищення організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації аварій, катастроф, наслідків стихійних лих і в осередках ураження, пов’язаних з дією зброї масового ураження.

Основні завдання курсу:

знати характеристику осередків ураження, які виникають у надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;
способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;
порядок дій сил ЦО і населення в умовах надзвичайних обставин;
призначення і порядок роботи з приладами радіаційної і хімічної розвідки, дозиметричного контролю;
методику прогнозування можливої радіаційної, хімічної (бактеріологічної), біологічної обстановки, яка може виникнути внаслідок стихійного лиха та аварії;
основні стійкості роботи галузей сільського і лісового господарства в НС;
основи організації і здійснення заходів щодо надання допомоги потерпілим і життєзабезпечення населення при виникненні Н С.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

Змістовий модуль 1

„Загальні питання цивільної оборони”

НЕ 1.1 Цивільний захист (ЦЗ) в сучасних умовах

Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки захисту населення відповідно до Закону про цивільний захист України від 1993 та 1999 років та закону України „Про правові засади цивільного захисту населення ” від 2004 р. Організаційна структура єдиної державної системи цивільного захисту. Основні заходи ЦЗ. Режим функціонування ЄДСЦЗ (єдиної державної системи цивільного захисту). Основні положення міжнародного права.

НЕ 1.2 Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей

Надзвичайні ситуації мирного часу та характеристика осередків ураження. Характеристика осередків ураження, що виникають при застосуванні зброї масового ураження: ядерний осередок; хімічний осередок; бактеріологічний осередок.

НЕ 1.3 Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях

Основні поняття і визначення щодо оцінки радіаційної, хімічної, інженерної, пожежної обстановки. Методика оцінки радіаційної і хімічної обстановки при аваріях і катастрофах на радіаційно і хімічно небезпечних об’єктах та при застосуванні сучасних засобів ураження. Методи виявлення і вимірювання іонізуючого випромінювання. Розв’язування типових ситуаційних задач при оцінці обстановки. Прилади радіаційної та хімічної розвідки і дозиметричного контролю.

НЕ 1.4 Захист населення в надзвичайних ситуаціях

Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Захисні споруди цивільної оборони і вимоги, які пред’являються до них. Засоби індивідуального захисту населення. Евакуаційні заходи. Спеціальна обробка.

Змістовий модуль 2

„Профільна підготовка”

НЕ 2.1 Організація навчання населення з цивільного захисту, методика проведення занять з цивільного захисту

Основи навчання з ЦЗ; види навчань; основні напрямки і методи підготовки. Система навчання. Особливості занять з різними категоріями. Підготовка робочих, службовців, студентів, учнів та населення з ЦЗ. Підготовка керівного і управлінського складу з ЦЗ. Планування і організація навчання з ЦЗ на об’єктах.

НЕ 2.2 Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим та життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях

Створення, завдання та функції аварійно-рятувальної служби. Основи рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт. Перша медична допомога в осередках ядерного, хімічного, біологічного ураження. Медичне, матеріальне та технічне забезпечення формувань ЦО.

НЕ 2.3 Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях

Дії населення в умовах стихійного лиха; режим захисту населення в умовах радіоактивного забруднення; захист дітей від ЗМУ.

Основна література до курсу:

Воробйов О.О., Романів Л.В. Цивільний захист. Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2008. – 152 с.
Стеблюк М.І. Цивільна оборона: підручник. - 2-ге видан., перероблене і доповнене. - К.: Знання - Прес, 2003. - 455 с.
Владимиров В.А., Михеєв О.С, Хмель СІ. та інші ГШ ЗС СРСР. Методика виявлення і оцінки радіаційної обстановки при руйнуваннях (аваріях) атомних електростанцій. -М., 1989.
Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження, наукові керівники: член кореспондент НАН України СІ. Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. - К.: НАН України, 1995.
Закон України "Про аварійно-рятувальні служби" ВРУ, № 1281 - XIV. - К., 1999.
Захист об'єктів народного господарства від зброї масового ураження: Довідник. - К.: Вища школа, 1989.
Методика прогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами при аваріях (руйнуваннях) на хіміко небезпечних об'єктах і транспорті, Держгідромет СРСР.-М., 1991.
Норми радіаційної безпеки України (НРБУ - 97). МОЗ України. - К., 1997.
Положення "Про Цивільну оборону України", постанова КМУ, №299. - К., 1994.
Положення "Про єдину державну систему запобігання та регулювання на НС техногенного та природного характеру", постанова КМУ № 1198 від 03.08.1998р. - К., 1998.
Положення "Про Міністерство з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", Указ Президента України №1005/96.
Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України № 284/99. - К., 1999.
Положення "Про класифікацію надзвичайних ситуацій", постанова КМУ №1099. - К., 1998.
Положення "Про комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій постанова КМУ № 174 від 16.02.1998 р. - К., 1998.
Типове положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, постанова КМУ № 1594. - К., 1998.

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр)
Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.2, 8.070800/Гм.1.2
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 1
Загальна кількість годин – 36
Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія

та охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їх подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Основні завдання курсу:

- вивчення правил надання першої медичної допомоги потерпілим;

- вивчення основних характеристик параметрів виробничого середовища та їх вплив на людину;

- вивчення основних нормативно-правових документів з питань ОП.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові), семінарські заняття.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Правові та організаційні основи охорони праці”

НЕ 1.1 Правові та організаційні основи охорони праці

Основні законодавчі акти з охорони праці. Колективний договір, його укладення і виконання. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Навчання, інструктажі і перевірка знань з питань охорони праці. Соціальне страхування від нещасних випадків та профзахворювань. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань і професійних отруєнь.

НЕ 1.2 Основи безпеки праці в галузі

Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для виконання яких потрібне попереднє спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці. Засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Мікроклімат виробничих приміщень. План ліквідації аварій. Вимоги безпеки до майстерень. Вимоги безпеки до лабораторій.

НЕ 1.3 Основи пожежної безпеки

Характерні причини виникнення пожеж. Організаційні та технічні протипожежні заходи. Протипожежний інструктаж та навчання. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі.

НЕ 1.4 Основи електробезпеки

Особливості ураження електричним струмом. Вплив електричного струму на організм людини. Електричні травми, їх види. Класифікація виробничих приміщень з електробезпеки.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Основи гігієни та виробничої санітарії. Перша медична допомога”

НЕ 2.1 Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці

Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них. Фізіологія праці. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень. Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче, аварійне. Санітарно-побутове забезпечення працюючих. Надання першої допомоги при нещасних випадках.

НЕ 2.2 Надання першої медичної допомоги потерпілим

Порядок надання першої медичної допомоги при: електротравмах; закритих і відкритих ушкодженнях живота; закритих і відкритих ушкодженнях хребта і спинного мозку; закритих і відкритих ушкодженнях черепа; травматичному шоці; тепловому та сонячному ударі; асфіксії; артеріальних і венозних кровотечах; переломах кісток; ураженні блискавкою; обмороженнях. Правила поведінки з потерпілим при травмах. Методика проведення непрямого масажу серця і штучної вентиляції легень.

НЕ 2.3 Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та застосування підіймально-транспортної техніки

Загальні вимоги безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Безпека вантажопідіймального обладнання.

Основна література до курсу:

Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 2-е вид./ За ред. М.П. Гандзюка. – К.: Каравела, 2004. – 408 с.
Закон України „Про охорону праці” в редакції від 21 листопада 2002 р.
Законодавство України про охорону праці (збірник нормативних документів). У 4 т. – К.: Основа, 1995.
Кодекс законів про працю України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.
Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психология безопасности труда. – СПб, 1996.
Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга; Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М.: Высшая школа, 1995. – 320 с.
Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. – Львів: Афіша, 2002. – 320 с.
Охрана труда / Князевский Б.А., Долин п.А., Марусова т.П. и др./ Под ред. Б.А. Князевского. – М.: Высшая школа, 1982. – 312 с.
Основи охорони праці / За ред. Гандзюка М.П., Купчика М.П. – К.: основа, 2000. – 416 с.

ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст, магістр
Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.3, 8.070800/Гм.1.3
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 1,5
Загальна кількість годин – 54
Статус курсу – обов’язковий для підготовки бакалаврів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: філософське узагальнення отриманих спеціальних знань, що повинно сприяти максимальному розкриттю теоретичних та практичних перспектив фахової самореалізації студентів-екологів.

Основні завдання курсу:

користуватися на практиці класичними та сучасними методами науково-філософського пізнання – дедукцією, індукцією, діалектикою, феноменологією, герменевтикою, методами аналітичної філософії та іншими;
осмислювати історичний розвиток екологічної науки та її перспективи в загальнонауковому контексті;
засвоювати та вміти використовувати на практиці методологічні принципи новітньої екології;
самостійно осмислювати гуманістичні аспекти проблем сучасної екології.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські заняття, модульні контрольні роботи.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„ФІЛОСОФІЯ НАУКИ”

НЕ 1.1 Загальні проблеми взаємодії філософії і природознавства

Наука і філософія: взаємозв’язки, взаємовпливи, відмінності. Класична, некласична, постнекласична наука. Філософія науки як спеціальна галузь філософських досліджень. Плюралізм сучасної філософії науки: аналітична, феноменологічна, герменевтична та постмодерністська версії.

Філософія науки постпозитивізму. Взаємозв’язок філософії науки з історією науки. Евристичні можливості концепції Т.Куна, Дж.Холтона, І.Лакатоса в дослідженні історії науки. Філософські засади науки. Поняття філософської проблеми природознавства.

НЕ 1.2 Філософський аналіз екологічних проблем (філософія екології) в системі філософії науки

Екологія як фундаментальний напрямок в сучасних наукових дослідженнях. Особливе місце екології в сучасному природознавстві. Роль екології в розвитку методології сучасної науки. Предмет філософії екології. Філософія екології та історія екології. Концепція парадигми в філософському аналізі історії екології.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОЇ НАУКИ”

НЕ 2.1 Екологія класичного і некласичного періоду: об’єкти досліджень та методологія

Класичний етап розвитку екологічної науки: геккелівська екологія та популяційна екологія. Особини і популяції як об’єкти дослідження. Механіцизм, редукціонізм та еволюціонізм в методології класичної екології. Некласичний етап розвитку екології: системна екологія. Екосистема як об’єкт дослідження. Дилема “холізм-редукціонізм”. Синтетична теорія еволюції в контексті екосистемних досліджень. Проблема поєднання еволюціонізму і холізму.

НЕ 2.2 Синергетика та глобальний еволюціонізм в новітніх екологічних дослідженнях

Синергетика як загальна теорія самоорганізації. Синергетика Г.Хаккена, нелінійна нерівноважна термодинаміка І.Пригожина. Нестабільність, порядок і хаос, точки біфуркації, аттрактори, незворотність часу. Філософія нестабільності. Синергетика в новітніх екологічних дослідженнях. Дослідження Д.Сімберлофа. Евристичний потенціал синергетики в екологічних дослідженнях. Глобальний еволюціонізм – ідея універсальної еволюції. Глобальний еволюціонізм в екологічних дослідженнях.

НЕ 2.3 Людиномірність екологічного знання

Включення світу людини у структуру знання – вимога нового ідеалу науковості. Суб’єктивність образу екологічного світу. Дослідження антропогенних впливів на довкілля та визнання людини як спеціального об’єкта новітніх екологічних досліджень. Сучасна філософська антропологія і сучасна екологія. Образ людини в сучасних філософсько-антропологічних концепція та образ людини в сучасному природознавстві. Мораль, політика, ідеологія, масова свідомість та екологічна проблема.

Основна література до курсу:

Берталанфи Л. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник 1973: Пер. с англ. – М.: Наука, 1973. – С.20-37.
Білявський Г., Падун М. Проблеми і завдання сучасної екології // Вісник Академії наук України. – 1993. – № 3. – С.26-32.
Бубер М. Проблема человека // Философ. науки. – 1992. – № 3. – С.65-82.
Василенко Л.И. Экологическая этика: от натурализма к философскому персонализму // Вопросы философии. – 1995. – № 3. – С.37-42.
Ворощук А.Н., Пегов С.А., Перфильев К.Г. Вопросы системной экологии. – М.: Б.И., 1979. – 52 с.
Гиляров А.М. Популяционная экология. – М.: Изд. Московского университета, 1990. – 191 с.
Голубець М.А., Семенюк Е.П. Сучасна екологія і загальнонаукові засоби пізнання // Вісник Академії наук Української РСР. – 1982. – № 1. – С.70-76.
Гродницкий Д.Л. Эпигенетическая теория эволюции как возможная основа нового эволюционного синтеза // Журнал общей биологии. – 2001. – Т. 62. – № 2. – С.99-109.
Делокаров К.Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. – С.110-118.
Задубрівська О.М. Людиномірність сучасної екології // Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. Випуск 130. – Чернівці: Золоті литаври, 2002. – С.94-97.
Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С.114 -128.
Ермолаева В.Е. Космизм и экологическая этика // Общественные науки и современность. – 1995. – № 4. – С.118-124.
Ильин В.В. Классика-неклассика-неонеклассика: три эпохи в развитии науки // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. – 1993. – № 2. – С.16-34.
Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги ХХ столетия. – М., 2000. – 320 с.
Кисельов М М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій. – К.: Тандем, 2000. – 320 с.
Князева Е.Н. Саморефлективная синергетика // Вопросы философии. – 2001. – № 10. – С.99-113.
Крисаченко В.С. Людина і біосфера. Основи екологічної антропології. – К.: Заповіт, 1998. – 689 с.
Круть И.В., Забелин И.М. Очерки истории представлений о взаимоотношениях природы и общества. - М.: Наука, 1988. – 414 с.
Кучерявий В. П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с.
Майнцер К. Сложность и самоорганизация. Возникновение новой науки и культуры на рубеже века. Пер. с англ. // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С.48-61.
Марчук М.Г. Ціннісні потенції знання. – Чернівці: Рута, 2001. – 319 с.
Миркин Б.М. Плюрализм в фитоценологии: истоки и тактика плюралистической науки // Журнал общей биологии. – 1990. – Т. 51. – №2. – С.261-272.
Преображенский Б.В. Системный подход в современной биологии // Природа биологического познания. – М.: Наука, 1991. – С.69-86.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.
Розенберг Г.С. Анализ определений понятия «экология» // Экология. -1999. - № 2. - С.89-98.
Семенова Н. Возмутители спокойствия // Знание – сила. – 1989. – № 2. - С.75-81.
Философия и методология науки. Под ред. В. И. Купцова. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 551 с.
Хакен Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах. Пер. с англ. – М.: Мир, 1985. – 419 с.
Холтон Дж. Тематический анализ науки. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1981. – 383 с.
Чернов Ю.И. Эволюционная экология – сущность и перспективы // Успехи современной биологии. – 1996. – Т. 116. – Вып. 3. – С.277-291.

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ І АУДИТ

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст
Шифр дисципліни – 7.070801/Гм.1.4
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 3
Загальна кількість годин – 108
Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів з напряму „Екологія та

охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: засвоїти теоретичні і практичні основи з екологічного менеджменту і аудиту; набути специфічних знань і навичок з організації її екологічного управління.

Основні завдання курсу:

- набуття навичок із вирішення організаційних і технологічних завдань екологічного менеджменту і аудиту;

- викладення особливостей проведення екологічного менеджменту і аудиту в Україні.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні), семінарські заняття, практичні роботи, консультації, модульний контроль.

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; складання тестових завдань; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – екзамен.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Основи екологічного менеджменту”

НЕ 1.1 Сутність, принципи і функції сучасного екологічного менеджменту

Сутність екологічного менеджменту. Принципи і функції екологічного менеджменту. Методологічні основи екологічного менеджменту.

НЕ 1.2 Інструменти екологічного менеджменту

Загальна характеристика екологічних і економічних інструментів екоменеджменту. Стандартизація як нормативно-методична основа екологічного менеджменту. Міжнародні стандарти екоменеджменту.

НЕ 1.3 Організаційна структура державного екоменеджменту

Мета, завдання та функції державного екологічного менеджменту. Органи загального державного управління в екологічних галузях. Діяльність міністерства екології і природних ресурсів.

НЕ 1.4 Державний екологічний менеджмент у сфері охорони здоров’я населення

Взаємозв’язок стану навколишнього середовища і здоров’я населення.

Картографування медико-демографічних проблем. Управління якістю продуктів споживання.

НЕ 1.5 Екологічний аудит як навчальна дисципліна та сфера практичної діяльності

Екологічний аудит як різновид аудиторської діяльності. Завдання екологічного аудиту в сфері управління якістю природного середовища, використання природних ресурсів, безпеки життєдіяльності людини. Об’єкти екологічного аудиту. Суб’єкти екологічного аудиту. Нормативно-правові засади екологічного аудиту. Закон України. “Про екологічний аудит ” (2004р.).

НЕ 1.6 Правове регулювання екологічного аудиту

Законодавчо-регулююча база екологічного аудиту. Акти законодавства України, які регулюють відносини у сфері екологічного аудиту. Правові важелі регулювання відносин в екології за допомогою заохочувальних і примусових заходів з використання природних ресурсів. Права й обов’язки аудиторів. Правопорушення у сфері екологічного аудиту.

НЕ 1.7 Форми та практика екологічного аудиту

Принципи та форми екологічного аудиту. Добровільний екологічний аудит і його учасники. Обов’язковий екологічний аудит і процедура його здійснення.

Об’єкти підвищеної екологічної небезпеки й умови, за яких здійснюється їх аудит. Внутрішній і зовнішній екологічний аудит. Послідовність екологічного аудиту.

НЕ 1.8 Порядок проведення екологічного аудиту й організація еколого-аудиторської діяльності

Правові підстави для проведення екологічного аудиту. Оформлення результатів екологічного аудиту. Сертифікація на право проведення екологічного аудиту. Реєстр виконавців екологічного аудиту. Фінансування проведення екологічного аудиту. Відповідальність за порушення законодавства про екологічний аудит.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

„Екологічний аудит як складова екологічного менеджмент”

НЕ 2.1 Правове та інформаційне забезпечення екологічного менеджменту

Правове забезпечення екологічного менеджменту. Інформаційне забезпечення екологічного менеджменту. Механізми правової і економічної відповідальності суб’єктів екоменеджменту.

НЕ 2.2 Екологічна сертифікація як інструмент екологічного менеджменту

Становлення екологічної сертифікації. Системи сертифікації. Сертифікація системи екологічного менеджменту підприємства (таблиця показників, що підлягають сертифікації продукції).

НЕ 2.3 Контроль за дотриманням законодавства суб’єктами природокористування

Організація проведення інспекторських перевірок. Регулювання взаємодії органів виконавчої влади у галузі охорони навколишнього середовища. Екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.

НЕ 2.4 Екологічні ризики

Сутність і класифікація ризиків. Управління екологічними ризиками. Оцінювання екологічних ризиків. Екологічні ризики інновацій. Ризики використання генетично модифікованої продукції.

НЕ 2.5 Об’єкти й види екологічного аудиту

Умови проведення екологічного аудиту. Екологічний аудит підприємств і організацій та їх філій, представництв об’єднань, окремих виробництв та їх господарських об’єктів. Екологічний аудит систем управління навколишнім природним середовищем. Об’єкти, для яких проведення екоаудиту обов’язкове.

НЕ 2.6 Мета й основні завдання екологічного аудиту

Основні принципи екологічного аудиту. Забезпечення додержання законодавства щодо охорони природи як мета екологічного аудиту. Завдання екологічного аудиту: збирання достовірної інформації про екологічні аспекти діяльності об’єкта аудиту, відповідність об’єкта вимогам екологічного законодавства, оцінка впливу об’єкта на природне середовище та його компоненти. Роль замовника екологічного аудиту. Система доказів екологічного аудиту. Висновки екологічного аудиту та їх правовий статус.

НЕ 2.7 Права й обов’язки замовника та виконавця екологічного аудиту(власників) об’єктів зовнішнього екологічного аудиту

Статус виконавців екологічного аудиту. Право замовника екологічного аудиту на відшкодування збитків, заподіяних неправомірними діями виконавців екологічного аудиту. Права й обов’язки виконавця екологічного аудиту. Гарантії незалежності екологічного аудитора. Права й обов’язки керівників.

НЕ 2.8 Екологічний аудит у сучасній економіці України

Роль екологічного аудиту в реформуванні екополітики України. Екологічний аудит і приватизація. Екологічний аудит в інвестиційному процесі. Екологічний аудит і ціноутворення. Екологічний аудит і інноваційні технології. Екологічний аудит і захист інтересів товаровиробників.

Основна література до курсу:

Андрейцев В.И. Правовое обеспечение зкологической зкспертизы прозктов. – К.: Будівельник, 1990. - 167 с.
Грин А.М. Клюев Н.Н., Мухина Л.И. Гзозкологический анализ // Изв. РАН. -1995.-№1.- С.21-30
Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. - К.: Лікей, 1995. - 233с.
Глазовский Н.Ф. Проблеми зкологической зкспертизы. Новое мышление в географи. - м.: Наука, 1991. с. 110-118.
Экологическая експертиза: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений /В.К. Донченко, В.М. Питулько - 2-е узд., стер. -М.: «Академия», 2004. - 480с.
Дьяконов К.Н., Дончева А.В. Зкологическое прозктирование и зкспертизаб Учебник для вузов / М.: аспект Пресе, 2005. - 384с.
Волошин І.М. Основи екологічної експертизи: Навч. Посібник. -Львів: ЛНУ ім. І.Франка. 2002. - 82с.
Баглей О.В., Сорохан В.В. Екологічна експертиза. – Чернівці: Рута, 2007. – 128 с.
Ботюк А. В. Методика визначення платежів за використання природно-промислових ресурсів: Навч. посіб. – К., 2001. – 210 с.
Брачинский Л. П. Теоретические аспекты проблемы нормы и патологии в водной токсикологии // Теоретические вопросы водной токсикологии. – Л., 1981. – С. 29–40.
Гайченко В. А., Коваль Г. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. – К., 2004.
Дробноход М. І., Вольвач Ф. В. Концепція переходу України до стійкого екологічно безпечного розвитку. – К., 2002.
Дробноход М. І., Вольвач Ф. В. Стійкий екологічно безпечний розвиток і Україна. – К.: МАУП, 2002.
Екологічна безпека та охорона навколишнього середовища: Підруч. для вузів. – К., 2004.
Екологічне управління: Підруч. для вузів. – К., 2004.
Екологічний аудит: Посібник / За ред. В. Я. Шевчука. – К., 1997.
Екологічний менеджмент: Навч. посіб. / За ред. В. Ф. Семенова. Одеса, 2004.

Інтелектуальна власність

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст (магістр)
Шифр дисципліни – 7.070801, 8.070800
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 1
Загальна кількість годин – 36
Статус курсу – обов’язковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія

та охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9, 10

Мета вивчення курсу: формування базових уявлень студентів про інтелектуальну власність, розкриття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, економічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також правової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

Основні завдання курсу:

- орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності;

- розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх;

- правильно оцінювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.

Методика викладання та методи навчання: в процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції (вступні, тематичні, підсумкові), модульні контрольні роботи, консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання: в процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; проведення поточного модульного і підсумкового тестового контролю), а також здійснюється підсумковий контроль – залік.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

„Інтелектуальна власність

як право на результати творчої діяльності людини”

НЕ 1.1 Загальні положення

Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави.

НЕ 1.2 Система інтелектуальної власності

Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності.

НЕ 1.3 Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності

Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи.

НЕ 1.4 Економіка інтелектуальної власності

Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу та франшизи. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності.

НЕ 1.5 Захист прав інтелектуальної власності

Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність за порушення прав.

Основна література до курсу:

Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність. Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с.
Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 108 с.
Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.
Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

Дисципліни професійної та практичної підготовки

Управління техногенною та екологічною безпекою

та екологічний ризик

Освітньо-кваліфікаційний рівень підготовки – спеціаліст
Шифр дисципліни – 7.070801/Псп.2.1
Назва напряму – Екологія та охорона навколишнього середовища
Кількість кредитів – 4
Загальна кількість годин – 144
Статус курсу – вибірковий для підготовки спеціалістів (магістрів) напряму „Екологія

та охорона навколишнього середовища”

Семестр, в якому читається – 9

Мета вивчення курсу: закласти основи знань з теорії та практики сучасної взаємодії людини та навколишнього середовища, виявити проблеми ризику від антропогенного навантаження, формування ефективного законодавства в охорони навколишнього середовища, виявити відмінності у формуванні екологічної безпеки та природоохоронної діяльності різних країн світу.

Основні завдання курсу:

закріпити теоретичні та практичні навички прийняття управлінських рішень при вирішенні питання екологічної безпеки;
вміти аналізувати та оцінювати екологічні ризики.

Blog

Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича географічний факультет european Credit Transfer System

Содержание