Geum.ru

Методичний лист про вивчення трудового навчання та креслення у 2008/2009 навчальному році

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Методичний лист про вивчення трудового навчання та креслення

у 2008/2009 навчальному році.


Вивчення предмета у новому навчальному році для учнів 9-11 (12) класів буде здійснюватись за тими ж навчальними планами та програмами що і в попередні роки. Учні 5-8 класів навчатимуться за новою програмою з трудового навчання для 12-річної школи (лист Міністерства освіти і науки України від23.12.2004р. №1/11-6611).

Відповідно до Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 07.05.07 р. №357, у всіх загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування та форм власності на вивчення трудового навчання відводиться у 5-му та 6-му класах – по 1 годині на тиждень, у 7-му та 8-му класах – 2 години на тиждень. Крім цього, кількість годин на вивчення предмета у 5-6 класах може збільшуватись до 2-ох за рахунок додаткового часу на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Вивчення трудового навчання відбувається окремо для хлопців та дівчат. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02 р. №128, і відбувається при наявності в класі більше 27 учнів для шкіл розташованих у містах, і більше 25 учнів для шкіл розташованих у сільській місцевості.

У разі, якщо кількість учнів у класі не дає змоги здійснити поділ на групи на гендерній основі, можливий варіант формування змішаної групи хлопців і дівчат паралельних, або наступних класів.

Навчальними програмами передбачено два варіанти організації навчального процесу: перший варіант – для хлопців, другий – для дівчат. Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп у малокомплектних школах або за бажанням учнів. Для спільного навчання слід застосовувати поєднання обох варіантів навчальних програм. Співвідношення навчального матеріалу при цьому має залежати від контингенту учнів у класі (більшість хлопців чи дівчат), матеріально-технічної бази закладу, регіональних умов та спеціалізації вчителя (обслуговуючі чи технічні види праці). Не допускається навчання змішаних груп лише за одним з варіантів програми. При плануванні практичних робіт слід враховувати фізіологічні особливості хлопців і дівчат, їх інтереси та нахили.

У залежності від матеріально-технічної бази та регіональних особливостей учитель може змінювати розподіл кількості годин за розділами і темами навчальної програми до 20 відсотків.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2008 № 371 затверджено критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти. Проаналізувавши нові підходи в оцінюванні навчальних досягнень учнів, враховуючи впровадження нової форми діяльності школярів на уроках трудового навчання (проектно-технологічної) було дещо вдосконалено критерії оцінювання навчальних досягнень з трудового навчання. При цьому слід звертати увагу на особистісно-зорієнтований аспект оцінювання, який має проявлятися у врахуванні особистих досягнень школярів протягом навчального року, активної роботи учнів на уроках трудового навчання та в позаурочній технологічній діяльності тощо.

У загальноосвітніх навчальних закладах, у яких виникли труднощі з вивченням трудового навчання, пов’язані з повною відсутністю належного навчального обладнання, заняття слід проводити на базі професійно-технічних училищ, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, навчальних майстерень інших загальноосвітніх навчальних закладів, де це доцільно. У такому випадку уроки проводить учитель того навчального закладу, на базі якого проходять заняття. При цьому потрібно забезпечити безпечне пересування учнів до місця проведення занять і у зворотному напрямі.

З метою свідомого вибору учнями профілю навчання у старшій школі з 8-го класу запроваджується допрофільне навчання. У 8-9 класах учні повинні мати можливість глибше познайомитися з різними профілями та напрямами навчання. Це може здійснюватися за рахунок упровадження курсів за вибором та профорієнтаційних курсів.

Особливістю технологічного профілю є широкий перелік спрямувань, за якими може здійснюватись навчання (тільки професійну підготовку заклади системи загальної середньої освіти надають за 54 професіями). Ознайомити учнів з усіма варіантами технологічного профілю є неможливим, тому основні зусилля потрібно спрямувати на ті напрями, які культивуються в певних регіонах, навчальних закладах, що упроваджують технологічний профіль навчання.

Зазначені курси за вибором можуть бути розраховані на 9, 18, 35 і навіть 70 годин і вивчатися як у 8-му так і 9-му класах. Програми курсів друкуються на сторінках фахового журналу «Трудова підготовка в закладах освіти» (6 випусків на рік) та фахової газети «Трудове навчання» (12 випусків на рік).

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси. Міністерством освіти і науки України надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар’єри» для учнів 10-11 класів. Програма курсу «Людина і світ професій» була надрукована у журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» № 1 за 2008 рік.

Головна мета курсу «Людина і світ професій» — підготовка учнів 8-9 класів до вибору профілю навчання у старшій школі. Мета курсу реалізуєть­ся у процесі виконання комплексу навчальних і виховних завдань:

- виховання в учнів ставлення до себе як суб'єк­та майбутнього профільного навчання, усвідом­лення своєї індивідуальної неповторності, відпо­відальності за досягнення майбутнього професій­ного успіху та впевненості у ньому;

- активізація процесів самопізнання, самооцін­ки та актуалізація потреби у самовдосконаленні;

- формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, вмінь самостійно ана­лізувати вимоги соціального середовища до фа­хівців на ринку праці та специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обра­ною професією;

- ознайомлення учнів із способами і прийома­ми прийняття обгрунтованих рішень щодо вибо­ру майбутнього профілю навчання, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інфор­мації для розробки або ж удосконалення індиві­дуальної освітньої траєкторії.

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класі технологічного та фізико-математичного напрямів (1 год. на тиждень).

У перехідних навчальних планах 11-річної школи передбачено також можливість вивчення креслення окремо або інтегровано з іншими предметами. Якщо креслення викладається у 8-9 класах як окремий предмет, то на його вивчення використовуються години з варіативної складової навчального плану (в обсягах, передбачених навчальними програмами). У 8-11 класах креслення може також вивчатися поглиблено (як профіль трудового навчання). Міністерство освіти і науки України рекомендує програму “Креслення. 8-11 класи” (В.К.Сидоренко. К.: Шкільний світ, 2001), яка забезпечена підручниками „Креслення” для загальноосвітніх навчально-виховних закладів (В.К.Сидоренко. К.: Школяр, 2004) і “Технічне креслення” для професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів (В.К.Сидоренко. Львів: Оріяна-Нова, 2000).

У зв’язку з переходом трудового навчання на проектно-технологічну діяльність дещо змінилися технологічні та методичні вимоги до етапів сучасного уроку трудового навчання.

Діяльність учителя в умовах технологічної освіти, має бути чітко структурованою та спланованою. Оскільки урок – це не лише форма організації навально-виховної діяльності у вигляді співпраці учителя та учнів але й творча робота учителя, тому зазначаємо лише основні структурні елементи уроку, які створюють передумови для впровадження педагогічних технологій навчання. Серед таких елементів є наступні:

- тема і мета уроку;

- актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів;

- завдання уроку;

- мотивація навально-трудової діяльності учнів;

- рефлексія учнів.

Тема уроку визначається відповідно до змісту навчальної програми. Якщо на вивчення теми відводиться більше двох годин, то необхідно докладно вивчити зміст навчального матеріалу визначивши назву теми кожної години для 5, 6 класу та заняття, якщо мова йде про 7-9 класи.

При цьому учителю варто звернути увагу на те, що головна навчальна мета уроку визначає його тип і відповідно структуру, а не навпаки.

Традиційно, склалось так, що мету уроку учитель зазвичай визначав для себе. Це діяло за умов, коли учні виступали об’єктом навчального процесу. Для сучасного, технологічного, навчання важливо усвідомити, що основна навчальна мета уроку має бути сформульованою для учнів (як суб’єкта навчального процесу), і може бути їм повідомлена. Знання мети уроку дає змогу аналізувати діяльність учнів та учителя, бачити результат, до якого вони мають дійти. Виховну і розвиваючу мету уроку учитель формулює для себе, і відповідно ця частина мети учням не повідомляється.

Зазначаємо, що мета уроку має бути реальною, конкретною, спрямованою на ту ділянку навчального процесу, в структурі якого буде розгортатися спільна діяльність чи взаємодія учнів та учителя.

Визначаючи мету уроку учителю доцільно не стільки триматись за стереотипний принцип „триєдиної мети”, як зважити на такі важливі чинники, що стосуються розвитку дитини.

Перший полягає в тому, що процес розвитку учнів, так само як і їх виховання не обмежується одним лише уроком, а поширюється на систему уроків, виходить за межі програмованого матеріалу. Тому мета, як навчальна так і розвивальна та виховна може поширюватись на систему уроків. Відповідно до цього буде помилкою таке визначення мети, як: „Сформувати поняття про об’єкти технологічної діяльності”, і більш доцільно та методично грамотно: „Формувати (або формування) поняття про об’єкти технологічної діяльності”.

По-друге, варто пам’ятати, що незалежно від запланованих учителем результатів матимемо певний стан розвитку дитини, що визначається видом її діяльності та рівнем відповідної активності. Так, в прикладній психології розглядають мимовільний розвиток психічних процесів. Це означає, що незалежно від наших суб’єктивних очікувань під час певної навчальної діяльності учнів відбувається мимовільний розвиток відповідних психічних процесів. Наприклад, залучення учнів до інтерактивного навчання, завжди буде призводити до підвищення рівня їхньої активності, що відповідно підсилює розвиток уваги. Те саме можна сказати про розвиток пам’яті – під час проектного навчання рівень мотивації у засвоєнні потрібного для учнів навчального матеріалу підвищується тому й пам’ять всіх учасників проекту розвивається мимоволі. Так само мимоволі в учнів розвивається їхня сенсомоторна пам’ять під час виконання складних ремеслених операцій. Якщо учитель вважає за необхідне підсилити один з вищевказаних процесів він може запланувати вправи, для того щоб акцентувати увагу учнів на свідоме підсилення їхньої уваги, пам’яті або точності виконуваних операцій. Якщо таких вправ чи методів не заплановано то, очевидно, й не варто зайвий раз перевантажувати мету уроку і формально виписувати її як „триєдину”.

Наступним важливим етапом уроку трудового навчання є актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. Загальновідомо, що нові знання не закріплюються окремо від вже відомого, „старого” знання. Тому учителю важливо „ухопитись” за життєвий досвід чи „старі” знання учнів, на основі яких можна було б „прикріпити” нові. Виходячи з цього, мета даного етапу – активізувати роботу учнів через наявні у них знання, які вони отримали на уроках з основ наук чи життєвого досвіду. З точки зору методики принциповий момент цього етапу настає тоді, коли вчитель спирається виключно на знання або досвід учнів і, таким чином, підводить їх до теми уроку. Поширена помилка, коли учитель говорить більше за дітей, пояснює, розповідає тощо. Суттєвою ознакою цього етапу є активне висловлювання учнів – говорити повинні діти, а учитель більше слухати, робити акцент на тих відповідях, які наближають учнів до теми і завдань уроку. Вдало проведена актуалізація завершується підсумком, котрий проводить учитель або учитель спільно з учнями.

Завдання визначають на основі навчальної мети і їх обов’язково повідомляють учням на початку уроку. Необхідно підкреслити, що учні мають обов’язково знати завдання уроку, оскільки це дає змогу як учителю так і учням аналізувати дії учителя та власні, передбачати до якого результату вони приходять та співставляти одержаний результат із запланованим. В такому випадку учні будуть активними учасниками навчального процесу.

Якщо мета може поширюватись на розділ навчальної програми чи систему уроків, то завдання стосуються виключно даного уроку. Коли учні не знають чи не зрозуміли завдання уроку, то вони вже не можуть бути достатньо активними чи інтерактивними учасниками власного процесу пізнання. Звідси наступні технологічні вимоги:

- завдання уроку мають бути короткими і максимально зрозумілими для кожного учня;

- під час повідомлення завдань уроку учитель мусить забезпечити зворотній зв’язок з класом. Так, після повідомлення завдань з’ясовує, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснює незрозумілі місця чи слова;

- не варто перевантажувати урок завданнями, адже їх необхідно досягти на даному уроці. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів;

- завдання уроку формулюються для учнів, а не для вчителя. Тому в конспекті уроку завдання слід зазначати у вигляді дієслів, наприклад: „Визначити форму виробу, обгрунтувати вибір конструкції виробу, називати слюсарні інструменти, пояснювати будову свердлильного верстата” тощо. Учитель каже учням, що наприкінець уроку вони повинні пояснювати будову свердлильного верстата, за що й отримають відповідну оцінку. Добре коли учні обговорюють завдання уроку. В такому разі учитель підсумовує їх відповіді та виписує на дошці такі завдання.

- в підсумках уроку учитель знову повертає учнів до завдань уроку. Тут, важливо щоб учні назвали, які завдання було виконано, а які ні.

Оскільки технологічна освіта передбачає кінцевий (заплановний) результат, то учителю необхідно планувати свою роботу так, щоб передбачити інтерактивний вибір учнів. Під час традиційного навчання такої проблеми не виникало, оскільки учитель мав авторитарне рішення, стосовно того, що саме потрібно знати і вміти учням. Інструмент, завдяки якому розв’язується вказана проблема є мотивація навчально-трудової діяльності учнів. Під час мотивації важливо переконати школярів для чого їм потрібно виконувати дану роботу, засвоювати відповідні знання, уміння і т.д. Мотивація для інтерактивного вчителя, який не є авторитарним керівником, відіграє досить важливу роль, оскільки дає змогу скеровувати мотиви, і відповідно увагу та зусилля учнів в потрібному напрямку для досягнення запланованого навчального результату.

Психологи доводять, що в нервовій системі людини не існує такої ділянки, яка б відповідала за „бездіяльність” чи „неробство”. Якщо учень не працює під час уроку чи веде себе пасивно – це означає, що він не мотивований на даний вид діяльності. У зв’язку з цим можна стверджувати, що „невстигаючі” учні це учні, в яких відсутня мотивація до навчання. Мотивацію необхідно розуміти як „рушійну силу” навчального процесу, це своєрідне „паливо” для технологічного уроку. З цією метою можуть бути використані методи, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, здивування, збуджують інтерес до теми проекту тощо. Це може бути і цікава розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мікрофон», «мозковий штурм» тощо).

Чи не найбільш вагомою частиною технологічного уроку є його підсумок – усвідомлення результатів виконаної роботи. Як вже зазначалось вище особливістю технологічної освіти є запланований результат, за досягнення якого відповідають учні, а не учитель. Учитель виступає тут лише рівноправним співучасником навчального процесу. Таку технологічну вимогу можна реалізувати, якщо учитель створить умови для рефлексії учнів. Рефлексія – це усвідомлення учнями результатів власної діяльності на уроці. Вказаний етап можна провести за такою схемою: учитель пропонує учням порівняти заплановані завдання уроку з одержаними результатами, встановити зв'язок між тим, що вже відомо для виготовлення об’єкту проектування, і тим, що необхідно ще зробити чи яких набути знань, умінь щоб реалізувати проект. У цій частині учитель через продумані наперед запитання з’ясовує:

- зміст виконаної учнями роботи;

- учні порівнюють реальні результати з тією метою і завданнями, які повідомлялись на початку уроку;

- чому отримали саме такий результат а не інший?

- що потрібно змінити для успішної реалізації проекту?

Результати правильно проведеної рефлексії проявляються в тому, що учні можуть самостійно дійти думки про необхідність замінити конструкційний матеріал, з якого виготовлена деталь об’єкту проектування чи внести окремі конструктивні елементи (зняти фаску, змінити розташування отвору в конструкції виробу тощо).

Підсумовуючи слід відзначити, що такі елементи технологічного уроку трудового навчання як тема, мета, актуалізація життєвого досвіду учнів, завдання уроку, мотивація та рефлексія мають складати основу його структури і знаходитись в тісному дидактичному взаємозв’язку.

При вивченні предмета слід користуватися підручниками, посібниками та навчально-наочними матеріалами, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Для використання у навчальному процесі та оформленні кабінетів рекомендується використовувати набори таблиць «Безпечні прийоми роботи в навчальних майстернях» (технічні види праці), «Безпечні прийоми роботи в навчальних майстернях» (обслуговуючі види праці), «Основи проектної діяльності» видавництва «Станиця».