Geum.ru

Сало І. В. Сумщина: від Київської Русі до сьогодення. Нариси. Суми: ват "сод", видавництво "Козацький вал", 2003. 232 с

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Сало І.В. Сумщина: від Київської Русі до сьогодення. Нариси. – Суми: ВАТ "СОД", видавництво "Козацький вал", 2003. 232 с.


ЛЕГЕНДАРНИЙ СОКІЛ - ІВАН КОЖЕДУБ

- ТРИЧІ ГЕРОЙ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ,

МАРШАЛ АВІАЦІЇ


Іван Микитович КОЖЕДУБ - тричі Герой, Маршал авіації колишнього Радянського Союзу.

Іван Микитович Кожедуб народився у 1920 році в с. Ображіївка Шосткинського району. У цьому прекрасному селі у парку встановлено бронзовий бюст на честь Героя, а за десяток метрів від бюста встановлено його бойовий літак «МІГ", на якому Іван Кожедуб збив 11 ворожих літаків понад ті, тих за які він отримав третю Золоту зірку Героя.

Тут у мальовничому селі пройшло дитинство та шкільні роки Івана Кожедуба. Після закінчення семирічки він вступає і навчається в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі, який успішно закінчив в 1940 році. З ранніх років юнак захоплювався небом, мріяв про авіацію, хотів бути льотчиком, а тому паралельно з навчанням у технікумі закінчив міський аероклуб. У тому ж 1940 році Іван, маючи диплом льотчика, отриманий у Шосткинському аероклубі, направляється на навчання в Чугуївське авіаційне училище льотчиків, яке він успішно закінчує в 1941 році, і його залишають у цьому ж училищі інструктором.

Не дивлячись на неодноразові прохання та заяви про направлення його льотчиком на фронт, командування не задовольняло його прохань, і лише в березні 1943 року, врешті-решт, його прохання задовольнили, і Іван Кожедуб направляється у діючу армію.

За бойові подвиги в період Великої Вітчизняної війни прославлений радянський льотчик нагороджений сімома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Червоної Зірки і багатьма медалями. Прикметно, що у колишньому Союзі за роки другої світової війни за бойові заслуги тільки двоє були тричі удостоєні звання Героя Радянського Союзу - українець І.М.Кожедуб і росіянин А.І.Покришкін.

Бойовий шлях Івана Микитовича Кожедуба розпочався у березні 1943 року на Воронезькому фронті, куди він прибув у складі 240-го винищувального авіаційного полку. Над аеродромом Уразово поблизу Валуєк молодий льотчик отримав бойове хрещення. Особистий рахунок збитих ворожих літаків старший се'ржант Іван Кожедуб відкрив у битві на Курській дузі. Його бойовий шлях проходив на Воронезькому, Степовому, 2-му Українському та 1-му Білоруському фронтах. Але краще, ніж його друзі і він сам, ніхто не зможе передати ту напругу, той войовничий запал, які проявляються в бою...

б липня 1943 року ескадрилья винищувачів піднялася по бойовій тривозі. Біля лінії фронту ворог відкрив по ній сильний зенітний вогонь. Ескадрилью атакували фашистські літаки. Під час запеклого бою спалахнуло декілька німецьких і наших машин. Командир ескадрильї повідомив по радіо про наближення нової великої групи літаків противника - понад двадцять бомбардувальників йшли під прикриттям винищувачів.

Отримали наказ атакувати ворога.

І ось літаки, набравши висоту, спрямували до ворожої армади. "Мессершмітти" марно намагалися захищати бомбардувальників від радянських соколів. Командир ескадрильї збив перший "Юнкере". Пішов в атаку й Іван Кожедуб. Наблизившись до одного з бомбардувальників, льотчик натиснув на гашетку швидкострільної гармати, однак стерв'ятник уміло зманеврував і вийшов із зони вогню. Тоді Іван Кожедуб знову зблизився з противником, взяв його на приціл і відкрив вогонь.

Фашистський літак спалахнув і впав на землю.

Невдовзі за успішні бойові дії молодший лейтенант Іван Кожедуб отримав першу урядову нагороду - орден Червоного Прапора і був призначений командиром ескадрильї.

Це було в серпні 1943 року. Війська Степового фронту перейшли в рішучий наступ і прорвали німецьку оборону на Харківському напрямку. Ескадрилья Івана Кожедуба отримала наказ прикрити дії літака-розвідника. У тилу противника їх невдовзі атакували десять "Мессершміттів". Сили були не рівні, однак Іван Кожедуб прийняв бій. І коли один з фашистів наблизився до нашого розвідника, молодший лейтенант довгою чергою збив стерв'ятника. На розвідника "насідав" інший "Мессершмітт". Декілька кулеметних черг командира ескадрильї - і фашистський літак падає на землю.

Коли радянські винищувачі поверталися на свій аеродром, їх знову атакували гітлерівці. Важкий бій довелося витримати нашим соколам. Знищивши чотири ворожі машини і втративши лише один літак, ескадрилья повернулася на базу.

У кінці вересня того ж року радянські війська форсували Дніпро в районі Києва, і знов тут відзначився Іван Кожедуб. За десять днів бойових дій він збив 11 літаків противника. На його рахунку на той час уже було 26 знищених ворожих машин.

За зразкове виконання бойових завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками і виявлені при цьому мужність і відвагу 4 лютого 1944 року Івану Микитовичу Кожедубу було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

У березні 1944 року війська 2-го Українського фронту вийшли на Державний кордон з Румунією. Ескадрилья Івана Кожедуба в ті дні прикривала свої війська в районі міста Ясси. Одного разу льотчики зустрілися в повітрі з двадцятьма німецькими бомбардувальниками. Командир ескадрильї наблизився до ворожих літаків і влучним вогнем збив один з них. Ще атака - і фашистські "Хейнкелі", поспішно скинувши бомбовий вантаж на свої війська, повернули назад.

Бойовий рахунок капітана Кожедуба безперервно збільшувався. До літа 1944 року він вже збив 45 ворожих літаків. 19 серпня безстрашний пілот був нагороджений другою золотою медаллю "Героя Радянського Союзу". У цей же час Івана Микитовича призначили заступником командира авіаційного полку, який виконував бойові завдання методом так званого "вільного полювання". У складі полку І. М. Кожедуб брав участь у боях за визволення Прибалтики, в Білоруській і Висло-Одерській операціях. За декілька днів група Івана Кожедуба знищила на 3-му Прибалтійському фронті 12 ворожих літаків.

Берлінський напрям. Запеклі бої на землі і в повітрі. Наші льотчики по кілька разів за добу вилітали на бойові завдання. У ті дні Іван Кожедуб довів рахунок збитих літаків до п'ятдесяти.

Ось як був збитий п'ятдесятий. 10 лютого 1945 року Кожедуб у парі з Титаренком повертався з "полювання". Перелетівши Одер, зустрілися з двома винищувачами. Кожедуб відразу атакував ворожу машину. На аеродромі льотчик дізнався, що він знищив фашистського аса, який на Західному фронті збив вісім англійських і американських літаків.

За роки війни відважний пілот здійснив 330 бойових вильотів, 120 разів вступав він у поєдинок з німецькими льотчиками і добивався перемоги. Рахунок збитих І. М. Кожедубом літаків досяг 62.

У своїй книзі "Вірність Батьківщині", перевиданій кілька разів, Іван Микитович Кожедуб, розповідаючи про повітряні битви в небі над Берліном, згадує, як він провів свій останній бій.

"У той напружений день, - пише І. М. Кожедуб, - льотчики полку вилітали по кілька разів на день. До вечора я вилетів у парі з Титаренком в район Берліна. Командир відпустив нас неохоче. Це був наш п'ятий виліт, і обстановка була складна...

Підлітаємо до північної частини Берліна. Напружено вдивляюся в далечінь, на захід. Майже нічого не видно.

Заважає імла, пронизана променями сонця. Та і хмари з'явилися. І раптом я виразно побачив групу "Фокке-вуль-фів-190" з бомбами. Вони летіли назустріч. Ясно — мають намір здійснити наліт на наші війська.

Звичайно я здалека помічав противника і будував маневр. А зараз через погану видимість зустрівся з ним несподівано, ледве чи не в лоб. Летимо на зустрічних курсах. Фашисти також побачили нас і відкрили вогонь. У повітрі промайнули траси. Треба розібратися в обстановці, з'ясувати, скільки летить ворожих літаків, а потім уже вступати в бій. Різко відвертаю на 90 градусів. З набором висоти відлітаю в бік - в тил фашистів. Прикриваюся невеликою хмарою.

Рахую літаки. Передаю по радіо на КП:

- В районі північного заходу за Берлін зустрів біля сорока "Фокке-вульфів" з бомбами. Курс на схід, висота 3500 метрів.

Противник, очевидно, вирішивши, що наша пара пішла, спокійно продовжує політ. Співвідношення сил явно не на нашу користь. Незначний прорахунок — і все буде скінчено. Наш обов'язок - зірвати наліт, і я приймаю єдино можливе рішення: атакувати...

... Розвертаємося. На граничній швидкості позаду зверху наближаємося до хвоста колони з боку сонця. Я підлетів впритул до веденого останньої пари. Майже впритул відкрив вогонь. І літак, розвалюючись в повітрі, звалився на околицю міста. Фашисти заметушились. Деякі почали кидати бомби, поспішаючи звільнитися від вантажу. Бойовий порядок ворога порушений.

Проскакую мимо ворожих літаків. Різко злітаю вгору. Титаренко - за мною. Ввожу літак в пікірування. На граничній швидкості проносимося між ворожими літаками. Стрімко атакуємо їх то праворуч, то ліворуч. Як часто бувало в таких випадках, фашисти, звісно, уявили, неначе нас багато. У сум'ятті скидають бомби, шикуються в оборонне коло.

Але ось німці отямилися, - очевидно, примітили, що в повітрі всього два радянських літаки, — і почали нас атакувати. У хвіст до мого літака влаштовується "фоккер". Титаренко стрімко відбиває його атаку. Ворожий літак спалахує в повітрі. Врятував мене бойовий друг. Уважно оглядаю повітряний простір. Бачу групу наших винищувачів. Товариші летять до нас на допомогу. Вони вступають в бій з ворогом, обертають його у втечу.

Тепер ми з Титаренком можемо спокійно летіти додому. Повертаємо до лінії фронту. Але, як звичайно, продовжуємо шукати ворога і після бою. І не марно: попереду нижче за нас показується "Фокке-вульф" з бомбами.

Передаю веденому:
;- - Дивись-бо, у нас попутник! Атакую!

Наздоганяю фашиста. Очевидно, екіпажу повідомили по радіо про погоню. Ворог скидає бомби на берлінське передмістя і, маскуючись на фоні місцевості, намагається відійти непоміченим. Впритул розстрілюю його, коли він виводить літак з пікірування, "Фокке-вульф" вибухає в повітрі".

Всього І. Кожедуб виконав 330 бойових вильотів, провів 120 у повітрі боїв та збив загалом 73 ворожих літаки. Першу "Золоту Зірку" Героя він отримав 4 лютого 1944 року, другу -19 серпня 1944 року, а 18 серпня 1945 року гвардії майор Іван Микитович Кожедуб був удостоєний третьої медалі "Золота Зірка".

В 1949 році він успішно закінчує Воєнноповітряну академію, а в 1956 році — Воєнну академію Генерального штабу, після закінчення якої призначається 1-м заступником командуючого авіацією Московського воєнного округу. Кожедуб із 1971 року — у ВПС, де й отримує звання Маршала авіації.

І.М.Кожедуб автор книг: "Служу Вітчизні", яка вийшла друком в 1949 році, "Вірність Вітчизні" - (1967) та інших нарисів і оповідань. На будинку, де проживав І. М. Кожедуб, встановлена меморіальна дошка, його ім'ям названа Ображі-ївська загальноосвітня школа, в якій він навчався. Окрім того, Шосткинський хіміко-технологічний технікум, який він закінчив, названий його ім'ям. Нині технікум перейменований у коледж і має назву Шосткинський хіміко-технологічний коледж їм. І.М. Кожедуба. Його вшановано і в обласному центрі — місті Суми: Центральному парку культури і відпочинку присвоєно ім'я І.М. Кожедуба.