Geum.ru

Кредитні відносини між нбу І комерційними банками

Вид материалаДокументы

Содержание


Рефінансування банків
Економічна сутність
На мікроекономічному рівні
2. Короткострокові й середньострокові кредити для рефінансування банків
Тендер із підтримання ліквідності банків
Кількісний тендер
Процентний тендер
3. Рефінансування банків шляхом викуплення державних цінних паперів
Пряме РЕПО
Процентні витрати
Відкритий ринок
4. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків
Подобный материал:




КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ МІЖ НБУ І КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

1. Сутність і види кредитування центральним банком діяльності комерційних банків

2. Короткострокові й середньострокові кредити для рефінансування банків

3. Рефінансування банків шляхом викуплення державних цінних паперів

4. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків

1. Сутність і види кредитування центральним банком діяльності комерційних банків

Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто, тільки він здатний задовольнити зростаючу потребу економіки в кредит-них ресурсах. Центральний банк здійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитує банки на їх прохання у випадках тимчасової нестачі ресурсів.

Рефінансування банків – операції з надання кредитів Національним бан-ком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Кредитування в останній інстанції запобігає виникненню ланцюгового ефекту – поширення кризи від комерційних банків, що тимча­сово мають нестачу ліквідності, на фінансово стійкі банки, а також запобігає втраті довіри населення до надійності банківської системи в цілому.

Одначе доступ до цих кредитів є обмеженим і залежить від багатьох чинників, основними з яких є такі: стан грошово-кредитної сфери країни та фінансовий стан комерційного банку, який звертається по кредит.

Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає в тому, що через кредитування банківських установ: здійснюється емісія грошей в обіг та збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці.

На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють:

- підтримці необхідного ступеня ліквідності комерційних банків;

- зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій;

розширенню обсягу кредитування клієнтів банків.

2. Короткострокові й середньострокові кредити для рефінансування банків

Одним з основних механізмів рефінансування банків, що застосовується Національним банком протягом останніх років, є короткострокове та середньо-строкове кредитування банків. Воно здійснюється проведенням тендерів із підтримання ліквідності.

Тендер із підтримання ліквідності банків – це форма задоволення попиту на кошти під час рефінансування, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності. Національний банк України здійснює рефінансування банків строком до 14 днів і до 365 днів проведенням кількісного або процентного тендера.

Кількісний тендер – тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування.

Процентний тендер – тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного креди- І ту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит.

3. Рефінансування банків шляхом викуплення державних цінних паперів

Одним із засобів рефінансування комерційних банків під заставу державних цінних паперів є проведення операцій РЕПО. Національний банк України може проводити з комерційними банками операції прямого або зворотного РЕПО згідно з визначеними вимогами і укла­деними договорами на визначену суму та строк.

Пряме РЕПО – це кредитна операція, що ґрунтується на двосто­ронній угоді між Національним банком та банком про купівлю Національним банком державних цінних паперів із портфеля банку або іноземної валюти (перша частина угоди РЕПО) з подальшим зобов’язанням банку викупити державні цінні папери або іноземну валюту (друга частина угоди РЕПО) за обумовленою ціною на обумовлену дату. Зворотне РЕПО – це депозитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між Національним банком та банком про продаж Національ-ним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов’язанням зворотного їх викупу в банків за обумов­леною в договорі ціною та на обумовлену дату.

Національний банк може здійснювати такі види операцій РЕПО, але не більше ніж на 30 календарних днів:

- відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов’яз-ковим повідомленням за два робочі дні про дату завершення дії цього договору);

- строкове РЕПО (строк операції чітко визначений). Процентний дохід (витрати) обумовлений та є фіксованим на час проведення цієї операції;

Процентний дохід за операціями РЕПО – це дохід, якого отри­мує покупець державних цінних паперів або іноземної валюти (той, хто надає кошти в національній валюті), у разі здійснення операції РЕПО, що визначається як різниця між ціною зворотного продажу (викупу) державних цінних паперів або іноземної валюти та ціною їх купівлі.

Процентні витрати – це витрати продавця державних цінних паперів або іноземної валюти (того, хто отримує кошти в національній валюті) у разі здійснення операції РЕПО, які визначаються як різниця між ціною зворотної купівлі державних цінних паперів або іноземної валюти і ціною їх продажу.

Відкритий ринок – ринок, на якому операції з купівлі-продажу цінних паперів здійснюються між особами, що не є первинними кре­диторами й позичальниками, і кошти внаслідок продажу цінних папе­рів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента, а також операції з рефінансування.

Кредит рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик може надаватися банкові, якщо:

- облігації підприємств, облігації місцевих позик випущені або переведені в бездокументарну форму та вільно обертаються на фондовому ринку;

- облігації підприємств, облігації місцевих позик обліковуються на балансі банку не менше ніж один місяць і не обтяжені будь-якими іншими зобов’язаннями.

Національний банк здійснює рефінансування банків:

- під забезпечення державних цінних паперів у розмірі до 100 процентів від балансової вартості державних цінних паперів з урахуванням процентів за користування кредитом і пені;

- під забезпечення векселів, подвійних складських свідоцтв строком до 14 днів у розмірі до 80 % від балансової вартості врахованих векселів або подвійних складських свідоцтв, строком до 365 днів у розмірі до 70 % з урахуванням процентів за користування кредитом, % пені та збитків;

- під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю строком до 14 днів у розмірі до 30% від суми кредиту, наданого банком позичальникові, строком до 365 днів у розмірі до 20 % з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків;

- під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик строком до 14 днів у розмірі до 70 % від їхньої балансової вартості, строком до 365 днів – у розмірі до 60 % з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та збитків.

4. Досвід центральних банків зарубіжних країн з кредитування комерційних банків

Суб’єктами рефінансування у більшості країн світу найчастіше є лише комерційні банки. При цьому кредити надаються фінансово стабільним комер-ційним банкам, що мають лише тимчасові фінансові труднощі (максимальний термін надання кредитів рефінансування у більшості країн становить один рік, при цьому більшість кредитів надається терміном до одного місяця). Кредити рефінансування центрального банку прийнято класифікувати залежно від:

а) форми забезпечення: облікові та ломбардні;

б) термінів використання: короткострокові (від одного до кількох днів) та середньострокові (від місяця до року);

в) методів надання: прямі кредити та кредити, що надаються через аукціон;

г) цільового характеру: коригувальні та сезонні кредити.