Geum.ru

Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості

Вид материалаДокументы
Подобный материал:


Духовне оновлення нашої держави, процес демократизації суспільства передбачають створення сприятливих умов для утвердження атмосфери творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Головне завдання педагога, за А. Маслоу, в тому, щоб « допомогти дитині відшукати те, що в ній закладено, а не навчати її, відливаючи у визначену форму, придуману кимось раніше ». Дитина повинна бути сонцем, навколо якого обертаються засоби навчання, вона – центр котрий вони організовують. Пам’ятаючи про це, в своїй практиці керуюся такими правилами:
  • процес навчання є ефективним лише у співпраці вчителя та учня. Тільки при взаємній повазі, взаємопорозумінні можна вирішити виховні та навчальні завдання;
  • пам’ятати про індивідуальні особливості кожної дитини;
  • на конкретному прикладі вказувати практичне значення навчальної інформації;
  • вміти розрізняти корисні та необхідні знання.

Для себе давно з'ясувала: те, що не вражає, не запам’ятовується. Переконана, що механічно ніщо не запам’ятовується, тому свою роботу на уроці намагаюся спланувати так, щоб чимось здивувати, зацікавити, щоб якась маленька несподіванка стала яскравим спалахом, що пробуджує уяву, вражає. Ця захопленість створює емоційну обстановку, налаштовує учнів на певний емоційний тонус у навчально-пізнавальній діяльності і забезпечує розвиток пізнавальної активності.

Організацію роботи на уроці розпочинаємо формулами ( за допомогою мікрофону):
  • Я бажаю всім…
  • Від сьогоднішнього уроку очікую…
  • Я хотів би на уроці для себе з'ясувати…

Таким чином інтерактивна технологія « незакінчених речень » дає можливість розвивати в учнів зв’язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з іншими, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

В кінці уроку пропоную дітям завершити думку ( варіанти можуть бути різні ):

- Сьогодні я збагнув…

- На сьогоднішньому уроці найважливішим відкриттям було…

- Найбільше мене вразило те…

- На цьому уроці я вдосконалив свої вміння…

- Мені треба більше попрацювати над..

Таким чином діти вчаться аналізувати свої думки та адекватно оцінювати свої досягнення і недоліки.

Прийом асоціативного мислення на уроках мови та літератури дає змогу розвивати творче мислення, мовлення. Діти легко добирають асоціативні ланцюжки, грона до заголовків твору, образів, самих письменників. Наприклад:

Леся Українка – тендітна ніжна квітка, зоря, Україна, борець, вічність.

Гуси-лебеді – весна, тепло, радість.

Життя – дорога, бурхлива ріка, коротка мить, яскравий спалах, мука, рух.

Асоціації можуть бути банальні, нестандартні, оригінальні.

На уроках літератури використовую метод проектів. Так, вивчаючи календарно-обрядові пісні у 6 класі діти працювали над колективним проектом « Календарно-обрядові пісні мого краю ». Записували, аналізували інформацію і оформили пісенний альбом. Найчастіше впроваджую в практику одноосібні проекти. Учні 7 класу, вивчаючи творчість Т. Шевченка, створювали проекти, до яких входили - анкета письменника, спогади сучасників Шевченка, лист до митця, кросворди ( за вивченими творами Т. Шевченка ), « Ці дивовижні назви вулиць села Ручки».

У навчально-виховному процесі застосовую метод « позиційної діяльності» , за допомогою якого учні вчаться оцінювати художній образ і аналізувати почуття з позицій « автора », « виконавця », « критика ». « Автор » повинен розповісти про те, який настрій він мав під час створення свого твору; про що думав; чим хотів поділитися з людьми; чи задоволений він своїм твором . Виконавиць розповідає, який настрій був у нього до читання вірша; що змінилося в почуттях після читання; як треба читати твір, щоб донести почуття автора і власні до слухачів. Аналіз доводить, що один і той же твір може викликати різні почуття а тому їх естетична оцінка носить індивідуальний, незалежний характер.

Для мене найголовнішим завданням на кожному уроці навчально-виховного процесу є розвивати у дитини гнучкість мислення. А для цього треба перетворити кожен урок на урок мислення, спілкування, де істина випливає з діалогу. Важливо, щоб діти навчилися розмірковувати, розв’язувати проблеми, і отримували задоволення від навчання.

Завдання вчителя - формування мовної особистості, що володіє даром слова – усного і писемного, умінням вільно, комунікативно виправдано користуватися мовними засобами під час сприйняття, створення висловлювань у різних сферах, формах, стилях і жанрах мовлення, тобто забезпечення її всебічної мовленнєвої компетенції.

Свою роботу спрямовую на виявлення навчальних можливостей учнів, формування у них творчо-наукових здібностей. Уся система педагогічної діяльності підпорядкована основній меті – розвитку особистості та її вихованню. Велику увагу приділяю вивченню мови та літератури як об’єкту пізнання. Результати навчальних досягнень свідчать, що більшість учнів засвоїли курс української мови та літератури на достатньому і високому рівнях, середній бал навчальних досягнень становить з мови – 7.5 б., з літератури – 8.5. б. Щороку учні Ручківської ЗОШ Ι-ΙΙ ступенів беруть активну участь в районних олімпіадах, змаганнях та конкурсах. В 2007-2008 рр. –


посіли 1 призове місце з української мови та літератури, 2008-2009 рр. – 1 призове місце в конкурсі імені Петра Яцика, 2009-2010 рр. – 2 призових місця в олімпіаді з української мови та літератури. За три останні роки наші учні ставали переможцями в районному конкурсі творчих робіт « Мій життєвий вибір».В цьому році в конкусі «Пізнай свою країну» посіли третє місце з проектною роботою « Ці дивовижні назви села Ручки». Брали активну участь у районному конкурсі читців.

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники”.

Постійно поповнюю навчальний кабінет.Виготовила дидактичні та роздаткові матеріали, завдання для тематичного оцінювання з української мови та літератури, дібрала тексти для читання мовчки та вголос. Розробила папки з досвіду роботи. Провела позакласні предметні заходи до Дня української писемності, Міжнародного дня рідної мови, літературний вечір до 140-річчя з дня народження Лесі Українки, Шевченківських днів.

Виступала на педрадах, методичних об’єднаннях, семінарах, засіданнях творчої групи, ділилась досвідом своєї роботи.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу дотримуюся дидактичних заповідей В.Сухомлинського. У книзі „ Сто порад учителю” він писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання вчителя - допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.

Для себе прийнятною вважаю таку модель творчої особистості учня:

- неординарність думок, вміння фантазувати;

- зацікавленість предметом вивчення;

- багатий лексичний запас.

І єдиним, на мою думку, найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну


мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини - основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання.

Саме тому я зупинилась на вирішенні науково - методичної проблеми " Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови та літератури ".

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання :


* Проектне навчання;


* Інтерактивна технологія;


* Критичне мислення.


Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок. Яким же повинен він бути? Сучасний урок - це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :


* підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;


* навчання не словом, а справою;


* проведення його не для учнів, а разом з ними;


* спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;


* забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці.

Складові ефективності й успішності уроку можна зобразити так:

- постійно поглиблюю свої знання, опрацьовую додаткову літературу, привчаю до цього і своїх учнів. Прагну донести до них таку аксіому - підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників;

- ретельно готуюсь до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Так, новий матеріал з мови я подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, ми з учнями


індивідуально, в групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксуємо в опорних конспектах, а потім засвоюємо шляхом неодноразового повторення, добираємо приклади.

Вважаю, що урок вивчення нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи :

І - бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу ( з підручника і слів учителя).

ІІ - повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним конспектом . Мета його - стисло, доступно, в логічній послідовності відтворити відомі вже учням вузлові питання теми, пов'язавши його із опорним конспектом.

Треба зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, адже "так цікавіше, зрозуміліше і легше". Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор. При цьому оцінюю оригінальність підходу. Звичайно, для цього учні мають бути підготовлені.

Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:

1. Вчитель пояснює матеріал, ілюструє прикладами і паралельно складає схему-опору на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.

2. Аналізований навчальний матеріал( не забуваємо про роботу в групах, колективне обговорення проблеми)вчитель представляє у вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні "відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.

3. Вчитель не пояснює матеріал, лише записує на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Завдання учнів - "перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.

4. Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.

5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька гімназистів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.

Як бачимо, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.

Учні "малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід, нерідко у зошитах з'являються "сонечка", "хмарки", "чарівні квіти".

Так, у 9 класі пропоную такі опори при вивченні тем «Складне речення», «Лінгвістика тексту».

Морфеми, а точніше їх умовні позначки, зображуємо у "зоряному небі"

Під час ознайомлення з класифікацією речень колективно склали опорні схеми.

При складанні схем часто використовую спеціальні позначки, формули, підказки. Наприклад:


Пояснення: ЛЗ- ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ, ГЗ - граматичне значення, СР - синтаксична роль, ? -питання.

Таку піраміду можна використати для ілюстрації частоти вживання префіксів з-, с-, зі-.

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі. При цьому увагу акцентую на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.

Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв'язання учнями системи усних і письмових завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції.

Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання - однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. На уроках виконання тренувальних вправ кожна група одержує блок з 4-5 вправ різної складності. Вчитель надає консультації. Учні, у рамках своєї групи, виконують взаємоперевірку та знайомлять з результатами роботи весь клас.

Організована таким чином робота сприяє підвищенню навчальної активності школярів, усуває їхню природну скутість ( запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природньому йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчання.

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.

Вміле застосування інноваційних форм роботи, на мою думку, дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначила такий алгоритм:

- визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;

- провести достатню попередню підготовку;

- забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;

- дати учням інструктивні матеріали.

Часто використовую різні форми роботи в парах: «Взаємоінтерв'ю», « Ти мені - я тобі», « Взаємоперевірка», «Доміно», «Сенкан».

Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр


(особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу" Я – осінній листочок", " Якби я був чарівником", " Ми – сонячні промінчики ".

Разом з учнями керуюся таким девізом:

Зібратися разом - це початок,

Триматися разом - це прогрес,

Працювати разом - це успіх.

Генрі Форд


Велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав'язливого формулювання мети і завдань уроку.

Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Міні-тренінги, вправи "Психоформула", "Спіймай мій настрій", "Слухняний язик" та ін.

Використовую на уроках елементи критичного мислення. Кожен учень, не беручи до уваги жодних авторитетів, має сформувати власну думку про явище в контексті навчальної програми.

Необхідно врахувати й те, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії передовсім між тими, хто навчається. У процесі обговорення висуваються критерії мислення, ідентифікуються й обговорюються життєві контексти, а мисленнєвий процес у цілому піддається оцінюванню. Під час бесід немає правильних (неправильних) відповідей, є різні позиції, різні точки зору. Відбувається своєрідний обмін знаннями, колективний відбір змісту. Але завдання учителя - переконати учнів прийняти той зміст, який він пропонує з позиції наукового знання.

Серед багатьох методів роботи у технології ОЗН, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв'язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів (першим науково описав його американський вчений Кільпатрик).

В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже важливої умови: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.

Теми для проектів, що виконували мої учні, обиралися ними виключно за бажанням. Тобто опрацьовувався матеріал, який викликав у школярів зацікавлення. З учнями 5 класу ми презентували проект „Країна фразеології "; учні 6 класу працювали над проектом „ Скульптор слова”. Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, презентацій.


До того ж, часто використовую власні презентації на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей.

Як на мене, література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання - навчити дитину жити, думати, володіти усним та писемним мовленням.

Потрібно, щоб кожен учень усвідомив: мова не просто засіб спілкування, а генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос у душі, розриває генетичний зв'язок між поколіннями. К. Ушинський писав: "Відберіть у народу все - і він усе може повернути, але відберіть мову, і він більше ніколи не створить її ".

Сьогодення наголошує на необхідності творчого підходу до своєї справи. Педагог, як ніхто інший, не повинен бути формалістом, адже кожного дня він торкається дитячих душ, збагачує їх добром, вірою, надією, любов’ю. Поділяю думку

В. Сухомлинського : «Учитель має право вчити інших, допоки вчиться сам». Не зупинятися в пошуках, творити себе, бути щасливим і дарувати щастя іншим – тільки так можна відчути задоволення від своєї праці й побачити вогники вдячності в очах учнів.