Книга розрахована як на фахівців істориків, політологів, так і на широкого масового читача

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 16 17 18 19 20 21 22 23 24

XII. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

Славний державний муж США Патрiк Генрi казав у Парламентi ще 1775 року: „Чи життя таке дороге, чи мир такий солодкий, щоби купувати їх за цiну кайданiв та рабства? Боронь, Боже! Не знаю, що iншi волiють, а щодо мене, то дайте менi волю, або смерть".

Юнаки вiйськових шкiл США присягають: „Боже, допоможи нам вибирати гiрку правду замiсть солодкої неправди, i нiколи не задовольнятися пiвправдою. Дай нам, Боже, вiдвагу боронити все шляхетне i вiчновартiсне i все, що не кориться пiдлотi та несправедливостi, боронити правду, коли вона в небезпецi".

Сенатор Стром Тормонд висунув такi вимоги щодо полiтики США:

1) Найнеобхiднiшим компонентом надiї перемогти в будь-якому змаганнi є хотiти перемогти.

2) Треба добре розтлумачити народовi i вiйську смертельну загрозу, що перед нею тепер стоїмо. Вони мусять знати i розумiти, що це не є лише воєнна загроза, але також i полiтична, економiчна, дипломатична, суспiльна, психологiчна, пiдривна загроза у свiтовому масштабi.

3) Ми мусимо усвiдомити собi, що тепер ми вже воюємо, що тепер вже точиться так звана холодна вiйна, яка є новою, iнакшою формою нiж всi вiйни, що про них ми знаємо з iсторiї.

4) Ми мусимо навчитися дiяти незламно, поборюючи комунiстичний блахман та погрожувальну тактику. Кожного разу, коли ми так дiяли, як, наприклад, у Грецiї, Туреччинi, Iраку, Формозi, Лебадонi, коли показували свою мужнiсть i охоту битися,– ми перемагали комунiстичний блахман.

5) Щоби переконати людей у США i поза США, що наш державний лад є найлiпший, ми мусимо перейти вiд оборони до наступу i в США i поза США. Дехто з американцiв забув, що наш капiталiстичний лад вiльного пiдприємства в демократичнiй, конституцiйнiй республiцi дав нам бiльше волi i бiльший добробут, нiж є чи був десь у свiтi.

6) Ми мусимо мати вiйсько найкраще у свiтi.

7) Ми мусимо пiдтримувати великий добробут у США.

8) Ми мусимо дуже пильнувати загрозу завалити зсередини нашу державу США. Генеральний Прокурор США подає список 283 комунiстичних, схованих за якимось параваном органiзацiй, а Служба безпеки стежить за 185 пiдривними групами. Комунiсти за лiберальним параваном є далеко бiльш небезпечнiшi як вiдкритi члени комунiстичної партiї.

9) Ми мусимо бути на сторожi, щоб нас не приспало повiльне, але стале намагання зосередити державну владу у Вашинґтонi i тим зробити федеральний уряд диктаторським коштом лiквiдацiї самоуправи штатiв.

10) Особисто i як нацiя ми мусимо присвятити себе моральному i духовному вiдродженню в усiй нашiй розлогiй Батькiвщинi".

Так, С. Тормонд мав пiдставу пишатися, що в США найбiльший добробут усього народу нiж будь-де у свiтi. Наприклад, на одну особу людностi США виробляють на 40 % товарiв бiльше нiж у Швецiї, на 60 % бiльше як у Нiмеччинi, на 70 %, бiльше нiж у Францiї, на 80 % бiльше як у Великобританiї, на 95 % бiльше як у СРСР. Це на одну особу людностi.

У Францiї робiтники та селяни складають 56 % людностi, але з їхнiх дiтей лише 12,6 % кiнчають вищi школи. У Бельгiї таких дiтей є 11,5 %, у Голландiї – 10 %, у Нiмеччинi – 7,5 %, а в США – 48 %. З усього свiтового студентства одну третину складають янкі. З молодi 20–24 рокiв учаться у вищих школах: у США – 43 %, у СРСР – 24 %, у Захiднiй Європi – вiд 4,8 % до 16 %. Люднiсть держав Спiльного Ринку дорiвнюється людностi США. Але рiчно кiнчають вищi школи у США 450.000, а в державах Спiльного Ринку лише 58.000, тобто в чотири рази менше.

Рiчний прибуток одного пiдприємства в США „Дженерал Моторс" становить 1,8 мiльярдiв доларiв. А це дорiвнює 30 найбiльшим пiдприємствам у Францiї, Нiмеччинi i Великобританiї разом узятих. I в тих 30 пiдприємствах працюють 3.300.000 робiтникiв, а в „Дженерал Моторс" їх лише 728.000, тобто в п'ять разiв менше.

США виробляють удвiчi бiльше товару як увесь Європейський Спiльний Ринок разом з Великобританiєю, i у два рази бiльше як в СРСР. США займають лише 7 % суходолу i складають лише 6 % свiтової людностi. Але США виробляють на 33 % бiльше, нiж виробляє ввесь свiт.

Половина авiапасажирiв усього свiту лiтають лiтаками США.

З кожних п'яти автомобiлiв у свiтi три належать янкі.

В одному лише 1965 роцi янкі вклали в європейську промисловiсть мiльярди доларiв. З них 10 % грошей США, 55 % європейських, 35 % мiжнародного капiталу. Американськi заводи в Європi виробляють 50 % транзисторiв, 80 % комп'ютерiв. Янкі продають Францiї 40 % нафтопродуктiв, 65 % телеустаткування, 45 % синтетичної гуми.

По 2-iй свiтовiй вiйнi США побудували 680.000 шкiльних класiв, тобто подвоїли кiлькiсть у порiвняннi з довоєнним перiодом. За цей час кiлькiсть учителiв збiльшилася на 47 %, а їхня платня збiльшилася на 100 %. Рiчний видаток США на освiту з довоєнного часу 5,8 мiльярдів доларiв по вiйнi збiльшився на 15,5 мiльярдiв доларiв.

На тлi такого великого матерiального поступу й добробуту жахливо вражає духовний занепад, культурне здичавiння янкi. Начальник Служби безпеки Едґард Гувер казав Сенатськiй слiдчiй комiсiї: „Ми живемо в добi непевностi, в добi боротьби волi з усебiчним рабством, боротьби, що наближається до своєї найвищої точки. Ми воюємо з комунiзмом. Чим скорiше це зрозумiє кожний американець, тим безпечнiше буде всiм нам. Ми прагнемо миру, але не за всяку цiну. Ми мусимо змiцнити наш моральний нацiональний хребет у нашiй боротьбi з комунiзмом. Якщо послабимо цю боротьбу, то викличемо державну катастрофу. Комунiстична загроза ззовнi не смiє заслiпити нам очi на комунiстичну небезпеку зсередини. Остання досягає вже самого серця США. На наше нещастя ми задурманенi всiлякими оборонцями комунiзму i комунiстiв, якi раз-по-раз спихають нас на шлях зради демократiї, волi, справедливостi, на шлях поступок кремлiвським червоним фашистам, i то у справах великої моральної ваги. Той, хто йде шляхом замирення з комунiзмом, не знає, що то є воля i незалежнiсть, не розумiє трагедiї комунiстичного рабства. Облудних кличiв цих миролюбцiв не почуєте вiд волелюбних людей, яким пощастило втiкти з-поза залiзної завiси на кордонi Схiдної Європи".

Перед 2-ою свiтовою вiйною, а в меншiй мiрi i пiсля неї були в США поважнi люди, якi не боялися мафiї. Наприклад, сенатори Джозеф Маккартi, Роберт Тафт, Джек Тенi, колишнiй президент США Гербер Гувер, члени Парламенту: Парнел Томас, Джон Ренкiн, адмiрал Джон Кромелi, генерали: Доґлас Макартур, Едвiн Уокер, Р. Дел-Уел, голова патрiотичного товариства iменi Дж. Бьорча Роберт Уелч, професор Фред Шварц, Бiллi Гарґiс, журналiст Карл Вiґанд та чимало iнших. Ще 13.02.1944 р. К. Вiґанд писав: „Майбутня вiйна, яка вже розпочалася, вже показує своє жахливе обличчя, хоч теперiшня вiйна ще не скiнчилася. Це – вiйна Сходу з Заходом, що її веде Московщина. I дивна iронiя iсторiї! США та Великобританiя ДОПОМАГАЮТЬ Московщинi. Кiнець теперiшньої стрiлянини та бомбування не буде кiнцем вiйни. Крiзь пороховий дим теперiшньої вiйни вже видно зариси третьої свiтової вiйни, що може розгорiтися на добре за яких 15 рокiв. Спочатку вона буде переважно iдеологiчна й економiчна". Вiн писав це три мiсяцi перед Ялтинською нарадою.

Голова патрiотичного товариства „Оборонцi Конституцiї" генерал Р. Дел-Уел пише у своєму „Заклику до Патрiотiв": „Чи США вже пiддалися свiтовому урядовi? Знаючи факти цiєї пiддачі, мусимо визнати, що так. Таж кожна людина, яка має якийсь розум, не може заперечити, що наша полiтика однобiчного роззброєння, державнi витрати, якi далеко перевищують державнi прибутки, щорiк бiльший недобiр у державному кошторисi, який платиться щораз бiльшими державними позиками, i безкритична зовнiшня полiтика спiвiснування з найзапеклiшими ворогами США – все веде простiсiнько до загибелi США".

Сенатор Роберт Тафт казав 29.07.1941 р. в Сенатi: „Як можна повiрити, що Московщина воює за перемогу демократичних засад та iдей? А наш президент щойно проголосив, що США дадуть Московщинi всю допомогу, яку зможуть. Чи щоб поширити чотири волi в усьому свiтi треба давати гармати, лiтаки, танки комунiстичнiй Московщинi? Таж жодна країна не спричинилася до цiєї вiйни бiльше як власне Московщина! Не було б угоди про мир московських бiльшовикiв з нiмецькими нацистами – не було б нiмецького i московського нападiв на Польщу. Московщина є такий самiсiнький нападник як i Нiмеччина. Ми, американцi, в iменi демократiї маємо зробити союз iз найжорстокiшим деспотом у свiтi Й. Сталiним. Перемога комунiзму у свiтi була би далеко небезпечнiша для США, нiж перемога нацизму, фашизму. Чому? Бо нацизм, фашизм не мають найменшої надiї поширитися в США. Натомiсть комунiзм вже має чималi перемоги в США, бо комунiзм виступає в демократичнiй личинi (масцi)".

Сенатор Тома Дод казав 28.08.1961 р. у Сенатi: „У цiй холоднiй вiйнi з Московщиною США зазнають поразки за поразкою. По останнiй вiйнi США були наймогутнiшою потугою на суходолi, на морях i в повiтрi. Але за останнi 16 рокiв США щороку стали поступатися своїм ворогам. За цi роки Московщина i свiтовий комунiзм стало здобувають перемоги над США, а США стало вiдступають i вiдступають. США роблять помилки за помилками, дурницi за дурницями".

Генерали США розумiли полiтику Московщини лiпше як полiтики США. Наприклад, генерал Марк Кларк казав: „Бачачи московське вiйсько i московську дипломатiю в дiї, я переконався, що Московщину нiщо не спинить в її намiрi панувати у свiтi, крiм переважаючої вiйськової сили". Генерал Джон Дiн погодився з тим, кажучи: „Московщина розумiє i шанує лише збройну силу". Штабний генерал Алберт Ведiмеєр казав Парламентськiй слiдчiй комiсiї: „Якби я був головним полiтичним дорадником уряду СРСР, то я був би порадив йому робити те, що вiн тепер робить, тобто не затягати СРСР до великої вiйни, а робити безперестанно малi руками своїх сателiтiв". Генерал Едвiн Уокер писав: „Ми, американцi, врятували московську iмперiю вiд А. Гiтлера. Ми, американцi, врятували Францiю та Великобританiю вiд економiчної катастрофи. А тепер Московщина допомагає вбивати американцiв у В'єтнамi. Францiя вигнала Пiвнiчно-Атлантичний Союз iз Францiї. Великобританiя торгує з ворожою нам Кубою i Пiвнiчним В'єтнамом. США дали iншим державам всiлякої допомоги на 200 мiльярдiв доларiв. Замiсть подяки ми, американцi, маємо вiд тих держав i народiв лише образи та шкоди".

У США iснують кiлькадесят патрiотичних органiзацiй з членством понад вiсiм мiльйонiв. Товариство „Хрестоносцi", що має 700.000 членiв, поширює християнськi iдеї, iдеали. Велике товариство iменi Джона Бьорча має рiчний кошторис понад 700.000 доларiв.⁹⁹ Великий патрiотичний „Союз колишнiх воякiв" має вiддiли по всiх США. Цi патрiотичнi товариства видають чимало маленьких часописiв та антикомунiстичних книжок, дуже переконливих, бо подають безсумнiвнi факти, документи мафiозної зради та брехнi. Деякi такi книжки друкуються мiльйонними накладами, наприклад, багато удокументована книжка Дж. Стормера „Нiхто не може назвати це зрадою" вийшла 1964 року 20-ма виданнями лише за 10 мiсяцiв часу загальною кiлькiстю 6.800.000 примiрникiв. Отже, ту антимафiозну лiтературу читали i читають кiлькадесят мiльйонiв американських патрiотiв. Тож вони мають бiльш нiж досить вiдомостей про мафiозну зраду та злочини, щоб обуритися i знищити мафiю. I знищити не кривавою революцiєю, громадянською вiйною, але мирним способом, обравши до Парламенту, до Сенату та на президента справжнiх, непiдкупних, нелякливих патрiотiв, i посадили би мафiю за в'язничi ґрати.

Нiчого подiбного досi не лише не сталося, але й нема надії, що станеться. Чому? – питають американськi патрiоти. У попереднiх роздiлах ми лише натякнули на вiдповiдь. Тут тiльки скажемо, що українськi емiгранти та їхнi в Америцi народженi дiти пхають по своїй змозi духовно зматерiалiзованих янкi до боротьби з мафiєю. Одним із документiв таких українських спроб є проголошення щороку президентом США „Тижня поневолених народiв". Тут подаємо закон про нього.

Закон про визначення третього тижня липня за „Тиждень поневолених народiв":

Тому, що велич США великою мiрою завдячує толерантнiй єдностi народу США, хоч вона склалася з рiзних нацiональностей,

i тому, що це толерантне об'єднання рiзних елементiв нашого вiльного суспiльства призвело народ США до розумiння i спiвчуття прагненню народiв свiту та визнання природної незалежностi народiв i держав усього свiту,

i тому, що поневолення великої частини людства комунiстичним загарбництвом робить посмiховиськом iдею мирного спiвiснування народiв i шкодить природному порозумiнню мiж народом США та iншими народами свiту,

i тому, що вiд 1918 року починаючи, загарбницька полiтика московського комунiзму призвела до створення величезної iмперiї, яка ставить велику загрозу безпецi США та всiм вiльним народам у свiтi,

i тому, що загарбницька полiтика комунiстичної Московщини призвела посереднiм чи безпосереднiм загарбанням до поневолення державної незалежностi Албанiї, Азербайджану, Вiрменiї, Бiлорусiї, Болгарiї, Грузiї, Естонiї, Уралу, Китаю, Козакiї, Польщi, Румунiї, Схiдної Нiмеччини, Тибету, Туркестану, України, Чехословаччини та iнших,

i тому, що цi поневоленi народи дивляться на США як на твердиню людських прав i провiдника у звiльненні їх i поверненні їм державної незалежностi та вiдбудові їхньої християнської, жидiвської, мусульманської, буддистської релiгiї i особистих прав та свобод,

i тому, що це є життєво iстотним задля США, щоб це бажання волi i незалежностi у цих поневолених народiв було непохитним i живим, i тому, що бажання волi i незалежностi величезною бiльшістю цих пригноблених народiв є могутнiм засобом стримувати вiйну й одною з найлiпших надiй людства на справедливий i сталий мир,

i тому, що годиться, щоби ми виявили таким народам своїм вiдповiдним й офiцiйним способом той iсторичний факт, що народ США подiляє їхнє прагнення вибороти їхню волю та державну незалежнiсть.

Тому хай буде ухвалено Сенатом i Палатою Послiв, зiбраними в Конгресi, що Президентовi надається право i вимагається проголосити третiй тиждень мiсяця липня 1959 року як „Тиждень поневолених народiв" та закликати народ США вшанувати той тиждень вiдповiдними урочистостями. I також уповноважується Президента i вимагається проголошувати такий тиждень щороку доти, доки всi поневоленi народи не матимуть волi i державної незалежностi".

Марнотратство США

Соцiалiсти, комунiсти, мафiозi США цiлковито свiдомо пхають США до економiчного банкрутства, щоби, спираючись на ожебрачення людей, проголосити банкрутство капiталiстичного ладу й обiцяти людям порятунок у соцiалiстичному ладi, щоби запровадити диктатуру соцiалiстичного уряду. США вже стали на цей шлях. Опанований мафiєю, уряд США вже напозичав у свiтових банкiрiв стiльки мiльярдiв доларiв, що їх нiколи не виплатять онуки i правнуки. Уряд Ф. Рузвельта витратив бiльше грошей нiж уряди всiх президентiв до нього разом з урядом Ф. Рузвельта. Д. Ейзенхауер вимагав бiльше нiж всi президенти до нього разом з Ф. Рузвельтом i Г. Труменом. Л. Джонсон витратив бiльше нiж усi президенти до нього разом з Ф. Рузвельтом, Г. Труменом, Д. Ейзенхауером. Якщо не бiльшiсть, то дуже багато таких витрат змарнувалося. Тут згадаємо лише кiлька задля прикладу. Так, президент Л. Джонсон обiцяв 1965 року зменшити кiлькiсть державних урядовцiв, а вiн за 5 рокiв свого урядування збiльшив їх кiлькiсть. Лише тих, що служать поза США, збiльшив з 129.320 на 200.554, тобто на 47 %. З того числа 37.000 були не громадянами США. Президент Дж. Кеннедi збiльшив кiлькiсть державних урядовцiв на 780.000. Тепер є два з половиною мiльйони лише федеральних урядовцiв.

Лише за 6 рокiв (1960–66) видатки уряду США зросли: на невоєннi справи – на 97 %, на допомогу незаможним – на 210 %, на платню урядовцям – на 75 %. Число державних урядовцiв збiльшилося на 25 %, видатки уряду – на 83 %, а людностi збiльшилося лише на 10 %.

У державному кошторисi 1962 року на озброєння призначено 51 мiльярд доларiв. Уряд побудував поза США 250 вiйськових баз. Будова деяких з них коштувала один мiльярд доларiв кожна. США витрачують рiчно 12 мiльярдiв доларiв лише на утримання свого вiйська i вiйськової влади. На останню вiйну США витратили 350 мiльярдiв доларiв.

США видали на допомогу вiдсталим країнам понад 130 мiльярдiв доларiв, на космiчнi польоти 24 мiльярди доларiв. Лише покрити надлишок продукцiї сiльського господарства коштує урядовi США 6 мiльярдiв доларiв, щоб не сiяли, бо дуже багато не продано ще з минулорiчних урожаїв, приблизно стiльки платять щороку.

За винятком лише одного року (1957) державний бюджет США останнiх 18 рокiв (1950–1968) кожного року мав дефiцит. За 18 рокiв дефiциту було 37 мiльярдiв доларiв.

Московщина не безпiдставно розраховує на банкрутство США.

США видало понад 100 державам допомоги на 130 мiльярдiв доларiв. Цi грошi уряд США позичив у свiтових банкiрiв. Тепер уряд США має боргу понад 320 мiльярдiв доларiв. Це на 34 мiльярди бiльше нiж державнi борги всiх держав у свiтi. Лише вiдсоткiв на свої позики уряд США платить рiчно кiлька мiльярдiв доларiв. Iншi держави мали 1954 року паперових доларiв США 10,5 мiльярдiв, а 1965 року вони мають 30 мiльярдiв доларiв. Вони вимагають золота за тi паперовi грошi США. I за цей час золотий запас США зменшився з 23 мiльярдiв доларiв до 13,8 мiльярдiв доларiв. Отже, уряд США, маючи 320 мiльярдiв боргу, має золотої забезпеки своїх паперових грошей лише 13,8 мiльярдiв доларiв. Тому-то паперовий долар США утратив за час 1940–65 рокiв 57 % своєї вартостi.

Якби за часiв 2-ої свiтової вiйни якийсь полiтик США запропонував вислати гiтлерiвськiй Нiмеччинi допомогу харчами, технiкою, то такого негайно посадили би до божевiльнi. А по тiй вiйнi i досi всi президенти США i уряд, i Парламент допомагають Московщинi розбудовувати її вiйськову могутнiсть, хоч Московщина вже тисячi разiв вiдкрито й офiцiйно всiма мовами проголосила на увесь свiт, що вона має намiр пiдкорити США своїй владi. Чи це не божевiлля? Правду каже народна мудрiсть: „Коли Бог хоче покарати якийсь народ, то вiн вiдбирає розум у його провiдника".

Дурнi янкi думають, що виданi США мiльярди доларiв на допомогу убогим країнам стримують поширення комунiзму. Слiпцi не бачать, що тi їхнi мiльярди, навпаки, поширюють комунiзм, бо змiцнюють, рятують вiд упадку комунiстичнi уряди. А тi уряди переконують свої (й iншi) народи, що полiпшує життя комунiстичний лад, а не американськi долари.

За роки 1945–1957 США дали допомоги:

Югославiї – 836.354.000 доларiв
Московщинi – 687.929.000
Польщi – 442.698.000
Чехословаччинi – 215.410.000
Мадярщинi – 31.938.000
Албанiї – 20.444.000

Голова Кредитної Комiсiї Парламенту Отто Песман звiтував Парламентовi США, що США видали в 1946–67 роки позичок i допомог iншим державам на 114.694.000.000 доларiв. Цi грошi уряд США позичив у банкiрiв i заплатив їм самих вiдсотків 37.839.000.000 доларiв. Отже, разом 152.533.000.000 доларiв.

Починаючи вiд 1946 року, США видали ООН та iншим 65 мiжнародним установам понад 3.6 мiльярдiв доларiв. Починаючи вiд 1956 року, США збiльшили допомогу їм з 100 мiльйонiв доларiв до 237 мiльйонiв доларiв рiчно. Через Допомогову i Переселенську Управу ООН США дали Московщинi всiлякої допомоги понад один мiльярд доларiв.

Марнотратство уряду США стало вже таке злочинне, що навiть байдужi до „полiтики" янкi обурюються. Ось кiлька прикладiв. Федеральна Установа пiдготовки безробiтних винайняла готель у Флоридi, щоб пiдготувати дiвчат, за 225.000 доларiв на 18 мiсяцiв користування ним. А перед тим той самий готель здавався за 150.000 доларiв. Там на кожних двох дiвчат, що перевишколювалися, припадало двi вчительки з державних шкiл. Той перевишкiл коштував у п'ять разiв дорожче нiж вишкiл у найдорожчiй аристократичнiй школi. У Головнiй Управi цiєї установи у Вашинґтонi працюють 500 радникiв з платнею 100 доларiв денно. Тож не дивно, що пiдготувати одну дiвчину коштує урядовi, тобто платникам податкiв, 10.140 доларiв денно чи 845 доларiв мiсячно. У будь-якiй школi США коштує п'ятикратно дешевше. Перевишкiл 1870 безробiтних хлопцiв у Калiфорнiї коштував 25 мiльйонiв доларiв. З них 55 % покинули перевишкiл. Так пiдготовка одного безробiтного хлопця коштувала 11.000 доларiв. Щоби вишколити 200 хлопцiв i дiвчат на „Охочих послужити Америцi", уряд США витратив 1968 року 3.100.000 доларiв, тобто 15.000 на кожного. А повне утримання одного студента в унiверситетi коштує в США 3.000 доларiв.

У США iснує урядова „Установа боротьби з бiднiстю". Урядовцi тої установи одержують 18.000–30.000 доларiв рiчної платнi.

Сенатор США одержує 42.500 доларiв рiчної платнi. Крiм того уряд США витрачає на одного сенатора 400.000 доларiв рiчно, а на члена Парламенту – 150.000 доларiв.

В останнiх виборах президента США три кандидати витратили на вибори 60 мiльйонiв доларiв. Вибрати одного губернатора коштує понад 10 мiльйонiв доларiв. Вибрати одного сенатора США коштує пiвмiльйона доларiв.

У парi з поширенням соцiалiзму в США поширюється також i москвофiльство. Мафiозний часопис „Нью-Йорк Таймс" у редакцiйнiй статтi писав: „Не зважаючи на те, що Московщина хоче роздмухати революцiю i вiйну у США i там, де може, США мусять противитися всiляким протисовєтським (читай протимосковським.– П. Ш.) повстанням, щоби тим уникнути третьої свiтової вiйни. США мусять примиритися зi злом, хоч би тим мали би допомогти комунiстичним урядам змiцнитися, як, наприклад, у Схiднiй Нiмеччинi, хоч би мали приректи на повiльну смерть такi твердинi волi, як, наприклад, Захiдний Берлiн".

Опанований москволюбами уряд США робив це, робить i робитиме. Наприклад, президент Д. Ейзенхауер запросив 1959 року М. Хрущова вiдвiдати США. Це був великий удар для всiх поневолених Московщиною народiв. Д. Ейзенхауер сфотографував своїх онукiв на колiнах радiсного Микити. М. Хрущов вiдвiдав 20 мiст США. Всi радiснi зустрiчi були сфотографованi i видрукованi у всiх часописах та журналах СРСР. Тi фотографiї сказали поневоленим народам СРСР: „Залишiть свої надiї на допомогу США визволитися з московської в'язницi народiв".

Навiть байдужi янкi обурилися. Парламентська слiдча комiсiя видала 5 книжок, в яких зiбранi кривавi злочини М. Хрущова. Там читаємо, наприклад, таке: „М. Хрущов особисто керував 1933 року голодомором i знищенням восьми мiльйонiв українцiв. М. Хрущов керував 1936 року кривавими „чистками" в Українi. М. Хрущов керував убивством десятків тисяч неповинних людей. М. Хрущов за дворiчного терору 1937–38 вигубив в Українi 400.000 Богу-Духу провинилих людей. М. Хрущов по вiйнi розстрiляв та вислав до сибiрських смертельних таборiв сотнi тисяч невинних людей".

Як жахливо мало знали янкi Московщину i москвинiв показує промова президента Дж. Кеннедi. Вiн казав: „Наша полiтика має лише одну мету – переконати московських можновладцiв, що їм небезпечно розпочинати безпосереднiй чи посереднiй напад, чи намагатися живосилом накидати свою волю i свiй лад iншим народам, якi їх не хочуть. Ми хочемо переконати москвинiв, що задля Московщини i задля всього свiту корисним є намагатися спiльно здiйснювати справжнiй мир на землi".¹⁰⁰ Таке дурне базiкає не 10-рiчна дитина, але президент.

Той же президент Дж. Кеннедi повернувшись 1961 року з Вiдня оповiдав на телебаченнi про свою зустрiч з М. Хрущовим таке: „Поза тим, що вже оприлюднено, я з М. Хрущовим нiчого бiльше не обмiрковували. Анi я, анi М. Хрущов не вимагали жодних полагоджень. Не було жодних погроз, анi безумовних вимог".

А тиждень пiзнiше М. Хрущов оприлюднив у Москвi що як передумову до будь-яких переговорiв, він вимагав вiд Дж. Кеннеді забрати з Берлiна вiйськовi контингенти США найпiзнiше восени, визнати офiцiйно уряд Схiдної Нiмеччини i пiдписати з нею мир.

Пiсля тижневої мовчанки Дж. Кеннедi признався 25 липня 1961 р. на телебаченнi, що М. Хрущов справдi вимагав це. I Дж. Кеннедi прилюдно на телебаченнi обiцяв, що вiн не вiдмовиться вiд прав США у Берлiнi. Ще й пiдкреслив, що є лише одна дорога до вiйни – це вiйськова слабкiсть США. А 17 днiв пiзнiше нiмецькi комунiсти з наказу Москви знищили тi права США у Берлiнi, подiливши Берлiн непрохiдним муром. У вiдповiдь на це США кивнули пальцем у чоботi – вислали до Москви слабкий паперовий протест.

* * *

Деспотiя, диктатура може iснувати лише там, де державна влада зцентралiзована. Державна влада США децентралiзована. Кожний штат США має дуже велике самоуправлiння: свiй уряд i парламент, незалежнi вiд федерального уряду i Парламенту у Вашинґтонi. Має навiть своє власне вiйсько. Така велика децентралiзацiя державної влади США є майже непоборною перешкодою мафiї наставити у Вашинґтонi диктаторський уряд. Отже, по останнiй вiйнi мафiя взялася нищити цю перешкоду. Тут подамо лише кiлька прикладiв.

Всi школи в США побудованi на мiсцевi кошти i керуються мiсцевою владою. Фактично нема Мiнiстерства освiти США. Щоб захопити владу в США i у свiтi мафiя має насамперед захопити всi фактори, якi формують СВIТОГЛЯД людини. Школа закладає основи свiтогляду людини, отже, треба захопити у мафiознi руки школу. У США школами керує i почасти утримує влада штату, отже, захопити, зосередити шкiльне керiвництво наказом із Вашинґтону неможливо, бо Конституцiя надала право керувати школами лише владi штатiв. Та мафiя знайшла спосiб. Штати, якi не мали досить грошей побудувати чи утримати потрiбну кiлькiсть шкiл, звичайно одержували вiд федерального уряду грошову допомогу без жодних зобов'язань перед Вашинґтоном. Захоплений тепер мафiєю федеральний уряд також дає штатам допомогу, але з умовою, що штат виконає „поради" федерального уряду. А якi є тi поради – ми натякали, оповiдаючи про ЮНЕСКО.

Другий приклад. Парламент кiлька разiв вiдкинув вимогу заснувати Мiнiстерства здоров'я, освiти й добробуту, бо такi мiнiстерства мали всi штати. За президента Д. Ейзенхауера Парламент ухвалив 1953 року заснувати таке мiнiстерство. Перший рiк його кошторис був меншим нiж один мiльярд доларiв, а по 7 роках становив уже 15 мiльярдiв рiчно. Це мiнiстерство видає штатам потрiбну їм грошову допомогу на школи, лiкарнi, на допомогу убогим та безробiтним. Ця „допомога" фактично стала хабаром федерального уряду у Вашинґтонi, яким вiн пiдкуплює штатiвських полiтикiв, щоб вони не противилися наказам федерального уряду. Це є одним із засобiв посилити централiзацiю державної влади США у Вашинґтонi. А що саме це було i є справжньою метою мафiї, видно з того факту, що федеральний уряд, даючи ту допомогу штатам, дає i накази окремим штатiвським установам та товариствам, обминаючи уряд штату. Достеменно так як у СРСР.

У СРСР вже здiйснено соцiалiстичний iдеал держави – держави-опiкунки. Держава перебрала на себе обов'язок давати працю, годувати, одягати, лiкувати всiх громадян. Уряд США, ставши на соцiалiстичний шлях, уже теж перебирає на себе цей обов'язок. Приклади: Калiфорнiйський штат платить допомогу на життя 1.100.000 осiб. З того числа 700.000 є працездатними. У Нью-Йорку понад один мiльйон осiб живуть на мiську допомогу. На цю допомогу Нью-Йорк видає 22 % свого рiчного кошторису. А за статистикою в Нью-Йоркському штатi люди найзаможнiшi, з розрахунку на одну особу, нiж у будь-якому iншому штатi. Нью-Йорк видає 180 мiльйонiв доларiв рiчно на утримання негритянських нешлюбних дiтей. У Калiфорнiї є понад 500 тисяч безробiтних, а фермери змушенi наймати мексиканських робiтникiв, бо калiфорнiйськi безробiтнi не хочуть працювати. На вимогу робiтничих союзiв уряд заборонив привозити мексиканцiв. Тому зiгнило на полi незiбраних овочiв та городовини на кiлька мiльйонiв доларiв.

Blog

Книга розрахована як на фахівців істориків, політологів, так і на широкого масового читача

XII. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ