Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки харківська обласна станція юних туристів діяльність музеїв навчальних закладів харківської області харків 2011 Упорядник збірника: Пушкар І.
| Вид материала | Документы |
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ харків, 4792.19kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ харків, 264.03kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ, 404.3kb.
- Головне управління освіти І науки харківської облдержадміністрації харківська обласна, 580.88kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ, 594.61kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки, 833.03kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ, 67.42kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ, 173.49kb.
- Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки наказ харків, 86.44kb.
- Чернівецька обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки, 393.4kb.
Адреса: 62516, Вовчанський р-н, с.Мала Вовча, Малововчанська ЗОШ І-ІІ ст.
Тел.0-241-77434
Дата реєстрації музею: травень 1998 року
Робота по збиранню матеріалів для оформлення музею бойової та трудової слави Малововчанської школи розпочалася в 1960 році з переписки з рідними воїнів, які поховані у братській могилі на території школи .
Під час переписки було встановлено, що у братській могилі поховані бійці 270-ї Демидівської стрілецької червонопрапорної дивізії, яка звільняла село Мала Вовча.
Переписка велась як з радою ветеранів 270 дивізії, так і з рідними воїнів.
У 1965 році відбулась перша зустріч з рідними воїнів, які загинули за звільнення села.
Зав'язалась переписка з ветеранами цієї дивізії, які проживали в різних містах Радянського Союзу, пізніше проведено поїздки слідопитів та вчителів школи до міст Бєлгорода, Москви, Воронезької області, с.Прохорівки Бєлгородської області. Відбулися зустрічі з ветеранами, керівниками ради ветеранів 270-ї дивізії, що дало можливість значно доповнити раніше зібрані матеріали.
Всі отримані під час переписки матеріали, а також спогади ветеранів були опрацьовані слідопитами школи під керівництвом вчителів школи. До пошукової роботи були залучені практично всі учні школи , а також вчителі . Байдужих до ідеї створення шкільного музею не було. Доручення серед гуртківців, вчителів були розподілені, кожен мав конкретне завдання . Часто збиралися разом, обговорювали зібрані матеріали, радилися, складали плани подальшого збору необхідних матеріалів, уточнювали, мріяли про оформлення експозицій шкільного музею.
У 1985 році для музею було виділено окрему кімнату та оформлено її як музей бойової та трудової слави .
В музеї оформлені експозиції, присвячені бойовому шляху 270-ї дивізії, односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, воїнам, які загинули в боях за звільнення села Мала Вовча, оформлено діораму „Звільнення села Мала Вовча".
Але пошук продовжувався, були зібрані матеріали про жінок, які брали участь у війні, систематизовано переписку та оформлено стенди, зібрано матеріали з історії села, спогади жителів села під час окупації, оформлено експозицію, присвячену ветеранам Великої Вітчизняної війни с.Мала Вовча.
До 70-річчя вшанування пам'яті жертв голодомору слідопити школи провели опитування жителів села, які пережили це страшне лихоліття. Зібрані матеріали було оформлено в окрему папку і передано до шкільного музею. Учні школи були переможцями районного конкурсу творів, присвяченого пам'яті жертв голодомору.
З 23 квітня 2008 року в селі було відкрито пам'ятник жертвам голодомору. В музеї оформлено куточок народознавства, де зусиллями вчителів та учнів зібрані предмети домашнього вжитку ХУІІІ-ХІХ ст..
Зібрано також військові трофеї, подарунки від рідних та близьких воїнів, які загинули за звільнення села Мала Вовча.
Багато років ведеться переписка з ветеранами 270-ї дивізії, їх рідними та близькими.
В музеї є книга відгуків гостей, які відвідували музей . Діяльність музею, його внесок в патріотичне виховання учнівської молоді відмічена численними грамотами, дипломами. Публікації про діяльність шкільного музею неодноразово вміщувалися в районній газеті „Хлібороб", обласних газетах „Главное" та „Слово ветерана".
Матеріали музею використовують вчителі школи у навчально-виховному процесі, тут проводяться зустрічі з ветеранами війни та праці, уроки мужності та народознавства.
Керує роботою шкільного музею рада, головою якої є Юхименко Іван, а роботу ради координує Рибальченко Інна Анатоліївна, вчитель історії. Рада музею є ініціатором проведення традиційного свята дня визволення села Мала Вовча від німецько-фашистських загарбників, зустрічей з ветеранами війни та праці, організації роботи волонтерів .
Етнографічний музей
Тавільжанської ЗОШ І-ІІІ ст. Дворічанського району
Адреса: 62731, Дворічанський р-н, с.Тавільжанка, Тавільжанська ЗОШ І-ІІІ ст.
Тел. 0-250-73424
Дата реєстрації музею: 5 травня 1995 року
Протягом 2009-2010 років при Тавільжанській школі діяв музей, який відкрито в 1995 році. Приміщення музею складають три кімнати з наступними експозиціями:
Історія школи;
- Кімната бойової слави;
- Історія села, або етнографічна.
При музеї діяла рада музею, до складу якої входили учні школи.
Головою ради музею було обрано Богданову Інну, яка допомагала керівникові музею в організації роботи.
При кожній кімнаті працювали екскурсоводи, які окрім екскурсій доглядали за кімнатою, експонатами, збирали необхідний матеріал серед мешканців села. Це: при кімнаті « Історія села» - Богданова І., Целіна С., Рибалко І. , при « Кімнаті бойової слави» - Авдєєва К., Перекопська Т.; Манько Ю., при кімнаті « Історія школи» - Бекккер М., Овчаренко Т., Івоніна І.
Рада музею протягом року збиралася на засідання ( 4 вересня - обговорення плану роботи музею на І семестр, розподіл доручень; 13 січня - обговорення плану роботи музею на II семестр), планували роботу екскурсоводів (підготовка екскурсоводів, проведення екскурсій: «Школа як осередок культурного розвитку села», «Наші односельці - учасники боїв у період другої світової війни», «Вишиванки з Тавільжанки», « Шляхи опалені війною»), керувала збором матеріалу ( народознавство) та інформацією для учнів школи («Шляхами подвигу і слави» про події та учасників Великої Вітчизняної війни, про Тавільжанську ЗОШ та про її випускників).
У кімнатах музею учителі початкових класів та учителі - предметники проводили уроки відповідно до програми.
Учні школи були активними учасниками акції « Слобожанські дзвони Перемоги». В ході цієї акції Рибалко С. написав твір про події Великої Вітчизняної війни. Напередодні свята 9 травня екскурсоводи музею провели екскурсію для учнів шкіл району по місцях бойової слави села. Сюди ввійшли : « Кімната бойової слави», «Пам'ятник воїну - визволителю», могила льотчиків на цвинтарі.
Було здійснено експедицію по збору інформації. Інформантами стали жителі с. Тавільжанка, які в період війни проживали на території села і були свідками подій.
Солоницівський галузевий освітній музей гімназії № 3
Дергачівської районної ради Харківської області
Адреса: 62370, Дергачівський р-н, смт.Солоницівка, вул. Енергетична, Солоницівська гімназія № 3.
Тел. 0-263-73243
Дата реєстрації музею: 20 січня 2000 року
Звання: «Зразковий музей»
Історія школи розпочалася з документу: "Рішення виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 21.03.1988 року №114 про заходи по виконанню наказів виборців, які надійшли депутату Верховної Ради Української РСР Платоненко Г.П"
Будівництво школи в селищі Солоницівка було розпочато.
З цього часу всі знаменні події під час будівництва школи, її урочистого відкриття, учбовий процес, найцікавіші сторінки життя школи відображені на фото, документах, експонатах, стендах тощо.
Минув час і ось наближається перша ювілейна дата - 10-ти річчя з дня відкриття школи. Заздалегідь почалась підготовка до святкування цього першого знаменного ювілею. Провідною ідеєю відзначення цієї дати стало створення музею школи, де можна було найяскравіше відобразити життя школи за цей час. Педагогічний колектив школи приймає рішення про відкриття в школі галузевого освітнього музею на честь 10-річчя школи та 55-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Для обладнання музею було виділено одну із шкільних кімнат на 4-ому поверсі.
Творчо працює круг дизайнерів, вчителів, розробляється план змістовної побудови та розміщення тематичних стендів і експонатів, ведеться збір фондів музею. Для створення музею не були потрібні великі матеріальні затрати, адже всі зібрані експонати це фотографії, історичні документи, методичні, наукові, пошукові матеріали і розробки, нагороди і відзнаки вчителів і учнів, роботи з прикладного мистецтва, подарунки гостей школи, спонсорів і шефів.
Святкове відкриття музею призначено на 6 травня 2000 року. На святі присутні: Бандурка Олександр Маркович - депутат Верховної Ради України, Кім Віталій Володимирович - голова Дергачівської районної державної адміністрації, Платоненко Г.П. - начальник Дергачівського районного відділу освіти, Смірнов О.С.- голова Солоницівської селищної ради, Вороновський Г.К.- директор Харківської ТЕЦ-5, ведучі працівники району, керівники підприємств селища Солоницівка, почесні гості, ветерани війни, мешканці селища.
Перший запис в книзі відгуків музею школи зробили почесні гості після знайомства з його експонатами і розповіддю ведучих.
На стендах музею відображені етапи розвитку школи за всі 10 років її існування.
"Школа - це найкращій скарб кожного народу, це ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до добробуту !" - цими словами школа запрошувала гостей на святкування відкриття музею історії школи, ці ж слова зустріли їх в приміщенні музею.
Кожен рік свідчить про кропітку роботу педагогічного колективу і учнів школи. На стендах музею зібрані творчі роботи вчителів, учнів, батьків. Це цілий банк даних творчих методик навчання та виховання учнів, ці роботи є відображенням практичного рішення головної проблеми школи.
Успіхи праці вчителів відмічені грамотами: районними, обласними, міністерськими. Школа також має свої нагороди. Все це відображене на стендах музею. Самою високою нагородою школи є грамота президента України Л.Д. Кучми.
Гордістю школи є її випускники, яких налічується 432.Слова вдячності, поваги, любові до вчителів в їх побажаннях на стендах музею.
Вчителі - дорогоцінність школи! Їм доля випала навчати сіяти добре, розумне, вічне.
Стало доброю традицією у випускників - робити подарунки школі. В музеї ми бачимо картини, вази та інші сувеніри, але більшість з них знаходиться в кабінетах школи - це телевізори, відеомагнітофон, підсилювач, принтер.
Школа особливо пишається своїми медалістами, яких за 10 років було 39. Всі вони на фотознімках в музеї.
Поряд на стенді фото учнів , які прославили школу в олімпіадах, наукових конференціях, спортивних змаганнях, конкурсах співаків, танцюристів, читачів.
На стендах музею будні школи - це уроки в чудових затишних кабінетах. В папках відображена історія кожного класу школи.
Широко в музеї представлені поробки дітей, кращі малюнки юних художників, фотовернісаж шкільних фотокореспондентів, збірники прозаїчних та поетичних творів письменників і поетів.
Школа має свій герб і гімн, який завжди лунає в приміщенні музею під час огляду відвідувачами.
Бажаними гостями школи є ветерани війни і воїни армії. На фото відображені зустрічі з ними.
На одному зі стендів відображена плідна праця і тісний зв'язок школи з Солоницівською селищною Радою, з шефами Харківської ТЕЦ-5, з депутатом Верховної Ради України Бандуркою О.М., з Дергачівською районною держадміністрацією.
Школа живе бурхливим сучасним життям і є впевненість в тому, що музей буде із року в рік поповнюватися новими сторінками, виписаними золотими літерами в історії школи.
Галузевий освітній музей - це осередок культурного, інтелектуального та духовного збагачення гімназистів.
Ось уже 10 років він живе бурхливим життям. Зустрічі, екскурсії, лекції, години спілкування - усе відбувається у цій залі. В 2008 році робота галузевого освітнього музею Солоницівської гімназії №3 відзначена Міністерством освіти і науки України, присвоєне звання «Зразковий музей», вручено диплом. У 2009 році на виставці «Музейно-педагогічна палітра України» в м. Києві була представлена робота музею, яку відзначено дипломом.
В музеї розроблено п'ять тематичних лекцій:
• «Історія Солоницівської гімназії №3»;
- «Науково-методична робота»;
- «Виховна робота гімназії»;
- «Пошукова робота закладу»;
- «Традиції закладу».
Щорічно на традиційному святі посвяти в гімназисти учні гімназійних класів отримують своє колективне завдання пошукового характеру. Цілий рік діти з цікавістю відкривають сторінки нового щодо розвитку певного підприємства рідного краю, його талановитих трударів, дізнаються про історичне минуле селища, певних родин, про традиції, звичаї минулого і сьогодення. Збираються документи, фотографії, відбуваються незабутні зустрічі з односельцями. Ця робота згуртовує дітей, виховує почуття відповідальності, власної причетності до загальної справи.
Особливим є у навчальному році травень. 18 травня, у День музеїв, класні колективи урочисто звітують про свою роботу. Музей поповнюється новими експонатами, важливими відкриттями й дослідженнями юних краєзнавців, а отже, живе, розвивається, не стоїть на місці важлива справа - виховання молодого покоління на засадах любові до своєї Батьківщини, українського народу, рідної гімназії.
Шкільний художній музей
Дергачівського ліцею № 2 Дергачівської районної ради
Адреса: 62300, Дергачівський р-н, м.Дергачі, вул. Садова, 6, Дергачівський ліцей № 2.
Тел. 0-263-30293
Дата реєстрації музею: 15 лютого 2010 року
Створення музею почалося з того часу, як директор ліцею Остапенко О.П. повернувся з семінару і розповів, що в одній з шкіл Харківської області бачив виставку картин, яка його дуже вразила. І тоді він запропонував створити у ліцеї художній музей. Адже краса завжди приваблювала всіх, зароджувала почуття доброти, милосердя, чуйності, а головне, що ти потрібний у житті, бо ти – людина. Тож постановили, що справа гарна. Спочатку дали об’яву до районної газети «Вісті Дергачівщини» - звернення до мешканців міста Дергачі допомогти зібрати картини, для створення музею.
І ось телефонний дзвінок. Першим відгукнувся Чепело Костянтин Степанович, який проживав по вул.50 років ВЛКСМ, 28, що недалеко від ліцею і запросив до себе в гості. Коли директор ліцею, завуч з виховної роботи і шестеро учнів, завітали до Костянтина Степановича, то були вражені: чудові картини художника прикрашали стіни кімнат його будинку. Головний технолог за професією (все життя пропрацював на Харківському турбінному заводі), художник за покликанням, бо все життя – і на війні, і в мирний час не розлучався з пензлем та фарбами. Художник – аматор розповів про своє захоплення до малювання, яке зародилося ще з дитинства. «Так і малюю до цього часу», - сказав Чепело К.С. Малюю все, що подобається, що хвилює мою душу і серце: своїх друзів, місця подорожі і відпочинку, рідні краєвиди. А потім подарував 10 найулюбленіших картин нашим учням. Ці картини і стали першими експонатами музею. Так, у 2002 році відкрилась перша зала художнього музею «Художники Дергачівщини», яка зараз нараховує 48 картин, з них 14 - Чепело К.С. та 6 його друзів – художників Харківщини.
До ліцею йшли батьки, рідні учнів, знайомі, які дарували свої картини для музею. Потім запропонував свої картини головний інженер колишнього Дергачівського заводу турбокомпресорів Карєлов Юрій Данилович. Протягом своєї трудової діяльності Юрій Данилович підтримував тісні і дружні зв’язки з педагогічним колективом та учнями ліцею. А у вільний час - малював. Він подарував свою улюблену картину «Гора Січ» та багато інших, що стали багатством і окрасою кабінету № 1. А ще для учнів початкових класів у цьому ж кабінеті Карєлов Ю.Д. намалював панно. Так і виникла екскурсія «Рідний край – Дергачівщина», яку з великим успіхом проводять другокласники для всіх бажаючих.
Не залишився осторонь і випускник ліцею Гуман Павло Миколайович, який, закінчивши Харківський педагогічний інститут імені Г.С.Сковороди, повернувся до рідної школи вчителем образотворчого мистецтва. Малювання –його хобі, яке переросло у великий талант. Він – прекрасний портретист. Це його чарівні пензлі створили копії портретів: «Козак Мамай», «Г.Сковорода», «Катерина» з поеми Т.Шевченка, «Джоконда» та багато інших, які поповнили фонд шкільного музею зали «Художники Дергачівщини» та «Мистецтво рідного краю».
Тетяна Володимирівна Бережна народилася у сусідньому селі Безруки Дергачівського району. У 14 років вступила до Харківської художньої школи імені І.Ю.Рєпіна. Мріяла стати художником-оформлювачем – мрія її збулася. Зараз вона проживає неподалік від ліцею. Вона частий гість школи. Її картини прикрашають залу «Мистецтво рідного краю» та становлять окрему екскурсію «Любі серцю місця Дергачівщини за творами Т.В.Бережної» ( 15 картин ).
Є у нашому закладі картини, подаровані художниками Дергачівщини, які неодноразово запрошувалися на шкільні свята та були учасниками відкриття художнього музею – це Пономаренко Павло Федорович («Дергачівський пейзаж»), Ростислав Рибальченко («Рідний край»), випускниця школи Наталія Корнієнко («По місцях рідного краю», «Перший сніг»), Олександр Кудінов («Захід сонця»)…
Великий вклад у створення шкільного художнього музею вніс народний депутат чотирьох скликань О.М.Бандурка. Даровані картини Олександра Марковича прикрашають коридор другого поверху ліцею, за якими розроблені тематичні екскурсії з музичним оформленням – це «Духовність – найцінніший скарб людства» (17 картин), «Море очима художника» (7 картин), «Природа очима майстрів пензля» (26 картин).
Був у гостях у нашому закладі і колишній голова Харківської обласної держадміністрації (нині покійний) Євген Кушнарьов, а дарована ним картина Анни Бурдакової «Успенський собор» поповнила запас тематичної екскурсії «Духовність – найцінніший скарб людства». До цієї тематики приєднався і наш голова Дергачівської райдержадміністрації Володимир Михайлович Кацуба. Він подарував картину Л.Кулика, на якій зображено місцевий храм «Храм Різдва Богородиці».
Картини різні за тематикою розміщені у коридорі на третьому поверсі, що становлять оглядову екскурсію з 57 картин.
З 2006 р. у ліцеї стало традицією, яку запропонували учні випускних 11-х класів, на святі Першого дзвоника, на згадку про випуск дарувати картину для шкільного музею.
Ось так і поповнюється новими картинами - експонатами шкільний художній музей.
Отож на сьогодні нараховується 216 картин і створені такі експозиційні розділи:
1 поверх :
«Рідний край – Дергачівщина» (12 картин, кабінет № 1)
«Рідний край – Дергачівщина» ( панно, кабінет № 1 )
«Світлиця» (кабінет № 7 )
2 поверх:
Коридор: «Духовність – найцінніший скарб людства» ( 17 картин)
«Море очима художника» ( 7 картин)
«Природа очима майстрів пензля» ( 26 картин )
«Мистецтво рідного краю» ( 34 картини, кабінет № 12 )
3 поверх:
Коридор : «Оглядова» ( 57 картин )
«Любі серцю місця Дергачівщини за творами Т.В.Бережної»(15)
«Художники Дергачівщини» ( 48 картин, кабінет № 14 )
« Історія віків» ( 13 експонатів, кабінет № 15 )
А ще планується у березні 2011 року відкрити новий розділ експонатів «Юні аматори чарівного пензля», до якого ввійдуть кращі художні роботи учнів ліцею.
У березні 2010 р. ліцей отримав уніфікований паспорт шкільного художнього музею, який покликаний донести до людини світ прекрасного.
Краєзнавчий музей Новомажарівської ЗОШ І-ІІІ ст.
Зачепилівського району
Адреса: 64450, Зачепилівський р-н, с.Нове Мажарове, ЗОШ І-ІІІ ст. с.Нове Мажарове.
Тел.0-261-55180
Дата реєстрації музею: 15 вересня 1987 року
Краєзнавчий музей СЗОШ І – ІІІ ст. с. Нове Мажарове працює з 2 травня 1985 року. 15 вересня 1987 року він набув статусу музею при закладі освіти. Його зареєстровано при Харківській обласній станції юних туристів - свідоцтво від 27. 08. 1996 р за № 486. Музей розташовано в приміщенні школи, займає три окремі кімнати загальною площею 57 м2.
Створення шкільного музею. Вже 25 років у школі діє історико-краєзнавчий музей, який зареєстрований і працює з 2 травня 1985 року. Не одне покоління мріяло про його створення.
З метою виявлення дітей, які цікавляться історією, кожний клас одержав науково-дослідне завдання з краєзнавства. Всі вони знали, що кінцевим результатом їхньої роботи має стати шкільний історико-краєзнавчий музей. Разом шукали інформантів, які могли б допомогти у здійсненні задуманого, вчилися брати інтерв’ю, записувати розповіді і опрацьовувати зібраний матеріал, розробляти майбутні експозиції.
Орієнтувалися на розроблений тематично-експозиційний план, за яким мав бути створений музей. Коли переконалися, що зібраного матеріалу досить для того, щоб розпочати створення музейних кімнат, зібрали велику раду.
Цілий рік на заняттях гуртка, вечорами і у вихідні дні пошуковці працювали над створенням двох музейних кімнат. Одні макети виготовляли, інші експозиції формували, хто фарбував, хто прибирав непотріб – роботи вистачало всім. До учнів приєдналося багато бажаючих допомогти, і вони були раді кожному. Всі дуже поспішали, відкриття музею приурочили до 40-річчя Перемоги.
Цей день настав. Відкривали музей в урочистій обстановці. Зібралося все село. Адже то було не просто відкриття музею, то оживала мрія не одного покоління ентузіастів, котрі починали збір музейних експонатів, але довести справу до завершення не змогли. На честь цієї події до школи завітав Герой Радянського Союзу Василь Антонович Бурмака разом з бойовим побратимом Касьяненком Олександром Миколайовичем. Шановані гості перерізали стрічку і музей розпочав своє життя.
Відтоді він гостинно відкриває двері гостям і учням школи, там проводяться екскурсії, уроки з вивчення історії рідного краю.
У музеї не обмежується історію села хронологічними рамками. В ньому висвітлено найважливіші моменти з найдавніших часів до сьогодення.
Його експозиції розповідають про побут, буденне життя населення різних соціально-професійних верств та прошарків, особливо виокремлюють талановитих мажарян, котрі є гордістю не лише нашого села, а й України (Героя Радянського Союзу – Бурмаку В.А, Заслуженого учителя України – Пудло В.О, ветеранів війни, праці, учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, воїнів-афганців і т.д.)
У 2005 році було повністю переобладнано зал Великої Вітчизняної війни, а в 2006 році відкрився ще один музейний зал, присвячений історії колгоспу „Комінтерн”. Одним словом, мрія батьків знайшла свій відгук у нинішньому поколінні школярів і продовжує жити.
Кожне покоління школярів намагається внести свій вклад у продовження життя музею. Досліджуються „білі” плями з історії села, краю, представляються результати роботи друзям, односельчанам, використовуються зібрані матеріал на уроках і у виховній роботі. Вже створено і третю музейну кімнату з виставкою робіт вишивальниць і художників нашого краю.