­Одеський національний університет імені І.І

Вид материалаДокументы

Содержание


П ротокол №4 від 18 лютого 2010 року
Загальні відомості про словник і будова
Пóфта, шпиндилик, ясік
Дідéра, лижух)
Истик, щикатурка
Галяндра, глядина, кльóвати).
ВІЯ, -я с. Дишло воза, в який запрягають волів. У мене війа поламалос’а / шо мен’і тепер робити? (с. Обжили, Балтський р-н) див.
Жáрничка, жарóвня, патéльня, рóндель, чарá
РИБÁЛИТЬ, -ю, -иш: рибáлить бродя
Список населених пунктів, у яких було зібрано матеріал для словника
Балтський р-н
Березівський р-н
Біляївський р-н
Кілійський р-н
Комінтернівський р-н
Миколаївський р-н
Роздільнянський р-н
Саратський р-н
Фрунзівський р-н
Карта Одеської області
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


­ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

Філологічний факультет

Кафедра української мови


СЛОВНИК

УКРАЇНСЬКИХ ГОВОРІВ ОДЕЩИНИ


Близько 5000 слів


За редакцією О.І.Бондаря


Одеса

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова

2010

ББК 81.2УКР.я2

УДК811.161.2’282.2(373.22)


У словнику подано специфічну апелятивну діалектну лексику, вживану в українських населених пунктах, розташованих у межах Одеської області. До реєстру ввійшли також слова, які мають не тільки семантичні та словотвірні, а й виразні фонетичні, акцентуаційні та морфологічні відмінності у порівнянні з літературною мовою. Для передачі звуків у ілюстраціях використано спрощену фонетичну транскрипцію. При реєстровому слові подано найнеобхіднішу граматичну інформацію, стилістичні, почасти етимологічні позначки, тлумачення семантики, ілюстративний матеріал — речення діалектного мовлення, назви населених пунктів, де засвідчено дану лексему, в деяких випадках ідіоматику. Для полегшення користування словником розроблено розгалужену систему перехресних посилань. До словника додано список умовних скорочень, список населених пунктів Одеської області, у яких було зібрано матеріал, а також карту Одеської області з позначеними населеними пунктами, що входять до списку.

Слова у словнику розташовані за абеткою. Реєстрові слова виділено жирними великими літерами. Ілюстрації виділено курсивом.

Словник розрахований як на професійних мовознавців-діалектологів, так і на викладачів вищих навчальних закладів, вчителів шкіл та студентів-філологів. Може придатися також історикам, етнографам, фольклористам, краєзнавцям та всім, хто цікавиться живим народним українським словом.


Головний редактор

професор, доктор філологічних наук О.І.Бондар


Заступник головного редактора

доцент, кандидат філологічних наук Л.І.Хаценко


Редактори-лексикографи:

чл.-кор. НАН України, проф., д.ф.н. Ю.О.Карпенко; проф., д.ф.н. Т.Ю. Ковалевська; доц., к.ф.н. С.А.Красножон; доц., к.ф.н. М.Л.Микитин; доц., к.ф.н. А.Л.Порожнюк; доц., к.ф.н. Л.А.Семененко; доц., к.ф.н. М.М.Фащенко; доц., к.ф.н. Н.М.Хрустик; ст. викл., к.ф.н. А.П.Романченко; ст. викл. О.В.Антонюк; ст. викл. З.І.Волосевич; ст. викл. С.П.Павелко; ст. викл. С.Г.Яковець; викл. Г.В.Сеник


Попередню підготовку словника здійснювала к. ф. н. О.П.Шонц

Форматування словника здійснював О.І.Бондар

У попередньому комп’ютерному наборі брав участь С.Маркевич


Рецензенти: доктор філологічних наук, професор В.О.Колесник

доктор філологічних наук, професор М.І.Зубов

Р
© Одеський національний університет

імені І.І.Мечникова, 2011
екомендовано до друку Вченою радою філологічного факультету Одеського національного університету імені І.І.Мечникова

П


ротокол №4 від 18 лютого 2010 року



ПЕРЕДМОВА


Діалектну лексику українських говорів Одещини вивчали ряд учених. Мабуть, найбільше зробив А.А.Москаленко, що видрукував на цю тему кілька статей, а 1958 року — невеличкий “Словник діалектизмів українських говорів Одеської області”. Ще раніше, 1952 року, його учень, нині відомий український діалектолог Й.О.Дзендзелівський захистив кандидатську дисертацію “Українські говірки Нижнього Подністров'я”, де розглянуто чимало лексичного матеріалу. За матеріалами своїх досліджень Й.О.Дзендзелівський видав “Словник специфічної лексики говірок Нижнього Подністров’я (1958, 19 с.). Кандидатські дисертації й відповідні публікації щодо українських говорів Одещини, з більшим чи меншим залученням лексичних матеріалів, написали також Т.Г.Шевченко та П.Ю.Гриценко. Останній узагальнив своє вивчення лексики південно-західних говорів Одещини в монографії “Моделювання системи діалектної лексики” (К., 1984, 227 с.). Лексику регіону вивчали й інші дослідники.

Усе це створило потрібні передумови для укладання великого словника українських говорів Одещини. “Словник українських говорів Одещини” передбачає максимально повний опис специфічної, діалектної лексики, вживаної в українських селах, розташованих у межах Одеської області. Це означає, що головною засадою є добір слів, взагалі відсутніх в українській літературній мові. Водночас слід зазначити, що укладачі враховують також слова, які мають не тільки семантичні та словотвірні, а й фонетичні і морфологічні відмінності у порівнянні з літературною мовою.

Отже, мета проекту — здійснити якомога повніший лексикографічний опис діалектних слів, наявних в українських говорах Одещини з максимально докладною характеристикою кожного слова.

Хвиля українського заселення сучасної Одещини розпочалася ще в кінці ХVІІІ ст. Перед цим тут локалізувалися ногайські і татарські угруповання, переважно кочові. Але ще раніше, до утворення так званого Дикого поля, ці землі увіходили до складу Київської Русі (Галицько-Волинського князівства), а ще раніше — до антського об’єднання. Тобто є певні підстави вважати, що в місцевих говорах є не тільки те, що привезли переселенці в ХVІІІ-ХІХ ст., а якісь стародавні, збережені з давньоруських та антських часів елементи. В усякому разі в місцевій топонімії О.С.Мельничук встановив наявність у басейні Нижнього Дністра спільносхіднослов’янських гідронімів, а одеські ономасти цю гідронімію значно розширили. Щось подібне не могло не зберегтися і в апелятивній лексиці.

Поза тим, у говорах Одещини, як то засвідчили дослідники, названі вище, є дуже багато цікавих, лінгвістично істотних лексичних проявів: а) міждіалектної взаємодії,
б) міжмовної взаємодії, в) мовотворення, що виявляється в побудові нових слів, народжених говіркою і відсутніх у літературній мові.

Максимально новий опис того, що є в лексичному складі говорів, дозволить виявити організацію локальної лексичної системи, сприятиме глибшому пізнанню лексичних багатств української діалектної мови.

Опубліковано, за даними Т.Кульчинської, вже 195 діалектних словників української мови. Але вони всі разом не охоплюють і 10% усіх лексичних багатств українських говорів, а говори поволі зникають... І треба зафіксувати, зберегти якомога більше. Наразі настав час готувати не маленькі словнички на кілька сотень слів, а великі фундаментальні роботи, яких в Україні вкрай мало. Для Півдня ж України таких взагалі не існує. Тому підготовка до видання “Словника говорів Одещини” дасть чимало для науки та практики, передусім, шкільної, навчальної.

«Словник українських говорів Одещини» набуває також значення джерельного підґрунтя. Як відомо, на Одещині проходить межа між двома наріччями: південно-західним і південно-східним, конкретніше, між південноподільськими говірками південно-західного наріччя і західностеповими говірками південно-східного наріччя.

Південноподільські говірки в Одеській області представлені такими районами: Кодимський, Балтський, Савранський, більша частина Любашівського, північна і центральна частина Котовського і північна частина Ананьївського районів, а також невеликий сектор на північному заході Красноокнянського району.


За останні десятиріччя розмивання і нівеляція говорів української мови помітно посилилася. Це пов’язано з кількома причинами. По-перше, ми перейшли до нової, інформаційної доби, коли кількість інформації зростає лавиноподібно. Засоби масової інформації, а тепер також Інтернет дають справді необмежені можливості для комунікативного впливу як на окрему людину, так і на масову і навіть на національну свідомість. Вона змінюється, трансформується. Цей інформаційний потік впливає і на діалектне мовлення. Причому в різних регіонах України ситуація різна. Так, на Західній Україні говори зазнають впливу української літературної мови, у Центральній Україні теж значний вплив української літературної мови, одначе наявний і помітний вплив російської мови. На Сході ж та Півдні України домінує вплив російської мови: українські говори все більше перетворюються на суржик — українсько-російську мішанину, яка має схильність до поступового заступання російської мовою.

По-друге, посилилася інтенсивність як внутрішніх, так і зовнішніх міграцій людей. Особливо це стосується останньої: внаслідок безробіття або злиденної зарплатні люди змушені шукати роботу за кордоном. За різними підрахунками за межами України зараз працює до 7 млн. українських громадян, і чимало їх є носіями українського діалектного мовлення. Міграції перестають бути сезонними і перетворюються на постійні, що зумовило різкий відтік мовців із сільської місцевості. У зв’язку з цим різко зменшилася кількість сільського населення — основного носія і оберега народних говорів.

По-третє, зменшення кількості носіїв діалектного мовлення, особливо критичне для Східної та Південної України, що спричиняє подекуди навіть появу «мертвих сіл», зумовлене також різким спадом народжуваності в Україні за останні кілька десятиріч. Так, наприклад, дані у словнику, зібрані з села Обжили Балтського району вже, власне, перейшли до розряду історичних, оскільки самого села практично не існує (залишилося кілька мешканців).

Усе це змушує нас поквапитися з укладанням словників говорів. Стає очевидна їх величезна вартість, насамперед для науки.

Словник розрахований не тільки на спеціалістів з діалектології, а й на широке коло філологів, вчителів української мови та літератури, студентів філологічних факультетів університетів, істориків, етнографів, краєзнавців і всіх, хто цікавиться живим українським словом.


О.І.Бондар

професор, доктор філологічних наук

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СЛОВНИК І БУДОВА
СЛОВНИКОВИХ СТАТЕЙ






До словника увійшли діалектні слова — загальні назви, зібрані на терені Одеської області. Це слова, які відрізняються від літературних на власне лексичному ( ПÓФТА, ШПИНДИЛИК, ЯСІК), лексико-семантичному (БАЛÁДА, ЗАМАХÓРИТИ, КАМКÁ, ПАЛЯНИЦЯ), словотвірному ( ДІДÉРА, ЛИЖУХ), морфологічному (БУКШІ, ЛЯДО, ПОЛУДРАБКИ), фонетичному (ГАХТÓБУС, ИСТИК, ЩИКАТУРКА) рівнях, а також наголошенням (ЇЗДÓВИЙ, ПРИ́СКРИНОК) або комбінацією вказаних відмінностей ( ГАЛЯНДРА, ГЛЯДИНА, КЛЬÓВАТИ).

Обмежено представлена в словнику діалектна фразеологія.

Матеріалом для словника послужили записи, зроблені у 132 населених пунктах Одеської області протягом 50 – 90-х рр. ХХ ст., а також протягом останнього десятиріччя.

Словникова стаття побудована за такою схемою: реєстрове слово, стисла найнеобхідніша граматична інформація, стилістичні, почасти етимологічні позначки, тлумачення семантики, приклади-речення діалектного мовлення (за наявності ілюстративного матеріалу), назви населених пунктів, де записано дану лексему / перша назва села — джерело цього прикладу, в деяких випадках ідіоматика, а також перехресні посилання.

Для передачі звуків у ілюстраціях використано спрощену фонетичну транскрипцію. При цьому укладачі дотримувалися таких правил:

звуки [и], [ие] передано літерою и;

звуки [еи], [е] передано літерою е;

звуки [уо], [у] передано літерою у;

звуки [оу] [о] передано літерою о;

звук [ў] передано через літеру в;

звуки [ĭ], [j] передано через літеру й.

У реєстрових словах проставлено наголоси. Позначки наголошування відсутні лише у тих випадках, де виникали сумніви.

Фонетичні варіанти лексем подано за окремими реєстровими словами з оформленням посилань.

У деяких випадках подано етимологічні позначки, наприклад: рум.слово, запозичене з румунської мови; (від рум.) — слово, утворене від румунського за допомогою українських словотворчих ресурсів.

Жирним шрифтом у тлумаченнях семантики виділено слова, які є в реєстрі, поруч за загальними правилами подано особливості відмінювання (якщо випадки безсумнівні) і граматичні позначки, напр.:

ВÁЛАХ, -а ч. Кастрований лошáк або баран.

ВІТРЯК, -а ч. Широка дошка, прикріплена до рейок (лат) на причілку, що захищає очеретяний дах від вітру (с. Миколаївка, Овідіопольський р-н).

Якщо до реєстрового слова подано кілька тлумачень семантики з посиланням тільки на один населений пункт, значить назва села стосується обох семем, напр.:

ВИРЛО, -а с. 1. Дерев’яний важіль, за допомогою якого підіймають верхній камінь млина; 2. Товсте дишло в приводі кінської молотарки (с. Гетьманівка, Савранський р-н).

Якщо у словниковій статті є другий приклад-ілюстрація, то він стосується лише першого села, вказаного далі в дужках, напр.:

ВИТУШКА, -и ж. Пристрій для змотування ниток у клубки. С витушки мотовил’ники мотайут на клупки (с. Лізинка, Іванівський р-н); Мотайут’ на мотивило / ск’іл’ки нада // пйат’ пасом чи дес’іт’ // потом з того мітка кладут’ на ч’ітир’і качки на витушки (с. Лимани, Татарбунарський р-н; с. Дивізія, Саратський р-н)

Другий приклад, якщо він є, стосується лише першого села.

Якщо слово має різні граматичні форми, їх подано як окремі реєстрові слова з оформленням посилання, напр.:

ВІЯ, -я с. Дишло воза, в який запрягають волів. У мене війа поламалос’а / шо мен’і тепер робити? (с. Обжили, Балтський р-н) див. також ВІЯ, -ї ж.

Багатозначні слова подано за загальним правилом: у одній статті під цифровими номерами.

Омоніми подано в окремих словникових статтях з правим горішнім індексом біля реєстрового слова, напр.:

ГОРÁК1-2 , ПАРÓК1-2

Синонімічні відношення між словами оформлені посиланнями на перше слово, подане у словнику див., при цьому друге третє і т.д. слова-синоніми не тлумачаться за відсутності семантичної різниці між ними, напр.:

КÓЙКА, -и ж. див. КÓЇЦЬ

До слова-синоніма, поданого за абеткою першим у словнику (за винятком, якщо слово-синонім має помітно більшу вживаність), оформлено посилання див. також на решту слів-синонімів. Якщо синоніми мають різницю у значенні, оформлено посилання пор., напр.:

ДÉКО 1. Лист з бляхи, на якому печуть пиріжки; 2. Сковорода (с.Троїцьке, Любашівський р-н; с.Домниця, Котовський р-н) див. також ЖÁРНИЧКА, ЖАРÓВНЯ, ПАТÉЛЬНЯ, РÓНДЕЛЬ, ЧАРÁ пор. ТАВÁ.

Якщо лексема мала незначну відмінність у значенні за полісемії, притаманну окремим говіркам, то семему подано під тією самою цифрою і відділено умовним знаком *, ідіоматичні вислови подано після умовного знака , напр.:

БАБÁЙКА, -и ж. Невеличке, товсте весло, яким гребуть тільки на поверхні води (м.Вилкове, Кілійський р-н; с.Маяки, Біляївський р-н; с.Матроска, Ізмаїльський р-н; с.Миколаївка, Овідіопольський р-н) Ñ сидíти на бабáйках Гребти бабáйками під час рибальства (м.Вилкове, Кілійський р-н) * Велике весло. Кóло лóтки бабáйка / берýт’ йійí тýд’і / кóли хот’áт’ скóро пливтú лóткуйу (м.Татарбунари).

У деяких випадках ідіоматику подано в окремій словниковій статті за опорним словом, тоді знак  відсутній, напр.:

РИБÁЛИТЬ, -ю, -иш: рибáлить бродя Рибалити неводом в такий спосіб, що одне крилó невода тягне за собою човен напнутими парусами за вітром, а друге тягнуть рибалки по суші за линви лямами (м.Вилкове, Кілійський р-н); рибáлить гýрою Рибалити двома розпóрними неводами серед лиману (м.Вилкове, Кілійський р-н).