Geum.ru

Боку глобалізація та інтеграція технологічних, інформаційних та соціальних аспектів життя, з іншого намагання людства зберегти своє етнокультурне розмаїття

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Шабашова Л.Ю.

ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ ЕТНІЧНОЇ СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ


Сучасний період розвитку світового суспільства характеризується суперечливими тенденціями: з одного боку – глобалізація та інтеграція технологічних, інформаційних та соціальних аспектів життя, з іншого – намагання людства зберегти своє етнокультурне розмаїття. Одним з основних завдань науки є аналіз та узагальнення сучасних процесів для визначення їх розвитку в майбутньому. Аналіз етнічних процесів дозволяє визначити основні тенденції їх розвитку з метою вдосконалення заходів забезпечення життєдіяльності всіх етнічних спільнот, планування соціальної сфери та освіти.

Етнічні процеси привертають увагу спеціалістів багатьох галузей науки, що пов’язано з їх неоднозначністю та багатогранністю прояву. Існує значний доробок з вивчення етнічних процесів, їх впливу на суспільні процеси: розкрито їх сутність, розроблено типологію, проаналізовано чинники зміни та розвитку, обґрунтовано методики дослідження різних аспектів етнічних процесів.

Разом з тим, більшість питань пов’язаних із дослідженням етнічного складу населення мають дискусійний характер, зокрема це стосується критеріїв оцінки інтенсивності та напрямків розвитку етнічних процесів, особливо, щодо поліетнічного населення. В зв’язку з цим, метою даної роботи є виявлення та аналіз тенденцій формування етнічної структури населення на прикладі поліетнічного регіону. Етнічна структура населення формується під впливом природного та міграційного руху, що визначають чисельність та співвідношення етнічних груп в регіоні, а також під впливом власне етнічних процесів, що змінюють стереотип поведінки та впливають на етнічне самовизначення.

В широкому значенні, етнічні процеси – це всі процеси життєдіяльності етнічної групи. У вузькому значенні, етнічні процеси - це процеси, які призводять до зміни певних ознак етнічної групи, її стереотипу поведінки. До основних ознак етносу належать спільна територія, мова, культурні, релігійні та господарські особливості, а також усвідомлення єдності, що зафіксована в етнонімі. Поєднання цих ознак є різним в різних етнічних спільнот.

На нашу думку, найбільш репрезентативною ознакою є мова, за зміною якої можна прослідкувати етномовний аспект формування етнічної структури населення. Рідною вважається мова, якою людина здатна найповніше виразити свої думки; під час переписів рідна мова фіксується за принципом самовизначення. Для характеристики етнічних процесів слід враховувати співвідношення тих, хто назвав рідною мову власного етносу та мови інших етнічних груп (коефіцієнт етномовної відповідності), а також зміну цього співвідношення в часі і просторі.

Застосування наведеної методики для етнотериторіальної системи Закарпатської області дозволило отримати наступні результати. Розрахунки коефіцієнту етномовної відповідності свідчать, що в Закарпатській області представники етнічних спільнот частіше називали рідною мову власного етносу порівняно з середнім по Україні: 97,1% та 85,2% відповідно. Найвищі значення показника зафіксовано серед українців (99,2%українців Закарпаття вважають рідною українську мову), угорців (97,1), румунів (99,0) та росіян (91,7); найнижчі – серед циган (20,5). Серед сільського населення значення показника вище, ніж серед міського, за винятком росіян та циган. Аналіз динаміки показника етномовної відповідності за даними переписів 1959 – 2001 рр. свідчить про зменшення рівня етнічної свідомості в період з 1959 до 1989 року в усіх етнічних груп за винятком українців, що може бути пов’язано з приєднанням Закарпаття до України в повоєнний період та становленням в її межах.

За період з 1989 по 2001 рр. відбулись значні соціально-політичні зміни в державі, які вплинули на етнічне самовизначення, що позначилось на етномовних процесах. За характером зміни показника етномовної відповідності виділяються етнічні групи: 1) із проявом асиміляційних процесів (зниження рівня етномовної відповідності) – росіяни, білоруси, німці, євреї; 2) із підвищенням рівня етнічної свідомості – румуни, словаки, українці, що пов’язано із зміною статусу етнічної спільноти як в Україні, так і в державах-ядрах відповідних етносів; 3) практично без змін залишився рівень етномовної відповідності серед циган та угорців.

Суттєво відрізняється ситуація в адміністративних районах, де на етномовні процеси впливає багато чинників, найсуттєвішим серед них є характер розселення етнічних груп, який визначає можливість міжетнічного спілкування та взаємовпливу. При цьому має значення ступінь компактності розселення, мозаїчність етнічного складу, віддаленість від етнічної межі, а також характер мовної спорідненості та тривалість проживання етнічної групи на території регіону. Так, наприклад, при загальному високому значенні показника етномовної відповідності серед угорців та румун, в гірських районах, де вони розселені дисперсно та їх питома вага незначна, вони набагато частіше називають рідною українську мову.

Українці, крім власної, найчастіше називали рідною російську мову. Розподіл етнічних груп за рідною мовою, що не збігається з мовою власного етносу свідчить про найбільш “сильну” українську мову: її частіше за інші називали рідною угорці, росіяни, румуни, словаки і німці, а серед циган, євреїв і білорусів українська мова поступається російській, при чому серед євреїв і білорусів російська мова є рідною в переважної більшості представників цих етнічних груп. Подібна ситуація спостерігається і в цілому по Україні. Серед районів Закарпатської області українська мова “сильна” майже скрізь, за винятком Берегівського, Мукачівського і Ужгородського районів, де угорську мову називали рідною представники інших етнічних груп, в містах серед невідповідних власному етносу мов найчастіше називали рідною російську мову.

Таким чином, основними тенденціями формування етнічної структури населення Закарпатської області є тенденція до більш однорідного етнічного складу, посилення позицій української мови, збереження етномовної консолідованості угорського населення, прояв асиміляційних процесів серед російського, словацького, білоруського та німецького населення. Серед циганського населення невисокий показник етномовної відповідності свідчить про значні адаптаційні можливості цієї спільноти: в міській місцевості вони називають рідною російську, в сільській – залежно від переважаючої в поселенні етнічної групи – угорську, українську, румунську.

Основним чинниками, що впливають на формування етнічної структури є характер розселення етнічних груп, ступінь їх спорідненості, тривалість проживання в регіоні, статус в державі. Серед зовнішніх по відношенню до етнічних процесів чинників найбільш впливовими на даному етапі є політичні чинники.