Важливим аспектом конструювання моделі розвитку пізнавальних процесів засобами мови є визначення одиниць такого розвитку. Лише одиниці, за Л. С
Вид материала | Документы |
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика, 299.35kb.
- Провідним завданням шкільної освіти в умовах реалізації «Національної доктрини розвитку, 408.12kb.
- Стратегія розвитку Бердянського району на період до 2015 року зміст, 736.97kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика, 220.77kb.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Фізика, 220.44kb.
- Управління освіти І наукової діяльності, 161.12kb.
- Економіка 9 клас тести (по 1 балу), 175.51kb.
- Завдання ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з економіки, 177.39kb.
- Дипломна робота сучасні тенденції розвитку процесів злиття та поглинання у світі реферат, 51.33kb.
- «Художнє конструювання виробів», 154.04kb.
Ширяєва Т.М.
аспірант кафедри психолого-педагогічних дисциплін
Національного університету «Острозька академія»
Психолінгвістична модель розвитку пізнавальної сфери студентів
в умовах оволодіння іноземною мовою
Важливим аспектом конструювання моделі розвитку пізнавальних процесів засобами мови є визначення одиниць такого розвитку. Лише одиниці, за Л.С. Виготським, на противагу елементам, повинні застосовуватись при комплексному психологічному аналізі [1]. О.О. Леонтьєв розмежовує три види таких одиниць: мовні, психологічні та психолінгвістичні [3]. У контексті пізнавального розвитку особистості, на наш погляд, вони володіють усіма властивостями, які здатні забезпечити такий розвиток. Відтак, розглянемо ці одиниці більш докладно. Мовні одиниці зіставляються з мовою і мовним стандартом, тобто об’єктивно існуючою мовною системою і мовною нормою у конкретній соціальній групі. Мовні одиниці тлумачаться як інваріанти різних лінгвістичних моделей, наприклад, слово, речення, текст.
Психологічні одиниці – це компоненти знання про мову, «суть відображення у свідомості будови мовної здатності – психофізіологічної мовленнєвої організації, що забезпечує мовленнєву діяльність» [3, с. 57]. Психологічні одиниці як кванти знання про мову можуть здобуватися у ході навчання, водночас, найпростіші форми його усвідомлення виникають до початку будь-якого системного навчання і виражаються у певному ставленні до мови. До основних психологічних одиниць належать ментальний лексикон, пропозиціональні структури та концептуальна система.
Психолінгвістичні одиниці – це оперативні одиниці породження і сприйняття мовлення, які знаходяться в ієрархічних відношеннях між собою. Відтак, психолінгвістичні одиниці – це мовленнєві дії та операції, які беруть активну участь у мовленнєвій діяльності. Відповідно до мовних і психологічних одиниць ми виділили асоціативні, конотативні, ситуативні, прототипові операції (рівень слова і ментального лексикону); граматичні трансформації (рівень речень і пропозиціональних структур); дії планування, виконання і контролю (рівень тексту та концептуальної системи). Розглянемо виділені нами одиниці більш докладно.
Слово як найменша мовна одиниця обрана нами на основі ідей Л.С. Виготського про мінімальні одиниці мовленнєво-мисленнєвої діяльності, до яких належать слово в семантичному розумінні «як слово-квант» і слово як фазична одиниця «звукове слово-тип» [1]. Найменшим квантом знання про слово, що й становить психологічну одиницю, вважаємо ментальний лексикон. Ментальний лексикон – це система, яка відображає у мовній здатності знання про слова та еквівалентні до них одиниці, а також виконує складні функції, пов’язані зі словами і їх значеннями (ментальними репрезентаціями). При цьому до ментального лексикону належать як форма слова (лексема), так і значення (лема).
Важливими підходами до збереження і доступу до значення слова у ментальному лексиконі є асоціативний, параметричний, ситуативний і прототиповий підходи, які пропонують види значень за назвою підходу. Таким чином, представлені значення можуть відігравати значну роль у сприйманні та породженні мовлення на рівні слова. Окрім цього, у працях Л.В. Засєкіної показано зв’язок цих значень із інтелектуальної сферою особистості, відтак, з допомогою цих значень можна розвивати пізнавальні процеси особистості [2]. Інакше кажучи, одиницями розвитку пізнавальної сфери особистості на рівні слова вважаємо психолінгвістичні одиниці – мовленнєві операції сприймання і породження асоціативного, конотативного, ситуативного і прототипового значень.
Інший рівень – рівень речення. На думку Н. Хомського, однією із найважливіших особливостей мовної компетенції, є сприймання і породження речень. Основна ядерна структура представлена синтаксисом простого речення: підмет – присудок – додаток. Усі інші когнітивні процеси, які залучені в обробку мови, відбуваються відповідно до трансформацій: заперечення, пасивізації, пасивізації + заперечення. Відтак, до основних психолінгвістичних одиниць належать мовленнєві операції – трансформації (заперечення, пасивізація, заперечення + пасивізація). Психологічні одиниці як кванти знання про речення, на наш погляд, представлені пропозиціональними структурами, які широко вивчаються у когнітивній психології. Пропозиціональні структури складаються із окремих пропозицій, що характеризують окремі події і об’єкти, і представлені у вигляді
суб’єкта/об’єкта і предиката.
Текст – це складне семантичне утворення, яке володіє низкою психолінгвістичних характеристик, які відсутні на рівні слова і речення. У тексті виділяють затекст як зіставлення тексту із тим фрагментом дійсності, що у ньому відображений, а також контекст, який відображає різні зв’язки і відношення між комунікантами і подіями, відбитими у тексті. Наявність контексту і затексту підсилює значущість не лише мовних знань при його сприйманні і породженні, а й енциклопедичних знань – загальних знань про світ.
Таке тлумачення тексту передбачає вагомі кванти знання – психологічні одиниці, які б давали змогу як його сприймати, так і породжувати. Найширшою системою представлення знань є концептуальна система. Концептуальна система як система знань містить не лише вербальні й невербальні знання про світ. Основні психолінгвістичні одиниці цього рівня пов’язані із сприйманням і породженням тексту – орієнтуванням, виконанням і контролем. Ці дії не лише контролюють породження мовлення, а й його сприймання, адже текст – це складна мовна одиниця, що передбачає охоплення значної кількості факторів зовнішнього середовища.
Література
1.Выготский Л.С. Мышление и речь.– М.: Лабиринт, 2001.– 368 с.
2.Засєкіна Л. В. Структурно-функціональна організація інтелекту: Монографія.– Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2005.– 370 с.
3.Леонтьев А. А. Основы психолингвистики.– М.: Смысл, 2005.– 288 с.
4. Хомский Н. Язык и проблемы знания // Вестник Моск. ун-та.– Сер. 9. Филология.– 1995.− № 4.– С. 131−157.