Пазенок В. С. (голова)

Вид материала

Документы

Содержание Інституалізація соціології туризму Третій рівень

Подобный материал:

• Пазенок В. С. (голова), 3046.08kb.
• Закон України «Про засади запобігання І протидії корупції», 253.5kb.
• Протокол №5 засідання Центру законодавчих ініціатив при Київській обласній державній, 26.35kb.
• Україна, 1687.36kb.
• Комісія з питань захисту прав дитини, 103.06kb.
• Членів трудового колективу 299 осіб, 28.08kb.
• Веде засідання Голова Верховної Ради України литвин, 1137.84kb.
• -, 2109.63kb.
• Програма дослідно експериментальної роботи за темою, 310.95kb.
• А. Й. Присяжнюк Голова Київської обласної державної адміністрації, голова регіонального, 12.79kb.

Інституалізація соціології туризму

В статті розглядаються основні проблеми та шляхи становлення нового напрямку соціології. Окреслюються контури соціології туризму через визначення її структури.

Ключові слова: «географізація», «туристська дія», «туристська активність».


В статье рассматриваются основные проблемы и пути становления нового направления социологии. Очерчиваются контуры социологии туризма через определение её структуры.

Ключевые слова: «географизация», «туристическое действие», «туристическая активность».

The article is devoted to main problems and ways of formation new direction of sociology. Tourism is considered to be a certain movement which provokes living space destruction.

Key words: «geografization», «tourist’s act», «tourist’s activity».


Соціологія туризму, як самостійна галузь соціології в нашій країні проходить нелегкий шлях становлення. З часів Радянського Союзу в Україні залишається відношення до туризму, як певного виду відпочинку. Таке ставлення базується на розумінні, обумовленому самою етимологією (франц. tour - прогулянка, подорож) значенні. Виходячи з такого бачення, вважалось, що проблеми соціології туризму повністю розв’язуються в межах соціології вільного часу. Зрозуміло дослідження туризму з цієї точки зору - доречне, але обмежувати вивчення туризму тільки цим аспектом - недостатньо.

Нагальною потребою сьогодення є перегляд ставлення до туризму і це обумовлено тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багато комплексний за своєю природою тип діяльності. З огляду на це слід розглядати туризм принаймні, в ідеологічному, виховному та економічному контекстах.

Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології – соціології туризму, яка повинна базуватися на комплексному дослідженні туризму: як окремого виду торгівлі послугами; як сфери відпочинку та рекреації; як специфічного засобу формування особистості; як суттєвого фактора діалогу культур.

XXІ століття характеризується збільшенням кількості туристів у світі.

1950- 25 мільйонів

1970 – 165 мільйонів

2001 – 693 мільйонів

2020 – планується 1,5 мільярда.

Міжнародний туризм стає важливою сферою світового експорту і за своєю значущістю поступається лише експорту нафти та автомобілів. Все це дозволяє вченим та журналістам говорити про «туристичний бум», «туристичну революцію». У Манільській декларації (1980 р.) туризм розглядається як «діяльність, що має важливе значення в житті народу в силу безпосереднього впливу на соціальну, культурну, освітянську та економічну сферу життя держави та їх міжнародні відносини».

Беручи до уваги сьогоднішні масштаби та подальший розвиток туризму і його соціальні функції, науковий інтерес до цієї проблематики має невпинно зростати.

Це обумовлено економічним розвитком деяких країн, розширенням наукових, культурних зв’язків між країнами, прогресом транспортних засобів, розвитком ЗМІ, реклами і самого туристичного бізнесу. Зростаюча чисельність туристів призводить до появи потреби в збільшенні інфраструктури туристичного комплексу, збільшенні кількості фахівців, що залучені до цієї галузі, знаходженні нових місць відпочинку тощо. Аналіз мультиплікативних моделей розвитку туризму знайшов велику віддачу від туризму, у кілька разів перевищуючу витрати, що стимулює місцеву економіку і поліпшує умови життя. Швидкими темпами росте масовий туризм.

Однак окрім позитивних наслідків туристична діяльність продукує й негативний досвід. Так наприклад, на Гаваях спалахнула хвиля протесту проти масового туризму, побічними продуктами якого стали проституція, злочини, культурний і екологічний резонанс. Ці протести особливо яскраво виражалися азіатськими народами і жителями країн Тихоокеанського басейну. Ця критика, войовничо налаштована проти масового туризму, лягла в основу просування й обговорення на міжнародному рівні відповідної альтернативи - так званого м’якого, чи екологічного, туризму, запропонованого на розгляд ЮНЕСКО у 1982 р., Міжнародною Академією по вивченню туризму у 1989 р. і Всесвітньою Туристичною Організацією у 1980, 1985 і 1989 рр.

Поступово науковці залучаються до вирішення тих чи інших проблем, пов’язаних з розвитком масового туризму.

Проблема гранично припустимих навантажень вивчалася і географами, і екологами. Питання впливу туризму на навколишнє середовище було відображено у роботах багатьох вчених і в пресі. Так, проблеми збереження природної спадщини, розвитку парків і концепція гранично припустимого рівня навантаження на туристичні об’єкти були підняті в екології. Подальше вивчення теми відпочинку знайшло відображення в роботах Коэна (Cohen). Динаміка курортних зон уперше була розглянута з історичної точки зору Плогом (Plog, 1974), потім економістами і, нарешті, географами.

В області як соціології, так і антропології виходили фундаментальні роботи про природу самого туризму і його зв’язку з паломництвом, обрядами, розвагами. Перші подібні праці з’явилися у 70-х рр. Це роботи антрополога Тернера (Turner, 1969) на тему обрядів і паломництва, соціолога Шикжентмихали (Сsikszentmihalyi, 1975) по аналізу туристських потоків. Маккенелл (MacCannell, 1976) провів загальнонауковий аналіз туристських потоків із соціологічної, антропологічної та інших точок зору. Граберн (Graburn, 1983) присвятив своє дослідження вивченню туризму на стику культур у світлі взаємопроникнення, що поширюється між Європою і Північною Америкою.

Останнім часом дослідженням туризму займаються такі дисципліни, як політологія і соціологія, економіка і маркетинг, екологія і географія. З одного боку, маркетинг як і раніше залишився зосередженим на продажі, просуванні товару і ринкових сегментів, але, з іншого боку - маркетологи починають більш глибоко вивчати рекламу, психологію мотивацій, теми, також досліджувані соціологією, антропологією, психологією і рекреалогією. Проблеми навколишнього середовища, що залишаються основним приводом для занепокоєнь у екологів, досліджувалися вищезгаданими дисциплінами, і, особливо, географією. Остання, поряд з іншими науками, зосередилася на вивченні визначених областей поширення туризму: горах, узбережжі, островах, міських центрах. Взаємодії приймаючої сторони, гостей і сполучної ланки (гідів, перекладачів, провідників, інструкторів) досліджувалися в соціології та антропології, а також у психології і політології.

Деякі дослідники наполягають на тому щоб «соціологія туризму»входила складовою в «соціологію міграції», оскільки туризм, в першу чергу, це переміщення в інше місце і може класифікуватись як «тимчасова міграція». Тому й фактори «поштовху»та «привабливості», які спонукають і зацікавлюють людей в переміщеннях до іншої місцевості життєдіяльності аналогічні поняттю мотивація. Але така аналогія не зовсім повна.

Міграція все ж таки передбачає певної осілості на новій території, а тому вимагає вирішення проблем пов’язаних з такими сферами як працевлаштування, освіта.

Хоч деяких емігрантів можна класифікувати як «постійних туристів»треба відмітити що їх мотивація і поведінка суттєво відрізняється від «короткострокових»туристів.

Інші дослідники стверджують що «соціологія туризму»повинна розглядатись в межах «соціології вільного часу»(початок 20-ті роки ХХст. Обстеження бюджету часу Струмиліна С.Т.). Це дуже спрощений підхід. Тлумачення туриста як відпочиваючого значно звужує поняття турист. Крім того поза увагою дослідження залишається велика низка проблем пов’язаних з туризмом. Крім того саме визначення «вільного часу»суттєво залежить від політичної, ідеологічної та соціальної інтерпретації.

Інша група дослідників вважає за доцільність виділення соціологічного дослідження туризму в окремий розділ де виділяється чотири основні напрямки дослідження:

1. Дослідження туристів
   
2. Взаємодія туристів з місцевим населенням
   
3. Система туризму
   
4. Вплив туризму.
   

Соціологія туризму для українського суспільства і для наукового співтовариства є певною новиною. Цей напрям науки у нас ще тільки складається. Ще до кінця є не зрозумілою навіть така річ, соціологія туризму – це складова соціології чи туризмології?

На нашу думку, підхід до окреслення контурів соціології туризму можна було б пошукати через визначення її структури. Соціологія туризму як галузь соціологічної науки може бути представлена за аналогією структури загально соціологічної теорії у вигляді п’ятиповерхової структури.

Перший поверх цієї структури складає наукова картина світу,

другий - методологічні та загальна соціологічна теорія,

третій – спеціальні соціологічні теорії,

четвертий – емпіричні дослідження,

п’ятий – прикладні дослідження.

Якщо йти за цією схемою, то до першого рівня соціології туризму відносяться наші уявлення про світ та суспільство, уявлення про людство як ціле, про соціальний час і простір, знання про глобалізацію, про комунікації в умовах глобалізації тощо.

Другий рівень соціології туризму вбирає в себе загальнотеоретичні соціологічні знання: про соціальну структуру суспільства, великі соціальні групи, соціальні процеси. На цьому рівні туризм розглядається як форма підкорення і освоєння.

Географічного простору (результат процесу опису, осмислення земного простору тобто географізація його. Під час цього процесу виділяються та формуються найбільш важливі образи та стереотипи сприйняття простору)

суспільного і

культурного простору,

тип соціокультурних комунікацій,

форма глобалізаційних процесів і зв’язків. До цього рівня знань відноситься соціологічна теорія особистості, теорія вільного часу та дозвілля.

Третій рівень – це, власне рівень формування соціології туризму як знання про специфічну галузь суспільного життя. Саме на цьому рівні розробляється і існує концепція соціології туризму. Соціологія туризму – окрема галузь соціології, яка вивчає структуру, функціонування та розвиток туризму як суспільного явища в його зв’язку з соціальними, політичними, економічними та культурними сферами суспільства. Ця концепція предстає як цілісне теоретичне утворення, яке об’єднує єдиною логікою всі рівні соціологічних знань, що застосовуються для пізнання, аналізу та прогнозу розвитку процесів і явищ у відповідній галузі суспільного життя. Об’єктом її дослідження є тимчасові соціальні групи людей, які реалізують туристичну діяльність, а також соціальні процеси та чинники, що формують установки особистості на туристичну активність. Предметом соціології туризму є різноманітні форми туристичної діяльності, особистісна поведінка туристів, структура їх ціннісних орієнтацій, мотивів і потреб. Тут слід розрізняти такі поняття як «туристська діяльність» і «туристська дія» або «туристська активність». Під «туристською діяльністю» слід розуміти професійну діяльність в сфері туризму, при якій суб’єктом діяльності виступає туристична фірма, туроператор, турагент тощо. В такому випадку людина, яка купує продукт, вироблений цими економічними агентами, тобто турист, виступає об’єктом цієї діяльності. Тобто туристська діяльність – це, насамперед, професійна діяльність, суб’єктом якої є економічні агенти – туристичні підприємства, а об’єктом – споживач виробленого цими підприємствами продукту, тобто турист.

Але ж турист – це не професія. Навпаки, це виключно «аматорська» діяльність. Тому для позначення діяльності саме туриста має сенс використовувати поняття «туристська дія» або «туристська активність». У такому разі турист виступає суб’єктом дії, а вже не її об’єктом.

Цей рівень галузевої соціології повинен включати поняття і категорії, які розкривають специфіку туризму.

Наприклад, поняття привабливості країни, регіону, міста для туристів. Тобто мова йде про таке поняття як привабливість. Що це за явище? У чому полягає сенс такого соціокультурного явища? У чому полягає різниця між інтересом і привабливістю? Чи обмежується привабливість пізнавальними та естетичними аспектами? Чи цього мало? Адже для того, щоб певний об’єкт став привабливим, необхідний ще й позитивний імідж країни, де розташований цей об’єкт, а також уявлення про країну чи регіон як безпечні у політичному та кримінально-правовому аспектах, певний стандарт побутової комфортності у місцях проживання, харчування туристів та у транспортному обслуговуванні.

Цей рівень соціології туризму має включати і багато інших понять і категорій, які дозволять найбільш повно розкрити соціальний феномен туризму.

Четвертий рівень соціології туризму складають емпіричні дослідження установок, інтересів, потреб, мотивів, оцінок різних соціальних груп у різних країнах як потенційних і реальних туристів.

Ця галузь соціології вимагає розробки спеціальних методик щодо розробки інструментарію масових соціологічних та експертних опитувань, інтерв’ю, проведення якісних досліджень, зокрема фокус-груп, контент-аналізу друкованих і електронних ЗМІ. Необхідність розробки спеціальних соціологічних методик для дослідження думок туристів, які висвітлюють їх потреби та мотивацію, пов’язана з тим, що соціологи в усіх країнах, як правило, мають досвід роботи з респондентами - співвітчизниками. Тут же значну частину контингенту можуть складати іноземці, тобто люди, які сформовані в інших соціально-культурних умовах, є носіями віддалених культур, традицій і звичаїв, релігійних вірувань. А практичні завдання удосконалення роботи туристичних організацій можуть вимагати з’ясування ставлення, оцінок, думок саме цього контингенту туристів.

П’ятий рівень – прикладні дослідження. До них належать дослідження роботи конкретних туристичних фірм, рівня сервісу готелів, ресторанів, надійність шляхів сполучення, зв’язку, привабливість програм, маршрутів, екскурсій, вивчення їх вузьких місць, недоліків. На основі таких досліджень готуються пропозиції спрямовані на покращення роботи, підвищення привабливості цих конкретних суб’єктів туристичної діяльності.

Ми запропонували один із можливих варіантів підходу побудови структури соціології туризму. Проте він потребує подальшої конкретизації.

Розробка соціології туризму як нової галузевої соціологічної теорії повинна йти традиційним шляхом – в першу чергу з становлення та вдосконалення категоріального апарату.


УДК 130.2

О. В. Красільнікова


кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії і соціальних наук Київського університету туризму, економіки і права