Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання І спорту

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

«Методи і організація дослідження» наведено систему методів дослідження, відповідних до об'єкта, предмета,

Рис. 1. Схема процесу прийняття рішення тренером у період підготовки юних гімнастів (О.М. Худолій, А.М. Шлемін, 1988)

мети та завдань дослідження, обґрунтовано доцільність використання цих методів та описано організацію дослідження.

Відповідно до проблеми дослідження були використані теоретичні і емпирічні методи дослідження, серед яких: моделювання, системний підхід, методи теоретичного аналізу і узагальнення, педагогічне тестування, методи реєстрації сенсомоторних реакцій, методи реєстрації стану серцево-судинної системи, педагогічне спостереження і експеримент, повний факторний експеримент 2^k, методи математичної статистики.

Дослідження процесу підготовки юних гімнастів здійснювалося декількома напрямами у період 1984—2009 років і включало три етапи.

Перший етап (1984—1995 рр.). Виконувалося дослідження за темою: «Вплив фізичних навантажень на процес навчання рухам і розвиток адаптаційних можливостей організма дітей і підлітків» (№ державної реєстрації 01829011671). Для об'єктивізації і підвищення надійності отриманих даних були проведені дослідження за програмою наукової теорії тестування. Задача дослідження: визначити інформативні показники підготовки юних гімнастів. У них взяли участь гімнасти 7—13 років (7—8 років — 32 гімнаста, 8—9 років — 30 гімнастів, 9—10 років — 30 гімнастів, 10—11 років — 26 гімнастів, 11—12 років — 26 гімнастів, 12—13 років — 26 гімнастів). У результаті дослідження визначені інформативні тести для оцінки функціонального стану нервово-м'язової системи юних гімнастів. Для визначення інформативних показників функціонального стану серцево-судинної системи здійснювався тривалий запис ЕКГ (не менш 100 кардіоінтервалів) до і після різних варіантів навантажень. У всіх вікових групах проведено 830 людино-випробувань, проаналізовано понад 8300 кардіоінтервалів. Для розробки таблиці індексової і якісної оцінки серцево-судинної системи юних гімнастів у проведенні ортостатичної проби пульс «лежачи-сидя-чи» упродовж місяця в стані відносного м'язового спокою у гімнастів 11— 13 років (48 чоловік) реєструвався пульс в орто-положеннях. Початковими даними для побудови оцінювальної таблиці послужили середні дані і сигми пульсу в положенні лежачи і різниці пульсу в положенні лежачи-сидячи.

На основі багатократної (упродовж 1 місяця) реєстрації результатів тестів, латентного часу рухової реакції, тривалого запису ЕКГ визначені модельні характеристики юних гімнастів 7—13 років.

Другийнапрямдослідженьпов'язанийзвизначеннямвіковихзмін функціонального стану організму юних гімнастів. У дослідженні взяли участь юні гімнасти і школярі, що не займаються спортом (8 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 9 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 10 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 11 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 12 років — 30 гімнастів і 30 школярів; 13 років — 30 гімнастів і 30 школярів). У результаті дослідження визначений вплив занять гімнастикою на зміну показників серцево-судинної і нервово-м'язової систем у хлопчиків 7—13 років.

Другий етап (1996—2000 рр.). Виконувалося дослідження за темою: «Моделювання процесу підготовки юних гімнастів». Отримані матеріали використовувалися для моделювання процесу підготовки юних гімнастів 7—13 років. На початковому етапі підготовки проаналізовано понад 530 занять. У дослідженні взяло участь 92 гімнасти 7—10 років. Використовувався повний факторний експеримент типу 2^k, в якому проведено 160 людино-випробувань. На етапі базової підготовки проаналізовано понад 580 занять. У дослідженні взяло участь 78 юних гімнастів 11—13 років. У повних факторних експериментах проведено 196 людино-випробувань. У результаті дослідження розроблені моделі процесу підготовки юних гімнастів на початковому і базовому етапах. Для визначення впливу різних режимів тренувальних занять на зміну функціонального стану серцево-судинної і нервово-м'язової систем проведені п'ятирічні лонгітудальні дослідження, в яких взяли участь 60 юних гімнастів. Третій етап (2001 —2009рр.). Виконувалося дослідження за темою: «Методологія і методика моделювання процесу підготовки юних спортсменів». Для визначення ефективності побудови навчально-тренувального процесу на основі інформації, отриманої в результаті аналізу моделей, проведено ряд дослідів. На початковому етапі підготовки у дослідженнях взяли участь 36 юних гімнастів (три групи по 12 чоловік), на етапі базової підготовки

— 24 юних гімнаста (дві групи по 12 гімнастів 1 спортивного розряду).

Серед гімнастів, які прийняли участь у дослідженнях, були: 30 гімнастів

— III д.р., 30 гімнастів — II д.р., 26 гімнастів — I д.р. На основі методичних рекомендацій здійснено програмування навчально-тренувального процесу гімнастів 7—13 років. Юні гімнасти тренувалися у досвідчених тренерів, серед яких: Барон Б. А., Васильєв В. В., Колєсніков Є. М., Москвін Є. Б., Ши-пушкін В. М. Юні гімнасти, які приймали участь в експерименті, виконали спортивні розряди від 1 до майстра спорту (1р. — 18 чол., кмс — 15 чол.; мс — 12), ставали переможцями змагань різного рангу.

Третій розділ дисертації «Моделі функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів» присвячений дослідженню інформативних показників функціонального стану юних гімнастів і побудові на їх основі моделей функціональної і рухової підготовленості.

Аналіз результатів дослідження показав, що юні гімнасти відрізняються від однолітків сприятливими змінами статистичних показників ритму серцевих скорочень і систолічного показника. Для юних гімнастів характерні у порівнянні з неспортсменами більш низькі показники fМо%, СП% і збільшення тривалості Мо, R—R, Dx. Вони відрізняються від однолітків меншим латентним часом рухової реакції, меншою помилкою в диференціюванні м'язових зусиль. У юних гімнастів і їх однолітків у віковому аспекті спостерігається скорочення тривалості латентного часу рухової реакції, збільшення максимальної сили кисті, зниження помилки у просторовій точності руху, диференціюванні часових і силових характеристик руху. Проте ці зміни більш значні у юних гімнастів (р<0,001).

У результаті дослідження встановлено, що вікові зміни латентного часу рухової реакції, помилки у диференціюванні часових характеристик руху, абсолютної сили розгиначів передпліччя, тривалості інтервалу R—R, кількості вивчених вправ різних груп складності у юних гімнастів 7—13 років описуються рівняннями логістичної функції (табл. 1). Латентний час рухової реакції, сила кисті, сила розгиначів передпліччя, уміння управляти рухами у просторі, у часі і ступенем м'язових зусиль указують на потенційні спортивні можливості юних спортсменів. Статистичні показники ритму серцевих скорочень (fМо%, Мо, Dх, R—R, СП%) характеризують ступінь тренованості серця юних гімнастів. Кількість вищих груп складності для даного віку є моделлю спортивної майстерності юних гімнастів.

За модельні характеристики юних гімнастів можуть прийматися результати, що на 0,5S і більше перевищують середні результати. Модель юних гімнастів може бути описана сукупністю параметрів, що знаходяться у відносинах між собою і які характеризують стан довготривалого етапу пристосовування організму до фізичних навантажень, що обумовлює успішність навчання і досягнення підготовленості до змагань. Виведення модельних характеристик в зону вище за середні оцінки сприяє оптимальному навчанню рухам юних гімнастів.

Для побудови можливих градацій оцінок і норм функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів використовується стандартна шкала. Для оцінки вікових змін показників функціональної і рухової підготовленості — моделі росту.

Перераховані показники характеризують розвиток рухової функції юних гімнастів 7—13 років. Ці дані є підставою для етапного контролю за її розвитком.

У четвертому розділі дисертації «Моделювання тренувальних впливів у заняттях і мікроциклах навчально-тренувального процесу юних гімнастів» наводяться дані, які характеризують концептуальні підходи до оптимізації тренувальних навантажень у заняттях і мезоциклах на початковому і базовому етапах підготовки юних гімнастів.

Аналіз моделей, а також експериментальна перевірка впливу теоретично отриманих навантажень на різні сторони підготовленості юних гімнастів дозволили визначити режими чергування вправ з інтервалами відпочинку (табл. 2, 3).

Режим «А» чергування вправ з відпочинком. У разі застосування цього режиму використовується метод стандартно-преривної вправи з інтервалом відпочинку, який забезпечує коливання ЧСС в межах 130—150 уд/хв. Час роботи 40—50 хв.

Після виконання вправ у цьому режимі відмічається збільшення часу рухової реакції на 15—20 %, помилки в керуванні рухами — на 50 %, систолічного показника — від 11 до 55 %. Ефективність процесу навчання негативна, рівень навченості вправ знижується на 20 % у випадку, якщо рівень навченості був менше 70 %. Режим доцільно використовувати в процесі розвитку витривалості.

Режим «В» чергування вправ з відпочинком. У разі застосування цього режиму використовується метод стандартно-преривної в прави з інтерва-

¶

Таблиця 1

Моделі функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів 7—13 років

лом відпочинку, який забезпечує коливання ЧСС в межах 110—129 уд/хв. Час роботи 40—50 хв.

Після виконання вправ у цьому режимі час рухової реакції і помилка в керуванні рухами не змінюється, СП % коливається в межах 50 %. Режим використовується в процесі навчання гімнастичним вправам.

Режим «D» чергування вправ з відпочинком. У разі застосування цього режиму використовується метод стандартно-преривної вправи з інтервалом відпочинку, який забезпечує коливання ЧСС в межах 90—109 уд/хв. Час роботи 30—50 хв.

Після виконання вправ відмічається скорочення часу рухової реакції на 20 %, зменшення помилки в керуванні рухами — на 30 %, СП % знижується до 48 %. Режим використовується в процесі навчання гімнастичним вправам.

У результаті дослідження визначено, що моделі тренувальних впливів у вправах на снарядах, заняттях і мікроциклах навчально-тренувального процесу юних гімнастів діляться: 1) на моделі термінового тренувального ефекту (ТТЕ); 2) моделі відставленого тренувального ефекту (ВТЕ); 3) моделі кумулятивного тренувального ефекту (КТЕ).

Для отримання моделей термінового і відставленого тренувального ефектів різних впливів використовуються плани повного факторного

Таблиця 2

Моделі зміни показників функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів 7—11 років у залежності від режиму виконання вправ на снарядах

Показник	Рівняння регресії для натуральних перемінних	Адекватність моделі
1. Акробатика
Сила кисті, кг	Y = 8,913 + 0,0046 X₁ + 0,168 X₂	^Fp<^F0,05
Диференціювання м'язових зусиль, 50 % від максимального, помилка, % (тест № 6)	Y = 7,434 + 0,0018 X₁ - 0,1 X₂	^Fp<^F0,05
Просторова точність руху, помилка, см (тест № 3)	Y = 4,783 - 0,0079 X₁ - 0,205 Х₂	^Fp^0,05
СП%	Y = 57,404 + 0,0089 X₁ - 0,279 X₂	^Fp<^F0,05
ЧСС, уд/хв	Y= 32,332 + 0,183 X₁ + 2,148 X₂	^Fp<^F0,05
ЛЧРР, мс	Y = 241,417 + 0,292 X₁ - 0,432 X₂	^Fp<^F0,05
2. Кільця
Сила кисті, кг	Y=19,35-0,011X1-0,016X	^Fp<^F0,05
Тест № 6, помилка, %	Y = -2,003 - 0,044 X₁ + 0,308 X₂	^Fp<^F0,05
Тест № 3, помилка, см	Y = 3,238 + 0,038 X₁ - 0,085 Х₂	^Fp<^F0,05
СП%	Y = 57,404 + 0,009 X₁ - 0,279 X₂	^Fp<^F0,05
ЧСС, уд/хв	Y= 18,562 + 0,991 X₁ + 0,882 X₂	^Fp<^F0,05
ЛЧРР, мс	Y = 122,769 + 0,122 X₁ + 3,322 X₂	^Fp<^F0,05
3. Бруси
Сила кисті, кг	Y = 20,211 + 0,0105 X₁ - 0,093 X₂	^Fp^0,05
Тест № 6, помилка, %	У = -0,029 - 0,024 X₁ + 0,144 X₂	^Fp<^F0,05
Тест № 3, помилка, см	Y = -1,675 - 0,03 X1 + 0,188 Х₂	^Fp<^F0,05
СП%	Y = 34,732 + 0,072 X₁ + 0,231 X₂	^Fp<^F0,05
ЧСС, уд/хв	Y = 78,493 + 0,39 X₁ + 0,936 X₂	^Fp<^F0,05
ЛЧРР, мс	Y= 191,55 + 0,227X1 + 0,818X2	^Fp^0,05
	4. Перекладина
Сила кисті, кг	У = 31,913 + 0,0193 X1 - 0,51 X₂	^Fp<^F0,05
Тест № 6, помилка, %	Y=1,82 + 0,011X1-0,1X2	^Fp<^F0,05
Тест № 3, помилка, см	7 = 4,86 + 0,009X1-0,09Х2	^Fp<^F0,05
СП%	7 = 55,227 + 0,047 X₁ - 0,44 X₂	^Fp^0,05
ЛЧРР, мс	7 = 273,23 + 0,612 X₁ - 2,795 X₂	^Fp<^F0,05

Примітки: Х1 — кількість повторень; Х₂ — час відпочинку. У рівняннях регресії наведені достовірні коефіцієнти регресії при рівні значущості р<0,05

Таблиця 3

Моделі зміни показників функціональної і рухової підготовленості юних гімнастів 12—13 років у залежності від режиму виконання вправ

Показник	Рівняння регресії для натуральних перемінних	Адекватність моделі
Кінь
Рівень навченості вправі	Y = -1,713 + 0,014 X1 + 0,056 X₂ --0,000453 X₁X₂	^Fp<^F0,05
Сума балів за рухові тести	Y= -17,497 + 0,611 X1	^Fp<^F0,05
Індексна оцінка ортопроби	Y = 3,55 + 0,023 X₂	^Fp<^F0,05
Кільця, перекладина
Рівень навченості вправі	Y = 0,1438 - 0,006735 X₁ + 0,01982 X₂	^Fp^0,05
Сума балів за рухові тести	Y= -36,664 + 0,9166 X₂	^Fp<^F0,05
Індексна оцінка ортопроби	Y = -2,125 + 0,075 X₁ + 0,1875 X₂ -- 0,001875 X1X₂	^Fp^0,05
Бруси
Рівень навченості вправі	Y= 11,0225 - 0,039 X₁ - 0,0509 X₂ + + 0,00078 X₁X₂	^Fp<^F0,05
Сума балів за рухові тести	Y= 87,5 - 1,75 X₂	^Fp<^F0,05
Індексна оцінка ортопроби	Y = -8,65 + 0,165 X1+ 0,266 X₂ -- 0,0033 X₁X₂	^Fp<^F0,05

Примітки: Х1 — кількість повторень; Х₂ — час відпочинку, хв. У рівняннях регресії наведені достовірні коефіцієнти регресії при рівні значущості р<0,05

експерименту типу 2^k. Для отримання моделей кумулятивного тренувального ефекту використовується логістична і асимптотична функції.

У зв'язку із встановленням залежності різних сторін підготовленості юних гімнастів з компонентами навантаження, виділяється наступна спрямованість: 1) навантаження, що забезпечують сприятливі умови для навчання руховим діям юних гімнастів; 2) навантаження, що забезпечують оптимальні умови для розвитку сили у юних гімнастів; 3) навантаження, що забезпечують оптимальні умови для підвищення функціонального стану нервово-м'язової і серцево-судинної систем юних гімнастів.

Важливим у визначенні тренувального навантаження є її величина. У результаті дослідження встановлено, що оцінка величини тренувальних навантажень (для термінового тренувального ефекту) можлива за схемою: зниження показників — велике навантаження, без змін — середнє навантаження, поліпшення показників — мале навантаження. Тривалість застосування великих навантажень визначається на основі аналізу графіків логістичної функції, що описують зміну показників функціонального стану організму юних гімнастів залежно від послідовного застосування великих навантажень в 1—6 заняттях. Оптимальна кількість тренувань з використанням великих навантажень на початковому етапі підготовки — 2—3; на етапі базової підготовки — 3—4 заняття. Збільшення індексової оцінки ортостатичної проби на 30—35 % свідчить про необхідність переходу до наступного виду навантажень. Зниження працездатності у юних гімнастів залежно від тривалості застосування великих навантажень проходить двома напрямами: а) за рахунок зменшення об'єму, б) за рахунок погіршення якості виконання вправ.

Аналіз моделей тренувальних впливів дозволив визначити оптимальну організацію тренувальних навантажень у заняттях і мезоциклі на початковому і базовому етапах підготовки юних гімнастів. Раціональною організацією тренувальних навантажень в місячному мезоциклі на початковому етапі підготовки юних гімнастів є така, коли в 1—3, 8, 9, 13, 14, 18,19 заняттях застосовуються великі навантаження; в 4—7,10—12,15—17,20 заняттях — середні навантаження. Раціональною організацією тренувальних навантажень в місячному мезоциклі на етапі базової підготовки юних гімнастів є така, коли в 1—4, 9, 11, 15, 17—20 заняттях застосовуються великі навантаження; в 7,8,12—14,22—24 заняттях — середні навантаження; в 5,10,16,21 заняттях — малі навантаження. Застосування варіативності тренувальних навантажень в мезоциклі і окремих тренувальних заняттях сприяє виведенню показників, що характеризують стан нервово-м'язової і серцево-судинної систем юних гімнастів в зону вище за середні оцінки.

Аналіз моделей зміни максимальної, відносної і швидкісної сили залежно від навантаження дозволив визначити тривалість застосування силових навантажень в заняттях з юними гімнастами 7—13 років. Оптимальною кількістю тренувань використовування силових навантажень з періодом відновлення більше 24 годин у юних гімнастів 7—9 років є 2—3 тренування, у гімнастів 12—13 років — 3—4 тренування. Сигналом до припинення використовування силових навантажень у фазі недовідновлення на початковому і базовому етапах підготовки є зниження сили на 30—40 %. Оптимальною кількістю тренувань, де використовуються силові навантаження з періодом відновлення 24 година у юних гімнастів є 3—4 тренування. Сигналом до припинення даного виду навантажень у юних гімнастів 7—9 років є збільшення сили на 60 %, у юних гімнастів 12—13 років — на 25—30 %. Найкращим варіантом розвитку швидкісної сили є 4 підходи по 3 повторення (гімнасти 7—9 років) і 5 повторень (гімнасти 12—13 років) з інтервалом відпочинку 20 с. Оптимальна тривалість застосування швидкісно-силових навантажень — 4 тренування, оптимальне скорочення часу виконання швидкісно-силового завдання у гімнастів 7—9 років — 35 %, у гімнастів 12—13 років — 20 %. Раціональною організацією силової підготовки юних гімнастів є така, коли в 1—3 (гімнасти 7—9 років) і 1—4 (гімнасти 12—13 років) заняттях застосовуються навантаження з періодом відновлення більше 24 годин; в 4—6 і 5—8 заняттях відповідно — з періодом відновлення 24 години; в 7—10 і 9—12 заняттях — швидкісно-силові навантаження.

Ефективність застосування вищенаведеної організації силової підготовки у юних гімнастів на етапі початкової і базової підготовки наведена в таблицях 4—7. Відмінності в результатах показників силової підготовленості юних гімнастів групи «А» обумовлені застосуванням силових навантажень різної спрямованості. Ці відмінності стають більш істотними через шість місяців підготовки.

Таким чином, процес силової підготовки юних гімнастів може бути розділений на два органічно зв'язані етапи. Перший етап — формування термінового етапу пристосовування нервово-м'язової системи до силових навантажень. Для цього застосовуються силові навантаження з періодом відновлення більше 24 годин послідовно в 2—3 (гімнасти 7—9 років), 3—4 (гімнасти 12—13 років) тренувальних заняттях. Другий етап — формування довготривалого етапу пристосовування нервово-м'язової системи до силових навантажень. Для цього застосовуються силові навантаження з періодом відновлення 24 година послідовно в 3—4 заняттях. Тривалість застосування різноспрямованих силових навантажень визначається на основі аналізу логістичної і асимптотичної функцій. Послідовне застосування

Таблиця 4

Blog

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання І спорту