Національна академія наук україни

І. Найважливіші досягнення в галузі природничих, соціогуманітарних та технічних наук

З напряму «Узагальнення історичного досвіду, довгостроко­вих тенденцій, закономірностей, проблем розвитку науки в Україні у контексті розвитку світової науки» досягнуто наступних основних результатів:

• На основі системного дослідження розвитку вітчизняної науки та її впливу на розвиток економіки виявлено і детально описано кількісні та якісні зміни, які сталися в науково-технічному потенціалі за роки незалежності України, а також основні фактори, що мали найбільший вплив на ці зміни. Показано, зокрема, що домінування в структурі економіці низькотехноогічних галузей є головною причиною невостребуваності наукових результатів, внаслідок чого продовжує скорочуватися чисельність дослідників (за 10 років – більш ніж на 67 тис.осіб), питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП (з 1,34% в 1995 р. до 1% в 2006 р.), погіршилась структура фінансування НДДКР за рахунок скорочення обсягів фінансування прикладних досліджень, критично застаріла експериментальна база досліджень, творчий потенціал значної частини вітчизняних науковців використовується не на потреби української економіки, скорочується кількість підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність (в 2006 р. вони становили лише 11,2%) (д.е.н., проф. Маліцький Б.А., д.е.н., с.н.с. Попович О.С., д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., д.е.н., с.н.с. Єгоров І.Ю.).
  
• Розроблено критерії відбору персоналій до бібліографічного словника «Провідні вчені НАН України», складено словник, - загальна більшість бібліографічних довідок, низка з яких введена в науковий обіг вперше, зокрема – Л.Й. Кордиша, Л.Я. Штрума (д.ф.-м.н., проф. Храмов Ю.О., к.т.н Хорошева С.А., к.ф.-м.н. Литвинко А.С., д.м.н., проф. Дупленко Ю.К., к.і.н. Гармасар В.Г., к.і.н., докторант Романець О.В.).
  
• Вперше ідентифіковано і досліджено становлення та розвиток ряду наукових шкіл, створених видатними українськими вченими, зокрема Амосовим М.М., Юхновським І.Р., Пелетмінським С.В. Встановлено їх персональний склад, спектр досліджень, наукові пріоритети їх досягнень. Виявлено раніше не опубліковані факти стосовно розвитку статистичної фізики в Україні в період з 1920 по 1960 рр., а також нові дані про розвиток теорії відносності та космології в Україні, що дозволило отримати більш завершену картину історії цих наукових галузей в світовому контексті, а також обґрунтувати періодизацію становлення і розвитку космології в Україні (д.ф.-м.н., проф. Храмов Ю.О., к.ф.-м.н. Литвинко А.С., Гороховатська О.Я., к.і.н. Колтачихіна О.Ю.).
  
• Розвинуті історичні знання про розвиток біоетики в Україні у світовому контексті, виділені найбільш ключові моменти її розвитку в минулому, а також особливості сучасного стану біоетичних досліджень, обґрунтовано актуальні проблеми, які потребують підвищенної уваги українських дослідників (д.м.н., проф. Дупленко Ю.К.).
  
• Введено в науковий обіг нові факти і дані, які доповнюють наявну інформацію про роль міжнародних організацій в розвитку загальноєвропейського науково-технологічного простору, їх взаємодію в цьому плані, а також входження до нього української наукової спільноти (к.і.н., доцент Артемова В.Я.).
  
• Розвинуто філософські погляди на проблему легітимації науки в сучасному знаннєвому суспільстві. Показано, що це здійснюється в більш широких ніж раніше формах, зокрема, логіко-гносеологічних, соціокультурних та праксеологічних і зумовлюється передусім проблематикою постмодерного філософського дискурсу, новими тенденціями в освіті, економіці, культурі (д. філос. н. Л.В.Рижко)
  
• Встановлено, що нова ситуація для національних наукових систем, що виникла з розвитком глобальної Інтернет-мережі, загострює проблему включення інтелектуальних продуктів у світовий науковий простір, актуалізує проблему проведення самостійної, суб’єктної наукової політики в перманентному діалозі з владою, діловими колами, засобами масової інформації, громадської думкою широких верств населення (д. філос. н., проф. В.І.Онопрієнко).
  
• Проаналізовано труднощі побудови екологічно безпечної економіки та створення відповідної бази знань та запропоновано зміни фронту фундаментальних і прикладних досліджень та інноваційних розробок підпорядковувати новій екологічній парадигмі, яка передбачає створення і широке розповсюдження нових екофільних технологій (к.е.н., с.н.с. Заєць Р.В.).
  

З напряму «Удосконалення соціально-економічного та організаційного механізму, формування та використання науково-тех­ніч­ного потенціалу України, його взаємодії з науковими потенціалами зарубіж­них країн» отри­мано наступні основні результати:

• Сформульовано доктринальні принципи інноваційного розвитку вітчизняної наукової сфери та запропоновано заходи щодо приведення її у відповідність до вимог побудови в Україні інноваційно-орієнтованої економіки. Робота виконана на замовлення Міністерства економіки України. (д.е.н., проф. Маліцький Б.А., д.е.н., с.н.с. Попович О.С., д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., д.е.н., с.н.с. Єгоров І.Ю., к.т.н., с.н.с. Денісюк В.А.).
  
• Запропоновано методологію порівняльного аналізу інноваційного потенціалу України та Білорусі під кутом зору забезпечення технологічної безпеки обох країн за умов проведення узгодженої інноваційної політики держав в напрямі підвищення глобальної конкурентоспроможності їх національних економік. Розробку виконано в межах спільного українсько-білоруського проекту, що виконується на замовлення Державного фонду фундаментальних досліджень України та Державного фонду фундаментальних досліджень Білорусі (д.е.н., проф. Маліцький Б.А., д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., к.т.н., с.н.с. Денісюк).
  
• Розвинуто методологію кластерного формування інноваційних науково-промислових структур на теренах крупних регіонів. Зокрема, розроблено принципи формування відповідних інноваційних науково-промислових кластерів в столичному регіоні, які використовуються в практичній діяльності Київської держадміністрації по підвищенню інноваційної активності міської економіки (д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., к.е.н. Головатюк В.М.).
  
• Розвинуто теорію інноваційного розвитку стосовно особливостей і можливостей економічного зростання регіонів з насиченим високотехнологічним виробництвом. Зокрема, на прикладі Харківського регіону на основі використання оригінальної методики визначення інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища, виявлено комплекс політичних, соціальних, економічних та інших факторів, що перешкоджають розвитку високотехнологічного машинобудування, а також визначено ступінь їх впливу на стан інноваційного розвитку. Виявлено залежності, які покладено в основу створення універсальної моделі визначення інвестиційної привабливості регіонів України з метою обґрунтування інноваційних стратегій їх розвитку. Розробку виконано на замовлення Благодійного фонду Олександра Фельдмана. Її результати широко обговорено в наукових, громадських і адміністративних колах м.Харкова (д.е.н., проф. Маліцький Б.А., д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., к.е.н. Головатюк В.М., Кабацький Є.О.).
  
• Використовуючи досвід найбільш передових країн світу з організації прогнозно-аналітичних досліджень проведено узагальнення результатів за матеріалами, наданими експертними групами вищого рівня  прогнозно-аналітичного дослідження, виконаного в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004–2006 роки, що дозволило сконцентруватися на суто прогнозному аспекті дослідження, яке було видано окремим науковим виданням: ссылка скрыта. (д.е.н., проф. Маліцький Б.А., к.ф.-м.н., пров.наук. спiвpоб. Етоков В.І., к.е.н. Кот О.В., к.е.н., с.н.с. Заєць Р.В., д.е.н., с.н.с. Попович О.С., к.філос.наук Онопрієнко М.В.).
  
• Досвід, набутий Центром досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки (ЦДПІН) ім. Г.М.Доброва при виконанні Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004–2006 роки, переконливо доводить, що вирішення зазначеної проблеми потребує застосування сучасних інформаційних технологій, створення відповідних організаційних засад, поліпшення нормативно-правового забезпечення тощо. Виходячи з цього, було розроблено проект автоматизованої експертно-аналітичної системи НАН України, яка дозволить значно ефективніше використовувати унікальний науково-експертний потенціал академії (д.е.н., проф. Маліцький Б.А., д.е.н., с.н.с. Попович О.С., д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., к.т.н.Платонов О.Д., к.філос.наук Онопрієнко М.В.).
  
• На основі аналізу досвіду, набутого в Україні і зарубіжжі, запропоновано структурно-логістичний підхід до вибору оптимальної для України етапності щодо побудови структур баз даних та інших інформаційних ресурсів, які містять відомості про інноваційні науково-технічні розробки та технології, а також проаналізовано можливі методи і процедури доступу до таких ресурсів. На основі цієї розробки в Державне агентство України з інвестицій та інновацій надіслано відповідні пропозиції (д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., к.т.н. Сенченко В.В.).
  
• Вперше в Україні запропоновано оригінальний методичний підхід до оцінки ефективності франчайзингу як засобу трансферу технологій. Розроблено відповідну розрахункову методику, яку апробовано шляхом аналізу конкретних прикладів франчайзингу (д.е.н., проф. Терехов В.І., аспірант Соковатий О.В.).
  
• На основі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо створення угруповань та корпорацій з впровадження науково містких технологій у виробництво розроблено концепцію комплексного нормативно-правового сприяння щодо створення в Україні партнерств (виробництво-наука-бізнес-освіта-влада), які б мали реальні можливості кардинального вирішення питань високотехнологічного розвитку економіки України. Відпрацювання окремих положень цієї концепції проводиться на прикладі створення Асоціації твердосплавних виробництв (д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., Казьміна О.П.).
  
• Визначені основні типи інноваційної практики транскордонних підприємств, які упроваджують як технологічні, так і організаційні інновації, що дозволяє їм розвивати свій бізнес і підвищувати конкурентоспроможність (к.е.н. Ісакова Н.Б.).
  
• Досліджено тренди приватизаційних процесів в науково-технічній сфері, на базі чого сформовано матриці міжсекторальних ресурсних потоків та запропоновано альтернативний підхід до оцінювання реального вкладу головних економічних суб’єктів в країні, в першу чергу держави. Проведено аналіз тенденцій змін структури науково-технічної діяльності в країні за видами робіт в порівнянні з масивом інших країн (к.е.н. Булкін І.А).
  
• Підготовлено і подано до органів державної влади ряд пропозицій, зокрема щодо: змін та доповнень проекту «Порядку передачі підприємствам, установам та організаціям майнових прав на технології, що створені за державні кошти»; законодавчого врегулювання поняття «технологія» та «майнові права на технологію»; створення механізму заохочення розробки інтелектуальних продуктів та доведення їх до впровадження у сферах виробництва та надання послуг; а також Рекомендації з застосування положень Закону України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій», що стосуються договорів про трансфер технологій (к.г.-м.н. Капіца Ю.М., Махновський Д.С.).
  
• Проведено порівняльний аналіз основних характеристик систем підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації розвинутих країн світу та України; визначені основні напрями вдосконалення системи підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації в Україні (к.е.н., с.н.с. Лобанова Л.С.).
  
• Разом з Інститутом економіки та прогнозування НАН України запропоновано концепцію підвищення кваліфікації в сфері організації інноваційної діяльності державних службовців з метою підвищення ефективності реалізації державної інноваційної політики. На основі розгляду цієї концепції Кабінет Міністрів України доручив Державному агентству України з інвестицій та інновацій створити відповідну систему підвищення кваліфікації в 2008 р. На виконання цього доручення в Держінвестиціїї створено міжвідомчу робочу групу, в яку від Центру ввійшли заст.директора В.П.Соловйов та науковий співробітник Центру О.В.Кот (д.е.н., с.н.с. Соловйов В.П., к.е.н. Кот О.В.).
  

З напряму «Історико-наукознавчий аналіз досвіду та обґрунтування перспектив науково-технічного і соціально-економічного розвитку НАН України» отримано наступні основні результати:

• В контексті розгляду історичного досвіду становлення та розвитку академічної форми організації фундаментальних досліджень в Європі та світі виявлено і оцінено загальні та особливі риси становлення та розвитку Національної Академії наук України, а також стан її міжнародного співробітництва. Розроблено комплекс пропозицій щодо активізації міжнародного науково-технічного співробітництва академічних установ України з метою більш широкого входження в загальноєвропейський дослідницький простір, впровадження в практику їх роботи найкращого досвіду зарубіжної академічної науки (акад. НАН України Оніщенко О.С., д.е.н., проф. Маліцький Б.А., д. філос. н., проф. В.І.Онопрієнко, д.е.н., с.н.с. Попович О.С., д.е.н., с.н.с. Єгоров І.Ю., к.е.н., с.н.с. Кавуненко Л.П., к.е.н. Ісакова Н.Б., Гороховатська М.Я., Попік В.І., к.е.н. Грига В.Ю., к.е.н. Красовська О.В., к.е.н. Лузан К.О., к.філос.н. Онопрієнко М.В.).
  

• Виконано якісний і кількісний (наукометричний) аналіз діяльності академічних установ з вирішення міждисциплінарної проблеми збереження навколишнього середовища і сталого розвитку України в 2000 – 2004 роках за такими показниками як наукова новизна і практична важливість отриманих результатів, фінансове і кадрове забезпечення досліджень, використання їх результатів, патентно-ліцензійна та видавнича діяльність і ряду інших. На його основі сформульовані найбільш вагомі наукові результати з проблеми, що отримані установами Національної академії наук України за 5 років, та основні напрями наукових досліджень на найближчу перспективу з урахуванням рішень Всесвітнього саміту із сталого розвитку в Йоганнесбурзі (2002 рік) та пропозицій установ НАН України, а також пропозиції щодо підвищення їх ефективності та результативності. Показано, що незважаючи на скрутне фінансове становище, в НАН України має місце загальна тенденції до збільшення як кількості виконуваних науково-дослідних робіт з проблеми, так і обсягів їх фінансування. Зростає також чисельність наукових співробітників, які беруть участь у дослідженнях, а також кількість друкованої продукції і поданих заявок на патенти на винаходи. (к.т.н. Грачев О.О., к.ф.-м.н., пров.наук. спiвpоб. Етоков В.І., Кухтенко Т.О., Етокова В.І.).
  
• Опрацьовано методичні підходи щодо застосування методів статистики нечислових даних для аналізу діяльності підрозділів науково-експериментальних виробництв ДВБ НАН України (к.ф.-м.н. Удалов Є.П., Хомич Ю.А.). Опрацьовано вебометричні індикатори і методики для кількісної оцінки ступеня міждисциплінарності наук; рівня співробітництва і рейтингових оцінок діяльності академій наук світу, університетів та інших вузів, наукових установ і дослідно-експериментальних підприємств; співвідношення масивів інформації про наукові установи за внутрішніми і зовнішніми каналами наукової комунікації (к.х.н. Рибачук В.П., к.і.н., с.н.с. Віденіна Н.Г.).
  
• Проаналізовано діяльність підприємств дослідно-виробничої бази Секції хімічних і біологічних наук НАН України та їх роль у впровадженні результатів прикладних досліджень наукових установ НАН України в галузі хімічних і біологічних наук. Встановлено, що проблеми і тенденції розвитку ДВБ Секції мають той же характер, що встановлений в цілому для ДВБ НАН України. Опрацьовано питання щодо забезпечення поліпшення діяльності підприємств ДВБ. Визначено потребу у подальшому системному вивченні проблеми із залученням керівників підприємств та вчених-економістів. (к.б.н., с.н.с. Дембновецький О.Ф., к.х.н. Рудий Р.Б.).
  
• Сформовано базу даних щодо діяльності НАН України за період з 1987 року по 2006 рік за основними показниками (фінансове, кадрове, матеріально-технічне забезпечення, патентно-ліцензійна та видавнича діяльність тощо) і розпочато їх наукометричний аналіз (к.ф.-м.н., пров.наук. спiвpоб. Етоков В.І., Етокова В.І.), а також аналогічну базу даних щодо діяльності дослідно-виробничої бази НАН України за той же період (Романов К.К., Калугін Г.І.).