Роль іноземних інвестицій

Вид материала

Документы

Содержание Форми руху капіталу та інвестицій Реальні інвестиції Фінансове інвестування У загальному випадку інвести­ційна діяльність містить у собі такі етапи Інвестиційна стратегія та перспективна спрямованість інвестиційної діяльності Мал. 1.2. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії підприємства (фірми) Основними критеріями оцінки розробленої інвестиційної стратегії фірми (підприємства) є

Подобный материал:

• Іноземні інвестиції як чинник економічного розвитку в Україні Анотація, 192.98kb.
• Залучення прямих іноземних інвестицій в економіку Чернівецької області, 38.2kb.
• Розділ 1 теоретичні основи залучення прямих іноземних інвестицій, 680.55kb.
• Про державну реєстрацію іноземних інвестицій, 39.46kb.
• Інформація про залучення прямих іноземних інвестицій у Чернівецьку область станом, 19.87kb.
• Дипломна робота стан І перспективи розвитку банківського сектору україни шляхом залучення, 146.07kb.
• Іноземних інвестицій в Україну повідомляємо, 74.67kb.
• Пропозиції до Карти економічних реформ Сумської області робочої групи сталого економічного, 796.3kb.
• Вплив іноземних інвестицій на банківську сферу україни: позитивні І негативні сторони, 628.56kb.
• Міська програма залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у м. Миколаїв на 2007-2011, 73.1kb.

ФОРМИ РУХУ КАПІТАЛУ ТА ІНВЕСТИЦІЙ

За об'єктами інвестиційної діяльнос­ті інвестиції поділяються на два основних класи: реальні та фінансові. Останнім часом виділяють також інвестиції у людський капітал.

Реальні інвестиції забезпечують приріст дійсного (фізичного) капіталу. Реальне інвестування означає організа­цію виробничого процесу, тобто створен­ня (придбання, будівництво і т. ін.) ви­робничих потужностей та найом робочої сили.

Фінансове інвестування, на від­міну від реального, не передбачає обо­в'язкового створення нових виробничих потужностей та контролю за їх експлуа­тацією. Як правило, фінансовий інвестор у сучасних умовах не бере участі в управлінні дійсними, реальними актива­ми, покладаючись у цьому на фахівцїв-менеджерів.

Існує також поняття "споживчі ін­вестиції". У деяких зарубіжних еконо­мічних джерелах цей термін застосову­ється для позначення вкладень спожива­чів у товари тривалого користування або в нерухомість. По суті, даний об'єкт вкла­день споживачів не відповідає поняттю інвестицій, оскільки не передбачає одер­жання прибутку та зростання капіталу. Ці вкладення доцільно розцінювати як форму заощаджень. Разом з тим, вкладення в нерухомість можуть набуває й інвестиційних рис. Наприклад, при високих темпах інфляції зростають заощадження, тобто зростає грошова оцінка нерухомості та товарів тривалого користування. Деякі такі вкладення можуть приносити прибуток за умови використання рухомого та нерухомого майна з комерційною метою (здача квартири в оренду і т. ін.).

Відмінності між двома основними видами інвестицій — реальними та фінансовими - розкриваються тільки в процесі їх руху, в процесі інвестиційної діяльності.

У загальному випадку інвести­ційна діяльність містить у собі такі етапи: формування нагромаджень -вкладення ресурсів (інвестування) -одержання прибутку. Отримання достат­нього прибутку та приросту капіталу є цільовою установкою інвесторів. Згідне з метою інвестиційної діяльності, фірма у ринкових умовах вирішує три типи інвестиційних завдань: по-перше, вибір інвестиційних проектів та розміщення капіталів згідно з обраними проектами; по-друге, оптимізацію або безперервне коригування капітальної структури фірми шляхом залучення дже­рел зовнішнього фінансування (емісія цінних паперів, кредити банків) та, по-третє, формування нагромаджень та роз­поділ дивідендів, оптимізацію пропорцій між інвестиціями та дивідендами. Мето­ди вирішення вказаних завдань і визнача­ють усі показники процесу інвестування (основного етапу інвестиційної діяльнос­ті) кожної конкретної фірми.

В основі інвестиційної діяльності лежать перетворення Інвестицій, що пос­тійно повторюються: приріст нагромад­жень - витрати - приріст капітального майна - прибуток - інвестиції (нагромад­ження).

Постійне відтворення даного лан­цюжка перетворень являє собою круго­обіг інвестицій. Проте в кругообігу виробничих (реальних) та фінансових ін­вестицій існують особливості.

Кругообіг виробничих інвестицій, поділяючись на окремі стадії, породжує кругообіг фінансових інвестицій. Круго­обіг фінансових інвестицій виявляє зво­ротний вплив на кругообіг реальних ін­вестицій. У кінцевому підсумку це при­водить до злиття, неподільності потоків виробничих та фінансових інвестицій за межами даного підприємства, на локаль­них та національних ринках капіталів. Для більшої ясності кругообіг інвестицій показано у схематичному вигляді на мал. 1.1.


Сфера обміну - ринок Сфера виробництва




Мал. 1.1. Схема кругообігу виробничих інвестицій


Як видно з малюнка, виділяються та­кі основні етапи руху інвестицій або ін­вестиційного процесу: по-перше, реаліза­ція інвестиційного попиту (нагромаджен­ня), тобто процесу створення виробни­чих потужностей; по-друге, процес ви­робництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг); по-третє, реалізація продукції, одержання прибутку; по-четверте, розподіл прибут­ку, формування інвестиційного попиту. Сукупність вказаних стадій руху інвести­цій представляє собою їх кругообіг. Зі схеми також видно, що інвестиційна ді­яльність відбувається як у сфері виробни­цтва, так і у сфері обігу (обміну). У сфері виробництва інвестиційна діяльність яв­ляє собою створення нових інвестицій­них товарів, що мають матеріально-речо­ву форму. Зазначена інвестиційна ді­яльність входить до складу кругообігу інвестицій конкретного підприємства тільки за умови її здійснення для влас­них виробничих цілей. Якщо ж нові ін­вестиційні товари виробляються для ін­ших економічних суб'єктів, то це різно­вид основної діяльності фірми.

4. ІНВЕСТИЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інвестиційна діяльність будь-якої фірми (підприємства) являє собою трива­лий процес і тому повинна здійснюватись з урахуванням певної перспективної спрямованості. Формування напрямків цієї діяльності, системи її довгострокових цілей та вибір найефективніших шляхів їх досягнення з урахуванням перспекти­ви являє собою процес розробки ін­вестиційної стратегії.

Розробка інвестиційної стратегії під­приємства (фірми) знаходить свою по­дальшу конкретизацію в процесі розроб­ки тактики управління шляхом форму­вання інвестиційного портфеля фірми. На відміну від інвестиційної стратегії формування інвестиційного портфеля є середньостроковим управлінським про­цесом, здійснюваним у межах стратегіч­них рішень та поточних фінансових мож­ливостей підприємства (фірми). У свою чергу процес тактичного управління ін­вестиційною діяльністю знаходить своє найбільш детальне завершення в опера­тивному управлінні реалізацією окремих інвестиційних програм та проектів. Та­ким чином, розробка інвестиційної стра­тегії є тільки першим етапом процесу управління інвестиційною діяльністю підприємства (фірми).

Розробка інвестиційної стратегії під­приємства (фірми), хоча в основному й орієнтована на довгострокові цілі (на пер­спективу 3-5 років), містить також окре­мі середньострокові (1-2 роки) та корот­кострокові (до 1 року) елементи, які зрештою ведуть до вироблення конкрет­них управлінських рішень при формуван­ні інвестиційного портфеля та реалізації інвестиційних програм і проектів.

Інвестиційна стратегія є одним з го­ловних факторів забезпечення ефективного розвитку підприємства (фірми) згід­но з обраною ним загальною економіч­ною стратегією.

Методологія процесу формування інвестиційної стратегії підприємства (фірми), розроблена доктором економічних наук, професором І. А. Бланком, наво­диться на мал. 1.2.

Початковим етапом розробки ін­вестиційної стратегії підприємства (фір­ми) є визначення загального періоду її формування. Цей період залежить від ряду умов.

Головною умовою визначення пе­ріоду формування інвестиційної стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку, зокре­ма. В умовах теперішнього нестабільного (та - на окремих напрямках - не передбачуваного) розвитку економіки країни цей період не може бути надто тривалим та в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід відзначи­ти, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн з розвиненою ринковою економікою розробляється на період 10-15 років).

Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії фір­ми є її галузева приналежність. Результа­ти обстеження окремих компаній США показують, що найбільший період (понад 10 років) характерний для розробки ін­вестиційної стратегії так званими інституційними інвесторами (інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями і т. ін.); менший період (5-10 років) харак­терний для компаній та фірм, що здійс­нюють свою діяльність у сфері виробни­цтва засобів виробництва та у видобув­них галузях промисловості; ще більш ко­роткий період (3-5 років) характерний для компаній та фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва спо­живчих товарів, роздрібної торгівлі та по­слуг населенню. Очевидно, і в наших умовах таку галузеву диференціацію се­реднього періоду формування інвестицій­ної стратегії слід вважати доцільною.

Мал. 1.2. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії підприємства (фірми)


Однією з важливих умов визначен­ня періоду формування інвестиційної стратегії є також розмір підприємства (фірми). Інвестиційна діяльність великих компаній звичайно прогнозується на більш тривалий період.

Формування стратегічних цілей ін­вестиційної діяльності повинно виходити передусім із системи цілей загальної стратегії економічного розвитку. Ці цілі можуть бути сформовані у вигляді забез­печення приросту капіталу; зростання рівня прибутковості інвестицій та суми доходу від інвестиційної діяльності; змін пропорцій у формах реального та фінансового інвестування; змін технологічної та відтворювальної структури капіталь­них вкладень; змін галузевої та регіональ­ної спрямованості інвестиційних програм і т. ін.

Основними критеріями оцінки розробленої інвестиційної стратегії фірми (підприємства) є:

• узгодженість інвестиційної стратегії фірми із загальною стратегією її еконо­мічного розвитку;
  
• внутрішня збалансованість інвестицій­ної стратегії;
  
• узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем;
  
• можливість реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурс­ного потенціалу;
  
• прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії;
  
• результативність інвестиційної стратегії.
  

Одним з найефективніших шляхів реалізації стратегічних цілей інвести­ційної діяльності є розробка стратегічної спрямованості інвестиційної діяльності, яка базується на системі цілей цієї діяль­ності. У процесі розробки послідовно ви­значаються: співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспек­тивного періоду; галузева та регіональна спрямованість інвестиційної діяльності.