Geum.ru

Вступ

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаної літератури
Подобный материал:
1   2   3

ВИСНОВКИ


У ході дисертаційного дослідження була проаналізована основна маса наукової літератури по цій темі, чинне законодавство, динаміка його протягом останніх років, деякі положення досліджені у порівняльно-правовому сенсі при співставленні законодавства України та інших держав.

У ході дослідження був вирішений ряд задач, принципових питань, які стояли перед автором, що дозволило дійти певних висновків. Перехід до ринкових відносин в економіці держави виявив необхідність удосконалення матеріально-технічної бази, створення нових та реконструкцію діючих підприємтсв, що здійснюються через інвестиційну діяльність у державі, у зв’язку з чим виникла необхідність розвитку інвестиійної діяльності та її правового регулювання, а отже визначення предмета правового регулювання. Однією з головних проблем з’ясування цього питання є необхідність визначення змісту і сутності фінансових правовідносин та їх співвідношення з приватними правовідносинами у сфері інвестиційної діяльності. Важливим при цьому є визначення поняття інвестицій. Враховуючи, що інвестиції є ключовим елементом інвестиційної діяльності, пропонується більш чітке визначення поняття інвестицій як фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, спрямованих на забезпечення інвестиційної діяльності з метою створення необхідних активів для задоволення потреб держави і отримання у майбутньому прибутку від виробництва продукції з об’єктів, що інвестуються, і розширення бази оподатковування.

Зроблено висновок, що визначення поняття інвестицій передбачає перш за все чітке уявлення їх як економічної категорії, що регулюється нормами публічного та приватного права. У ході роботи основний акцент було зосереджено саме на публічному (фінансово-правовому) аспекті цієї проблеми. Дослідження та аналіз змісту інвестиційної діяльності при виокремленні економічної суті та її адекватного правового відображення дало змогу вперше обгрунтувати, що інвестиційна діяльність – це комплексний інститут, який врегульовано нормами фінансового, адміністративного і цивільного права. Виходячи з того, що прийняття рішень про можливість здійснення будівництва або реконструкції об’єктів, тобто інвестиційної діяльності має адміністративний характер, залучення джерел фінансування (власних коштів, бюджетного фінансування, банківського кредитування) має фінансово-правовий характер; договорні відносини стосовно виробництва і відтворення активів регулюються нормами цівільного права. Було визначено правову природу інвестиційної діяльності і сформульовано ознаки галузевого характеру, які відображають конкретні правовідносини.

В науці фінансового права інвестиції виступають у формі капітальних вкладень на відтворення матеріально-технічної бази суспільства і держави, а фінансові правовідносини складаються у процесі фінансування капітальних вкладень, тобто заснованій на правових нормах діяльності державних органів щодо визначення джерел покриття прямих видатків на створення нових, реконструкцію і переозброєння діючих основних фондів.

За своїм змістом фінансові правовідносини в інвестиційній діяльності мають багатоликий спектр робіт. Це бюджетне планування, мобілізація коштів на певних етапах; конкурсний відбір проектів за тендером; нормування витрат; ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності; витрачання грошових коштів за наявності нормативно затвердженої документації (титульні списки та ін.) і, нарешті, контроль на кожному етапі використання коштів. При цьому, по кожному з видів робіт змінюються суб’єкти, вирішуючи питання, що належать до їхньої компетенції.

Аналіз взаємодії норм публічного і приватного права не обмежується тільки вузько теоретичними питаннями, але й має практичний вихід шляхом закріплення у чинному законодавстві поставлених задач і досягнення визначених цілей.

Запропонована класифікація джерел фінансування інвестиційної діяльності за критерієм і ступенем їх впливу на предмет дослідження шляхом поєднання або амостійного використання. Джерела фінансування поділяються на: бюджетні призначення; власні кошти підприємств; довгострокове банківське кредитування.

Першим джерелом є формування інвестицій за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, яке регулюється нормами фінансового права, а конкретне закріплення інвестицій по проектах здійснюється на конкурсній основі з обов’язковим проходженням експертиз за критеріями оцінки відповідності стратегії економічного і соціального розвитку і пріоритетних напрямків структурної перебудови економіки і фінансово-економічних показників: ефективності, собівартості, рентабельності, строку окупності та ін. Крім цього держава забезпечює інвестиціями, застосовуючи пільгові податково-правові режими, коли сума різниці між звичайним і пільговим оподатковуванням залишается у суб’єктів, для спрямування їх в інвестиційну діяльність.

Другим джерелом грошових коштів, що направляються в інвестиційну діяльність як інвестиції, є власні кошти юридичних осіб усіх форм власності у складі децентралізованих фондів грошових коштів, тобто власний капітал підприємств представлений: нерозподіленим прибутком, статутним фондом, пайовим і резервним фондами й амортизаційними відрахуваннями. А додатковим залученням коштів у власні джерела є випуск акцій у розмірі до суми (обсягу) статутного фонду.

Третим джерелом залучення коштів до інвестиційної діяльності є довгострокове банківське кредитування. Інвестиційна діяльність банків пов’яза з фінансуванням банками розвитку економіки. Ця сторона діяльності банків складає проблему пошуку тимчасово вільних коштів, їх акумуляцію і розміщення. Створення позичкового фонду банків за рахунок власних коштів, притягнутих (придбаних на міжбанківській біржі) і позикових коштів (внесків населення) регулюється нормами фінансового права. Участь банків в інвестуванні економіки буде залежати від їхньої здатності залучити кошти найбільш масового потенційного інвестора – населення, що регулюється нормами цивільного права. З боку держави необхідно зробити все щоб повернути довіру більшості населення до банківської системи України. Це стосується не тільки залучення коштів від населення, але і кредитування громадян.

Зазначається, що формування фінансових ресурсів в інвестиції, розподіл їх по суб’єктах здійснюється в першу чергу суб’єктам, які мають пускові об’єкти. Саме зосередження фінансових ресурсів на пускових об’єктах є змістом фінансових правовідносин, визначених економічною ефективністю, що має досягатися на введеному в експлуатацію будівельному об’єкті. Це випуск продукції, її реалізація, одержання доходів, прибутку, а отже і платежів до бюджету. Паралельно з об’єктами виробничої діяльності будуються об’єкти невиробничої (соціального призначення) сфери. Як правило, ці об’єкти також будуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.

На підставі проведеного аналізу, пов’язаного із з’ясуванням змісту та специфіки форм здійснення інвестиційної діяльності і класифікації джерел її фінасування, запропонована послідовність залучення джерел фінасування інвестиційної діяльності: власні кошти; банківське кредитування; бюджетне фінасування і власні кошти; кошти інвестиційних і страхових фондів; банківське кредитування за відсутності бюджетного фінансування.

Зазначається, що нове визначення поняття інвестиційної діяльності, спрямованої на залучення фінансових і матеріальних джерел як інвестицій, що забезпечують виконання конкретних робіт і заходів щодо створення нових і модернізації діючих об’єктів виробничого і соціального призначення, необхідних державі та інвестору, є поєднуючим елементом для декількох самостійних фінасово-правових інститутів: бюджетного права; інституту фінансування видатків державного бюджету; фінансів державних підприємств за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань; банківського кредитування, норми яких регулюють відносини в одній сфері фінансової діяльності.

Результатом інвестиційної діяльності є не просте одержання доходів від “здійснення інвестицій”, а формування джерел коштів (інвестицій), які забезпечують інвестиційну діяльність, і одержання економічного ефекту в результаті здійснення роботи щодо впровадження технологій та їхнього удосконалення, виробництва, розвитоку матеріальної бази і відкриття нових робочих місць, створених за рахунок інвестицій у процесі здійснення інвестиційної діяльності. Це свідчить про те, що врегульована державою діяльність, яка має адміністративно-правовий, фінансово-правовий і цивільно-правовий характер і яка спрямова на залучення фінансових і матеріальних джерел як інвестицій, що забезпечують виконання конкретних робіт і заходів щодо створення нових і модернізації діючих об’єктів виробничого і соціального призначення, необхідних державі та інвестору, є інвестиційною діяльністю.

Інвестиційна діяльність, яка має матеріальний зміст щодо створення необоротних активів, не може здійснюватися без забезпечення її фінансовими ресурсами. Тому вкладення капіталу як самою державою, так і внутрішними і зовнішніми інвесторами, має потребу в чіткому нормативному регулюванні і захисті ризиків правовими гарантіями.

Забезпечення держави грошовими коштами, наявність яких обумовлює виконання функцій держави, здійснюється за рахунок державних фінансів, головне місце в яких займають державні грошові фонди. Зміст державних фінансів виражається у фінансових відносинах з приводу формування та розподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, які пов’язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави та використанням цих засобів на забезпечення реалізації функцій держави.

При сформованій на сьогоднішній день довільно складній ситуації з інвестуванням української економіки як з боку вітчизняних, так і з боку іноземних інвесторів, особливу увагу слід приділити формуванню довгострокової, і що найголовніше – “якісної”, з точки зору правового врегулювання українським законодавством, стратегії притягнення прямих вітчизняних та іноземних інвестицій в Україну із застосуванням по­зитивного світового досвіду для збалансування інвестиційної діяльності.

Для подолання цієї проблеми необхідно перемістити акценти на першочергову підтримку інвестиційної діяль­ності, перш за все фінансово-правової (публічної) та управлінської, а потім вже підприємницької (господарської) діяльності. Суттєвим також є теоретичне та нормативне закріплення першочергового розвитку інституту інвестиційної діяльності поряд з іншими фінансово-правовими інститутами, які також спри­ятимуть розвиткові економіки нашої держави. Мова йде перш за все про інсти­тути, які допомагають притягненню інвестицій, – це антимонопольні та прива­тизаційні правовідносини; потім про – інститути, які одержують “матеріальну вигоду” від результатів інвестиційної діяльності, – це податкові та бюджетні правовідносини.

Головним питанням державної інвестиційної політики є визна­чення пріоритетних сфер та об’єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки Украї­ни.

Кожна держава у процесі здійснення своїх функцій намагається досягти певних результатів. Інвестиційна діяльність, багатовекторна складова державної політики може саме регулювати та допомагати державі знайти шляхи з приводу притягнення необхідних фінансових ресурсів до економіки країни.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Авер’янов В.Б. Система органів виконавчої влади України: проблеми реформування // Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграціїї: Зб. наук. праць. – Київ – 2003. – С. 42 – 45.
  2. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. –Одеса: Юрид. л–ра, 2003. – 896 с.
  3. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. // Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 258 с.
  4. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут. – 1999. – 712 с.
  5. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие // Савчук В.П., Пилипенко С.И., Величко Е.Г. – К.: Абсолют – В., Эльга, 1999. – 304 с.
  6. Андукович Т. Фінансово-податкова політика як основний фактор створення сприятливого інвестиційного клімату та формування раціональної господарської структури в регіоні // Вісник Української Академії державного управління – 2001. – № 1. – С. 209 – 213.
  7. Антология экономической классики: В 2 т. / Сост. И.А. Столяров. – М.: МП “Эконом”, “Ключ”. – 1994 – 670 с.
  8. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. // А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін. / За ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
  9. Безчасний Л. Про механізм мотивації до наукової та науково-технічної діяльності в умовах ринкової економіки // Економіка України. – 1995. – № 8. – С. 45 – 52.
  10. Бекерська Д.А. Методи залучення фінансових ресурсів до економіки країни // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: Юрид. л–ра, – 2002. – Том. 1. – С. 184 – 189.;
  11. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Нака-Центр, 1998. – 544 с.
  12. Блауг Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Вид-во Соломії Павличенко “Основи”, 2001. – 670 с.
  13. Богатырев А. Инвестиционное право. – М.: Российское право, 1992. – 272 с.
  14. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 311 с.
  15. Боровик С. Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна – запорука стабільності іноземних інвестицій // Право України. – 2001. – № 4. – С. 33 – 36.
  16. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2000. – 19 с.
  17. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року № 2542-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37 – 38, Ст. 189.
  18. Вахрин П.И. Инвестиции: Учебник. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и Ко”, 2002. – 384 с.
  19. Веблен Т. Теория праздного класса: М., 1984. – 479 с.
  20. Вершинин А.П. Внешнеэкономическое право. Введение в правовое регулирование внешнеэконмической деятельности – М.: Изд–во “НОРМА”, 2001. – 256 с.
  21. Вільні економічні зони. Навч. посібник // Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. – К.: Дакор; Алерта, 2001. – 480 с.
  22. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000. – 264 с.
  23. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. – М.: Изд–во “НОРМА”, 2000. – 192 с.
  24. Внешнеторговые сделки: Правоприменительная практика: Практич. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. – 144 с.
  25. Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР. – М.: Юрид. лит., 1973. – 345 с.
  26. Вознесенская Н.Н. Иностранные инвестиции: Россия и мировой опыт (сравнительно-правовой комментарий) – М.: Юрид. фирма “КОНРАКТ”, “ИНФРА-М”, 2001. – 220 с.
  27. Воронова Л.К. До дискусійних питань щодо предмета і методу фінансового права // Вісник Академії правових наук України – Зб. наук. праць. – № 2. – Харків, 2003. – С. 313 –324.
  28. Гаврилюк Р.О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб: Монографія. – Чернівці: Рута, 2002. – 392 с.
  29. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – МАУП, Київ, 1998. – 52 с.
  30. Годме П.М. Финансовое право / Перевод и вступит. статья д–ра юрид. наук Р.О. Халфиной – М.: Прогресс, 1978. – 450 c.
  31. Горбунова О.Н. Проблемы основных финансово-правовых институтов в современных условиях перестройки управления народным хозяйством: Дис. … д–ра. юрид. наук. – М., 1989.
  32. Горбунова О.Н. Финансовое право и финансовый мониторинг. – М.: ООО “Профобразование”, 2003. – 158 с.
  33. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року № 436-IV // Сайт Верховної Ради України: gov.ua.
  34. Гринев В.Ф. Инновационный менеджент: Учеб. пособие. – 2-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 152 с.
  35. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій // Іванов В.М., Софіщенко І.Я. – К.: МАУП, 2001. – 232 с.
  36. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969. – 470 с.
  37. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.
  38. Державне регулювання економіки / За ред. І.Р. Михасюка. – Львівський національний університет ім. І. Франка: Підручник. Друге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, Ельга-Н, 2000. – 592 с.
  39. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова – К.: Факт, 2003. – 384 с.
  40. Державні фінанси: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Д. Базилевича – К.: Атіка, 2002. – 368 с.
  41. Державні фінанси України: Підручник // Василик О.Д., Павлюк К.В. – К.: НІОС. – 2002. – 608 с.
  42. Джакишев А.С. Правовое регулирование инвестиционной деятельности на рынке ценных бумаг (международно-правовые аспекты): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Казахская гос. юрид. академия. – Алматы, 2000. – 27 с.
  43. Додин Е.В. Место и роль норм административного права в регулировании общественных отношений в Украине // Актуальні проблеми держави і права. – Зб. наук. праць. – Одеса, 2003. – Вип. 19. – С. 17 – 25.
  44. Єгорова Т. Конкурентна стратегія інвестування у кризових умовах // Вісник Української академії державного управління – 2001 – № 1. – С. 91 – 94.
  45. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Вступ. статья д–ра. юрид. наук, проф. И.Ю. Козлихина. – Спб.: Изд–во “Юридический Центр Пресс”, 2004. – 752 с.
  46. Заверуха І.Б. Банківське право: Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2002. – 222 с.
  47. Жень Фей. Особливості розвитку підприємств з іноземними інвестиціями в Китаї // Економіка України. – 2000. – № 11. – С. 78 – 82.
  48. Игонина Л.Л. Инвестиции: Учеб. пособие / Под ред. В.А. Слепова. – М.: Юристъ, 2002. – 480 с.
  49. Инвестиции: Учеб. пособие / Г.П. Подшиваленко, Н.И. Лахматкина, М.В. Макарова и др. – М.: КНОРУС, 2004. – 176 с.;
  50. Инвестиции: Учебник / С.В. Валдайцев, П.П. Воробьев и др.; Под ред. В.В. Ковалева, В.В. Иванова, В.А. Лялина. – М.: ТК Велби, Изд-во “Проспект”, 2003. – 440 с.
  51. Инвестиции. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж.: Пер с англ. – М.: ИНФРА-М, 1999. – XII, 1028 с.
  52. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник // Пересада А.А., Майорова Т.В. – К.: КНЕУ, 2002. – 271 с.
  53. Інвестиційне право України: Навч. посібник / За заг. ред. В.Д. Чернадчука. – Суми: Університетська книга, 2001. – 260 с.
  54. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В.Г. Федоренка. – К.: МАУП, 2000. – 408 с.
  55. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. С.К. Реверчука. К.: Атіка, 2001. – 264 с.
  56. Індустріальна політика Країн Центральної Європейскої Ініціатіви // Збірник. Український союз промисловців та підприємців, Громадське об’єднання “Україно-немецький форум”, ТОВ “Гельтальт Консалтинг Груп”, 2004. – 252 c.
  57. Інституційна інвестологія: Навч. посібник / За заг. ред. С.К. Реверчука. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.
  58. Інтернаціоналізація української економіки. Губський Б., Лук’яненко Д., Сіденко В. // Еконо­міка України – 2000. – № 9. – С. 15 – 23.
  59. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву // В кн.: Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории “хозяйственного права”. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
  60. Ісаева Н.К. Проблеми правового регулювання фінансової діяльності місцевих рад народних депутатів: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / НАН України; Інститут держави іправа ім. В.М. Корецького. – К., 1993. –19 с.
  61. Історія економічних учень: Підручник // Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тараненко, А.М. Поручник та ін. / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тараненко. – К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.
  62. История экономических учений // Жид Ш., Рист Ш. – М.: Экономика, 1995. – 543 с.
  63. Казначейська система: Підручник. // Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 590 с.
  64. Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2000. – 464 с.
  65. Кейнс Дж. М. Избранные произведения: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1993. – 352 с.
  66. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М., 1978. – 352 с.
  67. Кене Ф. Фермеры: Избраные экономические произведения. – М.: Из-во социально-экон. лит., 1960. – 567 с.
  68. Кібенко О.Р. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій в Україні (мжніародно-приватно-правовий аспект: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 22 с.
  69. Киреев А.П. Международная экономика: В 2 ч. – М.: Международные отношения, 1997. – 448 с.
  70. Классики кейнсианства: В 2 т. – М.: Наука, 1991. – 768 с.
  71. Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты: Учебник. Изд. 2–е перераб. и доп. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2002. – 622 с.
  72. Комаров В.В. Инвестиции и лизинг в СНГ. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 424 с.
  73. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
  74. Корнійчук Л.Я. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Я. Корнійчук, Г.Ю. Кириллова, Н.О. Татаренко, С.Б. Погорелов. – К.: КНЕУ, 2002. – 284 с.
  75. Коссак В.М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). – Львів, Центр Європи, 1996. – 216 с.
  76. Коуз Р. Фирма, рынок и право. – М., 1993. – 426 с.
  77. Кошти для пускових об’єктів // Уряд. кур’єр. – 2005 – № 15 – С. 4.
  78. Кравцов Д.В. Специфічна роль банківського кредитування у здійсненні інвестиційної діяльності // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2004. – Вип. 21. – С. 303 – 307.
  79. Кравцов Д.В. Фінансово-правові аспекти формування інвестиційної стратегії в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 16. – С. 331 – 335.
  80. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвітку економіки України. – Львів: Видавн. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. – 608 с.
  81. Крупчан А. Методология частного и публичного законодательства. – Уряд. кур’єр. – 2003 – № 125 – С. 16.
  82. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – Киев: Наукова думка, 1993. – 235 с.
  83. Курс економики: Учебник / Под ред. Б.А. Райзберга. – М: ИНФРА – М, 1997. – 720 с.
  84. Кучерявенко Н.П. К вопросу о согласовании норм, регулирующих финансовую деятельность // Финансовое право. – М., 2004. – № 1. – С.10.;
  85. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков: Консум, 1997. – 432 с.
  86. Ландберг Э.Ф. Богачи и сверхбогачи. – М., 1971. – 574 с.
  87. Ленин В.И. Полное собрание сочинений – М.: Политиздат, 1974. – Т.31. – 672 с.
  88. Лісніченко С.М. Фінасове-правове регулювання іноземного інвестування в Україні (за законодавством України та країн ЄС і США): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. –18 с.
  89. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001. – 320 с.
  90. Луців Б.Л. Грошово-кредитна політика держави та інвестиційна діяльність банків // Економіка України. – 2001. – № 10. – С. 20 – 25.
  91. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. – Київ: Цент навчальної літератури, 2004. – 376 с.
  92. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Москва, Госуд. изд–во полит. литературы, 1960. – Т. 23. – 907 с.
  93. Мартофляк П. Чорні діри української економіки. // Уряд. кур’єр. – 2005 – № 38 – С. 7.
  94. Маршалл А. Принципы политической экономии: В 2х ч. – М.: Прогресс, 1985. – Ч.1. – 468 с.
  95. Медынский В.Г. Инновационный менеджмент: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 295 с.
  96. Международная практика регулирования иностраных инвестиций. Учеб. пособие // Костюнина Г.М., Ливенцев Н.Н. – М.: Анкил. 2001. – 128 с.
  97. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посіб. // Загородній А.Г., Стадницький Ю.І. – К.: Тов “Знання”, КОО, 2000. – 209 с.
  98. Мерзляк А. Екологічна безпека: ризик чи привабливість для іноземних інвесторів // Вісник Української Академії державного управління – 2001. – № 2. – Ч.2. – С. 134 –147.
  99. Мерзляк А. Стратегія та аспекти управління інвестиціями // Вісник Української Академії державного управління – 2001. – № 3. – С. 112 – 121.
  100. Мерзляк А. Теоретичні аспекти та значення інвестицій у розвитку економіки // Вісник Української Академії державного управління. – 2001. – № 4. – С. 143 – 155.;
  101. Міжнародна торгівля та інвестиції // Рут Френклін Р., Філіпенко Антон: / Пер. з англ. – К.: Основи. – 1998. – 665 c.
  102. Дж. С. Милль. Основы политической экономии. – М.: Прогресс, 1980. – 436 с.
  103. Митчелл У. Экономические циклы: Проблема и ее постановка. – М., 1930. – 395 с.
  104. Михайленко А. Большие инвестиции – большие работы. // Одесские известия. – 2005 – № 56 – С. 2.
  105. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М., 1962. – 213 с.
  106. Москвин В.А. Кредитование инвестиционных проектов: Рекомендации для предприятий и коммерческих банков. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 240 с.
  107. Національна економіка в системі сівтового господарства: Навч. посіб. // Мельник Л.Ю., Душин Б.В., Корецький М.Х., Сафронов С.О. – Донецьк.: Січ, 1999. – 138 с.
  108. Нестеренко А.С. Проблеми фінансового забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2001. – Вип. 11. – С. 378 – 381.
  109. О вопросах, связанных с созданием на территории СССР и деятельностью совместных предпритий, международных объединений и организаций с участием советских и иностранных организаций, фирм и органов управления: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 13.01.1987 года // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 2. – Ст. 35.
  110. Облік інвестицій: Навч. посібник // Гайдай М.Г., Уманців Г.В., Лисенко О.В., Задніпровський О.Г. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 95 с.
  111. Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: Автореф. дис. … д–ра. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – Одеса. 2003. –38 с.
  112. Общие экономические и юридические условия концессий: Декрет СНК РСФСР от 23.11.1920 р. // Собрание узаконений РСФСР. – 1920. – № 91. – Ст. 481.
  113. Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навч. посібник – К.: Атіка, 1999. – 176 с.
  114. Основы законодательства об инвестиционной деятельности // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1990. – № 51. – Ст. 1109.
  115. О создании Главного концессионного комитета при Совете Народных Комиссаров СССР: Декрет СНК РСФСР 1923 год // Собрание узаконений РСФСР. – 1923. – № 96. – Ст. 952.
  116. О порядке создания на территории СССР и деятельности совместных предприятий, международных объединений и организаций: Постановление Совета Министров СССР от 13.01.1987 г. // СП СССР. – 1987. – Отд. 1, № 9. – Ст. 40.
  117. Орешин В.П. Государственное регулирование национальной экономики: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 124 с.
  118. Основы экономики: Учеб. пособие // Задоя А.А., Петруня Ю.Е. – К.: Вища шк. – Знання, 1998. – 478 с.
  119. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 639 с.
  120. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади в Україні: Монографія // Ківалов С.В., Залюбовська І.К. – Одеса: Юрид. л–ра, 2004. – 152 с.
  121. Пацурківський П.С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці: ЧДУ, 1997. – 244 с.
  122. Перепелюк В.Г. Державне нормативне регулювання за адміністративним та фінансовим правом // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць – Одеса: Юрид. л–ра, 2003. – Вип. 19 – С. 340 –345.
  123. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.
  124. Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: Либра, 1996. – 344 с.
  125. Петти У. Экономические и статистические работы. – М., 1940. – 390 с.
  126. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: В 2 т. – М.: Прогресс, 1985. – 675 с.
  127. Підгородецька С. Залучення іноземних інвестицій як стратегічний напрям регіонального роз­витку // Вісник Української академії державного управління. – 2001. – № 2. – Ч. 1. – С. 172 – 174.
  128. Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред. Р.Б. Шишки. – Харків: Еспада, 2000. – 480 с.
  129. Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 184 с.
  130. Погосян Н.Д. Счетная палата Российской Федерации. – М.: Юристъ, 1998. – 365 с.
  131. Положення про створення (регістрацію), реорганізацію, ліквідацію ФПГ: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року // Сайт Верховної Ради України: