Geum.ru

Навчальні заклади системи профтехосвіти вже багато років залишаються основними навчальними закладами, де готують робітників масових професій

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Подвойська Л.М.,

майстер виробничого навчання

ДНЗ ВПУ№6


Підвищення якості професійно-практичної підготовки випускників ПТНЗ

як чинник їх конкурентоспроможності на ринку праці


Навчальні заклади системи профтехосвіти вже багато років залишаються основними навчальними закладами, де готують робітників масових професій. Правильний вибір і застосування ефективних методів дидактичних засобів виробничого навчання є вирішальними, у здійсненні цього завдання. Необхідно, щоб сучасний робітник був підготовлений, володів глибокими знаннями з професії і вміннями у виробничій діяльності.

Процес-формування виробничих навичок і умінь необхідно розглядати в єдності з завданнями формування особливості учнів, їх всебічного розвитку, фізичного, морального і розумового виховання. Необхідний системний підхід до вирішення даного завдання.

Наявність професійних навичок і умінь необхідних робітникові при вирішенні практичних завдань по плануванню, організації і регулюванню трудових процесів, тому збільшується роль виробничого навчання в розвитку інтелектуальних здібностей учнів, технічного, практичного простору мислення. Науково-технічний соціальний розвиток нашого суспільства висуває нові вимоги до підготовки працівників. Зростає значення творчого відношення до праці, уміння самостійно здобувати знання і підвищувати професійну майстерність, оволодівати суміжними професіями. Велике значення одержує здатність адаптуватись до змінних потреб і умов праці, уміння застосовувати одержані знанні і навики в різних умовах, тому важливою являється задача формування в учнів пластичних навиків, які здатні до перебудови і переносу в нові умови.

В процесі формування виробничих навиків і умінь проходить розвиток професійних здібностей, інтересів і других якостей особливості.

Це процес в дійсності дуже складний, що пояснюється впливом на нього системи факторів, і не дооцінка кожного із них негативно відбивається на навчанні. До них відносяться особливості самих виробничих навиків, форми і методи організації навчання, вікові індивідуальні можливості учнів. Ці фактори важливі при формуванні любих навиків, їх необхідно ураховувати при виборі навчання у всіх випадках.

Успішне оволодіння виробничими навиками і уміннями залежить перш за все від відношення учня до праці, навчання, інтересу до своєї майбутньої професії, до занять. Рушійною силою, яка змушує до діяльності, являється потреба людини, яка відображається в його уяві у виді бажання, устремління і інтересу. Досвід показує, що заінтересованість учня допомагає успішному оволодінні професією, навіть не дивлячись на окремі недоліки в організації навчання. При відсутності заінтересованості в учнів не забезпечує успіху і хороша організація. Ефективність навчання значно зростає там, де рівень його організації крокує з заінтересованістю учня.

Спостереження за учнями показують, що в початковий період навчання умовно їх можна поділити на три сонові групи.

Для учнів першої групи характерний підвищений інтерес до професії, з котрою вони зв’язують свої плани на майбутнє, відповідальне відношення до праці. Вони дисципліновані, добре навчаються, активно оволодівають знаннями, навиками і уміннями, складними виробничими процесами. Учні даної групи при випуску одержують високі розряди по професії


Другу групу представляють учні з нерівним відношенням до навчання, нестійкими інтересами і поведінкою і низькою активністю. І якщо учень першої групи виступає помічником майстра в/н, то учень другої групи часто потребує контролю, організаційному і виховному. Відмічаючись нерівною успішністю, послідні поступово оволодівають виробничими навиками, для них характерна нестабільність у поведінці.

Третю групу складають учні, які відносяться до навчання без інтересу. У деяких навіть спостерігається активне небажання навчатися і працювати, хоча серед них є і досить розвинуті. Це педагогічно запущені підлітки. Учні цієї групи потребують в постійному керівництві і контролі зі сторони майстра в/н. Звідки можна зробити висновок, що на формування навиків і умінь в процесі навчання діють особливості особистості учня. Тому не можна відокремлювати задачі виробничого навчання формуванням навиків.

Першорядною задачею, особливо в роботі з педагогічно запущеними підлітками, є пробудження у них інтересу і позитивного відношення до навчання, майбутньої професії, профтехучилищу.

Важливе значення при цьому має уважне, дружелюбне і поважне, а разом з тим і вимогливе відношення до учня. А також створення умов, які забезпечують успіх в навчальній роботі на перших етапах навчання з тим, щоб заставити учнів повірити в свої сили і прямувати до оволодіння професією.

В процесі формування навиків виділяється тут основі стани: негативний, основний і заключний. На початковому стані, спостерігається досить швидке покращення показників швидкості дії і якості. Цей стан називається аналітичним, так як при умові складних дій, учень спочатку оволодіває окремими їх елементами. Даний етап має виняткове значення для розвитку навиків, так як перші враження указують вплив на весь дальні ший хід завдання.

Тому необхідно під час перших вправ забезпечити правильність і точність прийомів роботи. Уже на цім етапі велику роль відіграє досягнення позитивних результатів, оскільки від цього залежить віра учнів в себе і інтерес до роботи.

На основному етапі спостерігається ріст позитивних результатів. Для цього етапу характерно засвоєння процесів, що представляє собою більш трудне завдання, чим початкове оволодіння навиками. Причиною зниження показників можуть бути відсутність інтересу, втома зміною умов праці. Грає роль і поступове ускладнення завдань і підвищені умови до швидкості і точності роботи, а також інтенсивність і довго тривалість безперервної роботи. Ясно, що недостатня кількість вправ і довгі перериви в їх виконанні можуть привести до утрати навичок. Майстру в/н слідує приціляти велику увагу учням, які по різних причинах відсутні на заняттях виробничого навчання. Втрата навиків може визвати перевтома. Вивчивши індивідуальні особливості учнів, майстер в процесі заняття регулює темп роботи, особливо звертає увагу на фізично слабих учнів. Позитивний вплив указує також послідовність різних видів навчальної роботи. Труднощі оволодіння навиком можуть бути викликані високими, до точності, швидкості дій і т.д.

На заключному етапі продовжується удосконалення навичок, його закріплення і автоматизація. Наряду з такими якісними показниками як точність, темп, стійкість виробничих навиків і умінь важливі також пластичність, легкість переносу в нові умови і вимоги.

Роль майстра в професійному навчанні учнів полягає перш за все в тім, щоби передати своїм вихованцям ті знання, навики і уміння, якими він сам володіє. Майстер повинен уміти визначити і відбирати найбільш раціональні прийоми роботи, приваблювати до їх вивчення. Проводити змагання між групами і бригадами за втілення в навчальний і трудовий процеси раціональних методів і прийомів праці, що допомагає різкому підвищенню пізнавальної активності учнів, згуртованість колективу на базі творчого відношення до діла.

Для підвищення якості підготовки учнів застосовуються наступні методи

1. Розповідь і пояснення. Застосування майстром словесних методів і методичних прийомів впливу словом сприяє повноцінному засвоєнню учням виробничо-технічних знань, розвитку в них здатності правильно сприймати й осмислювати навколишнє виробничу дійсність. Майстер користується живим словом. Застосовує будь-який метод виробничого навчання; таких методах, як розповідь і пояснення живе слово, монологічна усне мовлення становлять основу.

Розповідь, як словесний метод являє собою виклад у формі розповіді й опису властивостей і ознак праці, а також їх змін у ході технологічних процесів. Для ефективності розповіді можливе застосування прийомів, що підтримують увагу учнів: записи в зошитах, виконання схем, креслень, графіків. При цьому бажано, щоб записи виконувались учням не під диктовку. а самостійно. Під час розповіді можливе використання наочних посібників, учням можна ставити питання для перевірки розуміння ними матеріалу, мобілізації їх уваги.

Пояснення - це виклад, що має характер міркувань і доказів, обґрунтувань тих чи інших ознак, властивостей предметів, а також явищ і процесів.

В ході пояснення особливостей трудової операції майстер дає аналіз її складу і структури. Обґрунтовує призначення та способи виконання окремих прийомів, порівнює досліджувану операцію з уже відомими учнями. Пов'язує нове з наявними у них досвідом. При цьому пояснюється особливості тієї чи іншої операції, правила безпеки праці, характер використання обладнання та інші питання, пов'язані безпосередньо до практичної діяльності учнів.

У виробничому навчанні на відміну від теоретичного розповідь і пояснення найчастіше об'єднується. При цьому розповідь є основою для пояснення і зазвичай йому передує. У відокремленому вигляді розповідь застосовується порівняно рідко. Так як майстрові необхідно більше пояснювати, ніж розповідати, це вимоги програми виробничого навчання.

2. Інструктаж і бесіда. Інструктаж - найважливіша форма методичного керування навчанням в ПУ. У інструктажі поєднується різні методи навчання, але переважає словесне викладення у вигляді пояснення, вказівок і застережень від помилкових дій, разом з тим широкого застосовуються показ прийомів і засобів наочності, натуральних об'єктів.

Інструктаж проводиться як правило, для тих учнів, які вже мають початкові знання та навички. Майстер інструктує учнів для того, щоб дати вказівки, як використовувати наявний у них досвід і позіхань в нових зв'язках і поєднаннях, зазвичай наближаються до виробничими умовами. Інструктаж повинен мати вказівки про можливі неполадки в роботі устаткування, помилках у виконанні дій, порушення правил технічної експлуатації, правил безпеки праці.

По мірі навчання інструктаж стає основною формою методичного керівництва учням з боку майстра і стає все більш коротким: даються лише основні вказівки, все більшого значення набуває письмовий інструктаж, тобто письмові інструкції, які спонукають учнів до самостійного прийняття рішень.

Бесіда – як самостійний метод навчання, застосовується дуже широко. Бесіда дозволяє легше, чим шляхом усного викладу, навчити учнів правильно застосовувати їх знання і практичний досвід, правильно застосовувати їх знання і практичний досвід надає великі можливості для розвитку уваги, допитливості, інтересу до навчання. У таких розмовах майстер, спираючись на знання, практичний досвід і спостереження учнів. Підводить їх до розуміння нового, до самостійних правильних висновків і узагальнень. Всі основні положення майстер формулює сам, але іноді вони досить повно і правильно можуть бути сформульовані у відповідях учнів, що забезпечує не тільки засвоєння нових знань, але й здатність самостійного вирішення виробничо-технічних завдань.

Крім цього бесіди проводяться для узагальнюючих повторень, вирішуються питання закріплення, поглиблення і систематизації знань учнів з певної теми. За найбільш складних питань спеціальні бесіди проводяться для поточного повторення.

Третій вид бесіди, що проводиться для перевірки знань учнів, використовується при контролі й оцінці результатів виробничого навчання. Такі бесіди доцільно проводити в розгорнутій формі, коли всі учні залучаються до роботи, задаючи питання відповідає, виправляючи і додаючи його відповіді.

Бесіди всіх видів повинні відповідати таким вимогам, як правильна організація виклик учнів (необов'язково в алфавітному порядку), спонукання учнів до активної участі в обговоренні питань. Диференційований підхід до більш сильним, середнім і відстаючим учням при постановці питань відповідної складності.

3. Письмове інструктування. Найбільш поширений вид роботи з друкованим текстом в ході виконання практичних завдань та робіт. Особливо широкого поширені такі варіанти письмового інструктування, як інструкційні карти, карти-завдання, інформаційні карти і т.д.

При розробці інструкційних матеріалів слід враховувати, що вони не є простою пам'яткою, а служать засобом організації пізнавальної діяльності. При цьому чисто текстові, тобто словесні інструкції краще замінити картами з схематичними малюнком. Схемами, умовними (кодовими) позначеннями. Це не тільки скорочує розміри карт, але і сприяє великої чіткості окреслення та запам'ятовуванні послідовності дій.

Окрім письмових інструкцій широко використовуються різні види виробничо-технічної документації-креслення, схеми. технічні умови, технологічні карти, інструкції по налаштуванню налагодження обладнання і т.д. У цьому випадку учні повинні вміти користуватися додатковою літературою, зокрема технічними довідниками. У зв'язку з цим необхідно пояснити правила користування довідниками, показати, як знаходити в них необхідні дані. Як робити необхідні записи їх розрахунки за формулами та таблицями.

4. Демонстрація об'єктів та наочних посібників. Представляють собою метод наочно-чуттєвого ознайомлення з досліджуваними предметами, явищами, процесами. Однак не слід перевантажувати занять надто великою кількістю демонстрацій.

Наочні посібники можуть бути натуральними, що представляють різні об'єкти в у природному вигляді і образотворчі – у вигляді креслень, схем, фотознімків, моделей, макетів. Деякі натуральні об'єкти доводиться в навчальних цілях піддавати попередній обробці, щоб яскравіше й виразніше представляти найбільш важливі сторони і якості. Для цього роблять розрізи для показу внутрішнього пристрої механізмів, машин, застосовують спеціальне фарбування деяких поверхонь і т.д.

5. Практичний показ майстром трудових процесів. Практичний показ необхідно застосовувати у всіх випадках формування у учнів правильного способу трудових дій, наприклад при керуванні механізмами і машинами.

На практиці застосовується приблизно наступна схема пояснення і показу трудових дій майстром. Спочатку майстер пояснює досліджуваних дій, а потім проводить показ їх виконання в нормальному. А потім в уповільненому темпі. Уповільнення темпу дозволяє учням краще зрозуміти, з яких складових частин ця дія полягає, які особливості і послідовність окремих прийомів і рухів.

Після того, як показані окремі прийоми в уповільненому темпі і з зупинками, слід знову показати ціле дію в нормальному робочому темпі. Щоб переконатися, що учні зрозуміли і запам'ятали показане, потрібно, щоб учні відтворили показане майстром.

Метод практичного показу рекомендується застосовувати в якості основного на заняттях для практичної підготовки учнів до виконання вправ.

До показу як до методу навчання, пред'являються наступні вимоги:

а) правильний вибір обсягу практичного показу. Не можна показувати занадто багато протягом одного заняття. Щоб показ був посильним і доступним, його можна використовувати не більш ніж по двом-трьом новим для учнів прийомів середньої складності. Учні повинні сприймати показуються дії усвідомлено. Вміти відрізняти правильні прийоми від неправильних. Все це можливо за умови правильного поєднання стисненого пояснення з бесідою і демонстрацією як посібників, так і самих прийомів, з обов'язковим відтворенням показаного учням;

б) підтримка уваги учнів під час показу. Майстер в ході показу і пояснення поступово розширює обсяг показуваного, різноманітність і ускладнюючи його. При цьому потрібно вчасно ставити учням питання і коротко аналізувати їхні відповіді.

в) спостереження учнів. Розвиток в учнів здатності правильно сприймати виробничо-технічні явища і об'єкти можна тільки при умінні самостійного спостереження. Проведення самостійних спостережень у ході навчання вимагає від учнів цілеспрямованого уваги, наполегливості і терпіння, тобто зусилля волі. Досвід показує, що навіть при гарній підготовки до проведення спостережень, при наявності вичерпного інструктажу, учні, тим не менш, допускають чимало помилок у ході спостережень. Частіше за все вони звертають увагу, перш за все на те, що кидається в очі, виявляють нетерпіння і непослідовність, роблять необґрунтовані висновки зі своїх спостережень

Завдання майстра в цьому випадку вчити їх культурі спостереження, проводячи спеціальні вправи з використанням наочних посібників і тренувальних пристроїв.

6. Метод вправ. Серед практичних методів виробничого навчання першорядне значення мають вправи. Основа вправ - цілеспрямоване і багаторазово під керівництвом майстра повторення досліджуваних трудових дій і прийомів, мета якого послідовне їх вдосконалення в ході оволодіння професійними навичками й уміннями.

Практичні вправи приводять до поступового формування професійної майстерності.

Вправа у виробничому навчанні проводяться за певною системою, коли кожна попередня вправа готує виконання наступної, а наступні сприяють засвоєнню нового і одночасно закріплюють попередні. Практика показує, що початкові кроки в оволодінні навичок і уміннь, як правило, пов'язані зі значною витратою енергії, підвищеної втомлюваності, тому результати перших вправ бувають дуже нестійкими. Чим далі, тим більш злагодженими і економними стають рухи, знижується стомлюваність, міцніше закріплюються засвоєні навички.

Вправи у виконанні трудових процесів спрямовані на оволодіння складними навичками і

7. Лабораторно-практичні роботи і рішення виробничо-технічних завдань. Метод виробничого навчання, в результаті якого учні привчаються самостійно спостерігати й аналізувати явища, формувати висновки, глибше усвідомлювати зв'язок теоретичних знань з практикою. Лабораторні роботи можуть носити навчально-дослідницький характер. Коли учні виконують нескладні експерименти і отримують результати. А можуть мати вигляд дослідної перевірки раніше вивченого матеріал. Проведення лабораторно-практичних робіт починається з попереднього інструктажу про цілі, порядок виконання та спеціальні запобіжні заходи, яких необхідно дотримуватися. Спостерігаючи за ходом роботи, майстер, якщо потрібно, надає учням допомогу, проводить додатковий інструктаж, коротке пояснення, переглядає схеми, записи, розрахунки, щоб переконатися, що робота зроблена самостійно і правильно.

8. Розвиток здібностей. Виявлення здібностей учнів і направлений їх розвиток – одне з основних завдань виховання особливості. Для виявлення здібностей учня необхідно: як можна точніше проаналізувати їх трудову діяльність, порівняти її з діяльністю других учнів, ввести роботу по виробленню необхідних якостей.

Як показує спостереження, високого результату можна добитись шляхом компенсації одних здібностей за рахунок інших. Індивідуальні відмінності виявляються при порівнянні загальних і спеціальних здібностей (можливостей). Опущення загальноосвітньої школи по розвитку загальних можливостей, звичайно відбиваються на результатах роботи у середньому профтехучилищі, де важливим питанням є розвиток спеціальних можливостей.

Як правило, слаборозвинуті учні менше активні. Низький рівень активності приводить до відсутності інтересу до навчання. В таких випадках необхідно займатися розвитком загальних можливостей. Проблемна будова навчальної діяльності веде до стабільності і глибоким знанням, оскільки вони освоюються в активному пошуку, роздумі.

9. Домашня робота – це самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів без прямого керівництва й допомоги вчителя. Домашня навчальна робота тісно пов’язана з роботою на уроці й розрахована на розвиток самостійності учнів та їхнього творчого мислення. Її мета – закріплення, поглиблення, розширення, систематизація й узагальнення знань, набутих на уроці.

У процесі виконання домашнього завдання в учнів формуються загально-навчальні та спеціальні вміння й навички; прийоми здійснення самоорганізації та самоконтролю, формуються способи організації самоосвіти.

Залежно від основних дидактичних функцій вирізняються такі види домашніх завдань:
      • засвоєння теоретичного матеріалу;
      • формування навичок і вмінь застосування набуті знання в різних умовах;
      • узагальнення й систематизація знань;
      • пропедевтичні завдання;
      • комбіновані домашні завдання.

Визначення змісту, характеру й обсягу домашнього завдання, його функцій у розвитку та вихованні учнів – одне з важливих завдань учителя.

При цьому враховується раціональність використання учнями конкретних форм, методів, засобів і витрат часу на виконання домашнього завдання.

Оволодіння методикою перевірки знань і їхнього оцінювання є одним із найважливіших завдань учителя, що стало особливо актуальним останніми роками у зв’язку з оновленням навчальних програмі введенням 12-бальної системи оцінювання. Об’єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, рівень розвитку інтелектуальних, загально-навчальних і соціальних умінь, досвід творчої діяльності учнів й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Домашнє завдання, яке чітко продумане і несе не лише навчальну мету, але й творчу, є засобом підвищення якості освіти та розвитку обдарувань учнів. Сучасна педагогічна наука вважає опитування учнів і перевірку стану виконання домашнього завдання найнеорганізованішою складовою уроку, яка потребує від майстра виробничого навчання володіння різноманітними прийомами та методами. Правильне формування домашнього завдання, його перевірка та корегування також дасть можливість підвищити якість професійно-практичної підготовки