Geum.ru

Ефективне сприяння використанню творчих досягнень нації пріоритетний напрямок державної політики в сфері інтелектуальної власності

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Ефективне сприяння використанню творчих досягнень нації - пріоритетний напрямок державної політики

в сфері інтелектуальної власності


Микола Паладій,

голова Державного департаменту інтелектуальної власності,

д-р наук у галузі права, канд. екон. наук, м. Київ

(День винахідника і раціоналізатора, м. Київ, 21.09.07 р.)


Шановні учасники конференції!

В першу чергу хочу щиро привітати всіх зі святом – Днем винахідника і раціоналізатора, який творча спільнота України відмічає вже 14-й рік. Сьогодні ні в кого не виникає сумнівів, що сприяння розвиткові та ефективному використанню досягнень творчих особистостей – вчених, винахідників, новаторів - людей, здатних генерувати нові ідеї, має стати найважливішим напрямком державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Як відомо, в Україні з року в рік зростає кількість патентів на винаходи. Але, на жаль, шлях навіть найважливіших винаходів від моменту їх створення до впровадження у виробництво не скорочується. Винахідники, новатори здебільшого залишаються сам на сам з результатами своєї творчості. Проблема інноваційного розвитку України вже декілька років обговорюється на найвищих державних рівнях, видаються важливі укази і постанови, але, напевне, вже настав час активних дій з боку громадських організацій.

ДОВІДКОВО. Цікаво, що першими громадськими об’єднаннями винахідників в Україні стали технічні товариства. Ще 1808 р., за ініціативи відомого просвітителя та винахідника Василя Каразіна, на Слобожанщині організовується Філотехнічне товариство (перше технічне товариство у Європі виникло 1801р. у Франції), офіційно затверджене царським указом 10.03.1811р. Метою діяльності товариства його засновники проголосили сприяння розвитку техніки, створення та оприлюднення нових засобів виробництва для процвітання свого краю. На жаль, через відсутність фінансування та державної підтримки, товариство припинило своє існування 1818 року. Але з 1869 року технічні товариства на території України ( у Миколаєві, Харкові, Одесі, Києві) почали успішно діяти як відділення Російського технічного товариства (створене 1866 р. у Петербурзі). Винахідники з України неодноразово отримували високі нагороди на міжнародних промислових виставках.


Коротко зупинюсь на подіях, які стались протягом року, що минув від попередньої нашої зустрічі з приводу Дня винахідника і раціоналізатора. Важливо, що наше суспільство поступово починає розуміти, що саме інтелект і знання сьогодні є справжнім капіталом нації. Підтвердженням цього були події, які матимуть певні наслідки для подальшого розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні. По-перше, у січні ц.р. ми відсвяткували 15-річний ювілей системи. Не можна не відзначити величезну законотворчу та організаційно-правову роботу в сфері інтелектуальної власності, здійснену нашими фахівцями за ці роки. Результати цієї діяльності були визнані впливовими міжнародними інституціями, і наблизили нашу державу до входження до світового співтовариства на рівні повноправного партнерства.

Значними подіями стали Парламентські слухання на актуальні теми: „Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування” та „Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації”, що відбулись відповідно 21 березня та 20 червня ц.р. Хочу підкреслити, що в рамках підготовки до березневих Парламентських слухань була здійснена широкомасштабна підготовча робота: було проведено більше 10 представницьких семінарів, круглих столів, громадських обговорень, присвячених проблемам захисту прав інтелектуальної власності. У організаторів зазначених заходів була можливість за результатами загального обговорення сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення державної системи правової охорони інтелектуальної власності, які були озвучені у виступах і доповідях учасників Парламентських слухань. Вважаю такі широкі обговорення надзвичайно корисними для удосконалення нашої спільної діяльності.

Думаю, що висловлю загальну думку, оцінивши Парламентські слухання як дуже результативний і конструктивний обмін думками, пропозиціями, критичними зауваженнями, які були висловлені представниками впливових міжнародних організацій, народними депутатами, керівниками органів державної влади, членами громадських організацій, підприємцями, винахідниками, представниками творчих професій.

Як відомо, ефективність державної політики у сфері управління інноваційними процесами, включаючи створення, використання та надійний захист прав на науково-технічні досягнення, визначає конкурентоспроможність національної економіки. На сьогодні Україна має піонерні напрацювання та прикладні розробки у сфері лазерної, кріогенної, аерокосмічної техніки, суднобудування, засобів зв‘язку та телекомунікацій, програмних продуктів. Але, на жаль, в Україні на відміну від розвинутих країн, у яких 85-90 відсотків приросту валового внутрішнього продукту забезпечується за рахунок виробництва та експорту наукоємної продукції, на цей час не створено національну інноваційну систему, здатну ефективно використовувати інтелектуальний капітал нашого суспільства.

В нашій державі сьогодні є великі можливості для українських науковців, винахідників, творців спрямувати свій талант, свої творчі інтереси на створення конкурентоспроможної продукції. Важливо розробити і запровадити механізми ефективного перетворення інтелектуальних ресурсів нації, інтелектуального капіталу українського суспільства у виробництво матеріальних та духовних благ. Треба на державному рівні чітко визначити, які саме українські винаходи, новітні технології, забезпечать необхідний рівень конкурентноздатності на світовому ринку, і вкладати максимум коштів та зусиль у розвиток саме цих напрямків.

А отже, щоб забезпечити комерційну реалізацію результатів інтелектуальної діяльності, необхідно створювати структури, які б стали безпосередніми учасниками цього процесу і надавали йому дієву підтримку. Досвід багатьох країн, зокрема Фінляндії, Кореї, Німеччини, Франції свідчить про те, що такі організаційні структури можуть бути як регіональними, так і загальнодержавними. Деякі з них можуть користуватися фінансовою підтримкою держави, а інші — повністю діяти на за рахунок залучення інвестиційних коштів.

Зрозуміло, що інноваційна політика держави є складним і не позбавленим ризику процесом, успішне проводження якого визначається багатьма передумовами: технічними, фінансовими, економічними, соціальними. Вона охоплює все соціально-економічне середовище, включаючи освітні, наукові, виробничі установи, банки, венчурні фірми і потребує підготовки відповідних фахівців, здатних сприяти створенню та просуванню нової або удосконаленої продукції на ринки збуту всередині країни та за її межами.


Україна – держава талановитих людей. Вже п‘ять років зберігається тенденція до щорічного зростання кількості заявок на видачу охоронних документів майже на всі об‘єкти права промислової власності. В середньому до Держдепартаменту щорічно надходить близько 35 тис. заявок на різні об‘єкти права інтелектуальної власності (в тому числі понад 15 % від іноземних заявників), а видається до 25 тис. охоронних документів (патентів, свідоцтв). А у 2006 р. до Держдепартаменту надійшло понад 46 тис. заявок на об‘єкти промислової власності, що на 18% більше ніж у попередньому році. При цьому найактивнішими серед іноземних заявників є заявники із США, Німеччини, Франції, Швейцарії. Безумовним досягненням є скорочення терміну розгляду заявок, який вдалося змен­шити завдяки організаційно-технічним за­ходам. Якщо у 2000 році заявка на винахід розглядалася в середньому 33 місяці то у 2006 році цей показник зменшився до 17 мі­сяців. Таку ж тенденцію маємо і стосовно торговельних марок.

Не можна не висловити задоволення помітним прогресом, пов‘язаним із застосуванням найсучаснішої техніки і технологій у процедурі набуття прав на об‘єкти промислової власності. Держдепартамент активно працює в напрямку запровадження електронної подачі матеріалів заявок на об‘єкти права інтелектуальної власності, використання найсучаснішого інформаційного забезпечення. На цей час ми розглядаємо шляхи удосконалення експертизи заявок щодо набуття прав на об‘єкти права інтелектуальної власності та організації Служби якості експертизи.


Вважаю, що навіть з урахуванням окремих критичних зауважень, що були висловлені на Парламентських слуханнях стосовно проблем, існуючих у сфері інтелектуальної власності, можна зробити висновок, що законодавство України в цій сфері, зокрема, така важлива його складова як захист прав інтелектуальної власності в цілому відповідає міжнародним нормам і стандартам, запровадженим в країнах-членах СОТ, а більшість його норм гармонізована з положеннями відповідних Директив Ради ЄС. Але необхідно активізувати роботу щодо подальшого удосконалення норм, пов‘язаних із захистом прав інтелектуальної власності, що містяться у загальному і спеціальному законодавстві України. Згідно із Рекомендаціями Парламентських слухань в першу чергу це стосується норм, спрямованих на адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС та приведення у відповідність правових норм та термінів, що застосовуються у Цивільному, Господарському кодексах України та спеціальних законах в сфері інтелектуальної власності. Потребують також удосконалення правові норми, пов‘язані із введенням об‘єктів права інтелектуальної власності до цивільного обороту, оцінки вартості прав інтелектуальної власності тощо. Слід ретельно проаналізувати питання, пов‘язані із доцільністю приєднання України до ряду багатосторонніх договорів, які адмініструє ВОІВ.

В рамках Рекомендацій Парламентських слухань було запропоновано прискорити подання до Верховної Ради законопроектів про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, їх розгляд та прийняття.


Багато уваги, як і в минулі роки, приділяється проблемі забезпечення ефективного адміністративного та судового захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Захист прав в Україні здійснюють такі органи державної виконавчої влади як Міністерство освіти і науки України, Державний департамент інтелектуальної власності, Міністерство внутрішніх справ України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також суди.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, а звернення до суду є невід’ємним правом особи, передбаченим Конституцією України. Захист прав інтелектуальної власності здійснюється в межах цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, митного законодавства, а власник прав має можливість звернутися за захистом своїх прав до державних органів виконавчої влади, суду або відповідних контролюючих чи правоохоронних органів, за своїм вибором, але в межах компетенції цих органів. В загальних та господарських судах створені спеціалізовані палати та/або колегії для більш ефективного розгляду справ з питань інтелектуальної власності із найбільш кваліфікованих суддів. Сьогодні відбувається розбудова системи адміністративних судів у відповідності із нормами Кодексу адміністративного судочинства України, який набув чинності з 1 вересня 2005 р. До адміністративних судів, що є спеціалізованими судами, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Тобто в адміністративних судах мають розглядатися і питання правомірності набуття прав інтелектуальної власності. Зокрема правомірність рішень Держдепартаменту про державну реєстрацію прав інтелектуальної власності або відмову у такій реєстрації. Але хочу звернути увагу, що на думку багатьох учасників березневих Парламентських слухань доцільно всі спори, пов‘язані з інтелектуальною власністю, віднести до юрисдикції господарських судів.

Запроваджені в Україні механізми захисту прав дають можливість юридичним і фізичним особам ефективно захистити свої права. Як свідчить аналіз судової практики розгляду спорів, що пов’язані з об’єктами права інтелектуальної власності, на цей час юридичні і фізичні особи більш активно захищають свої права в судах всіх рівнів, ніж декілька років назад, і кількість таких справ постійно зростає.

Одним із способів захисту порушених прав інтелектуальної власності є розгляд заперечень проти рішень Державного департаменту інтелектуальної власності в Апеляційній палаті, яка є колегіальним органом Держдепартаменту. Будь-яка особа може до звернення до суду або замість нього подати до Апеляційної палати заперечення проти рішення Держдепартаменту щодо набуття прав інтелектуальної власності. Слід відмітити, що активність заявників стосовно подання таких заперечень в Апеляційну палату щорічно зростає. Апеляційна палата розглядає також заяви щодо визнання торговельної марки добре відомою на території України.

Сьогодні актуальним стає питання запровадження альтернативних (позасудових) методів розв‘язання спорів в сфері інтелектуальної власності, зокрема використання медіації (посередництва). Ця процедура вже багато років успішно застосовується в економічно розвинених країнах. Держдепартамент також зробив перші кроки в напрямку вирішення спорів в сфері інтелектуальної власності за допомогою медіатора.

Продовжується виконання урядової Комплексної програми профілактики злочинності у відповідності із “Програмою скоординованих дій правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з незаконним виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо- і відеопродукції, компакт-дисків та інших об’єктів інтелектуальної власності”. Як вже наголошувалось необхідно підвищити статус Координаційної ради з питань захисту прав інтелектуальної власності, підпорядкувавши її безпосередньо Кабінету Міністрів України.

Вже декілька років активно працюють в регіонах України державні інспектори з питань інтелектуальної власності, які є співробітниками Держдепартаменту. В рамках виконання згаданої Програми державними інспекторами здійснюються спільно з представниками правоохоронних та контролюючих органів перевірки щодо дотримання законодавства в сфері інтелектуальної власності, зокрема в сфері авторського права і суміжних прав.

Продовжується робота, пов‘язана з легалізацією використання комп‘ютерних програм і баз даних в органах виконавчої влади в рамках затвердженої Урядом у 2002 р. „Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням”.

Хочу особливо підкреслити, що підготовка кваліфікованих фахівців з питань інтелектуальної власності на цей час є одним із важливих завдань Держдепартаменту. Недостатня поінформованість суспільства у питаннях охорони прав інтелектуальної власності призводить до порушень цих прав, а також гальмує введення об’єктів права інтелектуальної власності в цивільний оборот, що позначається на економічному розвитку держави та отриманні належного прибутку її громадянами.

В Україні 16 вищими навчальними закладами здійснюється підготовка фахівців з питань інтелектуальної власності за спеціальністю “Інтелектуальна власність”. Розроблені галузеві стандарти вищої освіти цієї спеціальності. Координацію діяльності навчальних закладів щодо підготовки фахівців з питань інтелектуальної власності здійснює спеціалізований вищий навчальний заклад державної системи правової охорони інтелектуальної власності “Інститут інтелектуальної власності і права”, що функціонує у складі Навчально-науково-виробничого комплексу “Академія інтелектуальної власності” Міністерства освіти і науки України. У цьому комплексі, що визначений головним з питань підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у сфері інтелектуальної власності, підвищують кваліфікацію судді, спеціалісти МВС, митники, представники СБУ та інші фахівці за спеціальними програмами.

На часі запровадження системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ і організацій у сфері інтелектуальної власності.

Плануємо також удосконалювати систему безперервної освіти шляхом широкого застосування дистанційних технологій навчання і сучасних форм організації навчального процесу.

Вважаємо за доцільне для забезпечення органів виконавчої та судової влади висококваліфікованими кадрами, здатними компетентно і відповідально виконувати управлінські функції у сфері захисту прав інтелектуальної власності створити спеціалізований державний вищий навчальний заклад післядипломної освіти у сфері інтелектуальної власності. Такий вищий навчальний заклад може бути створений в рамках згаданої Академії інтелектуальної власності. Саме такі пропозиції були висловлені на березневих Парламентських слуханнях.

Важливо, що в рамках рекомендацій червневих Парламентських слухань „Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації” було запропоновано вжити заходів щодо оновлення структури і змісту вищої освіти, передбачивши вивчення питань інноваційної діяльності (стратегічного менеджменту, маркетингу, технологічного аудиту, фінансів, комерціалізації тощо). Вважаємо, що ці питання необхідно включити і в оновлений стандарт та освітні програми для студентів, що вивчають курс „Інтелектуальна власність”, а також для тих спеціалістів, що підвищують свою кваліфікацію з цих питань.

Суттєвою складовою діяльності Держдепартаменту є поширення знань та інформаційне забезпечення в сфері інтелектуальної власності з метою формування у населення правової культури та базових знань в цій сфері. Держдепартаментом постійно здійснюється комплектування Фонду патентної документації громадського користування (ФГК), який забезпечує доступ громадськості до національної патентної документації та патентної документації зарубіжних країн. Комплектування ФГК здійснюється як шляхом міжнародного обміну патентною документацією, так і в рамках міжнародного співробітництва Держдепартаменту з ВОІВ та ЄПВ у сфері патентної документації та інформації.

ДОВІДКОВО. Комплектування ФГК здійснюється з урахуванням державної політики, зорієнтованої на інноваційний шлях розвитку України. Фонд містить патентну документацію 65 країн світу та 4-х міжнародних і регіональних організацій. Вона представлена на паперовому та електронному носіях. Значну частину фонду складають офіційні патентні бюлетені патентних відомств переважно на паперовому носієві. Описи до патентів на винаходи промислово розвинених країн представлені на CD-ROM та DVD-ROM з ретроспективою 10-20 років і більше. Загальний обсяг фонду на оптичних носіях  становить близько 12000 примірників. ФГК комплектується також стандартами, методичними, довідково-інформаційними та періодичними виданнями. Інформація щодо нових надходжень до ФГК подається щоквартально.


На сьогодні ФГК є єдиним в Україні найповнішим та найсучаснішім загальнодоступним фондом патентної документації і фактично виконує функції загальнодоступної патентної бібліотеки.

На часі вирішення питання щодо відновлення діяльності регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації з метою надання фізичним та юридичним особам інформаційних та консультативних послуг з питань інтелектуальної власності.

Підбиваючи підсумки, хочу підкреслити, що державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні впевнено наближається до міжнародних стандартів, і ми маємо на меті запровадити необхідні організаційно-правові заходи, спрямовані на її подальше удосконалення.

Не виникає сумніву, що найважливіші творчі досягнення, нові винаходи та інтелектуальні здобутки у кожного з нас ще попереду. Доброго вам здоров‘я, щастя, успіхів у вашій діяльності, енергії та оптимізму, плідної праці на благо України.


Вдячний за увагу.