Geum.ru

Озгляду питання про протидію корупції викликана актуальністю проблеми, потребою у збільшенні зусиль щодо протидії корупції та вимогами нормативно-правових актів

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Матеріали до єдиного дня

інформування населення

Полтавщини у квітні 2010 року



Державна політика у сфері боротьби

з корупцією на сучасному етапі розвитку України
Матеріали підготовлено управлінням Державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області спільно з Головним управлінням інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації

Шановні полтавці!


Необхідність розгляду питання про протидію корупції викликана актуальністю проблеми, потребою у збільшенні зусиль щодо протидії корупції та вимогами нормативно-правових актів.

У 2009 році політичну Україну характеризували ті ж самі проблеми, що супроводжували її у попередньому році. Більше того, ситуація тільки погіршилася з огляду на затяжний характер тих кризових явищ у політиці та економіці, які переживала країна. Криза відчувалася і у зростанні кількості та розміру проблем, які доводилося вирішувати органам влади, у збільшенні недовіри громадян до влади, у падінні життєвого рівня більшості громадян, у небезпечно низькому рівні фінансування органів влади. Все це стало причиною зростання рівня корупції.

Аналізуючи проблему корупції в Україні у минулому році та завдання протидії цьому явищу у нинішньому, важливо порівняти українські показники із аналогічними в інших країнах, розкрити причини корупції та визначитися із напрямами антикорупційної роботи на майбутнє. За даними "Трансперенсі Інтернешенел" показник корупції в Україні з року в рік погіршується. У доповіді відзначено, що Україна за рівнем корупції із 180 країн світу Україна займала у 2007 році – 118 місце, у 2008 – 134, у 2009 – 146. Перше місце розділили Данія, Нова Зеландія та Швеція. Останнє місце в рейтингу зайняла Сомалі. Серед колишніх соціалістичних країн найкращі показники мають Словенія, Естонія, Угорщина, Чехія. Аналіз свідчить, що рівень корупції прямо залежить від соціально-економічного розвитку держави, якості законодавства, правової культури населення. Велике значення має якість публічного управління та довіра до нього населення. («Засіваючи» суди доларами громадяни не можуть їх шанувати). Отже, зменшення рівня корупції можливе завдяки цілеспрямованим зусиллям по розвитку економіки, зростанню рівня життя населення, удосконалення законодавства. Це завдання держави, які потрібно реалізувати насамперед на центральному рівні. Разом з тим, значну частину завдань протидії корупції можна реалізувати на місцевому рівні: соціально-економічний розвиток регіону; забезпечення відкритості та прозорості дій органів влади, роз’яснення законодавства.

Ставлення до корупції всередині країни є неоднозначним: від абсолютного неприйняття (серед тих, хто не може скористатись цим привілеєм) до підтримки її як єдиного засобу обійти бюрократичну тяганину і владнати проблеми з вповноваженими органами. Окрім того, масове використання звинувачень у корупції без доказів або з їх наявністю як компромату на бізнесових – з часом політичних – конкурентів, призвело до вироблення у громадськості «корупційного імунітету». З корупцією змирилися, зарахували її як частину менталітету, на який прийнято списувати все.

Окрім корупції, до якої всі звикли, є певні її сезонні різновиди. Наприклад, напередодні виборів модно говорити про політичну корупцію. Під час вступних іспитів – про освітню. Під час епідемій грипу – про медичну. Усі ці теми заслуговують окремого розгляду, особливо зі сторони органів міліції та прокуратури, тому ми зосередимось на корупції адміністративній.

Поняття корупції у загальноприйнятому розумінні цього явища вперше було сформульовано 34-ю Сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1979 р. Фахівцями цієї організації корупцію визначено як «виконання посадовими особами будь-яких дій або ж бездіяльність у сфері виконання їх посадових повноважень за винагороду у всякій формі в інтересах того, хто надає цю винагороду, як з порушенням посадових інструкцій, так і без їх порушення».

Закон України «Про боротьбу з корупцією» трактує корупцію як «діяльність осіб, уповноважених на виконання функції держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, які не передбачаються чинним законодавством».

Фахівці намагаються кваліфікувати корупцію, піддавши це явище певній структуризації:

- хабарництво, пов'язане з функціонуванням чорного ринку, протизаконними фінансовими та майновими операціями, ухиленням від сплати податків, фальсифікацією фінансових документів;

- патронажна система, що виникає, як правило, тоді, коли реалізація незаконних угод концентрується в руках обмеженої кількости осіб або організацій. Діячі, які контролюють патронажні системи, намагаються монополізувати владу аж до встановлення повного контролю за діяльністю леґітимного уряду;

- непотизм (дружба або кумівство) призводить до виникнення несправедливих великих поступок при укладанні угод, призначення родичів на вузлові посади в системі управління, пільгової купівлі власности, доступу до твердих валют тощо;

- кризова корупція – робота великої кількости бізнесменів в умовах ризику, коли предметом купівлі-продажу стають рішення офіційних органів, які можуть призвести до великих політичних зрушень або змін у країні (державні гарантії інвесторам, процес приватизації, принаймні та його частина, що отримала назву прихватизації).

Наявність та процвітання усіх чотирьох типів корупції в Україні є свідченням того, що українська корупція є системною. На відміну від розвинених країн, де корупція часто вражає яку-небудь одну складову частину політики – впливову спілку чи політичну партію, наприклад. Україна ж є менш захищеною (на межі з повною незахищеністю, що є усвідомленою і провокованою) системою інститутів і «охоронними організаціями», що дозволяє більшості тих, хто має «доступ до корумпованого тіла», використовувати його для того, щоб просто вижити, а привілейованій меншості – продовжувати своє збагачення.

За змістом виділяються такі групи безпосередніх причин та умов розвитку корупції:
  • політичні (замкнутість системи управління, її повільний розвиток, відсутність системи виховання патріотичних почуттів, моральних якостей, поверховість у проведенні антикорупційної політики, відсутність державної ініціативи щодо створення громадських формувань, незалежних недержавних структур для зростання активности населення у боротьбі з корупцією);
  • економічні (несприятливий режим діяльности підприємств, відсутність прозорости багатьох економічних процесів і т.п.);
  •  правові (відсутність цілісної системи антикорупційних засобів, невизначеність відповідальности за корупційні діяння, формальний характер чинної системи декларування доходів, неповне визначення суб'єктів, нецілеспрямованість правоохоронних органів щодо виконання правових вимог у виявленні корупційних діянь, викритті винних у їх вчиненні);
  • організаційно-управлінські (відсутність чіткої регламентації діяльности посадових осіб, поширеність у кадровій політиці випадків заміщення посад через знайомство, відсутність механізмів унеможливлення прийняття на службу лідерів і членів злочинних угрупувань, відсутність окремих працівників, що контролювали б цю сферу);
  • соціально-психологічні (нерозвиненість громадянської свідомости, корислива спрямованість державних службовців, професійна та моральна деформація частини керівників, що виявляється у поблажливому ставленні до корупції) та ін.

Варто зазначити і той факт, що, хоча суд не входить у десятку найкорумпованіших інститутів, судова гілка влади у нас є майже підконтрольною виконавчій, що ніяк не сприяє об’єктивності процесів. Слід чітко розмежовувати свідоме порушення законодавства державним службовцем та вчинення дії, яка кваліфікується як корупційна, внаслідок незнання законодавства чи прагнення виконати свої службові обов’язки навіть шляхом незначних, на думку службовця, порушень. Ми повинні створити умови для того, щоб запобігти обом цим випадкам.

За узагальненою інформацією, яку надали управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Полтавській області, Державна податкова адміністрація України в Полтавській області, управління судової адміністрації в Полтавській області та районні державні адміністрації, у 2009 році правоохоронними органами області було складено 103 адміністративних протоколи про порушення Закону України „Про боротьбу з корупцією” в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування (у 2007 р.- 200, у 2008 – 105). У тому числі: стосовно державних службовців органів виконавчої влади 3-4 категорій - 1, 5-7 категорій – 1, посадових осіб місцевого самоврядування - 101 протокол.

За всіма протоколами судами прийняті відповідні рішення, з яких по 76 - накладені адміністративні штрафи. Закрито 27 адміністративних справ. Із них: за відсутністю складу правопорушення - 13; у зв’язку з закінченням строків адміністративного стягнення - 5; за малозначимістю вчиненого адміністративного правопорушення - 9. У 2009 році осіб, звільнених на підставі судового рішення, не було. Як показує аналіз реагування органів місцевого самоврядування на судові рішення про притягнення посадових осіб місцевого самоврядування до адміністративної відповідальності за порушення вимог ЗУ „Про боротьбу з корупцією”, поки що вони обмежуються протокольними попередженнями про недопущення подібних випадків.

Протягом 2009 року обласною державною адміністрацією та Управлінням державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області (далі – Управління) здійснено комплекс організаційно-профілактичних заходів, спрямованих на попередження і недопущення корупційних проявів серед держслужбовців органів виконавчої влади та посадових осіб місцевого самоврядування. Посилено практику співпраці в проведенні антикорупційної роботи обласної державної адміністрації, Прокуратури області, Управління державної служби, управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в Полтавській області, управління Служби безпеки України в Полтавській області та Державної податкової адміністрації в Полтавській області. Прикладом може бути щомісячне спільне проведення прямих телефонних ліній «Суспільство проти корупції», кущових семінарів для посадових осіб місцевого самоврядування, аналітична робота тощо.

Посилилася інформаційна робота. З одного боку, органами виконавчої влади області удосконалюються умови для оперативного і прямого інформування влади щодо корупційних проявів. З іншого боку, проводиться робота по інформуванню населення. На офіційному веб-сайті облдержадміністрації вже третій рік функціонує рубрика „Запобігання проявам корупції”, де розміщена та систематично поновлюється інформація, що свідчить про загальний стан антикорупційної роботи, яку проводять органи виконавчої влади області. Протягом 2009 року двічі було зроблено аналіз аналогічних рубрик на веб-сторінках районних державних адміністрацій. Він засвідчив, що скрізь ці рубрики вміщують в себе визначений облдержадміністрацією обов’язковий мінімум інформації антикорупційної тематики.

Матеріали антикорупційної тематики оприлюднюються також Управлінням державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області, обласним комунально-інформаційним агентством „Новини Полтавщини” та обласними засобами масової інформації в рубриках: „Закон і ми”, „Людина і закон”, „Правопорядок”, „За гранню закону”, „Афера”, „До редакції звернулися” тощо. В ефірі ПОДТРК „Лтава” щотижня виходять два сюжети з правових проблем (у т.ч. тема корупції). На радіо запроваджено щомісячну передачу «Державна служба: день за днем»

Слід відзначити також публікації антикорупційної тематики у журналі „Полтавський регіон: на пульсі держави” та газеті „Правовий вісник”, що видається в рамках обласної програми правової освіти населення.

Значна робота проводилася з державними службовцями. Протягом 2009 року було проведено 527 семінарів антикорупційного спрямування. Окрім цього в Полтавському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій щоквартально проводились навчання за програмою тематичних, постійно діючих семінарів „Правові заходи боротьби з корупцією в Україні”, а також читались лекції в рамках професійних програм та організовувались короткотермінові семінари антикорупційної тематики. Всього цими видами навчання у 2009 році було охоплено 323 держслужбовці органів виконавчої влади області та 266 посадовців місцевого самоврядування.

Обласною радою спільно із Управлінням державної служби організовано проведення проведення кущових семінарів з антикорупційної тематики для сільських, селищних голів та секретарів цих рад.

Аналіз свідчить про необхідність продовження такої роботи. Слід взяти до уваги динаміку процесу удосконалення нормативно-правової бази. Нормативно-правову основу з питань запобігання та протидії корупції складають Конституція України, Закони України “Про боротьбу з корупцією”, “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Указ Президента України “Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” та інші нормативно-правові акти антикорупційного законодавства.

У червні 2009 року Верховна Рада України ухвалила пакет нових антикорупційних законів: Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції", Закон України "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень", Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо відповідальності за корупційні правопорушення", які набули чинності з 18.07.2009 р. і повинні були вступити в силу з 01 квітня 2010 року. З цієї дати втрачає чинність Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р. Проте Верховна Рада України прийняла рішення про перенесення дати введення цих законів в силу спочатку на 1 квітня 2010 р., потім на 1 січня 2011 року.

У грудні 2009 року Кабінетом Міністрів України прийнято ряд підзаконних нормативних актів у сфері протидії корупції, які регулюють основні положення Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції". На виконання постанови Кабінету міністрів України від 08.12.2009 № 1337 "Про затвердження Порядку передачі подарунків, отриманих під час проведення офіційних заходів" Головдержслужбою України розроблено Примірне положення про комісію з питань оцінювання вартості, вирішення питання щодо можливості використання, місця та строку зберігання подарунку отриманого уповноваженою особою під час проведення офіційних заходів.

У березні 2010 року Президент України Віктор Янукович затвердив персональний склад Національного антикорупційного комітету. Відповідний указ оприлюднений на сайті глави держави. Президент обіцяє при потребі попросити парламент наблизити час вступу у дію антикорупційних законів.

Сьогодні стоїть завдання проведення роз’яснювальної роботи у всіх органах державної виконавчої влади. Нова культура управління повинна впроваджуватися в області шляхом комплексу заходів. Серед них антикорупційне спрямування мають Всеукраїнських конкурс «Приязна адміністрація», впровадження системи управління якістю та надання адміністративних послуг згідно передбачених характеристик, забезпечення етики в органах влади, впровадження системи електронного урядування та подолання адміністративних бар’єрів. Аналіз свідчить, що значна частина корупційних проявів викликана недостатнім рівнем фінансування та матеріального забезпечення діяльності органів влади. Частково проблему можна вирішувати за рахунок місцевих ресурсів. Потрібно також посилити роботу по координації дій правоохоронних органів у протидії корупції та підготовці їх до діяльності в нових умовах.