Розділ Право інтелектуальної власності та суміжні права: Основні положення

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
• Введення. Основні поняття, терміни інтелектуальної власності. Інститут комерційної, 191.81kb.
• Загальний план проведення науково-практичних конференцій, семінарів, нарад та інших, 128.21kb.
• Цивільний кодекс україни, 363.3kb.
• I. Основні стандарти прав інтелектуальної власності в Україні, 716.07kb.
• План 1 Поняття та види інтелектуальної власності. 2 Право інтелектуальної власності, 294.24kb.
• План: Вступ Поняття та ознаки твору. Види об’єктів авторського права та їх загальна, 1729.04kb.
• Загальні положення про право інтелектуальної власності, 78.47kb.
• Інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних, 148.31kb.
• Тема: Оцінка права інтелектуальної власності, 156.65kb.

ВСТУП                                                                                                                        3


Розділ 1. Право інтелектуальної власності та суміжні права: Основні положення.      5


1.1. Право інтелектуальної власності та його місце серед норм загальних положень цивільного права      5


1.2. Складові системи інтелектуальної власності                                                    25


1.3. Джерела права інтелектуальної власності                                                         33


Розділ 2. Державне управління інтелектуальною власністю                                  44


2.1.Завдання, мета Державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних прав                                                                                                             44


2.2. Організаційна та функціональна структура державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних прав.                                                               58


2.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних                                                                         72


Розділ 3.  Шляхи вирішення проблем і недоліків механізму реалізації прав інтелектуальної власності та суміжних прав шляхом удосконалення діяльності державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних.                                                                        84


3.1. Проблем і недоліків механізму реалізації прав інтелектуальної власності та суміжних прав.       84


3.2. Шляхи вирішення проблем і недоліків механізму реалізації прав інтелектуальної власності та суміжних прав.                                                                                                                            91


ВИСНОВОК                                                                                                               118


ЛІТЕРАТУРА                                                                                                              123


XXI ст. стає століттям інтелектуальної діяльності та її результату — інтелектуальної власності. Світовий досвід свідчить, що країни з високим рівнем інтелектуальної діяльності мають високий рівень соціально-економічного розвитку. В сучасних умовах інтелектуальна діяльність набуває все більш пріоритетного характеру. Саме рівень інтелектуальної діяльності, її активність будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Інтелектуальна діяльність визначає і визначатиме в ще більшій мірі в майбутньому напрями, характер і зміст тощо будь-якої іншої суспільно корисної діяльності.


Але точно так, як і матеріальний ресурс, інтелектуальну власність можна купити, продати та орендувати. Також як і матеріальний ресурс, її можуть втратити або ліквідувати при необережному або неуважному догляді. її можна застрахувати або використати в якості застави. Вона може з'явитися на світ в результаті моментального спалаху натхнення або багатьох років кропіткої праці. Вона може зникнути в одну мить або існувати вічно.


При всіх своїх характеристиках інтелектуальну власність має економічну вартість (в багатьох випадках дуже високу), яку частіше не згадують в звітності, недовраховують та недооцінюють. З точки зору введення бізнесу вона відкриває нову ринкову можливість або являє загрозу - в залежності від того, хто нею розпоряджається.


В процесі свого цивілізаційного розвитку, людство поки що не  створило кращого регулятора соціальних відносин ніж право.


Як відомо в основі сучасних правових систем лежить, як правило, Конституція. Саме тому врегулювання взаємовідносин з приводу об’єктів інтелектуальної власності створює передумови актуальності теми даної роботи.


Об’єктом даної роботи є законодавче регулювання Державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних прав.


Предметом дослідження є дослідження законодавчого регулювання Державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних прав. Визначення механізму реалізації цих прав, а також забезпечення гарантій нормативно-правовими актами.


Методологічно, предмет дослідження, забезпечується шляхом декомпозиційного аналізу наявних джерел.


До таких джерел слід віднести Закони України та нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування. Окрім цього існує значна кількість наукових робіт, навчальних посібників, монографій.


Безумовно, враховуючи характер даної роботи, провести вичерпний аналіз неможливо, тому автори вирішили для найкращого висвітлення теми провести аналіз наступних елементів.


У першому розділі, проводиться дослідження поняття інтелектуальної власності, встановлення кола суб’єктів та об’єктів інтелектуальної власності, їх різновиди. Зокрема звернуто увагу на регулювання правовідносин між первинним та похідними суб’єктами права власності.


Другий розділ присвячений дослідженню аспектів державного управління інтелектуальною власністю. Зокрема завдання, мета Державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних прав.  Організаційна та функціональна структура державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних, а також дослідженню нормативно-правового забезпечення діяльності державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних прав.


У третьому розділі проведено аналіз проблем і недоліків механізму реалізації прав інтелектуальної власності та суміжних прав шляхом удосконалення діяльності державного департаменту інтелектуальної власності із забезпечення авторських і суміжних, а також шляхів їх вирішення


Інтелектуальна діяльність і, особливо, інтелектуальна власність визначатимуть стратегію і тактику соціально-економічного прогресу України та будь-які напрями суспільно-корисної діяльності будь-яких осіб та рівень добробуту людей.


Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності для соціально-економічного розвитку України в умовах переходу до ринкової економіки потребують створення такого правового механізму охорони права інтелектуальної власності, який забезпечував би реальну, стабільну, надійну і ефективну охорону цього права. Адже наявність механізму охорони прав інтелектуальної власності є визначальним моментом у правовідносинах даної сфери.


Відомо, що найкраще лікування, це профілактика. Своєрідною профілактикою від порушень прав є вироблення правової культури,. Як показує досвід зарубіжних країн, найбільш ефективно він реалізується з допомогою спеціалізованих, уповноважених органів державної влади. Таким  органом  в Україні є державний Департамент інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки і йому підпорядковується.


З метою забезпечення всебічного аналізу предмету даної роботи – законодавчого забезпечення діяльності Департаменту, було проведено загальний огляд інституту інтелектуальної власності, визначення місця і ролі Департаменту, а також визначення основних проблем  в його діяльності, а також шляхи їх вирішення.


Так, у першому розділі роботи за результатами дослідження наукових джерел було зокрема встановлено, що відповідно до документів Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та Всесвітньої організації торгівлі (ВОТ) інтелектуальна власність як юридичне поняття включає дві сфери права, а саме:


o          промислову власність


o          авторське право


Промислова власність (industrial property) охоплює такі об‘єкти як патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, а також найменування місць походження товару.


Авторське право (copyright) охоплює літературні, художні, музичні, фотографічні, аудіовізуальні твори, комп‘ютерне програмне забезпечення, топології інтегральних мікросхем.


Ніякі інші об‘єкти, наприклад, плани комерційної, фінансової, підприємницької діяльності, а також ідеї, задуми ніде не визнаються об‘єктами охорони інтелектуальної власності.


Чітке визначення об’єктів права інтелектуальної власності дає можливість забезпечення стабільного розвитку соціальних взаємовідносин, у сфері створення та використання продуктів інтелектуальної власності. Сукупність нормативно-правових норм, характерний метод регулювання відповідних правовідносини, говорить про наявність окремого інституту права, який існує в межах державної системи управління інтелектуальної власності України, яка складається:


•          Суб’єктів права інтелектуальної власності.


•          Об’єктів права інтелектуальної власності.


•          Нормативно-правові акти України з питань ІВ.


•          Міжнародні договори з питань ІВ.


Крім того, у першому розділі встановлено, що в Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону  прав  на  зазначення  походження товарів».   «Про  охорону  прав  на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні прана», «Про захист економічної конкуренції», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».


Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.


Наявність такої кількості спеціалізованих законів, говорить про те, що в Україні приділяється значна увага захисту прав інтелектуальної власності.


Центральне місце в регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності займає державний департамент з інтелектуальної власності. Підпорядкованість міністерству освіти України зумовлена в першу чергу науко місткістю даної сфери діяльності, попри це даний департамент відрізняється відносною самостійністю, оскільки керівника (голову) призначає на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра освіти і науки.


Робота департаменту забезпечується наступною організаційною структурою:


•          Голова департаменту та його заступники.


•          Відділ європейської інтеграції та міжнародного співробітництва.


•          Фінансово адміністративний відділ.


•          Управління правового забезпечення промислової власності.


•          Управління державних реєстрацій економіки та інформаційного забезпечення інтелектуальної власності.


•          Управління контролю за використанням об’єктів права інтелектуальної власності.


•          Відділ з питань авторського права та суміжних прав


Аналіз джерел права показав, що в  Україні напрацьовано значну правову базу, яка стосується захисту прав інтелектуальної власності. На нашу думку визначальним чинником, що визначає концептуальність законодавства України про інтелектуальну власність є наявність у ст. 54 Конституції України положення яке визначає, що кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством. Культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.


Наявність у різноманітних (не спеціалізованих) нормативно-правових актах норм, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, говорить про належну міру адекватності законодавства України реальним соціальним взаємовідносинам. Адже, на сучасному етапі розвитку цивілізації результати інтелектуальної і творчої діяльності відіграють провідну роль.


Попри це в нормативному забезпеченні діяльності державного Департаменту інтелектуальної власності  існують ряд проблем. Дослідженню їхнього характеру, а також міри впливу на регулювання правовідносин присвячений третій розділ роботи.


В результаті проведених досліджень , з поміж іншого встановлено, що у нормах кримінального кодексу (ст. 176), застосовуються невдалі юридичні конструкції, що знижують ефективність застосування важелів впливу кримінального права. Так зокрема, в ній визначено дії, що є кримінальними правопорушеннями: незаконне відтворення, поширення творів науки, літератури й мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних. Складається враження, що законодавець визначив вичерпне коло об’єктів, на яких поширюється кримінально-правовий захист, а саме лишень комп’ютерних програм і баз даних. Схожа ситуація виділення комп’ютерних програм і баз даних як єдиних об’єктів відслідковується у ст. 177 та ст. 296. Так системність вказує на наявність лобізму, при цьому який носить відвертий характер. Тому саме присутність норм такого характеру, що занижують якість нормативної бази, а також її легітимності серед широкого кола учасників. Є найбільшою проблемою нормативного забезпечення діяльності державного департаменту інтелектуальної власності.


Вирішення проблем такого ґатунку, виходить за рамки системи прийняття, відміни, чи зміни існуючих норм права. В цьому випадку потрібні інші юридичні заходи, які б дали змогу розвитку і ефективного функціонування інститутів громадського суспільства.


Відкритим, неврегульованим поки що залишається питання про право на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Які з тих чи інших причин не стали об'єктами правової охорони, тобто не стали об'єктами інтелектуальної власності. Наприклад, досить цінний, винахід втратив новизну через безпечність чи юридичну неграмотність свого творця. Сутність винаходу була розголошена в відкритій публікації і лише згодом на нього була подана заявка до Державного департаменту інтелектуальної власності (Установи). При розгляді заявки з'ясувалося, що на заявлену пропозицію втрачена новизна і у видачі патенту на нього заявникові було відмовлено. Права інтелектуальної власності на цей результат науково-технічної творчості в Україні не виникло.


1.         Конституція України, 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.


2.         Господарській кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.


3.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. -2003 -№11.-Ст. 461.


4.         Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004р. // Офіційний вісник України. - 2004. - №16. - Ст. 1088.


5.         “Про власність” від 07.02.1991 р. №697-ХІІ.


6.         “Про інноваційну діяльність” від 4.07.2002 р. № 40-IV. 


7.         «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. № 3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993. -№33.


8.         «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-Х11 // Відомості Верховної Ради України.-1994.


9.         «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. №345 Відомості Верховної Ради України. 1994.- № 7 .-Ст. 34


10.       «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №13.


11.       "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. № 3855-ХП // Відомості Верховної Ради України.-1994.-№ 16.-Ст. 93.


12.       «Про захист інформації в автоматизованих системах» від - 5 липня 1994 р. .№ 80/94-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1994.


13.       «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10 лютого -1995 р. № 51/95- ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 9. - Ст. 56.


14.       «Про ратифікацію Договору про закони щодо товарних знаків» від 13 жовтня 1995 р. № 380/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 37. - Ст. 281.


15.       "Про захист від недобросовісної конкуренції"" від 7 червня 1996 р. № 236 / 96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 8


16.       Бєліков О. – Майнові суперечки в корпоративних правовідносинах // Юридичний журнал Юстініан. – №2/2007.


17.       Гоптаренко Юлія - Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі в Україні // Юридичний журнал Юстініан. – №6/2004.


18.       Євграфов Павло - Судова система перебуває в полоні стереотипів // Юридичний журнал Юстініан. – №4/2005.


19.       Зінов В. «Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок»Інтелектуальна власність. - 2000. - № 3.. -С.35-42.


20.       Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практика: Наук.-практ. вид.:У 4 т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Видавничий Дім «ІнЮре», 1999.


21.       Інтелектуальна власність в Україні: Проблеми теорії і практики: 36. наук, статей/ За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002.


22.       Інтелектуальна власність: Словник-довідник: У 2 т. / За заг. ред. О. Д..Сзятоцького. -К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.


23.       Князєв С. – Проблеми правового використання “ноу-хау” в Україні // Юридичний журнал Юстініан. – №12/2007. – 113с.


24.       Колосова Л. – Корпоративне управління в умовах інформаційної економіки: проблеми та перспективи // Юридичний журнал Юстініан. – №4/2008.


25.       Кримінальний Кодекс України. – Х., «Одіссей», 2005. – 225с.


26.       Манжура Н.. – Спадкування корпоративних прав в Україні // Юридичний журнал Юстініан. – №3/2007.


27.       Мельник М. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності в Україні // Митна справа. – 2003. - №6. – с. 46-50.  


28.       Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004.  – 86 с.


29.       Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій.— К.: МАУП, 2000 —103с.


30.       Галянтич М.К., Грудницька С.М., Міхатуліна О.М.: Господарське право України: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП,. Бібліограф., 2005 –  424 с.


31.       Голяк Л.В., Мацько А.С., Тюріна О.В.: Порівняльне правознавство: Курс лекцій. – К.: МАУП,. Бібліограф., 2004 –  200 с.


32.       Задихайло В. Н. Міжнародне приватне право: Учбовий посібник. – Х.: «Консум», 2003. – с.94.


33.       Мікульонок І.О. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. – К.: ІВС Видавництво „Політехніка”, 2005. – 232 с.


34.       Москаленко В.С. Захист прав інтелектуальної власності. Господарське судочинство в Україні: Судова практика., - К.: ІН ЮРЕ – 2007. –  408с.


35.       Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.-2007. – 640 с.


36.       Основи інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.


37.       Охорона інтелектуальної власності в Україні: Монографія / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчик. – К.: Форум, 2002. – 319 с.


38.       Охорона промислової власності в Україні/ за ред. О.Д. Святоцкого. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. – 400 с.


39.       Патентні дослідження. Методичні рекомендації /За ред. В.Л. Петрова. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999.– 264 с. - Бібліогр. - с.257-262.


40.       Пинзеник В. – Не дозвільна система, а повідомна // "Урядовий кур'єр". – 2006.-№ 3.


41.       Оборотов Ю.Н. Правовая система Украины и евразийская правовая семья. – С. 36 – 42; Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии. – Одесса, 2001


42.       Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність.


43.       Підопригора О.А., Бутнін-Сіверський О.Б., Дроб'язко В.С. "Право інтелектуальної власності": - 2-ге вид., переробл. та донов. - К. Концерн Видавничий Дім "Ін Юре",2004. - 672 ст.


44.       Підопригора О.А., Підопригора О.О. «Право інтелектуальної власності України» - К.: Юрінком Інтер, 1998.


45.       Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів і факультетів університетів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.


46.       Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України. Правові основи підприємництва. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів України /за загальною ред. О.А. Підопригори, докт. юрид. наук. проф.). – К.: “Юрінком”, 1994.


47.       Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. – X.: Фірма «Консум», 1997. – 192 с.


48.       Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За заг. Рег. М.В. Паладія, Н.М. Мироненко, В.О. Жарова. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 432 с


49.       Право інтелектуальної власності: Підручник / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцьокого. – К.: В.Д. „Ін Юре”, 2002. – 624 с.


50.       Правові основи підприємницької діяльності (під редакцією Шакуна В.і., Мельника П.В., Поповича В.М.). – К.: Правові джерела. – 1997.–С. 46-52.


51.       Практичний посібник з оподаткування нематеріальних активів/ За редакцією Бутніка-Сіверського. –К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000. – 348 с.


52.       Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. та ін. Арбітражний процес: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2000. – Ч. ІІ. – 416 с.


53.       Саніахметова Н. А. Господарське право: Учбовий посібник. – Х.: «Одисей», 2005.


54.       Сусліков Л.М. Патентознавство: Навчальний посібник / Л.М. Сусліков, В.С. Дьордай. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 232 с.


55.       Тертышников В.И. Гражданский процесс: Курс лекций. – Харьков: Фирма «Консум», 2000.


56.       Уголовный кодекс Украины: научно-практический комментарий. - К., 1995. 864 с.


57.       Украина. Законы. Гражданский кодекс Украинской ССР. Гражданский процесуальный кодекс Украины. – Харьков: Фирма “Консум”, 1998. –528 с.


58.       Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право. – К.: Юрінком-інтер, 2002.


59.       Цивільне право. У 2-х частинах /Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 864 с.


60.       Цивільне процесуальне право України: Підручник для юридичних вузів і фак. / В.В.Комаров, В.І.Тертишніков, Є.І.Пушкар та ін./ За ред. В.В. Комарова.- Харків: “Право”, 1999. – с.508.


61.       Цыбулев П.Н., Денисюк В.А. Оценка интеллектуальной собственности. – К.: УкрИНТЭИ, 2002. – 216 с.


62.       Штефан М.Й. Цивільний процес. Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 1997.- 608 с.


63.       Юлдашев О. Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти. – К.: МАУП, 2004.


64.       Юридична енциклопедія.— К.: Українська енциклопедія, 1999 — T. 2.— С. 377—378.


65.       Юридична енциклопедія. — K.: Українська енциклопедія, 2001.— T. З,— С. 239—240.