Оподаткування 3
| Вид материала | Документы |
- Оподаткування?, 14.97kb.
- Суб’єкт підприємницької діяльності підприємство, працюючи за спрощеною системою оподаткування,, 20.42kb.
- Практикум. Системи оподаткування для юридичних осіб. Декларування доходів громадян., 348.01kb.
- Розділ: Бухгалтерський облік, оподаткування Місцеві податки та збори, 233.52kb.
- Суттєві зміни у сфері спрощеної системи оподаткування, 99.6kb.
- Прийняття Верховною Радою України 4 листопада 2011 року закон, 129.3kb.
- Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, 30.23kb.
- Тема теоретичні основи оподаткування, 426.44kb.
- Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, 94.16kb.
- Розділ XIV. Спеціальні податкові режими глава спрощена система оподаткування, обліку, 521.71kb.
1 2
Зміст
1. Вибір системи оподаткування для приватних
підприємців 2
2. “Загальна” система оподаткування 3
2.1 Збір за провадження деяких видів підприємницької
діяльності 6
2.2 Розрахунки зі споживачами 12
3. Порядок оформлення трудових відносин з
найманими працівниками та оподаткування
доходів, нарахованих найманим працівникам 13
4. Оподаткування доходів за фіксованим розміром
податку 15
5. Спрощена система оподаткування, обліку та
звітності (єдиний податок) 18
5.1 Порядок застосування реєстраторів
розрахункових операцій платниками єдиного 23
податку
6. Приватний підприємець та ПДВ 23
7.Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства 25
8.Плата за землю 26
9. Збір за спеціальне використання водних ресурсів 27
11. Ліцензування підприємницької діяльності 28
Терміни надання податкової звітності громадянами -
суб’єктами підприємницької діяльності 31
Шановні громадяни!
| Якщо ви вирішили розпочати власну справу і спробувати себе у підприємницькій діяльності в сфері малого бізнесу, то вам необхідно орієнтуватися в законодавчому просторі України щодо питань оподаткування. Сподіваємось, що наша брошура допоможе вам правильно обрати систему оподаткування, бути успішними і впевненими в підприємницькій діяльності. |
1. Вибір системи оподаткування для приватних підприємців
Суб’єкту підприємницької діяльності необхідно визначити, яку саме систему оподаткування доходів він буде застосовувати.
Відповідно до норм законодавства фізичні особи - підприємці мають право обрати одну з існуючих систем оподаткування:
- загальну систему оподаткування (на умові сплати авансових платежів податку на доходи фізичних осіб);
- оподаткування доходів за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту (фіксований податок);
- спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок).
На сьогодні для суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб існує кілька способів оподаткування доходів, одержуваних ними від здійснення підприємницької діяльності, кожен з яких регламентується відповідними законодавчими та нормативно-правовими актами і має певні обмеження та переваги, а також відповідно різний порядок оподаткування таких доходів, ведення обліку доходів і витрат та подання звітності. Тому кожен суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа самостійно за своїм бажанням може обрати одну з існуючих систем оподаткування, яка найбільш відповідає умовам і особливостям здійснення його підприємницької діяльності.
2. «Загальна» система оподаткування доходів
фізичних осіб – підприємців
Найуніверсальнішою системою оподаткування, за якою можуть працювати підприємці, є так звана «загальна» система.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування зазначено в статті 177 Податкового кодексу.
Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 15 відсотків бази оподаткування. У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III Податкового кодексу.
Не належить до витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи - суб'єктом підприємницької діяльності та/або не використовується в такій діяльності.
Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
Фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.
Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
Під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних в межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, який отримує такий дохід, надано виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.
Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010, № 1025 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".
Згідно п.44.1.Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Відповідно до п.44.3. Податкового кодексу Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
2.1 Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
Платниками збору є суб'єкти господарювання, зокрема фізичні особи - підприємці, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг :
- фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;
- фізичні особи - підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;
- фізичні особи - підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;
- суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорм для продажу населенню;
- суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки).
Не є платниками збору за провадження діяльності у сфері розваг суб'єкти господарювання, які провадять комп'ютерні та відеоігри.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється органами місцевого самоврядування з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:
а) на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;
б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;
в) на території інших населених пунктів - до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.
У разі якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, але не більш як 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів продажу.
Ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Ставка збору за здійснення діяльності у сфері розваг на квартал становить:
для використання грального автомата (грального автомата "кран-машина", грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) - розмір мінімальної заробітної плати;
для використання гральних жолобів (доріжок) кегельбана, боулінга, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, - розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2 рази, за кожний гральний жолоб (доріжку);
для використання столів для більярда, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярда, що використовуються для спортивних аматорських змагань, - розмір мінімальної заробітної плати за кожний стіл для більярда;
для проведення інших оплатних розважальних ігор - розмір мінімальної заробітної плати за кожне окреме гральне місце.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.
Порядок придбання торгового патенту
Для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості:
найменування суб'єкта господарювання, прізвище, ім'я, по батькові суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків;
вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбається торговий патент;
вид торгового патенту;
найменування документа про повну або часткову сплату збору;
назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти, грального місця, позначення "виїзна торгівля";
назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди);
період, на який придбається торговий патент.
Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
Відомості, наведені в поданій суб'єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами або нотаріально посвідченими копіями документів, на підставі яких заповнена така заявка.
Звірка відомостей, наведених в поданій суб'єктом господарювання заявці, здійснюється в момент подання такої заявки. Оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, пред'явлені суб'єктом господарювання на звірку, в органі державної податкової служби не залишаються.
У разі невідповідності відомостей, наведених у поданій суб'єктом господарювання заявці, документам, на підставі яких заповнена така заявка, або невнесення до заявки усіх необхідних відомостей, орган державної податкової служби має право відмовити у видачі торгового патенту суб'єкту господарювання.
Торговий патент видається особисто фізичній особі - підприємцю під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.
Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.
У разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, суб'єкт господарювання придбає короткотерміновий торговий патент.
Для здійснення діяльності у сфері розваг торговий патент придбається для кожного окремого грального місця. Якщо окреме гральне місце має декілька незалежних гральних місць, торговий патент придбається окремо для кожного з них.
Порядок сплати збору платниками збору, які:
а) провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі) - збір сплачується за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;
б) здійснюють торгівлю валютними цінностями - за місцезнаходженням пункту обміну іноземної валюти;
в) здійснюють діяльність у сфері розваг - за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;
г) здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу - за місцем реєстрації таких платників;
ґ) здійснюють торгівлю на ярмарках, виставках-продажах та інших короткотермінових заходах, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів, - за місцем провадження такої діяльності.
Строки сплати збору:
а) за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніш як за один календарний день до початку провадження такої діяльності;
б) за провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;
в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щоквартально не пізніше 15 числа місяця, який передує звітному кварталу.
Під час придбання торгового патенту суб'єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії.
Платники збору можуть здійснити сплату збору авансовим внеском до кінця календарного року.
Порядок використання торгового патенту
Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений:
на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій;
на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;
у пунктах обміну іноземної валюти;
у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.
Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.
Для запобігання пошкодженню торгового патенту (вигорання на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріально засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатися у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим законом особам.
Передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання не дозволяється.
Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяльності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.
Строк дії торгового патенту
Строк дії торгового і пільгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту та торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг, становить 60 календарних місяців.
Строк дії короткотермінового торгового патенту становить від одного до п'ятнадцяти календарних днів.
Строк дії торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг становить вісім календарних кварталів.
У разі невнесення суб'єктом господарювання збору у встановлений строк, дія такого патенту анулюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке порушення.
Суб'єкт господарювання, що припинив діяльність, яка підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної податкової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб'єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.
2.2 Розрахунки зі споживачами
При розрахунках зі споживачами за готівку приватними підприємцями, які працюють за загальною системою оподаткування, в обов'язковому порядку застосовується РРО (реєстратор розрахункових операцій).
Основним законом, що визначає правові принципи застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), згідно з вимогами якого обов’язок із застосування РРО покладається і на фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності (далі – СПД – фізичні особи), що здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
3. Порядок оформлення трудових відносин з найманими працівниками та оподаткування доходів, нарахованих найманим працівникам
Якщо платник податку для успішного здійснення ним обраного виду підприємницької діяльності вирішив залучати найманих працівників або членів своєї сім’ї, то незалежно від системи оподаткування такому платнику податку необхідно бути обізнаним також і з нормами трудового та цивільного законодавства, оскільки відносини суб’єкта підприємницької діяльності і найманих працівників регулюються цим законодавством.
Можливість укладання суб'єктами підприємницької діяльності, як фізичними, так і юридичними особами договорів з громадянами на використання їх праці для здійснення підприємницької діяльності передбачена Господарським кодексом України. Згідно з ст. 46 цього Кодексу укладання з громадянином трудового договору (контракту, угоди) на використання його праці зобов’язує підприємця забезпечувати належні і безпечні умови праці, оплату праці, не нижчу від визначеної законом, та її своєчасне одержання працівником, а також інші соціальні гарантії відповідно до чинного законодавства України.
Трудовий договір є документом, що засвідчує угоду між підприємцем і фізичною особою, укладається, як правило, в письмовій формі, додержання якої є обов’язковим у визначених ст. 24 Кодексу законів про працю України випадках, і оформляється наказом чи розпорядженням власника про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Укладений у письмовій формі трудовий договір між фізичною особою-підприємцем і працівником підлягає реєстрації у державній службі зайнятості за місцем проживання підприємця у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України (ст. 24-1 КЗпП) у тижневий термін з моменту фактичного допущення працівника до роботи та є підставою для ведення фізичною особою-підприємцем трудової книжки найманого працівника у разі, якщо цей найманий працівник не має місця роботи, де вже ведеться трудова книжка.
Також необхідно зазначити, що згідно з Податковим кодексом фізична особа–суб’єкт підприємницької діяльності вважається податковим агентом найманих ним осіб або фізичних осіб, котрі перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб і несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Доходи фізичних осіб, одержувані у вигляді заробітної плати, повинні оподатковуватися податковим агентом при їх нарахуванні за ставкою 15(17) відсотків. При цьому об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
При оподаткуванні заробітної плати застосовуються податкові соціальні пільги в порядку і розмірах, визначених положеннями Податкового кодексу.
Крім того, підприємець (податковий агент), який нараховує (виплачує) доходи на користь платників податку, повинен щоквартально повідомляти податковий орган за місцем своєї реєстрації про такі виплачені доходи найманим працівникам та утримані з них податки за формою № 1-ДФ згідно з вимогами наказу ДПА України від 24.12.2010 № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 13.01.2011 за № 46/18784.
Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ подається окремо за кожний квартал протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
4. Оподаткування доходів за фіксованим розміром податку
Якщо громадянин здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках, то він має право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку шляхом придбання патенту за умови, що: кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником фіксованого патенту, не перевищує п’яти; валовий дохід такої фізичної особи від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 000 грн.).
Підрозділом 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу встановлено особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку. Згідно цього підрозділу особливості справляння фіксованого податку полягають в наступному:
- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують, зокрема, фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
- фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". При цьому розподіл коштів фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється;
Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену у довільній формі, яка обов’язково повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності, оскільки розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі (ринку), а також перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, та їхні ідентифікаційні номери, інформацію про доходи суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Подається до податкового органу і документ, що засвідчує сплату фіксованого податку в установленому розмірі для самостійного здійснення діяльності або в збільшеному на 50 відсотків розмірі за кожну особу, зазначену у заяві.
На підставі цієї заяви органом державної податкової служби заповнюється Патент про сплату фіксованого розміру податку, де також обов’язково зазначається місце здійснення підприємницької діяльності фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності. Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі продовження терміну дії Патенту – на зворотному боці оригіналу Патенту за підписом керівника, а в разі його відсутності – заступника керівника державної податкової інспекції, що видала Патент, робиться відмітка про продовження Патенту на підставі документа про сплату фіксованого податку.
Протягом трьох робочих днів від дня прийняття від платника фіксованого податку оформленої належним чином заяви податковий орган зобов’язаний видати йому Патент.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 грн. та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Якщо платник фіксованого податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням праці найманих осіб або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір фіксованого податку, установлений місцевою радою для самостійного здійснення ним підприємницької діяльності, збільшується для такого платника податку на 50 відсотків за кожну особу, оскільки застосування праці найманих осіб сприяє розширенню бази оподаткування такого платника податку.
На кожну найману особу підприємцю видається завірена ксерокопія патенту з дня їх залучення до кінця терміну дії патенту.
Громадянин за своїм бажанням може придбати патент на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. Для одержання такого патенту фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень.
Доходи громадян, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку. Тобто, якщо протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, зокрема, і в сторону збільшення, то перерахунок сплаченої суми податку не провадиться.
Платник фіксованого податку не звільняється від зобов’язань нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених найманим працівникам.
Не дозволяється застосування фіксованого податку при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.
Якщо платник фіксованого податку протягом календарного року має будь-які інші доходи (крім тих, що обкладаються фіксованим податком), вони оподатковуються в загальному порядку.
Згідно п.44.1.Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Відповідно до п.44.3. Податкового кодексу Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
5. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок)
Податковим кодексом встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) застосовуються з урахуванням таких особливостей:
1) платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:
а) податок на прибуток підприємств;
б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - підприємців);
в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;
г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
ґ) плата за користування надрами;
д) збір за спеціальне використання води;
е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
2) нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами), у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";
3) єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) (крім єдиного податку, який сплачувався у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99, далі – Указ) визначено умови переходу та перебування на спрощеній системі для громадян - суб’єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.
Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 № 599 „Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі” (у редакції наказу ДПА України від 28.12.01 № 521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.
Оскільки підставою для видачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою письмової заяви, яка має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, та платіжного документа про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менш ніж календарний місяць, сума єдиного податку сплачується при наданні підприємцем відповідної заяви. В подальшому у разі щомісячної сплати єдиного податку його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).
Якщо фізична особа-суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.
Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу, після закінчення якого протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату податку в календарному році, суму фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою.
Для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій фізичні особи-суб’єкти малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, ведуть книгу обліку доходів та витрат, в якій обов’язковому заповненню підлягають графи “період обліку”, “витрати на виробництво продукції”, “сума виручки (доходу)”, “чистий дохід”.
Для платника єдиного податку - фізичної особи порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року N 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за N 752/4045.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийнято на більше одного разу за календарний рік. Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва місцевою радою змінюються (збільшуються чи зменшуються) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведена оплата, не провадиться.
У випадку здійснення платником єдиного податку підприємницької діяльності з використанням праці найманих осіб на кожну особу, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, що беруть участь у його підприємницькій діяльності, платнику єдиного податку видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Довідка про трудові відносини з платником єдиного податку видається підприємцю-платнику єдиного податку на підставі його заяви і платіжного документа, що підтверджує сплату єдиного податку за кожного найманого працівника в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку.
Свідоцтво та довідки є документами суворої звітності, повинні знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника, включаючи членів його сім’ї) і не можуть передаватися іншим особам, крім зазначених у них, та пред’являються працівникам контролюючих органів, які мають відповідні повноваження на здійснення перевірки. Свідоцтво та довідки дійсні за наявності документа, що посвідчує особу.
У разі припинення підприємницької діяльності (зняття з державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності) громадянин зобов’язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це та здати Свідоцтво і всі довідки.
Відповідно до норм Указу не поширюється спрощена система оподаткування на суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними, тютюновими виробами або пально-мастильними матеріалами.
Крім того, слід додати, що з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України „Про спрощену систему оподаткування” норми Указу та розділу ІУ Декрету №13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІУ „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” (в редакції Закону України від 3 червня 2005 року № 2642-ІУ), а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб’єкти підприємницької діяльності, які:
провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;
є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;
здійснюють видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.
5.1 Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку
Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) визначений положеннями Закону України від 06.07.1995 №265/95 – ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законодавчих та нормативних документів.
Відповідно до названих законодавчих документів, використання приватним підприємцем – платником єдиного податку РРО чи КОРО, залежить від видів товарів, продаж яких здійснює приватний підприємець, а саме:
Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:
- при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок (стаття 9 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Якщо приватними підприємцями - платниками єдиного податку здійснюється роздрібна торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках і банках (за умови відсутності інших підакцизних товарів) - розрахункові операції здійснюються із застосуванням розрахункових книжок (РК) і книг обліку розрахункових операцій (КОРО) за всіма видами товарів і на всіх об'єктах торгівлі таких підприємців – пункт 1 Постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 (зі змінами й доповненнями).
6. Приватний підприємець та ПДВ
Реєстрація особи як платника податку на додану вартість регулюється статтею 181 - 183 розділу V Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI. Процедура реєстрації особи як платника податку на додану вартість відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року N 978 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за N 1400/18695 (далі - Положення).
Статті 181 та 182 розділу V ПКУ визначають умови за яких, такі особи можуть або зобов'язані зареєструватись як платники податку на додану вартість.
Стаття 181 розділу V Кодексу визначає умови за яких, особа зобов'язана зареєструватись як платники податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу та пункту 3 розділу III Положення під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку.
Тобто, особа (у т. ч. і новостворена) зобов'язана зареєструватись як платник податку на додану вартість після фактичного здійснення операцій з постачання товарів/послуг, сума яких сукупно перевищує 300 тис. гривень. У разі якщо у такої особи на момент переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування обсяг постачання товарів/послуг не перевищує суму, визначену у пункті 181.1 статті 181 розділу V Кодексу для обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість, то у подальшому при визначенні обсягу оподатковуваних операцій слід керуватися пунктом 18 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, а саме обраховувати обсяг оподатковуваних операцій починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.
Згідно із пунктом 183.4 статті 183 розділу V Кодексу обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, то така особа подає реєстраційну заяву одночасно з поданням заяви про відмову від застосування спрощенної системи оподаткування. Датою переходу зазначеної особи на загальну систему оподаткування є дата її реєстрації як платника податку на додану вартість.
Згідно із пунктом 182.1 статті 182 розділу V ПКУ та пунктом 4 розділу III Положення добровільно зареєструватися як платник податку на додану вартість може лише та особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу не є платником податку на додану вартість у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої статтею 181 розділу V Кодексу суми (300 тис. грн.) та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
Тобто, починаючи з 1 січня 2011 року особа, обсяг постачання товарів/послуг якої не перевищує 300 тис. грн., може зареєструватись як платник податку на додану вартість за добровільним рішенням у разі, якщо одночасно:
- зареєстрована суб'єктом господарювання не менше 12 календарних місяців;
- за останні 12 календарних місяців обсяг постачання товарів/послуг іншим платникам податку на додану вартість сукупно становить 50 і більше відсотків загального обсягу постачання.
| 7. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства |
П.4. Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу встановлено, що до 1 січня 2015 року справляється збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідно до Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 09.04.99 р. № 587-XIV (зі змінами та доповненнями) платниками 1-відсоткового збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та підпорядкування, в тому числі і приватні підприємці, незалежно від системи оподаткування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.
Статтею 2 цього Закону визначено, що об'єктом оподаткування є виручка, одержана від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива. Законом № 587-XIV установлено, що збір має сплачуватися на всіх етапах реалізації алкогольних напоїв та пива в оптово-роздрібній торговельній мережі та з одержаної виручки. Платнику збору для визначення виручки, відповідно до якої обчислюється сума податкового зобов'язання, необхідно вести облік отриманої виручки.
Відповідно до Порядку заповнення і подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2009 р. № 671 (зареєстровано в Мін'юсті України 04.02.2010 р. за № 125/17420), платник збору має самостійно обчислювати суму податкового зобов'язання, яку зазначає у звіті про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Платник збору подає звіт до податкового органу за своїм місцезнаходженням щомісяця протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Сплатити збір потрібно протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подання звіту.
8. Плата за землю
Згідно з Податковим кодексом об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб’єкти господарської діяльності - платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.
Податкове зобов’язання платників - суб’єктів господарської діяльності по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99), яким регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, визначено, що суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» (п. 6) роз'яснено, що такий платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності, тобто за ті ділянки, які надані йому в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.
Орендна плата за землю приватними підприємцями-платниками єдиного податку сплачується на загальних підставах.
9. Збір за спеціальне використання води
Згідно Податкового кодексу платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, зокрема, фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.
Базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.
Платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою Наказом ДПАУ від 24.12.2010 № 1009.
Податковим кодексом встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва платники єдиного податку не є платниками збору за спеціальне використання води.
10. Ліцензування підприємницької діяльності
Якщо приватний підприємець збирається займатися тим видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню згідно із Законом України від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», то таку діяльність він має право проводити після отримання відповідної ліцензії.
Інформаційно-довідковий
департамент ДПС
запитуйте - відповімо
0 800 501 007
БЕЗКОШТОВНИЙ ДЗВІНОК
із стаціонарних телефонів
понеділок – п’ятниця
з 8-00 до 20-00