Зприйняттям 16 січня й підписання Президентом України 6 березня 2003 р

Вид материала

Содержание

6. Філії та представництва юридичної особи
1.Поняття індивідуалізації юридичних осіб та її правове значення
2. Найменування юридичної особи
3.Місцезнаходження юридичної особи
4. Рахунки юридичної особи

Подобный материал:

1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 ... 44

6. Філії та представництва юридичної особи

Юридичні особи мають право створювати у своєму складі відокремлені підрозділи у вигляді філій і представництв, правове становище яких встановлене у ст. 95 ЦК України. ЗУ “Про підприємництво” (ст. 8) встановлював, що суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

У цивільному та зокрема підприємницькому законодавстві встановився термін “відокремлений підрозділ юридичної особи”. Відповідно до п.1 ст.1 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” ними визнано філії, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи, або операції, надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів фізичної особи.

Основні тези щодо відокремлених підрозділів юридичної особи, які відображують їх сутність наступні. Філії та представництва:

- не є юридичними особами. Вони завжди виступають у правових відносинах як частина юридичної особи. Отже, у цивільних правовідносинах не може бути філій та представництв взагалі, безвідносно до юридичної особи, що їх створила. Це означає, що права та обов’язки, що є результатом їх дій створюються для самої юридичної особи;

- повністю підпорядковані юридичним особам, що їх створили. Зокрема, це стосується організаційної підпорядкованості філій та представництв юридичним особам, що їх створили. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.;

- наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Філія та представництво користуються майном юридичної особи, оскільки не мають власного майна.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій. Наприклад, якщо підприємство здійснює виробництво продовольчих товарів, філія також може випускати продукти харчування. В доктрині права та на практиці вирізняють види філій: формальні філій, філії асоціації, фінансова філія. Окрім цього за ступенем залежності від юридичної особи виділяють: максимально підконтрольні філії, уміренно контролююмі філії, філії і яких материнська кампанія має права рядового акціонера.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Отже, представництва не здійснюють основну діяльність юридичної особи, а лише вчиняють дії, що спрямовані на її обслуговування. Зокрема, виробниче підприємство може розмістити поза місцем свого знаходження представництво, що буде розповсюджувати інформаційні листівки про його продукцію, збирати та аналізувати матеріал про потенційні ринки збуту тощо.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації.

Разом з тим чинне законодавство України як структурні підрозділи підприприємств вказує й інші одиниці. Так, в ч.2 ст.3 ЗУ “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг”^¹ від 11. грудня 2003р. в якості таких поряд з філіями вказані цехи, дільниці. При тому інколи цехи та дільниці знаходяться поза місцем знаходження юридичної особи.

Така формалізація додаткових нових структурних підрозділів спонукає до необхідності виявлення причини та логіки законодавця. Або це недоречність, або ми повинні в конструкції юридичної особи виділити додаткові структурні підрозділи, а підприємницького права – виявити особливості їх правового становища. Наприклад, це має правове значення для так званих внутрігосподарських зобов’язань на основі яких врегульовуються майнові відносини окремих структурних підрозділів комерційної юридичної особи.

Контрольні питання:

Поняття юридичної особи.
Призначення юридичної особи.
Ознаки юридичної особи.
Сутність юридичної особи.
Правосуб’єктність юридичної особи.
Види юридичних осіб.
Організаційно-правові форми юридичної особи.
Товариства та їх види.
Конгломерати юридичних осіб.
Поняття філії та представництва.

Лекція 12. Індивідуалізація юридичних осіб. (Мічурін Є.О.)

План:

Поняття індивідуалізації юридичних осіб та її правове значення.
Найменування юридичної особи (фірма).
Місцезнаходження юридичної особи.
Рахунки юридичної особи.
Печатка юридичної особи.
Індивідуальні ознаки комерційних осіб.

Нормативні акти: Конституція України; ЦКУ; ГКУ, ЦК УРСР; ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; ЗУ “Про підприємства”; ЗУ “Про господарські товариства”; ЗУ “Про підприємництво”; ЗУ “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”; (ВВР), 2003, N 31-32, ст.263 ); Про затвердження зразків та описів печатки, бланка і вивіски національного закладу (установи) Постанова КМУ від 22 травня 2004 р. №655 //УК.-2004.- №101: Орієнтир, № 21’2004, Інструкція №3 “Про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, Затв. Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003р. №492, Цивільний кодекс України: Коментар.-Х: ТОВ “Одіссей”, 2003. -856с. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. –К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. Ч.1. - 692с.

Література: Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический центр. 331 с., Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник Університету внутрішніх справ. - № 3-4. – 1998 . – с. 266-272; Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки. Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.; Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.: Спарк. – 1994, 335 с; Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с., Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. –2-е вид., допов. і перероб. - К., Юрінком Інтер, - Кн.1 2004, 736с.

Ключова термінологія: юридична особа, індивідуалізація юридичної особи, організаційно-правова форма.

1.Поняття індивідуалізації юридичних осіб та її правове значення (Р.Б.Шишка)

Як ми вияснили на попередній лекції законодавець надав юридичним особа універсальної правоздатності, що повинно вплинути на її дієздатність і надає нового забарвлення індивідуалізації юридичної особи. Під індивідуалізацією юридичної особи слід розуміти наявність таких специфічних ознак та порядок їх надання, які слугують виособленні участі даної юридичної особи у цивільних відносинах і цивільному обороті від інших юридичних осіб.

На відміну від індивідуалізації фізичної особи у юридичної особи не може бути ознак природного походження, а всі його ознаки правового та соціального походження. До таких ознак відноситяся:

розпізнавальні ознаки (власне найменування, фірма для підприємницьких юридичних осіб);
територіальні (місцезнаходження юридичної особи);
соціальні (ділова , репутація,);
публічні (реєстраційний код у ЄДРОПУ, ідентифікаційний код платника податку, код статистичної звітності);
комунікаційні (адреса, доменне ім’я, електронний підпис керівника, електронна адреса, поштова скринька^¹);
майнові (номер рахунку в комерційному банку, володілець акцій чи інших цінних паперів, місце знаходження нерухомого майна тощо);
інтегровані. Це стосується насамперед штрихкодування^² чи цифрового кодування. При його зчитуванні та розпізнання зацікавлений суб’єкт має змогу отримати повну інформацію про діяльність, індивідуалізацію певного суб’єкта. До таких відносяться й сайти фізичних та юридичних осіб в Інтернет, що дають не тільки повне уявлення про індивідуалізацію юридичної особи але і її спеціалізацію, персоналії, здобутки тощо. З розвитком нових інформаційних технологій такий напрям індивідуалізації є досить перспективним. Проте він мало врегульований позитивним правом, що спричиняє низку проблем ідентифікації при електронній торгівлі та отриманні інформації.

Як суб’єкт підприємницької діяльності юридична особа може мати й такі індивідуальні ознаки як фірмове найменування, товарний знак, місце походження товару тощо.

Одні із зазначених ознак мають правове значення для виникнення здійснення та припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, інші – ні. Індивідуалізація юридичної особи може окреслювати коло її прав та обов’язків, місце і органи їх здійснення. Так місцем виконання зобов’язання відповідно до ч.4 ст. 532 ЦКУ виконання грошових зобов’язань проводиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. За іншими зобов’язаннями їх виконання також проводиться зап місцем проживання (місцезнаходженням боржника

Значення індивідуальних ознак юридичної особи полягає у наступному:

вони набуваються юридичною особою у процесі її створення і легалізації і відрізняють її з поміж інших юридичних осіб та їх засновників.
визначають індивідуальне правове становище цієї юридичної
зумовлять участь у певних правовідносинах приватного характеру;
мають розрізняльну здатність;
підлягають охороні та правовому захисту у разі їх порушення.

Таким чином під індивідуалізацією юридичної особи є притаманні конкретній юридичній особі особисті ідентифікаційні ознаки, які відрізняють її з поміж інших осіб і мають правове значення, персоніфікують правовідносини або зумовлюють певні суб’єктивні права і юридичні обов’язки, підлягають охороні та захисту у встановленому законом порядку.

Ці засоби можуть бути необхідними і факультативними. Необхідними є такі, що вимагаються чинним законодавством для даного виду правовідносин. Так комерційна юридична особа може й не мати товарного знаку чи знаку обслуговування, але вона обов’язково вовинна мати своє найменування, розрахунковий рахунок, статистичні коди.

Значення індивідуалізації фізичної особи може бути визначено імперативно – дані права не можуть бути здійснені до тих пір, поки юридична особа не сповістить свою ідентифікаційну ознаку, а може мати диспозитивний характер і визначатись на вимогу іншого учасника цивільних правовідносин, чи персоніфікуватися самим володільцем індивідуалізації. Юридична особа в основному здійснює безготівкові розрахунки, що неможливо зробити без розрахункового рахунку.

2. Найменування юридичної особи

Згідно із ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Ця вимога закону не означає, що у найменуванні юридичної особи крім указівки на організаційно-правову форму й назви не може міститися іншої інформації. Нерідко зустрічається, й це не суперечить закону, що у найменуванні юридичної особи також вказують вид, основний рід діяльності організації тощо. Наприклад, засновники не обмежуються тим, що називають юридичну особу “Товариство з обмеженою відповідальністю “Спайк”, а вказують “Мале науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю “Спайк”. Отже, крім обов’язкової вказівки на організаційно-правову форму юридичної особи, що має вказуватись в її найменуванні обов’язково, також факультативно можуть вміщуватись вказівки на вид, основний рід діяльності тощо.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності тощо^¹. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. У разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Ст. 2 ЗУ “Про підприємництво” встановлював, що у найменуванні суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи забороняється використання повних або скорочених найменувань органів державної влади, органів місцевого самоврядування та похідних від цих найменувань, а також найменувань, тотожних найменуванню іншого суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи чи об'єднання громадян, внесених до відповідних реєстрів.

Юридична особа може мати, крім повного найменування, скорочене найменування. Наприклад, скорочене найменування приватного виробничо-торгівельного підприємства «Спецстроймеханізація» може звучати як ПВТП «ССМ». Про це, у разі застосування такого найменування, повинно бути вказано в установчих документах.

Підприємницькі товариства як один з засобів індивідуалізації у комерційному обігу можуть мати фірмове найменування. Це досить поширено у світовій практиці й ця “фірма” дозволяє легко впізнавати й індивідуалізувати юридичну особу серед інших учасників цивільного обігу в процесі її діяльності.

Щодо необхідності найменування юридичної особи, слід навести думку класика цивілістиці Г.Ф.Шершеневича, який говорив про наступне. Найменування підприємства має своїй ціллю індивідуалізувати підприємство подібно до того, як ім’я та прізвище індивідуалізує людину.^¹ Дійсно, найменування юридичної особи дозволяє виділити її серед ряду інших юридичних осіб, індивідуалізує її. Але, незважаючи на яскравість та показовість прикладу з ім’ям людини та найменуванням юридичної особи, повну аналогію допускати тут вряд чи можна. Адже зустрічаються різні люди з однаковими прізвищами – однофамільці. На відміну від цього щодо юридичних осіб у п. 5. ст. 90 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Логіка законодавця щодо цього обумовлюється наступним. По-перше, випадково надані однакові найменування можуть мимоволі вводити у оману контрагентів; по-друге – використовуватись фірмами-двійниками для недобросовісної конкуренції. Порушення вимог щодо найменування юридичної особи передбачає можливість відповідного цивільно-правового захисту. Зокрема, можна вимагати припинення подальшого незаконного використання чужого найменування та стягнення усіх спричинених цим збитків.

Юридичним особам може бути присвоєне спеціальне ім’я захисника Вітчизни чи видатного діяча науки, культури, історичних постатей. На даний час Міністерством юстиції України ведеться розробка законопроекта з урегулювання відносин що виникають при присвоєнні таких імен. Пропонується утворити міжвідомчу комісію, що досліджуватиме історичний, культурний та інші аспекти, пов’язані з іменем, а також готувати висновки щодо доцільності чи недоцільності його присвоєння. Як свідчить практика такі імена відображають заслуги певних історичних особистостей в державотворенні (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого^²), самоусвідомленні як нації та створення культурної спадщини (Київський національний університет України імені Тараса Шевченко), засновників (Харківський національний університет ім. Каразіна) тощо.

Останнім часом до індивідуальних ознак юридичної особи відноситься й бренд – скорочена назва здебільше суб’єкта підприємницької діяльності. При тому бренд може зберігатися навіть в разі припинення юридичної особи. Наприклад, при злитті авіакомпаній KLM R.FRANSE вони зберегли свої бренди. Вони захищаються у встановленому порядку. Так Антимонопольний комітет України при розгляді заяви KLM щодо недобросовісної конкуренції з боку ПП “КЛМ – Туристична Компанія” (м. Київ) визнав що такі дії суперечать чесним звичаям у підприємництві і порушують конкурентне законодавство^³.

Звичаї ділового обігу й принцип співробітництва учасників цивільних правовідносин дозволяють казати про необхідність повідомлення про зміну найменування юридичної особи її партнерів, учасників договірних відносин, потенційних покупців тощо. Прикладом здійснення цієї концепції є нещодавня зміна фірмою “ВАSF” свого найменування на “EMTEC”, про що споживачів повідомили через рекламні телевізійні ролики й інші засоби комунікації.

Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб” з метою охорони найменування ще не зареєстрованої юридичної особи започаткував інститут резервування найменування юридичної особи. Засновник юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці; а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев’ять місяців.

3.Місцезнаходження юридичної особи

Ст. 93 ЦК України встановлює, що місце знаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації. Це принципове зміна позиції законодавця у порівнянні із ЦК УРСР за яким місцезнаходження юридичної особи визначалось за місцем знаходження її постійно дійчого органу. При визначенні місцязнаходження юридичної особи слід мати на увазі два моменти. Перший полягає у тому, що місцезнаходження і місце здійснення основної діяльності може не співпадати, що характерно для малих та дрібних підприємств. В такому разі воно має значення для вс становлення місцязнаходження відповідальних осіб. Другий момент – формалізація місцезнаходження юридичної особи, що є умовою її реєстрації. Тому не випадково згідно ч.2 ст.93 ЦКУ місцезнаходження юридичної особи зазначається в її установчих документах.

Важливо відмітити, що ст. 93 ЦК України чітко визначила тотожність місця знаходження і місця державної реєстрації юридичної особи. Адже з часом в практичній діяльності суб’єктів підприємництва стала з’являтись порочна практика, коли “юридична адреса”, яка співпадала з місцем державної реєстрації була однією, а “фактичне місцезнаходження”, де розташовувався постійно діючий орган організації було іншим. Підкреслюємо, що закон прямо вимагає, щоб місце знаходження юридичної особи було тотожнім з місцем її державної реєстрації. При зміні місцезнаходження, має бути змінено й “юридична адреса”, через внесення змін до установчих документів й їх державну реєстрацію.

Введений нещодавно Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” детальніше розкриває позицію законодавця щодо місцезнаходження юридичної особи. Змінено підхід до визначення місцезнаходження юридичної особи попри те, що було у Постанові КМУ № 740/98. Нагадаємо, що нею було встановлено, що місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи на дату державної реєстрації визначалось за місцезнаходженням (місце проживанням) одного із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення. Таким чином реєстрація юридичної особи була прив’язана до місця проживання фізичної особи засновника, чи знаходження офісу, що надає стабільності відносинам і віднайти такі юридичні особи, або їх “сліди”. Відповідно до п.5 ч.1 ЗУ “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи визначено місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності – місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв’язок з юридичною особою.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності має повідомити про це орган державної реєстрації.

4. Рахунки юридичної особи (Р.Б.Шишка)

Відповідно до ст. 333 Господарського Кодексу України фінанси суб’єктів господарювання є самостійною ланкою національної фінансово-кредитної системи з індивідуальним кругообігом коштів. Така діяльність включає у сеье грошове та фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Не менш важливе значення грошової діяльності і для юридичних осіб публічного права. кругообігом коштів. Така діяльність включає у сеье грошове та фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Не менш важливе значення грошової діяльності і для юридичних осіб публічного права. кругообігом коштів. Така діяльність включає у себе грошове та фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування. Не менш важливе значення грошової діяльності і для юридичних осіб публічного права.

Для зачислення коштів від своєї діяльності чи з бюджетного фінансування та дійснення розрахунків із своїми кредиторами юридичним особам у встановленому чинним законодавством відкриваються рахунки. Правове регулювання порядку відкриття банківських рахунків здійснюється спеціальнитм законодавством і зоврема Інструкцією №3 “Про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валютах”, Затв. Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003р. №492^¹. Воно стосується правовідносин при відкритті клієнтами банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків в національній і іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків в національній валюті України.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам всіх форм та видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій.. Для тих юридичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність відкриваються валютні рахунки. Депозитні рахунки юридичним особам та їх відокремленим структурним підроозділам відкриваються на підставі депозитного договору. Кошти на цей рахунок зараховуються з поточного рахунку на певний строк і після його закінчення повертаються на поточний рахунок.

Порядок відкриття кожен із зазначених рахунків чітко врегульовано чинним цивільним (Глава 71 ЦКУ) і особливо банківським законодавством. Відповідно до ст. 342 ГКУ рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи у будь якому банку на території України за згодою сторін. При тому суб’єктам господарювання які мають самостійний баланс рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), а також інших розрахунків, пов’язаних із фінансовим забезпеченням їх діяльності. Комерційні особи можуть відкривати рахунки для зберігання грошових коштів та здійснення інших грошових операцій, які не заборонені чинним законодавством.

Для відкриття поточних і поточних бюджетних рахунків юридичної особи банку необхідно подати такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку, встановленої форми, яке підписується керівником і головним бухгалтером підприємства, а за його відсутності лише керівником юридичної особи;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, а для бюджетних організацій замість копії свідоцтва – копію справки про внесення в ЄДРПОУ. Копії повинні бути нотаріально завіреними;

в) копію нотаріально посвідченого статуту чи іншого засновницького документу. Юридичні особи публічного права, що діють на підстапві закону статути та інші завновницькі документи не подають.

г) копію документу, що посвідчує взяття на податковий облік, яка посвідчена відповідним податковим органом, нотаріусом та уповноваженим працівником банку;

д) карточку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи завновницьких документів юридичної особи надано право розпоряджатися рахунком і ставити підписи на розрахункових документах. Ці підписи також завіряються нотаріально або вищеуповноваженм органом. В карточці повинен бути чіткий зразок відбитка печатки юридичної особи;

є) справку про реєстрацію в Органах пенсійного забезпечення України.

Для відкриття поточного рахунку структурному підрозділу юридичної особи подаються такі документи:

а) заява про відкриття такого рахінку встановленого зразку, яка підписується у такому ж порядку що і вищезазначена;

б) копія справки про внесення обособленого структурного підрозділу в ЄДРПОУ. Така справка посвідчується органом який її видав та нотаріусом;

в) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

г) копія належним чином оформленого положення про структурний підрозділ, який повинен бути посвідчений керівником юридичної особи та нотаріусом;

д) карточку із відбитком печатки та зразками підписів посадових осіб структурного підрозділу юридичної особи, яким відповідно до чинного законодавства чи завновницьких документів юридичної особи надано право розпоряджатися рахунком і ставити підписи на розрахункових документах. Ці підписи також завіряються нотаріально або вищеуповноваженм органом.

ж) клопотання підприємства чи відповідного органу про відкриття поточного рахунку із вказівкою місцязнаходження юридичної особи, його ідентифікаційного номера, номера основного поточного рахунку та банку в якому він відкритий, а також податкового органа, в якому юридична особа знаходиться на обліку;

є) справка про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Валютний рахунок слугує для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності і відкриваються експортерам, імпортерам і банкам, які вступають у правовідносини, пов’язані із рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.

Blog

Зприйняттям 16 січня й підписання Президентом України 6 березня 2003 р

Содержание