Удк 159. 922. 6: 159. 922. 73: 371. 311

Вид материалаДокументы

Содержание


Принцип оптимального співвідношення передбачає збалансовану активізацію процесів
Принцип гуманістичної спрямованості
Принцип індивідуально-диференційованого підходу.
Принцип цілісності, інтегрованості індивідуальності.
Принцип цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних психологічних ситуацій.
Принцип варіативності (програмових завдань, навчально-виховного змісту, матеріального середовища, розвивального обладнання).
Подобный материал:

УДК 159.922.6:159.922.73:371.311.1 Віра Кузьменко

доктор психол. наук,

професор (Національний

педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова)

ПРИНЦИПИ РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО

ПСИХОЛОГА ЯК УМОВА УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ


Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти України спрямована на забезпечення таких цілей реформування: підвищення якості підготовки майбутніх фахівців, відповідність її рівня європейським та світовим стандартам, перехід на кредитно-модульну систему навчання. Визначені орієнтири передбачають запровадження ряду своєрідних принципів роботи, які забезпечують виконання державних стандартів освіти і водночас гарантують захист громадянських прав і розширення індивідуальних свобод особи.

Нормативно-правові та законодавчі акти, присвячені питанням кредитно-модульної системи навчання, спрямовують увагу працівників ВНЗ на розвиток індивідуальності студента, урахування його індивідуальних особливостей, стабілізацію індивідуального стилю учбової діяльності, підтримку самосвідомості, цілеспрямованості, самостійності, впевненості, відповідальності за успішність власного навчання, формування конкурентоспроможності, здатності приймати самостійні рішення, здійснювати правильний вибір, свідомо та цілеспрямовано організовувати власну життєдіяльність. Дані підходи втілюються у життя через ряд принципів, що націлюють викладачів вищих навчальних закладів на відповідну оптимізацію навчально-виховного процесу. Серед них основними є: принцип кредитності, модульності, порівняльної трудомісткості кредитів, гнучкості й партнерства, пріоритетності змістової й організаційної самостійності та зворотного зв’язку, усвідомленої перспективи, діагностичності тощо.

У зв’язку з вищесказаним набуває особливого значення розробка та запровадження таких принципів психолого-педагогічної діяльності викладача, сукупна кількість та змістова своєрідність яких забезпечуватиме продовження та реалізацію принципів кредитно-модульної системи у напрямі розвитку індивідуальності студента - майбутнього психолога.

Теоретичне підгрунтя аналізу проблем розвитку індивідуальності склали концептуальні підходи загальної, диференціальної, педагогічної та вікової психології щодо закономірностей розвитку індивідних та особистісних властивостей, індивідуального розвитку особистості, який відбувається в умовах суспільного виховання та навчання (І.Д. Бех, І.С.Булах, О.О. Бодальов, М.Й. Боришевський, Л.В.Долинська, М.І. Лісіна, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, Н.І. Пов'якель, В.М. Русалов, Л.М. Собчик, С.П.Тищенко, П.Р. Чамата, Н.В.Чепєлєва, Ю.М. Швалб) та зарубіжні дослідження К. Купера, Дж. Келлі, Є.Кречмера, Г. Айзенка, Ч. Спірмена, Л. Терстоуна, С. Стернберга та ін.

Провідними принципами розвитку індивідуальності студента вважаємо: принцип оптимального співвідношення; принцип гуманістичної спрямованості; принцип індивідуально-диференційованого підходу до навчання і виховання; принцип цілісності, інтегрованості; принцип цілеспрямованого створення емоційно збагачених психологічних ситуацій; принцип варіативності.

Принцип оптимального співвідношення передбачає збалансовану активізацію процесів розвитку та саморозвитку особистості, вивчення та урахування індивідних та особистісних властивостей кожного студента, забезпечення рівномірної підтримки процесів індивідуалізації та соціалізації, здійснення емоційно-почуттєвого та когнітивного розвитку, доцільне та оптимальне застосування різних форм організації навчальних занять та ін.

Принцип гуманістичної спрямованості полягає у здійсненні розвивального спілкування, повазі до унікальної своєрідності кожного студента, його сім’ї, толерантному ставленні до культурних, вікових, релігійних, національних, особистісних та інших розбіжностей один одного, а також у переорієнтації стилю взаємодії викладача із студентами від суб`єкт-об`єктного до суб`єкт-суб`єктного.

Принцип індивідуально-диференційованого підходу. Цей принцип забезпечує поглиблене вивчення та урахування в навчально-виховному процесі індивідуальних відмінностей кожного студента або найбільш характерних особливостей певної умовної підгрупи студентів. Такий підхід є сприятливим для поглибленого розуміння індивідуальної динаміки особистісного та професійного розвитку студентів, виявлення нетипових особливостей розвитку, встановлення причинно-наслідкових зв`язків зниження успішності того чи іншого студента та пошуку шляхів підвищення ефективності навчального процесу.

Принцип цілісності, інтегрованості індивідуальності. Індивідуальність як цілісність є об’єктивною реальністю, що відображує/забезпечує глибинні процеси становлення індивідуальних відмінностей у сукупності індивідного та особистісного конструктів. Крім того, вона забезпечує досягнення позитивної результативності на цьому шляху у вигляді засвоєного стилю діяльності, поведінки та життя, які стають основою для реалізації життєвого призначення людини, отже, виконує смислоутворювальну функцію.

Принцип цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних психологічних ситуацій. При цьому виховна ситуація розглядається як створення відповідних соціальних умов, обставин, за яких у процесі міжособистісного спілкування студент засвоює певні знання, виробляє вміння, навички поведінки, отримує уявлення про себе, інших людей, закони спілкування, правила поводження в групі та інше. Виховна психологічна ситуація передбачає створення таких обставин, які спонукають студента до самоаналізу власних дій, вчинків, рис, їх усвідомлення та подальшої професійної й особистісної самоактуалізації.

Принцип варіативності (програмових завдань, навчально-виховного змісту, матеріального середовища, розвивального обладнання). Цей принцип має надзвичайно велике значення для розвитку позитивних особистісних якостей кожного студента. Шляхом створення та використання різноманітного середовища, збагачення методичного, дидактичного арсеналу викладача психології виникає можливість до варіювання змісту навчально-виховної роботи, пошуку та використання методів та прийомів роботи, максимально ефективних для навчання та виховання кожного студента.

Запровадження системи принципів розвитку індивідуальності у процес професійної підготовки майбутнього психолога підвищує якість викладацької роботи, отже забезпечує успішність навчання майбутнього психолога, позитивно впливає на розвиток його професійної та особистісної компетентності, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці.

Література.

1. Актуальні проблеми психології. Том IV. Актуальні проблеми генезис особистості в контексті навчання і виховання. (Зб. наук. статей)\ За заг. ред. академіка С.Д.Максименка.- К.: Нора-прінт, 2001.- 192с.

2. Бeх І.Д. Виховання особистості: Кн..1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук.видання.- К.: Либідь, 2003.-280с.

3. Костюк Г.С. Навчально- виховний процес і психічний розвиток особистості./ За ред. Л.М.Проколієнко.- К.: Рад. школа,1989.- 608с.

4. Кредитно-модульна система навчання (нормативно-правові акти та анотований список літературних джерел) / О.Г. Ярошенко, О.А. Цуруль, І.В.Мороз, С.Г. Кобернік, Р.М.Вернидуб, Т.С.Іваха, Л.А. Покась; За ред. О.Г.Ярошенко.- К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006.- 82с.

5. Кузьменко В.У. Індивідуалізоване виховання і навчання в освітніх закладах.

Навчально-методичний посібник.- К.: КМПУ ім..Б.Д. Грінченка, 2002.-112с.

6. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу// Документи і матеріали 2003-2004 рр. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – С.37-65.