Geum.ru

Міністерство праці та соціальної політики україни державна установа науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин мінпраці україни праця та зайнятість осіб з інвалідністю в україні національна доповідь київ

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23

Вступ



За даними Міжнародної організації праці в усьому світі ті чи інші можливості обмежені приблизно у 650 млн. людей, або у кожної десятої людини. Із них приблизно 470 млн. осіб перебуває у працездатному віці. Ця соціальна група суспільства, на відміну від інших людей, часто-густо характеризується високим рівнем бідності та безробіття. Їх соціальна ізоляція та виключення із сфери праці обходиться світовій спільноті в 1,37-1,94 трлн. дол. США у вигляді щорічних втрат внутрішнього валового продукту1. Таким чином, забезпечення людей із обмеженими можливостями гідною працею має як соціальне, так і економічне значення.

Пріоритетним напрямом державної соціально-економічної політики розвинутих країн світу останнім часом є всебічне сприяння громадянам з обмеженими можливостями в реалізації їх невід'ємного права на продуктивну працю в умовах свободи, рівності, безпеки та почуття власної гідності. Обраний розвинутими країнами курс на забезпечення зайнятості осіб з обмеженими можливостями забезпечив досягнення певних позитивних результатів – рівень їх трудової зайнятості суттєво підвищився, наприклад, сягнувши 29,0% від загальної чисельності працездатних інвалідів у США, 40,0% – у Великій Британії, 55,0% – в Італії, 60,1% – у Швеції2.

В Україні інтеграція в суспільство людей з обмеженими можливостями за останні 5 років стала одним із пріоритетів державної політики. У контексті цієї політики зайнятість інвалідів стала розглядатися не тільки як ключовий елемент їх соціальної інтеграції та забезпечення економічної незалежності, але й як основна можливість досягнення ними соціальної рівності.

Проблема забезпечення зайнятості осіб з обмеженими можливостями в Україні стає особливо актуальною у зв'язку з тим, що ці люди складають постійно зростаючу групу суспільства. На сьогодні чисельність інвалідів в Україні складає 2,66 млн. осіб. Майже кожен 18-й наш співвітчизник – інвалід, тобто людина, яка потребує допомоги та підтримки від держави не тільки в грошовому еквіваленті, а, перш за все, допомоги у створенні умов для інтеграції в економічне та суспільне життя. У 2008 році частка осіб з обмеженими можливостями у загальній структурі населення України складала 5,7%. У середньому понад 200 тис. осіб вперше визнаються інвалідами, більшість з них – це люди у працездатному віці.

Чисельність зайнятих осіб з обмеженими можливостями в Україні із року в рік збільшується. Так, якщо у 2006 році чисельність працюючих інвалідів становила 354,1 тис. осіб, або 14,9% від чисельності інвалідів у працездатному віці, то у 2008 році – 540,3 тис., що становило 20,3% загальної чисельності інвалідів, або 38,0% чисельності інвалідів працездатного віку3. Разом з тим, на протязі багатьох років частка працюючих інвалідів у складі всього зайнятого населення в Україні складає лише 2,6%, що свідчить про їх вкрай низьку трудову активність.

Виходячи з того, що люди з обмеженими можливостями у порівнянні з повністю працездатними людьми характеризуються більш високим рівнем безробіття та низьким рівнем доходів, що спричиняє їх бідність, забезпечення їх зайнятості набуває особливого значення в період економічної кризи в Україні.

За останні п'ять років в Україні зроблено реальні та значущі кроки щодо гармонізації вітчизняного законодавства у сфері професійної реабілітації та зайнятості інвалідів до міжнародних стандартів. Професійна реабілітація та працевлаштування інвалідів у контексті цих законів розглядається як основний засіб створення умов для гідного життя інвалідів, забезпечення рівності їх прав. Це дозволило змінити підходи щодо ролі осіб з обмеженими можливостями в економічному та соціальному житті суспільства, визначити ефективні методи та заходи щодо забезпечення їх зайнятості у відповідності до їх можливостей і потреб, створити умови для включення їх до сфери праці, зокрема:

за 2004-2008 роки:
  • удосконалено вітчизняне законодавство щодо реабілітації, професійного навчання та працевлаштування осіб з обмеженими можливостями;
  • формується інформаційна база у вигляді Централізованого банку даних з проблем інвалідності, що містить дані про характер та причини інвалідності, освітній та професійний рівень інвалідів, дітей-інвалідів, склад сім'ї, рівень доходів, потребу і забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, протезно-ортопедичними виробами, виробами медичного призначення, послугами з реабілітації, спеціальним автотранспортом, санаторно-курортним лікуванням тощо;
  • створено діючу систему реабілітації інвалідів на основі прийнятого у 2005 році Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та державних програм професійної реабілітації та трудової зайнятості інвалідів на 2001-2005 рр. та на період до 2011 року, діяльність яких спрямовано на забезпечення якнайшвидшого включення осіб з обмеженими можливостями до економічного та суспільного життя;
  • впроваджено нові форми та методи професійної та соціально-трудової реабілітації інвалідів, спрямовані на забезпечення інтеграції інвалідів до суспільного та трудового життя;
  • створено діючу систему професійної підготовки та перепідготовки інвалідів, яка включає в себе розгалужену систему реабілітаційних установ, професійно-технічних навчальних закладів системи Мінпраці України та вищих навчальних закладів Міносвіти України;
  • розроблено механізм забезпечення працевлаштування інвалідів, який передбачає професійну реабілітацію та професійне навчання інвалідів; організацію надання інвалідам державною службою зайнятості усіх видів соціальних послуг, якими користуються громадяни України; установлення роботодавцям нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та створення для них робочих місць за кошти адміністративно-господарських санкцій, які сплачуються роботодавцями, що не виконують цих нормативів, тощо.

Завдяки прийнятим державою на законодавчому та виконавчому рівнях заходам щодо забезпечення інтеграції інвалідів до суспільного та трудового життя, значно збільшилася чисельність працюючих інвалідів в Україні. Так, за станом на 01.01.2009 року вона становила 540365 осіб, що складає 20,3% від загальної чисельності інвалідів. В середньому в Україні працює кожна п'ята особа з особливими потребами. Чисельність інвалідів, які користувалися послугами державної служби зайнятості, збільшилася з 8266 осіб у 2004 році до 30992 особи у 2008 році, або майже у 4 рази. Кількість вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, поданих роботодавцями до державної служби зайнятості, збільшилася з 2043 одиниці (за станом на 01.01.2004р.) до 13783 одиниці (за станом на 01.01.2008р.), або майже у 7 разів. Чисельність інвалідів, які проходили професійне навчання за сприянням державної служби зайнятості, збільшилася з 274 осіб у 2004 році до 2692 осіб у 2008 році, або у десять разів. Чисельність інвалідів, працевлаштованих за сприянням державної служби зайнятості, збільшилася з 3595 осіб у 2004 році до 10222 осіб у 2008 році, або майже у три рази.

Разом з тим, у сфері забезпечення зайнятості інвалідів та їх працевлаштування ще багато невирішених проблем.

Ці проблеми можна орієнтовно розділити на такі складові:
  • забезпечення рівних умов та дотримання прав інвалідів у сфері праці та зайнятості; вдосконалення вітчизняного законодавства щодо працевлаштування та зайнятості інвалідів в частині антидискримінаційних норм по відношенню до людей з інвалідністю;
  • розвиток та поширення інтегрованої та інклюзивної форм освіти та професійного навчання інвалідів;
  • забезпечення можливості безперешкодного отримання реабілітаційних послуг та професійного навчання за місцем проживання інваліда;
  • удосконалення інформаційної бази щодо обліку працездатних та працюючих інвалідів та інвалідів, які бажають працювати;
  • удосконалення механізму стимулювання роботодавців до створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та механізму стимулювання інвалідів до участі у трудовому житті;
  • підвищення мотивації інвалідів до праці, використання нових форм та режимів праці для інвалідів (соціальні кооперативи, гнучкі форми та режими праці, надомна праця тощо);
  • створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до усіх сфер життєдіяльності.

Національну доповідь "Праця та зайнятість осіб з інвалідністю в Україні" підготовлено у відповідності до указу Президента України від 18.12.2007р. №1228/2007 "Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями" та доручення Кабінету Міністрів України від 24.06.2009р. №2700/0/3-09.

Ця доповідь є офіційним документом, мета підготовки якого полягає у здійсненні оцінки стану зайнятості та умов працевлаштування інвалідів, виявлення позитивних зрушень за останні 5 років, висвітлення існуючих проблем та визначення напрямів удосконалення діючих законодавчої та виконавчої практики з цих питань.

У Національній доповіді:
  • розглянуто державну політику щодо працевлаштування та зайнятості осіб з інвалідністю;
  • проаналізовано стан та структуру інвалідності в Україні;
  • дано оцінку сучасного стану професійної реабілітації, фахової та професійної освіти інвалідів;
  • проаналізовано становище інвалідів на ринку праці, їх зайнятість на відкритому ринку праці, робочі місця на якому відкриті і для осіб, які не мають інвалідності, і для осіб з інвалідністю, та на захищених робочих місцях;
  • визначено бар'єри на шляху працевлаштування інвалідів та проблеми їх зайнятості;
  • запропоновано заходи щодо забезпечення умов для інтеграції інвалідів до суспільного та трудового життя, забезпечення їх прав у сфері праці та зайнятості та захист від дискримінації.

Національна доповідь "Праця та зайнятість осіб з інвалідністю в Україні" призначена для забезпечення центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій інвалідів, відповідних міністерств та відомств, Державного центру зайнятості, реабілітаційних та навчальних установ, а також населення України об'єктивною систематизованою аналітичною інформацією про працю та зайнятість осіб з інвалідністю в Україні, проблеми з цих питань та перспективи досягнення рівних можливостей для інвалідів в економічному та суспільному житті країни, забезпечення їх прав на вільно обрану зайнятість, яка відповідає їх кваліфікації, інтересам та здібностям та забезпечує їх економічну незалежність.

Національну доповідь підготовлено фахівцями ДУ НДІ соціально-трудових відносин Мінпраці України (к.е.н. С. Мельник, Г. Гаврюшенко, П. Коропець та ін.) та Департаменту у справах інвалідів Мінпраці України (О. Полякова, П. Ждан, С. Братинова та ін.)