Постанова Кабінету Міністрів України від 09. 04. 2008 №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» Розділ XI митного кодекс

Вид материала

Кодекс

Содержание ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА,її вимоги, класифікація товару та класифікаційний код Структура коду товарної номенклатури Митного тарифу України Згідно статті 282 МКУ Згідно статті 283 МКУ 4. Інформація для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо впровадження в митних органах процедури електронного декларуван Щоб потрапити в перелік підприємств, що мають право користуватися електронною митницею, необхідно здійснити наступні кроки Опрацювання ЕВМД має виконуватися у пріоритетному режимі, тобто: ЕВМД, що надійшла на оброблення має вищій пріоритет за паперову Стан підготовки митниці до впровадження процедури електронного декларування Ii. фундаментальні основи діяльності митної служби україни Iii. реформа митної служби україни

Подобный материал:

• Итної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України відповідно, 153.31kb.
• Розділ: Різне Митна вартість товарів, 161.53kb.
• Про затвердження Порядку заповнення декларації митної вартості, 283.37kb.
• Ної митниці, митниць забезпечити дотримання вимог Порядку заповнення рішення про визначення, 53.66kb.
• 1. Загальні положення, 296.3kb.
• Акт про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за вмд n від, 27.84kb.
• Про внесення змін до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів,, 551.81kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 20 грудня 2006, 101.76kb.
• Кабінет міністрів україни постанова від 20 грудня 2006 р. №1766, 139.94kb.
• Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. №339„ Про затвердження Порядку, 29.62kb.

ТОВАРНА НОМЕНКЛАТУРА,
її вимоги, класифікація товару та класифікаційний код

Оскільки існує необхідність в розмежуванні великої кількості видів товарів, які обертаються у міжнародному товарообігу, необхідний певним чином впорядкований перелік цих товарів. Таким переліком і є товарна номенклатура Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС).

Робота з розроблення ГС (Harmonized Commodity Description and Coding System (HS) - англ.). почалася на початку 70-х років Радою митного співробітництва (інша назва цієї організації - Всесвітня митна організація (ВМО)). В основу побудови ГС покладені Брюссельська митна номенклатура, Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН (СМТК ООН) та інші міжнародні класифікаційні системи.

ВМО у 1988 році було запропоновано країнам, які приєдналися до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (Брюссель, 14 червня 1983 року), використовувати ГС. На сьогоднішній день на базі ГС побудовано більшість товарних номенклатур. ГС в якості єдиної основи класифікаторів товарів використовується у світовій торговій практиці більше 150 країн і відповідає потребам статистичних служб, митних органів, зовнішньоекономічної та комерційної діяльностей. Офіційне видання ГС видано офіційними мовами ВМО англійською та французькою.

Згідно з статтею 1 зазначеної Конвенції ГС означає Номенклатуру, яка включає в себе товарні позиції, підпозиції і цифрові коди, які їм належать; примітки до розділів, груп та підпозицій; а також Основні правила інтерпретації (класифікації) Гармонізованої системи.

Митні органи України для цілей класифікації (кодування) товарів при митному оформленні використовують товарну номенклатуру Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 N 2371-III). В основу товарної номенклатури Митного тарифу України покладено ГС (перші шість знаків товарного коду) та Комбіновану номенклатуру європейського співтовариства (КН ЄС) - сьомий та восьмий знаки товарного коду.

Структура коду товарної номенклатури Митного тарифу України
(УКТ ЗЕД)

Кількість знаків товарного коду		Найменування угруповання товарної номенклатури	Примітки
Не відображається у товарному коді		Розділ	Співпадає з ГС
Нумерується римськими цифрами
ХХ	2 знаки	Група	Співпадає з ГС
ХХХХ	4 знаки	Товарна позиція	Співпадає з ГС
ХХХХ ХХ	6 знаків	Товарна підпозиція	Співпадає з ГС
ХХХХ ХХ ХХ	8 знаків	Товарна категорія	Співпадає з КН ЄС, перші 6 знаків відповідають ГС
ХХХХ ХХ ХХ ХХ	10 знаків	Товарна підкатегорія	Перші 6 знаків відповідають ГС, 7 и 8 знаки відповідають КН ЄС

Товарний код за ГС побудовано на шести знаках, тому усі коди товарних номенклатур, які базуються на ГС, співпадають на рівні перших шести знаків.

Товарна номенклатура (ТН) як ГС, так і КН ЄС та Митного тарифу України включає опис всіх фізичних (рухомих) товарів, у тому числі і електричний струм, але не поширюється на послуги. Кожний вид реального рухомого товару може бути віднесений до певного класифікаційного угруповання ТН. Товарів, які не піддаються класифікації, не існує.

Товарна номенклатура (як ГС, так і УКТ ЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14)) є класифікатором товарів - систематизованим переліком товарів, які підлягають класифікації, з допомогою якого можна знайти місце кожному товару і після цього присвоїти йому певне умовне позначення у вигляді групи цифр - товарний код.

Кодування (класифікація) товарів здійснюється згідно з вимогами товарної номенклатури і є технічним прийомом, який дозволяє представити товар (об'єкт), що класифікується, у вигляді групи знаків (код товару), встановленої цим класифікатором.

Для уникнення неправильної класифікації (присвоєння товару класифікаційного коду, який не відповідає цьому товару і суперечить вимогам товарної номенклатури) необхідно враховувати той факт, що товарна номенклатура складається з трьох складових частин - Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів та груп та безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис угруповань ТН (розділ, група, позиція, підпозиція, категорія, підкатегорія) та їх цифрове позначення - код товарів з зазначенням товарного коду).

Товарна номенклатура
Основні правила інтерпретації класифікації товарів	Примітка до розділів та груп товарної номенклатури	Текстовий опис угрупувань ТН та їх цифрове позначення (код)

Товари у ТН груповано на кількох рівнях інформаційного значення, починаючи від рівнів, де міститься найбільш загальний опис видів товарів, та закінчуючи рівнями з описом конкретних товарів. Розподіл товарів на угруповання базується на конкретних даних. Відсутній розподіл товарів на угруповання, який може бути зумовлено лише теоретичними ознаками і який є безкорисним для цілей зовнішньоекономічного регулювання (наприклад, різниця між кіньми гнідими та чорними). Угруповання ТН не повинні перехрещуватися по змісту, інакше класифікація товарів була б вільною та достатньо ненадійною.

ТН містить 21 розділ (нумеруються римськими цифрами і не відображаються у коді товару) та 97 груп (нумеруються арабськими цифрами). Група 77 не використовується.

Товарна номенклатура Митного тарифу України має наступні рівні деталізації:

1. Розділи - нумеруються римськими цифрами, які не зазначаються у товарному коді.

Містять примітки, які мають юридичну силу при класифікації товарів (перше Основне правило інтерпретації).

На рівні розділів товари згруповано у відповідності з галузями промисловості по сукупності різних ознак товарів:

- походження (розділи I, II, V);

- функціональне призначення (розділи IV, XI, XII, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI);

- хімічний склад (розділи III, VI, VII);

- матеріал, з якого виготовлено товар (розділи VIII, IX, X, XIII, XIV, XV).

2. Групи - мають двозначну нумерацію арабськими цифрами, яка не має зв'язку з нумерацією розділів. Перші два знаки товарного коду відповідають номеру групи, в якій цей товар класифікується.

Містять примітки, які мають юридичну силу при класифікації товарів (перше Основне правило інтерпретації). 77-а група зарезервована і не містить текстового опису.

На рівні груп товари деталізовано в залежності від матеріалу, з якого їх виготовлено; від функцій, які вони виконують; від ступеню обробки.

В деяких групах містяться додатковий рівень класифікації підгрупи, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображено у структурі цифрового коду. Наприклад, група 39 складається з двох підгруп:

I. "Первинні форми" та II. "Відходи, обрізки та скрап; напівфабрикати; вироби".

При утворенні груп у товарній номенклатурі використано принцип послідовності обробки товару - від сировини до отримання напівфабрикатів та готових виробів (сировина - напівфабрикати, готові вироби). Наприклад, живі корови класифікуються у товарній позиції 0102, їх м'ясо у товарній позиції 0201, а готові харчові продукти, виготовлені з цього м'яса, у товарних позиціях 1601 - 1602.

3. Позиції - мають чотиризначну нумерацію, в якій перші два знаки відповідають номеру групи, яка включає цю позицію. Текстовий опис товарних позицій має юридичну силу для класифікації товарів (перше правило Основних правил інтерпретації).

Деталізація товарів на рівні товарних позицій здійснюється по більш різноманітним та специфічним ознакам ніж на рівні груп.

4. Підпозиції - є самим нижнім рівнем деталізації товарів, на якому код товару та його текстовий опис відповідають ГС. Мають шестизначну нумерацію, в якій перші чотири знаки відповідають товарній позиції, в якій міститься ця підпозиція.

Тут використовуються додаткові ознаки деталізації товарів в доповнення до вищезазначених.

5. Категорії - мають восьмизначну нумерацію, в якій перші шість знаків відповідають номеру підпозиції, яка включає цю категорію. Деталізація товарів відповідає КН ЄС.

6. Підкатегорії - містять опис товару та його десятизначний товарний код.

У ТН мають місце випадки, коли текстовий опис позиції, підпозиції, категорії та підкатегорії співпадає. Тобто, товарну позицію не деталізовано. Наприклад, 0503 00 00 00 - "Кінський волос та його відходи:".

У ТН окреме значення має спеціальна система пунктуації (кома - ",", крапка з комою - ";" та дві крапки - ":"), яка застосовується в текстовому описі товарних угруповань ТН (позицій, підпозицій, категорій та підкатегорій).

Кома між двома частинами текстового опису угруповання ТН свідчить про те, що будь-який товар, який зазначено до коми, може бути виготовлений з будь-якого матеріалу.

Точка з комою зазначає розмежування товарів з різними ознаками (характеристиками), які об'єднані в одній товарній позиції чи підпозиції. Тобто, будь-які визначення у текстовому описі товарного угруповання ТН після крапки з комою не можуть застосовуватись до товарів, зазначених до крапки з комою. Слід пам'ятати, що після крапки з комою починається новий опис іншого товару.

Дві крапки означають продовження деталізації товарного угруповання на іншому рівні.

Однією з важливих особливостей ТН є наявність так званої "дефісної системи". Дефісна система передбачає зазначення певної кількості рисок (дефісів) перед текстовим найменуванням деталізованих угруповань ТН (підпозицій, категорій, підкатегорій). Кількість дефісів відповідає рівню угруповання. Різна кількість проставлених дефісів показує глибину деталізації та полегшує пошук відповідного текстового найменування товару по певному алгоритму від меншого числа рисок (дефісів) до більшого. В деяких угрупованнях товарної номенклатури (позиціях та підпозиціях) присутні додаткові рівні деталізації, для яких не передбачено цифрового коду. Вони позначені символами "-" або "- -", проставленими перед текстовим описом. Без врахування вказаного текстового опису, при його наявності, товар класифікувати не можна. Наприклад, над підпозицією 0408 11 з текстовим описом "- сушені" розташовано текстовий опис "- яєчні жовтки", навпроти якого відсутній цифровий код. Відповідно текстовий опис підпозиції 0408 11 слід читати як "яєчні жовтки, сушені".

Як правило у ТН на рівні угруповань (позицій, підпозицій, категорій та підкатегорій) виділено один або кілька видів товарів (виробів), які найбільше обертаються у світовій торгівлі, для інших видів товарів призначено узагальнене угруповання з текстовим описом "інші", так зване "кошикове" угруповання. Завдяки "кошиковим" угрупованням, які мають текстовий опис "- інші", в ТН включено всі без винятку товари.

Деякі товари можуть бути класифіковані відповідно від матеріалу, з якого їх виготовлено, інші в залежності від функції, для якої ці товари призначено. Зрозуміло, що положення, при якому залишається свобода вибору між матеріалом та функцією, не сумісне з вимогами ТН. ТН містить чіткі визначення та правила (Основні правила інтерпретації, примітки до розділів та груп), які регулюють випадки часткового співпадання змісту угруповань ТН позицій або неможливості вибору відповідного угруповання ТН. Це дає можливість уникнення часткових накладень при умові, що товар (виріб) призначений для виконання декількох функцій або виготовлений з декількох матеріалів.

Примітки до розділів та груп товарної номенклатури регулюють спірні ситуації не тільки між матеріалом та функцією, коли необхідно оцінити, що є головним - матеріал, з якого виготовлено товар, чи його функціональне призначення, але також і випадки різного ступеня обробки товарів. Таким чином, примітки до розділів та груп дозволяють провести чіткий розподіл між різними товарними позиціями та визначити їх пріоритети при класифікації певних видів товарів. Певні примітки виключають конкретні товари з конкретних розділів, груп і товарних позицій. Наприклад, примітка 1(а) до групи 02 говорить про те, що у цю групу не включаються продукти, які не можуть використовуватись для вживання людиною, типу зазначених у товарних позиціях 0201 - 0208 або 0210. Тобто, якщо свиняча туша (підпозиція 0203 11) з якихось причин не придатна для використання в якості їжі людини (м'ясо зіпсувалося під час зберігання або було забито хвору тварину), то у такому випадку ця туша не може класифікуватись у групі 02, а повинна класифікуватись у групі 05 (товарний код 0511 99 80 00). У примітках дається визначення термінів. Терміни застосовуються з метою спрощення текстового опису угруповань. Необхідно мати на увазі, що значення та трактування окремих слів та термінів у ТН не обов'язково відповідають їх загальноприйнятому значенню та тлумаченню. Наприклад, значення терміна "трактор" (примітка 2 до групи 87) включає також автомобільні сідельні тягачі та інші автомобілі, які призначені для буксування причепів. Значення даного терміна поширюється лише на групу 87. Разом з тим ТН містить терміни, які поширюються на декілька груп або на всю товарну номенклатуру. Виходячи з цього не завжди достатньо ознайомитись з примітками до певних розділів та груп, а також необхідно ознайомитись з примітками до інших розділів та груп, які мають відношення до подібних видів товарів, матеріалів, з яких вони виготовлені та функцій, які вони виконують. Примітки, в деяких випадках, визначають особливості класифікації певних товарів, наприклад:

- товари, які представлені у наборах (примітка 3 до розділу VI);

- товари, які виготовлені з кількох матеріалів (примітка 5 до розділу XV);

- суміші різних продуктів (примітка 1 до групи 9);

- частини товарів (примітка 3 до групи 94);

- приладдя (примітка 3 до групи 95).

Невід'ємною складовою частиною товарної номенклатури є Основні правила інтерпретації класифікації товарів. Ці Правила служать комплексним керівництвом для віднесення товару до певного класифікаційного угруповання. Таких правил шість. Перші чотири регламентують порядок визначення товарної позиції (перші чотири знаки коду), визначають порядок віднесення товару до певної товарної позиції. Шосте правило застосовується після того, як визначено товарну позицію, і регулює віднесення товару до відповідних підпозиції, категорії та підкатегорії. Застосовуються перші чотири правила виключно послідовно, переходячи від Правила 1 до Правилу 2(а), від Правила 2(а) до Правила 2(б) і так далі. Не можна застосовувати Правило 3(а), не застосувавши послідовно Правила 1, 2(а), 2(б). Лише у випадку неможливості застосування попереднього правила при класифікації товару допускається застосування наступного. Шосте правило може бути застосовано при необхідності визначення угруповання в рамках визначеної товарної позиції. П'яте правило стосується класифікації упаковки, футлярів, тари тощо.

Комітетом по ГС ВМО надруковано англійською та французькою мовами пояснення до ГС - "EXPLANATORY NOTES", які містять коментар до кожної товарної позиції ТН. Перекладом на російську мову цього видання є видання ГТК РФ "Пояснения к товарной номенклатуре внешнеэкономической деятельности содружества независимых государств" (ТН ВЭД СНГ) (Москва, 2000). Ці видання містять коментарі до кожної товарної позиції ГС з описом товарів, які включаються або виключаються з конкретної товарної позиції. Там, де це можливо, роз'яснюється вміст товарної позиції разом із технічним описом розглянутих товарів (зовнішній вигляд, якісні характеристики, способи виготовлення і використання). Крім того, ці видання містять коментарі з прикладами до Основних правил інтерпретації та загальні положення до розділів та груп ТН.

Слід враховувати, що "EXPLANATORY NOTES" та зазначені "Пояснения к ТН ВЭД СНГ" не мають юридичної сили для класифікації товарів і не містять повного опису всіх товарів, класифікованих у товарних позиціях та підпозиціях ТН. Але не дивлячись на це, при класифікації товарів зручно і корисно їх використовувати.

Текст зазначених пояснень завжди повинен розглядатися в суворій відповідності з текстовим описом угруповань ТН, із Правилами інтерпретації, а також із примітками до розділів та груп.

Згідно з вимогами ТН класифікація (кодування) товару (виробу) здійснюється наступним чином. Спочатку, згідно з першим правилом Основних правил інтерпретації класифікації товарів, визначається відповідна товарна позиція (перші чотири знаки товарного коду), в текстовому описі якої описано класифікований товар. При цьому необхідно перевірити, чи не існує відповідна примітка до розділу або групи, яка регламентує класифікацію цього товару. Після визначення відповідної товарної позиції визначаються послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, текстовий опис яких відповідає товару.

Також при класифікації товару необхідно мати відповіді на наступні запитання:

1. Що це?

2. Із якого матеріалу (чи речовини) виготовлено?

3. Для чого використовується?

4. В якому вигляді використовується?

5. Чи єдине це угруповання, в якому воно описано?

____________

3. Основні положення нормативних документів, що стосуються визначення країни походження товару

Згідно статті 276 МКУ країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до статті 277 МКУ визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу (ПКМУ № 1864 від 12.12.2002).

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Згідно статті 282 МКУ для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару, в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, видається органом, уповноваженим на це Президентом України.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково:

1) на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України;

2) на товари, ввезення яких з відповідної країни регулюється кількісними обмеженнями (квотами) чи іншими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

3) якщо це передбачено міжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку, а також законодавством України в галузі охорони довкілля, здоров'я населення, захисту прав споживачів, громадського порядку, державної безпеки та інших життєво важливих інтересів України;

4) у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Згідно статті 283 МКУ сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару;

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

У разі виникнення сумнівів з приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Товар не вважається таким, що походить з відповідної країни, доти, доки митні органи у випадках, встановлених цим Кодексом, не одержать належним чином оформлений сертифікат про походження товару або затребувані ними додаткові відомості.

Згідно статті 284 МКУ митний орган може відмовити у випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України лише за наявності достатніх підстав для висновку, що товар походить з країни, товари якої не підлягають випуску згідно із законами України та міжнародними договорами, укладеними в установленому законом порядку.

Неподання належним чином оформленого сертифіката чи відомостей про походження товару не є підставою для відмови у митному оформленні та випуску товару з метою його переміщення через митний кордон України.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками.

До товарів може застосовуватися (відновлюватися) режим найбільшого сприяння за умови одержання належним чином оформленого посвідчення про їх походження не пізніше ніж через один рік з дати здійснення митного оформлення.

Порядок Визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України визначено Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.12.2002 № 1864. Згідно Постанови для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Відомості про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, зазначаються в митній декларації, яка подається митному органу під час здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках.

Декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару (далі - сертифікат) чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

У разі коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень Митного кодексу України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Визначення країни походження товару під час вирішення спірних питань здійснюється митним органом у термін, що не перевищує 10 календарних днів. У виняткових випадках цей термін може продовжуватися за рішенням керівника митного органу, але не більше ніж на 5 календарних днів. При цьому продовження терміну митного оформлення, зумовлене необхідністю визначення країни походження товару, не може використовуватися декларантом для одержання фактичної відстрочки у сплаті мита та інших податків і зборів.

Якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору, укладеного в установленому законом порядку, в частині визначення країни походження товару, митний контроль може здійснюватися незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МКУ).

За відсутності належним чином оформленого сертифіката чи додаткових відомостей про походження товару або у разі неможливості достовірно визначити країну походження товару така країна визнається невідомою. Товари, країна походження яких невідома, пропускаються митним органом з метою їх переміщення через митний кордон України за умови сплати мита за повними ставками.

Усі додаткові витрати, пов'язані з підтвердженням заявленої країни походження товару, несе декларант.

Перевірка сертифікатів про походження товарів, що переміщуються через митну територію України на умовах про вільну торгівлю здійснюється відповідно до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000.

____________


Під преференційним сертифікатом розуміється документ, який подається митному органу для підтвердження країни походження товару відповідно до вимог угоди (далі - сертифікат).

Сертифікат видається і засвідчується уповноваженим органом країни експорту (далі - уповноважений орган).

Перелік уповноважених органів, а також зразки відбитків їх печаток та зразки підписів осіб, уповноважених засвідчувати сертифікати, доводяться до митного органу Держмитслужбою України.

У разі коли в сертифікаті та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в сертифікаті, прийняття рішення митним органом щодо достовірності сертифіката про походження товару та правильності визначення країни походження можливе тільки за умови надання митному органу відомостей, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо) митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Якщо сертифікат видано в одній з країн СНД, то митний орган України відповідно до угод про вільну торгівлю, укладених Україною, має право запитувати вповноважений орган, що видав сертифікат, про додаткову інформацію про сертифікат чи товар, на який видано цей сертифікат.

Сертифікат визнається недійсним у таких випадках:

а) унесення неправдивих відомостей чи окремих змін, що перекручують зміст інформації про факти, які засвідчуються сертифікатом;

б) підроблення у сертифікаті печаток, підписів, зразки яких доведено до митних органів Держмитслужбою України;

в) завершення терміну його дії;

г) заповнення його з порушенням вимог, установлених угодою.

Якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору, укладеного в установленому законом порядку, в частині визначення походження товару, митний контроль може продовжуватись незалежно від закінчення операцій митного контролю та митного оформлення товарів на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Рішення митного органу щодо достовірності сертифіката може бути переглянуте ним або митним органом вищого рівня тільки у разі, якщо рішення прийняте на основі недостовірної інформації.

У разі встановлення митним органом факту підробки (фальсифікації) сертифіката за наявності додаткових відповідних підстав заводиться справа про порушення митних правил згідно з вимогами чинного законодавства.

4. Інформація для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо впровадження в митних органах процедури електронного декларування


“Електронна митниця” - це багатофункціональна комплексна система, яка поєднає інформаційно-комунікативні технології та сукупність механізмів їх застосування і дасть можливість підвищити якість митного регулювання та вдосконалити митне адміністрування з метою посилення митної безпеки України.

При цьому об’єднуються вже існуючі інформаційні системи контролю за експортом, імпортом та транзитом в єдину автоматизовану систему таким чином, щоб забезпечити обмін електронною інформацією між усіма органами та суб’єктами, задіяними в експортно-імпортних операціях.

Об’єднується технологічне забезпечення безперервного потоку, накопичення та обробки електронної інформації між митними адміністраціями держав, органами державної влади України та суб’єктами ЗЕД.

Очікується підвищення ефективності митного контролю та скорочення часу митного оформлення, впровадження системи єдиного обліку торговців з реєстрацією тільки в одній державі, надається доступ до місць єдиного електронного доступу для оформлення імпортних та експортних операцій, що дозволяє проводити усі фактичні перевірки товару в єдиний час в єдиному місці.

І, нарешті, це означає введення безпаперового середовища для митниці та торгівлі, подання митної декларації в електронному вигляді зі свого дому або робочого місця в офісі компанії, незалежно від країни відправлення або ввезення товарів.

Щоб потрапити в перелік підприємств, що мають право користуватися електронною митницею, необхідно здійснити наступні кроки:

1. Ознайомитися із вимогами законодавства України, що встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу (Закон України від 22.05.2003 № 851-IV), а також визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису (Закон України від 22.05.2003 852-IV).

2. Ознайомитися з Порядком визначення підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування (наказ Держмитслужби від 08.08.2007 № 669, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за №967/14234) та Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, які декларуються з поданням вантажної митної декларації в електронному вигляді (наказ Держмитслужби від 26.09.2007 №800, зареєстрований в міністерстві юстиції України 11.10.2007 №1166/14433).

3. Письмово звернутися в митницю за місцем акредитації стосовно включення в реєстр підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування.

4. В разі включення до Реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування, придбати у відповідних фірм-розробників спеціалізоване програмне забезпечення, яке дозволяє виготовляти електронні вантажні митні декларації (далі ЕВМД та інших електронних документів (далі ЕД) в форматі електронного декларування (детальна інформація в мережі Інтернет за адресами: ссылка скрыта, ссылка скрыта, ссылка скрыта).

5. Придбати в акредитованому центрі сертифікації ключів електронний ключ, яким буде здійснюватися електронний цифровий підпис документів. На сьогодні гарантовано підтримуються ключі, що видаються ЗАТ "ІВК" (ссылка скрыта).

6. Облаштувати автоматизоване робоче місце, яке повинно мати підключення до мережі Інтернет та мати власну поштову скриньку, з якої будуть відправлятися повідомлення до Держмитслужби (Департаменту митних інформаційних технологій та статистики) та прийматися від неї зворотні повідомлення.

Що ж отримають суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності від користування послугами «Електронної митниці»? Окрім скорочення часу митного оформлення та проведення усіх фактичних перевірок товарів в єдиний час в єдиному місці, це перш за все – подання митної декларації в електронному вигляді зі свого дому або робочого місця в офісі компанії, незалежно від країни відправлення або ввезення товарів.


Вимоги до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (далі – суб’єкт ЗЕД), до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування, та виконувані ним підготовчі процедури


1.1. Підприємство – суб’єкт ЗЕД має бути включено до Реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування (пп. 1, 2.1 та 2.2 наказу Держмитслужби України від 08.08.2007 №669, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за №967/14234; а також відповідно до вимог наказу Держмитслужби України від 24.03.08 № 260, укласти з митним органом договір про надання посадовим особам митних органів права безперешкодного доступу до фінансових і банківських документів підприємства).

Актуальний Реєстр підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування, розміщено в мережі Інтернет на сайті Держмитслужби України (www.customs.gov.ua) в розділі в розділі “Електронна митниця”, де він постійно оновлюється по мірі внесення нових підприємств до Реєстру.

1.2. Підприємство (суб’єкт ЗЕД) повинно самостійно визначитись та придбати електронний цифровий підпис (далі – ЕЦП) в одного з акредитованих в Україні Центрів сертифікації ключів (далі – ЦСК). Перелік акредитованих ЦСК розміщено на сайті Центрального засвідчувального органу – www.czo.gov.ua .

1.3. Підприємство (суб’єкт ЗЕД) має попередити (офіційним листом) митний орган (митницю, регіональну митницю), в зоні діяльності якого воно знаходиться, про необхідність/бажання та практичну готовність до оформлення ЕВМД (наявність підключення до мережі Інтернет з параметрами, прийнятними для передавання електронних повідомлень великого обсягу, зокрема, повідомлень з приєднаними електронними документами у сканованому вигляді і таке інше, наявність програмного забезпечення для оформлення ЕВМД з ЕЦП від одного з розробників брокерських програм, за допомогою якого можливе формування відповідного повідомлення у форматах, затверджених наказом ДМСУ від 12.03.2009 №220 “Про затвердження специфікацій форматів електронних повідомлень”), а також повідомити про ЦСК, у якого був придбаний ЕЦП.

1.4. Підприємство (суб’єкт ЗЕД) може розпочинати застосування процедур електронного декларування тільки після отримання повідомлення від митного органу, в зоні діяльності якого воно знаходиться, про готовність до застосування процедур електронного декларування та після усного інформування відповідальних працівників Департаменту митних інформаційних технологій та статистики (далі - ДМІТС) про узгодження з митним органом дати початку такого застосування;

Наявність підприємства у вищезазначеному Реєстрі вважається необхідною та достатньою умовою для застосування ним процедури електронного декларування, тобто оформлення ЕВМД і надалі електронної вантажної митної декларації (далі – ЕВМД) без укладання спеціального договору з митним органом. Досвід роботи показав, що наказ Держмитслужби України від 06.12.07 №1028 практично не застосовується, що в подальшому може призвести до його скасування;

1.5. Підприємство (суб’єкт ЗЕД), після отримання повідомлення від митного органу, в зоні діяльності якого воно знаходиться, про готовність до застосування процедур електронного декларування, має надати сертифікат відкритого ключа та сертифікати відповідного ЦСК митному органу, в зоні діяльності якого воно знаходиться, (пп.. 3, 4, 6 розділу 1 Порядку – додатка до наказу ДМСУ від 26.09.2007 №800, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.10.2007 за № 1166/14433 в редакції наказу від 21.07.08 № 796, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2008 р. за №747/15438).


Узагальнений опис технологічного процессу

виконання процедур електронного декларування з використанням ЕВМД та АСМО “Інспектор-2006”

(згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, які декларуються з поданням вантажної митної декларації в електронному вигляді, затвердженого наказом ДМСУ від 26.09.2007 № 800)


1. Декларант (уповноважена посадова особа суб’єкта ЗЕД) з використанням автоматизованого робочого місця брокерського ПЗ оформляє ЕВМД та ЕД, засвідчує їх ЕЦП декларанта та передає митному органу електронною поштою у складі єдиного авторизованого повідомлення, засвідченого ЕЦП, на спеціально визначену адресу електронної пошти Держмитслужби в мережі Internet - edecl_vmd@customs.gov.ua для подальшого оброблення з використанням АСМО „Інспектор-2006”. Зазначена адреса електронної пошти має використовуватися Декларантом виключно для надсилання ЕВМД та ЕД, підписаних ЕЦП.

Для митного оформлення товарів Декларантом подаються ЕД (у вигляді електронного документа визначеного формату або у сканованому вигляді), подання яких визначено законодавством України. Припустимий максимальний обсяг одного такого ЕД – 1.5 МБ.

Декларант може представити ЕД, використання яких для цілей митного контролю та митного оформлення не припиняється після митного оформлення першої партії товарів (далі – довгострокові ЕД), одноразово, у тому числі до подання першої ЕВМД, для їх включення до електронного архіву.

Примітка. Декларант отримуватиме авторизовані повідомлення від АСМО „Інспектор-2006” виключно на ту адресу електронної пошти, з якої Декларант передавав митному органу підготовлені ним ЕВМД та ЕД, засвідчені ЕЦП.


2. Опрацювання ЕВМД має виконуватися у пріоритетному режимі, тобто: ЕВМД, що надійшла на оброблення має вищій пріоритет за паперову ВМД з електронною копією.

АСМО „Інспектор-2006” (Митний орган) приймає ЕВМД і ЕД та здійснює процедури перевірки ЕЦП з використанням програмного забезпечення з метою перевірки цілісності та достовірності єдиного авторизованого повідомлення та кожного приєднаного електронного документа. Документ, не засвідчений ЕЦП, не приймається АСМО „Інспектор-2006” для подальшої перевірки.

При цьому АСМО в автоматичному режимі здійснює такі основні функції: форматно-логічний контроль правильності заповнення ЕВМД та ЕД; аналіз ЕВМД із застосуванням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; формування протоколів прийняття ЕВМД; відображення екранних форм ЕВМД та ЕД; друкування екранних форм ЕВМД та ЕД (виконується вручну при необхідності); збереження прийнятих ЕВМД та ЕД.

2.1. У разі виявлення помилок в ЕВМД та ЕД, АСМО „Інспектор-2006” в автоматичному режимі формує їх перелік та направляє його Декларанту в складі авторизованого повідомлення для їх подальшого опрацювання та усунення.

2.2. У разі безпомилкового проходження форматно-логічного контролю, ЕВМД та ЕД приймаються для оформлення, при цьому ЕВМД присвоюється реєстраційний номер і АСМО „Інспектор-2006” направляє його Декларанту в складі авторизованого повідомлення.


3. Здійснення митних процедур ПМО

3.1. У разі позитивних результатів перевірки, АСМО „Інспектор-2006” формує для посадової особи ПМО протокол, який містить відомості про:

- результати перевірки достовірності ЕЦП декларанта на ЕВМД, ЕД та авторизованому повідомленні;

- результати форматно-логічного контролю ЕВМД та ЕД;

- перелік митних процедур і форм митного контролю, визначених автоматизованою системою аналізу та управління ризиками.

3.2. Посадова особа ПМО після отримання протоколу від АСМО здійснює аналіз результатів контролю, наданих АСМО „Інспектор-2006”, і перевірку ЕВМД за іншими параметрами (характеристиками).

Результати перевірки ЕВМД і митного контролю вносяться до відповідних баз даних АСМО „Інспектор-2006”.

3.3. У разі прийняття за результатами митного контролю рішення про завершення митного оформлення товару за ЕВМД посадова особа ПМО:

справляє суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у порядку, установленому законодавством України;

заповнює графи ЕВМД шляхом внесення за допомогою АСМО визначених Держмитслужбою України відмiток, що свідчать про результати митного контролю та завершення митного оформлення за ЕВМД;

проставляє за допомогою АСМО „Інспектор-2006” відповідні відмітки в ЕД.

3.4. Оформлена ЕВМД направляється Декларанту з використанням АСМО „Інспектор-2006” у складі авторизованого повідомлення.

3.5. У процесі виконання процедур електронного декларування з використанням ЕВМД та АСМО “Інспектор-2006” з боку ПМО формуються та надсилаються до Декларанта у складі авторизованих повідомлень відомості щодо етапу (отримання, оброблення, форматно-логічний контроль тощо) проходження ЕВМД та результатів виконання процедур (протоколи) на певному етапі проходження ЕВМД у ПМО.

Структура та вміст таких авторизованих повідомлень визначено наказом Держмитслужби України від 12.03.09 №220 “Про затвердження Специфікацій форматів електронних повідомлень”. Додатки до цього наказу містять затверджені Специфікації форматів електронних повідомлень АСМО „Інспектор – 2006” на рівні суб’єкт – митний орган, Специфікацію форматів електронних повідомлень АСМО „Інспектор – 2006” для електронного декларування на рівні суб’єкт – митний орган і Специфікацію форматів електронних повідомлень АСМО „Інспектор – 2006” на рівні митний орган – Департамент митних інформаційних технологій та статистики.


Стан підготовки митниці до впровадження процедури електронного декларування

З метою підготовки впровадження системи “Електронна митниця” у митниці проведені підготовчі роботи. Центром сертифікації ключів Держмитслужби України зареєстровано 19 користувачів електронного цифрового підпису, що прийматимуть участь у митному оформленні.

Здійснюється аналіз підприємств і товарів, переміщуваних цими підприємствами через митний кордон України, митне оформлення яких потребуватиме подання митниці мінімальної кількості документів дозвільного характеру, які на сьогодні можуть бути відпрацьовані в експериментальному режимі із прийняттям та оформленням ЕВМД.

Власне, за результатами такого аналізу ми запросили вас, щоб довести інформацію про особливості та етапи впровадження електронного декларування.

Митний орган, в зоні діяльності якого є підприємства – суб’єкти ЗЕД, що включені до Реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування (пп. 1, 2.1 та 2.2 наказу ДМСУ від 08.08.2007 №669, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за №967/14234), має провести попередні підготовчі заходи перед початком практичного використання процедур електронного декларування.

6. Концепція реформування діяльності митної служби України «Обличчям до людей»
   

І. ВСТУП


Україна обрала шлях виходу на траєкторію сталого розвитку через рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності країни і заможності суспільства.

Основними завданнями Уряду наразі є захист інтересів вітчизняного бізнесу на міжнародній арені, сприяння підвищенню інвестиційної привабливості національних підприємств для іноземних партнерів та забезпечення високих соціальних стандартів для населення.

Основною проблемою, вирішення якої є спільним завданням Уряду і національного бізнесу, є покращання умов для зовнішньої торгівлі та залучення інвестицій в національне виробництво. Як зазначається в Програмі економічних реформ Президента України на 2010-2014 рр. „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", „несприятливий бізнес-клімат є основним чинником, що стримує інвестиції, ...а багато міжнародних інвесторів вимушені обережніше ставитись до ризиків країни".

Державна митна служба України є дієвим інструментом в руках Президента України і держави для створення сприятливого клімату у розвитку зовнішньої торгівлі і залучення інвестицій та забезпечення надходжень до державного бюджету. Надання митній службі повноважень правоохоронного органу підвищить її ефективність як інструменту із забезпечення митної безпеки держави.

За час свого функціонування митна служба України запровадила ряд необхідних реформ, але сучасні вимоги і завдання, поставлені Президентом України щодо забезпечення прискореного розвитку національної економіки, необхідності впровадження реформ, орієнтованих на покращення добробуту для людей, потребують переходу до сучасних, інноваційних методів роботи митних органів.

Проведений внутрішній та зовнішній аналіз діяльності митної служби України свідчить про наявність значних ресурсів підвищення ефективності, усталеності та надійності здійснення митної справи. Вони можуть бути використані шляхом застосування новітніх технологій інформаційного митного контролю на основі системи аналізу ризикових ситуацій, централізованого митного оформлення і широкого впровадження пост-аудит контролю.

Зміни у зовнішньому середовищі та актуальні завдання на порядку денному держави роблять необхідною концентрацію митної служби на адмініструванні міжнародної торгівлі з метою сприяння зростанню і розвитку національної економіки, зміщують акценти в її діяльності в бік посилення економіко-регуляторної та інформаційної складових.

Поставлені Президентом України завдання щодо реформи системи державного управління вимагають від митної служби більш чіткого внутрішнього розділення функцій, в першу чергу відокремлення функції надання державних послуг від функцій контролю та управління державним майном.

Ці зміни вимагають формування і застосування нових підходів до здійснення митної справи в Україні та обумовлюють необхідність визначення чітких стратегічних цілей реформування.

Вимоги часу ставлять перед Державною митною службою України низку завдань невідкладного реформування, виконання яких має вивести митну службу на новий рівень якості надання послуг суспільству і бізнесу з одночасним неухильним гарантуванням митних інтересів держави.

Концепція реформи митної служби України «Обличчям до людей» ґрунтується на викладених вище засадах. На її підставі мають бути розроблені і реалізовані чітко визначені імплементаційні заходи з виконання завдань Президента України.


Головна мета Концепції - визначення оптимальної організації митної служби України, спрямованої на підвищення ефективності, надійності та усталеності її діяльності; визначення основних завдань з реформування та модернізації, окреслення орієнтирів і засобів для досягнення стратегічних цілей та очікуваних результатів.


Правову основу Концепції становлять Конституція і закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Державної митної служби України, міжнародні угоди в сфері митної справи, згоду на обов'язковість виконання яких надано Верховною Радою України.


II. ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Сфера відповідальності (сектор державної політики) - реалізація митної політики України (забезпечення митних інтересів та безпеки держави при ввезенні, вивезенні та транзитних переміщеннях її територією товарів і транспортних засобів).

Місія митної служби України: забезпечення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, гарантування безпеки зовнішньої торгівлі та суспільства, захист митних інтересів України.

Обов'язки митної служби:

• надання послуг з митного оформлення;
  
• контроль за безпечністю та відповідністю при здійсненні митної справи;
  
• управління митною інфраструктурою.
  

Функції митної служби:

• економіко-регуляторна (1);
  
• фіскальна (2);
  
• інформаційно-статистична (3);
  
• міжнародно-комунікаційна (4);
  
• контрольно-організаційна (5);
  
• захисна (6).
  

Основні завдання митної служби України:

1. застосування передбачених законодавством заходів митно-тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за дотриманням усіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та громадянами установлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення окремих видів товарів через митний кордон України;
   
2. здійснення в межах повноважень, визначених цим Кодексом, контролю
   за діяльністю підприємств, які надають митні послуги або здійснюють операції з товарами, що переміщуються через митний кордон України чи перебувають під митним контролем;
   
3. ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;
   
4. здійснення судово-експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби України;
   
5. видача сертифікатів про походження та верифікація сертифікатів про походження товарів з України, якщо це передбачено міжнародними договорами;
   

6. контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;
   
7. здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;
   
8. забезпечення справляння митних платежів у межах компетенції, визначеної законами України з питань оподаткування та цим Кодексом;
   
9. здійснення контролю правильності нарахування митних платежів на
   товари після їх митного оформлення (здійснення пост-аудит контролю);
   
10. контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;
    

11. розвиток та впровадження інформаційних та телекомунікаційних
    систем в митній справі, автоматизація митних процедур;
    
12. накопичення інформації щодо здійснення митної справи, її аналіз та розроблення на його підставі рішень щодо вдосконалення митної справи;
    
13. надання послуг з митного контролю та оформлення на підставі електронних документів (електронне декларування);
    
14. здійснення обміну електронними документами та інформацією з іншими державними органами;
    
15. ведення митної статистики та обмін даними митної статистики з митними органами інших країн;
    

16. здійснення міжнародного співробітництва у галузі митної справи, забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;
    
17. обмін попередньою інформацією про товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, з митними органами інших країн, міжнародними та іноземними організаціями;
    
18. залучення зовнішніх ресурсів для забезпечення діяльності митної служби;
    
19. співпраця з бізнесом, створення сприятливих умов для полегшення торгівлі, сприяння транзитові, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
    
20. здійснення зв'язків з громадськістю, забезпечення довіри суспільства до митної служби і послуг, які нею надаються;
    
    21. організація та управління діяльністю митної служби, її органів та структурних підрозділів;
        
    22. управління персоналом та підготовка фахівців з митної справи;
        
    23. запобігання та протидія проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі України, впровадження митної етики;
        
    24. здійснення внутрішнього аудиту діяльності митної служби;
        
    25. управління об'єктами митної інфраструктури, розвиток матеріально-технічного забезпечення митних органів;
        

26. боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
    
27. здійснення, спільно з іншими уповноваженими органами державної влади, заходів щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів, які не відповідають вимогам якості та безпеки;
    
28. аналіз і управління даними щодо ризикових ситуацій та визначення дій на підставі такого аналізу;
    
29. сприяння захисту прав інтелектуальної власності, вжиття заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності;
    
30. збір та аналіз інформації щодо можливих або таких, що відбулись, правопорушеннях в митній справі, з метою їх попередження або реагування на них.
    

III. РЕФОРМА МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ


Принципи реформування.

Митні процедури мають реалізовуватись:

• законно
  
• просто
  
• прозоро
  
• єдинообразно
  
• безпечно
  
• чесно
  
• швидко
  

ЦІЛІ РЕФОРМУВАННЯ митної служби України:

1. Повне дотримання правових норм в митній справі.
   
2. Мінімальний адміністративний тягар на законослухняних суб'єктів.
   
3. Прозоре прийняття рішень в митної справі.
   
4. Однаковість вимог та ставлень до всіх споживачів митних послуг.
   
5. Дієвий захист суспільства від нечесної та нелегальної торгівлі, загроз здоров'ю та моралі громадян, ризиків тероризму, в співпраці з іншими державними органами.
   
6. Доброчесність прийняття рішень в митній справі.
   
7. Мінімальні фінансові та часові витрати на проходження митних процедур.
   

Ключова умова досягнення цілей митної служби України: підтримка балансу між митним контролем та сприянням бізнесу.


Терміни реформування митної служби України:

2010 - 2015 рр.


Завдання реформування митної служби України:

1. Приведення структури митної служби у відповідність до адміністративно-територіального устрою України (цілі 1-7).
   
2. Приведення національного законодавства у митній сфері у відповідність до міжнародних стандартів та Місії митної служби України (цілі 1-2).
   
3. Законодавче та нормативне спрощення процедур митного контролю та митного оформлення (цілі 1-2).
   
4. Спрощення та розширення переліку методів гарантування та сплати податків (цілі 1-2).
   
5. Розвиток застосування принципу «єдиного вікна» та єдиного державного контрольного органу в пункті пропуску (цілі 1-2).
   
6. Розвиток системи «уповноважених економічних операторів» (цілі 1 -2).
   
7. Створення безпаперового середовища надання державних послуг в митній сфері - електронне декларування (цілі 1-7).
   
8. Розширення джерел отримання достовірної митної інформації (цілі 3-4).
   
9. Створення уніфікованих та прозорих правил визначення митної вартості товарів та їх класифікації (цілі 3-4).
   
10. Підвищення прозорості інформації щодо митних процедур та правил (ціль 3).
    
11. Розвиток діалогу і співробітництва з бізнесом (ціль 4).
    
12. Створення дієвої апеляційної системи при митній службі (ціль 4).
    
13. Декриміналізація контрабанди з одночасним посиленням відповідальності за порушення митних правил (ціль 5).
    
14. Автоматизація процедур митного оформлення (цілі 6-7).
    
15. Розвиток системи пост-аудит контролю (цілі 5-7).
    
16. Поширення принципу селективності контролю на основі автоматизованого управління ризиками (цілі 5-7).
    
17. Створення дієвих механізмів профілактики і боротьби з проявами корупції (ціль 6).
    
18. Створення логістично-ефективної технології митного оформлення і контролю за часом здійснення частин митних процедур (ціль 7).
    
19. Розвиток системи захисту прав інтелектуальної власності (ціль 5)
    
20. Розвиток системи управління персоналом і забезпечення дотримання етики поведінки митника (ціль 6).
    
21. Розвиток інфраструктури пунктів пропуску та забезпечення співробітників митних органів сучасними технічними засобами контролю (ціль 7).
    
22. Відокремлення функції надання державних послуг від функції контролю та, функції управління державним майном (цілі 1-7).
    

Очікувані результати реформування митної служби:

• Відповідність нормативно-регуляторної бази Місії митної служби України.
  
• Скорочення кількості державних органів та видів державного контролю на кордоні.
  
• Прозорість прийняття рішень в митній справі.
  
• Мінімізація «людського фактору» при прийнятті рішень в митній справі.
  
• Дієвий захист добропорядних торговців та національних виробників від нечесної конкуренції.
  
• Ефективний захист громадян від неякісних товарів, загроз здоров'ю та безпеці.
  
• Скорочення витрат часу на митний контроль та митне оформлення.
  
• Підвищення рівня керованості митної служби та її готовності до реформи системи державної влади в Україні.
  
• Збільшення транзитного потенціалу України і запобігання переорієнтуванню вантажопотоків на сусідні країни.
  
• Покращення міжнародного іміджу держави.
  

Митна служба України має бути стабільною, ефективною,

гнучкою і компетентною.


Митники повинні служити народу України

чесно, неупереджено, справедливо, надійно, люб'язно й професійно.


Затверджено рішенням Колегії Державної митної служби України

29 жовтня 2010р.

____________