Семен гулак-артемовський – гордість української музичної культури
| Вид материала | Документы |
- Перелік екзаменаційних питань з курсу «історія української культури», 26.74kb.
- Програма ґрунтується на таких принципах музичної педагогіки, 568.35kb.
- Проект програми музичне мистецтво 1-4 класи для загальноосвітніх навчальних закладів, 477.88kb.
- Програма для музичної школи, музичного відділення початкового спеціалізованого мистецького, 3307.9kb.
- Методичні вказівки з української І зарубіжної культури, 764.68kb.
- Наталя Чабан навчальний посібник з історії української культури мвс україни, 9171.9kb.
- Тема: розстріляне відродження 30-х років ХХ століття в україні, 65.62kb.
- Теми контрольних робіт для студентів заочної форми навчання усіх спеціальностей з дисципліни, 36.24kb.
- Програма навчальної дисципліни історія української культури напряму підготовки 040102, 264.69kb.
- Зв'язок художньої літератури з мистецтвом на уроках української літератури Із педагогічного, 72.44kb.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ
СЕМЕН ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ –
ГОРДІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
(сценарій просвітницько-мистецького заходу про
творчу наукову і винахідницьку діяльність славетного
співака і композитора Семена Гулака-Артемовського)
Автор: М. Грицик
Редактор: В. Квітневий
Львів – 2009
Оформлення сцени: портрет Семена Гулака-Артемовського, обрамлений вишитим рушником. Під ним дати життя (1813 – 1874) і напис:
«От де, люди, наша слава,
слава України».
Тарас Шевченко.
Ведуча «…Споконвіку Україна була відома як велика житниця, як інтелектуальне й духовне джерело Європи та світу. Вона збагатила всесвітню скарбницю філософської думки, богослов’я, мистецтва, літератури.
Ведучий …Наші генії консолідували нашу національну культуру за допомогою своїх творів, які передають справжній дух і душу українського народу. Своїми творчими умами вони увіковічнили все те, чим є Україна і що кожний українець повинен носити в своїй душі і в своїм серці.
Ведуча Відвідавши нашу землю в середині ХVП століття, диякон Павло Алепський з щирим подивом сповіщав тоді цілому світові: «О, який це благословенний народ! І яка це благословенна країна! Яка ревність властива святій душі і чистій вірі, воістину православній! Блаженні очі наші за те, що бачили, блаженні вуха наші за те, що вони чули, блаженні серця наші за пережиту нашу радість і захоплення.»
Ведучий Нині прийшов час, щоб віддати данину пошани нашим славетним співвітчизникам, тим більше, що багато з них, попрацювавши на чужій землі, завжди вважали своєю батьківщиною Україні. Маємо завжди згадувати їх як справжніх синів свого народу.
Читець Все життя – усе народу,
Усе на службу Україні,
Чи то за сонця, чи в негоду,
Чи то за щастя, чи в руїні:
«Усе тобі, мій рідний краю,
Усе тобі, народе рідний:
Тобі все щастя й світло Раю,
Тобі одному дзвін побідний!
Я був тобі, як лікар вірний,
Що щиро брав тебе в опіку,
Й, як пес, зостануся покірний
Тобі, народе мій, довіку!
Й коли б я міг тобі, мій краю,
Свою віддати в жили кров,
Я зараз би прирік: вмираю
За тебе, о моя любов!
За тебе всі мої моління,
За тебе всі мої пісні,
За тебе Богу піснопіння,
Про тебе юні мрії в сні!
Бо все для мене – Україна,
Немов повітря те людині,
Й схиляю Богові коліна,
Лише за неї я в Святині.
За неї лиш мої молитви,
За неї лиш мої прохання,
І тільки їй мої гонитви
До ночі темної з-за рання!»
Іван Огієнко (Митрополит Іларіон)
У запису, або у виконанні хору звучить фінальний хор
«Україно, рідний краю» С. Гулака-Артемовського
Ведуча Наша розповідь про Семена Степановича Гулака-Артемовського, українського співака, композитора, актора, драматурга, що залишив у мистецтві яскравий і неповторний слід багатогранням свого щедрого таланту. Незабаром відзначатимемо 200-ліття його уродин.
Ведучий «Звідкіля це ти узявся? Де ти досі пропадав?..» «На туркені оженюся…» Хто ж не знає чудових дуетів подружжя Одарки й Карася з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»,що написані на жартівливих народних піснях і традиціях, у класичному виконанні славнозвісних Марії Литвиненко-Вольгемут та Івана Паторжинського. Геніальна музика створена композитором така яскрава й самобутня, насичена пречудовим українським мелосом, сценками, вихопленими із життя побуту нашого народу. Вистава ця іде в Національній опері України з великим успіхом і є окрасою репертуару інших оперних театрів країни.
Ведуча Якби наш земляк залишив по собі лише ту воістину народну оперу, то й того було б достатньо, щоб обезсмертити своє ім’я в українській культурі.
Звучить дует Одарки і Карася
з опери «Запорожець за Дунаєм».
Ведучий Містечко Городище Корсунь-Шевченківського району, що на Черкащині, відоме ще з ХVІ століття. Його мешканці були хоробрими козаками, вмілими, працьовитими господарями. З того краю походять Симиренки, українські промисловці – цукрозаводчики. Варто пригадати, що Платон Симиренко дав кошти на видання «Кобзаря» і мав дружні стосунки з Т. Г. Шевченком.
Ведуча Походив Семен Степанович із старовинного козацького роду, який осів у містечку Городище. Відомо, що вже з 18 ст. хутором Гулаківщина володів Патрикій Гулак-Артемовський.
Його нащадки були священнослужителями, зокрема батько Семена – Степан Петрович. А дядько – Петро Гулак-Артемовський – професор Харківського університету, більше відомий нам як байкар і по сьогодні у шкільній програмі вивчається його байка «Пан та Собака».
Ведучий Народився Семен Гулак-Артемовський 16 лютого 1813 року. Вже в дитинстві хлопець вирізнявся чудовим голосом (дискантом), виявив музичні здібності і любов до українського фольклору.
Ведуча Дитячі роки Семена Степановича пройшли на берегах річки Ольшанки, в атмосфері домашнього затишку і злагоди. Батько й мати були освіченими, своїх дітей Петра, Павла, Семена та Марію не тільки любили, але й виховували в повазі до книги, пісні, Святого письма.
Ведучий Проминули щасливі роки дитинства. Одинадцятилітнього Семена батько привіз до Києва і віддав на навчання до духовного училища, сподіваючись, що за родинною традицією, син також стане священиком. Навчався Семен Гулак-Артемовський в духовному училищі з 1824 по 1830 роки. В нинішній час на тому будинку № 31 на Набережно-Хрещатицькій вулиці в м. Києві висить меморіальна дошка, присвячена композитору.
Ведуча В 1835 – 1838 роках був студентом Київської духовної семінарії. В час навчання привернув до себе увагу своїм дуже сильним, чудового тембру голосом (баритон). Якось про обдарованого учня розповіли тодішньому митрополитові Болховитінову. Прослухавши його, владика наказав прийняти хлопця до митрополичого хору собору Святої Софії Київської. На 22-му році життя Семен Гулак-Артемовський був одним з перших солістів хору при Михайлівському монастирі.
Звучить «Благослови, душе моя, Господа…»
муз. Артемія Веделя.
Ведучий А подальшу долю юнака визначив випадок. Оскільки Україна славилася на всю Росію своїми чудовими голосами, то вона стала донором для церковних хорів Петербурга, Москви та інших міст Росії. Так, в червні 1838 року з такою місією приїхав в Україну славетний уже на той час композитор, капельмейстер Михайло Глінка з метою набрати хлопців з гарними голосами для придворної співочої капели. Під час Служби Божої у Михайлівському Золотоверхому соборі він почув голос незвичайної природної сили і привабливості. Обдарування Семена Гулака-Артемовського вразило М. Глінку і він одразу запропонував йому переїхати до Петербурга. На початку жовтня того ж року молодий співак у віці 25 років покинув Київ. У листі до матері, 2 листопада 1838 року Михайло Глінка писав: «Другий місяць живе у мене знайдений мною на Україні баритон, у своєму роді відмінний від Іванова (російського співака) голосом, здібностями і, додам, добрим серцем. Я його готую в театральні співаки і маю надію, що праця моя не буде марною» Слова його справдилися – талановитого українця примітили.
Ведуча Згодом Михайло Глінка увів талановитого юнака у коло інтелігенції – представників літератури і мистецтва. Майбутній автор «Запорожця за Дунаєм» познайомився з художниками І, Айвазовським та К. Брюлловим, поетом М. Кукольником, мовознавцем В.. Далем, редактором журналу «Современник» І. Панаєвим, а ще, згодом – з Тарасом Шевченком.
Певний час Семена Гулака-Артемовського М. Глінка навчав не лише виразності виконання, дикції, грі на музичних інструментах, а й основам композиторського мистецтва.
Ведучий Для продовження освіти М. Глінка вирішив направити учня в Італію. З погляду вже набутих ним навичок це не було обов’язковим. Але петербурзька аристократія – а вона переважала серед театральної публіки – визнавала лише тих виконавців, які пройшли італійську школу вокалу. Це доводилося враховувати. Щоб зібрати гроші, необхідні для подорожі, вирішено було організувати сольний концерт Семена Гулака-Артемовського. Вже навесні 1839 року при допомозі композитора Олександра Сергійовича Даргомижського, який взяв безпосередню участь у підготовці репертуару і князя-мецената Волконського. У театральному залі палацу Юсупова відбувся перший публічний концерт Семена Гулака-Артемовського. Успіх окрилив молодого співака, а пропозиція відомого власника уральських заводів П. Демидова фінансувати його навчання в Італії додала впевненості в опануванні і вдосконаленні майстерності співу.
Ведуча Спочатку Семен Гулак-Артемовський навчався в Парижі, його вчителем був відомий викладач музики та співу композитор Джуліо Аларі. Вокальні студії артист продовжує в Італії, бере уроки у маестро Марталіні, капельмейстера Флорентійського оперного театру, а також у композитора і педагога П’єтро Романі
Перебуваючи на навчанні в Італії, Семен Гулак –Артемовський запізнався з багатьма видатними європейськими музикантами, досконало оволодів італійською мовою.
Ведучий Про талановитого співака почули в багатьох оперних театрах Італії, йому запропонували в 1841 році дебют у Флорентійській опері. Наш земляк із величезним успіхом виконував провідні партії в операх Вінченцо Белліні, Гаетано Доніцетті та інших відомих композиторів.
Але через рік складаються так обставини, що молодому співаку довелося покинути сонячну Італію і повернутися до похмурого Петербурга, куди також докотилося відлуння блискучих виступів Семена Гулака-Артемовського.
Ведуча Після успішного завершення за кордоном вокальної освіти, молодого співака відразу призначають солістом Російської імператорської опери. 1 травня 1842 року було підписано контракт,згідно з яким Семен Гулак-Артемовський зараховувався
До штату солістів Великого театру. Почалась його тріумфальна кар’єра, що продовжувалася майже чверть століття на одній сцені.
Ведучий На той час в театрі закінчувалася робота над постановкою опери М. Глінки «Руслан і Людмила». Композитор запропонував своєму учневі виконати провідну партію.
Семен Гулак-Артемовський і М. Глінка знову зустрілися як друзі. Тільки на той раз перед вчителем стояв вже соліст провідного оперного театру в країні.
Ведуча Партію головного героя Гулак-Артемовський готував разом з відомим в той час всій Росії співаком О. Петровим. На репетиціях Семен Степанович уважно приглядався до того, як уславлений виконавець відтворював образ билинного російського витязя. І внутрішньо не погоджувався з деякою зумисною грубуватістю образу. Керуючись порадами композитора, з усіх сил працював над власною музичною інтерпретацією.
Музичним фоном звучать фрагменти з опери
Михайла Глінки «Руслан і Людмила».
Ведучий Перша постановка опери відбулася 27 листопада 1842 року. Партію Руслана виконував О. Петров. Через день вистава йшла вдруге; тепер вже співав Семен Гулак-Артемовський. Його трактовку персонажа відзначило багато слухачів, зокрема композитор Олександр Сєров. Співак зумів виразно передати кращі риси богатиря: Руслан постав не тільки хоробрим, благородним воїном, а й лірико-романтичним героєм. Блискуче виконання партії сприяло успіхові опери – а вона, за перші два місяці, ставилася 22 рази! Справді творчою перемогою стала партія Руслана в опері Михайла Глінки «Руслан і Людмила». На одній із вистав був Тарас Шевченко (25 січня 1843 року), котрий був захоплений від музики Михайла Глінки та чудової майстерності свого друга-співака: «…Ну й опера! Особливо, коли
Артемовський співає Руслана.»
Ведуча Упродовж двадцяти років О. Петров і Гулак-Артемовський виступали по черзі. І тільки з 1854 року Семен Степанович один співав партію, яку по праву можна віднести до кращих його творчих досягнень.
Ведучий За період свого перебування у Великому театрі Семен Гулак-Артемовський брав участь у сотнях спектаклів, підготував десятки ролей російською, українською та італійською мовами, став одним з провідних артистів трупи.
Виконується улюблена українська народна
Пісня співака «Стоїть явір над водою».
Ведуча З кожним роком розширювався його репертуар. Співав головні партії в операх Вольфганга Амадея Моцарта, Карла Марії Вебера, Гаетано Доніцетті, Вінченцо Белліні, Джоаккіно Антоніо Россіні, з успіхом виступав в операх Михайла Івановича Глінки, Олександра Сергійовича Даргомижського, Олексія Миколайовича Верстовського.
Ведучий Майже 25 років працював артист на сценах оперних театрів Росії і, зокрема, Маріїнського, де виконував провідні партії російської та зарубіжної класики.
Ведуча Плідну діяльність розвинув Семен Степанович також як композитор. Найвизначнішим його твором стала перша національна лірико-комічна опера «Запорожець за Дунаєм». За ствердженнями сучасників, сюжет опери був підказаний літератором та істориком, професором Санкт-Петербурзького університету Миколою Костомаровим.
Ведучий Семен Степанович написав не тільки музику, а й лібрето і тексти пісень українською мовою. Ставлення царського уряду до її постановки і використання на сцені було негативним. Але, незважаючи на те, Гулаку-Артемовському та його друзям вдалося домогтися саме такої постановки твору, що стало важливою подією не тільки в культурному, а й в політичному житті країни.
Ведучий Отже, вперше прем’єра опери «Запорожець за Дунаєм» відбулася у Маріїнському театрі 14 квітня 1863 року, в бенефісі автора, котрий сам виконував провідну роль Карася. Наскільки відомо, це єдиний випадок, коли оперний соліст створив і поставив власну оперу. Що ще красномовніше може свідчити про багатогранність і масштабність його музичного таланту?
Музичним фоном звучать фрагменти
із опери « Запорожець за Дунаєм».
Ведуча Розвиток дії в «Запорожці за Дунаєм» не зовсім відповідає історичній дійсності. Образ султана, наприклад, явно ідеалізовано, але ж то не випадково. Коли б в творі було показано тільки волелюбних, сповнених синівського почуття до України козаків, то він ніколи б не побачив сцени. Вигадка автора дозволила відволікти увагу цензора від головної ідеї. У цензурному рапорті про оперу написано: «На підвладному Туреччині березі Дунаю живуть кілька запорожців, які зробили для турків деякі послуги. В хату козака Івана Карася інкогніто приходить сам султан. Карась, не підозрюючи цього, хвалить його хоробрість, за це його разом з іншими відпускають на Батьківщину. Недозволеного нічого немає…» З того тексту видно, що царський чиновник не помітив патріотичного спрямування опери в цілому і звернув увагу саме на те, на що розраховував автор. Опера йшла в Петербурзі і Москві.
Ведучий А в цьому творі, що став надбанням світової оперної сцени, композитор змалював українські народні образи, передав багатство народних мелодій. Опера пройнята щирою любов'ю до простого народу і народністю.
Звучить дует молодих героїв опери
Андрія і Оксани.
Ведуча Українські письменники, вчені, митці, що осіли в Петербурзі, з величезним захопленням сприйняли твір свого земляка.
Ведучий В Україні опера «Запорожець за Дунаєм» була поставлена значно пізніше 11 липня 1884 року в Ростові-на-Дону, в трупі Михайла Старицького. Роль Карася виконував Михайло Кропивницький, Одарки – Марія Садовська-Барілотті, Оксани – Марія Заньковецька. Пізніше роль Карася ввійшла в основний репертуар Панаса Саксаганського, Миколи Садовського і інших майстрів української сцени.
Ведуча Царська цензура забороняла постановку опери на сцені протягом двадцяти років. В наші дні опера продовжує захоплювати слухачів щирістю наспівів, мелодій і справжнім народним гумором.
Ведучий Артистичний доробок співака Семена Гулака-Артемовського складався з п’ятдесяти оперних партій.
Вітав Петербург Семена Гулака-Артемовського не тільки як співака, а й як композитора. Серед його творів відомі вокально-хореографічна музична п’єса «Українське весілля», водевіль «Ніч під Івана Купала», музика до драми «Кораблекрушителі», романси, обробки народних пісень, серед яких такі популярні як «Стоїть явір над водою» та «Спать мені не хочеться». На основі українських народних сюжетів і пісенного фольклору писав композиції і ряд інших музичних творів. Та довгі роки багатогранна артистична діяльність композитора і співака майже зовсім не вивчалася. Деякі його твори дотепер не знайдені.
Ведуча У Петербурзі восени 1838 року познайомився Семен Гулак-Артемовський із Тарасом Шевченком, і це знайомство переросло в щиру дружбу. Земляки подружилися не приховуючи палкої симпатії один до одного.
«Благороднійший ти із людей, брате-друже мій єдиний Семене!» так писав Тарас Шевченко в листі від 30 червня 1856 року. Коли поет відбував свою каторгу в засланні, Семен Гулак-Артемовський не забував свого друга, писав листи, посилав гроші. Саме він був серед тих перших земляків, які зустрічали Тараса Григоровича після повернення до Петербурга. До речі, незадовго до смерті Тарас Григорович намалював портрет артиста.
Ведучий Завжди пам’ятав Семен Гулак-Артемовський про своє славне козацьке походження, чудово знав історію України, не цурався на чужині рідної мови, підтримував зв’язки з українським земляцтвом, яке змушене було віддавати свій талант, знання чужій державі.
Звучать українські народні пісні: «Ой літа орел,
літа сизий», «Спать мені не хочеться».
Ведуча Як то часто буває в мистецькому середовищі, не оминули співака заздрість та інтриги. На 51 році життя адміністрація російської імператорської опери розірвала контракт із артистом. Востаннє він співав у Петербурзі на сцені Александринського театру 29 травня 1864 року. Того вечора йшла тринадцята вистава опери «Запорожець за Дунаєм» в якій він виконував партію Карася. Прихильники його таланту прийшли попрощатися з улюбленим артистом.
Ведучий Семен Степанович залишив сцену наприкінці 60-х років і переїхав з Петербурга до Москви, на батьківщину своєї дружини Олександри Іванівни Іванової. Вона була піаністкою і арфісткою, дочкою директора московських театрів.
Ведуча Сценічна діяльність Семена Степановича закінчилася в 1865 році, коли артист розпрощався з московським Великим театром, де співав свій останній сезон і вийшов на пенсію. На той час він квартирував на околиці Москви в Підновинському – в невеличкому будиночку, який належав Кудрінській Христорождественській Церкві, там і помер.
Ведучий Семен Степанович був дуже цікавою людиною, різнобічно обдарованою: добре розумівся у живописі, був талановитим художником-мініатюристом.
Ведуча Будучи людиною всебічних зацікавлень, Семен Гулак-Артемовський брав активну участь у громадському житті країни. За результатами його статистичних досліджень розроблена статистико-географічна таблиця міст російської імперії, яка привернула увагу Академії наук і була надрукована в 1854 році. У виданні подано детальний опис семидесяти п’яти губерній царської Росії, та їхніх центрів, а також 553-х повітових міст, що свідчить про глибоку ерудицію Семена Степановича в галузі географії, статистики, історії, економіки.
Ведучий А 1858 року Семен Гулак-Артемовський подав проект будівництва петербурзького водопроводу. В основу розробки було покладено ідею постачання мешканців водою, що б ішла самопливом. Для того намічалося забирати її за межею міста вгорі по течії Неви; найзначніші будівельні роботи мали розгорнутися вздовж водяних артерій столиці. Принципова відмінність проекту від інших, поданих на конкурс, полягала в намірі використати річку, канали і притоки для прокладання головних труб прямо по дну. Вода по них, без застосування будь-яких насосів, повинна була поступати в сімдесят великих резервуарів, звідки через густу мережу дрібніших труб розподілятися по будинках. Оригінальне технічне рішення, значно скоротило капітальні витрати на будівництво. Як вказувалося в редакційній статті петербурзького журналу «Иллюстрация», інші проекти вимагали проведення колосальних земляних і будівельних робіт, а за планом Гулака-Артемовського діжка води коштувала не більше однієї копійки. «Тільки так бідний клас,- писав винахідник,- матиме можливість користуватися чистою водою.»
Крім пояснювальної розписки, до проекту входило вісім схем резервуарів, витончене зовнішнє оформлення яких стало б додатковою окрасою міста, а також креслення труб, малюнки фасадів набережних.
Як бачимо, справді універсальними знаннями вирізнявся цей талановитий чоловік.
Ведуча Останній московський період життя Семена Степановича був не менш цікавий, ніж петербурзький і дуже незвичайний. Він зацікавився медициною, особливо народною гіпнотичною методикою лікування. Очевидно успадкував від когось зі своїх предків-козаків дар характерника-цілителя.
Дослідник того періоду життя композитора Микола Кухарчук знайшов в архівах цікаві спогади про те, як проводив співак лікувальні сеанси. Зокрема, наводить такі факти: через 10 років по смерті артиста петербурзький журнал «Ребус» (№№ 4 – 5 за 1884 рік) опублікував незвичайні спогади. Авторка – маєтна московська пані (щоб не розголошувати свого імені, підписалася ініціалами А. Ш-ва) повідомляла, що була пацієнткою «магнетизера» Гулака-Артемовського і розповідала про його лікувальні сеанси, оскільки дуже хворіла і безуспішно лікувалася за кордоном.
Приїхала вона до Підновинського, де мешкав Семен Степанович, і біля будинку «зустріла близько 30 чоловік сільської публіки. Я увійшла до вітальні, де також сиділо чоловік із десять охайних москвичів. Приймальна для хворих була тісно заповнена простим, бідним людом. Хвилин за п’ять до вітальні увійшов пан у фланелевій блузі, високого зросту, міцної статури, на вигляд років 50. Це був Семен Степанович. Він підійшов до мене і запитав: «Ви бажаєте лікуватись? Але я не медик і жодних ліків не даю, окрім звичайної води та маслинової олії.» «Я чула, що ви лікуєте магнетизмом.» «Ті, хто сюди приходить, - пояснив він, - лікуються лише молитвою, інакше раджу вам звернутися до медика. Без молитви магнетизм нічого не вартий.» Потім він запросив усіх нас до кімнати… Підійшов до столика, де стояло з
Півсотні пляшок із білого скла, наповнених водою, і кільканадцятеро склянок із маслиновою олією. Тримаючи руки над водою постояв із чверть години. Потім упродовж 20 хвилин мовчки «магнетизував» хворих. Дехто із заможних пацієнтів намагався віддячити подарунками, але Семен Степанович твердо їх відхиляв: «Це не мистецтво, а дар, - казав він, - і я не маю права брати за нього винагороду.» Семен Степанович практикував понад 10 років, зціливши за той час тисячі, здавалося б, невиліковних хворих.
Ведучий Помер геніальний наш композитор, співак, актор, лікар на 61-му році життя 17 квітня 1874 року. Похований у Москві на меморіальному Ваганьковському цвинтарі.
Тривалий час було невідоме місце поховання нашого знаменитого земляка. Тільки після Другої світової війни, коли в Москві відновилися декади літератури та мистецтва радянських республік, згадали, що український композитор похований саме на Ваганьковському кладовищі. Тоді й почалися пошуки його могили. 1952 року завдяки наполегливості артистів театру імені Станіславського та Немировича-Данченка, а також тому, що зберігся старий надгробок, могилу Семена Степановича віднайшли.
Ведуча Гордий, справедливий, непохитний, завжди поважний і вдумливий – такий був великий Семен Гулак-Артемовський.
Ведучий Він любив допомагати людям, робив їх щасливими, бо сам не зазнав щастя і тяжко торував собі дорогу в життя.
Ведуча Семен Гулак-Артемовський, наш славний земляк, гідний високої честі увіковічення і на берегах Неви, і в Україні.
Читець У світі славний тільки той,
Хто досягне своєї цілі.
Не осягнув – ти не герой,
Й ніщо твої всі чини смілі!..
А слава – то вінець стражденний,
Якого взнав ще Божий Син,
Вона колюча, наче терен,
Й гірка, як степовий полин!..
Блажен, хто всі тяготи може знести
За рідний край, за свій народ…
Йому нащадки будуть плести
Безсмертя зоряний вінок.
(І. Огієнко)
Всі учасники вечора виконують пісенні твори
«Блаженні» і «Молитву за Україні», муз М. Лисенка
сл. О. Кониського
__________________________________________________________________
Використана література:
- Гозенпуд А. Короткий оперний словник. К., Музична Україна., 1986.
- Гулак-Артемовський С. Християнський голос., 11 липня 1993., с.5.
- Дитяча енциклопедія. – Харків: «Фоліо», 2008. - с.273-274.
- Енциклопедія українознавства. – Львів, 1993., т.2., с.458.
- Історія української культури (За загальною редакцією Івана Крип’якевича): «Либідь», 1994.
- Лебединська Т. «Запорожець на Неві» Українська культура., № 5-6, с. 6-7.
- Мельник О. «Сім постатей Гулака-Артемовського». Українська газета. Плюс., № 24., 26.06 – 2.07.2008., с. 14.
- Огієнко І. (Митрополит Іларіон). «Рятування України». Наша культура і наука., К.: 2006.
- Сергійчук В. «Що дала Україна світові».