Мотивація у розвитку особистості як ефективний компонент інтелектуального розвитку студентів-сурдопедагогів
| Вид материала | Документы |
- План Дослідження механізмів розвитку особистості в часі > Соціальні та біологічні механізми, 129.32kb.
- Становлення й розвиток нанотехнологій у світі І в Україні: використання інтелектуального, 100.72kb.
- Чепелєва Н. В. Читання як чинник інтелектуального розвитку особистості, 35.19kb.
- Рівень сформованості мови та мовлення в цілому І спілкування зокрема, свідчить про, 47.26kb.
- 1. Створення умов для інтелектуального самовдосконалення молоді, творчого розвитку, 960.81kb.
- Моніторинг індивідуального розвитку особистості підлітка під моніторингом індивідуального, 702.91kb.
- Індивідуальна програма розвитку з історії України учениці 9 класу Костенко Марії Тема, 218.06kb.
- Інноваційні процеси на підприємстві, 106.66kb.
- Зміст від редакції звернення до авторів статей, опублікованих в журналі, 498.71kb.
- Інтеграція дітей з вадами розвитку в сучасній системі соціальних відносин, 49.11kb.
Гренюк Лілія Степанівна
e-mail: surdo@yandex.ru
Мотивація у розвитку особистості як ефективний компонент інтелектуального розвитку студентів-сурдопедагогів.
Сучасні тенденції розвитку суспільства вимагають не лише оновлення всієї системи виховання з тим, щоб ліквідувати суперечності між усталеними, старими традиціями формування сучасної інтелектуально розвиненої особистості, а й ставити нові завдання в освіті. Постає питання вирішення завдань не лише школи, а й ВНЗ, тобто підходів до підготовки майбутніх спеціалістів. В цілому, проблема мотивації учіння є проблемою причин, які, наперед, спонукають до активної дії. Таким чином, мотивацію слід розглядати не тільки як умову ефективного оволодіння знаннями, а й як важливий чинник інтелектуального розвитку особистості майбутнього фахівця. Саме даним питанням мотивації присвячені чисельні психолого-педагогічні дослідження, які вивчають основні спонуки діяльності людини – потреби, мотиви, цілі. (О.М.Леонтьєв).
Можна вважати погодженою думку, відповідно якій у дослідженнях визначається, що в центрі педагогічного процесу знаходиться особистість з її інтересами, цілями потребами. (А.О. Вербицький). У зв’язку з цим особливо актуальним видається вивчення потребо-мотиваційної сфери особистості студента, врахування його мотивів, нахилів, бажань, намірів. Якраз такий підхід дозволяє гнучко моделювати навчальний процес, сприяє ефективності підготовки майбутніх фахівців, так як на думку А.О.Вербицького „мотивація повинна розглядатися як процес, який спрямовує, регулює і активізує діяльність суб’єкта навчання [1].
Орієнтація на студента як на суб’єкта навчального процесу передбачає створення максимально сприятливих умов для розвитку його інтелектуальних здібностей, можливостей, інтересів.
Слід зазначити, що існує позитивна та негативна мотивація студентів. А.О. Вербицький, С.Д. Максименко, переконливо доводять, що суб’єкт в силу своєї позитивної мотивації учіння легше включається в навчальні ситуації; швидше адаптується до нових методів навчання, до індивідуальної методики викладача; визначає краще застосування своїм когнітивним здібностям; намагається домогтися співвідношення витрачених зусиль і отриманого результату; отримує задоволення від навчання, внаслідок чого підсилюється його мотивація та інтелектуальні здібності.
Разом з тим, суб’єкт з негативною мотивацією часто ухиляється від занять; працює повільно; не здатний до тривалої напруги; не доводить до завершення визначені цілі, часто буває пригнічений, безініціативний, швидко втрачає інтерес до матеріалу. Навчальні досягнення підсилюють мотивацію. Вищезазначені положення виступають вихідними у діагностиці мотиваційної готовності, яку доцільно спрямувати:
- на вивчення мотивації студентів пов’язаної з виявленням її реального рівня та перспектив розвитку;
- на засоби, пов’язаних з формуванням потреб та мотивів. При цьому навчання слід розуміти як створення психолого-педагогічних умов спонукання студента до навчально-пізнавальної діяльності;
- на шлях дослідження сприяння перетворенню широких спонукань студента - першокурсника у зрілу мотиваційну сферу зі стійкою структурою, з домінуванням та переживанням дієвих, усвідомлених потреб, мотивів та цілей навчання.
Підготовка педагогів до професійної діяльності пов’язана перш за все з встановленням системи навчання у вищому навчальному закладі.
Професія педагога в цілому, і педагога який працює з дітьми, що мають особливі потреби, в тому числі, має пов’язуватись із засвоєнням студентом не лише системних знань, але й з особистісним зростанням майбутнього фахівця, яке закладає основи майбутньої професійної педагогічної діяльності. Дослідження вказують на те, що чільне місце в особистісному зростанні займає мотивація і, як наслідок, саме з мотивацією пов’язана ієрархія у діяльності студента (О.М. Леонтьєв). Зазначимо що, зміна мотивації під час навчання у педагогічному університеті може надати якісних результатів щодо підвищення рівня інтелектуального розвитку студента.
Отже, розвиток мотиваційного компоненту інтелектуальних можливостей студентів, тобто у процесі навчальної діяльності, виступає з одного боку, одним з основних аспектів проблеми цілісного розвитку особистості, з іншого – як якість підготовки педагога.
Разом з тим, у зв’язку із змінами та переглядом цінностей та цілей загальної та професійної освіти в сучасних умовах розвитку України, передбачається формування творчої, соціально зрілої, інтелектуально розвиненої особистості.
Саме вагомість мотивації ставить актуальною проблему пошуку додаткових структурно-особистісних резервів психологічного спрямування.
Список використаних джерел
- Вербицький А.А., Бакшаева Н.А. Развитие мотивации студентов в контекстном обучении. – М.: Просвещение, 2000. – 280 с.
- Вербицький А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. – М.: Высшая школа, 1991. – 208 с.
- Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции // Психология эмоций:
Тексты. – М.: Педагогика, 1984. – С. 161-190.